Автор: Андрій

Категорії
20 років разом

Обід зі смаком

«Хто як працює, так і їсть», – говорить народна мудрість. І дійсно, людям, які сумлінно вкладаються у роботу, необхідно добре попоїсти, щоб відновити сили. Для того, щоб наші працівники мали змогу відновитися смачно та у комфортних умовах, на підприємстві ремонтуються їдальні та буфети. За останні 20 років було відремонтовано десятки закладів харчування. У цьому переліку – їдальні №№ 5,  13, 26, 15, 18, 37, 20, 21 та багато інших. Зали їдалень та буфетів, оновлені протягом кількох останні років, вражають крутим дизайном, що створює особливу атмосферу для відвідувачів. Серед прикладів – їдальня № 22 рудоуправління гірничого департаменту та їдальня № 1 доменного цеху № 1.

Відкриття їдальні № 22, яку називають «Горизонтом», відбулося 4 листопада 2022 року. Не зважаючи на негаразди, викликані повномасштабним вторгненням, підприємство знайшло кошти для покращення умов харчування для працівників РУ ГД та інших підрозділів. Красивий фасад та вишуканий інтер’єр, помножені на майстерність кухарів – основа високого класу «Горизонту».

У квітні минулого року після капітального ремонту гостинно зустріла відвідувачів їдальня № 1, що на території доменного цеху № 1. Разом з доменниками в ній обідають залізничники, газорятівники, працівники енергетичного департаменту, підрядники та багато інших. До комплексу електротехнічних, сантехнічних, теслярських робіт було додано стильний дизайн з затишним освітленням, зображенням доменної печі на всю стіну по висоті та світлинами, ретро і сучасними, зі славною історією і сьогоденням доменного цеху.  

Категорії
Наші люди

Гірничий залізничник золотого покоління

Наприкінці жовтня активіст ветеранської організації «АрселорМіттал Кривий Ріг» Володимир Шаряк запропонував разом привітати з 90-літтям ветерана ГД Якова Майданіка. Володимир сказав: «Це представник золотого покоління, що заклало основи успіхів департаменту, який навіть у найскладніші часи не зупиняється».

Яків Тимофійович зустрів нас у доброму гуморі. Вже з ціпочком, але сам прийшов на місце зустрічі. Зустріч була теплою, а розмова надзвичайно цікавою.

«Родом я з Кіровоградщини. Виріс у старовинному селі Аджамка, де не було поміщиків, а було вільне козацьке поселення, – почав розповідь Тимофійович, відсьорбнувши чаю. – Коли виповнилося 15, поїхали ми з друзями вчитися у Миколаїв. Я вивчився на коваля, а потім працював на заводі, де будували крейсери та підводні човни. Участь у будівництві військових кораблів викликала захоплення у юнака! Відслуживши в армії, у Миколаїв я не повернувся, а потрапив до Кривого Рогу».

Там жили родичі Якова, а гуртом воно веселіше. Він влаштувався ковалем на «Криворіжсталь». Робота подобалася, але здоров’я підвело.

«Був я у дитинстві надміру допитливим, і це вилізло боком, – згадує наш герой. – Бавилися ми з хлопцями гранатами, що залишилися після війни, і мені пошкодило ногу й руку. А сильні руки – головне для коваля. Тут дитяча травма і відгукнулася. Тож я влаштувався слюсарем на наш гірничозбагачувальний комбінат, який щойно почав працювати. Робили гуркоти для дробильних фабрик, потім ремонтували насоси, що качають пульпу. Ненудна робота. А комбінату треба було більше залізничників, тож я вивчився, і став помічником машиніста тепловоза».

Яків Тимофійович каже, що робота залізничників у кар’єрах особлива. Там більше складнощів і небезпек, ніж на звичайній залізниці. Особливо небезпечною була праці у 50-60 роках. Тоді значно більше думали про плани та рекорди, ніж про безпеку.

«Нерідко рейки клали на бути, тобто кам’яні брили. І треба було мати неабияку майстерність та витримку, щоб керувати составами, – пригадує ветеран. – Часто поїзди сходили з рейок. Доводилося за допомогою спецпристроїв – горбуш і лягуш – вертати їх назад. Кар’єр № 1, який давно вже не працює, був розроблений, на мою думку, якось невдало, воронкоподібно, з крутими схилами. Схоже, що про безпеку думали найменше. Тож доводилося возити руду над такими урвищами, що втискаєшся в крісло наче востаннє».

Далі почалася розробка другого кар’єру. Потім третього. Спочатку возили розкривні породи, а вже потім доходило до руди. Тоді вже була безпечніша організація, але така робота завжди дуже важка. Вона вимагає дотримання всіх вимог.

«З помічника я став машиністом. Доводилося постійно вчитися. Кожні два роки ми наново здавала іспити, бо знання в нашій роботі – це не лише продуктивність, а й збереження життів, – пояснює Яків. – Старший син мене підколював: «Татку, я вже 10 класів закінчив, а ти за тими ж книжками сидиш». Сини  – то окрема тема, дуже приємна. Їх у мене двоє – Сашко й Сергій. Зараз їм 60 і більше. Малими часто возив їх на Каховку. Ловили рибу, раків, сиділи біля вогнища…Я виховував їх, а вони мене. Щоб бути прикладом, кинув палити, почав займатися фізкультурою, суттєво обмежив вживання під час «бутильків».

Найвищою цінністю життя Тимофійович вважає свою родину. Саме родині він завдячує щастю та довголіттю. Він вдячний дружині Марії Степанівні за родинну гармонію.

«Дружина завжди була й залишається моєю опорою. Я ніколи без смачного сніданку не їхав на зміну, завжди були й залишаються підтримка та розуміння, – романтично усміхнувся Яків. – А ще багато залежало від колег. Машиніст і помічник роблять одну справу, де головне – також розуміння. В мене було кілька помічників. Я вдячний Жені Пащенку, Юрі Майстренку та іншим. Були й ті, з ким не зійшлися. Але взагалі колектив був чудовий. Допомагали одне одному. Пам’ятаю, як отримав квартиру. Хлопці миттєво винесли й навантажили речі. А поки я здавав ключі від старої квартири в ЖЕК, вони вже все витягли на сьомий поверх, хоча ліфт не працював. А тут вже Степанівна з кастрюльками…».

Він і зараз спілкується з колегами, і вважає гармонійні стосунки з ними ще одним двигуном для довголіття. На пенсію Яків вийшов у 1990 році. Потім два роки будував дачу, а далі ще п’ятнадцять працював кочегаром.

«Взимку завантажував лопатою три тонни вугілля щозміни. А взагалі рух і робота допомагають організму довше бути в тонусі. Я й зараз щодня метеляю руками й ногами, тобто роблю зарядку. Інколи вже лежачи у ліжку, що також корисно. А ще люблю гумор. Є люди, які анекдоти наче з торби дістають, я їх завжди не дуже запам’ятовував, але один розповім. Про машиніста:

Машиніст виглядає з вікна паровоза. Підходить чоловік і каже:

  • Яким це треба бути розумним, щоб керувати такою велетенською машиною!
  • Ну так! – відповідає машиніст.
  • Підвезеш мене без квитка?
  • Не можу, у нас з цим строго.
  • Тю, заліз у бочку з димом, і вважає себе розумним, як професор, – відказав машиністові чоловік».

На цій гумористичній нотці щиро вітаємо Якова Тимофійовича з його чудовою датою, бажаємо міцного здоров’я, ще багатьох років щасливого життя, та менше таких «пасажирів»!

Категорії
Наші люди

Бригадир незамінних людей

Прокатний стан – це складний комплекс устаткування, левовою часткою якого рухає електрична енергія. За безперебійну роботу електроустаткування відповідає електрослужба. Електромонтери тут – незамінні люди.

Того року, коли «АрселорМіттал Кривий Ріг» став частиною потужної металургійної корпорації, до сортопрокатного цеху № 2 прийшов працювати молодий електромонтер Віктор Пеліпака.

«Моя перша освіта пов’язана з автоматизацією виробництва, – згадує Віктор. – Тому я був задоволений, що потрапив до одного з найавтоматизованіших підрозділів. Мені сподобалася робота, пов’язана, у тому числі й з системами автоматизації. Але знання, отримані в технікумі, були сучаснішими, ніж тодішній рівень устаткування, що мене не дуже радувало. Час йшов, обладнання обновлялося, ставало цікавіше. А зовсім цікаво стало, коли почалася реконструкція мого стану ДС 250-4».

Саме в результаті тієї реконструкції стан отримав не лише нове прокатне устаткування, а й нову систему електрозабезпечення та сучасну систему керування. Рівень автоматизації значно зріс. Віктор з колегами взяли участь в налаштуванні обладнання.

«Нелегкою виявилася ця справа, але надзвичайно захопливою, – каже Віктор. – Відтоді ми мали справу з новою сучасною технікою. Довелося багато чому вчитися, але то була приємна наука. Технологічний рівень стану, його можливості надзвичайно зросли, а з ними й наша кваліфікація».

Зараз Віктор керує бригадою змінних електромонтерів. Завдання цієї команди – забезпечити безперебійну подачу електроенергії до всіх систем стану та стабільну роботу тисяч одиниць електроустаткування.

«У мене чудова бригада, – говорить бригадир. – Є дуже досвідчені фахівці, такі як Олександр Бацко та Олександр Колодистий. Професійно зростає молодий, здібний Андрій Бородін. Разом обслуговуємо устаткування, ремонтуємо його та вдосконалюємося разом з нашим станом».

Категорії
Новини

Слива Пісарді, барбарис Тумберга та інші «смаколики» у меню озеленення

На «АрселорМіттал Кривий Ріг» завершено реалізацію заходів з благоустрою та озеленення територій та санітарно–захисної зони  у 2025 році, задекларованих  Міською екологічною програми на 2016–2025 роки.

Як розповіла фахівчиня департаменту з охорони навколишнього середовища Юлія Степанова, робота з висадки рослин у 2025 році почалася з квітня. Тоді було висаджено 30 дерев: сливи Пісарді, клени псевдоплатанолисті, глід звичайний, горобина звичайна. У травні – серпні 2025 року на квітниках та клумбах біля управління підприємства висадили 20 кущів барбарису та 176 одиниць квітів (лаванда, вербена, чорнобривці). А на квітниках та  клумбах біля управління коксохімічного виробництва було висаджено 57 кущів – вейгели квітучої, барбариса Тумберга, ялівця скельного, та 40 кущів однорічних квітів і троянд.

«У жовтні роботи продовжилися, – каже Юлія Степанова. – Всього було висаджено 383 одиниць дерев та кущів на 3-й дільниці, на мосту в районі залізничної станції «Кривий Ріг» («Червона»), біля управління підприємства та шахтоуправління (дільниця вентиляційна №4 та адміністративно-побутовий комплекс), рудоуправління (автовідвал Степовий – 2 та АПК дробильної фабрики № 3), а також біля вічного вогню  (пам’ятнику загиблим на війні металургам), біля управління центрального департаменту з утримання та ремонтів та вздовж автодороги до прохідної КПП №1.

У жовтні ми посадили сливи Пісарді, клени псевдоплатанолисті та червоні, катальпи бігонієвидні, барбариси Суперба, ялівці скельні та віргинські, сакури, калини звичайні та кущі кизильника блискучого. Разом з працівниками нашого департаменту до озеленення охоче долучилися  працівники ЦДУР, ШУ та РУ ГД. І, як завжди, не обійшлося без допомоги автотранспортного управління у транспортуванні посадкового матеріалу та забезпеченні поливу. Щиро дякуємо всім, хто долучився, а також приватному підприємству «Промпідряд», які вже не перший рік забезпечують нас якісними саджанцями».

Руслан Герасимець, підсобний робітник дільниці з обслуговування території РВ ЦДУР: «Сьогодні ми садили дерева та кущі біля пам’ятника, біля вічного вогню. Якщо ти усвідомлюєш, що твоя робота корисна, що вона спрямована на благоустрій рідного міста, то робиться вона із задоволенням. Дякую нашим захисникам, подвиг яких дає нам можливість озеленювати рідне місто».

Категорії
Новини

Скромні урочистості з визначної дати

20 років тому, 28 жовтня 2005 року наше підприємство стало частиною великої міжнародної корпорації.  Напередодні цієї дати працівники «АрселорМіттал Кривий Ріг» отримали вітання, а найкращі – ще й нагороди.

Зараз не час для гучних масових святкувань, тож урочистості пройшли у вузькому, практично родинному колі. Спочатку учасників заходу у відеозверненні привітав виконавчий голова компанії «АрселорМіттал» Лакшмі Міттал. Він подякував всім працівникам за стійкість та самовідданість у надважкі часи, наповнені викликами, та висловив сподівання на найшвидше настання миру.

Заступник генерального директора з виробництва гірничого департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» Володимир Теслюк вручив ексклюзивні срібні нагороди  «Сталеве серце України» та «Траєкторія успіху АрселорМіттал», створені спеціально до 20-річчя «АрселорМіттал» в Україні.

«Було непросто звикнути до нових реалій. Але життя нас завжди вчило працювати, робити свою справу і робити її добре. Ми були готові змінюватися, працювати по-новому. Ми з вами стали не просто свідками змін, а учасниками цих змін. Важко перерахувати, скільки зроблено за ці 20 років. Ми зробили реконструкцію доменних печей № 6 і № 8, збудували першу машину безперервного лиття заготовок! А потім збудували ще дві. Ми фактично з нуля збудували нові коксові батареї, цього в історії України не робив ніхто. Ми модернізували прокатні стани,  оновлювали техніку в наших кар’єрах, інвестували в екологічні проєкти. І весь цей час разом з містом втілювали різні соціальні проєкти», – сказав Володимир Теслюк, вітаючи присутніх.

Від Дніпропетровської обласної ради підприємство вітав перший заступник голови ради у виконавчому апараті   Андрій Соколов. Він наголосив на величезну його роль у обороні України, нагородивши наших демобілізованих ветеранів російсько-української війни нагрудним знаком «Оборона. Єдність. Перемога.» Також колектив нашого підприємства привітав голова Ради оборони міста Кривого Рогу Олександр Вілкул. Він подякував «АрселорМіттал Кривий Ріг» за великовантажні самоскиди, якими перегородили дорогу російським окупантам у 2022 році, за участь у порятунку міста після потрапляння російських ракет у Карачунівську дамбу, та нагородив наших працівників грамотами Криворізького міськвиконкому ї грамотами Ради оборони міста. А заступник голови Криворізької державної військової адміністрації Сергій Прохода вручив нашим ветеранам нагрудні знаки «За захист Криворізького району».

Заступник генерального директора з виробництва (металургійне виробництво) Сергій Лавриненко щиро подякував працівникам «АрселорМіттал Кривий Ріг», які, попри шалені навантаження, проблеми постачання енергоресурсів та інші негаразди, у ці важкі часи не лише утримують виробництво, а й розвивають його. Він вручив найкращим з кращих грамоти підприємства та дипломи «Кращий за професією».

Директорка департаменту з персоналу Катерина Залозних наголосила, що найвища цінність підприємства – це його люди. Вона подякувала кожному за працю, відданість, професіоналізм та висловила впевненість у нашій майбутній перемозі й скорому початку відбудови нашої країни. Катерина вручила дипломи «Кращий за професією» та Подяки підприємства. Від імені найчисельнішої нашої профспілкової організації колектив підприємства привітала голова профспілкового комітету ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» профспілки металургів та гірників України Наталія Маринюк. Вона вручила профспілкові нагороди.

Щиро вітаємо всіх співробітників підприємства з 20-річчям «АрселорМіттал» в Україні. Бажаємо щастя їм та їхнім родинам!

Категорії
20 років разом

Драйвери розливальних машин

З приєднанням до потужної міжнародної сталеплавильної компанії «АрселорМіттал» криворізькі металурги отримали змогу впровадити нову для себе технологію безперервного розливання сталі, що вимагало доволі значних капіталовкладень. То був квантовий стрибок у розвитку технології розливання сталі на підприємстві.

24 жовтня 2011 року були виготовлені перші сталеві заготовки за допомогою машини безперервного лиття заготовок № 1. Безперервне розливання виявилося економнішим, а якість продукції вищою у порівнянні з розливанням у виливниці та подальшою прокаткою на блюмінгу. Згодом МБЛЗ-1 стала кузнею кадрів для машин безперервного лиття заготовок №№ 2,3. З моменту пуску МБЛЗ-1 вже минуло чотирнадцять років, але й зараз вона залишається лідером серед наших машин безперервного лиття з виробництва сталей з високою доданою вартістю.

Невіддільною частиною комплексу безперервного розливання є установка позапічної обробки сталі, яку металурги називають «піч-ківш». Кожна з трьох наших МБЛЗ має таку установку. Застосування позапічної обробки дозволяє виготовити сталь з надзвичайно точним хімічним складом, щоб отримати продукцію, яка максимально відповідає запитам споживачів. Саме це багато в чому зумовлює перевагу литих заготовок над гарячекатаними. Вміле використання установками позапічної обробки – запорука якості.

Успішна робота МБЛЗ-1 стала імпульсом для ухвалення рішення про початок будівництва ще двох машин безперервного лиття заготовок. Проєкт було впроваджено у дуже стислі для таких масштабів терміни. МБЛЗ-3 видала перші заготовки у 2019 році. А у 2020 році ввели в експлуатацію другу машину безперервного лиття. Обидві машини є дещо продуктивнішими за МБЛЗ-1, і мають ширший сортамент: крім заготовок перетином 150х150 см вони виробляють ще й продукцію 130х130 мм, що значно розширює спроможності наших прокатників та відкриває додаткові можливості з реалізації наших заготовок.

Наше потужне відділення безперервного розливання сталі, яке наразі складається з трьох МБЛЗ, продовжує розвиватися, вдосконалюватися, попри негаразди, викликані повномасштабним вторгненням, такими як складнощі з постачанням запчастин, розхідників та матеріалів, кадрові проблеми (багато працівників стали на захист України), значне погіршення якості води тощо. Серед здобутків – суттєве зростання серійності плавок, що значно впливає на собівартість продукції. Нещодавно працівники відділення встановили потужний рекорд – 70 плавок у серії на МБЛЗ-2.