Автор: Андрій

Категорії
Новини

Вижати максимум з міні-тренінгів

Провідний інженер з охорони праці Антон Головаха активно застосовує під час роботи з працівниками цехів міні-тренінги.

Це п’яти-семихвилинні практичні зайняття безпосередньо на робочих місцях. Їх мета – ще раз нагадати, що найцінніше для людини – це її життя, та разом з працівниками пригадати основні правила безпечної роботи під час виконання виробничих операцій.

Два роки тому Антон працював старшим майстром у залізничному цеху № 2. А зараз він контролює стан охорони праці у цьому підрозділі. «Щокварталу працівники цеху проходять повторні інструктажі, а також перевірку знань, – розповідає Антон Головаха. – Але ж з небезпеками люди стикаються щозміни. Робота з вантажопідйомними механізмами, перебування в зоні руху залізничних локомотивів та вагонів, роботи на висоті, у замкненому просторі – і це далеко не все. Тож згадати правила безпеки ніколи не зайве».

Сьогодні провідний інженер проводить міні-тренінг зі слюсарями з ремонту рухомого складу. Вони ремонтують тепловози, які мають масивні деталі та вузли. Наприклад, двигун тепловозу «Д-50» важить до 24 тонн. Слюсарям доводиться знімати це й інше масивне залізяччя з локомотивів, транспортувати до ремонтних зон, а після ремонту – встановлювати на місця. Тож операції з вантажопідйомними механізмами для них – щоденна робота. Тема сьогоднішнього заняття – процедура огляду та відбракування знімних вантажозахоплювальних пристроїв, тобто стропів, які використовуються під час переміщення вантажів кранами.

«Як бачите, ми проводимо тренінг безпосередньо біля стенду зі стропами, – продовжив Антон. – Це величезний плюс. Адже люди здебільшого мислять не словами з інструкцій, а образами. І ці образи залишаються з нами надовго. На практиці дуже просто показати, як оглянути строп перед використанням. Використовувати його можна, коли немає обривів дротів, розриву витків, надмірної корозії або деформації, видавлювання дротів і витків тощо. Підбирати строп треба потрібної вантажопідйомності, яка зазначена на ось цій бирці. Неправильно підібраний строп або неправильний спосіб стропування вантажу призводять до падіння вантажу, що є загрозою життю».

Не можу не погодитися з Антоном щодо наочності. Коли я навчався у 10 класі, нам почали викладати інформатику. А комп’ютерів у школі ще не було. Тож навіть найкмітливішим учням важко було збагнути, навіщо ми пишемо оті талмуди з програмування. Влітку встановили ПК, і в 11-му класі все стало зрозумілим. Тому саме можливість все показати на практиці робить міні-тренінги ефективними.

Максим Лех, слюсар ЗЦ-2:

– Ми, звичайно, не сталевари й не горнові, але, повірте, небезпек на роботі вистачає. Працюємо в депо, де маневрують локомотиви, виконуємо роботи в оглядових ямах під тепловозами, щодня користуємося вантажопідйомними механізмами. Тому теми для міні-тренінгів є. Важливі. І сьогоднішня – не виняток. Звичайно ж, ці всі правила ми вчили, здавали. Але людині властиво забувати. А ще, коли протягом багатьох років виконуєш схожі роботи (а я вже майже 20 років у цеху), то важливо, щоб впевненість не перетворилась на самовпевненість. От ці тренінги саме й допомагають налаштуватися на безпечний лад.
Категорії
Новини

Гуртом проти ризиків, або Молоток вже не в тренді

На підприємстві впроваджується новий підхід у визначенні виробничих ризиків, щоб зробити працю людей безпечнішою.

У підрозділах розпочалось дослідження виробничих операцій, яке має на меті виявити всі небезпеки, що можуть загрожувати людям під час роботи. Над приборканням ризиків працюють команди, в які входять безпосередні виконавці, їхні керівники та фахівці управління охорони праці. Виявлені ризики обговорюються, пропонуються та впроваджуються заходи з їх усунення.

Як розповів начальник відділу з охорони праці Юрій Бабець, серед принципових відмінностей нового підходу є саме командна робота та колегіальне визначення заходів.

«Раніше ми також вивчали операції та визначали ризики, – говорить Юрій. – Але ми – окремо, цеховики – окремо. Зараз зусилля об’єднали. Такий комплексний підхід дає результати. Наприклад, вдалося повністю позбутися ризиків під час виконання операції з вилучення підшипників з роликів у провідковій майстерні сортопрокатного цеху № 2».

Ролики з підшипниками є частиною привалкової арматури – важливого устаткування прокатних станів, яке утримує розкат під час виготовлення арматури, катанки та інших видів прокатної продукції. Вилучення підшипників – це доволі часта операція, яку працівники майстерні виконують два десятки разів щозміни, коли стани працюють на повну потужність. Раніше вилучали підшипники та встановлювали їх до роликів старим «дідівським способом» – за допомогою надставки й молотка. Надставка притулялася до підшипника, і по ній били молотком, вибиваючи підшипник. Відремонтований або новий підшипник вбивали на місце аналогічно.

«Під час такої операції інколи часточки металу від підшипника чи інструментів розліталися на всі боки, – продовжує Юрій Бабець. – Потрапляння сторонніх предметів в око є однією з найрозповсюдженіших причин нещасних випадків на виробництві. І навіть те, що людина працює в захисних окулярах, не дає стовідсоткової гарантії захищеності. Найдрібніші шматочки металу летять непередбачуваною траєкторією та знаходять свої «цілі».

Ми досліджували операцію разом зі старшим майстром стану МС 250-4 Павлом Житниковичем, слюсарями-ремонтниками Сергієм Вьюнніком (бригадиром), Олексієм Дьоміним, Валерієм Височієм, провідним фахівцем з ОП Володимиром Сікоріним, фахівцем з оцінки ризиків Екласом Баяліним, начальником управління ОП Рустамом Ісмаіловим. Колегіально вирішили, що лише заміна способу вилучення-встановлення підшипників дасть стовідсоткову гарантію безпеки».

Вирішили відмовитися від молотка і закупили два зйомники – для підшипників різних діаметрів. Зараз їх випробовують. Принцип дії простий: робочу частину зйомника приставляють до підшипника і за рахунок накручування різьби витискають його з ролика. Встановлюють підшипник за таким же принципом.

«Ми поки що лише опановуємо новий спосіб, нове обладнання, – розповідає бригадир слюсарів-ремонтників Сергій Вьюннік. – Чи швидше буде йти робота? Практика покаже. Але те, що повністю відсутній найнебезпечніший ризик – отримати уламок в око – немає сумніву. Це приклад, коли безпека праці є пріоритетом».

Впровадження нового підходу керування ризиками триває. Заплановано дослідити всі основні операції та усунути якомога більше ризиків.

«Виробничі процеси та металургійне обладнання весь час вдосконалюються, – говорить заступник начальника СПЦ-2 з виробництва Олександр Макаренко. – Вдосконалюються й підходи до охорони праці. Колегіальне дослідження ризиків дає можливість вивчити їх у повній мірі та знайти найкращі способи вирішення проблем. Тут використаний принцип мозкового штурму, який вже багато років доводить свою ефективність у різних сферах».

Категорії
Новини

Підприємство втратило ще одного захисника України

3 лютого обірвалось життя старшого солдата, бійця зенітно-ракетного взводу Юрія Грушевського.

До прийняття на військову службу за контрактом у жовтні 2020 року, Юрій Грушевський працював оператором газового різання машини безперервного лиття заготовок конвертерного цеху. Змінний майстер Олександр Іванов розповів, що Юрій був працьовитим та дисциплінованим, сумлінно ставився до роботи. «Юрій виконував складну роботу, робив це якісно та швидко, – говорить Олександр. – Миттєво знаходив вірні рішення у нестандартних складних ситуаціях. З перших годин появи в цеху він наполегливо вдосконалював свою професійну майстерність. В бригаді поважали його за сумління, веселу вдачу, спокійний характер. Юрій завжди готовий був допомогти. Він був патріотом України. Ми дуже сумуємо з приводу його передчасної смерті».

У Юрія Грушевського залишилися дружина та двоє дітей. Висловлюємо щирі співчуття рідним та колегам захисника.

Категорії
Новини

Плани змінено, але не відмінено

У цехах підприємства продовжуються зміни, що мають зробити виробництво ефективнішим, а працю людей безпечнішою.

З 27-ми працівників підрозділу із впровадження виробництва світового класу восьмеро пішли захищати Україну. Менеджер Олександр Пшеничний загинув у бою з російськими окупантами та назавжди залишиться у нашій пам’яті. Він посмертно нагороджений орденом «За мужність». Колеги ж захисників продовжують працювати над вдосконаленням виробництва та підвищенням рівня охорони праці, поки їхні товариші зі зброєю в руках б’ються за нашу свободу.

«В цехах багато що зроблено, попри війну, – розповідає менеджер WCM Олександр Корнух. – Зі зрозумілих причин ми змушені були переглянути, скорегувати майстер-плани для цехів. Більшість великих 10-крокових проєктів (Kobetsu Kaizen), які потребують значних фінансових та людських ресурсів, довелося відкласти до кращих часів. Але з’явилася можливість зробити те, що було неможливим за діючого на повну потужність обладнання. Деякі підрозділи за різних причин знизили свою активність щодо WCM. А от такі, як гірничий, енергетичний, аглодоменний, транспортний, сталеплавильний департаменти активно впроваджували зміни. Серед пріоритетів – система 5S, автономне та професійне  обслуговування, охорона праці та розвиток персоналу, а також швидкі покращення (Quick Kaizen), які дають значний ефект при незначних витратах».

Енергетичний департамент зосередився на переобладнанні майстерень та підвищенні надійності енергоустаткування, що зараз є особливо актуальним. «Ми свій майстер-план перевиконали, – розповідає начальник кисневого виробництва Володимир Черногоров. – Суттєво підвищили надійність обладнання. Провели ревізію та ремонти електроустаткування на всіх станціях стиснення повітря. Замінили 200 метрів трубопроводу діаметром 3,5 метрів на дільниці поділу повітря. Змінили конструкцію трубопроводів від блоку «Лінде», що дозволить у майбутньому економити значні кошти під час ремонтів. Обладнали склад протипожежного устаткування, що надзвичайно важливо для нашого небезпечного виробництва. І ще багато чого зробили для безпеки та надійності».

Гірничий департамент сконцентрував зусилля на очисних роботах на дільницях, де це було неможливим під час роботи агрегатів, бо цехи гірничого департаменту перед війною працювали на повну потужність. «Багато було зроблено у напрямку 5S, – розповідає технічний директор гірничого департаменту Андрій Левицький. – Наприклад, команда рудозбагачувальної фабрики № 2 зразково облаштувала слюсарну майстерню дільниці сепарації. А в шахтоуправління з підземного видобутку руди привели до ладу аж п’ять майстерень з ремонту механічного та електрообладнання. На дробильній фабриці в рамках управління запчастинами переобладнали відповідно до вимог Виробництва світового класу великий склад зберігання матеріалів та запчастин, що сприяє безпечній роботі та пришвидшує ремонти, робить їх якіснішими. Це лише невелика частина тих успіхів і досягнень, які наша команда втілює у життя. Кожен день ми працюємо над вдосконаленням нашого підприємства та заради нашої перемоги».

А сталеплави, разом з очисними роботами, сконцентрувалися на автономному обслуговуванні устаткування. «Ми працюємо над відновленням машин безперервного лиття заготовок до проектного стану, – говорить директор сталеплавильного департаменту Дмитро Терехов. – Оновлення обладнання допоможе скоротити до мінімуму невимушені простої. Це, разом з трансформацією системи ремонтів, дозволить нам підвищити серійність плавок та збільшити випуск сталевих заготовок. На 11-ти одиницях основного устаткування вже виконали очищення, виявили аномалії, зараз триває робота з їх усунення. Ще 10 одиниць устаткування взяли в роботу нещодавно. Працюємо далі».

В автотранспортному управлінні йде ремонт майстерень. Вже відремонтовані та переобладнані за вимогами WCM майстерні механіків, електромонтерів, зварників. Тож можемо сподіватися на підвищення надійності та безпеки наших автомобілів. Серед основних здобутків команди аглодоменного департаменту – вдосконалення лінійних станцій з подачі мастила на доменній печі № 8 доменного цеху № 1. Це додасть надійності у роботі печі.

Команда WCM вірить в перемогу й будує плани на майбутнє. У нинішньому році планується збільшення кількості 10-крокових проєктів до 28-ми. 38 одиниць устаткування запланували взяти в автономне обслуговування. Триватимуть роботи з наведення ладу у майстернях, на складах та виробничих майданчиках.

А ще працівники підрозділу WCM всіляко допомагають своїм колегам, які воюють. Координує допомогу менеджер Оксана Афанасьєва. «Ми тримаємо зв’язок, дізнаємося, що хлопцям потрібно, і кожних два-три тижні надсилаємо посилки, – говорить Оксана. – Кошти збираємо самі, дуже допомагають в департаментах. Купляємо автомобілі для воїнів. На передовій вони на вагу золота. І, звичайно ж, продовжуємо нашу спільну справу – покращуємо стан виробництва, устаткування та охорони праці на підприємстві».

Категорії
Новини

Важка втрата для енергетичного департаменту

11 лютого пішов з життя наш захисник, боєць Національної гвардії України В’ячеслав Іванов.

Він був мобілізований на військову службу 30 серпня 2022 року, а до того працював електромонтером електрокущового цеху нашого підприємства.

Як розповів старший майстер з ремонту устаткування ЕКЦ Олексій Саприкін, В’ячеслав Іванов був одним з найкращих працівників цеху. «Ми всі в шоці від цієї звістки, – розповідає Олексій Саприкін. – В’ячеслав ремонтував та обслуговував складне електроустаткування в багатьох цехах: доменних цехах №№ 1,2, на ТЕЦ, на аглофабриці, у парогазовому цеху, у цеху водопостачання та інших. І скрізь робив це швидко й якісно. Він керував бригадою, добре організовував роботу, з усіма знаходив спільну мову, налаштовував на роботу своїх хлопців, заряджав позитивом, бо й сам був позитивним та життєрадісним. В’ячеслав був справжнім лідером бригади під час роботи та душею компанії на відпочинку. Неможливо  передати словами того, що ми зараз відчуваємо».

Висловлюємо щирі співчуття родині та колегам захисника України.

Категорії
Новини

Людина – не термінатор, тож безпека праці – понад усе

Як контролювати ризики на дуже небезпечній дільниці, підкажуть працівники доменного цеху № 1 разом з фахівцями з охорони праці.

Серед найнебезпечніших виробничих майданчиків нашого підприємства – ливарні двори доменних печей. Через скорочення виробництва, викликане війною, наразі працює лише доменна піч № 6. Туди ми й поїхали дізнатися, як персонал печі вправляється з багаточисельними ризиками.

Змінний майстер основної виробничої дільниці Григорій Лімонов працює у доменному виробництві більш ніж 20 років. Він знає, що ливарний двір – суцільне поле ризиків.

«Це дійсно так, – говорить Григорій. – Рідкий чавун з температурою 1300-1500 градусів, розплавлений шлак, величезні машини і механізми, які рухаються, крутяться. Майже всі виробничі процеси, такі як відкриття та закриття чавунної льотки, заміна фурм, розливка чавуну, відбір проб та інші, містять чималі ризики. І це не лише у нас. Я працював за кордоном, там приблизно така ж ситуація. Отаке вже воно – виробництво чавуну. Ми не можемо усунути ризики, але можемо зробити їх керованими. Для цього треба тримати устаткування та засоби сигналізації, що попереджають про небезпеку, у належному стані, а також кожному працювати безпечно, не порушуючи правил».

Фахівці департаменту з охорони праці та промислової безпеки, разом з цеховиками, дослідили основні виробничі операції, виявили та описали ризики. А також окреслили алгоритми поведінки працівників, які дозволяють уникнути нещасних випадків на такому ризиковому виробництві.

«Серед найрозповсюдженіших рекомендацій – не можна наближатися до небезпечного обладнання та жолобів, якими тече рідкий метал, – говорить начальник відділу охорони праці аглодоменного департаменту та коксохімічного виробництва Володимир Сапіга. – Своєчасне треба проходити медогляди, обов’язково у зазначених випадках застосовувати засоби індивідуального захисту. До речі, металурги зараз мають у достатній кількості металізовані захисні плащі, які захищають від височенної температури. Це дуже добре, адже втратити свідомість, отримавши тепловий удар для горнового – це ще й небезпека потрапити у жолоб з металом або під устаткування, що рухається».

Як бачимо, правила доволі прості для розуміння. Головне, щоб їх виконували. В цеху працюють над тим, щоб люди виконували правила свідомо, а не під загрозою покарання. Майстер Григорій Лімонов впевнений, що головне – це спілкуватися з людьми і постійно нагадувати їм, що їхнє здоров’я, життя – то найцінніше, що є у світі.

«Ми – не роботи, і, на жаль, запасних частин для нашого тіла ще не вигадали, – каже Григорій. – А потрапивши у потік чавуну з температурою півтори тисячі за Цельсієм, навіть термінатор розплавиться, а що буде з людиною, не хочеться навіть уявляти. Тож залишається лише постійно скрізь нагадувати людям правила безпеки. Це я роблю на змінно-зустрічних, під час роботи й після неї, буду робити й надалі. Яка б не була техніка, але саме люди плавлять метал, вони наш безцінний ресурс».

Сергій Юзбеков працює горновим вже 18 років. Він вивчив кожен сантиметр ливарного двору, всі процеси може розібрати до дрібниць. Сергій прослухав тисячі інструктажів з охорони праці. Здавалося б, навіщо вони йому вже потрібні?

«Інструктажі дуже потрібні, – зізнався горновий. – Це як кнопка, що перемикає наш мозок з режиму «Домашній» у режим «Виробничий». І вона спрацьовує краще, якщо це не просто повторення правил за книжечкою, а коли їх проводить досвідчена людина, яка додає до написаного свій особистий досвід. А ще дуже важливо тримати робоче місце (це весь наш ливарний двір) у порядку. Бо перечепитись, оступитись і впасти – тут може коштувати життя. А ще устаткування має бути справним».

Щодо устаткування й обладнання, то у доменників воно також змінюється, вдосконалюється. Наприклад, на шостій печі під час реконструкції, яка пройшла кілька років тому, глиняні набивні жолоби, якими течуть метал і шлак, замінили бетонними. І одразу позбулися ряду ризиків, пов’язаних з набивкою жолобів та їх ремонтами. А ще нові жолоби накриті згори, тож горнові не мають безпосереднього контакту з розплавленим металом.

Але яким би досконалим та безпечним не було обладнання, у цеху розуміють, що бажання працівника працювати безпечно та нетерпимість до порушень – головна запорука нульового травматизму, і працюють над цим.