30 грудня в бою біля населеного пункту Біла Гора Бахмутського району загинув командир взводу, старший лейтенант Олег Павлик. До призову на військову службу він працював заступником начальника цеху мереж і підстанцій з ремонту електроустаткування і електричних мереж.
Більше 27 років разом з Олегом Павликом працював начальник ЦМП Олександр Балахнін.
«Олег – чудова позитивна людина, завжди оптиміст, – згадує Олександр Балахнін. – Він починав електромонтером у електрокущовому цеху. До нас прийшов у 1995 році майстром мартенівської дільниці. Потім був начальником дільниці прокатної № 1. Він вмів чітко організувати роботу, знайти підхід до кожного. Згодом став заступником начальника цеху. Олег відповідав за організацію та виконання робіт з обслуговування і ремонту повітряних та кабельних ліній електропередач, силових трансформаторів, агрегатів, будівель та споруд цеху, за безаварійну роботу обладнання. Це величезний обсяг робіт, та він завжди якісно і професійно все виконував. 26 грудня у Олега був день народження. А потім ми отримали страшну звістку. Руки опустилися. Не хотілось вірити. Хтось стримав сльози, а дехто плакав. Війна забирає найкращих».
Щиро співчуваємо рідним, близьким, колегам воїна, який загинув за свободу України.
1 січня кисневе виробництво «АрселорМіттал Кривий Ріг» відзначило свій 65-й день народження.
Незважаючи на війну, ракетні обстріли і пов’язані з ними блекаути, цех продовжує працювати, забезпечуючи металургів киснем, азотом, стислим повітрям та аргоном. Ще й виробляє рідкі гази, продаж яких забезпечує дохід підприємству, що особливо важливо саме зараз.
Кисневе виробництво підприємства – це комплекс з багатьма складниками. В ньому є потужні компресори, які забирають повітря з атмосфери та стискають його; повітророзподільні установки, що розкладають повітря на кисень, азот, аргон, гелій-неонову, криптон-ксенонову суміші. А ще компресорні установки, які стискають отримані гази; установки для виробництва водню. До того всього – величезна кількість іншого устаткування разом з кілометрами трубопроводів та запірної арматури.
«Обладнання та процеси дуже складні, – розповідає начальник кисневого виробництва Володимир Черногоров. – З ними можуть впоратися лише найкращі професіонали. І це наші співробітники. Майже все устаткування працює завдяки електричному струму. За його безперебійну роботу відповідають електромонтери. Один з кращих – Тарас Шевченко. Має чималий досвід, працює швидко й якісно, як і його колега Андрій Петров та інші. У водневому відділенні можна відзначити апаратника електролізу Ірину Місяк, яка однією з перших опанувала новий генератор і успішно з ним працює.
Ще одна професія, без якої неможлива робота цеху – машиніст компресорних установок. Наші машиністи Оксана Конциба, Вікторія Фурдуй, Наталя Гараніч та інші досконало знають свої установки, справно виконують виробничі завдання, підміняють майстрів за потреби. А апаратники повітроподілу – це справжні професори! Вони контролюють близько 300 параметрів процесу поділу повітря, а найменша помилка може дорого коштувати підприємству та становить загрозу для людей. Віртуозно керують процесами апаратники Євген Бунга, Юрій Васильченко, Сергій Сарана, Олександр Ігнатенко та їхні колеги».
З початку війни у цеху працює лише один кисневий блок з чотирьох, які працювали раніше. Виплавка сталі на підприємстві неможлива без кисню. А для доменних печей треба ще й гаряче дуття – підігріта суміш стислого повітря та кисню. Для багатьох процесів необхідні азот та аргон. Коли основні цехи зупинилися, кисень продовжували використовувати під час ремонтів устаткування, кількість яких із зупинкою виробництва значно зросла. Азотом продували трубопроводи, що дозволило безпечно зупинити роботу основних агрегатів. Тож кисневе виробництво не зупинялось ні на хвилину.
«Найскладніші часи для нас почалися у жовтні, – продовжує Володимир Черногоров. – Коли ці, м’яко кажучи, недобрі люди стали лупити ракетами по енергосистемі, і почалися перебої з електропостачанням. Нам треба було знайти спосіб, як без втрат зупиняти й запускати за потреби діючий кисневий блок. З такою проблемою ми зустрілись вперше. Для відкриття клапанів під час запуску потрібне сухе повітря під певним тиском. А хто ж його дасть, якщо жоден блок не працює? Кинулись шукати вихід, і знайшли, бо наші люди – найрозумніші й найкреативніші! Проклали трубопровід до сховища з аргоном і саме аргон використали для відкриття клапанів. Вже технології опрацювали, стандартні операційні процедури написали, персонал вивчили, тож запустити блок після зупинки зараз для нас не проблема».
Працівники кисневого цеху, як і вся Україна, з нетерпінням чекають Перемоги та всіляко наближають її: хтось у лавах ЗСУ, хтось волонтерить, а хтось сумлінно працює, виробляючи кисень, та інші гази, необхідні металургам. Всі сподіваються, що невдовзі підприємство запрацює на повну потужність, на відбудову країни. В цеху готові до цього.
«Наш кисневий блок ми можемо запустити будь-якої миті, – говорить начальник цеху. – А якщо треба, то за стислий термін запустимо й ще один. Взагалі-то, ми скористалися вимушеними простоями обладнання, й зробили багато покращень, особливо у рамках Виробництва світового класу (WCM), повністю виконавши майстер-план, і навіть зробили більше. Наприклад, замінили та ізолювали частину трубопроводу установки «Хром-3», зменшивши втрати рідкого азоту процентів на сімдесят. Також вдосконалили трубопроводи, й зараз можемо брати автогенний кисень з блоку «Лінде», якщо зупинені наші компресори. Завдяки цьому за кожен планово-попереджувальний ремонт зможемо економити електроенергії приблизно на 80 тисяч гривень. У нас є вислів: Не робить той, хто не хоче робити. А наші люди хочуть і можуть. Тому з оптимізмом дивимось у майбутнє. Миру нам всім і перемоги!».
20 тисяч співробітників «АрселорМіттал Кривий Ріг» отримають додаткові знання та навички з охорони праці під час навчання за програмою Take Care («Бережи себе»).
Нещодавно розпочався основний етап впровадження програми Take Care. «На підготовчому етапі тренінги пройшли 10 тренерів, – розповідає фахівець з навчання та розвитку персоналу Олена Шимонович. – Це наші внутрішні тренери, досвідчені та перевірені. Саме вони зараз навчають робітників, фахівців та службовців підприємства. Заплановано, що курс навчання пройдуть усі працівники цих категорій. Мета навчального проекту – сформувати нову культуру безпеки праці, щоб людина працювала безпечно не через загрозу покарання, а через бажання зберегти життя й здоров’я, своє і колег».
Навчання, організоване відділом з навчання та розвитку департаменту з персоналу спільно з департаментом з охорони праці та промислової безпеки, вже пройшли кілька десятків працівників, і це лише початок, адже програма довготривала і розрахована на три роки. На допомогу діючим тренерам будуть підготовлені ще 15.
«Перевагою цього курсу у порівнянні з іншими програмами навчання з ОП є те, що один з трьох навчальних днів виділений на практичні тренінги, – продовжує Олена Шимонович. – Тобто учасники вирушають на виробничий майданчик одного з цехів та безпосередньо на місці закріплюють знання, розвивають навички виявлення виробничих ризиків, розробляють заходи з їх усунення. І все це під керівництвом досвідченого інженера з охорони праці. Тож вони можуть відразу поставити питання, які їх хвилюють, напряму фахівцеві».
По завершенню навчання працівники заповнюють анкети, де можуть описати власні проблеми щодо безпеки праці та запропонувати шляхи їх вирішення. Серед написаного є загальні побажання, наприклад, як налагодити зв’язок на кранах або вдосконалити засоби індивідуального захисту. А є й досить конкретні, зокрема, зробити «лежачого поліцейського» на зупинці «База механізації». Таким чином програма дає можливість фахівцям з охорони праці та пожежної безпеки отримувати інформацію безпосередньо від працівників, що сприяє створенню безпечніших умов на робочих місцях та маршрутах пересування.
Олександр Сидоренко, газівник парогазового цеху:
– Нам з хлопцями часто доводиться працювати в умовах підвищеної небезпеки. Газопровод, знаєте, така ризикована штука. Тут і загазованість, і робота на висоті, і важке устаткування, яке тягнемо з собою на естакади. Перший список у нас, що тут ще скажеш. Світова практика доводить, що найчастіше травмуються новачки через дефіцит необхідних знань та навичок або ж досвідчені, які втрачають пильність, бо стають надто самовпевненими. Тому навчання з охорони праці необхідне для всіх співробітників. З курсу мені особисто поки що найкориснішим здається системний підхід у визначенні ризиків. От прийшли на роботу, глянули навколо, чи немає небезпек, дещо перевірили – і до роботи. А тут нам показали алгоритми більш системного та детального визначення ризиків та схему дій, якщо щось таке виявили. Це цікаво, а головне – корисно. Є відома пісня, де, якщо перекласти, є рядки «Слідкуй за собою, будь обережним». От точніше й не скажеш!»
Євген Пантело, внутрішній тренер:
– Я проводжу тренінги у нашому Університеті АрселорМіттал вже сім років. Отримав сертифікат за найбільшу кількість тренінгів за рік і вклав виграні кошти в свій розвиток – пройшов навчання у відомого українського тренера Оксани Грабар. Є багато тем для навчання. Але охорона праці найважливіша, адже вона рятує життя. З виробничими ризиками маю справу особисто, бо працюю начальником зміни на ТЕЦ. Отруйний газ СО, пара з температурою 540 градусів за Цельсієм, струм під напругою 6 кіловольт – можна сказати, що я тренер з ОП не лише тут, а й в цеху кожної зміни. Не втомлююся повторювати своїм колегам правила безпечної роботи. Але робити це треба не нудно, бо так нічого не запам’ятовується. Намагаюся більше застосовувати інтерактивні форми навчання, креативні практичні приклади світового досвіду, спілкуватись з гумором. Чим дужче залучити людей в аудиторії до процесу, тим більше корисного вони отримають, і тим безпечніше будуть працювати».
«АрселорМіттал Кривий Ріг» привітав юних переселенців з Маріуполя з новорічними святами.
Напередодні Нового року у центрі підтримки переселенців «Я – Маріуполь», який працює і у Кривому Розі, провели святковий захід для маленьких переселенців з цього героїчного міста та їхніх батьків. Представники «АрселорМіттал Кривий Ріг» також завітали на це свято. І, як годиться чемним гостям, не з порожніми руками, а з подарунками.
Керівник криворізького центру «Я – Маріуполь» Володимир Курський подякував за солодкі подарунки для маленьких маріупольців. «Дуже приємно, що у Кривому Розі багато добрих, чуйних людей та соціально-відповідальних підприємств, – говорить Володимир. – І серед найвідповідальніших – наш помічник «АрселорМіттал Кривий Ріг». Діяльність центру спрямована на адаптацію дітей у вашому місті, забезпечення умов для їх розвитку. Проводяться майстер-класи, дітки мають змогу розвиватися у музичному, художньому напрямках, діє клуб з вивчення англійської мови. Ну, й, звичайно ж, організовуються концерти, інші заходи дозвілля. Сьогоднішня новорічна казка – яскравий тому приклад. А який же новий рік без солодощів, які нашій малечі подарувало ваше підприємство. Щира вдячність!»
Від колективу підприємства діточок з Маріуполю привітала директорка з соціального розвитку Юлія Чермазович. Вона побажала їм миру, щастя та чудових новорічних свят. А далі всі присутні полинули у чарівну казку, де багато пісень, танців та веселощів, завжди поруч справжні друзі, а добро завжди перемагає зло.
Ліза, 6 років, переселенка з Маріуполя: «Мені подобаються Новорічні свята! Сьогодні була весела казка. А найбільше сподобався Грінч. Він зелений, веселий і класно танцює. Ми танцювали разом з ним. Ще я дуже люблю цукерки. Тут їх багато, шоколадних. Задоволена таким подарунком! Всім дівчаткам та хлопчикам бажаю більше цукерок, радості та веселощів!»
Також«АрселорМіттал Кривий Ріг» та Державний університет економіки і технологій (ДУЕТ) влаштували різдвяне свято для переселенців, які під час війни знайшли у нашому місці прихисток. Читайте тут.
«АрселорМіттал Кривий Ріг» організував для криворізьких студентів різдвяну програму.
Під дахом Палацу культури металургів зібралися представники 24 учбових закладів, щоб взяти участь у Різдвяному квесті, організовану департаментом з соціального розвитку нашого підприємства. Серед присутніх були й учасники проєкту «Нова фабрика», який готує працівників для нашої майбутньої надсучасної фабрики огрудкування.
До гостей звернулася директорка департаменту з соціального розвитку Юлія Чермазович: «Ми раді вітати студентів нашого міста, нашої «Нової фабрики». Ми нарешті зібрались, щоб зустріти Новорічні свята та початок зимових канікул, і величезна подяка за це нашим Збройним силам. Сподіваюсь, що наступного року ми зможемо організувати ще більше свято, ще яскравіше! Я хочу побажати, щоб у новому році всі ваші мрії здійснились, нових звершень та гарного настрою!»
Всі учасники поділились на команди. Все було влаштовано так, щоб студенти міста мали можливість знайти нових знайомих та друзів, тому команди сформувались не за належністю до того чи іншого закладу, а за місяцем народження. 12 місяців – 12 команд. Декілька хвилин на знайомство, назву та девіз – і молодь вирушає на локації для виконання творчих завдань. Існує жарт, що немає такого предмета, який би студент не вивчив на завтра. А завдання квесту ці креативні люди взагалі робили за п’ять хвилин. Ким тільки вони не були – Шерлоками Холмсами, Санта-Клаусами, живими командними символами… Що тільки не робили – кидали сніжки в ціль, малювали афіші, щось клеїли, ліпили, співали, танцювали. Одним словом, розвантажилися, хоча б на пару годин забувши про жахіття війни.
Найкмітливіші, найвлучніші, найартистичніші команди за підсумками всіх 12 локацій отримали призи. Квест завершився, але спілкування продовжилося. Учасники та організатори обмінялися враженнями про подію, та у невимушеній атмосфері привітали нових друзів з Різдвяними й Новорічними святами.
Ілля Коваленко, студент КНУ, учасник проєкту «Нова фабрика»:
– Я сьогодні отримав насолоду від дійства, від спілкування, від святкової атмосфери, кайфонув, можна сказати! Попри все, студенти, молодь не можуть без свят. Команда нарядила мене новорічною ялинкою – символом свята. Із задоволенням брав участь у конкурсній програмі. Особливо сподобався «Крокодил», це коли без слів треба показати щось чи когось, і щоб команда відгадала. Я вчусь на електромеханіка, завжди з задоволенням беру участь у проєктах «Нової фабрики». Велика подяка підприємству за це свято!
Діана Міхєєва, студентка Донецького державного університету внутрішніх справ:
– Сьогодні мені сподобалось все! Кидала сніжки, було весело, і хоч не дуже точно виходило, але це ніяк не вплинуло на святковий настрій. А ось з розгадуванням слів впоралась краще: Ейфелеву вежу відгадала. Спілкувалася, знайшла нових знайомих, друзів. Чекаю на призи, може щось виграю, байдуже що. Позитивна атмосфера! Чудове свято!
Марія Головань, фахівчиня департаменту з соціального розвитку:
– Приємно, що саме наш «АрселорМіттал Кривий Ріг» став платформою для спілкування студентів міста. Треба віддати належне цій молоді. Ніхто з них не злякався війни, не поїхав кудись, вони продовжують своє навчання, в тому числі й студенти «Нової фабрики». Скоро буде Перемога. Відбудовуватимемо Україну. Саме ці молоді люди – надія країни, надія нашого підприємства. Ми сподіваємося на їх роботящі руки та світлі голови!
25 грудня «АрселорМіттал Кривий Ріг» та Державний університет економіки і технологій (ДУЕТ) влаштували різдвяне свято для переселенців, які під час війни знайшли у нашому місці прихисток.
Маленькі мешканці тимчасово окупованих територій та їхні батьки стали учасниками святкового заходу, який пройшов у будівлі Криворізького гірничо-механічного фахового коледжу. Студенти привезли у подарунок малечі різдвяну казку зі Снігуронькою, Зимонькою, Святим Миколаєм. Звичайно ж, Чорт та Розбійник намагалися зіпсувати свято, але дітки були пильними і допомогли викрити чорні задуми та покарати зло. А воно, до речі, виявилось зовсім не страшним, а Розбійник – студентом Мирославом Янченком.
«Це я тут такий злий та підступний, – посміхається Мирослав. – А у житті – добра людина, навчаюсь в ДУЕТі на юридичному факультеті. Найбільше, що мені сподобалось сьогодні – усмішки дітей. Зараз, коли у країні триває страшна війна, хочеться, щоб вони усміхалися, незважаючи ні на що».
Також у сценарій казки органічно вписались цікаві змагання між двома командами юних художників. Дітки не вагаючись вигадали назви для команд – «ЗСУ» та «Україна». Ну, й за законами жанру була зафіксована дружня символічна перемога обох команд. Вдосталь назмагавшись, наспівавшись, натанцювавшись навколо ялинки, дівчатка й хлопчики точно заробили на чималі скриньки смачнючих цукерок від металургів та гірників «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Юлія Чермазович, директорка департаменту з соціального розвитку:
– На жаль, не всі маленькі українці мають змогу зустріти цьогоріч свято у своїх домівках. Багато з них змушені були переїхати до інших міст. Сьогодні ми разом зі студентами намагались подарувати казку нашим маленьким переселенцям, новим маленьким криворіжцям. Тож даруємо казку, свято, солодкі подарунки з вірою в те, що вже наступного року наші мрії здійсняться і Перемога настане!
Максим, учасник свята, 13 років:
– Ми приїхали з Херсонської області. Нас тут троє. Ось мій молодший братик. Мені сподобалось свято: Сніговик, казка, ялинка. А ось ці гірлянди, що прикрашають залу, ми робили разом. Дуже сподобався подарунок! Покуштувати я ще не встиг, але бачу, що там багато смачного. Вітаю всіх зі святом! Бажаю всім нам щастя у новому році. Бажаю нам перемоги ЗСУ. Перемога буде 24 лютого. От побачите!
