Водій автотранспортних засобів гірничотранспортного цеху гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг» Віталій Хміленко став на захист України на другий день повномасштабного вторгнення – 25 лютого 2022 року. За словами начальника автоколони № 1, де працював Віталій, Дмитра Ципченка, Хміленко зателефонував і сказав, що йде добровольцем на війну, і що все буде гаразд.
«Він був великим патріотом України, тому не міг вчинити по-іншому. Я знаю його років з десять, ми з Віталієм працювали разом на іншому криворізькому підприємстві, а потім в «АрселорМіттал Кривий Ріг», – розповідає Дмитро Ципченко. – Він був водієм великовантажного самоскида вантажопідйомністю 130 тонн. Вивозив з кар’єру руду та скалу. Робота важка і дуже відповідальна. Але Віталій виконував її на позитиві, з усмішкою, та заряджав позитивом своїх колег. Він добре знався на техніці, сумлінно та професійно виконував виробничі завдання. А нещодавно прийшла моторошна звістка, що Віталія більше немає. Це непоправна втрата для нас. Завжди пам’ятатимемо про цю чудову людину».
Водій механізованої роти Віталій Хміленко отримав важке поранення біля н.п. Борки Курської області. Лікарі боролися за життя воїна, але поранення виявилося несумісним з життям. 22 вересня 2024 року Віталія не стало.
Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам захисника України.
В рамках Міської програми вирішення екологічних проблем Кривбасу та поліпшення стану навколишнього природного середовища на 2016-2025 роки, протягом жовтня «АрселорМіттал Кривий Ріг» висадив понад 600 саджанців дерев у Металургійному, Центрально-Міському та Інгулецькому районах нашого міста. Молоді дерева сприятимуть покращенню якості атмосферного повітря у місті.
У жовтні мешканці трьох районів міста спостерігали роботу «зеленого десанту» – працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг», які висаджували дерева обабіч доріг, у скверах, набережній на Соцмісті та промислових зонах Кривбасу. У ролі озеленювачів виступили працівники гірничого департаменту, охорони навколишнього середовища, прокатники, доменники, представники ПП «Стіл Сервіс».
«Екологічні акції з озеленення Кривого Рогу наше підприємство здійснює на постійній основі. Ми продовжуємо це робити навіть за складних умов воєнного часу. Зелені насадження є окрасою міста, адже дерева завжди дають нам затишок та тінь. А також дерева сприяють комфортним умовам проживання людей, знижують вплив шуму, покращують якість навколишнього середовища. Це важливо, адже зараз усі ми гостро відчуваємо ще й негативний вплив війни – викиди забруднюючих речовин та парникових газів від вибухів, що сприяють погіршенню кліматичних умов (спека, засуха). Засуха цього літа стала причиною багатьох пожеж в екосистемах. Цього разу для озеленення міста ми обрали декілька видів дерев – липу, вербу, горобину, декоративну сливу. Породи дерев для висадки обрано не випадково. Перевагу надано породам, що добре себе зарекомендували в умовах нашої місцевості. Усі вони здатні вирішувати свої екологічні задачі, – зазначила Людмила Руднєва, директорка департаменту охорони навколишнього середовища «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Дерева на варті екології
Жовтнева екологічна акція підприємства розпочалася з Інгулецького та Центрально-Міського районів. У висадці дерев були залучені працівники гірничого департаменту, екологи підприємства та фахівці ПП «Стіл Сервіс».
«Саджанці липи крупнолисної були висаджені від транспортної зупинки «Руднична» до мосту, який в народі називають Алахівським. Також дерева висадили в межах санітарно-захисної зони відвалу Степовий-2, розташованому на території Центрально-Міського району. Хочу зазначити, що усі проєкти, які ми зараз здійснюємо в департаменті, як то Степовий-2, Третя карта – усі вони обов’язково супроводжуються благоустроєм територій. Цього разу на відвалі ми висадили 40 дерев. Вони будуть зменшувати наявність пилу й аерозолів у повітрі, працюватимуть як природні фільтри та поліпшуватимуть санітарно-гігієнічну ситуацію навколо промислової зони, – сказав Андрій Левицький, директор технічний гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг». – У листопаді гірничому департаменту підприємства виповнюється 65 років. Ми вже звикли бачити, що більшість наших виробничих майданчиків майже потопають у зелені різноманітних дерев, хвої, кущів та квітів. Наша територія, попри її промислове призначення, стала своєрідною парковою зоною з алеями, скверами, куточками відпочинку. Але так було не завжди. Якщо поглянути на історичні фото, зроблені на початку заснування ГД, ми побачимо на цій території лише чистий степ, дерев тут не було. Усі зелені насадження, які тут зараз зростають, були висаджені нашими працівниками. І більшість дерев – саме під час подібних екологічних акцій».
«Хто хоч раз садив дерева, той знає, яку велику підготовчу роботу треба заздалегідь провести. Ми обстежували територію, визначали та підготовлювали місця, де будуть висаджуватися дерева. Наші колеги-екологи замовили та привезли саджанці. До речі, для мене ця акція з висадки дерев є дебютом, адже на роботі я займаюся переважно покосом трави. І цей дебют виявився вдалим», – розповіла Юлія Марманчук, озеленювач ПП «Стіл Сервіс».
«Дерева – це не тільки окраса міста, це наші екологічні помічники, адже відомо, що у середньому одне дерево щорічно виробляє майже сотню кубометрів кисню. Дерева здатні зменшувати і парниковий ефект. Я рада, що взяла участь у цій екологічній акції. Нехай ці дерева зростають, міцніють, щоб потім дарувати нам затишок, користь та гарний настрій», – зазначила Любов Палига, в.о. начальника пиловентиляційної служби рудоуправління ГД.
У Металургійному районі біля поліклініки металургійного виробництва були висаджені декоративні сливи Пісарді. А на березі ставків, що в районі ринку Термінал, працівники підприємства висадили верби.
«Висаджувати дерева допомагають працівники прокатного департаменту, тут працюють представники блюмінга, – говорить Валерій Блістун, заступник начальника цеху блюмінг. – Декілька годин роботи, і пустир біля ставка одразу перетворився на затишний куточок. А яка краса буде, коли верби підростуть та наберуться сили! Якщо біля першого ставку ще зробити алеї, поставити лавки, то вийде шикарне місце для відпочинку дорослих та дітей».
Верби біля Термінала мають цікаві назви: Хакура Нішикі – це особлива кущова форма дерева, та верба Матсудана – невеличка, але має оригінальний вигляд. Верби було вирішено висадити біля водойми тому, що вони потребують великої кількості вологи.
Також у Металургійному районі завдяки нашим працівникам зростатиме горобина шведська. А клени були висаджені біля КПП № 22 шлакопереробної дільниці.
Цікаво
Коли людина знаходиться серед зелених насаджень її пульс зменшується на 15-20 ударів на хвилину, а дихання стає рівним та спокійним.
Одне дерево виробляє близько 113 кілограмів кисню на рік. Це означає, що два дорослих дерева можуть на рік забезпечити киснем родину з чотирьох людей.
Леонардо да Вінчі першим помітив, що товщина усіх гілок дерева рівняється товщині його ствола. Сучасна наука і досі не може пояснити, чому це так.
Максимальна тривалість життя дерев у дикій природі: яблуня живе до 200 років, груша – до 300, сосна європейська – до 500, дуб – до 1000 років, а ялівець – до 1500.
Коли синові виповнилося 16 років, у нього ніби розблокувався ген туризму. До того я багаторазово пропонував Іванкові піти зі мною в похід, але хлопчик був категоричним: «Мені це нецікаво». І ось він згодився. Я був щасливим! І зразу вирішив зайти з козирів – Чорногора.
Отже, маршрут розроблено, рюкзаки складені, і поїзд з Кривого Рогу-Головного стартує до смт Ясіня Закарпатської області. Саме звідти розпочалося наше сходження на хребет. Ось і стежка на Петрос – перший карпатський двотисячник на нашому шляху. Зразу ж на схилі зустрічаємо коней. В Карпатах їх багато. Вони й домашні улюбленці, і транспорт, і робоча сила, а ще – фотомоделі. Нам трапився якийсь сором’язливий коник, ледь встигли зробити з ним трохи світлин, поки він не втік. Галявини всіяні різнобарв’ям квітів. А ось і перше джерельце. Насолоджуємося кришталевою гірською водою! Мрії здійснюються!
Поступово набираючи висоту, милуючись навколишніми вершинами, кудлатими хмарами та барвистими полонинами, ми дійшли до підніжжя Петроса (висота 2020 м). Його вважають чи не найпримхливішим що до погоди. На жаль, це твердження ми перевірили на собі. Почали підйом сонячним схилом, а завершили на вершині, закутаній у густі хмари. За десять метрів нічого не вгледіти, крім хреста та невеличкої каплички на вершині. Волога з хмар залазила під одяг, ставало холодно, тому ми швиденько пішли вниз. Спуск з Петроса крутий, кам’янистий і затяжний. Раптом хмари розірвалися, і далеко внизу розкрилися залиті сонцем долини.
Вечоріло. Спустившись, ми почали шукати місцину з джерелом та площиною під намет. Обрали місце неймовірної краси. Праворуч – вершина Петроса, ліворуч – легендарна Говерла, яка вже впала у тінь і, здавалося, дрімала. І ось воно, маленьке диво! Хмарки над горою розступилися, нижня половина Говерли залишилася у тіні, а верхню залило яскраве сонячне світло. А над вершиною – шапка з пухнастих рожевих хмар. Дивовижно! А над Петросом небо грало картатим різнобарв’ям. Догоряв перший день…
Вночі був сильний вітер, який навіяв дощу та туману. Наступного дня ми брели у тому тумані. Не збитися з дороги допомагали фарбовані мітки на стежці, та GPS. Як без нього мандрували раніше? А Колумб ще й Америку відкрив! На вершини ми підійматися не стали. Обійшли Говерлу, Брескул, Данцер окружними стежками (траверсами). Все одно в такий туман нічого не видно. Тож не втрачали сили та дійшли до озера Несамовитого. Ставили намет і готували їжу в тумані. В тумані й поснули. А наступного ранку дідуган-туман куди й подівся. Значить, сьогодні буде день, наповнений чудовими краєвидами! А на сніданок до нас завітало кілька місцевих пташечок. Вони дзвінко пищали, зовсім не боялися і навіть намагалися поцупити їжу з тарілок.
З Несамовитого ми пішли на скелясті Шпиці, гострі й фактурні, взагалі не дуже властиві Карпатам. А далі було сходження на вершину гори Ребра (2001 метр). Гора схожа на величезного кабанця, якого погано годують, тому під шкірою просвічуються ребра. Так постаралися вода й вітер, вилизавши на схилі гори широкі довгі борозни. З Ребер продовжили рух на Гутин Томнатик. Він має висоту 2016 м. Біля його підніжжя – найвисокогірніше озеро України – Бребенескул. Воно вабить своєю синьо-зеленою красою на висоті 1801 м.
А далі – гора з такою ж назвою. Вона друга після Говерли – 2035 метрів. Під час нашого сходження на Бребенескул дув такий вітрюган, що здавалося, зараз звалить і понесе, як кущик степового кураю. Ми спустилися з вершини і знайшли чудове місце для стоянки. Вечеряли, споглядаючи з висоти нижчі карпатські хребти, які нескінченими хвилями зникали в далечіні. Три двотисячники за день – це було нелегко. Заснули зразу й до ранку, який привітав нас гарним світанком та розсипами чорниці й брусниці на залитих сонцем галявинах.
Наступна мета – гора Піп Іван Чорногірський висотою 2028 метрів. Вона нижча, ніж Бребенескул на 7 метрів, але виглядає потужніше. Річ у тім, що у Попа немає таких високих сусідів, як Гутин Томнатик чи Ребра, тому на контрасті Іван такий могутній. А ще солідності надає стара обсерваторія Білий Слон, яка, ніби середньовічна фортеця, стоїть на вершині. З Попа Івана нам відкрилися неймовірні пейзажі. Кажуть же, що лише піднявшись на найнеприступнішу вершину можна узріти найгарніші краєвиди.
Всі шість карпатських двотисячників у нас за плечима, і наче вже нема чому дивуватися. Але кінцева гора в цьому поході – Вухатий Камінь – неабияк здивувала. Здивувала своїми химерними скелями, що ніби повилазили з-під землі погрітись на сонечку. У цьому дивовижному кам’яному царстві ми зробили, мабуть, найкрутіші світлини за весь похід. А коли спускалися з вершини до найвисокогірнішого українського села Дземброня, обабіч стежки нас також супроводжували величезні камені, а нижче – невеличкі мальовничі Дзембронські водоспади. Ночували біля села на березі гомінкої гірської річки, яка своїм голосом швидко нас заколисала. Снились зелені полонини, сині вершини та різнобарвні світанки…
А зранку чекає швидкий спуск до смт Верховина, далі автобусом до Ворохти, з якої йде поїзд на Кривий Ріг. До наступних зустрічей, Карпати!
Якщо ви любите подорожувати чи лише мрієте розпочати, насолоджуєтеся чудовими краєвидами, фотографуєте їх і не проти поділитися враженнями та світлинами з оточенням, послухати цікаві розповіді про мальовничі гори, безмежні моря, багаті історією міста, тоді саме для вас наша нова щомісячна сторінка «Мрій та мандруй з «Металургом»!» (скорочено «МММ», але це не развод😊).
Ми будемо творити її разом. Тож якщо у вас є бажання поділитися розповідями та фото з подорожей, лайфхаками куди і як цікавіше мандрувати, краще оздоровитися, на чому і як доцільно зекономити, а де навпаки – витратитися та отримати незабутні враження, телефонуйте нам:
098-488-98-21 чи 92-736 (внутрішній тел. підприємства) або пишіть – на офіційні сторінки підприємства у фейсбуці та інстаграмі за посиланням: https://facebook.com/ArcelorMittalUA або https://instagram.com/ArcelorMittal_Ua Ми разом створимо тревелфотосторіз, які варті кращих світових журналів і сайтів та надихнемо тих, хто лише мріє про це, але ще не наважився. І не важливо, про що це буде – гірський похід, поїздку до Львова чи відпочинок в Одесі, оздоровлення в Моршині чи екскурсія на криворізькі відвали, мандрували ви вчора чи багато років тому. З часом цінність вражень не зменшується, скоріш навпаки. Тож подорожуймо разом.
А відкрити рубрику дозвольте нещодавнім гірським походом по найвищому карпатському Чорногірському хребту.
Спецтехніку ремонтного цеху гірничого департаменту оснастили додатковими засобами безпеки.
Працівники ремонтного цеху виконують величезні обсяги робіт з обслуговування та ремонтів устаткування в цехах та будівельно-монтажних робіт. А ще вони вулканізують конвеєрні стрічки, виготовляють запасні деталі та вузли, різноманітні металоконструкції, виконують деревообробку. Ремонтникам дуже допомагає цехова спецтехніка: три трактори та вантажне авто, які перевозять устаткування, матеріали, відходи й інші вантажі, два вилкових навантажувачі та універсальний екскаватор.
«Наш екскаватор-навантажувач оснащений ковшем-лопатою, земляним буром, гідромолотом, гідравлічним пристроєм для трамбування, – розповідає механік цеху Олег Жуков. – Він виконує багато різноманітних робіт. На жаль, ми вам не можемо його зараз показати, бо він зранку в роботі. І так кожного дня. Без нашої техніки нам ніяк не впоратися. Але у зв’язку з тим, що вона працює здебільшого у зонах, де виконують роботи інші працівники або техніка, є ризики опинитися під колесами або бути травмованими робочими органами екскаватора чи навантажувачів».
Саме для нівелювання таких ризиків всю робочу техніку оснастили додатковими технічними засобами. Головна загроза була в тім, що не було повного огляду навколо. Тобто залишалися мертві зони, які знаходилися поза зоною бачення водія. От в таких зонах найчастіше трапляються наїзди на людей, або навпаки – загроза від великовантажного самоскида. Звичайно ж, зрізати дах і зробити кабріолет, щоб водій міг все бачити – не найкраща ідея в умовах виробництва. Тому на допомогу прийшла електроніка.
«На машині встановили чотири камери: спереду, позаду та з обох боків на кабіні, – розповідає водій автомобіля Юрій Лакуткін. – А в кабіні – монітор. Така система дозволяє мені бачити практично весь простір навколо. Чи корисно це? Беззаперечно. Доводиться працювати скрізь, навіть у кар’єрі. Тому бачити все навколо для водія – це своєчасно побачити небезпеку і все зробити правильно, щоб не травмувати колег та самому не врізатися чи не потрапити під колеса величезних кар’єрних автомобілів».
А ще Юрій розповів, що на автомобіль встановили систему парктроніка, датчики якої визначають відстань від автомобіля до перешкоди (каменя, людини, будівлі тощо). Дані також виводяться на монітор, і водій все бачить. Парктронік вмикається, коли машина здає назад. Якщо перешкода на безпечній відстані – на моніторі зелена позначка, наближається небезпека – жовта, а якщо відстань стає небезпечною – червона. Починаючи з «жовтої» відстані лунає сигнал, що попереджає людей, які можуть опинитися у небезпечній зоні.
«Також у комплекті засобів сигнальна система, яка спрацьовує, коли авто почало рух, а водій не пристебнув пасок безпеки, – говорить провідний інженер з охорони праці департаменту з охорони праці та промислової безпеки Дмитро Хитров. – А ще встановлено системи, які сигналізують, якщо авто зупинилося, а водій не увімкнув стоянкове гальмо. Звуки в цих двох випадках не надто приємні. Що до мене, то краще пристебнутися чи увімкнути гальмо, ніж таке слухати. Все це устаткування допомагає працівникам уникнути помилок, ціна яких – життя, своє чи колег. Ми мали б облаштувати такими засобами всі наші спеціальні автотранспортні засоби до завершення 2024 року, але чекати не стали і зробили раніше, щоб швидше убезпечити працівників. Ці системи недешеві, але безпека того варта».
Екологи нашого підприємства розповіли учням Криворізького ліцею як надійно сховати окріп, розгладити зморшки на одязі, чому не варто затуляти батареї меблями та про багато інших корисних знахідок, які допомагають економити енергоресурси у побуті.
З нагоди Міжнародного дня енергозбереження представники департаменту з охорони навколишнього середовища «АрселорМіттал Кривий Ріг» провели декілька екологічних уроків для учнів молодших класів Криворізького ліцею академічного спрямування «Міжнародні перспективи».
Екологічний урок на тему «Збережемо природні ресурси — допоможемо планеті» не можна назвати традиційним. Екологи запропонували дітям віртуально прогулятися власними домівками та визначити місця, де можна економити енергоресурси. Вони проілюстрували свою розповідь яскравими картинками та мультфільмами на екологічну тематику.
«Чи знаєте ви, що якщо закривати кран під час чищення зубів, мити посуд у ємності з водою і лише потім ополіскувати проточною, то за рік кожен може зекономити озеро води діаметром 200 метрів і глибиною 2 метри?». «А якщо протерти лампу від пилу та бруду, то вона на 10-15 відсотків сяятиме яскравіше?». «А якщо позбавити морозилку холодильника льодяної «шуби», він працюватиме ефективніше?».
Екологи нашого підприємства розповідали дітям про ефективні прийоми, які дозволяють легко та просто заощаджувати енергію у побуті. А щоб ці правила запам’ятовувалися простіше, урок пройшов у ігровій формі. Діти із задоволенням подорожували уявною квартирою, заглядали на кухню, до вітальні, «побували» у ванній кімнаті, відшукуючи робочі електроприлади.
«Мені понад усе сподобалися мультики. Там така планета красива, і її треба берегти. Для цього ми маємо економити енергію, – поділилася враженнями шестирічна Вероніка Цидуля. – А ще були цікаві картинки квартири. Я знаю, що вдома і у школі після того, як я помию руки, воду треба вимикати, а коли виходиш з кімнати треба світло виключати, і берегти тепло. Електрочайником, праскою я сама поки що не користуюся, хоча з мікрохвильовкою вже давно на “ти”. Мої батьки теж розповідали, що енергію треба економити та поводитися з нею обережно».
«Мені вже шість років і я добре знаю, що будь-яку енергію треба берегти, – говорить Даниїл Акулов. – Я часто користуюся планшетом, він також є електроприладом. Щоб його вимкнути, я натискаю на кнопку та надягаю на нього чохол, щоб планшет нічого не бачив. Ще я завжди вимикаю світло коли виходжу з ванни або з кімнати. Також знаю, що взимку треба вдома зберігати тепло, і щоб вікна були зачинені, а батареї відкриті. Щоправда, батареї у нас поки що не гарячі».
«Незабаром ми будемо відзначати Міжнародний день енергозбереження, який святкується з 2008 року. Його мета – розповісти людям, особливо молодому поколінню про важливість розумного та раціонального енергоспоживання, дбайливого підходу до використання природних ресурсів. Це питання в рази набуло актуальності під час блекаутів та електрообмежень через атаки ворога на енергооб’єкти України. Тому усі ми маємо знати де і яким чином можна зекономити енергію. А розпочинаємо економію із власних домівок, де є світло, вода, тепло, використовується безліч побутових електричних приладів. Щоб дітям було легше засвоїти інформацію, ми запропонували їм здійснити екскурсію до власних осель, навчитися розпізнавати джерела енергії та навчитися її економити», – сказала Світлана Пашиста, провідний інженер департаменту з охорони навколишнього середовища «АрселорМіттал Кривий Ріг».
