Модернізація машини термічного різання «Комета» допомогла вирішити питання з деталями для ремонту обладнання цехів нашого підприємства.
Майже одразу з початком ремонтів, які в умовах діючого виробництва були неможливі, постало питання: де брати запчастини для агрегатів та устаткування, які ремонтуються. Адже чимало підприємств, які раніше виготовляли все необхідне, або знаходяться на тимчасово окупованих територіях, і зв’язок з ними втрачений, або взагалі припинили свою діяльність через воєнні дії.
Вихід з цієї ситуації запропонували на Ливарно- механічному заводі, в цехах якого і раніше виготовляли деталі для агрегатів металургійних цехів та гірничого департаменту. Головний інженер ЛМЗ Валерій Воловик говорить, що виготовлення більшості специфічних деталей для промислових агрегатів вимагає високої точності, а сучасна кількість замовлень – ще й швидкості виконання цих робіт. Для цього заздалегідь почали модернізувати власний верстатний фонд.
Так, наприклад, в цеху металоконструкцій оновили машину термічного різання «Комета», яка здатна й мереживо з металу вирізати. І вирізали б, але наразі більше потрібні деталі для ремонту кесонів, залізничних вагонів, охолоджувальних плит та підкранових балок. До звичайного асортименту додалися нові замовлення, на зразок виробництва помольних куль для кульових млинів ГД. «Комета» і з цим непростим завданням успішно впоралася, як вже показала практика.
«Після модернізації на установці встановили плазмовий різак, який легко, наче масло, розрізає метал товщиною від 1 до 150 мм, і може «викроїти» складові майбутніх деталей практично будь-якої геометричної форми, – продовжує Воловик. – Встановлена система комп’ютерного управління «Кометою» автоматизувала цей процес. Наразі з її допомогою можна виготовляти металеві конструкції будь-якого призначення та складності. Наприклад, «викройки» деталей для наконечників МБЛЗ.
«Комета» в дії
Тепер ремонтникам заводу не треба шукати підприємства, які зможуть виготовити деталі на стороні. Завдяки «Кометі» в ЦМК самостійно здатні впоратися з найскладнішими спецзамовленнями у найкоротші терміни та у будь- якій кількості.
«Один з тих, хто ініціював та контролював процес модернізації установки, – начальник ЦМК Микола Грицан. Він зараз у лавах ЗСУ. Та Микола може не хвилюватися, колеги його не підводять. Як і установка, що отримала не лише друге життя, а й допомогла вирішити проблему дефіциту з деталями для заводських ремонтів», – сказав Воловик.
Генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг» дав інтерв’ю Денису Кацилу з Forbes.ua
Війна й санкції проти Росії змусили найбільший гірничо-металургійний комбінат України шукати нові ринки й маршрути доставки. Скільки це коштуватиме?
Місячна консервація виробництва обійшлася «АрселорМіттал Кривий Ріг», що входить до сталевої імперії Лакшмі Міттала, в десятки мільйонів доларів. У квітні компанія почала відновлювати роботу, але повернеться до повноцінної роботи ще не скоро.
Головний біль СЕО АМКР Мауро Лонгобардо, 43, на економічному фронті – як скоротити збитки підприємства, яке не може працювати на повну потужність. У 2021 році найбільший гірничо-металургійний комбінат України експортував через порти 80% з 5 млн т виробленої сталі. Тепер потрібно шукати нові ринки й маршрути. Не додає оптимізму скорочення виробництва сталі на користь менш маржинальної залізної руди.
Як ArcelorMittal трансформує бізнес в Україні. Інтервʼю з CEO Мауро Лонгобардо.
– Бойові дії в 50 км від Кривого Рогу. Як це впливає на роботу?
– Російські війська розташовані на південь від Кривого Рогу. Коли бойові дії наблизилися, ми зупинили власне виробництво вапняку в селищі Архангельське, що на півдні від міста.
Хтось із наших працівників виїхав, дехто лишився. Спрогнозувати атаки ракет дуже важко. Але ми намагаємося зрозуміти, як рухаються наземні війська ворога. Підтримуємо звʼязок із військовими і головою адміністрації Олександром Вілкулом.
Минулий рік для нас був найкращим з 2008 року. Але майже усе, що заробили, вже спалено.
Що стосується виробництва, воно працює. Нарощуємо видобуток. Для 100% відновлення видобутку вже в червні важливо ліквідувати загрозу для вже працюючого персоналу.
Ми бачимо, що українські війська воюють вправно і відштовхнули росіян подалі від Кривого Рогу, тому сподіваємося на краще.
Преференції нової логістики
– В якому стані виробництво? Скільки потужностей задіяно?
– Що стосується сталевої продукції, працює одна доменна піч із чотирьох. Питання експорту з точки зору логістики ми вирішили. Залишаються труднощі з постачанням сировини. Як тільки зможемо забезпечити її в достатній кількості, повністю запустимо виробництво.
Ще одна проблема – кому продавати. Міжнародні споживачі нашої продукції дивляться новини і не впевнені в своєчасності отримання своїх замовлень. Тому замість здійснення прямих постачань ми вимушені спочатку вивозити продукцію в більш безпечні місця, наприклад до Польщі. Вже потім вони купують звідти.
– Як плануєте роботу?
– Короткостроково. Ситуація швидко змінюється, тому найважливіше бути гнучким і динамічним.
Наведу приклад. Європа планує скасувати на рік квотування для українських металургів. Рік – це невеликий строк для розвитку нового ринку. Це означає, що ми маємо швидко розвивати цей ринок. Треба відвідати клієнтів, презентувати компанію, продукцію – це потребує часу.
З боку США ми отримали скасування мита на українську сталь, яке було встановлено раніше за статтею 232. Я сказав своїм комерсантам активізувати пошук нових клієнтів на цьому ринку.
– З одного боку, ви отримуєте преференції, з іншого – ускладнюється логістика. Як міняється ваша бізнес-модель в Україні?
– Останні два місяці ми гроші навіть не обговорюємо. Основна тема – як зробити так, щоб продукція в принципі рухалась. Я особисто тиждень провів, відвідуючи усі порти Польщі та вивчаючи їхні можливості.
Друге завдання, яким займається окрема команда, – розробка маршрутів постачання на нові, нетипові для нас ринки. Раніше ми фокусувалися на таких ринках, як Єгипет, Туреччина, Ізраїль, країни Близького Сходу, Африки й Азії. Але без портів в Україні, через які ми експортували 80% продукції, постачати дуже складно.
– Я правильно розумію, що тепер для вас пріоритетними для збуту є країни Європи та США?
– Так. В Європі ми бачимо великі можливості. До того ж можемо відвантажувати туди залізницею. Також плануємо розвивати ринки Великої Британії, Канади. І намагатися втримати клієнтів із традиційних ринків. До них дістатися наразі складніше.
Веземо через польські порти. До того ж при вʼїзді в Польщу виникає необхідність перевантажувати в інші поїзди через різну ширину колії. Це суттєво збільшує час та логістичні витрати. Клієнтам у Саудівській Аравії важливо отримувати арматуру за 20–30 днів. Ми наразі не завжди можемо витримувати такі строки.
Зміна спеціалізації та проблемне вугілля
– Які у вас очікування щодо виробництва й продажів?
– Я намагаюся, щоб видобуток працював на 100% і десь на 50% – сталеве виробництво. Надлишок залізорудного концентрату будемо продавати. Із запуском доменних печей, які зараз законсервовано, обсяги концентрату на продаж будуть зменшуватися.
Загалом ми плануємо продати 650 000 т продукції в червні, з яких 200 000 т – металопродукція і 450 000 т – залізорудний концентрат. Це приблизно 70% наших потужностей.
У нормальній ситуації АМКР може відвантажувати 500 000 т сталевої продукції і до 250 000 т залізорудного концентрату щомісяця. Як тільки зміниться ситуація, ми будемо повертатися до традиційної спеціалізації – виробництва сталі.
– Ви сказали, що вам не вистачає сировини. Що саме заважає вийти на 100% виробництва сталі?
– Ми не можемо забезпечити потреби у вугіллі для усіх доменних печей. У звичайний час АМКР купував приблизно 300 000 т вугілля щомісячно. Одним з основних постачальників був Казахстан. Але тепер вугілля з Теміртау не може до нас доходити, маємо шукати інші джерела й привозити залізницею. Це непросто.
Намагаємося завозити вугілля, використовуючи вагони, які вивезли нашу продукцію на експорт. Але це не відбувається миттєво і не в тій кількості, яку нам потрібно. Тому поки що ми запустили лише одну доменну піч.
Плануємо продати 650 000 т продукції в червні, з яких 200 000 т – металопродукція і 450 000 т – залізорудний концентрат. Це приблизно 70% наших потужностей.
Якщо запустимо другу піч, використання вугілля зросте, а після запуску доменної печі №9 кількість подвоїться. Ми не готові стільки перевозити без портів. Зараз на різних рівнях йде дискусія щодо можливості відкриття коридору для доставки в Одеський порт окремої продукції, в тому числі вугілля. Сподіваюся, це спрацює.
– Мені розповідали, що ви особисто займаєтеся перебудуванням логістичних ланцюжків, і тепер проблем із вивозом немає. Що саме змінили?
– Так, за наявної завантаженості проблеми з вивозом продукції немає. У нас дуже гарна співпраця з УЗ. Ми розуміємо один одного, наші пріоритети. Спочатку були затори на кордоні, коли всі намагалися відвантажити. Зараз цього немає, і ми думаємо, що робити, коли виробництво почне збільшуватися, а також у сезон вивозу сільськогосподарської продукції.
Намагаємося спільно з польським урядом виробити інструменти, які допоможуть забезпечити експорт, коли Україна працюватиме на повну потужність. Для збільшення пропускної спроможності потрібні додаткові інвестиції.
– Який резерв для підвищення пропускної здатності?
– Хочу накопичити кількість вугілля, яка дасть можливість запустити другу доменну піч (№8). Це збільшить потужність виробництва з 30% до 50%. Це короткострокова мета на червень. Але додалася проблема з дизелем. Ми його використовуємо на всіх карʼєрах і в роботі дизельних локомотивів.
Збитки та прибутки
– Які у вас очікування з точки зору виторгу та можливості прибутку після закінчення року?
– Результат бізнесу в Україні буде, найімовірніше, від’ємним, але ми сподіваємося, принаймні, вийти в нуль. Зараз говоримо про те, щоб скоротити наші збитки.
– Як закінчили 2021 рік?
– Ви побачите цифру пізніше. Минулий рік для нас був найкращим із 2008 року. Можна сказати, що майже все, що заробили торік, уже спалено – використано на зарплати, фіксовані витрати, які не змінилися.
– Нещодавно Bloomberg писав, що через війну «ArcelorMittal Кривий Ріг» втрачає $4,1 млрд виторгу. Ця цифра відповідає дійсності?
– Я не знаю, як проводився цей розрахунок. Можливо, рахували так: якщо неможливо продати 6 млн т на рік (традиційні обсяги виробництва) при ціні $700/т, то втрата виторгу складатиме $4,2 млрд. Однак для щоб такий розрахунок справдився, треба повністю зупинити виробництво в Кривому Розі. У нас немає таких планів. Ми не робили розрахунків щодо можливих втрат.
– Ви виключили РФ із ланцюга постачання. Наскільки компанія була залежною від РФ і скільки коштувала відмова?
– У мене немає таких цифр. Тепер ми не купуємо сировину в РФ. Санкції більше зачепили наше підприємство в Казахстані, яке більше не продає продукцію до РФ. Це близько половини його виробництва. Зараз команда шукає нові маршрути, щоб експортувати до Європи та Китаю.
Група «АрселорМіттал» в цілому без проблем може замінити своєю продукцією російську.
Уроки війни
– Залишається ризик втрати українського активу. Як материнська компанія хеджує ризики?
– Ми обговорювали з керівництвом групи потенціал втрати активу – усі бачать ситуацію на «Азовсталі». Складно прогнозувати майбутнє. Поки що воєнна адміністрація справляється добре. Те, що ми спостерігаємо останні два місяці, сповнює мене позитивними думками стосовно майбутнього.
– На повістці компанії, яку ви очолили в 2018-му, були тривіальні питання мирного часу: екологія, нарощування виробництва, збільшення інвестицій. Зараз АМКР у центрі найжорстокішої війни після Другої світової. Навряд чи життя вас до такого готувало. Чого ви навчилися?
– Щоб виживати, потрібно бути дуже, дуже гнучкими та динамічними. Кожен менеджер має іноді виконувати нехарактерну для його позиції роботу і брати на себе відповідальність.
Ми обговорювали з керівництвом групи потенціальні втрати активу. Але те, що ми спостерігаємо за останні два місяці, налаштовує мене на позитивні думки стосовно майбутнього.
– Наприклад, я інколи на автівці їхав із Кривого Рогу на кордон, щоб вирішити якісь логістичні питання. Не важливо, вдень чи вночі. Раніше я такого не робив. Ми навчилися реагувати дуже швидко, щоб мати змогу перезапуститися будь-якої миті.
Кожен із команди вчиться бути кризовим менеджером.
– «Метінвест» не має доступу до «Азовсталі» та ММК ім. Ілліча – це близько 30% виробництва української сталі. Якою буде українська металургія після війни?
– «Метінвест», на жаль, не може використовувати свої підприємства в Маріуполі, але він має надлишок залізорудного концентрату. Зараз усі намагаються експортувати, навіть якщо недостатньо клієнтів.
Сподіваюсь, це тимчасове явище, і країна не буде просто постачальником сировини. Нам необхідно створювати додану вартість продукції. Якщо продавати руду або концентрат, це нас триматиме на плаву, але тоді ми дуже залежатимемо від зовнішніх цін.
Необхідно розвивати металургійну переробку. Тому, як тільки буде можливість, ми відновимо інвестиції в перебудову та модернізацію сталевого виробництва.
Що стосується двох маріупольських заводів, треба подивитися, які потужності були зруйновані. Я не думаю, що на ММК ім. Ілліча пошкодження такі ж великі, як на «Азовсталі». Це великий завод. Можливо, збитки будуть не такими великими, і за декілька місяців їх відновлять.
Донорська кров рятує життя. Але важливо постійно поповнювати її запаси, особливо у воєнний час. Саме з проханням долучитися до здачі крові до працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг» звернулось керівництво Криворізького закладу Дніпропетровської обласної станції переливання крові. Зараз станція видає компоненти крові в лікарні для порятунку військовослужбовців. Потрібна кров і для мешканців області, зокрема і Кривого Рогу, а також для переселенців.
«Я терпітиму біль, тільки нехай у мене візьмуть кров». Так сказала медик і наша колега Алла Загорулько, фельдшер підземного здоровпункту шахтоуправління «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Алла відгукнулася на заклик здавати кров. «Зараз потреба в донорах збільшилася, тому я знову піду здавати кров, – говорить Алла Загорулько. – Я не постійний донор, але кров здаю вже декілька років, переважно для онкохворих. Хоча вени в мене не дуже зручні, медики ледь їх знаходять, тому, щоб не мучитися і мене не мучити, вже просять не приходити до станції (посміхається). У мирні дні я б, може, так і зробила, але зараз війна. Тому знову піду до станції переливання і терпітиму біль, тільки нехай у мене візьмуть донорську кров».
В організації донорського руху бере участь і чоловік Алли – горновий доменного цеху № 1 Денис Загорулько. Подружжя вважає цю справу важливою, бо вона допомагає рятувати людям життя. Людина, яка вирішила здати кров, повинна підготуватися. За 48 годин до процедури не можна вживати жодних ліків, алкоголю, гострої та копченої їжі, молочних продуктів та яєць. Хоча б за дві години перед здачею утриматися від цигарок. Зранку перед здачею крові обов’язково потрібно легко поснідати сухим печивом або кашею на воді. А за 5-10 хвилин перед процедурою – випити солодкого чаю.
Донором може стати людина віком від 18 до 65 років і вагою не менш ніж 50 кг. Якщо донор хворів ангіною, грипом чи ГРВІ, після хвороби має минути не менше місяця. А якщо зробили собі тату – то здавати кров можна буде щонайменше за рік.
«Донорство під час війни – тема важлива для кожного, хто хоче віддати частинку себе для порятунку інших. Оскільки я медик, то теж закликаю співробітників підприємства ставати донорами. Під час своєї зміни, коли ми з колегами будемо спускатися у кліті до шахти, обов’язково розкажу гірникам про те, що й вони можуть допомогти. Одні рятують нашу країну зі зброєю в руках, а інші – своєю кров’ю», – додала Алла Загорулько.
Криворізький заклад переливання крові КП «Дніпропетровської обласної станції переливання крові» запрошує усіх охочих здати кров, якої зараз катастрофічно не вистачає. Адреса: вул. Медична, 12. Приходити можна щодня (крім неділі) з 8.00 до 15.00, у суботу – 8.00 до 13.00. З собою необхідно мати паспорт та ідентифікаційний код.
Олександр Алєщенко працював газорізальником у копровому цеху. На початку березня його мобілізували на військову службу. Захищаючи Україну, він загинув 15 травня 2022 року.
Колеги кажуть, що він був душею бригади. Добрий, чуйний, компанійський, він ніколи не конфліктував, міг завжди створити позитивну атмосферу. Олександр був справжнім майстром своєї справи, наставником для молодих колег, відповідальним та сумлінним. до його думки завжди прислухалися
Змінний майстер копрового цеху Олександр Гафіатулін розповідає: «Від Алєщенка завжди можна було отримати слушну пораду, і не лише по роботі, а й життєву. Це була людина з багатим життєвим досвідом, відмінним почуттям гумору та нескінченним внутрішнім позитивом. Ми дуже сумуємо за ним».
У Олександра Алєщенка залишилися дружина та троє дітей.
Колектив підприємства та колеги по цеху щиро співчувають рідним та близьким полеглого героя, який віддав життя за країну і за кожного з нас.
Утилізація відходів є важливою складовою технологічного процесу виробництва агломерату і має екологічний ефект. Саме для цього у кожної агломашини є своя горизонтальна ділянка газопроводу – боров. Цими боровами гази, утворені в процесі виробництва, відводяться від агломашин і потрапляють в систему очищувачів, а залишки спрямовуються до основної викидної труби.
Від початку роботи цеху з 1961 року борови усіх шести агломашин агломераційного цеху № 1 були заховані під землю. Але з роками технології вловлювання відходів вдосконалювалися. В 2003 році в АЦ № 1 зробили капремонт. За словами начальника АЦ № 1 Сергія Клімаса, тоді борови агломашин №№ 1, 2, 5 та 6 з-під землі підняли нагору. А от борови агломашин №№ 3 та 4 залишились працювати під землею. «З часом кам’яне лиття на їхніх стінках зруйнувалося, його залишки накопичилися і засмічували прохід, створюючи додаткове навантаження на інші складові газової системи», – каже Клімас.
Тепер, коли настав час ремонту, 3-й та 4-й борови були ретельно вичищені. Новий шар бетону для міцності і якості наносився за допомогою торкретування, під тиском.
Сергій Клімас пояснює: «Чистити борови можна тільки тоді, коли зупиняється робота усіх агломашин. Але ж таке буває не часто. Тому зазвичай комплекси ремонтуються по черзі. А от після зупинки 8 березня ми уклали графіки ремонтних робіт і працюємо на повну. Також відремонтували і газову систему агломашин №№ 1 та 5. Наш колектив впевнений, що після перемоги у всіх буде дуже багато роботи, і на відремонтованому обладнанні ми зможемо працювати ефективніше».
Катажина Карч-Мончка, Голова Фундації охорони здоров’я АрселорМіттал у Польщі і Бартош Юрковський, директор компанії Medical Trade, медичний партнер Фундації
Сьогодні місто Львів – великий гуманітарний хаб для всієї України – приймає допомогу від міжнародної корпорації АрселорМіттал на загальну суму майже 250 тисяч доларів. Це медичні засоби та обладнання, яких невідкладно потребують українські хірурги для надання медичної допомоги пораненим і цивільним жертвам війни в Україні. Перелік такого обладнання був складений за допомогою фахівців департаменту охорони здоров’я Львівської обласної військової адміністрації. Гуманітарну допомогу вже завантажили на складські майданчики і незабаром розподілять між хірургічними відділеннями лікарень Львова та Львівської області.
«Міжнародний масштаб корпорації АрселорМіттал дозволив відшукати найнеобхідніше медичне обладнання в різних країнах світу – Польщі, Німеччині, Іспанії. За допомогою наших польських колег ми зібрали вантаж, транспортували його до Львова і сподіваємось, що медична допомога тут буде ще більш ефективною. Компанія АрселорМіттал вірить в Україну та робить все можливе, щоб підтримати країну та допомогти їй відновитися якнайшвидше», – сказав гендиректор «АрселорМіттал Кривий Ріг» Мауро Лонгобардо.
Серед нового медичного обладнання для львівських лікарень – німецький хірургічний електроінструмент. Це дві травматологічні ортопедичні дрилі, які спроектовані таким чином, щоб зменшити вібрацію при хірургічних втручаннях в роботі з політравмами. Також чотири електрокоагулятори – це спеціальний апарат, що спаює судини та зупиняє кровотечу під час операцій. Таке обладнання здатне працювати із судинами усіх діаметрів – від найменших до найбільших. Також компанія передала в Україну декілька тисяч спеціальних кровоспинних бандажів і бандажів для ран, антисептичних та кровоспинних пластирів.
Раніше компанія АрселорМіттал внесла 1 мільйон доларів США до Фонду допомоги Національного банку України, який фінансує гуманітарні зусилля для підтримки цивільних жертв війни. Також завдяки платформі збору коштів Unicef вдалося зібрати майже 3 мільйони доларів США, після чого компанія подвоїла цю суму до 6 мільйонів доларів США. Ще мільйон доларів США компанія скерувала на забезпечення міста Кривий Ріг медикаментами та продуктами харчування. Ця партія гуманітарної допомоги вже на шляху до Кривого Рогу.
