Категорія: Новини

Категорії
Новини

«Якщо залишився живим, завтрашній день буде обов’язково кращим»

З першого липня авдіївський коксохімік Дмитро Кисельов приєднався до колективу першого коксового цеху коксохімічного виробництва «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Тепер Дмитро вже працює дверевим КЦ № 1. Робота йому знайома, адже до війни він був газівником коксових печей на Авдіївському коксохімічному заводі. Загалом у професіональному багажі Дмитра є декілька професій: автослюсар, механік хімвиробництва. На Авдіївському коксохімі навіть в охороні праці працював. У Слов’янську набув вищу освіту, важається кваліфікованим фахівцем і досвід має достатній.

«Перший погляд на підприємство – і я вражений, – із захопленням каже Дмитро Кисельов. – Криворіжці, у вас відмінне виробництво! Тут порядок, немає стороннього шуму, загазованості, доглянуті металоконструкції, чисті та зелені промислові вулиці, і взагалі – завод у доброму стані. І це ще я всього підприємства не бачив! Мені б дуже хотілося побувати на кожному виробництві. Цікаво все. Сподобався мені й Кривий Ріг. Я до війни жодного разу тут не був».

В 2014 році, коли на Авдіївку полетіли перші бомби, питання про виїзд з рідного міста родина навіть не розглядала. Та й багато інших людей теж не дуже хотіли кидати свої домівки та завод, який на той час хоч і був переведений на гарячу консервацію, але потребував опіки. Завод був годувальником майже усього міста, мешканці працювали там родинами. Тетяна, дружина Дмитра, була інженером-лаборантом хімгрупи у центральній заводській лабораторії.

Дмитро згадує, що перші тижні війни 2022 року були для Авдіївки тихими. Але згодом місто почали потроху «мацати» ракетами, а пізніше вже повністю накривали обстрілами.

«В наш будинок у різний проміжок часу влучали три рази. І всі три рази моїй родині щастило, – розповідає Кисельов. – Перед першим прильотом я пішов до магазину. Почув, що грюкнуло. Нашу звичайну багатоповерхівку огорнуло пилом та димом. Кинувся додому, адже там була моя донька Арина. На щастя, обійшлося. Коли спускалися з нею до підвалу, побачив, що у сусідів двері вигнуло вибуховою хвилею. Я їх зламав, увійшов і побачив, що дідуся вбило, але його донька із чоловіком живі, тільки тримаються за голови через контузію. Через деякий час в наш будинок прилетіло вдруге. Донька з тещою вже тоді були у Кривому Розі. До вашого міста ще у 2014-му приїхали наші друзі, тому своїх рідних ми відправили саме сюди. Дома залишилися я і дружина, нам треба було працювати на заводі. Третього разу у будинок влучили вже фосфорними бомбами. Дружина тоді пішла на базар, а я велосипедом їздив за водою. Потім цією ж водою тушив сусідську квартиру».

Незважаючи на ракетні атаки Дмитро із дружиною нечасто спускалися до підвалу. Перед зміною треба було добре відпочити, а в підвалі через сирість та холод це навряд чи б вдалося. Працювати на заводі Кисельову доводилося у буквальному розумінні за декількох людей. Через постійні обстріли персонал підприємства евакуювали. Для підтримки виробництва залишилися тільки представники критичних професій. Одним з них і був Дмитро, адже він, як газівник, мав підтримувати температурний режим коксових батарей. Через нестачу робітників, зміни тривали по дві доби. Якби ж вони були спокійними, підкреслює Дмитро. Під час роботи часто над головою літали снаряди, доводилося гасити пожежі.

Кисельов розповідає: «Після нічної зміни, перед тим, як піднятися в квартиру, я люблю трохи посидіти на лавочці біля під’їзду – це допомагає мені зібратися з думками, заспокоїтись. А цього разу жінка потягнула додому, каже, на балконі посидиш. Але до нього я теж не дійшов, втома після двох діб на ногах дала себе знати. Ліг на диван, а тут бабах!!! Перед балконом все палає і дим іде знизу. Спустився, а біля під’їзду, де стояла лавка, стирчить хвіст ракети, а з нього – справжній феєрверк. Якби я був там… Навіть думати про це не хочу. Мені пощастило!»

У квітні Кисельови все ж виїхали з Авдіївки. Перший місяць у Кривому Розі оговтувались, бо пережите вкрай виснажило. Довелося і у буквальному розумінні від’їдатися, бо і поїсти в Авдіївці не завжди вдавалося. А згодом взялися за пошук роботи.

Влаштовуватися на роботу Дмитро вирішив до «АрселорМіттал Кривий Ріг», бо тут працює коксохімічне виробництво. «Я обрав посаду дверевого, – говорить Дмитро. – Плани у мене серйозні. «АрселорМіттал» – тепер і моє підприємство, тож буду знайомитися з обладнанням, зі специфікою роботи, з колективом. Планую й надалі залишатися у Кривому Розі, тепер це також і моє місто. Я оптиміст. Вірю, якщо вже залишився живим, то завтрашній день обов’язково буде кращим».

Категорії
Новини

Спекотні будні здоровпунктів

Фельдшер Ольга Парака

Влітку будні здоровпунктів нашого підприємства стають ще гарячішими. Крім звичайних лікувальнопрофілактичних справ, фельдшери нагадують робітникам про дотримання питного режиму та дають поради, як не отруїтися та не перегрітися, коли на вулиці температура перевищує 30 градусів.

Фельдшерка здоровпункту Ольга Парака радить усім, хто працює на вулиці або в приміщення пити від півтора до двох літрів звичайної негазованої води. «Намагайтеся у спеку охолодитися за можливості у приміщенні з кондиціонером. Слідкуйте за своїм тиском. Незважаючи на вік та вагу, тиск має бути 120/80. Краще відмовитись в цей період від вуличної їжі, пиріжки з рук або шаурма можуть привести до отруєння або сальмонельозу. Це стосується і тістечок з кремом та майонезних салатів, які стоять після приготування більше двох годин», – каже Парака.

Ольга працює в здоровпункті коксохімічного виробництва. Робота заводського фельдшера відрізняється від звичайної роботи медика. У разі потреби постраждалим тут надається екстрена долікарська меддопомога. На збори при виїзді дається до двох хвилин. Тому у фельдшерів необхідне обладнання завжди напоготові. Також під час кожного ремонту обладнання чи газомереж бригада медиків обов’язково чергує разом із газорятівниками, адже один з головних ризиків на КХВ – це газонебезпечність. А ще передзмінні огляди водіїв КХВ, «Стіл Сервісу», залізничників та інших підрозділів східної групи цехів, профілактичні заходи, поради у разі загострення хронічних хвороб.

«Перед кожною зміною бажаю собі, щоб вона пройшла тихо, без викликів, – говорить Ольга Парака. – Найбільше роботи звичайно в годину «пік» – з 7 до 8 ранку. Перевіряємо тиск, температуру, дивимося загальний стан людини. Людей багато, тож працюємо швидко і якісно. Зазвичай у робітників все у нормі, інколи, трапляється загострення хронічних хвороб. А от у перший день війни, 24 лютого, тиск навіть у здорових бив рекорди, стрибав то вверх, то вниз, адже люди хвилювалися за свої родини та за роботу. Добре це пам’ятаю, бо була саме моя зміна, і була вона морально дуже важкою. Інформація про напади на країну просто сипалася звідусіль, новини не тішили. Я заспокоювала людей, як могла. Спокій та виваженість працівників нашого підприємства – це дуже важливо, адже вони працюють зі складними агрегатами».

Та й зараз фельдшерці доводиться багато розмовляти з людьми, бо іноді розмова діє краще за будь-які пігулки.

Ольга Парака: ” Людей багато, тож працюємо швидко і якісно”

«Багато людей йдуть до нас за порадою, бо далеко не всі ходять до сімейних лікарів, особливо зараз, коли йде війна. Ми намагаємося допомогти. Але, якщо бачимо, що без лікаря не обійтися, радимо все ж завітати на прийом до лікарні. Берегти здоров’я саме зараз – необхідно. Адже треба працювати, допомагати країні перемогти», – додає Ольга Парака.

Категорії
Новини

Водії, збавляйте швидкість!

Війна не виправдовує порушення правил дорожнього руху. 90 відсотків ДТП, за інформацією Міністерства внутрішніх справ, відбувається через перевищення швидкості. Тож фахівці безпеки руху на транспорті нашого підприємства закликають водіїв дотримуватися ПДР та не перевищувати швидкість.

 На жаль, останнім часом такі випадки на підприємстві почастішали. Швидкість перевищують переважно власники приватного транспорту (як наші робітники, так і підрядники), які заїжджають на територію «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Сергій Лук’яненко, начальник відділу безпеки руху на транспорті управління транспортного департаменту зауважує: «Потрапити в ДТП у мирний час – це прикро. Загинути або втратити здоров’я в аварії під час війни через власне порушення – це безглуздя. Воєнний стан – не привід перевищувати швидкість на дорогах, тим більше на підприємстві, де швидкість руху взагалі обмежена до 50 кілометрів на годину, а на деяких ділянках – від 20 до 30 км».

Водіям Сергій радить не нехтувати дорожніми знаками. На відміну від заміських автошляхів, де знаки та вказівники зняті через війну, на дорогах підприємства вони й зараз попереджають водіїв про особливості руху та нагадують про обережність. Особливо уважними водіям треба бути на залізничних переїздах. Рух залізницею триває і небезпека залишається високою.

За даними патрульної поліції України за п’ять місяців 2022 року у порівнянні з минулим роком кількість ДТП з постраждалими знизилася на 33,7%. Але зараз кількість ДТП почала збільшуватись.

У зв’язку з війною на дорогах з’явились нові ризики – штучні перешкоди, встановлені для оборони нашої країни. Як правило, вони знаходяться за крутими віражами. Тому водіям, щоб раптом не налетіти на бетонний блок або металевого їжака, їхати треба з помірною швидкістю.

ДОЗВОЛЕНА ШВИДКІСТЬ В УКРАЇНІ У 2022 РОЦІ:

• 50 км/год – у межах населених пунктів;

• 20 км/год – у межах пішохідних переходів та житлових зон;

• 90 км/год – для пересування дорогою з подвійною суцільною;

• 110 км/год – для пересування на дорогах із розділювальною смугою;

• 130 км/год – для пересування автомагістралями.

Категорії
Новини

Експорт залізної руди в Україні скоротився у червні на 23%

За підсумками червня 2022 року українські гірничо-металургійні компанії скоротили експорт залізної руди на 23% в порівнянні з попереднім місяцем – до 1,75 млн т. Експорт ЗРС у грошовому виразі за 4 місяця впав на 32,8%.  Про це пише Вадим Колісніченко з gmk.center з посиланням на повідомлення заступника міністра економіки України Тараса Качки на його сторінці у Facebook.

У порівнянні з червнем 2021 року експорт ЗРС скоротився у 2,45 раза. За січень-червень українські металурги відвантажили за кордон близько 17 млн ​​т руди, що на 24,1% менше, ніж в аналогічному період минулого року.

Загалом за підсумками першого півріччя виручка від експорту товарів з України впала на 23,7% у порівнянні із січнем-червнем 2021 року – до $22,8 млрд. У другому кварталі показник упав на 37,4% в порівнянні з першим кварталом та на 45,8% в порівнянні з другим кварталом 2021 року – до $8,78 млрд.

У натуральному еквіваленті експорт за січень-червень впав на 55,6%. У другому кварталі було експортовано 16,6 млн т вантажів.

«Очевидно, що головною причиною скорочення експорту є блокада портів. Тільки за другий квартал морські перевезення в Україні впали на 86,5%, що дорівнює близько 21,6 млн т вантажів», – зазначив Тарас Качка.

За словами заступника міністра економіки, географічно експорт повністю зорієнтований на ЄС. «78% нашого експорту у другому кварталі припало на Євросоюз. Загальна вартість експорту до цих країн за квітень-червень становила $6,86 млрд, що на 6,4% більше, ніж у другому кварталі 2021-го», – резюмував Качка.

Торгівля з іншими країнами скоротилася у другому кварталі цього року на 80%.

Основні виробники залізорудної сировини в Україні – Інгулецький ГЗК, Криворізький ЖРК, Полтавський ГЗК, Північний ГЗК, Центральний ГЗК, Південний ГЗК, «АрселорМіттал Кривий Ріг», «Суха Балка», Запорізький ЖРК.

Повний текст статті читайте на gmk.center за посиланням.

Категорії
Наші люди Новини

На війні загинув наш колега Андрій Бреславець

22 роки Андрій працював контролером чорних металів дільниці вхідного контролю управління технічного та вхідного контролю департаменту з якості (з 2016 року – ПП «Стіл Сервіс»).

З 2014 року Бреславець виконував свій громадянський обов’язок в зоні АТО. Маючи бойовий досвід, він з 24 лютого 2022 року вступив до лав Збройних сил України і відважно захищав нашу землю. Брав участь у важких боях під Маріуполем, а пізніше – на Донецькому напрямку.

Мужнє серце героя перестало битися 29 червня. Захисник загинув у боях на Луганщині.

Колеги розповідають, що Андрій був принциповою та порядною людиною. Дуже відповідально ставився до службових обов’язків, завжди до кінця відстоював свою точку зору. «Ще до оголошення війни він, не вагаючись, добровільно пішов у військкомат та в перший же день повномасштабного вторгнення став на захист України. Ми вдячні Андрію і сотням тисяч відважних українських воїнів за наші мирні дні та ночі», – сказала Олена Дубко, начальник УТВК «Стіл Сервісу».

Андрію був 41 рік, у нього залишилися рідні – матір, бабуся та сестра.

Колектив підприємства, колеги та друзі висловлюють щирі співчуття родині захисника. Пам’ять про героя назавжди залишиться в наших серцях. Слава і світла пам’ять захисникові.

Категорії
Новини

«Для такого величезного підприємства, як наше, важливо бути максимально гнучкими»

Цього року українські промислові підприємства і економіка в цілому зустрілись із найжорсткішими викликами за всю історію незалежної України.

Генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг» Мауро Лонгобардо взяв участь у проєкті НВ Бізнес «Дуже великі гравці. Коли закінчиться війна і як зберегти бізнес – п’ять думок українських промисловців», де розповів, як підприємство адаптується до сучасних реалій, шукає нові можливості роботи,  а також про плани після війни.

1. Українські та західні військові аналітики вважають, що війна в Україні не закінчиться цього року. Скільки часу ви відводите на війну у вашому бізнес-плані?

– У нас немає воєнного бізнес-плану. У нас є кілька різних сценаріїв, які залежать від того, що відбуватиметься в Україні та зокрема у Кривому Розі. Наразі мій пріоритет – зберегти компанію і людей. Це означає, що ми мусимо постійно балансувати між фізичною безпекою працівників та підтримкою чи нарощуванням виробництва, необхідним для виживанням нашої компанії. Першочерговий фактор – все ж таки безпека. Я оптиміст, і щиро сподіваюся, що війна завершиться за кілька місяців. Проте я також відповідаю за величезне промислове підприємство, і я не можу собі дозволити бути надмірно оптимістичним. Ми перебудували наші бізнес-процеси, щоб забезпечити максимум гнучкості: таким чином, ми можемо нарощувати чи сповільнювати виробництво у міру того, як змінюється безпекова обстановка.

2. Назвіть три основні заходи для адаптації бізнесу під час війни.

– Насамперед, ми зробили все можливе, щоб убезпечити наших людей. Кожне наше рішення мотивувалося бажанням захистити наших працівників та їхні сім’ї. В нашому випадку це включало цілий спектр кроків: від мінімізації виробництва, щоб уникнути фізичних загроз для робітників, до тимчасової евакуації якомога більшої кількості людей під час найгарячішої фази війни.

По-друге, ми повністю перебудували логістику і ланцюжки постачання. Саме вони є кровотоком для будь-якого бізнесу, а війна перекрила наші традиційні шляхи постачання як сировини, так і продукції. Щоб розробити і впровадити альтернативні стратегії, знадобилося проробити дуже багато роботи.

По-третє, навіть для такого величезного підприємства як наше, важливо бути максимально гнучкими. Нам довелося переосмислити наш підхід до виробництва та прийняття рішень на всіх рівнях, щоб ми могли справлятися з постійними змінами. Здавалося б, нелогічно додавати більше змін, коли навколо відбуваються такі величезні зміни, проте змінитися – це був єдиний спосіб вижити. Ми оновили нашу управлінську структуру, поставили на паузу деякі інвестиційні проекти та прискорили інші, а ще – змінили саму нашу бізнес-модель. Наприклад, зараз ми постачаємо залізорудний концентрат нашим замовникам за межами України, коли раніше використовували його самі, бо цього хочуть самі замовники.

3. Скільки часу забере відновлення економіки після завершення війни?

– Занадто багато невідомих величин поки що, щоб робити конкретні прогнози для економіки в цілому. Мене більше хвилює, яку роль АрселорМіттал Кривий Ріг може відіграти для відродження економіки та її підтримки упродовж наступних 6-18 місяців. Як потужний двигун економіки, ключовий експортер і великий працедавець, ми використовуємо кожну нагоду зробити свій внесок: зберегти робочі місця, утримати виробництво та наростити експорт, щоб потік таких потрібних економіці валютних надходжень не спинявся. У міру того, як знімаються торгівельні бар’єри для України, як Україна все більше інтегрується у міжнародну спільноту завдяки поліпшеним двостороннім відносинам та щойно прийнятим статусом кандидата до ЄС, ми бачимо великі можливості посилити позиції України на арені світової торгівлі. Я також сподіваюся, що українська влада продовжить впроваджувати державну політику, яка поліпшує інвестиційний клімат, стимулюватиме економічне зростання та впроваджуватиме принцип верховенства права. І тоді Україна успішно залучатиме іноземні інвестиції та отримає всі переваги від підтримки цілого світу.

Повний текст публікації читайте за посиланням на сайті НВ Бізнес.