Категорії
Новини

  «Дракон» мільйони років поряд з нами

У 2026 році ми будемо відзначати 145  років з початку промислового видобутку руди на Криворіжжі. А звідки ж взялася ця руда, і чи відома вона була нашим пращурам ми дізнавалися у Криворізькому історико-краєзнавчому музеї.  

Важко уявити, що колись на місці домівок криворіжців, вулиць та підприємств Кривого Рогу бігали мамонти, літали величезні птахи, повзали чудернацькі рептилії, а поруч плюскало та вирувало хвилями мілководне та тепле Сарматське море, яке утворилося мільйони років тому.

Реконструйована щелепа динотерія. Її нижня частина – зуби, бивні та кістки – знайдені на Соколовському піщаному кар’єрі (Покровський район) під час розкривних робіт 10 вересня 1959 року

Вчені припускають, що саме тоді, а можливо і на ранніх етапах розвитку планети у надрах Криворіжжя зародилася руда. Поклади залізистих порід простягнулися смугою з півночі на південь майбутнього міста більш ніж на 100 кілометрів та шириною від 2 до 7 кілометрів. Якщо подивитися на сучасну геологічну карту покладів та «вмикнути» уяву, то ця рудна смуга чимось нагадує казкового дракона, з довгим хвостом, крилами та повернутою вбік довгуватою головою.

Геологічна карта покладів руди на Криворіжжі

«Справжня причина залізних руд на Криворіжжі ще не знайдена, але існує декілька гіпотез звідки вона у нас взялася, – розповідає старший науковий співробітник Криворізького історико-краєзнавчого музею Олександр Мельник. – Перша версія – руда виникла в наслідок діяльності залізоутворюючих бактерій, які мільйони років жили у воді, контактували з киснем, перетворюючись на щільне з’єднання та осідали на дно у вигляді залізняка. Саме його і находять у місцях, де мільйони років тому висохли моря та ріки. А про те, що на Криворіжжі було Сарматське море, свідчать численні мушлі, корали, знайдені під час розкривних робіт. Їх можна побачити у нашому музеї. Також у морі жили акули та кашалоти. Їхні зуби також збереглися до сьогодення. Є ідеї вулканічного походження руди, нібито вона утворилася з магми, яка під високим тиском вилилася на поверхню Землі. Третя версія – через переміщення протягом мільйонів років земної кори із впливом високих тисків та температур. Вчені й зараз працюють над розкриттям таємниці появи руди. Але за фактом Кривий Ріг входить до п’ятірки одного найбільших залізорудних басейнів світу».

Олександр Мельник, старший науковий співробітник Криворізького історико-краєзнавчого музею

У Криворізькому історико-краєзнавчому музеї зберігаються зразки основних рудовмісних порід Кривбасу. Вони поділяються на декілька видів. Серед них бурі залізняки, гематитові, мартитові та мігматитові руди, знайдені на глибині понад чотири з половиною тисячі метрів. Запаси залізистих кварцитів у Кривбасі оцінюються у 20 млн тонн.

Відомо, що руда складається з  багатьох рідкісноземельних елементів, серед яких навіть є золото.

Колекція корисних копалин Криворіжжя

Про наявність на Криворіжжі залізної руди добре знали наші пращури. По місту та Криворізькому регіону у ХІХ – середині ХХ століття виявлені місця давніх розробок руди, які мали вигляд великих ям, звідки видобувалася руда. Є дані про те, що колись один з рудників-ям знаходився біля колишнього хлібзаводу у Центрально-Міському районі. Місцеві розповідали геологу Станіславу Конткевичу у 1875 році, що «ця яма існувала тут споконвіку».

А поруч з рудниками виявляли і залишки плавильних печей. Звичайно, не таких, як зараз, а невеликих, примітивних, але дієвих. Одна з них була у Дубовій балці. У 1946 році залишки домниць заввишки понад один метр дослідив професор Борис Граков. Він припускав, що вона могла відноситись до Скифського часу (IV сторіччам до нашої ери). У 1960-х роках рештки старовинних плавильних печей знаходили на території шахт Артем-1, Північна, а також на північній Червоній балці.

Нижня частина бронзоплавильної печі ХІV-ХІІ ст. до нашої ери знайдена з кургану 1 групи «Рядові могили», 2008 рік Ганнівський кар’єр ПівГЗК

«Цікавий факт, при розкопках Каменського городища, це у Запорізькій області, були відкриті старовинні плавильні печі й кузні, які датуються IV сторіччям до нашої ери, – продовжує Олександр Мельник. – Аналіз показав, що руда, яка там плавилася, була взята на Криворіжжі. Ви уявляєте який поважний вік у видобутку нашої руди!  Є археологічні докази й того, що саме тут виплавляли метал та кували свої шаблі козаки. Також вони виготовляли тут і сільськогосподарський та побутовий інвентар.

Ми знаходимо й багато шлаків епохи бронзи, що говорить про те, що тут був активний промисловий видобуток та переробка руди. А це значить, що забагато років до офіційного початку розробки Криворізьких руд, у нас працювали старовинні гірники та фахівці, які знали, як можна обробляти руду та отримувати з неї різноманітні предмети».

Про розвиток промислового видобутку руди на Криворіжжі, про видатних особистостей та розбудову Кривбасу читайте у наших наступних випусках.

Категорії
Новини

Безпекова диджиталізація

В цехах «АрселорМіттал Кривий Ріг» триває диджиталізація системи охорони праці. Для зменшення впливу так званого людського фактору використовуються можливості модуля «Управління дозволами на роботу в системі SAP». Зараз цей процес триває у 14 цехах. Він непростий, вимагає багато часу, передбачає етап тестової експлуатації, але як показує досвід впровадження у таких підрозділах, як сортопрокатний цех № 2, відділення безперервного розливання сталі конвертерного цеху наполеглива робота дає гарні результати.

Нещодавно тестовий етап диджиталізації почався у вуглепідготовчому цеху коксохімічного виробництва. Перше устаткування – вагоноперекидач № 3. Вагоноперекидачі цеху виконують важливу роботу з розвантаження вугільного концентрату, з якого потім у коксовому цеху № 1 виготовляють кокс.

«Для безпечного виконання ремонтних робіт тут, як і в інших цехах, використовується система SAP SAFETY, що є поєднанням системи нарядів-допусків з бирковою системою та системою блокування небезпечних енергій LOTO, – пояснює менеджер ARMP Валентин Машошин. – Попередньо ми разом з фахівцями ВПЦ виконали значний обсяг робіт зі збору інформації про небезпеки на цеховому обладнанні. На підставі створених «Карт блокувань» механічних та електричних енергій були розроблені «Листи Ізоляції» та «Плани Безпеки» в системі SAP SAFETY, використання яких дозволить знизити ризики впливу небезпечних енергій на персонал під час ремонтів. Використання системи «Управління дозволами на роботу в SAP» дозволить виключити людський фактор у питаннях безпеки та скоротити час підготовки до ремонтів, наприклад, за рахунок роздрукування дозвільних документів безпосередньо з робочого замовлення у системі SAP.

Сьогодні у вуглепідготовчому цеху це лише перша наша робота згідно з новими принципами. Миттєвих результатів годі й очікувати. На етапі тестування ми дублюємо роздрукування документів з SAP і заповнення їх вручну, щоб перевірити на перших кроках, чи все ми зробили вірно, чи немає помилок, бо ми не маємо права ризикувати людськими життями. Система має бути відточеною, обкатаною, як кажуть, але воно того варте. Наприклад, у СПЦ-2 на підготовку до ремонтів на початку впровадження, у середньому витрачалося близько трьох годин часу, а зараз цей час скоротився фактично втричі. І це гарний показник. А ще використання SAP виключає роздрукування дозвільних документів на підключення небезпечних енергій, якщо на ремонтному майданчику ще залишаються працівники. До моменту, поки останній працівник сьогодні не залишить небезпечне місце на вагоноперекидачі, струм не подадуть, це виключено. А стовідсоткова безпека – це ще важливіше, ніж заощаджений час».    

Ремонтні роботи на вагоноперекидачі сьогодні виконують бригади підрядної організації «Криворізький гірничо-металургійний консорціум». Своїм баченням поділився начальник дільниці цієї організації Олег Хомченко: «Наші бригади ремонтують устаткування не лише у ВПЦ, а і у інших підрозділах, наприклад коксові машини у КЦ-1, насоси і центрифуги цеху Вловлювання, газонебезпечні роботи у цеху сіркоочищення тощо. Роботи ці пов’язані з небезпечними енергіями. У нас є позитивна практика такої підготовки до ремонтів, яку ми впроваджуємо сьогодні. Тож будемо вдосконалюватися заради безпеки».  

Категорії
Новини

Приємний сюрприз

«Гості прийшли, подарунки принесли», – миттєво ширилося гімназією № 98, тільки на поріг завітали з новорічними поздоровленнями та солодкими сюрпризами давні друзі дітей  – працівники гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг».

У Криворізькій гімназії № 98, яка має інтернатне відділення (колишній інтернат № 9), виховуються діти-сироти, та ті, хто позбавлений батьківського піклування або опинився у складних життєвих умовах. Тут діти не просто навчаються, вони отримують увагу та турботу, можливість розвинути свої здібності, взяти участь у творчих конкурсах та спортивних змаганнях.

Учні гімназії завжди раді гостям – своїм давнім знайомим працівникам гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг». Протягом багатьох років гірники допомагають навчальному закладу з різних питань, а під час повномасштабного вторгнення, наприклад, відремонтували сховище, завдяки чому учні гімназії змогли одними з перших у місті стати до офлайн-навчання.

Та найбільше учні чекають на гірників напередодні свят, адже гості ніколи не приходять до дітей з порожніми руками.

Так було і цього разу, гірники приїхали з найщирішими новорічними поздоровленнями та привезли для дітей багато солодких подарунків. 

«Діти від душі їм раділи. Гірники «АрселорМіттал Кривий Ріг» на чолі з головою департаменту ГД Володимиром Теслюком вручали солодощі дітям у класах. Особливою несподіванкою це стало для першачків, для них це був дуже приємний сюрприз. Сподобалося й відкрите, щире спілкування, коли діти розповідали про свої мрії, ділилися своїми успіхами, – говорить Ірина Салащенко, директорка Криворізької гімназії № 98. – На запитання гірників про найголовніші дитячі мрії, та які б ще подарунки вони хотіли отримати, діти відповідали, що хочуть скорішого миру та повернення з війни рідних, адже багато з них зараз  захищають Україну. Наші учні були дуже раді цій зустрічі, подарункам та святковому настрою. Зараз це так потрібно кожному з нас! Бо попри все новорічні свята хотілося б зустрічати з теплом та позитивом».

Категорії
Новини

Захищаючи Україну, загинув наш колега Іван Сизько

У мирному житті Іван Сизько працював помічником машиніста тепловоза УЗТ гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг».

«Врівноважений, впевнений, спокійний, надійна людина, – говорить про захисника начальник УЗТ ГД Сергій Євсюков. – Іван у залізничній справі давно, але постійно розвивався в професії. Він закінчив навчання і мав плани працювати машиністом. З ним в екіпажі завжди було комфортно працювати. А робота у нас – транспортування гірничої маси з кар‘єру – справа не з легких. В колективі поважали та цінували Івана. Ми всі чекали на його повернення. До останнього сподівалися, що наш захисник таки повернеться додому, до колективу. На жаль, цього не сталося. І для нас це непоправна втрата».

За офіційним сповіщенням солдат Іван Сизько, навідник механізованого відділення механізованого взводу загинув ще 13.10.2024 р., під час ведення бойових дій біля н.п. Ольгівка, Курської області.

Вічна пам’ять та шана герою!

Категорії
Новини

Криворізькому «чорному хлібу» – 90 років

На початку січня дев’яносто років тому на новозбудованому коксохімічному заводі були отримані перші тонни криворізького коксу. А з коксового газу – перші тонни смоли та аміачної води.

Дев’яте січня 1936 року. Камери перших коксових батарей №№ 1, 2 завантажені шихтою і готові до коксування. Печі герметизуються, температура стрімко перетинає позначку в тисячу градусів і «летить» вище. Процес виробництва триває. Усі хвилюються, адже до цієї події на коксохімзаводі йшли довгі кілька років. І, ось, нарешті, визначна мить – перші тонни криворізького коксу пішли! Старт роботи заводу пройшов вдало!

Від імені колективу коксохімічного заводу його перший директор Бондаренко відправляє телеграму керівництву країни – «Коксохімічний завод у Кривому Розі успішно стартував!». До структури заводу тоді увійшли і його перші цехи: вуглепідготовчий, коксовий та хімічний.

Тим часом до коксохіміків Кривого Рогу з усіх куточків країни вже «летіли» поздоровлення, адже до цього дня у Кривбасі для виробництва чавуну на двох перших двох доменних печах було усе необхідне, крім коксу – необхідної складової технології отримання чавуну. Кокс – «чорний хліб» для металургії – раніше доводилося возити здалеку.

Кривий Ріг розташований на одному з найбільших залізорудних покладах Європи. Тому рішення щодо будівництва саме тут Криворізького металургійного та коксохімічного заводів було очевидним. Воно було прийняте ще у 1929 році.

У ті часи будівництво більшості коксохімічних заводів у країні здійснювалося за проєктами іноземних фірм та під керівництвом іноземних фахівців.

Криворізький коксохімзавод став першим, який був збудований за проєктом вітчизняного інституту «ГІПРОКОКС». Проєктом створення КХЗ керував професор Рубін, провідний спеціаліст Дніпропетровського філіалу Державного інституту з проєктування металургійних підприємств.

А саме будівництво КХЗ розпочалося у 1932 році. І перші котловани під фундамент були вириті не для цехів або складного обладнання, а для житлових будинків, їдальні, складів, майстерень та інших допоміжних будівель. Адже будівельникам та першим фахівцям-коксохімікам, які у великій кількості прибували до Кривого Рогу на будівництво, треба було десь жити. Тоді на проммайданчику КХЗ були прокладені перші залізничні колії, адже дорогами, яких тоді практично не було, підвозити будівельні матеріали було майже неможливо.

До речі, вже тоді на КХЗ особливу увагу приділяли охороні праці – створили службу газорятівників коксохімічного заводу. Серед перших газорятівників був Григорій Коваленко.

Будівництво інфраструктури тривало протягом 1932-1933 років. А 21 жовтня 1934 року бетонники бригади Рильського розпочали заливати перші кубометри бетону у фундамент плити коксової батареї № 1. Поряд з ними ударно працювали теслярі під керівництвом Телегіна та каменщики Щекіна. Монтажною дільницею керував майстер Расторгуєв.

Роботи було багато, будівельники працювали не покладаючи рук, вихідними, і все одно працівників не вистачало. Будувати завод допомагали селяни, які приїжджали до міста цілими групами. Для будівельників їх допомога була неоціненною, а селянам робота тут у прямому сенсі була життєво важливою, адже рятувала від голоду.

Багатьом людям будівництво допомогло вивчитися і стати грамотними. Зараз у це важко повірити, але на початку минулого століття багато людей не могли читати та писати. Для будівельників коксохімзаводу тут були організовані навчальні курси. Після роботи люди не тільки вивчали алфавіт та вчилися рахувати, а й знайомилися із сучасними на той час технологіями, опановували робітничі професії. Вже після запуску двох коксових батарей КХЗ у роботу багато з цих людей залишилися працювати тут, і вже самі ставали наставниками для молоді.

Дев’яте січня 1936 року стало справжнім святом для усіх першобудівників заводу та його спеціалістів. Вже через десять днів роботи дві коксові батареї видали 6390 тонн коксу при плані 5450 тонн. У жовтні-грудні 1936-го на заводі були введені в дію сульфатне відділення з двома сатураторами та бензольне відділення. Загалом за свій перший рік роботу КХЗ виробив 792 тисяч тонн коксу валового 6% вологості, 28 тисяч тонн смоли кам’яновугільної, 9 тисяч тонн сульфату амонію, 8,1 тисячі тонн бензолу.

За цей рік коксохімзавод отримав ще один день свого народження – офіційну дату початку роботи. 2 серпня 1936 року був підписаний «Акт прийомки КХЗ у складі вуглепідготовчого, коксового і хімічного цехів» та затверджений Наказом № 362 Головного управління металургійної промисловості країни.

Про інші сторінки історії коксохімічного виробництва «АрселорМіттал Кривий Ріг», ми розповідатимемо у наступних публікаціях «Металургу».

Залишайтеся з нами, тут завжди цікаво!

Матеріал створений за документами, які зберігаються у Музеї історії нашого підприємства та за книгою Володимира Бухтіярова «Устремленность».

Категорії
Новини

Працівник ремонтного виробництва Віталій Самойленко загинув у боротьбі з окупантами

Монтажник цеху ремонту металургійного устаткування № 2 ремонтного виробництва «АрселорМіттал Кривий Ріг» Віталій Самойленко був призваний на військову службу по мобілізації у січні 2024 року. У війську він був майстром ремонтної майстерні роти ракетно-артилерійського озброєння ремонтно-відновлювального батальйону.

« Віталій був вправним і досвідченим монтажником, – розповідає майстер ЦРМУ-2 Віталій Фролов. – Ми працювали разом з ним 14 років, монтували підкранові балки. Це дуже важлива та відповідальна робота. У багатьох цехах серед найважливішого устаткування – електромостові крани. І якісно встановлені підкранові балки – це запорука не лише безаварійної  роботи кранів, а й невід’ємна частина безпеки людей. Віталій Самойленко роботу знав і робив її якісно. Завжди спокійний, врівноважений, багато читав, багато знав. З ним завжди було цікаво поговорити на найрізноманітніші теми, отримати цікаву, корисну інформацію, пораду. Віталій користувався повагою. Коли ми дізналися, що він пропав безвісти, то дуже сподівалися, що наш товариш живий. Але, на жаль… Нещодавно ми його поховали. На похороні були ветерани цеху, які вже по кілька років на пенсії, що вказує на величезний авторитет Віталія серед колег. Світла йому пам’ять».

Віталій Самойленко загинув, відданий військовій присязі на вірність українському народу, 6 серпня 2024 року в наслідок дронової атаки в районі населеного пункту Сергіївка Покровського району Донецької області.

Щирі співчуття рідним, друзям та колегам Віталія Самойленка.