«У моєму житті є чотири найважливіших жінки: дружина Яночка, мама Людмила Кімівна, бабуся Ася Аксентіївна та теща Ольга Миколаївна. Я їх дуже-дуже люблю, і є за що. Яна – найкраща дружина в світі. Вона гарна, добра, уважна, чуйна, лагідна, неповторна… Цей перелік можу продовжувати нескінченно. А особливим рядком у цьому переліку – вдячність це те, що вона народила мені двох синів і вкладає душу в їх виховання.
Ну мама – це особлива людина у житті кожної людини. Мама подарувала життя. Мама дарує любов, турботу і ласку. Коли я робив помилки, то вона могла так пояснити мені ситуацію, що я зразу все розумів і брався їх виправляти. Це величезний талант, я вважаю. Мама смачно готує, а смак її страв ніби повертає мене у щасливе безтурботне дитинство.
Бабуся – це мудрість. Її життя не було легкою прогулянкою, але попри всі складнощі, бабуся зберегла найкращі якості і передає їх нам. А більш ніж 10 років тому у мене з’явилася ще одна мама. Оті всі анекдоти про недобру тещу – то не про мою. Моя розуміє мене, як рідного сина. Це Теща з великої літери. Ці чудові жінки – вони як квіти у саду мого життя, і я їм безмежно вдячний!»
Весняні квіти для натхнення
Дмитро Ципченко, начальник автоколони № 1 ГТЦ ГД:
«Жінки – це наше натхнення! Без них світ застиг би на місці, і не було б розвитку, ніякого руху. Всіма своїми здійсненнями, досягненнями чоловіки завдячують жінкам – мамам, дружинам, донькам… Ну і я не виключення. Особисто мене на роботу та розвиток надихають дружина Ольга та донечка Міла. Звичайно ж, вітатиму їх зі святом жіночої краси та весни. У дружини заздалегідь завуальовано випитав про подарунок, бо не люблю, щоб подарунки були безглуздими, непотрібними або геть неромантичними, такими як сковорідка. Ну і спінінга звичайно ж дарувати не буду (усміхається). Разом з тим подарунок має бути сюрпризом. Ну й звичайно ж даруватиму квіти. На жаль, улюблені Оліні півонії у березні не квітнуть, їх я подарую у сезон, а до свята весни буде щось весняне.
З Мілиним подаруночком простіше. Вже знаю, яку іграшку вона бажає. Донечці також дарую квіти. І хай їй поки що чотири з половиною, але вона у мене вже маленька принцеса. Треба змалечку привчати до традицій, хороших традицій, щоб вона знала, як воно має бути.
Вітаю вас, любі! Хай все у вашому житті складеться якнайкраще, і я для цього зроблю все, що від мене залежатиме».
Криворізький академічний театр драми та музичної комедії ім. Т.Г. Шевченка
8 березня о 16:00 запрошуємо на великий сольний концерт Андрія Кравченка. Це справжній співак-романтик, який своїм голосом проникає до найпотаємніших куточків жіночої душі. Його пісні – це історії з реального життя, сповнені щирості, глибини та сильних почуттів. Це буде вечір, наповнений романтикою, ніжністю та незабутніми емоціями. У програмі концерту – улюблені хіти: «Мадонна», «Лебідка», «Золото», «Цариця», «Зорі», «Наречена», «Моя єдина», «Доле моя», «Час рікою пливе» тощо. Подаруйте собі та своїм коханим вечір чуттєвості та справжньої романтики. Частину прибутку від заходу артист традиційно спрямовує на підтримку ЗСУ.
9 березня об 11:00 запрошуємо на казку-балет «Червона Шапочка». Це яскравий та веселий спектакль, який дуже подобається, як юним глядачам, так і їхнім батькам. Мовою танцю артисти розповідають всім відому історію французького казкаря Шарля Перро про маленьку дівчинку на ім’я Червона Шапочка. Попри те, що вистава розрахована на дитячу аудиторію і сприймається юними глядачами як барвисте дійство, вона складається зі складної та цікавої хореографії. Це чудова нагода познайомити дітей з прекрасним світом балету.
9 березня о 16:00 пропонуємо переглянути музичну комедію «Гуляй, село!». За п’єсами С. Васильченка та М. Кропивницького.
Криворізький академічний міський театр музично-пластичних мистецтв
8 березня о 12:00 на глядача чекає музична казка «Музичний корабель». Це історія про те, що справжні друзі завжди прийдуть на допомогу, про доброту та покарання зверхності й пихатості. Винахідливі герої завдяки спільним зусиллям та кмітливості завжди долають труднощі та досягають своєї мети.
Криворізький міський театр ляльок
8 березня об 11:00 пропонуємо переглянути виставу «Пригоди папуги Пако». Це весела історія пригод папужки та його друзів.
9 березня об 11:00 на маленького глядача чекає лірична казка «Матусине серце»». Страусятко вирушає на пошуки своєї мами. Подорожуючи, головний герой зустрічає на своєму шляху багато нового та цікавого. Після подолання усіх перешкод він знаходить одразу двох мам, а на додачу – названого братика.
Екскурсії
Туристичний клуб «Невгамовні Гідеси»
8 березня о 10:00 запрошуємо на автобусну екскурсію «Тернівська весна». На вас чекають: оглядова екскурсія містом, розмова про жінок Криворіжжя, екскурсія до Краєзнавчого музею Тернівського району, відвідування скансену гірничої техніки на Даманському, візит до оранжереї Криворізького ботанічного саду. Місце збору: пам’ятник Козаку Рогу. Вхід за донат. Реєстрація: 0961197549, 0982556455.
8 березня о 15:00 запрошуємо на цікавий майстер-клас з виготовлення прикрас з епоксидної смоли. Запрошуємо вас поринути у світ творчості та створити унікальну прикрасу з епоксидної смоли та ніжних квітів. Ви навчитеся працювати з цікавим матеріалом, гармонійно поєднувати природні елементи та отримаєте власноруч зроблені витвори. Затишна атмосфера, творчий процес і краса природи в кожному виробі – це буде час для натхнення та відпочинку. Місце збору: пам’ятник Св. Миколаю. Реєстрація: 0961197549, 0982556455.
9 березня о 10:00 запрошуємо вас на пішохідну екскурсію «Вулицями міста…Від автовокзалу…». Ви дізнаєтесь історію району, де знаходився автовокзал у 60-ті, почуєте історію першої радіостанції та телевежі. Місце збору: зупинка «Автовокзал». Реєстрація: 0961197549, 0982556455.
9 березня о 14:00 запрошуємо вас на дегустацію вареників у вареничній «Круте тісто». Ви матимете змогу скуштувати 6 видів вареників та 3 види настоянок. Ви скуштуєте «Студентську фуагру» (вареники з печінкою та картоплею), «Акуну Потату» (вареники з картоплею), «Гриби сюда» (вареники з грибами та картоплею), «Вумну вуточку» (вареники з качкою та сиром сулугуні), «Ось. Лось Ось» (вареники з сьомгою та вершковим сиром), «Cash бабулес» (вареники з капустою). Місце збору: 96-й квартал у бік автовокзалу. Реєстрація: 0961197549, 0982556455.
Криворізьке бюро подорожей та екскурсій
8-9 березня запрошуємо до весняної Одеси на екскурсію «Одеса – це весна, краса, кохання». Виїзд з Кривого Рогу о 6:00. На вас чекає емоційна, найцікавіша, хвилююча екскурсія. У програмі: оглядова автобусно-пішохідна екскурсія «Красуня Одеса», екскурсія оперним театром, а також автобусно-пішохідна екскурсія «Одеса – перлина біля моря». На другий день ви зможете побувати на екскурсії «Адреси кохання», відвідати грот у палаці Наришкіних, пройтися Приморським бульваром та парками Одеси. Виїзд до Кривого Рогу орієнтовно 16.00. Реєстрація: 0981067279 (вайбер, телеграм), 0993685133.
Тренінги
9 березня запрошуємо вас стати учасниками тренінгу-практикуму #ProГолос. 9 березня старт проєкту, який триватиме протягом місяця. На вас чекають зустрічі офлайн та щотижневі завдання та практики онлайн. Цікаво буде тим, хто хоче презентувати себе, впевнено говорити на камеру та виступати публічно. Тренінг проводить Наталія Болдінська – журналіст, телеведуча, журналіст, ведуча авторських весільних церемоній. Запис: 0986228299.
Продовжуємо зізнаватися у коханні прекрасним жінкам.
Начальник зміни цеху металоконструкцій ЛМЗ Максим Сізов:
«Напередодні свята 8 березня, звичайно ж, усі розмови про жінок. Я вважаю, що мені в житті пощастило. Поряд зі мною завжди були найкращі жінки. На жаль, поряд вже немає моєї матусі Валентини Олександрівни. Саме вона колись не дала мені схибити. Зовсім молодий тоді я не хотів вчитися, а вона наполягла: «Йди, синку, вчися». І я її послухався. Я вважаю, що матір надзвичайно важлива для кожної людини. Моя мама була доброю, завжди допомагала всім, хто поруч, любила життя. А я своєю чергою намагався бути люблячим сином.
Ще одна моя кохана жінка – дружина Катерина. Красива, неперевершена. Вона в мене найкраща. Пані з «перчинкою». Дружина – основа нашої родини, завжди підтримає мене, не дає опустити руки. Ми завжди були разом, а коли розпочалася активна фаза вторгнення, то вони з донькою були змушені виїхати до Польщі. Ось тут я дійсно відчув, як мені неймовірно складно без них. На щастя, вони зараз поряд. Я ціную все, що для мене робить Катерина. Знаєте, жінка ж може знищити чоловіка, а може подарувати йому крила. Мої кохані мене окриляють. А найбільша моя радість, моя зірочка – це кохана донечка Мілана. Вона така життєлюбка, таке сонечко! Добра, чуйна та весела дівчинка. Я заради неї здатен на все.
Я дуже хочу, щоб мої пані були щасливими. Тому намагаюся їх радувати щодня. Подарувати квіти, приготувати якийсь сюрприз – для цього не треба чекати на свято. Але 8 березня все-таки привід ще раз сказати своїм коханим «дякую, кохаю, захоплююся тобою». Тому в цей день зранку, поки мої дівчатка сплять, я побіжу за квітами. Хай свято розпочнеться для них зі сходом сонця.
Всім же україночкам бажаю кохання, тепла і любові в серцях, чудового настрою і прекрасного самопочуття. Даруйте усмішки, радійте та отримуйте задоволення від життя! Щастя вам, успіхів завжди та в усьому! Ви найкраще, що у нас є!»
Жінка – це запрошення до щастя
Сергій Галкін, змінний майстер цеху металоконструкцій ЛМЗ:
«Для мене весна завжди асоціюється з красою, теплом, відродженням і нашими українськими жінками. Вони такі ж чарівні, яскраві та прекрасні, які ця чудова пора року. Недаремно ж і свято для жінок відзначається саме у березні. Жінки – це наша сила, опора. Коли ти працюєш в колективі, де є жінки, то тебе це дисциплінує, все хочеться робити якнайкраще. Часто саме наші колеги-жінки можуть підмітити те, чого ти не побачив, дати слушну пораду, вислухати, поспівчувати, допомогти, підтримати. За це я щиро вдячний нашим кранівницям, розмітницям, майстриням. І бажаю, щоб всі вони завжди відчували себе коханими, щасливими.
А от моє серце раз та назавжди віддане одній чарівній пані – моїй дружині Тетяні. Ми познайомилися з нею 25 років тому. Пам’ятаю, що було холодно, я вигулював собаку і побачив її. Вона тоді приїхала до тітки, а тої не було вдома, Тетяна чекала її на лавці біля під’їзду. Я підійшов, познайомився, «склав компанію» поки чекали на родичку. Потім наше знайомство продовжилося, згодом ми побралися. Моя Тетянка красуня, розумниця та неперевершена господиня. Я вдячний їй за двох синів, за нашу затишну домівку, за те, що вона оточила мене турботою та увагою. Ми з нею одне ціле. Наше кохання – це якась хімія та магія. Ми чверть століття разом тому, що вміємо чути одне одного, розуміємо, здатні йти на компроміс. Таня, моя «кнопка», як її називаю, – це моє щастя. Я намагаюся їй завжди радувати. От просто так, без причини подарувати її улюблені троянди, наприклад, зробити сюрприз. До 8 березня я готуюся заздалегідь, купую ще звечора квіти та ховаю, ой, непросто це зробити вдома, але сюрприз має бути сюрпризом! А ще в цей день кухня на мені. Я готую смачні шашлики, накриваю стіл. Долучаю до цього синів, звісно. Ми їх виховуємо з повагою до жінок, адже вони теж колись стануть чиїмись чоловіками. Порада від мене «сильній половині». Жінку робить красивою не лише весна, а й чоловік, який поряд, зважайте на це. Хочете бачити красуню поряд з собою, то робіть все, щоб вона відчувала себе такою».
У весняне свято 8 березня бажаю всім україночкам чарівного настрою, ніжних обіймів, стрімких успіхів у кар’єрі, яскравих емоцій і вражень, щасливих усмішок. Нехай у житті буде безліч таких сонячних днів, як це весняне свято!
Ні-ні, річ не про водійок транспортних засобів. Сьогодні чоловіки поділяться своїми думками щодо жіночого свята 8-го березня, яке історично започатковувалося, як день прав та лідерства жінок у суспільстві, а з роками все більше набувало ліричної складової. Жінку все частіше стали порівнювати з красою, весною, відродженням. Отже, якою зараз бачать сучасні чоловіки, які працюють на нашому підприємстві, українську жінку? За що хотіли б їй подякувати та які сюрпризи та подарунки готують для своїх прекрасних пані?
«Сьогодні не наш день. Сьогодні – про жінок»
Олексій Пигида, майстер з ремонту газового господарства коксових батарей №№ 5, 6 коксового цеху № 1:
«Я дуже щаслива людина, бо мене оточують три чарівні красуні та розумниці – це мої матуся Людмила, дружина Яна та донечка Єва. Мої дівчата дуже красиві та добрі, вони мій надійний тил. Я завжди намагаюся їх чимось порадувати, щоб вони частіше усміхалися, щоб у них завжди був гарний настрій. До речі, усі вони дуже люблять подарунки. Не має значення, коштовні вони чи ні, тут головне увага, а ще – сюрприз.
Мене матуся завжди вчила бути добрим до людей, і це добро до тебе обов’язково повернеться. Цього життєвого принципу я й намагаюся дотримуватися. Жінка завжди підтримує мене, що б у житті не сталося. Це є дуже цінним в наш непростий воєнний час. Донька ж радує мене своїми успіхами.
Взагалі-то, який би сенс це свято не мало офіційно, для нас, чоловіків, 8 березня – це найніжніший, найсвітліший, найурочистіший день року. Цього дня ми дякуємо жінкам просто за те, що вони є жінками, за те, що вони завжди поряд з нами, чоловіками. Ми дякуємо нашим матусям, дружинам, сестрам, донькам за їхню підтримку, за поєднання їхньої слабкості та мужності, за мудрість. Мої жінки, наприклад, завжди знають, як правильно діяти у тій чи іншій ситуації, можуть дати слушну пораду.
А ще 8 березня у нас асоціюється з початком весни, відродженням природи, теплом.
Я хочу поздоровити зі святом усіх наших жінок: і своїх рідних, колег, і навіть тих, кого я не знаю. Я хочу, щоб жінки завжди отримували компліменти від чоловіків. А ще, – щоб чоловіки завжди приділяли жінкам багато уваги, з повагою ставилися до них і, звичайно, дарували їм свою любов та захист».
Взяли до рук ключі майже від усього
Юрій Швець, агломератник агломераційної фабрики:
«Зараз багато чоловіків стали на захист України, а виробничі, економічні та інші турботи лягли на тендітні плечі жінок. Можна сказати, що саме жінки взяли до своїх рук ключі від різних справ. І, як би їм важко не було, жінки з успіхом справляються з усіма турботами. У колективі агломераційної фабрики теж багато жінок. Вони працюють технологинями, електромонтерками, слюсарками, дозувальницями тощо. Ми захоплюємося їхньою майстерністю, відповідальним ставленням до справ і позитивом, який вони випромінюють, щоб б не трапилося. При цьому вони ще й примудряються підтримувати нас, чоловіків. Ми вдячні жінкам за це, а у весняний день 8 березня ця подяка збільшується в рази та помножується на численні захоплення та компліменти.
Найголовніша жінка у моєму житті – це моя дружина Аделіна. Ми багато років разом, виховали чудового сина. Аделіна – це моя опора, моя порадниця в усіх справах, моє натхнення та надійний тил. Восьмого березня я подарую їй квіти, вона їх дуже любить, щось смачненьке, а також м’яку іграшку для гарного настрою, адже в душі кожної жінки, до того ж різного віку, завжди живе дитина. Одного разу я замислився, хто ж насправді у нашій родині головний? Ви очікуєте, що зараз я скажу, що жінка. А от і ні. У нашій родині головні – це кицька Маркіза та два наших песики Красунчик та Мишко. До речі, 8 березня на них також чекають смаколики. А якщо серйозно, я хочу привітати зі святом усіх наших жінок. Яку б історію 8 березня не мало, який би в нього сенс не закладався, ми цього дня вшановуємо наших Жінок. А вони у нас завжди асоціюються з красою, весною, добром. А ще наші жінки є взірцем стійкості, адже саме вони нас завжди надихають та підтримують».
У лютому 1950 року на базі невеличкої дільниці газового цеху нашого підприємства виник самостійний підрозділ – газорятувальна служба (ГРС).
Зараз це потужна багатофункціональна команда, працівники якої захищають нас від дії смертоносних газів, проводять рятувальні роботи на всій території підприємства, не лише пов’язані з газонебезпекою, а також ліквідують наслідки аварій і виконують виробничі операції якщо під час робіт необхідно застосовувати газорятувальну апаратуру. А ще вони готують цю апаратуру для всіх цехів підприємства. На рахунку цих мужніх, сміливих людей – сотні врятованих життів.
«Я пишаюся своїми людьми і щиро вітаю кожного з нашим 75-річчям, – говорить начальник ГРС Сергій Леонов. – Бажаю в наш складний час не падати духом, вірити у завтрашній день, у товаришів, які поруч. Бажаю родинного щастя, щоб всі колеги та їх рідні були здорові. Миру нам всім. А відсвяткуємо з розмахом вже після перемоги. Бо якщо тепер, то це буде несправедливо стосовно наших колег, які саме зараз захищають кожного з нас від агресії, а це кожен п’ятий працівник ГРС, багато з яких пішли добровольцями».
Роботу газорятувальної служби можна умовно розділити на три напрямки: перший – профілактична робота із захисту працівників та устаткування, другий – безпосереднє виконання оперативних рятувальних дій, і третій – виконання виробничих операцій там, де треба допомога людей, які можуть вміло виконати виробниче завдання у небезпечних умовах з використанням газозахисної апаратури. Свідком однієї з таких операцій я став нещодавно. Газорятівники у взаємодії з працівниками цеху вловлювання та технологічного цеху коксохімічного виробництва швидко й якісно замінили засувку діаметром півтора метра на трубопроводі коксового газу.
«Ми дуже цінуємо допомогу наших газорятівників, – каже заступник начальника цеху вловлювання з технології Сергій Солонько. – Вони не лише виконують промислові роботи, а що головне – допомагають нам убезпечитися від вибухонебезпечних та отруйних газів. Робота та навіть знаходження на території нашого цеху становить небезпеку. Працівники ГРС ретельно перевіряють, щоб не було витоків шкідливих газів, допомагають убезпечити місця виконання робіт, проводять навчання, якісно готують для нас апаратуру. Це наші надійні партнери, з яким приємно працювати разом».
На території нашого підприємства багато газонебезпечних зон – у прокатному, доменному, сталеплавильному, енергетичному та інших департаментах. Але, мабуть, найнебезпечнішим є саме коксохімічне виробництво. І рятувальники з ГРС багато разів рятували людські життя.
«Так, у нас тут стільки небезпечних газів, що всі й не перелічиш, – усміхається заступник начальника ГРС Роман Кваша, – сірчистий ангідрид, нафталін, аміак, бензол, ціанистий водень, сірководень, фенол та багато інших. За цими іноземними назвами ховаються справжні вбивці. Є й інші загрози. Наприклад, бачите оці кришталики на кришці засувки? Вони гарні, але не слід втрачати уважність Це пірофорне залізо. Якщо його своєчасно не нейтралізувати, то воно миттєво спалахне за наявності повітря. Ми ретельно слідкуємо за станом газових господарств цехів і допомагаємо усувати недоліки. Непоодинокі випадки, коли доводилося рятувати людей. Останнє, що на пам’яті – врятували слюсаря бензольного відділення, який втратив свідомість внаслідок витоку газу. А перед тим був підрядник».
І без того непроста робота газорятувальної служби стикнулася з новими складнощами після повномасштабного вторгнення. Газорятівники брали участь та забезпечували безпеку під час надскладного процесу повної зупинки доменного виробництва на підприємстві у перші дні війни. Вони ж разом з іншими фахівцями підприємства відновлювали роботу наших газопроводів.
«Ще один виклик воєнного часу, як і скрізь, – нестача людей, – пояснює Сергій Леонов. – Близько 20 відсотків рятувальників воює. Хтось звільнився сам. Зараз приходить молодь. Професія газорятівника непроста. Вона потребує непоганої фізичної підготовки, певних знань з фізики, хімії, математики, вміння миттєво ухвалювати рішення, від яких багато що залежить. Тож не у всіх виходить. Але є й хлопці, які вже вміло працюють – Олег Горбик, Павло Калінчук, Всеволод Монастирний, Василь Наумік та інші. А от Павло Калінчук– достойний син батька, нашого рятувальника, який зараз воює. На жаль, п’ятеро наших працівників віддали життя, захищаючи нас. Це Юрій Дільний, Юрій Плужник, Денис Машненко, Сергій Баранько, Дмитро Конограй. Уклін їм до землі та світла пам’ять».
Добре, що молодь ще є кому вчити. З вдячністю очільник ГРС згадав досвідчених Євгена Смиченка, Сергія Корольова, Ігоря Беліченка. А от Костянтин Лівенков вчив ще самого Сергія Леонова, і його досвід надзвичайно цінний. Серед досвідчених рятівників і в.о. старшого майстра Валерій Демиденко. Вже понад чверть століття він у команді. Пройшов Крим і Рим, як то кажуть.
«За ці роки всякого було, – згадує Валерій. – Багато разів рятували людей. Здавалося б, вже нічого не повинно лякати. Але років зо десять тому, коли виникло займання у бензольному відділенні цеху вловлювання, то навіть мені було моторошно, адже там так багато вибухонебезпечного. Але спрацювали чітко: ми вивели людей, а пожежники загасили полум’я, тож вдалося уникнути тяжких наслідків. А зі свого досвіду скажу: треба вчити правила і дотримуватися їх. І якщо є табличка з попередженням про газонебезпеку, туди йти не можна. І якщо хтось думає, що швидко проскочить – не проскочить. Наприклад, одного вдиху сірководню вистачає, щоб втратити свідомість, а далі – самі розумієте».
Вітаємо героїчних газорятівників з їхнім ювілеєм! І дотримуємося правил.
Про віру в Україну, готовність молоді брати участь у її відновленні після війни, сприяти економічному зростанню, про побудову власної кар’єри у металургії, а також про перспективи співпраці та кадрові виклики йшлося на традиційній зустрічі «АрселорМіттал Кривий Ріг» з представниками навчальних закладів Кривого Рога. За традицією навчальні заклади були відзначені нашим підприємствах у різних номінаціях.
Система співпраці з молоддю почала розвиватися в «АрселорМіттал Кривий Ріг» на ще з 2019 року. У числених проєктах «АрселорМіттал Кривий Ріг» щороку беруть участь учні, студенти, викладачі, навіть їх батьки, а також молоді працівники підприємства. Війна та усі виклики, пов’язані з нею, не стали на заваді цій співпраці. Тільки торік у подібних заходах нашого підприємства взяли участь 16 тисяч молодих людей.
Як зазначив на зустрічі Анджей Випих, заступник генерального директора з персоналу, корпоративних комунікацій та євроінтеграції «АрселорМіттал Кривий Ріг», зараз нам усім доводиться долати особливі виклики – це загрози ракетних обстрілів, ліквідація наслідків «прильотів», блекаутів, допомога військовим та їхнім родинам тощо.
«З початку повномасштабної війни усі ці виклики наше підприємство долає разом з Кривим Рогом та за підтримки компанії «АрселорМіттал». Ми не дали ворогу зайти до нашого міста, підтримували одне одного на усіх напрямках, ми не припиняли виплату зарплат, попри величезні збитки. Зараз ми працюємо та живемо у понад 100 кілометрах від лінії фронту, – сказав Анджей Випих. – І у всіх нас є спільний виклик – це кадровий голод. З ним стикнулися підприємства та організації України. Наразі наше підприємство тимчасово вимушено працювати не на повну потужність. Крім цього, нам не вистачає замовлень, є проблеми із збутом та забезпеченням усього необхідного тощо. Але ми знаємо, що війна скінчиться і виробництву треба бути готовими до активної роботи задля відновлення країни. Але машини і агрегати не можуть працювати без людей, тому зараз ми робимо головну ставку на молодь та на демобілізованих кваліфікованих працівників, які повертаються з фронтів. Вони навчаються, перенавчаються, підвищують свою кваліфікацію, набувають нових навичок. Це можна зробити як в Університеті АрселорМіттал, так і у різноманітних навчальних закладах Кривого Рогу. Тому наша співпраця із закладами освіти зараз набуває нових сучасних форм, вона виходить на вищий та більш потужний рівень».
Директорка з департаменту персоналу «АрселорМіттал Кривий Ріг» Катерина Залозних розповіла про досвід роботи з молоддю на підприємстві та тісну співпрацю в цьому з навчальними закладами міста. В «АрселорМіттал Кривий Ріг» молодь має змогу пройти практику, стажування, взяти участь в освітніх, молодіжних, наукових проєктах тощо. Ми допомагаємо та підтримуємо освітні заклади міста. Це різни види співпраці і підтримки. Ремонти, нова техніка, допомога у організації та проходженні практики тощо.
«Зараз утворилася така тенденція – наша молодь їде з України. В «АрселорМіттал Кривий Ріг» ми робимо дуже багато, щоб зупинити цей процес. Для цього ми створюємо максимальну взаємодію бізнесу та освіти, організовуємо привабливі можливості для навчання та розвитку молодих людей. Цей принцип роботи з молоддю, побудований на нашому підприємстві, став унікальним в Україні, – сказала Катерина Залозних. – Наприклад, школярам ми прищеплюємо цікавість до металургії, до точних наук. В цьому нам допомагають проєкти STEAM-напрямку, профорієнтаційні заходи, «Ярмарок професій», екскурсії на підприємство, знайомство з робочими спеціальностями, про які розповідають безпосередньо наші фахівці. За останній час до такої роботи ми залучили більше 7 тисяч школярів».
Студенти мають можливість більше познайомитися з підприємством, пройти тут практику, спробувати себе у ролі працівника і зрозуміти, чого вони насправді хочуть. Велику увагу приділяють на нашому підприємстві і неформальному спілкуванню молоді. Створення різних студентських спільнот дозволяє молоді відкривати в собі нові навички, розкриватися в тих напрямках, які їх цікавлять.
Все більше популярності у молоді набирає наш унікальний проєкт «Нова фабрика». Вперше у нас паралельно діє дві хвилі проєкту, одна з них, за 2024 рік, набрала рекордну кількість учасників – майже 400 студентів. Вдвічі збільшилась і кількість учасників програми стажування «GoPro» – у минулому році в ній взяли участь понад 250 амбітних хлопців та дівчат.
«На одній із зустрічей з молоддю я почула, як юнак сказав, що хоче стати генеральним директором, – говорить Катерина Залозних, – це дуже класні та круті амбіції, але до їх реалізації треба добряче попрацювати. Я завжди відповідаю, що на цьому шляху нічого неможливого не буває, потрібні лише бажання та наполегливість, адже гранти у майбутнє має кожен з нас. Ми співпрацюємо й з викладачами навчальних закладів. Численні екскурсії для них, спілкування з виробничниками, можливість на власні очі побачити, як працює сучасне обладнання, нові технології – все це сприяє більш ефективному розумінню, що очікує бізнес далі, і яких знань та навичок потребують майбутні фахівці, зацікавити молодь, щоб вона на власному досвіді пересвідчилася, що у металургії є майбутнє, залишилася працювати у місті, в Україні й усіляко сприяла її розвитку».
Катерина Залозних розповіла і про інші напрямки співпраці з навчальними закладами. Один з них – це робота з жінками. Саме вони наразі є вагомою підтримкою багатьох підприємств. Жінки готові опановувати нові професії, які тривалий час вважалися чоловічими.
«Ми дуже сподіваємося на повернення на підприємство наших демобілізованих працівників. Їх вже повернулося на підприємство понад 500, сподіваємося, що з часом ветеранів у нас побільшає, – зазначила директорка департаменту з персоналу. – Для цього на підприємстві запроваджено і успішно працює програма реінтеграції ветеранів, яка вже довела свою ефективність. Зараз до нас повертаються не тільки ті, хто раніше працював на підприємстві, а і ті, хто пішов захищати Україну з інших підприємств. Ми дуже раді, що вони готові реалізовуватися в «АрселорМіттал Кривий Ріг»».
Ще один важливий напрямок у кадровій роботі – це відкриття нового потенціалу у нашого внутрішнього персоналу. Підприємство пропонує людям спробувати себе в інших спеціальностях, відкрити для себе нові можливості та перспективи. А для цього теж потрібно навчатися, перенавчатися, набувати нових навичок, сучасних знань. І у цьому наше підприємство також є партнером з освітніми закладами міста.
