Категорії
Новини

Дробильники покращили свої виробничі та побутові умови

У травні підприємство запланувало відвантажити на експорт рекордну кількість концентрату з двох рудозбагачувальних фабрик ГД. Якщо зважити на те, що концентрат зараз приносить основний прибуток для підприємства, дробильним фабрикам доводиться готувати величезну кількість руди для обох РЗФ, адже, як кажуть, «не роздробивши зерен, не посмакуєш кавою». І дуже важливо, щоб під час виробничого процесу надійно працювало усе електрообладнання, яке надає рух дробаркам, конвеєрам, насосам та іншим агрегатам й механізмам. Саме цим зараз зайняті електрослужби цехів.

Електрослужбою дільниці № 1 третьої та четвертої стадій дроблення керує електрик Сергій Дементієнко. Він впевнений, що для успішної роботи людей потрібні сприятливі виробничі та побутові умови. Для цього він разом з колегами багато зробив для створення таких умов. «Коли я перейшов сюди працювати у серпні 2019, то майстерня електрослужби була у сумному стані, – згадує Сергій. – Звалене до купи обладнання, інструменти, матеріали. А потім сталася пожежа: згорів дах, обгоріли стіни.  Ось тоді ми з хлопцями вирішили створити нову майстерню – безпечну та зручну. Для цього попросили допомоги у спеціалістів Виробництва світового класу».

Кількість обладнання на дільниці дійсно вражає. Лише електродвигунів тут близько 300, їх потужність різна – від 0,2 до 315 кВт. А ще є тисячі датчиків та багато іншого. І це все електрослужба ремонтує, обслуговує, модернізує. Якщо щось вийде з ладу, виробництво може зупинитися, підприємство втратить величезні кошти. Тому швидко знайти та встановити потрібне обладнання — задача № 1. В оновленій майстерні є приміщення, де рівними рядами на стелажах, з бирками зберігаються двигуни від 0,2 до 30 кВт. На пошук потрібно тепер йдуть секунди. Такі ж умови створили на майданчику для складування потужніших двигунів.

Майстерня має і два приміщення, де відновлюють демонтоване обладнання, що вийшло з ладу, щоб забезпечити резерв. Тепер тут немає нічого зайвого: слюсарний стіл з тисками, тельфер, стенди з інструментами, де також все підписано, візуалізовано. Підійшов, простягнув руку, взяв потрібне – і до справи. Ще є приміщення для зберігання стропів вантажопідйомних механізмів, запобіжних поясів для роботи на висоті. Тут теж все впорядковано.

А ще, за словами електрика дільниці, важливо, щоб і побутові умови працівників були хороші. «Щоб людина працювала з настроєм, у неї має бути можливість перепочити і поїсти в окремій спеціальній кімнаті, – продовжує Сергій Дементієнко. – Після пожежі тут місця живого не було. Єдине, що вціліло – вікно. З кімнати ми зробили лялечку. Тут є все необхідне: холодильник, мікрохвильовка, чайник – все естетично та зручно. До речі, цю майстерню ми з хлопцями створили власноруч. Разом зі мною доклали зусиль наш зварник Євген Хромеєв, підрядники, які виконують електроремонтні роботи в нашому цеху – Юрій Москаленко та Володимир Кравченко. Нам постійно допомагали інструктор WCM Ірина Висоцька та заступник начальника дробильної фабрики з енергообладнання Ігор Боярин. Ось такою невеличкою командою ми створили для себе гарні умови роботи та перепочинку. Вважаю, що у будь-якому цеху це можливо, треба лише захотіти».

Категорії
Новини

Швейцарська допомога для криворізьких металургів та гірників

Швейцарські профспілки надіслали благодійну фінансову допомогу колегам-металургам в «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Конфедерація швейцарських профспілок SGB/USS на своєму з’їзді вирішила підтримати грошима членів первинної організації профспілки металургів та гірників України, які працюють в «АрселорМіттал Кривий Ріг». Про це ПО ПМГУ підприємства повідомила на своєму сайті. На перераховані кошти вирішили придбати найнеобхідніші речі для тих працівників, які захищають Україну у лавах ЗСУ та Тероборони.

Частину від переданих грошей використали для закупівлі спальних мішків. Їх відправлять профспілчанам на передову.

«З цехів Ливарно-механічного заводу на фронт вже вирушили 66 працівників-членів профспілки ПО ПМГУ нашого підприємства. Ми всі намагаємося підтримувати їх та їхні родини. Перші 12 «спальників» ми вже отримали і віддамо їх родинам наших захисників, які передадуть їх безпосередньо хлопцям. Ця допомога зі Швейцарії – не просто матеріальна підтримка. Це доводить, що Україну поважають у всьому світі, в неї вірять, а нашими героями пишаються і готові їх підтримати», – говорить в.о. голови профкому ЛМЗ Юлія Паньків.   

На отримані благодійні кошти, як повідомляють у ПО ПМГУ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», планується також придбати турнікети для зупинки кровотечі та павербанки для наших мобілізованих працівників.

Категорії
Новини

З днем народження, Кривий Ріг!

Місто сильних, сміливих, працьовитих, талановитих людей.

Будь сильним та незламним, квітучим, успішним, щасливим!

Ми поруч. Разом вистоїмо! І скоро відсвяткуємо твої 247-м у мирній та незалежній Україні.

Категорії
Новини

«АрселорМіттал Кривий Ріг» приймає на роботу переселенців

Щодня до відділу підбору персоналу «АрселорМіттал Кривий Ріг» звертаються 70-80 людей. Серед них є наші колишні робітники, які хочуть відновитися на роботі, працівники підрядних організацій, мешканці міста, а також люди, які приїхали до Кривого Рогу через війну – переважно з Херсонської, Донецької, Луганської областей. На підприємстві їх приймають як на постійні робочі місця, так і на посади на час мобілізації основних працівників.

Внутрішньо переміщені особи (ВПО) – так офіційно звучить їхній статус. Але за сухою абревіатурою стоять сотні зворушливих, емоційних, подекуди трагічних історій. Війна змусила людей покинути свої домівки, багато хто з них пізнали горе, насильство, бачили смерть. Підтримати їх, допомогти освоїтися на новому місці, надати умови для нормального життя – це те, що може кожен з нас. Наше підприємство допомагає цим людям з працевлаштуванням.

Впродовж останніх трьох тижнів до відділу кадрів «АрселорМіттал Кривий Ріг» звернулися 54 внутрішньо переміщені особи. «Намагаємося допомогти кожній людині, навіть якщо у неї немає документів про звільнення з минулого місця роботи (зараз це дуже поширена проблема) , – розповідає Елла Ісак, фахівець з підбору та адаптації персоналу 1 категорії департаменту з персоналу. – Зрозуміло, що коли поряд летять ракети та вибухають бомби, людям треба терміново евакуйовуватися, думати про безпеку, а не займатися папірцями. А деяким взагалі ніде оформитись – їхні підприємства знищені. Ми знайшли вихід – приймаємо таких робітників за сумісництвом. Наприклад, четверо вже повноцінно працюють у цехах нашого підприємства, ще одинадцять зараз оформлюють документи на працевлаштування, іншим ми підбираємо вакансії».

Найчастіше «АрселорМіттал Кривий Ріг» пропонує роботу водія автотранспортних засобів, монтера залізничних колій, дробильника, машиніста млину, помічника машиніста тепловозу, слюсаря-ремонтника тощо. У кого немає потрібної професії – є можливість навчатись безпосередньо на робочих місцях та за рахунок підприємства. Як зазначила Юлія Заболотна, директор департаменту з персоналу підприємства, при розгляді кандидатів на існуючі вакансії пріоритет надається фахівцям та робітникам підприємств, які були змушені поїхати з Маруіполя, Херсону, Луганської та Донецької областей. «Також зараз ми шукаємо можливості надання житла та іншої допомоги переселенцям. Якщо ми будемо допомагати один одному, триматися разом, то так допоможемо нашим захисникам наблизити Перемогу, про яку всі мріють!», – сказала Заболотна.

«Починаю з «нуля», але хочеться додому»

Нове життя у Кривбасі розпочинає Наталя Колногуз, яка приїхала з Авдіївки Донецької області. Вона працевлаштовується до цеху вловлювання на коксохімічному виробництві. Зараз жінка оформлює документи та проходить медичну комісію.

«Буду апаратником одержання сульфату амонію в «АрселорМіттал Кривий Ріг». Справу цю знаю, адже за такою самою спеціальністю працювала на Авдіївському коксохімічному заводі. Вже познайомилася з керівництвом цеху. Мені тут подобається, бо в наших підприємствах багато схожого», – каже Наталя.

Наталя Колногуз

До Кривого Рогу Наталя приїхала разом із семирічною донечкою Юлею. Її чоловік Анатолій, машиніст газодувних машин Авдіївського заводу, разом із своїми колегами залишився поблизу Авдіївки. Вони сподіваються на повне відновлення роботи виробництва. Наталя дуже хвилюється за чоловіка, тому що там зовсім поруч ідуть запеклі бої.

Є у Наталії  і старший син Максим, першокурсник Харківського політехнічного інституту. Від початку повномасштабної війни Харків сильно бомбили, дісталося і району Салтівки, де жив хлопець. Зі своїми товаришами він подовгу ховався у підвалах. Зараз Максим в Чехії, пощастило виїхати евакуаційним потягом продовжує навчатися дистанційно, вчить мову і навіть підробляє на будівництві.

Для мешканців Авдіївки, як і для інших українців, війна розпочалася ще в 2014 році. Бої тоді були дуже сильними, під кулями гинули мирні мешканці. Свекруха Наталії (вже покійна) отримала поранення в живіт, тож родина терміново переїхала до більш безпечного Слов’янська. Там вона знайшла роботу контролера, перевіряла лічильники світла. Додому до Авдіївки родина повернулася лише півтора роки тому, коли стріляти у місті стали не так часто. Повернулася Наталя і на свій завод.

Наталя розповідає: «Жити вдома – це таке щастя! Але щастя було недовгим. Авдіївка знаходиться на кордоні з сірою зоною. Стоїш на зупинці, а поряд – мінне поле, далі – донецький аеропорт. До усіляких «бабахів» ми вже звикли, бо там стріляють постійно. У фільтрувальну станцію влучали регулярно, тож ми часто жили без питної води. А з лютого її взагалі не стало – відрами воду носили на п’ятий поверх. Але 24 лютого, коли я була на роботі, вибухати почало дуже часто. Зателефонував чоловік і сказав: «Війна». Від знайомих одразу посипалися звістки про поранених та загиблих. На жаль, ці звістки надходять і зараз».

Від обстрілів родина рятувалася у підвалі свого будинку, сиділи там годинами. Коли вибухи тихішали, прибігали додому поїсти. Одного разу снаряд поцілив у сусідній будинок, підвал так хитало, що від страху люди забилися у куток. «Залишатися в Авдіївці стало небезпечно. Приїхали спочатку до Дніпра, а звідти до Кривого Рогу, де вже жили наші знайомі. Це місто нам одразу сподобалося, тут затишно, як вдома. Сподіваємося налагодити тут життя. Дякуємо усім за допомогу», – каже Наталя.

Категорії
Новини

Як допомогти собі без ліків, навчають фахівці медцентру

В екстремальних воєнних умовах не завжди зрозуміло, як отримати і як надати медичну допомогу. Та й стрес дає взнаки. Через сирени, вимушену зміну місця проживання, руйнування звичайного життя, психофізичне напруження багато людей забувають про їжу, сон, свіже повітря. Але кажуть усім, що почуваються… відмінно і навіть забули про старі хвороби.

«А хвороби, на жаль, нікуди не зникають, – зауважує Наталія Гардань, головний лікар медцентру «Стіл Сервісу». – Стрес та  гормони мобілізували наші сили, зробили нас міцними, але, на жаль, цей ефект не триває довго.  Згодом всі наші хвороби швидко повертаються, і подекуди з новими «додатками».

За словами лікарки, зараз на Криворіжжі завдяки захисникам лікарі працюють на своїх місцях, необхідні ліки є. Втім необхідно вміти робити профілактику захворювань власними силами, уникати загострень хвороб. А завдяки простим методам іноді можна лікуватися без ліків або хоча б зменшити дози медичних препаратів.

Найчастіше лікарям скаржаться на головний біль. Причин його виникнення дуже багато. Відчуття у різних частинах голови можуть бути ознакою різних захворювань. Наприклад:

  • Головний біль у скронях може означати різку зміну артеріального тиску, інтоксикацію або інфекцію.
  • Головний біль у потилиці свідчить про шийний остеохондроз, гіпертонію, шийний спондильоз або підвищення тонусу м’язів шийного відділу.
  • Біль в області очей – симптом вегетативної дисфункції, мігрені, глаукоми і ряду очних захворювань.
  • Біль в області чола може бути ознакою менінгіту, пневмонії, малярії та навіть тифу. Також він може свідчити про підвищення внутрішньочерепного тиску, утиск потиличного нерву або фронтит.

Але найчастіше в наш час головний біль виникає через стрес, перенапруження, перевтому і нервове виснаження.

Наталія Гардань пояснює, що найперше, що треба зробити – перевірити артеріальний тиск. «Якщо він в нормі, наступний крок – зняти навантаження на органи зору та нервову систему. Тобто не сидіть «в телефоні», обмежте роботу за комп’ютером, не вмикайте телевізор. Допоможуть прогулянки пішки у повільному темпі протягом 30-40 хвилин щодня, вживання достатньої кількості води, відмова від гострої та солоної їжі. Щодня робіть самостійно масаж шиї, плечей, рук та голови, це дуже корисно», – радить Гардань.

Артеріальний тиск підвищений, хоча раніше таких проблем не було? Заспокойтесь і спробуйте зрозуміти, чи немає інших симптомів. «Щоб знизити тиск, можна додати в раціон стакан морквяного та бурякового соку з соком одного лимону. За словами науковців, харчові нітрати, які містяться в бурякові, розширюють кровоносні судини, і таким чином допомагають поліпшити потік крові і м’яко знизити тиск. Можна покласти туди трохи натертого хріну, який треба заздалегідь добре вимочити у воді. Все змішати зі стаканом меду і приймати по столовій ложці через 2-3 години після їжі. Однак, дуже важливо контролювати тиск  щодня – зранку і щовечора.», – радить лікарка. 

Серцевий ритм можна врегулювати за допомогою свіжих ягід чорної смородини. Ягоди містять багато вітаміну С, який вступає в реакцію з флавоноїдами, зокрема з рутином, і позитивно впливає на серце і судини. 

Якщо у вас з’явилися набряки у різних частинах тіла – спробуйте поїсти фініків. Окрім того, якщо людина відчуває непомірне почуття голоду, після вживання всього декількох фініків почуття голоду зникає. Тож корисно буде запастися цим продуктом завчасно.

Але найголовніша порада від головлікаря медцентру: якщо біль не проходить або посилюється, якщо ситуація виходить з-під контролю –  знайдіть можливість і обов’язково зверніться до сімейного лікаря!

Якщо вас хвилює стан здоров’я, ви нездужаєте і хочете отримати пораду лікаря щодо самодопомоги, звертайтеся за телефоном 067 532 24 42.

Категорії
Новини

Перша перемога третього прокату

Крок за кроком «АрселорМіттал Кривий Ріг» відновлює виробництво. Кожний новий запуск цеху є перемогою для колективу підприємства. 19 травня знов запрацював прокатний цех № 3. Першою продукцією, яку прокатники виготовили після зупинки через війну, стали 160 тонн катанки діаметром 11 мм.

Заступник начальника ПЦ-3 з виробництва Павло Веселков розповів, що зараз цех має багато замовлень від споживачів, і це дає усім привід для стриманого, але все ж оптимізму. «Ще у нас є замовлення на катанку перетином 8 мм, 8,5 мм, 5,5 мм, арматуру № 8, – сказав Павло. – Наші замовники – це українські підприємства, які виготовляють канати, метизи, а також продукцію для зварювального обладнання. Таким чином ми не лише забезпечуємо кошти підприємству та країні, а й даємо сировину. А це означає, що у інших українських підприємств буде можливість працювати».

Готувались до прокатки дуже ретельно, почали її з розігріву печі, адже саме у нагрівальній печі перед прокаткою необхідно нагріти заготовки до температури 1100 градусів за Цельсієм. За словами нагрівальника Сергія Лопатіна, звістка про початок розігріву стала для нього найпозитивнішою новиною за останні місяці. Він зізнався, що без металу, без справжньої роботи було важко і в моральному плані, і у фінансовому. «Поки що все йде за планом, я впевнений, що перша прокатка – це лише початок і врешті-решт ми вийдемо на довоєнне виробництво», – усміхається Сергій.

Сергій Лопатін

Розігріті заготовки потрапляють на чорнову групу прокатного стану, яку, в свою чергу, ретельно підготували вальцювальники – встановили привалкову арматуру, налаштували кліті. «Не було у мене відчуття, що зупинка триватиме дуже довго, – розповідає вальцювальник Михайло Торлак. – Стан створений для металу, для потужного руху, для роботи. Як він може стояти? І от бачите: так воно й сталося! Ми катаємо лише кілька годин, а для мене вже ніби й не було ніякого простою. Настрій – вогонь!»

Михайло Торлак

Примруживши очі, пильно вдивляється в нутро цеху оператор ПУ Сергій Мовчан. Саме з його робочого місця, поста управління № 3 керується робота всіх груп клітей. Тоненькою вогняною стрічкою йде розкат, протискається між валками клітей і тоншає, тоншає. Ось норовливий метал намагається вислизнути зі стану, вигнувшись в бік. Оператор миттєво реагує: повертає контролер, і все стає на свої місця. А якби не його багаторічний досвід та майстерність, не минути б буріння з зупинкою стану та втратами металу.

Сергій Мовчан

Нарешті з печі вийшли всі заготовки, а останній бунт катанки намотано на виткотранспортер. Тривала зупинка не завадила працівникам ПЦ-3 успішно прокатати перше замовлення. Інші – на черзі.

А для того, щоб металурги могли давати продукцію, у лавах ЗСУ боронять країну 30 працівників прокатного цеху № 3. А їхні колеги, які зараз у цеху, ще й місту допомагають. Саме так разом прокатники працюють на перемогу.