Автор: Головко Вікторія

Категорії
Новини

Люди, які рятують

«Зранку ми не зустрінемося, працівнику стало зле, я вже в цеху, надала екстрену медичну допомогу і зараз нашою «швидкою» веземо пацієнта до лікарні», – так днями відповіла телефоном кореспонденту «Металурга» медична сестра здоровпункту конвертерного цеху Наталя Бакланова.

Наша зустріч з медиками здоровпунктів підприємства присвячена Всесвітньому дню надання першої медичної допомоги. З 2000 року він відзначається другої суботи вересня. Його мета – привернути увагу суспільства до людей, які першими приходять на допомогу потерпілим, рятують життя людині, зазвичай це медики, рятувальники, співробітники поліції та люди, які навчені та вміють це робити.

Як правильно діяти, якщо раптом щось…?

«Одразу скажу, з людиною, до якої був виклик зранку, все нормально, ми надали допомогу вчасно, тепер їй треба трохи підлікуватися та заспокоїтися, адже її погане самопочуття – це результат нервового напруження через військові дії, «прильоти» в місто. Людина перехвилювалася за своїх рідних, дітей, – говорить Наталя Бакланова. – Надавати екстрену медичну допомогу – це наша робота. На жаль, через війну її зараз побільшало. У багатьох людей ми спостерігаємо напружений психоемоційний стан. Це виражається збільшенням артеріального тиску, нервовими зривами, загостренням хронічних захворювань тощо. Зазвичай виклики частішають під час повітряних тривог або одразу після них».

Наталя розповідає, що зараз працівники підприємства частіше звертаються до медиків з проханням навчити їх надавати першу домедичну допомогу в разі травм, артеріальної кровотечі, серцевих нападів, які можуть виникнути через вибухи, руйнування будинків, інші нестандартні ситуації. Медики у здоровпунктах залюбки розповідають людям, як правильно діяти в таких ситуаціях, пропонують працівникам самим потренуватися – або на спеціальному манекені, або на своєму колезі. Наприклад, навчають правильно накладати турнікет. Також збільшилась кількість охочих навчитися надавати першу домедичну допомогу на спеціальних курсах, які проводяться медиками здоровпунктів ПП «Стіл Сервіс» в цехах, в Університеті АрселорМіттал.

Наталя Бакланова

«Я хотіла стати медиком змалечку, – продовжує Наталя Бакланова. – Закінчила наш криворізький медичний коледж і пішла працювати медичною сестрою в школу. Так вийшло, що першу меддопомогу я там надала не дитині, а дорослій жінці, якій стало зле на шкільному подвір’ї. Я  вступала в посаду, прийшла подивитися на своє робоче місце, а тут кличуть – жінка втратила свідомість. Тоді я зробила все правильно, але відчула неабиякий стрес, насамперед  від несподіванки. Тому, коли я вчу людей рятувати, особливу увагу звертаю на те, щоб вони зберігали спокій, не панікували, адже це може завадити і рятувальнику, і тому, кого рятують. Спокій став мені в пригоді й коли на вулиці довелося допомагати людині з епілептичним нападом. Коли ти бачиш, що людина врятована, це неймовірно приємне відчуття. Для мене це означає, що я в житті займаюсь своєю справою».

У здоров’я жартів не буває

«Зараз закінчую прийом людей і треба зробити декілька «уколів», у нашому маніпуляційному кабінеті для цього є все необхідне. А потім – знову відповідаємо на різні запитання працівників щодо здоров’я, у разі необхідності радимо звертатися до профільних фахівців», – розповідає фельдшерка Центрального здоровпункту Тетяна Денежко.    

Тиша у цьому здоровпункті явище рідке. За добу його відвідують більше 100 працівників підприємства, які проходять тут передзмінні та післязмінні огляди. Переважно це водії, залізничники, представники інших професій. Люди приходять сюди і проконсультуватися – у когось голова болить, іншим треба тиск виміряти, хтось скаржиться на нежить тощо. Виклики у цехи теж явище часте, особливо зараз, коли через війну у багатьох загострилися різні «болячки».

Тетяна Денежко

Тетяна Денежко надала свою першу меддопомогу в житті ще в дитинстві – лікувала збиті коліна своїй старшій сестрі. Та лякалася виду крові так, що навіть свідомість втрачала. Вже тоді Тетяна мріяла допомагати іншим людям, коли виросте.

Родом Тетяна з Херсонської області, закінчила Бериславське медучилище і працювала у Високопільському районі, де фельдшер – це універсальний медик. Тетяна і першу меддопомогу в разі травмування надавала, надавала  людям серцево-легеневу реанімацію, приймала пологи, допомагала при бронхіальних астмах, серцевих нападах, у разі ДТП тощо. Потім вийшла заміж за криворіжця та переїхала до Кривого Рогу. На підприємстві Тетяна вже працює 7 років.

«Виклики у нас практично  щозміни, а з початком війни їх побільшало, – говорить Тетяна Денежко. – Вважаю, що не буває несерйозних викликів, вони усі серйозні, адже у здоров’я жартів не буває. Побільшало гіпертонічних кризів. Багато хто чув про «золоту годину». Якщо протягом цього проміжку часу встигнути допомогти людині, то все обійдеться без ускладнень. Та найважче, перш за все морально, коли допомогу надаєш травмованій людині. Коли я тільки прийшла працювати сюди, був випадок падіння людини з висоти. На жаль, людина загинула, її вже було не врятувати. Це дуже важко усвідомлювати, адже наше призначення – допомагати. Кожен з нас має завжди пам’ятати про охорону праці. Вона потрібна не для керівників, не для звітів, а для життя та здоров’я кожного з нас!»

Тетяна впевнена, що допомагати постраждалим повинні вміти усі, особливо зараз, коли триває війна. І на спеціальних курсах, і на особистих консультаціях медики вчать працівників підприємства надавати першу домедичну допомогу своїм колегам та налаштовують їх психологічно. Коли людині погано, інші не повинні безпорадно стояти поруч та просто спостерігати, колеги мають рятувати постраждалого, поки до них їде швидка. Тут дуже доречно ще раз згадати про «золоту годину».

«Вже під час війни мені довелося допомагати молодій жінці, якій стало зле. Жінка почала втрачати свідомість, у неї з’явилися судоми. Довелося діяти негайно, швидку допомогу я теж викликала. Жінка була з дитиною, потім з’ясувалося, що вони ще й переселенці. Було видно, що у жінки й раніше були проблеми зі здоров’ям, а тут ще й стрес, переживання за чоловіка-військового. Це я до того, що зараз кожен з нас може зустрітися із такою ситуацією. Тому кожному раджу набувати необхідних навичок. І, звичайно, бажаю кожному залишатися здоровим і у безпеці», – підсумувала Тетяна Денежко.

Категорії
Новини

Як дитячі садочки допомагають економіку піднімати

Все просто: діти ідуть до садочків, а батьки – на роботу. Це не лише зручно, а й актуально, особливо зараз, за часів війни, коли на більшості підприємств та установ відчувається кадровий голод .

Для багатьох родин, чиї діти вперше пішли до садочків, крапкою відліку у новому житті стало перше вересня. Для малечі ця дата принесла нові враження, знайомства, оточення. Для батьків – низку організаційних питань, які потребують вирішення та поточнення. Про це та інше – у розмові з директоркою міського департаменту освіти і науки Тетяною Кріпак.

– Тетяно Петрівно, з якого віку дитину вже можна віддавати до садочка?

–  До садочків діти зараховуються з трьох років. Чому так? Навіть якщо дитина, яка менше цього віку, вже може елементарно себе обслуговувати, то в разі повітряної тривоги і спуску до укриття вихователю з нею буде дуже важко. І така дитина в групі не одна, а  приділяти увагу треба кожній. У три роки діти вже більш-менш самостійні та емоційно міцніші, ховатися в укриття вони вже можуть без сліз.  

–  Скільки у нашому місті дитячих садочків та як вони працюватимуть з початку нового навчального сезону в умовах війни?

–  У Кривому Розі зараз налічується 152 дитячих садочки, ще два приєднані до шкіл. А також 10 закладів загальної середньої освіти де є дошкільні підрозділи. Садочки працюють в офлайні і групи наповнюються згідно тієї кількості дітей, яка може розміститися в укриттях. Своє укриття мають 105 дитячих садочків, інші використовують сусіднє укриття, зокрема, у школах або інших закладах. Укриття обладнані таким чином, щоб дошкільнятам там було безпечно, зручно та затишно.

–  Хто має першочергове право влаштувати дитину до дитячого садочку?

–  В Україні йде війна. Навіть тут, у тилу, ми відчуваємо її вплив. Тож у першу чергу влаштувати дитину до дитячого садка мають родини військовослужбовців, тих, хто, на жаль, загинув під час захисту країни або знаходиться у полоні.

Також велика увага надається дітям з родин нових криворіжців, тобто людям, які приїхали до міста з окупованих територій або тих, де зараз тривають бої.

Звичайно, у пріоритеті дітки працівників підприємств усіх форм власності, наших закладів, установ тощо. Зараз батькам треба працювати, тримати економіку, допомагати нашим захисникам. Тож батьки мають бути спокійними, знаючи, що з їхніми дітьми все буде гаразд.

–  Як визначається, в який саме садочок можна піти?

–  Ніякої прив’язки до місцевості, прописки немає. Батьки можуть влаштовувати дитину в той садок, який самі оберуть і який їх влаштовує.

–  Який режим роботи дитячих садків?

–  Зазвичай вони працюють з восьмої ранку до сімнадцятої години. Але й у багатьох працюючих батьків такий же графік роботи. Тож у кожному садочку є чергові групи . Навіть є групи з 12-годинним режимом роботи.

–  Серед поширених питань батьків : «За що ми платимо у дитячих садочках?»

–  Почнемо з того, за що батьки взагалі не платять. Це за роботу вихователів, за наявність тепла, світла, прибирання, вивіз сміття та інші комунальні послуги. Батьки сплачують лише за харчування своїх дітей, і це лише 50 відсотків від вартості харчування, другу частину сплачує місто. А якщо родина входить до пільгової категорії, то вона взагалі нічого не платить. За них це, знову ж, сплачує місто. Зараз таких родин у нас багато, адже переважно це сім’ї військовослужбовців – наших захисників.

–  Садочок – це не лише місце, де можна залишити дитину поки батьки на роботі. Які переваги у дошкільної освіти?

–  У садочках діти вчаться комунікувати з іншими дітьми, спілкуватися, розв’язувати конфлікти, грати та працювати у команді тощо. Тобто тут вони набувають навичок спочатку шкільного, а потім і дорослого життя. Згадайте себе у дитинстві, свої думки, мрії, плани. У більшості з нас здібності логічно мислити почали формуватися у дошкільний період, коли мозок швидко адаптується до нового. Дошкільнята легко вбирають нову інформацію, навчаються, тож нам усім – батькам, вихователям, вчителям – треба зробити усе можливе, щоб у наших дітей навіть під час війни були позитивні емоції, щоб вони зростали у нормальних безпечних умовах та могли вільно навчатися та зростати.

Фото з відкритих джерел

Категорії
Наші люди

Вісімнадцятий «заряджений» на світло

Забезпечити безперебійну роботу електрообладнання цеху водопостачання – це головне завдання електрика цеху Валентина Куберського. За плідну роботу у тяжкі воєнні часи та під час блекаутів, активну громадську позицію та з нагоди 90-річчя нашого підприємства Валентин отримав почесну нагороду «Сталь».

«Звичайно, отримувати нагороди – це дуже приємно. А якщо нагородження відбувається так урочисто, як це було 4 серпня на святкуванні 90-річчя заводу, то в рази приємніше. Взагалі, літо, тепла осінь – особливий час для мене. Після роботи можна спортом на свіжому повітрі займатися, ходити в походи. Ось тільки війна внесла в це свої корективи. В ЦВП у нас працює 17 електромонтерів, я вісімнадцятий. Війна чи не щодня «підкидує» нам такі ситуації, які треба вирішувати негайно. І помилятися не можна, адже від нашої роботи залежить праця інших людей, тож ми усі заряджені на світло, на те, щоб підприємство за будь-яких умов було з електрикою та водою», – говорить Валентин Куберський.  

У цеху водопостачання Валентин разом з колегами опікується обслуговуванням як високовольтних, так і низьковольтних ліній електромереж, мереж освітлення цеху, електродвигунів, розподільчих приладів тощо. Від цього обладнання залежить робота насосних станцій, які забезпечують водою металургійні агрегати підприємства, зокрема, доменні печі, теплоелектроцентралі, конвертерний, прокатні цехи.

До цеху водопостачання Валентин Куберський влаштувався після 13 років роботи у електрокущовому цеху. До речі, там він почав активно займатися профспілковою роботою. У ЦВП Валентин спочатку був майстром, потім став електриком цеху. Валентин жартує, що на цій посаді він має знати та вміти майже все: від «техніки» вкручування лампочок до заміни головних приводів, а також творчо підходити до своєї справи, приймати нестандартні рішення.

Від початку війни роботи у Валентина та його команди побільшало. Чи не щодня їм доводиться зустрічатися з різними викликами: блекаути, перепади напруги, пошкодженнями обладнання через це. А ще дається взнаки зменшення кількості фахівців-електриків, адже багато хто з них зараз захищають Україну.

«До викликів війни, які б вони не були, ми пристосовуємося. Якщо неприємність «на порозі», ми вже знаємо, як її зустрічати, – говорить Валентин Куберський. – Наприклад, «завітав» непроханий блекаут, а ми його – генераторами (усміхається). А взагалі кожен працівник цеху вже добре знає, як діяти у разі повної відсутності енергії, ми вже відпрацювали свій алгоритм відновлення світла та води. А після роботи ми допомагаємо нашим хлопцям-захисникам, я маю на увазі колег по цеху, які зараз стоять на захисті України. На початку війни це була допомога одягом та амуніцією, зараз – донатами та необхідним обладнанням: раціями, тепловізорами тощо. Допомагати нашим хлопцям будемо і надалі, припинити це може тільки закінчення війни нашою перемогою».

Навіть за таких складних часів Валентин не кинув зайняття спортом. Його стихія – це футбол та туризм. Звичайно, про походи у «далекі краї» зараз мови не йде. Але і в Україні є місця-магніти для туристів. Це Мігія з її порогами та скелами, мальовничі карпатські гори, наша річка Інгулець, по якій можна робити сплави, а також унікальні МОПРовські скали, де є траси для скелелазів-початківців та для більш досвідчених альпіністів.

«Хочеться спробувати себе у різних видах туризму, подорожувати: і самому побачити нові цікаві місця, і показати їх своєму синові. Він теж навчається електричної справи, тож у нас виходить справжній сімейний підряд, адже і моя мати теж колись працювала електриком. Я вірю, що скоро у всіх нас буде можливість подорожувати, отримувати нових вражень, головне – здобути омріяну перемогу. Щоб прискорити цей момент, кожному з нас треба докладати чимало зусиль: працювати на своєму місці, допомагати захисникам, бути небайдужими до інших, проявляти ініціативу, робити життя кращим і вірити, що все у нас буде добре», – сказав Валентин Куберський.

Категорії
Новини

З борщем у холодильнику, з ланч-боксом – у рюкзаку

Як забезпечити повноцінне харчування школярів вдома та в школі, в умовах стресу та під час тривалих відключень електроенергії? Говоримо про це з психологинею підприємства Оленою Шевчук.

З початком вересня традиційно розпочався новий навчальний рік і тисячі дітей взялися до занять. Цього сезону «гризти» науку учні будуть як онлайн – з дому, так і на консультаціях у школах. Всюди їм потрібно забезпечити якісне харчування. Якщо вдома батькам це зробити набагато легше, запропонувавши, наприклад, борщ з котлетами у холодильнику, то у шкільний ланч-бокс зазвичай кладуть продукти для швидких перекусів: печиво, бутерброди, фрукти або сухофрукти, горішки тощо. Звичайно, це не замінює повноцінного харчування, але не дає дітям зголодніти у школі, і стає у пригоді під час повітряних тривог, коли школярі спускаються до укриттів.

«В якому б форматі не навчалися діти, їм потрібно харчуватися повноцінно та збалансовано – від цього залежить не тільки їхнє самопочуття, а й імунітет, – говорить Олена Шевчук. – За часи пандемії та майже трьох років війни ми вже адаптувалися до «похідних» умов харчування, навчилися годувати дітей під час блекаутів, віялових відключень електроенергії в умовах обмеженого доступу до різноманіття продуктів. Але відчуття ситості – того замало, харчування дітей має бути корисним для організму, адже воно впливає не лише на здоров’я, а і на психоемоційний стан дітей, дає їм сили навчатися. Війна створила нам нові умови. Наприклад, діти стали більше рухатися, бігаючи в укриття. При цьому вони переживають стрес. Дитячі запаси енергії швидко витрачаються, тож батькам треба знати, які продукти краще використовувати, як їх поєднувати, щоб все було лише на користь».

«Будівельний матеріал»

Основа для організму – це амінокислоти, з яких, немов на конвеєрі, «збираються» різноманітні білки. Вони допомагають переносити корисні речовини до клітин, допомагати скорочуватися м’язам та серцю, утворювати гормони, ферменти, імунні клітини тощо.

Хороше джерело амінокислот – яйця. Вони засвоюються на 99%, тому готуйте різноманітні яєчні, омлети, скрембли. Нежирне м’ясо, риба, а також бобові мають бути в раціоні щодня – тоді ваша дитина гарантовано отримає всі необхідні їй «будівельні блоки».

Продукти, які містять білок, особливо корисно їсти на сніданок, тільки не давайте одразу після білкових продуктів солодке та фрукти. А також не слід давати червоне м’ясо на вечерю, оскільки воно дуже довго перетравлюється і заважатиме глибокому сну.

Окрім білків у «будівельний матеріал» входять складні вуглеводи. Це овочі, фрукти, ягоди, каші, зерновий та висівковий хліб, макарони з твердих сортів пшениці. Вони дають енергію та клітковину. 

Для роботи мозку, синтезу гормонів та повноцінної роботи всіх клітин тіла потрібні так звані хороші жири. Вони є у сметані, салі, твердих сортах сиру, вершках, вершковому маслі, зварених жовтках, оливковій олії, горіхах, різних сортах риби.

Збільшуємо концентрацію

Як би дитина не навчалася, онлайн чи офлайн, увесь день її потреба в енергії залишається високою. Але, як правило, в середині дня у багатьох знижується концентрація. Може погіршитися настрій (через загрозу обстрілів зокрема). Головне не піднімати настрій цукром, булочками, печивом, цукерками, солодкою газованою водою. Вони не тільки погіршують концентрацію, а і можуть викликати сонливість або навіть біль у животі. 

Покращити настрій та сконцентруватися допоможе ситний обід – вже згаданий борщ або інші перші блюда, паста з твердих сортів пшениці, каші, картопля, м’ясо, риба, овочі, зелень. А також прогулянка на свіжому повітрі та легкі фізичні вправи.

«А ще привчіть дітей пити просту чисту воду, особливо під час фізичної активності та після неї. Якщо дитині хочеться чогось смачненького – запропонуйте їй трав’яні чаї з лимоном і воду, настояну на ягодах і травах, наприклад, м’яті, тархуні, базиліку. Показуйте дітям приклад, а вони вам будуть вдячні, коли зрозуміють, що правильне харчування — це основа міцного здоров’я, життєвої енергії та радості», – підсумувала Олена Шевчук.

Категорії
Новини

Меддопомога для захисників

«АрселорМіттал Кривий Ріг» допомагає демобілізованим працівникам наших підприємств відновлювати здоров’я. Безплатно обстежитися та пролікуватися захисники можуть у медичному центрі ПП «Стіл Сервіс», а також у лікувальних закладах Кривого Рогу та України.

Наші захисники – учасники російсько-української війни – пройшли багато випробувань на полі бою, захищаючи нас та майбутнє України. Тепер, коли вони повертаються до мирного життя, ми маємо підтримати їх, приділити максимальну увагу та надати підтримку і допомогу, яких вони потребують.

З червня поточного року в «Єдиному вікні» «АрселорМіттал Кривий Ріг» працюють координатори по роботі з демобілізованими працівниками, яких на сьогодні повернулося на підприємство понад 200 людей. У центрі надання послуг ветеранам надають різноманітну консультативну допомогу та спрямовують їх до фахівців різних напрямків. Головна мета – зробити усе можливе, щоб повернення ветеранів до цивільного життя було зручним та комфортним. 

Серед пріоритетних питань – реабілітація ветеранів, відновлення їх фізичного та психологічного стану. Цим опікується лікар-координатор медичного центру ПП «Стіл Сервіс».

«Ми працюємо з ветеранами і під час  профоглядів, і по запрошенню ветеранів до лікаря-координатора фахівцями медичного центру та «Єдиного вікна». У медцентрі ветерани можуть отримати додаткові медичні послуги, – розповідає Яна Хорольська, директор медичний медцентру ПП «Стіл Сервіс». – Для обстеження проводимо лабораторні аналізи, робимо загальний, біохімічний аналіз крові, які допомагають оцінити стан печінки, нирок, виявити запалення, зміну рівня цукру у крові. За потреби ветерани проходять кардіограму, рентген легень, хребта, інших органів, ультразвукове обстеження – УЗД внутрішніх органів, аудіограму – вимірювання гостроти слуху тощо. Звичайно, ветерани можуть отримати консультації профільних лікарів: невропатолога, окуліста, отоларинголога, хірурга, терапевта та інших спеціалістів. Також прийом ветеранів проводить психолог нашого підприємства та фахівців сервісу психологічної підтримки Wellbeing Company».

У медцентрі проводяться і лікувальні послуги. Ветерани можуть отримати різноманітні фізіотерапевтичні процедури, масаж, як ручний, так і механічний на термо- ліжку  «Нуга Бест», ін‘єкції, крапельниці, процедури у ЛОР- кабінеті.

Відвідування медцентру здійснюється за попереднім записом у зручний для ветеранів час. Людина приходить до лікаря-терапевта, який після огляду спрямовує ветерана або на додаткове обстеження, або на лікування.

Якщо ветеранам потрібне інше лікування, яке не можна надати у нашому медцентрі, їм пропонується пролікуватися в інших медичних закладах міста. Це для ветеранів – наших працівників також буде безплатним, адже з 01.07. 2024 для демобілізованих працівників діє додатковий пакет страхування від СК «Країна». 

Робота з ветеранами здійснюється за адресою: ЦНП «Єдине вікно», к. 106, з 8:00 до 16:45.

Більше інформації за телефонами: (067) 450 73 68, (056) 499 18 93, (056) 499 18 98.

Категорії
Новини

Як навчатимуться наші діти у сезоні 2024-2025?

Цього року новий навчальний рік стартував другого вересня, адже перше припало на вихідний. Третій навчальний сезон учні здобуватимуть знання в умовах війни та енергетичної кризи. Про те, як організовуватиметься навчальний процес у гімназіях та ліцеях Кривого Рогу «Металургу» розповіла Тетяна Кріпак, директорка міського департаменту освіти і науки.

–  Тетяно Петрівно, в яких умовах ми розпочинаємо новий навчальний рік, яким буде свято Першого дзвоника та скільки юних криворіжців планують «сісти за парти» цьогоріч?

–  Цей навчальний рік ми знову розпочинаємо в умовах війни, тож у нас дві головні мети – збереження принципу безперервності освіти, адже діти за будь-яких умов мають отримувати якісні знання, та безпека учнів і вчителів. По всій Україні освітній сезон триватиме 175 навчальних днів, він має закінчитися до першого липня 2025 року. У Кривому Розі працюватимуть 125 закладів загальної та середньої освіти – це початкові школи, гімназії, ліцеї. В них здобуватимуть знання майже 60 тисяч учнів. Цього року до школи пішли 4241 першачків. Цього року кожен навчальний заклад сам вирішував як проводитиме початок навчального року. У деяких школах організовувалися лінійки, святкові уроки, а хтось взагалі – проводив квести. Єдиною умовою в організації урочистостей з нагоди початку року була і залишається безпека. Наприклад, у святкових заходах мала брати участь тільки невелика кількість дітей, залежно від кількості місць в укритті, а сам захід мав тривати до 30 хвилин. Темою першого уроку була подяка нашим захисникам. Зараз ми живемо у непростий час, тож діти мають знати про героїзм бійців ЗСУ, Нацгвардії, Тероборони, прикордонників, які з перших хвилин ціною власних життів стримували натиск ворога та які зараз захищають нашу країну, дають дітям навчатися, а нам усім працювати.

–  Як у цьому році навчатимуться діти? Це буде онлайн чи офлайн навчання?

–  На сесії міської ради прийнято рішення про змішану форму навчання – онлайн і офлайн. Діти вже встигли звикнути до цього, адже у минулому році навчання проводилося саме за такою системою. В Україні триває війна, ворог тероризує нас обстрілами і ми не можемо ризикувати життям та здоров’ям наших дітей. Дітям безпечніше займатися вдома онлайн. А на заняття-консультації з педагогами вони приходитимуть до школи. Кожен навчальний заклад вже має свої графіки відвідування шкіл, знову таки, все «прив’язано» до кількості місць у сховищах. Вони у школах різної місткості – від 50 до 1000 місць. Та, навіть найбільша кількість місць у сховищі не може захистити усіх учнів закладу, тож графіки складені так, щоб діти приходили на консультації у кілька змін.

–  Скільки шкіл у Кривому Розі обладнані сховищами?

–  У криворізьких закладах освіти на 38 158 місць обладнано 211 укриттів. Вони сертифіковані службою ДСНС. У деяких укриттях закладів освіти міста продовжуються ремонтні роботи для покращення умов, будуються три протирадіаційні укриття у форматі підземних шкіл. У планах – придбання модернізованих мобільних укриттів.

–  Як буде організоване навчання тих дітей, які зараз з батьками находяться за кордоном?

–  Вони, як і раніше, навчатимуться онлайн. Також діти можуть обрати домашню форму навчання, а потім складати тестові, контрольні, зрізові роботи. За наказом Міністерства освіти і науки визначено особливості навчання дітей, які вимушено перебувають за кордоном й навчаються одночасно в школі країни перебування та Україні. Такі діти мають право навчатися дистанційно в окремо визначених органами місцевого самоврядування закладах освіти й вивчати лише предмети українознавчого компонента, такі як українська мова, література, історія України тощо.

–  Зараз велика увага надається ментальному здоров’ю,  адже дається взнаки навантаження воєнного часу. Звісно, це стосується і школярів. Чи забезпечені освітні заклади психологами?

–  Посада психолога є у штаті кожної школи. Шкільні психологи пройшли навчання за програмою «Діти та війна», «Подолання кризових ситуацій», інші тренінги. Робота з дітьми та батьками проводиться постійно. Але, на жаль, психологів у нас не вистачає. Багато психологів виїхали за кордон ще на початку війни. Також не вистачає і викладачів інших предметів, вакансій багато. Тож запрошуємо до співробітництва молодих спеціалістів-випускників педагогічних та інших університетів.

–  Батьки цікавляться, як буде організоване у школах харчування, зокрема на час, коли діти перебуватимуть у школі?

–  Це питання з мирного життя. Організація гарячого харчування у школах поки що не планується. Це тому, що діти не будуть постійно знаходитися у школах, а також через можливі блекаути, часті загрози обстрілів, коли дітям треба буде терміново спускатися до сховища. А «перекусити» діти зможуть у шкільних буфетах, вони будуть працювати у навчальних закладах. Погодьтесь, коли оголошена тривога і всі йдуть до сховища, булочку з чаєм, куплені в буфеті, легко можна і з собою взяти.

–  Навчальний рік тільки розпочався, а всіх вже цікавить питання організації та тривалості канікул, чи не зміняться їхні графіки та тривалість через енергетичну кризу?

–  Наперед сказати важко, але на сьогодні змін не передбачається. Осінні канікули пропонується провести в останній тиждень жовтня, зимові плануємо розпочати перед Різдвом, а весняні – в останній тиждень березня. Остаточне рішення про початок канікул визначає педагогічна рада навчальних закладів, адже кожен заклад працює за своїм навчальним планом. В цілому, загальна тривалість цих канікул має бути не менше 30 календарних днів.

Я бажаю кожному учню, кожній родині школярів вдалого та безпечного навчального року, міцних знань, цікавих відкриттів та впевненості у власних силах. Усім – гарного навчального сезону 2024-2025. 

Продовження інтерв’ю з Тетяною Кріпак про організацію роботи у дитячих садочках читайте у наступних номерах «Металургу».

Фото з відкритих джерел