Категорія: Наші люди

Категорії
Наші люди

Працював з гарячою сталлю – тепер дає жару оркам

Увага! Можливо в цій статті заховалося “золоте слово”. Більше про акцію – тут.

25 років біля гарячої печі загартували Сергія і фізично, і морально. Тепер сталевар вже за допомогою бойового вогню у лавах ЗСУ захищає нашу країну. Тож день металурга він зустріне по-бойовому.

Процес виплавки сталі завжди має знаходитися під пильним контролем сталеварів. Важливо все: тривалість плавки, хімічний склад, точна кількість вимірювальних речовин-складових сплаву, адже від цього залежить, що ти отримаєш «на виході». За роки роботи у фасонно-чавуноливарному цеху Сергій став справжнім асом у своїй професії. Таких в цеху цінують за досвід, професіоналізм, тож, кажуть, що навіть на пенсію точно не відпустили б з робочого місця. А от боронити країну – то святе. Тож сьогодні він вже не в цеху, а один з 16 працівників ФЧЛЦ, які захищають Україну.

Сергій прийшов до військкомату аби їхати на фронт ще у перші дні війни. Тим більше, що в нього за плечима вже був армійський досвід. Але мобілізували його не одразу. До лав захисників він приєднався 23 березня, напередодні свого 48-го дня народження, який вже за п’ять днів відзначав у польових умовах.

Професійні навички сталевара зараз допомагають нашому герою вижити на фронті. Увага до дрібниць, як доводить військова практика, здатна врятувати життя. Кожен рух біля печі – вивірений до сантиметра, бо ти маєш економити сили, бо робота складна і потребує чималих фізичних сил. Ти маєш бути сильним й у виснажливих бойових умовах, тому кожен свій крок розраховуєш, адже часто не знаєш, коли вдасться відпочити наступного разу.    

Військові колеги сталевара жартують, що металурги незламні, наче самі виплавлені зі сталі найвищого ґатунку, і це помітно одразу. А ще Сергія вирізняє притаманне йому почуття справедливості. Особливо гостро воно виявляється, коли навколо панує несправедливість. Саме так сприйняв напад агресора на Україну, коли ироди* почали скидати бомби на простих людей, дітей.

Дружина Сергія Тетяна каже, що відмовляти чоловіка від служби було марно. Та й не в правилах родини ховатися за обставинами. «Сергій – справжній захисник сім’ї, а наша країна, місто, то теж для нього родина. Я маю допомагати та підтримувати чоловіка у всьому. Пишаюсь ним дуже. Він найкращий у світі батько, чоловік та справжній патріот», – каже Тетяна.

Під час дзвінків з передової Сергій за зрозумілих причин нічого не розповідає дружині та дітям, лише говорить, що в нього все добре.  

Найбільшим щастям за ці місяці для родини став приїзд Сергія на кілька днів додому. Як йому, як і всім нашим захисникам, складно, за словами Тетяни, можна було побачити з реакції на звичайні речі. «Коли він приїхав, то зібралася вся родина, наші діти, племінники, родичі. Всі хотіли побачити Сергія. А я, попри бадьорий вигляд чоловіка, бачила, що йому найбільше хотілося відпочити в тиші. Ви б бачили як звичайний душ та зручна постіль порадували його! Ми не розуміємо цього, бо все це маємо вдома. Та на це наші захисники не скаржаться. Мужні люди, вони у першу чергу потребують родинного тепла, – говорить дружина. – 25 років ми разом з Сергієм, а почуття між нами лише зміцнилися. Кожного дня, кожної хвилини чекаю на повернення мого захисника до мирного життя. І тоді ми одразу ж поїдемо на море. Хай мій коханий відпочине, адже йому знову ставати до печі. Колеги вже чекають на нього».

* – “золоте слово” – ключ до правильної відповіді в грі

Категорії
Наші люди

«Фабрика «засватала» мені дружину»

Рудозбагачувальна фабрика № 2 гірничого департаменту виробляє концентрат відмінної якості, який зараз є основним джерелом прибутку підприємства. А ще тут народжуються чудові українські родини. Наприклад, родина кранівниці та майстра дільниці складування та відвантаження концентрату – Марини і Сергія Масловатих.

У 2007 році на РЗФ-2 в бригаду № 4 прийшла працювати машиністом крана весела та кмітлива Марина. На той час Сергій тут працював електромонтером. Та інколи на час відпусток чи лікарняних, він виконував обов’язки майстра в бригаді. «Новеньку» Сергій відзначив одразу, було одразу помітно, що дівчині подобається робота, вона все швидко схоплювала і завжди була у гарному настрої. Сергій не встояв проти чар красуні.

«Пам’ятаю, одного йшов рясний дощ, і я після зміни запропонував підвезти Марину до її домівки. З того дня й почалися наші зустрічі. А вже у 2011 році ми одружилися, – говорить Сергій. –  Тепер ми й удома, й на роботі разом, працюємо в одну зміну. Я дуже вдячний фабриці за те, що вона практично «засватала» мені дружину. І робота, яку я люблю, і сім’я, яка в мене точно найкраща – все пов’язано з фабрикою».

Попри те, що робота майстра складна, відповідальна та виснажлива, в Сергія завжди знаходиться час та бажання приділити увагу дружині та дітям. Навіть коли Марина злегка «завередує», знає, що дружину треба просто розсмішити, і все минеться. В їхній родині взагалі сварок майже не буває. Вміння домовлятися та бути чесними – це те, що рятує родину у найскладніші часи. Щоб отримати високоякісну продукцію на фабриці, треба ретельно над цим працювати, щоб мати гарну родину – треба не лише хотіти цього, а й докладати спільних зусиль, вважають в сім’ї Маслованих.

Марина розповідає, що в родини голос кожного має бути почутим. «В мене найкращий чоловік – добрий, спокійний, він все вміє, має «золоті руки», є донечка та синочок, улюблена робота, країна з чудовими людьми. Треба тільки все це цінувати та берегти, – продовжує Марина. – Третього вересня цього року нашій сім’ї виповниться 11 років. Найкращим і найбільшим подарунком для нас стала б перемога України. І тоді ми б вирушили на море всією родиною. Наші дітки мають познайомитися з українським Кримом. З ним мене пов’язують особливі почуття. Пам’ятаю, як Сергій запропонував мені руку і серце на Ай-Петрі в Криму, я була тоді такою щасливою! Сьогодні нам усім складно, війна. Але ми намагаємось не чекати на щось, не шукати привід, а кожен день перетворювати на щасливий. Бажаю, щоб у кожній українській родині таких днів було більше і більше. А кохання з роками лише міцнішає!».

Майже 40 000 нових сімей було зареєстровано в Україні з початку широкомасштабного російського вторгнення, повідомляє пресслужба Мін’юсту України (дані на початок травня). Тільки на Дніпропетровщині обмінялись обітницями понад 5 тисяч пар. Також серед лідерів за кількістю зареєстрованих шлюбів під час війни — Одеська (2427), Вінницька (1927), Полтавська (1904) та Львівська (1896) області.

Категорії
Наші люди

Ковальский фронт – біля печей та молотів

«Говорімо українською! Хоча вона в мене й недосконала, але по-іншому не можу, бо рідна мова, то зараз мій захист, моя сила, моя зброя», – з цього розпочав нашу розмову коваль на молотах та пресах шахтоуправління гірничого департаменту Анатолій Моторін.

20 років тому Анатолія взяла у полон стихія вогню та металу. Сьогодні він не на передовій, але за словами Моторіна,  біля печей та молотів теж гаряче. Його допомога Україні – це нелегка праця на рідному підприємстві. Він єдиний коваль в гірничому департаменті, але з усмішкою каже, що роботи вистачить десятьом.

Ковальській майстерності Моторін навчився вже в «АрселорМіттал Кривий Ріг». Його вразило, як вогонь примушує коритися міцний метал і як з одного й того ж шматка металу можна зробити безліч різних речей. Та щоб впоратися з такою роботою, потрібно знатися на хімії, металоведенні, термообробці, вміти читати креслення та мати просторове мислення. Саме тому Анатолій багато вчився, набував досвіду, і це допомогло йому стати професіоналом в улюбленій справі.

Головним своїм завданням Моторін вважає не підвести в першу чергу тих, хто воює за життя України зі зброєю в руках, а ще своїх колег – гідно впоратися з усім обсягом ремонтних робіт. Щодня коваль виливає та кує для шахти робочий інструмент, регуляційні гайки, болти, дуги для електровозів, будівельні скоби та безліч інших корисних речей. В ковальському  «портфоліо» Анатолія понад 100 найменувань різних виробів. Моторіну подобається постійно опановувати нові професійні техніки, виробляти нову продукцію. Особливо до серця йому прийшлася «захисна продукція», виготовленням якої він займався у вільний від основної роботи час.

«Майже з перших днів ми з колегами вирішили, що маємо допомагати із захистом підприємства, міста та країни. Почали розмірковувати, а що ми можемо? Заглянули в інтернет і взялися за виготовлення «їжаків» проти колісної та бронетехніки. Кожну вільну хвилину використовували для цього, але дбали й про те, щоб виробничий фронт не «провисав», адже в цей час розпочалися ремонти у шахті. Пишаюся тим, що моя праця потрібна, як ніколи, і до того ж – на всіх фронтах», – каже Анатолій.

Працює Моторін завжди із задоволенням і не жалкує, що колись обрав саме ковальську справу, адже вона творча і дає змогу розвиватися, рухатися вперед. «На жаль, зараз я дуже мало часу приділяю родині, бо крім роботи є ще й волонтерство. Та сім’я це розуміє. Дружина та донька теж допомагають нашим захисникам, плетуть сітки. А от коли здобудемо перемогу, то я одразу ж вирушу на рибалку. Відверто кажучи, скучив вже за цією мирною справою. А потім всією родиною поїдемо до нашого українського Криму. Вірю, що і ця наша мрія обов’язково здійсниться!» – говорить Анатолій Моторін.

Категорії
Наші люди

Хороший наставник не лише навчає, а й разом з учнем долає труднощі

«АрселорМіттал Кривий Ріг» постійно приймає студентів на практику за виробничими спеціальностями та співпрацює з навчальними закладами у рамках освітнього проекту «Дуальна освіта в «АрселорМіттал Кривий Ріг». Професіонали підприємства відчиняють практикантам двері, вводять їх у професію, навчають та долають разом з ними усі труднощі. За 2021 рік виробничу практику пройшли 800 осіб.

Минулого тижня на громадській конференції «Розбудуємо Україну – разом!» шістьох працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг» нагородили почесними грамотами у номінації «Кращий наставник підприємства за дуальною формою навчання». Ними стали:

  • Костянтин Цопа, помічник машиніста тепловоза залізничного цеху №2;
  • Роман Ковтун, помічник машиніста тепловоза залізничного цеху №2;
  • Ігор Мікітін, старший майстер вальцетокарного цеху;
  • Олег Целінко, майстер з ремонту устаткування доменного цеху №1;
  • Олександр Нікулов, слюсар-ремонтник (бригадир) ремонтного виробництва;
  • Олександр Толдаєв, майстер дільниці цеху мереж і підстанцій МВ.

На нашому металургійному підприємстві працюють справжні професіонали, які мають унікальний досвід і готові ділитися ним з молоддю.

На навчанні у Олега Целінко у доменному цеху № 1 було 11 студентів. Роль вчителя йому давно знайома, бо Олег навчає свої підлеглих на підприємстві та працює в навчальному центрі. Він швидко може зрозуміти, кому практика даватиметься легше, а кому ні.

Олег Целінко (праворуч) – один з кращих наставників “АрселорМіттал Кривий Ріг”

«Якщо студент має чітку мету, він йде до неї швидко. Коли ніякої мети немає, то навчатися буде дуже важко. Зараз багато інформації можна знайти інтернеті. Але щоб добре розуміти теорію, необхідні практичні знання. Дуальне навчання дає саме ті навички, які потрібні для роботи», – сказав Олег Целінко, майстер з ремонту устаткування доменного цеху №1.

Може здатися, що на метпідприємство йдуть вчитися тільки хлопці, але це не так. Серед практикантів є чимало дівчат. Майстер дільниці Олександр Толдаєв у своєму цеху мереж і підстанцій вчив працювати з обладнанням практиканток. Він запевнив, що дівчатка показали себе добре, кілька з них залишились працювати в цеху й далі.

Костянтин Цопа має 30-річний досвід роботи, знає до гвинтика що і як працює у тепловозі. Він ретельно дотримується правил охорони праці й вчить цьому своїх студентів. 

Костянтин Цопа

«Охорону праці треба вчити, бо це основне. Студент може все знати і розуміти, але все одно на практиці треба це відпрацьовувати, щоб не було ніяких травм. Мені чомусь часто дають практикантів, і це приємно. Для мене це означає, що я потрібний і несу користь Україні», – Костянтин Цопа, помічник машиніста тепловоза залізничного цеху №2.

В межах конкурсу «Краще підприємство (роботодавець) – замовник кадрів 2022 року» «АрселорМіттал Кривий Ріг» отримав нагороди в номінаціях «Кращий колективний договір» і «Краще підприємство – замовник кадрів».

Крім того, Громадська організація «Криворізька міська Асоціація «Партнери» відзначила як сумлінних та відданих своїй справі працівників Сергія Гамана та Олександра Чаплинського, а також редактора газети «Металург» Тетяну Філяєву – за співпрацю з засобами масової інформації.

Олександр Чаплинський (праворуч) отримує нагороду

Цього року підприємство продовжуватиме освітню діяльність для студентів криворізьких навчальних закладів, й зокрема для учасників проекту «Нова фабрика», що навчаються за дуальною формою освіти.

Категорії
Наші люди Новини

На війні загинув наш колега Андрій Бреславець

22 роки Андрій працював контролером чорних металів дільниці вхідного контролю управління технічного та вхідного контролю департаменту з якості (з 2016 року – ПП «Стіл Сервіс»).

З 2014 року Бреславець виконував свій громадянський обов’язок в зоні АТО. Маючи бойовий досвід, він з 24 лютого 2022 року вступив до лав Збройних сил України і відважно захищав нашу землю. Брав участь у важких боях під Маріуполем, а пізніше – на Донецькому напрямку.

Мужнє серце героя перестало битися 29 червня. Захисник загинув у боях на Луганщині.

Колеги розповідають, що Андрій був принциповою та порядною людиною. Дуже відповідально ставився до службових обов’язків, завжди до кінця відстоював свою точку зору. «Ще до оголошення війни він, не вагаючись, добровільно пішов у військкомат та в перший же день повномасштабного вторгнення став на захист України. Ми вдячні Андрію і сотням тисяч відважних українських воїнів за наші мирні дні та ночі», – сказала Олена Дубко, начальник УТВК «Стіл Сервісу».

Андрію був 41 рік, у нього залишилися рідні – матір, бабуся та сестра.

Колектив підприємства, колеги та друзі висловлюють щирі співчуття родині захисника. Пам’ять про героя назавжди залишиться в наших серцях. Слава і світла пам’ять захисникові.

Категорії
Наші люди Новини

В боях за Україну загинув наш колега Анатолій Корольов

21 рік Анатолій працював газівником в ремонтно-механічному  цеху № 1 Ливарно-механічного заводу.

25 лютого його мобілізували до лав ЗСУ. 27 червня мужнє серце героя перестало битися, він загинув в боях на Харківщині.

За словами колег, Анатолій був доброзичливою, відкритою та щирою людиною. Вимогливий та відповідальний, він завжди допомагав іншим як порадою, так і ділом. Був прикладом справжнього чоловіка як для своїх дітей, так і друзів, колег.

Євгеній Гречаний, начальник РМЦ-1 розповів, що коли Анатолій був в цеху, то газове обладнання ковальської дільниці знаходилось під пильним оком професіонала і працювало надійно. «Не в характері Корольова було залишитися осторонь, коли країна потребує допомоги. Тому, не вагаючись, він став на захист України. Ми втрачаємо найкращих, але вони завжди житимуть в нашій пам’яті!», – сказав Гречаний.

У Анатолія залишилася дружина та двоє дітей.

Колектив підприємства, колеги та друзі висловлюють щирі співчуття родині захисника. Вічна слава і світла пам’ять нашому Герою!