В конвертерному цеху ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» відновили виробництво сталі та сталевої заготовки. Крок за кроком підприємство повертається до життя заради своїх працівників, міста, країни.
Як розповів начальник відділення конвертерів Володимир Сінченко, виплавку сталі розпочали на конвертері № 5. «Після тримісячної перерви ми знову варимо сталь, і в цеху, попри війну, піднесений настрій. На зміні була технологічна бригада старшого майстра Артема Полякова, і з першою плавкою вона впоралася добре. Щоправда, довелося перед відновленням роботи конвертера розігріти його всередині до температури 800 градусів, щоб не зіпсувати футеровку. А далі вже працюємо у звичному режимі», – сказав Сінченко.
Сталь зливають у ковші і далі вона їде до відділення безперервного розливання сталі. Там її доводять до потрібної кондиції за хімічним складом та температурою і розливають, виготовляючи сталеві заготовки.
«Поки що задіяна одна машина безперервного розливання сталі та дві установки позапічної обробки, – розповідає старший майстер Дмитро Андреєв. – Першу плавку ми розливали відкритим струменем, а далі використовуємо стопорне розливання для виготовлення продукції з високою доданою вартістю. Чудово, що цех знову працює. Сподіваємося, що незабаром знайдеться робота для ще двох МБЛЗ».
В агломераційному цеху №3 добре знають народне прислів’я «готуй сани влітку…» та вже зараз готуються до зими. Взимку за мінусових температур сировина, з якою мають справу в цеху, часто змерзається, і це є серйозною проблемою для виробничих процесів. Щоб не дати цій проблемі жодного шансу, тут завчасно встановили новий двадцятитонний подрібнювально-фрезерний агрегат.
Аглоцех № 3 постачає шихтові матеріали для агломераційних машин першого і другого аглоцехів. Від якості шихти напряму залежить якість агломерату для доменних печей. Основні її інгредієнти – вапняк, кокс, вугілля, руда – надходять сюди у залізничних вагонах і вивантажуються за допомогою вагоноопрокидувача. Він міцно затискає кожен вагон в своїх «обіймах» і перевертає, щоб сировина висипалася на спеціальну решітку приймального бункеру. Але взимку сировина під час транспортування у напіввагонах через підвищену вологість і мороз може взятися мерзлими грудками. Їх обов’язково треба подрібнювати ще на етапі вивантаження.
«Тепер на вагоноопрокидувачі ми розбиватимемо такі грудки новим 20-тонним подрібнювально-фрезерним агрегатом, – говорить Володимир Ткачук, старший майстер дільниці вивантаження та подачі сировини АЦ-3. – Йому «по зубах» навіть великі міцні шматки, адже подрібнює він саме міцними зубцями на двох фрезах, які обертаються».
Встановлювали новий подрібнювач-велетень впродовж тижня, для його монтажу довелося навіть дах розбирати. Оскільки агрегат важкий, задіяли в роботу кран вантажопідйомністю 120 тонн. Працювали разом – робітники підрядної організації, механіки та електрики АЦ-3.
Керувати подрібненням змерзлих грудок будуть машиністи вагоноопрокидувача. Один з них, Олександр Понарчук, каже, що сподівання на новий агрегат у колектива цеху великі. «Нам є з чим порівнювати. Раніше ми використовували вже застарілу подрібнювально-фрезерну машину. Насправді це був переобладнаний комбайн для видобутку вугілля з набагато меншими зубцями. Траплялося, він наїжджав на бут (шматок природного каменю) і зупинявся. Та й сил у машини було недостатньо, через електрозахист часто вибивало напругу. Це було неефективно і крало у нас час. А от з новим подрібнювально-фрезерним агрегатом такого вже точно не станеться. Цей зубастик потужний, тому наш робочий процес триватиме швидко та продуктивно».
Новинами шириться інформація про можливу епідемію холери у Маріуполі. Зокрема, про таку загрозу повідомляла Всесвітня організація охорони здоров’я. Проте українське Міністерство охорони здоров’я перевірило інформацію і стверджує: на підконтрольних українській владі територіях збудника холери не виявили.
Тим не менше, через спеку влітку частішають випадки гострих кишкових інфекцій та харчових отруєнь. А зараз, коли у нашому житті багато стресу, наш організм особливо чутливий до збудників хвороб.
Сальмонельоз, дизентерія, вірусний гепатит А, харчові отруєння. Збудники цих кишкових інфекцій полюбляють підвищену температуру повітря. Згідно з інформацією Центру громадського здоров’я МОЗ України, кількість зареєстрованих випадків кишкових інфекцій у 2021 році, у порівнянні з 2020, зросла.
У Кривому Розі, за повідомленнями Криворізької санепідеміологічної служби, якість води перевіряється щодня. І хоч поки що небезпеки немає, головний лікар медцентру «Стіл Сервісу» Наталія Гардань наголошує: необхідними заходами гігієни не можна нехтувати в жодному разі.
В чому небезпека?
Гострі кишкові інфекції – це група інфекцій, збудники яких оселяються у кишечнику і викликають такі неприємні явища як багаторазовий пронос, нудота, блювання та підвищення температури тіла. Ця група інфекцій передається трьома основними шляхами.
Найчастіше збудники інфекцій передаються харчовим шляхом. Наприклад, сальмонельоз чи дизентерію можна підхопити, вживаючи несвіжі продукти і приготовані з них страви, а також брудні овочі та фрукти.
Водним шляхом інфекції передаються значно рідше (так розповсюджуються, наприклад, холера, вірусний гепатит А та інші). Це стається в основному при забрудненні питної води внаслідок аварій на водопровідних та каналізаційних мережах, а ще під час купання в заборонених місцях.
Сальмонельозом, дизентерією, вірусним гепатитом А можна заразитися контактно-побутовим шляхом – через брудні руки та предмети домашнього вжитку: білизну, рушники, посуд чи іграшки. Тому руки треба мити якомога частіше, а після відвідування туалету – обов’язково.
Тобто все просто – головними причинами захворювань є елементарне недотримання правил особистої гігієни, технології приготування страв, умов та термінів зберігання сировини та готових страв, вживання неякісних харчових продуктів.
Характерні ознаки кишкової інфекції:
– слабкість;
– головний біль;
– блювання;
– болі в животі;
– підвищення температури;
– пронос.
«Кожній людині треба пам’ятати, якщо у неї з’явилися такі симптоми або температура, висипання на шкірі чи інші неприємні симптоми, необхідно якомога швидше звернутися по медичну допомогу. Хочу підкреслити: своєчасно звертайтесь до лікаря! Не вичікуйте, не займайтеся самолікуванням, адже це може призвести до значних ускладнень. Особливо це небезпечно для дітей раннього віку», – пояснює Наталія Гардань.
Як уберегтися?
Щоб запобігти захворюванням кишковими інфекціями :.
Дотримуйтесь правил особистої гігієни.
Використовуйте безпечну воду, не пийте воду з неперевірених джерел.
Ретельно мийте руки з милом перед вживанням їжі, після повернення з вулиці та після кожного відвідування вбиральні.
Мийте та тримайте у чистоті всі поверхні та кухонні прилади, що використовуються для приготування їжі.
Користуйтеся індивідуальним посудом.
Окремо готуйте і зберігайте сирі та готові до вживання харчові продукти (сире м’ясо, птицю, рибу, овочі, фрукти тощо).
Для обробки сирих продуктів використовуйте окремі кухонні прилади (ножі, обробні дошки тощо).
Добре прожарюйте або проварюйте продукти, особливо м’ясо, птицю, яйця і рибу.
Дотримуйтесь відповідного температурного режиму при зберіганні харчових продуктів (не залишайте приготовлені харчові продукти при кімнатній температурі більше ніж на 2 години).
Використовуйте харчові продукти, оброблені з метою підвищення їх безпеки, наприклад, пастеризоване молоко.
Мийте та обливайте окропом фрукти і овочі, особливо у разі споживання їх у сирому вигляді.
Не вживайте продукти після закінчення терміну їх придатності, використовуйте для приготування їжі тільки свіжі харчові продукти.
При транспортуванні і зберіганні харчових продуктів використовуйте чисту упаковку (поліетилен, контейнери для харчових продуктів тощо) та не тримайте їх у теплі.
Не купуйте харчових продуктів з рук на вулиці чи у випадкових осіб.
Не давайте дітям некип’яченого розливного молока та сирих яєць тщо.
Не купайтеся в непроточних водоймах, у місцях несанкціонованих пляжів, уникайте заковтування води під час купання;
Уникайте контактів з особами, які мають ознаки інфекційного захворювання.
Дотримуючись цих правил, можна уникнути харчового отруєння, кишкових інфекцій та інших неприємностей. Бережіть себе і будьте здорові!
Як війна позначилася на житті підприємства, вплинула на робочі процеси, керування командою та як компанія адаптується до нових умов – ми поговорили з директором департаменту з персоналу «АрселорМіттал Кривий Ріг» Юлією Заболотною.
– Юліє, більше ніж 100 днів війни показали, як ми можемо працювати в екстремальних умовах. Що було найважчим за цей час, якщо говорити про персонал?
– Якщо говорити про себе особисто, то для мене важкими були два аспекти. По-перше, організаційний – коли треба було зрозуміти, як працювати в екстремальних нових умовах, хто залишається на підприємстві, хто йде на простій, хто займається якимись спеціальними проектами, кого відпустити у відпустку. А другий аспект, звичайно, емоційний. Потрібно було підтримувати контакт із командою, спілкуватися, зберігати рівень оптимізму як власний, так і колег. Оце, мабуть, було складно для мене.
– Рішення призупинити виробництво залишило вдома багато наших працівників. Які дії були спрямовані на збереження колективу?
– Звичайно, головне завдання зараз для підприємства – це вижити та зберегти колектив. Я хочу нагадати, що у березні всі працівники повністю отримували зарплату. Крім того, люди отримували премію 30% за те, що виходили працювати. У квітні та травні вже умови були інші. Проте люди продовжували отримувати повністю зарплату, а ті, хто перебував на простої, отримували 2/3 базової зарплати. Я вважаю, що якщо порівняти з тим, що відбувається в інших компаніях і як вони справляються з цими проблемами, ми справляємось досить непогано.
– Скажіть, чому скасували дистанційну роботу? Адже більшість тих, хто працює дистанційно, це жінки з дітьми, які евакуювалися.
– Так, справді, було ухвалено рішення про те, що всі співробітники мають працювати на робочих місцях – як на виробництві, так і в офісі. Хочу нагадати, що під час карантину через ковід більшість співробітників так само виходила на роботу із солідарності зі співробітниками виробничих підрозділів. Те саме ми хочемо повернути сьогодні. Нам треба бути солідарними з тими людьми, які у цей складний момент продовжують працювати та відновлюють виробництво. Тому буде справедливо, якщо всі перебуватимуть в однакових умовах, у цьому випадку – на робочому місці.
– За цей час відбулись деякі зміни у менеджменті підприємства. Яка була їхня ціль?
– Деякі топменеджери вирішили залишити компанію з різних причин: і тому що йде війна, і вони не впевнені, чи потрібно їм повертатися в Україну, і також з особистих та сімейних причин. Функції, які залишились без топменеджерів, були підпорядковані тим керівникам, які постійно залишалися в Кривому Розі та підтримували роботу виробничих підрозділів – Артему Філіп’єву та Сергію Плічку. Нещодавно вийшов на роботу новий директор з логістики Андрій Мягков, поки що він буде підпорядковуватися Джозефу Ксапо, доки триватиме його адаптаційний період. Потім, швидше за все, структура підпорядкування зміниться. Але поки що так динамічніше, ефективніше і правильніше.
– Сьогодні близько 2 тисяч працівників захищають нашу країну в лавах ЗСУ або Тероборони. Як ми їм допомагаємо?
– Усі, хто зараз несе службу в Збройних силах України, Теробороні або служить за контрактом, продовжують отримувати свою базову зарплату. Крім того, за цими працівниками зберігаються робочі місця. Ми прийняли людей, які їх заміняють, але тільки-но наші співробітники будуть готові повернутися до компанії та продовжувати роботу, ми готові прийняти їх. Ми гарантуємо їм і роботу, і зарплату.
– Поступово підприємство відновлює виробничі процеси і більше працівників повертаються до цехів. Чи може «АрселорМіттал Кривий Ріг» забезпечити хороші умови праці для всіх, враховуючи побут і харчування? І як щодо питання безпеки?
– Підприємство зараз робить усе можливе для того, щоб люди працювали у хороших умовах. У нас продовжують працювати їдальні у цехах, люди приходять на робочі місця до офісів, виробничих підрозділів та працюють у звичайних умовах. З огляду на побут там зараз навіть краще стало, адже була можливість навести лад, щось підремонтувати, підфарбувати, оновити в той час, коли деякі виробничі підрозділи не були задіяні на 100 відсотків.
Що стосується безпеки, у нас є бомбосховища, куди люди можуть ходити під час сигналу повітряної тривоги. Є спеціальна процедура, якої ми дотримуємося при сигналах повітряної тривоги.
– Департамент з персоналу провів переатестацію робочих місць в цехах. За її результатом, працівники деяких професій тепер не отримують молоко. Можете прокоментувати цю ситуацію?
– Справді, була проведена атестація, і за її результатами ми залишили видачу молока лише для тих позицій, де є шкідливі фактори і яким належить видача молока за законодавством. Хочу нагадати: до цього моменту ми видавали молоко 16 тисячам працівників. Здебільшого це була добра воля компанії. Після атестації ми призупинили видачу молока 40 відсоткам з цих працівників. Треба уточнити, ми не скасували видачу, а лише вимушено зупинили її на воєнний час. Це дає компанії можливість заощадити якісь кошти та пустити їх на важливіші для виживання підприємства завдання.
– Чи є зараз на підприємстві актуальні вакансії? Як можна порівняти ситуацію з наявності вакансій з довоєнним часом? Скільки часу займає процес працевлаштування?
– Так, вакансії є. І ми досить активно приймаємо людей на роботу. Лише у травні ми працевлаштували 82 людини. Актуальними залишаються виробничі вакансії: помічники машиністів, водії, електромонтери, електрозварники, люкові, двереві. Ці люди нам завжди потрібні.
Зазвичай, працевлаштування на виробничі вакансії відбувається швидше, ніж на керівні посади. В середньому, працевлаштування триває від тижня до двох, з урахуванням перевірок, медогляду. – Якщо є необхідність навчитися працювати на певній спеціальності, це навчання починається вже після того, як людина прийнята на роботу, звичайно, це навчання безкоштовне.
– Зараз до міста приїхало багато вимушених переселенців з міст, де тривають бої. Багато з них шукають роботу? Скільком переселенцям компанія допомогла працевлаштуватися?
– З початку війни ми взяли на роботу 22 переселенці з Маріуполя, Мелітополя, Краматорська, Херсонської та Запорізької областей. Раніше ці люди працювали на таких підприємствах, як «Приазов’я», «Азовспецмонтаж», шахта ім. Сургая, «Азовсталь», Авдіївський коксохімічний завод, «Меткомінвест». Тобто ці люди прийшли з тієї самої галузі, вони знайомі з виробничими процесами, які відбуваються на нашому підприємстві.
– Поясніть, будь ласка, чи може працівник брати відпустку 24 дні, якщо ці дні в нього є?
– Звичайно, якщо працівник заробив стільки днів відпустки, і якщо є погодження з безпосереднім керівником, то, звісно, він може брати 24 дні відпустки. Але хочу наголосити, це питання треба погоджувати з керівником, який приймає рішення про виробничу необхідність та присутність цього працівника на робочому місці.
– Зараз літо. І чи буде підприємство цього року надавати тимчасову роботу молоді? Або стажування?
– Так, узгоджено кілька вакансій стажистів. Ми продовжуємо пропонувати стажування у нашій компанії та готові розглядати заявки від молоді. І коли вони потрапляють до нас на стажування, на них поширюються всі правила (якщо говорити про питання безпеки, наприклад), які існують у компанії і яких дотримуються всі інші наші співробітники. Між ними немає жодної різниці.
– У воєнний час складно планувати надовго. Але все ж – які цілі у сфері управління персоналом ви зараз ставите?
– Для компанії зараз дуже важливо вижити, втриматися, пережити цей складний час, а також зберегти колектив. Зберегти той рівень знань, професіоналізму та експертизи, який вже накопичено. Від себе особисто хочу побажати всім вірити в нашу перемогу, підтримувати насамперед себе у добрій фізичній та психологічній формі, допомагати всім, хто чекає і кому необхідна ця допомога – і на особистому рівні, і колегам, і тим, хто робить все, щоб ця перемога настала якнайшвидше.
У міксерному відділенні конвертерного цеху техогляди та періодичні ремонти газоочисного обладнання тепер можна виконувати без виробничих втрат. А ще – безпечно для працівників. І все це завдяки новим відсічним клапанам газоходів електрофільтрів.
Головне завдання електрофільтрів – щоб графіт та металомісткий пил, які утворюються під час заливу чавуну в міксер з чавуновозних ковшів і зливу з міксера до ковша, не потрапили назовні. Це дуже важливо для екології. У міксерному відділенні конвертерного цеху за це відповідають батарейні циклони, електрофільтри та димососи газоочисток.
Через солідний вік відділення (а йому вже майже 60 років) і через те, що електрофільтри газоочисного обладнання теж вже працюють понад 20 років, їхнє «самопочуття» вимагає особливого контролю і систематичних планових ремонтів.
Коли підприємство працювало у звичайному режимі, такі операції виконувалися щомісяця. При цьому доводилося на декілька годин повністю зупиняти одне з двох міксерних відділень і майже на 50 відсотків знижувати обсяги виробництва в цеху, а це означало чималі фінансові втрати. Після встановлення нових відсічних клапанів проблему вирішили.
За словами заступника начальника конвертерного цеху з електроустаткування Сергія Петренка, за часів будівництва міксерного відділення про клапани не йшлося, адже вони не були передбачені початковим проектом.
«Газоочищення – це послідовна схема. Циклони газоочистки вловлюють графіт, а електрофільтри – металомісткий пил, – пояснює Петренко. – Потрібно, щоб газоочисне обладнання працювало без збоїв. Раніше, коли нам необхідно було оглянути електрофільтри або промоніторити стан обладнання та виконати планово-попереджувальні ремонти, доводилося зупиняти все відділення. А зараз ми можемо відсікти певну ділянку, а на іншу спрямувати все навантаження і без втрат проінспектувати та за потреби відремонтувати електрофільтри та циклони. До того ж, ці роботи стали безпечнішими. Усі шкідливі потоки надійно перекривають нові клапани, а біля них за новим проектом встановили безпечні майданчики для їх обслуговування».
Цікаво, що ці клапани стали ще й абсолютно новим проектом для цеха металоконструкцій Ливарно-механічного заводу, який виготовив їх разом з ремонтно-механічним цехом № 2.
Ремонтники кажуть, що це завдання було не з легких. Адже такі роботи цех виконував вперше, а ще за розміром клапани – трохи більші за три метри в діаметрі, тому навіть транспортування їх та майданчиків для обслуговування до міксерного відділення стало іспитом.
Змінний майстер основного виробництва ЦМК Руслан Бєляєв розповів, що важливо було не лише точно вирізати частини деталей клапанів, а й правильно їх з’єднати, тому що найменше відхилення від параметрів, кожен нерівний зварний шов означав би вже непрацюючий клапан, а далі й все газоочисне обладнання. «Над цим замовленням працювали найкращі бригади котельників-збиральників Олександра Куліка та Андрія Некряча,електрозварник Руслан Бортюк, тож все вдалося зробити якісно та вчасно за вісім змін. В нашому цеху ці деталі пройшли повний шлях від креслення до готового виробу. А ми ще раз довели, що цех впорається з будь-яким найскладнішим замовленням», – з гордістю каже Бєляєв.
На даний час працівники центрального департаменту з утримання та ремонтів підприємства вже змонтували відсічні клапани електрофільтрів. Ще триває монтаж майданчиків для обслуговування, щоб за першої ж потреби міксерне відділення включилося у робочий процес у звичайному режимі.
Мешканець миколаївських степів Євгеній Копосов потихеньку звикає до залізничних гудків, стукоту колес та промислової музики цехів «АрселорМіттал Кривий Ріг». Рятуючись від війни, Євгеній нещодавно разом з родиною переїхав до Кривбасу та влаштувався на роботу до залізничного цеху № 2 нашого підприємства.
Зараз Копосов проходить стажування, вчиться на помічника машиніста тепловозу. За півроку планує опанувати ще й професію складача вагонів. Як він сам жартує, його життя – це постійне навчання. А раніше на рідній Миколаївщині він працював на заводі, де виробляли якорі для суден, був охоронцем, підприємцем, трактористом та комбайнером у своєму рідному селі Сергіївка Баштанського району.
«Щовесни я сідав на трактор, сіяв та обробляв поля. Ми вирощували пшеницю, ріпак, ячмінь. В середині літа пересідав на комбайн і збирав урожай. Потім знову пересідав – вже до автомобіля і привозив до села різні товари, харчі. Роботи не боюся», – говорить Копосов.
Війна застала Євгенія саме під час чергової поїздки, коли з Миколаєва привіз до села рибу. Від сусіда дізнався про початок воєнних дій і спочатку не повірив у це. Та коли подивився новини, побачив у районі черги біля автозаправок та банкоматів, почув розмови стурбованих цією звісткою людей, то зрозумів, що в Україну прийшла біда. Вже наступного дня Євгеній організував у селі самооборону.
«Спочатку відгукнулося лише 12 чоловіків. Усім здавалося, що війна десь там, далеко, – продовжує Євгеній Копосов. – Та коли до села привезли перших двохсотих, наших друзів-сусідів, то цього ж дня охороняти село прийшло вже 64 чоловіки. Мисливці взяли з собою зброю, звичайні селяни – ножі, сокири, одним словом те, що було. Організували світломаскування, попередили мешканців села, щоб ті після шостої вечора не виходили на вулицю. Патрулюючи вночі, ми орієнтувалися на гавкіт собак. Одразу йшли туди і дивилися, в чому причина. Потім люди нам казали, що завдяки охороні вони могли вночі спокійно спати. Але цей спокій тривав недовго – в поля біля села почало прилітати».
Ввечері 24 березня тероборонівці під час чергування побачили на дорозі багато військових і здалеку не могли зрозуміти, чи то наші, чи окупанти. Військові теж звернули увагу на людей з рушницями, і також не підходили. Євгеній запропонував почекати до ранку і влаштувати перевірку відомим словом «паляниця». З першими променями сонця до них прийшли розвідники. Виявилося, що це були наші хлопці з Волині. Роззнайомилися, поділилися один з одним харчами, теплими речами, цигарками. Військові порадили мешканцям їхати з села, адже бої точилися вже за 30 кілометрів.
«Із жінкою ми вирішили не поспішати покидати рідну домівку, бо це дуже важко, – розповідає Євгеній. – Але за декілька днів почалася евакуація. Я й сам на своєму автомобілі перевозив односельців до Кривого Рогу. Під час другого рейсу над нашим селом «гради» літали у прямому сенсі над головами людей. У райцентрі вороги поцілили у школу та у кладовище. Як доїхав додому, не пам’ятаю. Забрав дружину і двох наших діточок. Спочатку поїхали до Кривбасу, а потім до Буковелі. Та всиділи там лише два тижні, дуже захотілося бути ближче до дому. Тим більш, що у нас є житло у Кривбасі. Ми берегли його для дітей. Тепер Кривий Ріг став нам домівкою».
Євгенію пощастило з роботою. В «АрселорМіттал Кривий Ріг» працюють його родичі, які і порадили йому в пошуках роботи звернутися на підприємство. Тут йому запропонували стати помічником машиніста тепловозу. Влаштувався швидко. Євгеній каже, що професія цікава, він вчиться із задоволенням. Можливо, й надалі залишиться тут, хоча земля, зізнається, тягне додому. «Головне, щоб війна скоріше скінчилася. А все інше буде в порядку», – каже Копосов.
