Автор: Головко Вікторія

Категорії
Новини

З аграрної країни – в індустріальну

Цього року нашому підприємству виповниться 90 років. Завдяки історичним документам, архіву газети «Металург» та спогадам ветеранів впродовж цього ювілейного року ми будемо згадувати значущі та цікаві події підприємства у його історії.

90 років вважається гранітним ювілеєм. А граніт, як і сталь – це символ сили, міцності та довголіття. Це саме ті якості, які завжди додавали сил колективу нашого підприємства, сприяли розвитку виробництва та надихали на постійний розвиток.

Сила духу та сталевий характер допомагають нам і зараз, в умовах війни протистояти жорстокому ворогу, визволяти рідну землю, працювати під загрозами ракетних обстрілів та виживати у складних економічних і логістичних умовах. Щодня ми вписуємо в нашу історію нові сторінки.

Початок будівництва заводу

З архівів

Насправді історія нашого підприємства розпочалася задовго до урочистого пуску першої доменної печі, тож їй більше 90 років. Все почалося з намаганням тоді ще радянського керівництва перетворити аграрну країну в індустріальну. Тільки за першу п’ятирічку (1928/29-1932/33 роки) планувалося збудувати 1200 заводів. Пріоритет надавався важкій промисловості, адже країні не вистачало металу.

16 червня 1931 року був підписаний наказ про будівництво металургійного заводу у Кривому Розі. Завод спроєктували на чотири доменні печі першої черги з розрахунком, що у майбутньому їх буде вісім.

Перед фахівцями ставилася мета спроєктувати підприємство з повним металургійним циклом. Для цього треба було ретельно розробити не тільки доменні цехи, а й сталеплавильні, прокатні, енергетичні підрозділи, а також потужну ремонтну базу, залізничні шляхи, склади, майстерні та інші допоміжні об’єкти.

Побачити «Проєкт Криворізького металургійного заводу» на власні очі зараз може кожен з нас. Одна із п’яти існуючих копій цього історичного документу зберігається у науково-технічній бібліотеці нашого підприємства.

Плюсами будівництва заводу у Кривому Розі була наявність покладів залізної руди та можливість її переробки на місці. Зручне розташування міста дозволяло привозити сюди залізницею потрібну сировину, а звідси транспортувати готову продукцію.

Місцем розташування майбутнього металургійного гіганту обрали ділянку поблизу залізничної станції Червона. Тут був чистий степ, тож місця для заводу було вдосталь, як і для будівництва житлових будинків.

Цікавий факт: одним із тих, хто першим побачив майданчик для будівництва, був Іван Зотович Штаферук, редактор багатотиражної газети «Темпи вирішують». На її основі 1 серпня 1952 року була створена газета «Металург».

Карта комбінату початку 1930-х років, або так звана синька. Це схема Генерального плану Криворізького металургійного заводу. На карті видно, що більшості об’єктів ще не існує, в тому числі і район Соцміста. Натомість добре видно Зелене містечко, де зараз розташований комплекс ДП № 9

Перед будівниками заводу стояло дуже складне завдання – в рекордні терміни збудувати першу доменну піч та ввести її в експлуатацію у 1932 році. Але ці терміни були нереальними. Будівництво тривало важко. Давалася взнаки відсутність техніки, все робилося вручну, не вистачало будівельних матеріалів, дуже відчувалася  непрофесійність працівників, адже земляними, монтажними та іншими роботами займалися люди без певних професій. Через це терміни здачі об’єкту декілька разів переносилися. Щоб пришвидшити пуск домни були навіть впроваджені так звані штурмові суботники, коли кожен мешканець Кривого Рогу мав одну суботу на місяць безкоштовно відпрацювати на будівництві заводу.

Перший бетон у фундамент майбутньої домни був покладений 7 листопада 1931 року. Основні будівельні роботи безпосередньо на доменній печі розпочалися у 1932 році.

4 серпня 1934 року перша домна видала перший чавун. Цей день, як відомо, і є офіційною датою народження нашого підприємства.

Мітинг з нагоди відкриття доменної печі № 1
Перші будинки на Соцмісті

Категорії
Новини

У поліклініці метвиробництва на вас чекають сильні руки

Саме в цій поліклініці почав працювати кабінет масажу. Тут  здійснюються усі види масажу для поліпшення стану здоров’я працівників наших підприємств, криворіжців, реабілітації військових. Також у поліклініці МВ відкрився фізіотерапевтичний кабінет, процедури якого здатні вдвічі скоротити тривалість лікування різноманітних хвороб.

Для розминки м’язів

Новий масажний кабінет у поліклініці МВ оснащений усім необхідним для процедур, тож відвідувачам додатково нічого приносити не треба. Центральне місце у кабінеті займає новий зручний масажний стіл. Усі види масажів здійснює кваліфікований масажист Сергій Манченко.

«Чи знаєте ви, що у людини понад 800 м’язів? Вони становлять близько 40 відсотків маси людини і від них залежать не лише рухи, а й стабільна робота серця, дихальної системи та внутрішніх органів. Масаж здатний відновити стомлені м’язи, підвищити їхню працездатність, еластичність, регулює кровопостачання у різних групах м’язів, мозковий кровообіг, роботу нервової системи. А ще він поліпшує психоемоційний стан, покращує настрій, знімає стрес, сприяє нормалізації тиску, допомагає лікувати варикозне розширення вен тощо. Отже ручний масаж корисний і для офісних робітників, і для тих, хто працює у цехах. Головне протипоказання – загострення хронічних або інших захворювань», – зазначає Наталія Гардань, головна лікарка медичного центру ПП «Стіл Сервіс».

Фізіотерапевтичний кабінет

Відвідувачі поліклініки металургійного виробництва тепер також можуть скористатися фізіотерапевтичними послугами, адже раніше такий кабінет був лише в  поліклініці ГД. Направлення на процедури можна взяти у сімейного чи профільних лікарів, а також лікарів медичного центру ПП «Стіл Сервіс».

«Ми можемо надавати багато різних послуг, – розповідає Юлія Кобзар, медсестра фізіотерапевтичного кабінету. – СМТ-терапія і ампліпульс – глибокий масаж м’язів Пресотерапія – ефективний метод при лікуванні целюліту, ожиріння, набряків та інших захворювань, пов’язаних з порушенням циркуляції крові та лімфи, а також є ефективною профілактикою варикозної хвороби вен нижніх кінцівок. Апарат ультразвукової терапії лікує органи дихання, різні набряки, рубці. Дарсонваль – дуже популярна процедура, адже вона сприяє омолодженню та покращенню якості шкіри та росту волосся. Лімфавіжин – електростимуляція лимфатичної та венозної систем. Скоро ще запрацює магнітотерапія, яка сприяє лікуванню хребта, внутрішніх органів, та скануючий лазер, за допомогою якого здійснюється знеболення, лікується опорно-рухома система, знімаються різні види запалення, покращується циркуляція крові тощо».

Послуги масажу та фізіотерапевтичних послуг платні, але працівники «АрселорМіттал Кривий Ріг» та підприємств-«дочок» мають 50% знижку. Також цими послугами за повну ціну можуть скористатися звичайні мешканці міста.

Щоб потрапити на процедуру треба записатися за телефоном 067 532 24 42. Працюють кабінети з 8.00 до 15.40, з понеділка по п’ятницю.

У разі високого попиту часи прийому можуть бути змінені.

Категорії
Новини

Світла ефективність

На залізничних станціях Промисловій, Аглофабриці та Південній поменшало темних місць – силами залізничного цеху № 3 там замінили систему освітлення.

Усі три станції розташовані на території гірничого департаменту. Тут навантажують у вагони і перевозять залізорудний концентрат та агломерат. Роботи виконують працівники агломераційних цехів, залізничники «АрселорМіттал Кривий Ріг», працівники «Стіл Сервісу», підрядних організацій, які зайняті у обслуговуванні рухомого складу та колійного господарства.

Щоб їхні робочі місця були добре освітлені, на щоглах освітлення станцій працівники ЗЦ № 3 замінили старі енергетично «ненажерливі» прожектори з натрієвими лампами на світлодіодні – сучасніші, яскравіші та економніші.

«Зміна прожекторів відбулася у рамках «Програми поліпшення та реконструкції освітлення», яка була впроваджена в транспортному департаменті підприємства, – говорить Вячеслав Тіняков, начальник ЗЦ № 3. – Відомо, що на залізничних станціях необхідно освітлювати значні території, для цього використовується дуже багато електричної енергії. Тому ми прагнемо використовувати для цього сучасні технології, аби забезпечити високоякісне освітлення і одночасно економити дороговартісні енергоресурси. Крім того, хороше освітлення сприяє безпечній роботі та збереженню здоров’я людей, які працюють у темний час доби».  

Процес заміни прожекторів тривав впродовж двох останніх місяців минулого року. За цей час на кожній залізничній станції виконали заміри та виділили зони недостатньої освітленості, щоб грамотно розподілити штучне освітлення згідно з особливостями технологічних операцій та вимогами норм охорони праці, і що не менш важливо для запобіганю крадіжок та пошкодження майна підприємства. Наприклад, додали освітлювальних прожекторів на щоглах там, де світла потрібно більше.

Загалом на трьох станціях під особистим керуванням електрика цеху Андрія Безпалого власним персоналом електрослужби цеху встановили 42 прожектори. Тепер у темний час доби на станціях все видно, як вдень: добре освітлені колії, під’їздні шляхи, станційні робітничі майданчики, рухомий склад тощо.

Категорії
Новини

Запалали зірки «Різдвяної казки»

На підприємстві підбили підсумки творчого проєкту «Різдвяна казка», в якому взяли участь майже 80 родин «АрселорМіттал Кривий Ріг», «Стіл Сервісу», «Вагових систем» та ЛМЗ.

Конкурс ініціював департамент з корпоративних комунікацій нашого підприємства, щоб популяризувати культурні та моральні цінності сім’ї. Адже в наш час дуже важливими є збереження та підтримка родинних традицій, творчого розвитку, залучення родин до спільного творчого процесу.

І ця мета була досягнута – конкурс видався цікавим, колоритним, блискучим. Приємно було ще раз впевнитися, що наші люди мають творчий хист, натхнення, вони талановиті, неординарні, ініціативні, креативні.

Катерина Залозних, в.о. директора департаменту з персоналу ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг”:

«Навіть у найскладніші часи є місце для різдвяної казки, добрих вчинків, мудрості, сміливості, чесності – того найкращого, що повинно бути притаманним кожній людині. І це підтвердили десятки родин нашого підприємства, які стали учасниками конкурсу «Різдвяна казка». Усі казки були дуже світлими, теплими, подекуди повчальними. А ще їх об’єднувало те, що в них був щасливий кінець – світло завжди перемагало темряву. Це дуже мотивує та надає сил кожному з нас».

У казках, які були подані на конкурс, були оригінальні сюжети, цікаві герої, інтрига та подекуди несподіванки, які не раз приємно дивували членів журі. А деякі малюнки, які супроводжували текст, взагалі викликали щире захоплення.

«Журі оцінювало казки максимально об’єктивно, адже ніхто з нас не знав, хто автор тої чи іншої казки, де вони працюють або їхній склад родини. Вимоги до всіх були однакові: наявність цікавого оригінального сюжету, проста грамотна мова викладення, відображення власних родинних традицій та звичаїв, щасливий кінець. Бонусні бали отримали казки з прив’язкою до «АрселорМіттал Кривий Ріг» або металургії. Коли ми читали усі ці казки, то можна сказати, що отримали сеанс казкотерапії. І ще раз впевнилися, що родини, які здатні вірити в казку, вірити у перемогу добра над злом – непереможні!», – сказала голова журі, редакторка видання «Металург» Тетяна Філяєва.

За підсумками усіх балів перемогла казка «Різдвяний тепловоз», яку написала родина Куппів – Оксана, яка працює майстром служби вхідного контролю ПП «Стіл Сервіс», Микола, електромонтер УЖДТ ГД, та їхня донька Поліна.

«Конкурс одразу нас зацікавив, тож захотілося спробували свої сили у створенні казки, – сказала Оксана Куппа. – Щодо сюжету, то думки були різними, дуже хотілося більше розповісти про нашу родину, але і «прив’язати» сюжет до нашого підприємства. Писали казку майже тиждень, кожен додавав до неї щось своє. Ми вигадували драматургію, розвиток історії, динаміку. Разом із тим, ми хотіли, щоб вона не була дуже гострою. Погодьтеся, зараз, коли і так навколо багато стресів, зайвий раз дуже хвилюватися не треба. Чимало внесла у казку донька Поліна, яка вже студентка, навчається в державному університеті економіки та технологій, де набуває фаху міжнародних відносин, суспільних комунікацій та регіональних студій. Малюнок ми теж створювали разом. Взагалі такі конкурси дуже потрібні для усіх нас. Вони хоч трохи відволікають від війни і всього, що з нею пов’язано, дарують гарні емоції та віри у свої сили. Ми навіть і не сподівалися на перемогу. Для нас вона – наче як у казці!»

Друге місце у конкурсі посіли Тетяна (працівниця ЛМЗ), Артем та Микита Герасимюки за «Казку про добрий та злий вогні».

Третє місце у «Казки про братів». Її написали Альона Павленко («Стіл Сервіс»), Андрій Спас та їхні діти Аліна, Софія та Олеся.

Окрім головним переможців, журі вирішили нагородити учасників у додаткових номінаціях. У номінації «Кращій малюнок» переможцями стали одразу декілька сімей – це родина Чехів, батько якої Гордій Олегович працює в агломераційному цеху № 3. У цьому ж цеху працює Олександр Комар, батько ще однієї родини-переможниці в цій номінації, в якій виховується шестеро дітей. Також журі відзначило малюнок родини Луциків, де зростають двійко дітей, а матуся Яна Євгенівна працює у технологічному цеху коксохімічного виробництва.

Особливий приз за казку «У пошуках радісного часу» було вручено виробничій ковальській родині, яку склали Інна (ЛМЗ, ковальська дільниця РМЦ-1) та Олена Оліфери, Влада та Наталія Шовкопляси.

Юлія Вернигора, учасниця конкурсу: «Давно хотіла спробувати себе у творчості, хотілося щось написати цікаве, тож конкурс став гарним приводом. Коли ми з родиною вирішували, якою буде тема казки, донька запропонувала написати про пшеницю. Ми казку так і назвали «Чарівна пшениця». Написали її буквально на одному диханні, за один день. Усім було цікаво, такі конкурси дійсно об’єднують». 

Людмила Комар, учасниця конкурсу: «В нашій родині шестеро дітей, яких ми дуже любимо і якими пишаємося. Над темою казки довго не міркували – вирішили писати про себе, про свою родину, яка, можливо, схожа й на інші родини нашого міста. В них зростають та виховуються діти, пізнають цей світ, подорожують, працюють, стають майстрами своїх справ. Тож наша казка написана на реальних подіях, ми її назвали «Хлопчина-металург». Це була наша перша проба пера. Усім дуже сподобалося!»

Найкращі казки ми опублікуємо у газеті «Металург», тож слідкуйте за випусками у наступному році.

Категорії
Новини

З формочок для кексу – ялинкові кульки

Зимова пора надихає на творчість. На підприємстві пройшов різдвяний майстер-клас з виготовлення ялинкових прикрас для дітей співробітників «АрселорМіттал Кривий Ріг», «Стіл Сервісу» та ЛМЗ.

В Університеті АрселорМіттал минулий суботній ранок видався галасливим. Сюди завітали майже 50 дітей працівників наших підприємств, щоб поспілкуватися, весело провести час та навчитися виготовляти святкові поробки.

«А що, ми кекси будемо робити?», – запитували діти, побачивши на столах велику кількість паперових формочок для випічки. Дізнавшись, що з них вони виготовлятимуть ялинкові кульки, з цікавістю розглядали заготівки та розпитували, якою ж буде ця кулька.

«Наближаються різдвяні та новорічні свята, які неможливо уявити без різнокольорових гірлянд, ялинки-красуні та різноманітних цікавих іграшок на ній, – говорить Валерія Рясна, фахівець відділу з підбору персоналу та розвитку молодіжних проєктів «АрселорМіттал Кривий Ріг». – Часто центральне місце на ялинці займає або улюблена іграшка-прикраса, або та, що зроблена власноруч. Одну з таких – кульку із паперових формочок для випічки – ми і вчили дітей виготовляти на черговому майстер-класі».

Проведення майстер-класів вже стало традицією на нашому підприємстві. Зазвичай діти від 6 до 17 років збираються раз на місяць. Раніше вони вже виготовляли квіти з гофрованого кольорового паперу, іграшки із фоамірану (пластичної замші), навчались квілінгу тощо. Усе це об’єднує дітей та дає їм чудову можливість весело та з користю провести час, майже усі познаходили собі друзів.

Настя Сопова, 9 років:

«Мені дуже сподобалося робити новорічну кульку. Коли ми тільки починали клеїти ці формочки, я навіть не здогадувалася, що вони перетворяться на таку красу. Понесу її додому та прикрашу нею ялинку. Взагалі я дуже люблю щось створювати власноруч. Я робила патріотичні браслети із ниток, сніжинки, шила іграшки, одна з моїх найулюбленіших – котик Ковбаса. У мене все виходить, тому і хочу ще навчатися новому».

Кирило Пошивайло, 12 років:

«Цю ялинкову прикрасу я зробив дуже швидко. Одразу зрозумів, як вона виготовляється. Мені було цікаво на майстер-класі, а кулька вийшла дуже красивою. Я люблю творчість, завжди щось майструю. Є у мене поробки із картону, наприклад, лялькові будиночки, маскарадні маски. А ще я малюю, як пензлем, так і фарбами. Взагалі мені все цікаво. Ще подобається вивчати іноземні мови. У житті все це обов’язково стане мені у пригоді».

Юлія Приходько, матуся:

«На цей захід я привела свого восьмирічного сина. Ми намагаємося не пропускати таких дитячих майстер-класів, бо це цікаво для дитини. А ще – це живе спілкування з однолітками. Його зараз нашим діткам дуже не вистачає, адже спочатку був ковід, зараз – війна. У ці передріздвяні дні мені дуже хочеться, щоб дитина потрапила в атмосферу свята, повірила у дива, а ще зробила щось власними руками. Минулого року на такому ж майстер-класі ми теж робили ялинкову іграшку. Вдома вона стала головною прикрасою нашої ялинки».

Категорії
Новини

Солодощі для різдвяного настрою

В рамках волонтерського проєкту «Разом» «АрселорМіттал Кривий Ріг» подарував солодкі новорічні подарунки новим криворіжцям.

«Нарешті, приїхали! Зустрічаємо!» Такими словами люди щиро вітали волонтерів нашого підприємства-учасників проєкту «Разом». Напередодні Різдва вони побували у 11 центрах, де зараз живуть внутрішньо-переміщені особи (ВПО) та привітали їх з новорічними святами.

«Як і годиться, ми приїжджали не з порожніми руками, а з солодкими подарунками – за кілька днів ми роздали 510 солодких наборів. А ще ми завітали до людей з гарним настроєм, різноманітними іграми та конкурсами для дітлахів та величезною увагою і повагою до людей похилого віку, – сказала кураторка проєкту Аліна Жура. – У центрах Кривого Рогу проживає чимало родин, які вимушено покинули свої домівки, рятуючись від війни. Це мешканці Харківської, Херсонської, Луганської, Донецької та інших областей. Вони виїжджали поспіхом, часто під пострілами, брали з собою усе, що могли. Зараз люди живуть у безпеці, але згадка про ті жахливі дні буде ще довго жити у їх пам’яті. Наше завдання  – хоч трохи людей відволікти, подарувати їм хоч трохи святкового настрою та зробити усе можливе, щоб вони повірили у різдвяне диво, а також знали, що добро завжди перемагає».