В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Дмитро Лантух працював помічником машиніста тепловозу у залізничному цеху № 2.
«Дмитро завжди всім допомагав. Наші хлопці знали, що за потреби вони завжди могли покластися на нього. Працьовитий, кмітливий, талановитий – у Дмитра були дуже гарні перспективи для кар’єрного росту. Але усе перекреслила війна, – говорить Валерій Руденко, заступник начальника ЗЦ № 2. – Дмитро працював на металургійному виробництві, перевозив необхідні для роботи вантажі, як то агломерат, концентрат, заготівки, флюси тощо. Він добре знався на своїй справі, був врівноваженою, позитивною людиною. Дуже важко втрачати таких людей».
Свій останній бій стрілець-санітар стрілецького батальйону Дмитро Лантух прийняв 7 липня 2024 року в селі Липці на Харківщині.
«Я піду з вами, я допоможу». Ці слова Дмитра переповіли його побратими. Разом з іншими бійцями Дмитро повернувся з бойового завдання і мав відпочивати. Але у наступній групі захисників не вистачало бійців, тож Дмитро визвався піти з ними на чергування і був смертельно поранений.
Висловлюємо щире співчуття рідним та близьким Дмитра Лантуха.
На рудозбагачувальній фабриці № 1 гірничого департаменту у рамках корпоративної програми «Top 4 killers», тривають роботи із заміни конвеєрного транспорту. Нещодавно виконали заміну двох стрічкових конвеєрів №№ 31,41.
Одразу на фабриці визначилися з тим, яким проблемним місцям буде приділена особлива увага. Серед них – стрічкові конвеєри. Тут у ролі ризика-кілера виступає небезпека роздавлювання рухомими та обертовими механізмами та іншими рухомими частинами обладнання. У попередні роки на РЗФ-1 вже виконали заміну 22 конвеєрів. Ще 11 планується замінити у поточному році. Чотири: 31, 41, 42, 81 – вже в строю.
«Конвеєри експлуатувалися понад 15 років у непростих умовах агресивного середовища, за наявності вологи, пилу та активного майже цілодобового навантаження, – говорить начальник РФЗ-1 Олександр Дениско. – Так, наприклад, 31 конвеєр забезпечує сировиною 31 млин, а 42 доставляє руду для 42 млину. Уявляєте, яке навантаження на своїх «плечах» постійно несли і несуть конвеєри? З часом металеві конструкції цього обладнання зазнали корозії, тож на момент заміни були помітно кородовані, що підтвердило і обстеження. А це могло призвести до зупинки усієї виробничої ланки фабрики та становило ризик для наших працівників. Вимагали оновлення і огороджувальні конструкції конвеєра, які безпосередньо створюють умови для безпечної праці персоналу в цеху».
На РЗФ-1 конвеєри не відремонтували, а встановили нові. Для цього спочатку треба було демонтувати обладнання та металеві конструкції, які важать не один десяток кілограмів. Роботи з демонтажу-монтажу конвеєрів виконував підрядник. Для створення безпечних умов праці для працівників фабрики усі механізми та вузли конвеєра, до яких можливий доступ виробничого персоналу та тих, хто працює поблизу, огородили новою захисною огорожею.
«На старих конвеєрах огороджувальна техніка мала прориви, деформації, пошкодження та корозійне зношення, – розповідає Олександр Дениско. – Нову огорожу ми зробили вищою, виконали її з більш міцного та надійного матеріалу, встановили нові сучасні кінцеві вимикачі, які відповідають за аварійну зупинку конвеєра. Це може статися через аварійну ситуацію, або у випадку несанкціонованого доступу(зняття огорожі) до обертових частин конвеєрів. В результаті ми отримали повністю нове фабричне обладнання – сучасні конвеєри. Але у планах подібної роботи ще достатньо. На черзі заміна іншого конвеєрного обладнання, ремонт огороджувальної техніки млинів, заміна пультів керування агрегатами, блокувальних пристроїв ізоляції, майданчиків та маршових сходів тощо».
Так називається новий мистецький проєкт «АрселорМіттал Кривий Ріг» та Криворізького Центру сучасної культури/KRCC, присвячений 90-річчю нашого підприємства. Мета проєкту – вшанувати людей, які протягом багатьох років працювали на комбінаті, робили значний внесок у його розвиток, а також у розвиток регіону, країни, світу.
«Головними героями проєкту стали наші ветерани, а точніше – люди поважного, «золотого» віку. Свого часу вони не просто працювали у різних цехах комбінату, а розвивали рідне підприємство, загартовували його, робили ще більш відомим у світі. Нашим ветеранам є про що розказати, поділитися своїми знаннями, досвідом та показати який запал, яка творча енергія завжди горить в серцях цих прекрасних людей, їх потенціал. І над цим ніякі роки не в силі. У новому проєкті ветерани проявлять свої знання та досвід через творчість. А допомагатимуть їм у цьому митці та мисткині Кривого Рогу та Києва», – сказала на відкритті проєкту Наталія Терещенко начальниця відділу внутрішніх комунікацій «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Ідея проєкту виникла з бажання підкреслити важливість внеску людей поважного віку в розвиток суспільства і показати, що вони можуть змінювати його і сьогодні – завдяки своїм вмінням, здібностям, життєвому та професійному досвіду. Саме тому цей проєкт і було названо «Сонце сходить на заході».
У цьому творчому проєкті ветеранам допомагатимуть художники та художниці: Анатолій Андржеєвський, Олена Джуріна, Настя Ех, Оксана Жарун, Ксенія Костянець. Кожен з митців працює у різних жанрах, від живопису, аналогового колажу, дослідження індустріальних мотивів, застосування сюрреалістичних, кітчевих прийомів, до створення анімаційних фільмів.
Куратором виставки виступає Костянтин Дорошенко, критик, дослідник сучасного мистецтва, куратор мистецьких проєктів в Україні, США, Китаї, Киргизстані, Чорногорії.
«Цей проєкт про потужне підприємство, про місто, про людей. Зберегти досвід минулих поколінь для розвитку майбутнього зараз є дуже важливим, адже в Україні триває повномасштабна війна і ворог намагається знищити усе українське. Люди поважного віку є носіями історії, вони мають чималий досвід, яким можуть поділитися з молоддю. А ще у наших ветеранів багато сил та можливостей для власного розвитку, тому в цьому проєкті вони не тільки поділяться неоціненними історіями свого життя, а й спробують себе у нових напрямках. Цей проєкт також сприятиме формуванню і комунікації криворізької мистецької спільноти, для яких такий проєкт також є своєрідним викликом і можливістю пізнання нового», – сказав Костянтин Дорошенко.
«Протягом місяця учасники проєкту будуть творити. Ветерани праці зможуть зануритися в атмосферу сучасного мистецтва, опановувати його інструменти і, таким чином, розповідати світові свої особисті історії, пов’язані з підприємством. Вони зможуть спробувати себе в ролі художників, фотохудожників, майстрів відеосправи, кураторів, медіаторів виставки сучасного українського мистецтва, таким чином опанувуючи нові для себе знання та вміння. Це дуже надихає, надає життю нових барв. А митці будуть вбирати досвід ветеранів, вчитися у них та надихатися на нові творчі проєкти, – зазначила Катерина Левченко, засновниця Криворізького Центру сучасної культури/ KRCC.
«Усі напрямки творчості, які нам запропонували митці, дуже цікаві, навіть не знаю який з них обрати, – поділилася враженнями Олена Вовченко, ветеран металургійного виробництва. – Колись я добре в’язала, виготовляла речі для своєї родини. Але я залюбки спробую себе у нових видах творчості, попрацюю навіть з декількома митцями, можливо відкрию у себе нові таланти. Треба завжди пробувати щось нове. Рішуче братися до нових справ, доводити їх до кінця – це наш криворіжсталівський характер».
Роботи учасників проєкту ми зможемо побачити вже 1 серпня поточного року. Відкриття виставки відбудеться у Палаці культури металургів, а триватиме вона до 8 вересня. Щосуботи та щонеділі виставка буде відкрита з 12:00 до 19:00.
Психологи впевнені, що найефективнішим способом боротьби з нервовою напругою є опора на провідний канал свого сприйняття. Про що йде мова, розповість психолог підприємства Олена Шевчук.
На початку – історія з життя, можливо хтось впізнає в ній і себе.
Як і більшість українців Ольга (ім’я змінене) вже пристосувалася до життя в умовах війни. Коли лунає тривога, вона зараз не так гостро реагує на неї, продовжуючи робити свої буденні справи. Лише частіше дивиться у свій смартфон, чи не пишуть там про пряму загрозу обстрілу, тоді обов’язково спускається до сховища. А ще Ольга помітила, що під час тривог вона все ж підсвідомо нервується. Заспокоїтися їй допомагає прибирання, перекладання речей на робочому столі, або ручне прання, зазвичай чогось маленького: шкарпеток, хустинок або навіть їй просто достатньо піти помити руки. А колега Ольги у подібних випадках навпаки, сидить спокійно, тільки надягає навушники та гучніше вмикає музику.
А як у вас проявляється стрес або нервова напруга? Перш ніж відповісти на це Олена Шевчук пропонує пройти невеличкий тест.
Отже, при загрозі чи хвилюванні ви:
Починаєте щось робити, зокрема і фізичні вправи?
Співаєте або слухаєте музику, аудіокнижки тощо?
З’являється потреба подивитися на щось приємне: передивитися фільм, якусь передачу, переглянути фотокартки, помилуватися квітами тощо?
Якщо ви обрали перший варіант – ви кінестетик – людина, яка понад усе покладається на тактильні відчуття.
Другу позицію – ви аудіал, тобто звуки відіграють велику роль у вашому сприйнятті світу.
Третій варіант – про візуалів, людей, які понад усе сприймають світ крізь зорові образи навіть у своїй уяві чи фантазіях.
«Варто відзначити, що у багатьох людей усі перераховані якості можуть поєднуватися залежно від ситуації, але якась риса все ж є домінантною, – розповідає Олена Шевчук. – Останнім часом фахівці виділили і четвертий тип особистості: діджитал (цифрові). Вони вважають за краще оцінювати події не з погляду органів почуттів, а за допомогою раціонального мислення. Тож, опираючись на провідний канал сприйняття, і стрес людина переживатиме по-різному – для одних він буде травматичним, а інших залишить байдужими.
Наприклад, якщо візуальна, слухова і кінестетична людина разом подивляться фільм жахів, то перший злякається виду монстра, другий – його криків або тривожної музики, а третій підсвідомо відчує, наскільки неприємно холодні пальці його рук. На мою думку, головний принцип успішної техніки релаксації полягає в тому, щоб переключитися на щось інше, використовуючи свій канал сприйняття. Погану картинку в голові слід замінити на хорошу, нервує звук – змініть його на розслабляючий, а неприємні відчуття в тілі – на комфорт та задоволення. Зазначу – для «діджиталів» цей метод не працює. Для них важливо вивести свої переживання на усвідомлений, логічний рівень – це можуть бути, наприклад, робота зі схемами, графіками тощо».
Як зняти стрес візуалам
Для цього типу особистості підходять всі вправи, пов’язані з яскравими візуальними образами, уявними, створеними.
Створення мандал
У перекладі з санскриту «мандала» означає «священне коло» або «те, що оточує центр». Для цієї техніки вам знадобиться аркуш паперу з намальованим на ньому колом діаметром 18-20 сантиметрів, а також кольорові крейда, олівці або фарби.
Якщо ви переживаєте гострий стрес і вам потрібно швидко відновитися, краще використовувати готові шаблони мандал, де є чітко позначений центр. У цьому випадку ви просто розфарбовуєте коло тими кольорами, які вам потрібні. Чітке центрування створює ефект завершеності, цілісності, і це на підсвідомому рівні дає відчуття безпеки.
Якщо стрес млявий, краще відпрацювати його, створивши власні мандали. Для цього знадобиться таке ж коло, але малюнок ви вигадуєте «всередині себе». Починати важливо з концентрації на власних відчуттях, усвідомити, яка проблема вас турбує, і спробувати її якимось чином уявити.
Експрес-метод: візуалізація дихання. Рекомендую цю техніку в тому випадку, якщо у вас немає можливості намалювати або зануритися в складне зображення (наприклад, в транспорті). Уявіть собі потік власного дихання, наприклад, вдихаючи рожеве повітря любові і видихаючи зелене повітря спокою.
Техніки релаксації для аудіалів
Слухачі можуть розслабитися під будь-що приємне слуху, наприклад, під красиву музику, спів птахів або шум прибою.
Технологія АСМР. Це прослуховування аудіозаписів ніжного шепоту, різних побутових звуків, наприклад, шелесту пакета. Це дуже специфічна техніка, але вона чудово працює для деяких людей, оскільки такі звуки викликають спогади з нашого раннього дитинства, коли ми відчували себе в безпеці. Найголовніше тут – знайти саме своє звучання.
Читання мантр.Мантри – це певні звуки, які повторюються з заданою частотою. Читання мантр є відмінним способом зняти розумову напругу і розвантажити голову. Найкраще виконувати вправу під спеціальну медитативну музику.Експрес-метод: дихання зі звуком. У тому випадку, якщо немає можливості прослухати заспокійливі аудіозаписи, рекомендую використовувати власний голос. Спробуйте, наприклад, вдихати зі звуком «е», а видихати зі звуком «у».
Техніки релаксації для кінестетиків
Для них підходять будь-які види приємних маніпуляцій з тілом – масаж, йога, розслабляюча ванна, плавання.
«Температура тіла» –для виконання цієї вправи варто зручно лягти і, прислухаючись до свого дихання, уявити, як поступово кожна частина вашого тіла набуває певної температури. Зазвичай до кінця вправи розігрівається все тіло.
Напруга-розслаблення – потрібно по черзі сильно стискати і розтискати різні м’язи. У фазі розслаблення виникне приємна втома, а енергія негативних думок буде витрачена на напругу м’язів.
Ароматерапія –через те, що у кінестетиків добре розвинений нюх, то їм теж підходить використання ефірних олій. Аромат сандалового дерева, наприклад, позбавить плаксивості, цитрусові масла знизять тривожність, а меліса нейтралізує дратівливість.
Експрес-метод: утеплення. Головне для кінестетиків в умовах стресу – вирівняти температуру тіла. Іноді достатньо просто загорнутися в ковдру і зігрітися, навіть якщо не холодно. Для кінестетиків це чудовий спосіб почуватися в безпеці.
Існують також універсальні методи, які підходять для кінестетиків, візуалів та аудіалів. Однією з таких є сінрін-йоку, японська культура «лісових ванн», адже
людство є частиною природи і живе з нею в одному ритмі.
Доктор Цин Лі, автор бестселера «Сінрін-йоку: японське мистецтво купання в лісі» пише, що «Коли ми повільно йдемо лісом, зосереджуючись на тому, що бачимо, чуємо та відчуваємо, ми резонуємо з пульсом природи. Відчуття гармонії з природою дає поштовх до зцілення: починається перезавантаження нервової системи, тіло і дух стають сильнішими». Шінрін-йоку відрізняється від звичайних прогулянок більшою залученістю в природу і необхідністю залучити всі п’ять почуттів – сконцентруватися на звуках і запахах лісу або парку, помітити закономірності і кольори навколишньої природи, відчути фактуру дерев та листя пальцями».
Попрактикуйте ці прості вправи для зняття стресу, і можливо вони стануть рятівними для нашої психіки в умовах війни. Усім міцного здоров’я!
«Краще цього не робити, бо є ризик ще й отримати опік від льоду. Краще в ці дні ще більше потоваришувати з водою: пити її, частіше вмиватися, обливати руки, ноги та навіть огорнутися нею. Здивувало, як це можна зробити, та ще й на роботі? Хапайте водні лайфхаки від наших медиків», – сказала Наталія Гардань, начальниця медцентру ПП «Стіл Сервіс».
Втомлені сонцем
У холодну пору ми усі мріємо про літо. А коли воно приходить – «танемо» від спеки. Протягом доби чимало з нас декілька разів переглядають прогноз погоди з надією на очікувану прохолоду. Але синоптики чомусь не «хочуть» знижувати температуру – зараз вона сягає 40 градусів за Цельсієм та навіть вище. За такої спеки важко всюди: на роботі, вдома, на вулиці, у транспорті. Проблем додає задуха та періодично-стабільна відсутність електроенергії, коли і кондиціонер не ввімкнеш, і вентилятор не працює.
«Безперечно, тут допоможе вода, – зазначив лікар-невропатолог Станіслав Чілігін. – «Не згоріти» на роботі працівникам наших підприємств допоможе дотримання питного режиму. Якщо за нормальної температури людині треба випивати до 2-2,5 літрів води на добу, то у спеку чистої води бажано пити ще більше. Звичайно, ми пітніємо, а з потом втрачаємо важливі для організму солі та мікроелементи. Поповнити їх запас допоможуть несолодкий зелений чай, натуральні соки, вітамінізовані напої. Тож для цього працівники цехів нашого підприємства забезпечуються питною очищеною водою та вітамінізованими напоями».
Від спеки здатні врятувати:
Часті обливання або обтирання водою;
Тримання під пахвами, колінами, локтєвими згинами та там, де проходять великі артерії невеличких пластикових пляшок із замороженою водою. Так кров буде потроху охолоджуватися та допомагати організму знижувати температуру.
Протріть вуха прохолодною водою, можна і охолодженими вологими серветками. Тільки в жодному разі не заливайте воду до вух. Вушні раковини багаті на рефлекторні точки, тож від такої маніпуляції ви легко можете охолодитися та збадьоритися.
Після водних процедур додайте організму «холодку» – побризкайтеся настоянкою з м’яти або ментолу (краплями розведеними водою).
«Тепер про обіцяне огортання водою, – говорить Наталія Гардань. – Візьміть рушник, футболку, майку чи будь-який шмат матеріалу, змочить у прохолодній воді та обгорніть навколо тіла. Ви одразу відчуєте полегшення. Можна взяти і звичайну косинку, змочити її та пов’язати на шию. Це допоможе вашим артеріям краще почуватися, а вас – суттєво охолодить. Коли косинка нагріється або висохне – процедуру варто повторити. Взагалі лайфхаків порятунку від спеки дуже багато, кожен з нас їх знає чимало. Головне – робити все з розумом, а за необхідності та у випадку погіршення стану здоров’я, терміново звертатися до медиків. Бажаємо всім гарного настрою та безпечного літа!»
В ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» він очолював ЗЦ № 1, а у травні 2023 року Максим Анкалюк поповнив ряди захисників України. Свій останній бій Герой прийняв 1 липня 2024 року поблизу Часового Яру Бахмутського району на Донеччині.
Там, де працював Максим, завжди був порядок, усі процеси відбувалися чітко та злагоджено, говорять про свого керівника колеги-залізничники, і не лише з ЗЦ № 1, а й з усіх залізничних цехів підприємства, адже Максим Анкалюк працював майже в усіх залізничних ланках підприємства.
Захисник народився у Кам’янському. Максим закінчив «Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна» і за направленням прийшов працювати на наше підприємство. Тут він пройшов шлях від помічника чергового по станції до начальника Залізничного цеху № 1.
«З Максимом працювалося дуже легко, адже він досконало знав свою справу і вмів згуртовувати навколо себе таких же небайдужих до залізничної справи людей, – розповідає Віталій Пахлан, начальник Прокатного району ЗЦ № 1. – Максим Анкалюк був чесною, порядною, справедливою людиною. У роботі він був принциповим, любив досконалість у всьому, я б сказав, все робив наче по нотах. А ще він завжди дослухався до думки інших, поважав колег, і його теж поважали у колективі. З самого початку повномасштабного вторгнення він викреслив зі свого життя все, що було пов’язане з Росією. Це була його принципова позиція. Коли настав час стати на захист України, Максим Анкалюк зробив це не вагаючись. Його загибель стала шоком для усіх нас, ще й досі не віриться, що це сталося. Але його родині, його синам є ким пишатися та з кого брати приклад».
Колектив підприємства висловлює щирі співчуття рідним та близьким Максима Анкалюка. У нього залишилися дружина, два сини, батьки та сестра.
