Автор: Головко Вікторія

Категорії
Новини

Ще раз про йодну профілактику, і не тільки…

До редакції «Металурга» продовжують надходити питання щодо актуальних загроз для здоров’я. Це стосується йодної профілактики у разі радіаційної аварії, а також ризику захворіти на віспу мавп. Відповісти на питання ми попросили головного лікаря ПП «Стіл Сервіс» Наталію Гардань.

Ще раз про йодид калію

Коли говорять про радіаційне зараження, часто згадують про «поганий йод». Що він собою уявляє і звідки береться?

– При радіаційній аварії може утворитися радіаційна хмара, яка осідає на ґрунті, рослинах, шкірі, одягу людини. Більша частина викидів містить радіаційний йод, саме його і називають «поганим йодом». Він здатний дуже швидко та легко засвоюватися щитовидною залозою (особливо у дітей) і може привести до різних захворювань. Щоб не дати йому накопичитися у щитовидній залозі, треба вчасно прийняти препарат калія йодиду. Це і називається йодною профілактикою. Як ми вже писали, звичайний йод ні в якому разі приймати не треба, це тільки зашкодить організму!

Але також слід пам’ятати, що калій йодид здатний знижувати негативний вплив радіації тільки на щитовидну залозу, увесь організм від радіації він не захистить.

Коли треба приймати калій йодид?

– Найкращий ефект буде досягнутий, якщо випити калій йодид за 6 годин до приходу радіаційної хмари. Про її переміщення місцеві органи влади повинні повідомляти через засоби масової інформації. Якщо не встигли випити препарат завчасно, його можна вжити одночасно з приходом радіаційної хмари і через 6 годин після того, як вона пройде. Але, зверніть увагу, МОЗ не рекомендує пити калій йодид через 24 години після приходу радіаційної хмари. І взагалі пити препарат можна виключно тоді, коли є офіційне повідомлення про загрозу від державних органів влади.

Де можна взяти препарат?

– Хочу ще раз зазначити, що зараз немає потреби вживати калій йодид, радіаційна ситуація в країні контрольована. Але «АрселорМіттал Кривий Ріг» завжди враховує усі ризики, тому закупив цей препарат для усіх співробітників. Кожен працівник зможе отримати його у відповідальних за видачу препарату осіб у своїх структурних підрозділах.

Загалом, у МОЗі повідомили, що кожен регіон країниотримав необхідну кількість калію йодиду з розрахунку чисельності населення. У разі аварії планується оперативно визначати пункти роздачі, найближчі до місця проживання людей.

Ще раз хочу наголосити, що препарат калій йодиду приймають одноразово:

  • діти до одного місяці – 16 мг;
  • діти від 1 місяця до 3 років – 32 мг;
  • діти від 3 до 12 років – 62,5 мг;
  • підлітки від 13 до 18 років, дорослі до 40 років, вагітні та матері, які годують грудьми – 125 мг.

Згідно з рекомендаціями МОЗ, людям старшим за 40 років та тим, у кого видалена щитовидна залоза, калій йодид не призначають.

Що треба знати про мавпячу віспу

Зараз ми все частіше чуємо з різних джерел про мавпячу віспу. Повідомляли навіть про перший випадок хвороби в Україні. Чи треба готуватися до нової пандемії?

– Раніше мавпяча віспа була рідкісним захворюванням, вірус переважно спостерігався у межах Африканського континенту. Зараз вчені досліджують, яким чином він потрапив до Європи.

Хочу одразу заспокоїти – американські вчені вважають, що пандемії мавпячої віспи у світі не буде. Хоча цей вірус переважно і передається повітряно-крапельним шляхом, але тільки за умови тісних контактів між людьми. Він не такий «легкий», як ковід, тому і не здатний вразити велику кількість людей.

Крім того, віруси мавпячої і звичайної віспи подібні. Тому на озброєнні лікарів вже є ефективні вакцини, здатні попереджувати хворобу та боротися з нею. До того ж, у ранньому дитинстві більшість з нас вакциновані від віспи, тому ми вже маємо захист від неї.

Від звичайної віспи мавпяча відрізняється тим, що викликає набряк лімфатичних вузлів.  Інкубаційний період захворювання становить від 7 до 14 днів з моменту зараження.

Перші симптоми: головний біль, біль у м’язах та спині, збільшення лімфатичних вузлів, лихоманка та озноб, надмірна втомлюваність. На третій день після початку лихоманки у людини з’являється висип на обличчі, який поступово поширюється на інші частини тіла. Хвороба може тривати від 2 до 4 тижнів.

Щоб не заразитися вірусом, треба уникати контактів із рідинами та речами особистого вжитку хворого та дотримуватися гігієни рук, респіраторної гігієни й етикету кашлю.

Бережіть себе, зберігайте здоровий глузд і не піддавайтесь паніці, щоб хвороби не змогли вас вразити.

Категорії
Новини

Водії «швидких» приміряли на себе роль фельдшерів

У цехах «АрселорМіттал Кривий Ріг» тривають спеціальні тренінги для водіїв «швидких», на яких вони набувають практичних навичок першої допомоги постраждалим, щоб у разі необхідності надавати її самостійно, без допомоги медиків. 

Водій «швидкої» допомоги не просто керує автомобілем, а ще й безпосередньо бере участь у наданні меддопомоги. Коли фельдшер допомагає постраждалому, саме водій приносить до місця події необхідні речі, ноші, допомагає переносити людину до «швидкої» та везе всіх до найближчої лікарні. Щоб вміти усе це робити, водії медичних автомобілів проходять спеціальні навчання.

Але трапляються випадки, коли водію треба стати не просто помічником, а й колегою медиків. Наприклад, під час аварії з кількома постраждалими, коли треба терміново зробити штучне дихання, зупинити кровотечу, а фельдшер на місці лише один, а інша бригада медиків ще у дорозі.

«В «АрселорМіттал Кривий Ріг» ми вирішили вдосконалити навички водіїв «швидких» і організували для них спеціальні навчання-тренінги в цехах підприємства, – говорить Рустам Ісмаілов, начальник управління з охорони праці «АрселорМіттал Кривий Ріг». – Все відбувається, як у житті: виклик, виїзд, допомога постраждалим. Але на виклик виїжджає не повна бригада з фельдшером, а лише водій. Увесь процес його роботи – визначення стану постраждалого, надання першої допомоги – проходить під пильним наглядом фахівців з охорони праці та медиків. Вони потім все аналізують та визначають, що водій зробив правильно, а над чим ще потрібно працювати. У тренінгах, звичайно, беруть участь і робітники цехів. Таким чином вони також проходять увесь процес навчання, адже активно допомагають водієві. Подібна практика вдосконалення навичок медичного водія існує в Америці та в Європі, цього, до речі, вимагає і українська медреформа».

Ось як відбувався один з навчальних тренінгів за участю водія «швидкої» у сортопрокатному цеху № 2, в якому взяв участь і «Металург».

10:00. Працівник СПЦ № 2 побачив, що його колега отримав травми, і викликав «швидку». За легендою навчань у постраждалого зламані плече та гомілка правої ноги.

«Сповістити про неприємну подію медиків має людина, яка знаходиться поряд з постраждалим, – коментує початок навчань Антон Князєв, провідний інженер з охорони праці. – Робітнику треба точно вказати місце, де все відбулося, розповісти, що сталося з постраждалим, хоча б приблизно сказати, які пошкодження у людини. Також про інцидент робітник сповіщає свого майстра або старшого у зміні. Після дзвінка медикам робітник цеху або старший зміни відправляють свого колегу зустрічати машину швидкої допомоги, а коли та приїде – привести медиків на місце, де є постраждалий».

«Швидка» вже біля цеху. Її зустріли та пояснили, куди треба їхати.
Водій поспішає до постраждалого.
Водій визначив види травми і почав надавати першу допомогу.
Колега, який викликав «швидку», допомагає водію.

В головній ролі під час навчань – Андрій Волобуєв.

«Водієм невідкладної допомоги я працюю вже 22 роки, чергую на металургійному виробництві, – розповідає Андрій Волобуєв. – Переважно увесь цей час я був головним помічником фельдшера: підтримував постраждалого під час перев’язки, допомагав довести або донести його до машини, допомагав людині увійти всередину автівки. Звичайно, я бачив усі медичні маніпуляції, які робив фельдшер. Теоретично знаю, що і як робити. Але одна справа бути на підхваті, зовсім інше – все робити власноруч. На цьому тренінгу я вперше сам надавав допомогу. Дуже хвилювався, намагався все зробити правильно, адже це значна відповідальність за здоров’я людини».

«Хоча це була імітація травми, але відчуття було не з приємних, – ділиться враженнями слюсар-ремонтник  СПЦ № 2 Олександр Білошицький, який грав роль умовно постраждалого. – Я не хотів би в реальному житті отримати такі травми, краще дотримуватися усіх правил охорони праці, наперед оцінювати усі ризики та завжди залишатися живим та неушкодженим».

«Моїм завданням на цьому тренінгу було виявити постраждалого, правильно викликати «швидку» та допомагати водію, – розповідає слюсар-ремонтник СПЦ № 2 Анатолій Демчук. – Знаєте, відчув дуже велику відповідальність. Мій колега правий, коли сам все робиш, то і ставлення до цього в тебе інше. Хоча все було не насправді, я відчув полегшення, бо зміг допомогти людині». 

Ну що ж. У фіналі тренінгу – усі живі та врятовані. Учасники Андрій Волобуєв, Олександр Білошицький та Анатолій Демчук сфотографувалися на згадку.

Пам’ятаймо, безпечне виконання робіт у більшості випадків залежить від свідомого ставлення до охорони праці. Бережіть себе і нехай вам ніколи не згодиться швидка допомога.

Категорії
Новини

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» продовжується реконструкція агломераційного цеху № 2

Оновлення цеху проводиться в рамках інвестиційної програми підприємства, щоб зменшити промисловий вплив на екологію і підвищити технічну надійність обладнання, а також зміцнити виробничі будівлі та споруди.

Вантажні машини везуть будматеріали, потужні крани піднімають великі вантажі, гуркотить різноманітна техніка і майже всюди працюють будівельники: засипають, укладають, монтують, збирають…

Такий жвавий рух саме зараз відбувається на промисловому майданчику агломераційного цеху № 2. Роботи з його реконструкції тривають з 2014 року, але здійснюються вони поетапно, щоб не припиняти виробничий процес та забезпечити безпечну працю агломератникам.

«За цей час ми зробили дуже багато – реконструювали комплекси усіх шести агломашин цеху, встановили нові сучасні газоочистки, замінили газоходи, комунікації, промислове устаткування тощо, – розповідає Антон Яцеленко, заступник директора аглодоменного департаменту з ремонтів. – Ми досягли значного екологічного ефекту, зробили виробництво більш сучасним та ефективним. Але, на жаль, паузу у виробництві та реконструкції довелося зробити через війну. На деякий час ми взагалі зупинили усі процеси, адже ворог був надто  близько від міста і треба було дбати про безпеку робітників. Та вже з 7 квітня виробництво поновилося – на двох агломашинах другого аглоцеху почалося виготовлення агломерату для єдиної поки працюючої доменної печі № 6. Продовжилася і реконструкція АЦ № 2».

Начальник агломераційного цеху № 2 Олег Щербук проводить «Металург» промисловим майданчиком і розповідає: «Як бачите, працюють люди, техніка. Тривають оздоблювальні роботи на абсолютно новій, нещодавно збудованій будівлі перевантажувального вузла потоків шихти. Саме тут потоки пересипаються та спрямовуються на агломераційні машини. Тепер цей процес відбуватиметься в сучасних та безпечних для роботи умовах, адже нова промислова будівля має не тільки міцні цегляні стіни, а й нову обшивку, дах, надійне перекриття між поверхами».

Тривають оздоблювальні роботи споруди перевантажувального вузла шихти

Поруч теж «кипить» робота із заміни фасаду корпусу спікання. Саме цей корпус є найголовнішим об’єктом АЦ-2, бо в ньому знаходяться комплекси усіх шести агломераційних машин, мережі конвеєрів, системи завантаження необхідною сировиною, пульти управління процесами тощо. Будівля вражає своїми розмірами, у найвищій точці її висота сягає майже 14-го поверху. 

З іншого боку корпусу спікання зараз триває відновлення основних колон.

Новий фасад корпусу спікання
З іншого боку корпусу спікання роботи ще тривають

На території цеху височіє вже реконструйований комплекс вологої очистки. Його оновлення відбувалось з вересня минулого року.

«Насправді це велика аспіраційна установка, яка має 36 точок для вловлювання пилу та пару в місцях перевантажування шихти, – продовжує Олег Щербук. – До речі, завдяки новому обладнанню бруд не вирветься на волю, адже в очистку його примусово втягують димососи та інші прилади. Зараз на комплексі проходять пусконалагоджувальні роботи. Раніше тут теж була волога очистка, але старого зразка, вона з роками стала неефективною. Загалом в цеху вже добре зарекомендували себе нові системи газоочисток. Приклад тому – електрофільтри агломашин, які очищують газ від твердих часток». 

Комплекс вологої очистки
Нові газоочиски

Тривають в АЦ № 2 і роботи з облаштування центрального входу на промисловий майданчик. Два рівня майданчику з’єднують сходи, які теж оновлюються та облаштовуються, щоб робітникам цеху ходити ними було зручно та безпечно.

Тож, навіть у таких непростих умовах, цех живе, працює та вдосконалюється. Його робітники вірять у найскорішу перемогу та відновлення роботи на повну потужність.  

 

Сходи між двома рівнями проммайданчика АЦ № 2
Категорії
Новини

«Орден» від міста для ветерана

Нагрудний  знак «За заслуги перед містом» 3 ступеня став третьою значною нагородою для голови ветеранської організації «АрселорМіттал Кривий Ріг» Володимира Зайця. Але сам він вважає, що це заслужена відзнака роботи всього ветеранського активу нашого підприємства.

Володимир Лукіч бережно тримає в руках футляр з нагородою. Минулого тижня він її отримав у міськвиконкомі під час урочистостей з нагоди Дня людей похилого віку. Ветеран відзначив, що йому було дуже приємно отримувати цей «орден», адже за ним стоїть велика організаторська робота всієї Ради ветеранів. Бо ветеранська організація нашого підприємства є однією з найбільших у місті та регіоні – вона налічує понад 19 тисяч осіб.

«Роботи у нас завжди було багато, а зараз й поготів. Наші ветерани активно займаються волонтерською діяльністю: плетуть маскувальні сітки, плетуть теплий одяг, формують продуктові заготовки для захисників тощо. Так вони роблять свій внесок до прискорення перемоги, – говорить Володимир Заяць.

Ветеран додає, що свого часу наші ветерани-фронтовики активно вели просвітницьку, патріотичну роботою – розповідали молоді про важкі роки війни. Зараз нашій країні у кривавих боях знову доводиться виборювати своє право на життя та волю. А на полі бою – більшість саме тих вже дорослих хлопців та дівчат, до яких колись приходили наші ветерани. «Та й звичайні життєві питання ветеранської організації також вирішуються щодня – до нас звертаються колишні працівники комбінату для вирішення комунальних, юридичних проблем, організації соціальної, медичної допомог», – каже Володимир Лукич.

Володимир Заяць пропрацював на підприємстві 34 роки. Був машиністом тепловозу в ЗЦ № 2, машиністом-інструктором, а згодом навчав молодь своїй професії на відповідних курсах. За робітничі заслуги Володимир Заяць нагороджений вищою відзнакою підприємства «Честь та гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Коли у 2005 році Володимир Лукіч пішов на пенсію, організаторські здібності і вміння працювати з людьми згодилися йому на посаді голови ветеранської організації нашого підприємства. Це окрема та насичена багатьма подіями сторінка в його житті. За досягнення у цій справі Володимиру Зайцю було присвоєне звання «Почесний ветеран України». Тепер до нагород додався і криворізький «орден».

«Зараз уся країна бореться із загарбниками за власну свободу і незалежність, право людей бути вільними і мирно жити на своїй землі. Тому ми, ветерани підприємства, будемо і далі робити усе можливе, щоб якнайскоріше наблизити цю переможну мить», – каже Володимир Заяць.

Категорії
Новини

Йод проти радіації: пити чи не пити?

Ядерний шантаж ворожої держави спонукає багатьох з нас шукати дієві методи захисту від радіації для себе та рідних. Серед методів профілактики, які активно «ходять» інтернетом, є й поради пити йод. Чи потрібно це робити насправді, «Металург» порадився з медиками нашого підприємства.

«Необхідність пити йод, особливо «про всяк випадок» – це один із поширених міфів. Йод – не пігулка від радіації. Це мікроелемент, необхідний людині для нормальної роботи щитовидної залози. На 94 відсотки ми отримуємо йод із їжі, решту – із води та повітря. Загалом за все життя споживаємо орієнтовно 3-5 грамів йоду – це менше чайної ложки. Додаткові порції йоду можуть зашкодити нашому організму, адже вони не всмоктуються і не накопичуються у щитовидній залозі, – говорить Наталія Гардань, головний лікар ПП «Стіл Сервіс».

Важливе «але»

У разі загрози радіаційної атаки Міністерство охорони здоров’я України радить вживати калій йодид. Він здатний перешкоджати накопиченню у щитовидній залозі радіоактивного йоду, який міститься у викидах.

Увага! Робити це треба тільки після офіційного оповіщення місцевими органами влади про загрозу радіаційного викиду. У МОЗі повідомляють, що кожен регіон отримав необхідну кількість калія йодиду з розрахунку чисельності населення. У разі аварії планується оперативно визначати пункти роздачі, найближчі до місця проживання людей.

Оптимальний ефект йодної профілактики досягається при завчасному прийомі препарату за 6 і менше годин до надходження радіаційної хмари і рівно стільки ж після її проходження.

Зверніть увагу, калій йодид потрібний для захисту лише щитовидної залози, увесь організм він не захистить!

Втім, у МОЗі підкреслюють, якщо аварія вже сталася, людям категорично не рекомендовано залишати місце укриття до офіційних повідомлень місцевої влади. 

У міністерстві наголошують, що калій йодид приймають одноразово:

  • діти до одного місяці – 16 мг;
  • діти від 1 місяця до 3 років – 32 мг;
  • діти від 3 до 12 років – 62,5 мг;
  • підлітки від 13 до 18 років, дорослі до 40 років, вагітні та матері, які годують грудьми – 125 мг.

Людям старшим за 40 років калій йодид не призначають. З цього віку щитовидна залоза майже не накопичує радіоактивний йод, отже прийом калію йодиду може завдати більше шкоди, ніж користі. 

Уважно продивіться інфографіку, підготовлену Міністерством охорони здоров’я України (нижче), щоб бути правильно поінформованими і знати, що робити в потрібний момент. Але щиро бажаємо, щоб цими порадами ні в кого не було необхідності користуватись. Зберігаймо спокій і бережімо себе!

Категорії
Наші люди

Як стати зіркою, не покидаючи власного двору

Увага іноземних журналістів до роботи «АрселорМіттал Кривий Ріг» під час війни привела їх і до будинку ветерана нашого підприємства, колишньої прокатниці Раїси Рудчик, яка їх дуже здивувала.

Одного звичайного дня (наскільки він може бути звичайним за умов війни) Раїса Олексіївна Рудчик разом із сусідками сиділа на лавочці біля свого будинку. Двір жінки розташований посеред стареньких двоповерхових житлових будинків у районі зупинки «15 школа». Гомоніли про сьогоднішнє життя-буття, війну, нещодавні «прильоти» в місто, ціни на продукти.

В середині минулого століття будинки на цій ділянці міста будувалися переважно для робітників нашого підприємства. Тоді кімнату площею 13 квадратних метрів в одній із квартир отримала тут і Раїса Рудчик зі своїм чоловіком, теж прокатником Миколою Васильовичем. На роботу ходити їм було дуже зручно – перейшли міст в районі зупинки Першої дільниці – і вже у цеху. З роками квартира повністю стала власністю подружжя. Чоловік Раїси, на жаль, вже помер.

Життєва історія жінки перегукується з історіями багатьох її сусідок, які теж свого часу працювали у різних цехах металургійного заводу. Можливо, саме цей факт і привів до старого району іноземних журналістів. Протягом війни вони частіше стали з’являтися у Кривому Розі, щоб знайомитися з життям прифронтового міста та, зокрема, роботою найбільшого підприємства «АрселорМіттал Кривий Ріг».

«Сидимо собі на лавочці, а вони йдуть по дворах із відеокамерою, «по-ненашому» розмовляють. З ними перекладачка. Вона і стала розпитувати, хто з нас і коли працював на підприємстві, що пам’ятає, про які цікаві факти з його історії може розповісти, – розповідає Раїса Рудчик. – Дівчата одразу на мене вказали, бо я пропрацювала на підприємстві 37 років. Вісімнадцятирічною дівчиною приїхала сюди з Петриківки Черкаської області. Дуже хотілося Кривий Ріг подивитися, особливо, як працює завод – його сталеве серце. Так і залишилася працювати у середині цього самого «серця». Була сортувальником-здавальником металу, потім пішла на блюмінг. Підприємство мені і родину подарувало, бо саме тут я познайомилася зі своїм чоловіком».

Цю історію Раїса Рудчик розказала і журналістам.

«А ти їм ще свої роботи покажи», сказала сусідка, коли журналісти вже збиралися йти. Ті спочатку не второпали, про що йдеться. Та коли зайшли додому до Раїси Олексіївни і побачили її вироби, зрозуміли, що на них чекав справжній бонус.

Справа в тому, що Раїса Рудчик захоплюється модульними оригамі – робить різноманітні фігурки із паперу. Звичайний лист формату А4 вона розрізає на невеличкі квадратики, згинає кожен по декілька разів і отримує трикутник. З них, як із конструктора, робить чудернацьких звіряток, вази, скриньки, квіти, серветки і безліч іншої краси.

«Це допомагає мені зосередитись, заспокоїтись, особливо зараз, коли йде війна і нерви у всіх не на місці, – продовжує Раїса Олексіївна. – Раніше мої вироби були просто для краси, а зараз – ще й з особливим сенсом. На моїх вазах яскравіше засяяв український орнамент, соняхи стали більшими, а поряд з гордівливими павичами на моєму столі з’явилися казкові Лисичка-сестричка та Зайчик-Побігайчик».

Зараз Раїса Рудчик працює над створенням фігурки дівчини-україночки, а ще читає… підручник із металургії. Тому що хоче скласти із оригамі металургійний агрегат. Можливо, то буде сталеплавильний ківш, або щось із прокатних агрегатів. Головне, щоб фігурка була впізнаваною і асоціювалася саме з нашим підприємством. «Про це я теж розповіла закордонним журналістам, нехай знають про нас, які ми, – говорить Раїса Рудчик. – Мої сусідки теж залюбки поділилися своїми історіями. Розмовляли довго, усім було цікаво. Правда, з якої країни були ті журналісти, ми забули запитали. Та мабуть неважливо. Головне, що в Європі люди побачать, як ми живемо, дізнаються більше про наш завод та його незвичайних працівників, навіть тих, хто вже на пенсії».