Категорії
Новини

Шлях довжиною 85 років

5 грудня виповнюється 85 років з дня утворення нашого департаменту з охорони праці, промислової безпеки і екології.

Напередодні відбулися скромні урочистості, співробітники департаменту отримали привітання, а найкращі – нагороди. А почали з вшанування працівників департаменту, що загинули, захищаючи країну і кожного з нас від російської агресії.

Генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг Мауро Лонгобардо, вітаючи ювілярів, зазначив, що безпека на виробництві – це довгий і нелегкий шлях. «Наша мета зрозуміла всім, – сказав Мауро Лонгобардо. – Це відсутність смертельних випадків та нульовий травматизм. Як же нашій компанії трансформуватися у найбезпечнішу в світі? За рахунок наших спільних зусиль ми зможемо покращити нашу культуру безпеки, що стане запорукою нульового травматизму. І це історія не одного дня, а саме шлях, який ми маємо пройти усі разом. А ще більше зусиль доведеться прикласти, щоб утримати результати, коли їх буде досягнуто. І тут важлива роль усіх та кожного! Це наша загальна справа. Ми бачимо, як успішно країна відстоює зараз свою незалежність. Один у полі не воїн, а всі разом – це сила. Слава Україні!».

Підрозділ починався з декількох співробітників, об’єднаних метою організації безпеки праці на першій доменній печі та в допоміжних підрозділах. Зараз це багатофункціональний департамент, що займається просуванням, контролем, технічною та методологічною підтримкою охорони праці і промислової безпеки у підрозділах та у підрядних організаціях та організацією навчання персоналу безпечному виконанню робіт, запобіганню нещасних випадків. Серед його функцій також трансформація підприємства у рамках Виробництва світового класу WCM та природоохоронна діяльність. Керівник департаменту Жанбек Єсмаханов подякував кожному зі співробітників департаменту. Окремо він привітав ветеранів підрозділу, багато з яких прийшло у гості до своїх працюючих нині колег. Він побажав усім міцного здоров’я, душевної рівноваги та всіляких гараздів.

Кращі працівники департаменту були нагороджені найвищою нагородою комбінату – нагрудним знаком «Честь і гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг», Почесними грамотами та іншими нагородами підприємства. Також ювілярів привітали та нагородили представники найчисельнішої профспілкової організації ПМГУ, Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області,  Фонду соціального страхування України та інших організацій. Невеличкий захід завершився, але присутні довго не хотіли розходитися. Молодь розпитувала ветеранів, а ті щедро ділилися досвідом та цікавинками з минулого. Не оминули розмовами і сьогодення. Всі були категоричними – ми вистоїмо й переможемо, але берегти здоров’я й життя необхідно за будь-яких часів.

Людмила Панченко, ветеран управління охорони праці:

–  Все моє трудове життя пов’язане з цим підприємством. Спочатку працювала у відділі технічного контролю, потім у котлонагляді, а згодом ми об’єдналися з управлінням охорони праці. Наглядали за станом підйомних кранів, електроталей, водонагрівачів, посудин під тиском та іншого потенційно небезпечного обладнання. Відчували повагу. Багато хто розумів, що від якості нашої роботи залежать їхні життя, а деякі порушники намагалися сховатися. Можливо, для когось ми були й «монстрами», але зараз люди зустрічають, посміхаються: «Людмило Миколаївно, а ми вас пам’ятаємо, дякуємо вам!» Сьогодні чудовий вечір. Самі бачите – обіймаємося, цілуємося, радіємо зустрічам як з ровесниками, так і з молодшими колегами. Поважати ветеранів – завжди було гарною традицією цього колективу. Добре, що традиції зберігаються! Молоді хочу сказати – будьте одною командою і вчіться, вчіться. Адже перед тим, як вимагати щось з інших, треба самим все добре знати, вміти та дотримуватись!»

Категорії
Новини

Пам’ятайте про заборону паління в громадських місцях

Війна суттєво впливає на багато виробничих процесів на підприємстві. І навіть за таких умов не можна нехтувати правилами безпечної праці.

Особливого значення набуває пожежна безпека. Нещодавно на підприємстві перевірили адміністративні будівлі та споруди щодо утримання їх у відповідності до правил пожежної безпеки. А саме були перевірені шляхи евакуації. Серед виявлених порушень – блокування дверей на маршрутах евакуації, стільці у коридорах, через які звужуються проходи і це заважати евакуації, та інше.

«Війна – це не привід порушувати правила, – говорить менеджер з пожежної безпеки Андрій Сердечний. – Піддавати небезпеці себе та колег. Ніяких попусків під час перевірок не буде, адже від виконання вимог безпеки залежать життя людей. Особливо прикро вразило те, що на сходах лівого крила інженерного корпуса (заводоуправління) ми знайшли ознаки паління, тобто люди палять в несанкціонованих місцях. Нагадую, що паління будь-яких цигарок, в тому числі й електронних, в адміністративно-побутових будівлях підприємства суворо заборонене. Контроль є й буде обов’язково».

Хочемо нагадати усім правила щодо місць, де заборонене паління. Давайте не будемо ворогами самі собі і не додавати ризиків щодо безпечної праці.

Категорії
Новини

«Озброєний та небезпечний» – не наш формат

Департамент безпеки оперативно відреагував на ризики незаконної появи зброї на території підприємства.

Нещодавно в одному з основних безпекових документів нашого підприємства з’явився новий пункт, в якому зафіксовано: «Територія підприємства, на якій здійснюються виробничі та охоронні процеси, є вільною від зброї». І це не декларація з промов пацифістів, а обов’язкове для виконання правило, яке покликане зберегти життя й здоров’я людей.

Як розповів в.о. директора департаменту безпеки Олександр Маркевич, доповнення стандарту пунктами щодо зброї – це оперативна реакція на життєві реалії, на збільшення кількості викликаних війною оборудок зі зброєю, у тому числі й незаконних. Серйозний «дзвіночок» пролунав у вересні, коли працівник одного із цехів з’явився хоча й з травматичною, але ж зі зброєю на території підприємства. За цим фактом правоохоронними органами було відкрито кримінальне провадження.

«Ми не стали чекати, поки такі випадки повторяться, та ще й з жертвами, – говорить Олександр Маркевич. – Тому наші фахівці зарегламентували правила потрапляння будь-якої зброї на нашу територію у стандарті, зробивши їх обов’язковими для виконання. Розробляючи правила, ми спиралися на «Політику персоналу служби безпеки стосовно застосування сили, зброї та вогнепальної зброї» компанії «АрселорМіттал» та на українське законодавство».

Серед основних доповнень є пункт, який містить заборону на пронесення (провезення) на територію та винесення (вивезення) з території всіх видів зброї: вогнепальної, холодної, пневматичної, газової, травматичної, електрошокерів, а також вибухових матеріалів та речовин тощо. Ця заборона не поширюється на співробітників правоохоронних органів, військових, працівників підрядних охоронних організацій, залучених до охорони нашого підприємства, які мають табельну зброю та виконують свої службові обов’язки. При цьому зброя має бути у спеціальному чохлі чи кобурі.

Відвідувати підприємство співробітники правоохоронних органів, військові, а також офіційні особи з охоронцями, які мають дозвіл носити зброю, можуть лише у супроводі наших представників охорони або за попереднім узгодженням керівництва департаменту з безпеки за зверненням організаторів візиту від підприємства.

«Прописали ми й обов’язки співробітників охорони підприємства щодо  зброї, – продовжив Олександр Маркевич. – Наприклад, працівник охорони підприємства має терміново проінформувати про факти виявлення всіх видів зброї департамент безпеки, правоохоронні органи та диспетчера підприємства. Також у стандарті є положення, за яким на всіх наших КПП будуть розміщені таблички з попереджувальним написом «Зброя заборонена». Робота над цим вже почалася. Ми дуже сподіваємося, що жоден з наших працівників не буде порушувати вищезазначені правила, адже від цього залежить безпека його та оточуючих, кожного з нас».

Категорії
Новини

Ненудні інструктажі – в тренді

Фахівці управління з охорони праці впроваджують нові підходи щодо інформування людей та налаштування їх на безпечну роботу.

Як розповів начальник зміни відділу з оперативної роботи з охорони праці управління з охорони праці Олексій Курочка, в цехах вибудовується система щозмінних інструктажів з охорони праці на додаток до традиційних квартальних. «Інформація з ОП доводилася працівникам на змінно-зустрічних зборах і раніше, – говорить Олексій. – Але все зазвичай зводилося до повідомлення сухих статистичних даних про нещасні випадки. Зараз акцент робиться на позитивному емоційному налаштуванні перед роботою. Вочевидь, 5-7 хвилин позитиву, енергетики ну й, звичайно ж, інформації на такій хвилі дають більше користі, ніж довга лекція з папірця».

Такий підхід запропонував начальник управління з охорони праці Рустам Ісмаілов, який має досвід роботи у царині безпечної праці в різних компаніях. «Людей треба буквально підзарядити правильною енергію перед роботою, – розповідає Рустам. – Зараз ми їздимо на змінно-зустрічні збори і власним прикладом показуємо, яким має бути такий інструктаж – коротким, яскравим, емоційним. Щоб людина з усмішкою,  гарним настроєм йшла на робоче місце, щоб їй хотілося безпечно працювати та берегти своє здоров’я та колег. Звичайно ж, миттєвих результатів ми не очікуємо. Людська свідомість так швидко не змінюється. Але, як показує практика, за півроку-рік результати будуть».

Система впроваджується близько двох місяців. Спочатку фахівці оперативного відділу УОП протягом трьох тижнів відвідували збори, виявляли системні недоліки висвітлення питань безпеки праці. На цьому підґрунті й були розроблені програми інструктажів. «Програми розробляємо ми з колегами з інших відділів управління за участю керівників цехів, – продовжує Олексій Курочка. – Бажано, щоб протягом місяця теми не повторювалися. Враховуємо специфіку ризиків того чи іншого підрозділу. Показуємо змінним майстрам на власному прикладі, як спілкуватися з людьми, щоб вони йшли на робоче місце позитивно зарядженими. Потім інструктажі проводять вже самі майстри. Ми знаходимось поруч, а коли працівники йдуть працювати, даємо майстрові свої рекомендації. Основні з них – більше позитиву, більше емоцій, хвалити треба частіше, детально розбирати нещасні випадки, щоб не припускатись подібних помилок. Ми не лише вчимо, а й самі вчимося».

Звичайно ж, необхідно, щоб цеховики більше довіряли фахівцям з безпеки праці. «Ми хочемо змінити ставлення до нас. Намагаємося попереджувати, більше інформувати, консультувати, щоб поступово змінити культуру безпеки, – говорить Олексій. – Щоб не страх покарання, а усвідомлення цінності власного життя керувало людьми. Наприклад, минулого тижня я виявив порушення у одному з цехів. Працівник спускався з висоти більш ніж 2 метри без каски та працював зі стисненим повітрям без захисних окулярів. Ми з ним порозумілися. Виявилось, що порушник був у довготривалій відпустці й трохи втратив пильність. ЗІЗи у нього були, й він їх зразу ж надягнув. Якщо людина розуміє, готова дотримуватись правил, то я вважаю, не треба її одразу премії позбавляти. Тоді й люди нам будуть довіряти. Але якщо порушення системні, а порушник навіть слухати не хоче – тут вже все по-іншому. Вседозволеності не має бути, бо дуже висока може виявитися ціна».

Впровадження з поліпшення щозмінних інструктажів триває. Розглядається варіант зміни підходів й до квартальних інструктажів, щоб додати в них живості, енергії та оптимізму.

Наталя Комарова, машиністка крану ДЦ-1:

– Отримати гарний заряд перед роботою не лише корисно, а й приємно. Наші майстри це можуть, а наш куратор з охорони праці – дуже позитивна людина. Позитивні інструктажі, подобається гумор. І взагалі у нас в колективі чудова атмосфера взаємної поваги та взаємодопомоги. Тож як я можу не працювати безпечно?

Дмитро Стрєлков, змінний майстер шлакопереробної дільниці ДЦ-1:

– Щоденні «заряджаючі» інструктажі – то добре. Але вони подіють лише в комплексі з іншим – своєчасним забезпеченням якісними ЗІЗами, наприклад, щоб не гнали з-під палки все робити швидко, що й оцінити ризики нема коли. І треба віддати належне, останнім часом це змінюється на краще.

Категорії
Новини

Прокатник Денис Алексин загинув, визволяючи рідну землю від загарбників

19 жовтня під час наступальних дій у Бериславському районі Херсонщини загинув старший стрілець піхотного відділення Денис Алексин.

Як розповів старший майстер основної виробничої дільниці стан ДС 250-4 СПЦ-2 Павло Житникович, Денис був дуже працьовитим і відповідальним, мав авторитет серед колег по цеху. «Денис Алексин спочатку працював слюсарем-ремонтником, – говорить Павло Житникович. – Пізніше завзятий та наполегливий хлопець опанував професію оператора поста керування на сучасній лінії оновленого стану. Він був представником металургійної династії. Його мама, Світлана, також працює в сортопрокатному цеху № 2, бригадиром з переміщення сировини. З перших днів війни, ще з 27 лютого він став на захист України. Це важка втрата для цеху, для всіх нас».

Щиро сумуємо з приводу загибелі Героя! Висловлюємо співчуття рідним та близьким полеглого захисника України.

Категорії
Новини

Про Шопена, Ларнаку та народне єднання

Ветерану Юрієві Діденку цього року виповнилося 75. Завзятий мандрівник, що до цього побував у 32 країнах, планував у свій ювілейний рік додати до списку ще й Португалію. Але війна внесла корективи.

«Звичайно ж, після повномасштабного вторгнення про Португалію годі було й мріяти, – почав розповідь Юрій Діденко. – Але без 33-ї країни у своєму туристичному списку я таки не залишився. Фірму моєї доньки Вікторії на початку війни у терміновому порядку евакуювали з Києва до Кіпру. І от у вересні вона прислала мені квитки на літак з Варшави до цього мальовничого острова. Більш ніж піврічна розлука з рідними плюс моя непереборна жага до мандрівок зіграли свою роль… Я не зміг встояти. Вирішив, що просто відпочивати наразі недоречно, що зроблю свою подорож не лише приємною, а й корисною для людей, для країни».

І ось швидкий поїзд з нашим героєм вже мчить на захід: Львів, потім Варшава. Тепер треба швидко знайти аеропорт, саме той, що треба, та ще й зекономити на трансфері. «Мова – то дуже важливо, – каже Юрій Тихонович. – Але виручають і жести. Не обійшлось без курйозів. «ШОпін, ШОпін?» – питаю у людей. Розводять руками: що то ще за шопінг? Показую квитка. Ооо! З’ясовується, що Shopin у квитку – то Шопен! Композитор, ім’ям якого зветься аеропорт. Стоїмо, сміємося… Переїзд, літак – і я вже у повітрі. Нарешті після 30 годин дороги курортна Ларнака – райський куточок».

Виявляється, на Кіпрі, зокрема, у Ларнаці, діє активна українська громада з наших співвітчизників, які змушені були евакуюватись, рятуючись від війни. Місце зустрічі – якір на набережній. «Той старовинний бронзовий якір жителям цього міста подарували одесити, – продовжив ветеран. – Виявляється, Одеса і Ларнака – міста побратими. І саме біля якоря збирається наше товариство. Щовечора, а інколи й вдень. Діляться новинами, підтримують одне одного, а головне – діють. В місті багато туристів з усіх усюд. Так от наші всіма можливими способами намагаються донести до іноземців та кіпріотів правду про війну, агресію, наш спротив, щоб вони потім понесли ту правду своїм співвітчизникам».

Юрій Діденко також долучився до цього руху і на два тижні став його активним учасником. «10-11 жовтня, коли російські агресори наносили масовані ракетні удари по Україні, по нашій інфраструктурі, я був на Кіпрі, – розповідає Юрій Тихонович. – Там всі дуже переживали і активно діяли. Спочатку ми вийшли на мітинг до якоря з гнівними плакатами, які самі ж і зробили. Потім ходою пройшлися вулицями міста, вигукуючи фрази, спрямовані проти агресора. Майже всі навколо підтримували нас, співчували, фотографували, знімали на відео. Були й російські провокатори, що намагалися зірвати акцію. Але поліціянти швидко ставили їх на місце. Таке єднання! Така підтримка! Відчуваю гордість за наших людей».

А ще Юрій Тихонович зі сльозами на очах зізнався, що дуже пишається своєю правнучкою, восьмирічною Маринкою, яка з мамою і бабусею, тобто онучкою та донькою ветерана, також декілька місяців була на Кіпрі в евакуації, брала активну участь у заходах громади і навіть отримала Подяку від посла України в Республіці Кіпр за участь у благодійному концерті «Душа моя – Україна», який відбувся у травні. Ввечері – мітинги та акції, а вдень непосидючий ветеран-мандрівник завзято знайомився з Ларнакою та її околицями.

«Вражень багато, – зізнався Юрій Діденко. – Вразила велична церква Святого Лазаря. Виявляється, цей біблейський персонаж, якого воскресив Ісус, переселився з Палестини до Кіпру. Саме тут, у Ларнаці, він став першим єпископом, тут і похований, тут зберігаються його мощі. Сподобалася давня фортеця, яку побудували франки у 14-му столітті. Побував я у католицькому монастирі з красивою церквою, яка датується 16-м століттям. Тут дуже гарні старовинні мечеті, одна з яких побудована на честь тітки пророка Мухамеда. Дуже сподобалась площа Європи з пам’ятником філософу Зенону та будинками епохи Британського правління. А ще я побував в гостях у археологів, які розкопують давнє місто за 20 кілометрів від Ларнаки. О! Це, мабуть, найяскравіше враження з моєї подорожі!»

Занурившись у історію Кіпру, Юрій Тихонович дійшов висновку, що вона схожа на історію нашої країни. «Яких тільки колонізаторів тут не було, – розводить руками мандрівник. – Франки, венеційці, турки-османи, британці… Але врешті-решт волелюбні кіпріоти вибороли таки собі незалежність і утворили державу в 1960 році. Отак і ми постійно боремося за свою свободу. І ось черговий етап цієї боротьби. Ворог потужний. Але ми встоїмо, бо прагнемо цього всі як один!»