Колектив департаменту автоматизації технологічних процесів зібрав корисні речі для своїх колег, які захищають Україну від російської агресії.
Є ініціативи, так би мовити, знизу, а ця – належить керівникові ДАТП Андрію Зайцеву. «Прокинувся я одного ранку, і одразу ж в інтернет, – згадує Андрій. – Як завжди, з 24 лютого: що за новини з фронту, де були обстріли, яка зброє йде нам від партнерів? І звичайно ж про волонтерську допомогу. А там же й наші десь воюють. Як ми можемо їм допомогти? Що їм зараз найпотрібніше? На роботі поспілкувалися з колегами. Почали збирати кошти».
Департамент і раніше допомагав своїм мобілізованим працівникам. Дізнавались про нагальні потреби, комусь передавали лопати в частину, комусь електроустаткування тощо. А зараз вирішили підготувати посилки. Зібрали кошти по дільницях. Замовили у Франції надійні потужні павербанки. Закупили тактичні ліхтарики, німецькі термошкарпетки. А двом захисникам замовили ще й тактичні берці. Це вони попросили окремо, бо з їхнім розміром в частинах проблема. Зараз весь цей скарб вже готовий до відправлення воїнам.
«Ми підтримуємо зв’язок з нашими захисниками, – продовжив Андрій Зайцев. – Знаємо, хто де служить, але ці гостинці передамо через їхні родини. Рідні ж краще знають, як доправити корисні речі якомога швидше. Спочатку думали все зробити тихенько, без преси, так би мовити. А потім вирішили, що про таке варто розповісти. Адже можливо наш приклад надихне тих, хто ще вагається. Всім колективом передаємо привіти кожному нашому воїну. Чекаємо вас, рідні, з перемогою. Ви нам дуже потрібні! Скоро у всіх нас буде багато роботи. Наш метал піде на відбудову країни. А в сучасній металургії без систем автоматизації – ніяк. Як і без людей, які встановлюють, налагоджують, обслуговують, ремонтують ці системи».
Хоча «дев’ятка» зараз тимчасово не працює, там продовжуються ремонти обладнання. Їхня головна мета – забезпечити готовність металургійного об’єкту до експлуатації у разі необхідності. Серед зробленого за останній час ремонт системи повірки вагового дозування на шляху, де відвантажується кокс.
Кожна господиня знає, щоб страва була смачною, під час готування треба додавати визначену рецептом кількість інгредієнтів. Так і в металургійному виробництві. Щоб технологія доменної плавки велася правильно, в доменну піч необхідно покласти у правильному співвідношенні сировину – кокс та агломерат.
Для контролю кількості їх відвантаження в доменному цеху № 2 існують дві системи вагового дозування – на коксовому та агломераційному шляхах. На перший погляд ці системи прості: складаються із довгих залізничних колій та спеціального візка-вагів із важелями. Загалом система ефективна, адже допомагає чітко контролювати дозування шихтових матеріалів через вагові воронки для подальшого виробництва чавуну.
Візок-ваги із важелями
«Дотримання чіткого співвідношення ваги коксу та агломерату під час завантаження доменної печі допомагає правильно вести доменну плавку, – говорить Сергій Мязін, начальник доменного цеху № 2. – Якщо коксу буде більше, плавка буде зайве нагріватися, і затрати дороговартісного коксу будуть більшими. Якщо ж більше агломерату, то плавка може різко охолонути, що теж недопустимо. Отже, баланс сприяє якості».
Під час ремонту в цеху демонтували старе обладнання, провели велике прибирання території від залишків шихти, встановили нові колії та відремонтували візок-ваги.
Як зазначив Євген Терьохін, в.о. старшого майстра ДЦ № 2, такий капітальний ремонт доволі складний та дорогий, орієнтовно він коштує 10 млн грн. Тому в рази цінніше, що під час війни його вдалося виконати власними силами підприємства. Ремонт виконували фахівці центрального департаменту з утримання та ремонтів, а також спеціалісти ДЦ № 2.
В цеху вже відремонтували систему вагового дозування на коксовому шляху, зараз роботи тривають на шляху, де відвантажується агломерат.
Війна вдарила по всіх сферах нашого життя. Через призупинення виробництва багато працівників підприємств вимушені брати відпустки за власний рахунок.
Фахівці департаменту з персоналу нашого підприємства відповідають на запитання робітників, як це може вплинути на майбутню пенсію людей.
Як рахуються вимушені відпустки без збереження заробітної плати в загальний стаж?
– Під поняттям «загальний трудовий стаж» треба розуміти сумарну тривалість перебування працівника в трудових відносинах з підприємством, установою або організацією. Саме тому період знаходження працівника у відпустці без збереження заробітної плати до загального трудового стажу входить.
Та з 1 січня 2004 року в Україні діє страховий стаж. Це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, за який щомісяця сплачуються страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Тож якщо працівник написав заяву про відпустку без збереження заробітної плати на повний місяць або більше, то страховий стаж (для пенсії) за цей період йому не буде зарахований, адже зарплати у людини не було і, відповідно, сплат єдиного соціального податку також.
Якщо відпустка без збереження заробітної плати становить лише кілька днів на місяць, то це суттєво не впливає на розмір сплачених працівником страхових внесків, а це означає, і на страховий стаж.
Чи вплине нова форма трудового договору (з нефіксованим робочим часом) на нарахування пенсії?
– Право на призначення пенсії за віком визначається залежно від набутого страхового стажу при досягненні передбаченого законом віку. На розмір пенсії впливає тривалість страхового стажу, розмір заробітної плати застрахованої особи та розмір середньої заробітної плати в Україні.
Особи, які працюють за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню. Тож їхній страховий стаж буде зарахований, оскільки страхові внески будуть сплачені.
Що стосується підтвердження стажу, що дає право на призначення пенсій за віком на пільгових умовах (Список № 1 та Список № 2), то однією з основних умов визначення такого права є умова виконання робіт, передбачених Списками № 1 та №2 впродовж повного робочого дня (не менш як 80% робочого часу).
Таким чином, договір з нефіксованим робочим часом для вищевказаної категорії працівників взагалі не може бути укладено, адже за умовами такого договору конкретний час виконання роботи не встановлюється.
1 лютого під час участі в бойових діях поблизу міста Лиман помер від зупинки серця солдат, старший механік відділення Сергій Білаш. В «АрселорМіттал Кривий Ріг» він працював машиністом котлів ТЕЦ, був призваний на військову службу під час мобілізації 27 травня 2022 року.
Як розповів старший машиніст котельного устаткування ТЕЦ-1 Олександр Доротенко, Сергій Білаш керував роботою парових котлів – потужного, складного й небезпечного устаткування. До роботи ставився дуже відповідально.
«Чудовий був працівник, – говорить Олександр. – Сумлінний, виважений, професіонал, допомагав колегам, відповідально ставився до власної безпеки та безпеки оточуючих. І людина була чудова. Сергій мав веселу вдачу, любив життя, користувався повагою в колективі. Міг у складних ситуаціях підтримати, підняти настрій. Донечку свою любив дуже. Це надзвичайно важка втрата для бригади, для цеху, для всіх нас».
Висловлюємо щирі співчуття рідним та колегам захисника Батьківщини.
Не карати, а допомагати – саме на це переорієнтовується наша охорона праці.
Стереотип, що фахівець з охорони праці – це той, хто прагне зловити тебе на порушенні та покарати, «порізавши» премію, формувався протягом багатьох років. Може, колись це й давало ефект, але змінюються часи й люди, і стає зрозумілим, що не страх покарання, а свідоме бажання працювати безпечно є набагато ефективнішим для збереження життя. Тож настав час працівникам з охорони праці змінити акцент: не карати, а допомагати. На нашому підприємстві робота в цьому напрямку вже ведеться.
Інженер з охорони праці Анна Дементьєва працює на нашому підприємстві рік. Вона закінчила Криворізький національний університет за фахом «Цивільна безпека (охорона праці)».
«Коли вперше відвідала цехи, то була дещо здивована, – згадує Анна. – Працівники, побачивши мою зелену каску фахівця з охорони праці, прагнули не потрапляти до поля зору та й на розмови йшли вкрай неохоче. Нас вчили, що ми маємо допомагати людям працювати безпечно. І як тут допоможеш? А ще нам говорили в університеті, що фахівець з ОП – це ще й психолог, який має знайти підхід до кожного»
І почалися пошуки. Кожного дня Анна – на виробничих дільницях. У зоні її відповідальності – електроремонтний цех, центральна електротехнічна лабораторія, дільниця вогнетривких та будівельних сумішей, управління енергетичного департаменту. Робота на висоті та з вантажопідйомними механізмами, електроустаткування під високою напругою та ще ряд небезпечних моментів – все це є у її «підшефних» підрозділах. Як зменшити ризики на робочих місцях?
«Ми проводимо оцінку ризиків, – говорить Анна. – Разом з керівниками підрозділів, майстрами, робітниками. Я багато спілкуюся з людьми. Не лише про охорону праці. Про речі, які їх цікавлять, про їхні хобі, вподобання. Це допомагає прибрати настороженість, недовіру. Люди йдуть зі своїми ідеями, які ми разом впроваджуємо. Наприклад, у електроремонтному цеху устаткування на ремонтні майданчики транспортують візками. Так от на деяких візках нещодавно встановили запобіжні бортики, щоб важкі елементи не падали й не травмували працівників».
Серед найпоширеніших причин нещасних випадків в «АрселорМіттал» – невиконання інструкцій з ОП, порушення вимог безпеки під час експлуатації устаткування, машин та механізмів. Тобто людський фактор.
«Я помітила, що багато з вищезазначених порушень трапляються через бажання виконати роботу якнайшвидше, – продовжує Анна. – Саме поспіх часто приводить до порушень та загрожує життю. Намагаємося достукатися до людей. На змінно-зустрічних, під час щоденного спілкування з людьми не перестаємо повторювати, що життя – це найвища цінність. І коли стоїть вибір між безпечно або вчасно виконаною роботою, кожному слід розуміти, що краще вибрати перше».
Серед першочергових завдань – виявити причини порушень та усунути їх. Анна зізналась, що більшість людей нормально ставляться до зауважень і допомагають їй це робити. Але люди різні.
«Дійсно, у декого від зауваження мозок миттєво вибудовує захисний бар’єр, – розповідає Анна. – Наприклад, нещодавно робітник, який порушив правила, на всі запитання твердив одне: так, я винний, я порушив. І більш нічого не можна було випитати. І як же дійти до причин? Але варто було перевести розмову на те, що його цікавить, як розмова пішла продуктивніше. Виявилося, що завдання, яке не виконати без порушень, дав майстер, а робітник не міг йому відмовити. Постійно повторюю людям, що яким би авторитетом не був ваш керівник, ваше життя варте того, щоб відмовитись від подібних завдань, і ви маєте на це право. Якщо потрібна допомога, телефонуйте фахівцеві з ОП, який відповідає за безпеку у вашому підрозділі. Номери телефонів є на стендах з охорони праці у підрозділах. Ми раді будемо допомогти кожному».
– Ми разом робимо наші робочі місця та виробничі процеси безпечнішими. Інженер з охорони праці доволі часто буває у нас в цеху. Але ми не лякаємося. Привітна дівчина, поздоровкається, розпитає, порадить. І до майстрів можна звернутися з побажаннями та ідеями. Під час намотки котушок ми завжди користувалися рукавицями. Не дуже зручно, я вам скажу. Був обхід з охорони праці, і ми звернулися з цим питанням. Зараз у нас зручні рукавички з захисним гумовим покриттям. Працюємо швидше й безпечніше. Разом тестуємо й обираємо захисні окуляри. Під час інструктажів з ОП на змінно-зустрічних отримуємо потрібну інформацію. А ще разом з порушеннями інженер з ОП шукає й позитивні моменти. Це створює приємну атмосферу, умови, за яких хочеться працювати без порушень.
Знову сумна новина про загибель нашого колеги із залізничного цеху № 2. Мужньо виконавши військовий обов’язок, Олег Гасін пішов з життя через ускладнення від отриманих поранень 29 січня.
Олега призвали на військову службу наприкінці листопада. Він служив стрільцем-санітаром мотопіхотної роти однойменного батальйону 93-ої окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Під час виконання бойового завдання його було тяжко поранено. На жаль, врятувати Олега не вдалося.
В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олег Гасін працював машиністом тепловозу в залізничному цеху № 2. Колеги згадують його як врівноважену, тверду за характером, дуже відповідальну людину, професіонала, який добре знав та любив свою справу. Захисник був наставником молоді, часто підміняв машиніста-інструктора локомотивних бригад.
«Крім роботи, Олег мав і декілька цікавих захоплень, – згадує колегу Андрій Кравченко, машиніст-інструктор локомотивних бригад. – Він полюбляв важкий рок, а також умів робити тату, в нього це гарно виходило. Олег дуже любив свою родину, маленьку донечку. До речі, дружина Олега активно займається волонтерством».
«В один день ми поховали двох наших колег-машиністів – спочатку Олександра Перова, а потім Олега Гасіна – і це дуже важка втрата для нашого колективу, – говорить Валерій Руденко, заступник начальника ЗЦ № 2. – Перш за все, важко морально, адже з цими людьми ми робили одну справу, були однією сім’єю. Ми щиро вклоняємося нашим захисникам, які поклали свої життя за те, щоб на нашій землі був мир, спокій та можливість спокійно працювати».
