Зараз важко навіть уявити, як ми раніше жили без мобільних телефонів. Тренд нашого часу – постійно бути на зв’язку. А з появою мережі ще й з’явилася можливість не лише порозмовляти, а й скинути співрозмовникові фото, відео чи будь-які інші цікавинки. Це відкриває величезні можливості, але й таїть у собі смертельні небезпеки, особливо якщо телефоном користуються у зоні з підвищеним рівнем небезпеки, наприклад, на території промислового підприємства.
Як повідомив начальник відділу з супроводу підрядних організацій та оцінки ризиків департаменту з охорони праці та промислової безпеки Рустам Ісмаілов, у 2025 році на нашому підприємстві сталося 6 інцидентів, пов’язаних з ризиками падіння з висоти власного зросту. Працівники травмувалися в наслідок падіння з висоти власного зросту, спіткнувшись, послизнувшись, або з інших причин. На щастя, обійшлося без важких травм та смертельних випадків.
Вчені довели, що якою б геніальною не була людина, вона не здатна робити кілька справ одночасно з максимальною концентрацією. Тож якщо частина уваги йде на «мобілку», загрози травмуватися зростають. І спотикання з падінням – найрозповсюдженіший, але далеко не єдиний ризик на нашому підприємстві. Загрози під час роботи з вантажопідйомними механізмами, інструментами, гарячим металом… Що вже казати про чотирьох ризиків-вбивць: враження електрострумом, падіння з висоти, ризик бути розчавленим рухомими частинами чи обертовими механізмами. У таких випадках втрата концентрації може мати набагато тяжчі наслідки.
Є й ще один аспект. Живемо у такі часи, що нерідко отримуємо негативні, шокуючі, а то й страшні новини. Це додатково посилює розконцентрованість. Як же убезпечитися від біди? Де та межа між бажанням бути на зв’язку та не потрапити у халепу? Про це ми й запитали у Рустама Ісмаілова.
«Проблема мобільних телефонів на виробництві стала настільки серйозною, що відповідні правила безпеки винесені у окремий розділ «Загальних вимог безпеки для працівників підприємства», – говорить Рустам Ісмаілов. – І основні меседжі з цього розділу такі:
У приміщеннях і на об’єктах, де виконуються виробничі операції, вивішені забороняючі знаки у вигляді перекресленого мобільного телефону. Це означає, що користуватися телефонами тут заборонено.
Забороняється користуватися зв’язком під час керування транспортним засобом, рухомим обладнанням та під час роботи з устаткуванням чи інструментами. Транспортним засобом можна керувати, лише використовуючи гарнітуру Hands Free, яка дозволяє розмовляти й слухати без використання рук, але не на небезпечних ділянках руху.
Під час пересування територією підприємства також забороняється користуватися мобільним. Якщо треба терміново зателефонувати або прийняти дзвінок, необхідно зупинитися у безпечному місці, в стороні від шляхів та залізничних переїздів та виробничого обладнання. Лише тоді можна порозмовляти чи написати повідомлення.
Як бачите, нічого складного й незрозумілого тут немає. Давайте разом дотримуватися цих простих правил, щоб наш помічник у світі інформації – мобільний телефон – не наробив біди нам і нашим колегам, адже вдома нас чекають наші рідні».
На початку листопада відзначив 66-ту річницю свого народження гірничий департамент «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Цей підрозділ, колектив якого добуває залізну руду та збагачує її, виробляючи залізорудний концентрат, не припиняв роботу навіть у найскладніші часи на початку повномасштабного вторгнення. Департамент працює, розвивається, попри всі виклики сьогодення, і має амбіційні плани на майбутнє.
Люди департаменту
Найцінніший ресурс на виробництві – це працівники. Біля центральної прохідної ГД, вздовж алеї, елегантно декорованої яскравими хризантемами, розміщено портрети людей у спецодязі. Це «Алея слави» департаменту, а вздовж неї – зображення 11-х працівників, що мають звання «Людина року». Кожен з них – найкращий у своєму підрозділі. Найкращі визначаються щорічно. Зараз це Володимир Паскаль, Вячеслав Ушаков, Олександр Кузьменко, Оксана Дворенкова, Олег Голуб, Олег Цізар, Сергій Поляков, Олена Шиян, Валерій Кантицький, Володимир Гращенков таВладислав Шахін . А взагалі-то в ГД працює дуже багато чудових фахівців, відданих своїй справі. Вони є фундаментом стабільної роботи департаменту та його сталого розвитку.
Постійно триває робота, спрямована на покращення умов праці для людей. Наприклад, придбано вахтовий автомобіль «Сканія» шведського виробництва, який з комфортом та безпечно доставляє працівників рудоуправління та ГТЦ до робочих місць. А у приміщенні адміністративно-побутового комплексу другої дільниці дробильної фабрики завершується ремонт душових та роздягалень. Закуплені та встановлюються нові зручні шафки для особистих речей.
Життя й здоров’я – понад усе
Охорона праці – це пріоритет № 1 у гірничому департаменті. І це не порожні слова, вони щорічно підтверджуються справами. Багато зроблено для досягнення чергового рівня корпоративних стандартів FPS з охорони праці. Наприклад, придбано та встановлено кілька вантажопідйомних механізмів на дробильних фабриках. Вони використовуються під час ремонтів устаткування. Потужний підйомний кран, вантажністю 16 тонн, встановлено у ремонтному цеху ГД. Це підвищило рівень безпеки переміщення вантажів у цехах.
Практично всі самоскиди та інші авто гірничотранспортного цеху оснащені автоматичними системами пожежогасіння, датчиками паркування та засобами, які забезпечують водіям огляд на 360 градусів навколо, що запобігає потраплянню під колеса працівників та створенню аварійних ситуацій з іншими транспортними засобами, що знаходяться у зоні руху. Також великовантажні самоскиди та автовежі оснащені сигналізацією, яка спрацьовує у випадку наближення до високовольтних ліній, а механізм блокування підняття кузова самоскида запобігає враженню електричним струмом.
Продовжується поетапна заміна даху будівлі рудозбагачувальної фабрики № 1. Замість плит перекриття встановлюються сучасні сендвіч-панелі. У цьому році відремонтовано 870 м² покрівлі, а ще 700 м² стінового огородження та вікон. Це підвищує рівень захисту від несприятливих погодних умов та надійність перекриття будівлі. А для гірничотранспортного цеху придбано новий колесознімач. Його використання сприяє покращенню умов праці та підвищенню рівня безпеки під час монтажу-демонтажу коліс автомобілів, серед яких – колеса великовантажних самоскидів, маса яких сягає кількох тонн.
Стратегічні проєкти
Триває впровадження стратегічних проєктів, що матимуть вирішальний довготривалий вплив на діяльність гірничого департаменту і підприємства в цілому. Наймасштабніший з них – це будівництво хвостосховища Третя карта. Обов’язкова умова збагачення руди – наявність споруд для складування відходів, які гірники називають «хвостами». Нове хвостосховище – це не розкіш, а абсолютна необхідність, без цього стане виробництво, цехи не будуть працювати, а людям не буде чим платити зарплату. На це будівництво буде витрачено 180 млн доларів США. Вже побудована перша черга з трьох відсіків для приймання «хвостів». Зараз будується друга черга.
Другий стратегічний проєкт – будівництво відвалу «Степовий-2» для складування розкривних порід. Наразі роботи – на стадії завершення. А от реалізацію третього стратегічного проєкту нещодавно розпочато. Роботи тривають у кар’єрі № 3. Там заплановано змінити транспортну схему з вивозу руди. Зараз використовується циклічно-поточна технологія: руда дробиться на дробильній фабриці і транспортується на поверхню конвеєрами. Але під самою фабрикою та трактами є великі поклади руди. Щоб до них дістатися, фабрику та конвеєри буде демонтовано, замість неї працюватиме мобільний дробильний комплекс, а руда буде вивозитись з кар’єру автомобільним та залізничним транспортом. Зараз тривають роботи з будівництва залізничної станції, облаштування перевантажувальних вузлів. Буде закуплено багато техніки: самоскидів, екскаваторів, перевантажувачів тощо.
Енергоефективність у тренді
Збагачення руди – енерговитратний процес. Дробарки, млини, конвеєри, насоси та багато іншого працює завдяки електроенергії. Зараз, коли електроенергія коштує шалених грошей і продовжує дорожчати, величезне значення має її раціональне використання. Фахівці кажуть, що трубопровідний транспорт є чи не найважливішим під час збагачення руди. Руда разом з водою рухається трубами від млинів до сепараторів, а відходи спрямовуються трубами до хвостосховищ. Ці величезні маси перекачуються потужними пульповими насосами. На рудозбагачувальних фабриках кілька старих насосів, які не можна назвати енергоефективними, замінюються на сучасні, що потребують набагато менше електроенергії.
Об’єднану насосну станцію порівнюють із серцем, яке гігантськими трубами-судинами перекачує мільйони кубометрів технічної води. Цього року там встановили ще один насос. Його робота сприятиме ефективнішому використанню, а значить, економії енергоресурсів. Також в ГД введено в експлуатацію нову підстанцію 35 кіловольт, яка оснащена сучасним енергозберігаючим устаткуванням.
Нова техніка – нові можливості
На РЗФ-1 встановили новий вакуум-фільтр замість фільтра, який відпрацював свій ресурс. Це устаткування задіяне на останньому етапі збагачення. Саме вакуум-фільтри зневоднюють концентрат. Використання нового фільтру підвищує продуктивність. А на РЗФ-2 відремонтували вакуумпровід. На дробильній фабриці триває процес відновлення грохотів, які служать для класифікації залізної руди за крупністю. Шматки, що пройшли через сито грохота, йдуть далі, а більші за розміром повертаються на повторне дроблення. Так от, ремонт та виготовлення корпусів грохотів опанував наш Ливарно-механічний завод, який виконує багато робіт для ГД. У цехах ЛМЗ роблять чаші для дробарок, виготовляють покращені броні, металоконструкції, а нещодавно, освоїли капітальний ремонт, а фактично, виготовлення барабана сепаратора, що є надзвичайно перспективним, бо таких барабанів на РЗФ багато, і вони не вічні.
Ще один важливий транспорт ГД – залізничний. Залізничні состави вивозять руду з кар’єрів, доставляючи її на дробильну фабрику. Тягнуть вагони з рудою потужні локомотиви. Важка їхня праця, тож потребують вони ремонтів, а краще – модернізації. Ще один модернізований локомотив прийшов з Миколаєва, де йому дали нове життя. Мало що залишилося свого. Натомість, тепловоз отримав потужний бельгійський двигун, нові колісні пари, нову систему керування та ще багато нового, сучасного та надійного обладнання. А керманичі локомотива – оновлену комфортну кабіну з кондиціонером, холодильником, мікрохвильовкою, рукомийником з гарячою водою. Це вже десятий локомотив, оновлений миколаївцями для нашого ГД.
До речі, гірничотранспортний цех поповнився не лише однією «Сканією». Крім вахтового автомобіля, був придбаний ще й самоскид. Зручний, потужний, надійний та безпечний, цей самоскид залучений на будівництві та ремонті кар’єрних доріг, підвозить щебінь до місця робіт та виконує інші господарські функції. У кар’єрі 2-біс практично готовий новий водовідлив, який відкачує підземні води, що виходять на поверхню. А ще, надзвичайно потрібне придбання – новий буровий верстат.
Це далеко не повний перелік того, що зроблено в департаменті протягом останнього року. Тривають ремонти галерей, заміна майданчиків для обслуговування устаткування, благоустрій території… Всього не перелічиш. Все це вказує на те, що зусилля департаменту, людей які в ньому працюють, спрямовані не лише на виконання поточних завдань, а й на майбутнє. Отже, гірники вірять у перемогу і наближають її: одні на виробничих майданчиках, а інші – на передовій зі зброєю в руках.
У справжній похід з наметом та наплічником Олена хотіла давно. Але якось не складалося.
«Туристів серед рідних, близьких, друзів у мене раніше не було. Навпаки, коли я у голос мріяла про похід, всі з оточення знизували плечима: «Нащо воно тобі? Їздь собі на море, плавай, смажся на сонечку». Мені не дуже заходив той «тюленячий» відпочинок. Але компанії у похід не було. Та одного разу моя мрія вирвалася з клітки, я знайшла групу, взяла спорядження в профкомі. Зворотного шляху не було», – почала розповідь Олена Семячкова, колишня працівниця цеху виробництва виливниць, а нині – співробітниці однієї з підрядних організацій, що виконує роботи для «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Про той похід Олена зараз згадує з усмішкою, але з першого ж дня мандрівки їй стало не до жартів.
«Компанія була чудова, керівник – досвідчений криворізький турист Антон Килимчук, але ж похід виявився аж двотижневим та ще й категорійним, тобто для досвідчених та підготовлених. А моя підготовка була не дуже, м’яко кажучи, – згадує Олена. – А ще я накупляла перед походом у Яремче на ринку сувенірів, що суттєво додало ваги рюкзаку. І в довершення взяла косметичку вагою півтора кг, яку сама вишила бісером. А ще до цього – кілька дощових днів у поході. Тож вже третього дня була на межі. Хотіла знятися з маршруту, бо до того уявляла безтурботних усміхнених людей з рюкзаками з фото та фільмів, а все виявилося набагато важче, навіть драматичніше. Але друзі допомогли перебороти відчай, і все розвиднілося. Зате я втратила 16 кг і навіть кинула палити».
Тож лайфгаки для початківців від Олени: беріть з собою лише необхідне, обирайте маршрут по силах та купляйте сувеніри вже після походу.
«Після такого випробування мені ще довго не хотілося мандрувати з наплічником. Але потім прорвало, і зараз ходжу в походи щороку по кілька разів, – каже Олена. – Я не прихильниця ставити рекорди кілометражу чи підкорювати вершини в екстремальних умовах. Головне – це чудова природа. Наприклад, найулюбленіше моє місце – це не якась вершина, а місцина під Говерлою. Там у сезон багато ягід, грибів, квітів і тиша, яка зачаровує. Поки що я подорожувала лише Україною. Так складаються обставини. Але закордонний паспорт вже є, тож перший крок зроблено».
Олена Семячкова подорожує не лише Карпатами. Географія походів значно розширилася, коли вона познайомилася з відомим криворізьким туристом, найкращим туристичним гідом України Володимиром Казаковим.
«Я зразу відчула, що ми з ним близькі за духом! – згадує Олена. – І спілкування зразу зав’язалося, наче давно одне одного знаємо. З його групами я побувала у багатьох походах. Один з них – Мошногірським кряжем, що на Черкащині. Перепади висот невеличкі, мальовничі степи, а зовсім поруч, внизу, ліси та білосніжні пляжі річки Дніпро. А головне – чудова компанія і посиденьки біля вогнища на стоянках. Знайшли їстівного гриба, який, вже порізаний на шматки, ледь вліз до десятилітрового казанка! Дуже смачною була грибна юшка!»
Як виявилося, наша героїня обожнює збирати гриби. От і завтра вона збирається по синьоніжки. Вона запевняє, що смачніших годі й шукати. А її улюблені грибні місця у зараз окупованих Олешківських пісках. Смачне хобі ніяк не заважає її походам, навпаки, доповнює їх. Майже у всіх походах її супроводжував відданий друг – песик Барні.
«Він був дуже класним, – сумно усміхається Олена. – Веселим та дисциплінованим. Проблем у походах з ним не було. Навпаки, часто біг попереду й надихав мене своєю витривалістю. На жаль, одного разу його не стало. Він прожив близько 15 років. Я дуже сумую. Але життя продовжується. Зараз у мене новий друг – песик Лео. Скоро й він стане завзятим туристом, я сподіваюся».
Олена любить тварин, і, звичайно ж, людей. Вона вже багато років здає кров, щоб рятувати людські життя. Її дуже засмучує, що зараз, особливо тоді, коли триває повномасштабна війна, коли кров надзвичайно потрібна, наша станція переливання крові якось спорожніла. Бажаючих небагато. Вона закликає всіх бажаючих, які відповідають вимогам, прийти на Криворізьку станцію за адресою вулиця Медична, 12, і здати кров: для наших поранених захисників, для всіх наших людей, яким ця кров може врятувати життя. Олена любить життя, вміє його цінувати, наповнюючи подіями, серед яких і туристичні походи.
Друзі, нагадуємо, що ми продовжуємо рубрику «Мрій та мандруй з «Металургом»!» І якщо ви хочете поділитися розповідями та фото з подорожей, туристичними лайфгаками, телефонуйте нам: 098-488-98-21 чи 92-736 (внутрішній тел. підприємства) або пишіть – на офіційні сторінки підприємства у фейсбуці та інстаграмі за посиланням: https://facebook.com/ArcelorMittalUA та https://instagram.com/ArcelorMittal_Ua .
Ми разом створимо тревелфотосторіз, які варті кращих світових журналів і сайтів. Це може бути гірський похід, поїздка Україною чи за кордон, відпочинок на морі або у селі, оздоровлення на курорті чи екскурсія Кривим Рогом, мандрували ви вчора чи багато років тому. Пам’ятаймо, що з часом цінність вражень не зменшується, а навпаки. Тож подорожуймо разом!
а необхідність. В цьому впевнений начальник газорятувальної служби (ГРС) «АрселорМіттал Кривий Ріг» Сергій Леонов, бо саме швидка доставка рятувальників на місце надзвичайної ситуації – надважлива умова того, що люди будуть врятовані. Тому підприємство, попри фінансові складнощі, викликані наслідками повномасштабного вторгнення, придбало нове, сучасне авто для ГРС.
«Наша служба рятує працівників підприємства у випадку отруєння газами і не тільки. При такому отруєнні все вирішують хвилини і навіть секунди. Ми маємо висококласних фахівців, що вміють якісно надати допомогу, маємо відповідну апаратуру, наприклад, для штучної вентиляції легень, але якщо наші люди запізняться, то рятувати вже не буде кого, – пояснив Сергій Леонов. – І це не лише про отруєння, а й про важкі травми. Якщо почати серцево-легенево-мозкову реанімацію протягом перших чотирьох хвилин, то з ймовірністю майже 90 відсотків ми врятуємо людину. Тож надійний автомобіль – це врятовані життя».
Нове авто для ГРС – це надійний та швидкий «Фольксваген». Його переобладнали саме для рятувальної роботи. Авто має два відсіки. Пасажирський відсік – це 5 місць для газорятівників плюс місце водія. Між двома рядами – розширений простір, куди можна скласти терміново необхідне: газозахисну та реанімаційну апаратуру, носилки тощо. А вантажний відсік оснащений для перевезення об`ємнішого устаткування: балонів, електростанцій, освітлювальних башт для темної пори чи приміщень, різних домкратів та розтискачів для порятунку людей з-під завалів тощо.
Ми разом з автотранспортним управлінням складали технічні вимоги, відповідно з якими вдосконалили авто саме під нашу роботу, – продовжив Сергій Леонов. – Наприклад, всі наші авто оснащені підйомними «лебідками». Це багатофункціональний пристрій. По-перше, його використання допоможе витягти саму машину, якщо вона застрягне. Також «лебідка» застосовується для евакуації людей з-під завалів, або в якості троса, щоб спустити потерпілого з висоти».
Авто має симпатичне яскравосмугасте забарвлення. Але воно не так для краси, як для того, щоб здалеку бачили й пропускали, адже будь-яка затримка, на КПП, наприклад, може комусь коштувати життя. З цією ж метою машина оснащена потужними звуковою та світловою сигналізаціями, на кшталт поліцейських чи медичних транспортних засобів.
«Оновлення автопарку для нас необхідне, адже наші автомобілі працюють 24/7. Працюють дуже інтенсивно. Крім аварійних екстрених виїздів – це виїзди на чергування під час проведення газонебезпечних робіт, на виконання робіт з використанням газозахисної апаратури, на відбір проб тощо. А ще ми хоч і звемося саме газорятівниками, але мчимо рятувати за будь-яких надзвичайних ситуацій, та й просто якщо нас викликають, коли працівникові стало зле. До речі, якщо почуєте запах газу, чи ще якийсь підозрілий специфічний запах, побачите, що хтось травмувався, що хтось втратив свідомість, комусь треба допомога, наберіть 104, скориставшись внутрішнім телефоном підприємства, і наш черговий відповість та відправить авто з рятівниками», – сказав Сергій Леонов. Потім він підняв слухавку свого робочого телефону, набрав три цифри. «Черговий слухає!» – почув я за 3 секунди впевнений голос у слухавці. «Марку, все добре! Перевірка зв`язку», – відповів начальник ГРС.
Тож запам`ятайте – 104. Дай Бог, щоб не згодилося, але хай буде.
Дві доби Ростислав знаходився на території, зайнятій ворогом. Важко поранений, він боровся за життя. Розумів, що саме тут все може скінчитися. Але вірив, що йому допоможуть…
«25 лютого 2022 року я пішов до військкомату. До цього не служив, підготовки не мав, але знав, що за свою землю треба боротися, – каже працівник управління залізничного транспорту гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг» Ростислав Піскарський. – Любов до Батьківщини в мене вклала мама, Вікторія Григорівна».
Ростислав потрапив до роти охорони. Спочатку він з побратимами прикривав Запорізький напрямок. Стояли на блокпосту, прикриваючи напрямок можливого прориву, практично з нуля опановував мистецтво воювати. Спочатку вчився на стрільця, потім на гранатометника. Не приховує, що моментами було страшно, особливо, під час обстрілів та бомбардувань. Але знав, за кого стоїть, що боронить. Пізніше частину перекинули під Бахмут. А потім запропонували перейти до штурмової роти. Ростислав погодився. Усвідомлював, що ймовірність загинути в рази зросте, але знав, що штурмовики дуже потрібні.
«Для мене надзвичайно важливою була підтримка родини, – розповідає Ростислав. – Мама, дружина Наталя, донечка Вероніка телефонували, писали, підтримували. Про жахи війни я не розповідав, навіщо воно їм? Мене поранило під час чергового штурму, – говорить Ростислав. – Хлопці змушені були відходити. Накрило добряче, тож вони вважали, що я «двохсотий». За добу знайшли мене за допомогою дрона, а ще за добу прорвалися наші госпітальєри. Далі були операції, лікування, реабілітація…»
Ростислав повернувся до свого управління. Працювати помічником машиніста він вже не міг за станом здоров’я. Перевівся на підсобного робітника. Зараз він виконує обов’язки начальника зміни, координує рух залізничного транспорту, транспортування руди, концентрату.
«Нова для мене робота, цікава та відповідальна, – говорить Ростислав. – Ситуації виникають різні. Часто доводиться миттєво ухвалювати складні рішення. Але бойовий досвід допомагає. Оцінив ситуацію, отримав данні, яких не вистачає, і починаєш діяти».
Електрослужба доменного цеху № 1 отримала потужного помічника для демонтажу напресованих частин устаткування.
«Ось він, наш зйомник, наш надійний помічник, – усміхається електрик ДЦ-1 Віталій Касьян, вказуючи на новенький пристрій. – Наче не дуже великий, але сильний. Може діяти із зусиллям 50 тонн. Дуже потрібна штука. У нас на цеховому балансі знаходиться близько 2 тисяч електродвигунів. Їх треба ремонтувати – за графіком чи коли ламаються. Двигуни з’єднуються з редукторами муфтами з’єднання, і перед відправленням до електроремонтного цеху необхідно зняти напівмуфту з валу двигуна. Ці напівмуфти напресовані на вали, інколи знімаються без особливих зусиль, а інколи, коли попрацювала корозія, наприклад, то треба чимало поморочитися. Для невеличких двигунів у нас вже був гідравличний зйомник і зараз є, а з великих та середніх доводилося знімати напівмуфти кувалдою за допомогою спеціальних клинів або механічного різьбового зйомника , який тяжкий, габаритний та вимагає використання вантажопідйомного механізму. А це важко, довго, незручно та небезпечно».
Альберт Кочергін працює електромонтером у доменному цеху більш як 30 років. Він вдосталь назнімався тих напівмуфт.
«Операція не з найприємніших…була, – говорить Альберт. – Міг відлетіти уламок, ну а це самі розумієте як небезпечно. Можна було промазати , особливо, коли руки вже заморилися. Та й на спину яке навантаження – кувалди не з легких інструментів. А зараз – зовсім інша справа. Знімаємо, як кажуть, безнапруження, ще й економимо час».
Про те, з чого складається зйомник, та як він працює, розповів старший майстер з ремонту устаткування ДЦ-1 Сергій Салтан: «Електродвигун зйомника запускає насос, який нагнітає тиск в гідравлічній системі. Напівмуфта надійно охоплюється ось цими лапами захоплення, а шток витискає її, стягуючи з валу. І це все закріплено на зручному візку. Тож зйомник ще й мобільний. Зазвичай користуємося ним у майстерні, але за необхідності його можна транспортувати в цех. Тож відтепер маємо не лише надійного помічника, а ще й мобільного, що розширює можливості для його використання. Робочий орган (лапи зі штоком), може підійматися, тож у багатьох випадках вантажопідйомні механізми для цієї операції непотрібні, тож і ризиків, пов’язаних з їх використанням, також уникаємо. А ще це устаткування оснащене дистанційним пультом керування, дозволяє управляти його роботою з безпечної відстані. Це особливо важливо у найнебезпечніший момент, коли можливий зрив напівмуфти».
