Олександр працював вибивальником відливок у фасонно-сталеливарному цеху Ливарно-механічного заводу. І хоча він мав порівняно невеликий досвід у професії, проте вже встиг заявити про себе перспективним молодим фахівцем. У чоловіка було безліч планів на майбутнє.
«Понад рік він працював поряд з нами, але в цеху вже встигли полюбити його за добре серце, відкритість та працьовитість, – говорить старший майстер ФСЛЦ Євген Кайко. – Одразу було помітно, що Олександр хоче розвиватися у професії, що це надійна та відповідальна людина. Його цінували і поважали у колективі. Ми просто шоковані цією втратою. Наші серця відмовляються вірити, що ми вже більше ніколи не побачимо цю світлу молоду людину».
До лав захисників Олександр Андрейченко приєднався на початку 2023 року. 13 січня цього року захисник отримав поранення в боях біля Очеретяного Донецької області. За три дні герой помер від отриманих поранень.
Захисника не дочекалися вдома наречена при надії та рідні.
У гірничотранспортному цеху нашого підприємства 108 транспортних засобів оснастили новим устаткуванням, що підвищило рівень безпеки.
Великовантажні автомобілі ГТЦ гірничого департаменту мають вражаючі габарити. Кожен з них має висоту близько восьми метрів, важить більш ніж 100 тонн і може перевозити у величезному кузові більш ніж 130 тонн руди. Але разом із виробничими можливостями такі потужні характеристики містять додаткові загрози. Одна з них – суттєво обмежена зона огляду для водія та значна кількість так званих сліпих зон, які залишаються недосяжними для ока водія. Тож на розширення кругозору керманичів авто й спрямували більшість заходів.
Як пояснив провідний інженер з охорони праці Віталій Тесленко, гроші на оснащення транспортних засобів були виділені у рамках програми протидії чотирьом ризикам-кілерам, таким як падіння з висоти, враження електрострумом, травмування елементами, які обертаються, та стискання рухомими механізмами. Саме до останньої групи належать ризики, пов’язані з роботою великовантажних автомобіля.
«Для того, щоб позбутися мертвих зон, на великовантажівки ми встановили відеокамери, – говорить Віталій Тесленко. – Чотири на кожен: спереду, ззаду, праворуч і ліворуч. Відео з камер виводиться на монітор, встановлений у кабіні. Він чотириканальний, що дає змогу водієві одночасно бачити відео з усіх камер. А у задній частині самоскидів встановлені радари. Вони реагують на будь-який об’єкт, що з’являється позаду авто – великий камінь, стовп, людина, інше авто тощо. Сигнал від радару надходить на індикатор наближення у кабіні. Індикатор попереджає водія звуком та світловими сигналами: зелений – об’єкт ще далеченько, жовтий – небезпека зросла, червоний – відстань небезпечна. Радар страхує, якщо небезпеку не видно на відео з камер або водій своєчасно не глянув на монітор».
Також на автомобілях встановили додаткові фари, які разом з іншими сигнальними фарами та звуковим сигналом вмикаються завжди, коли водій вмикає задню швидкість. Це попереджає всіх, хто стоїть на шляху руху самоскида, що вони у небезпеці.
Андрій Ацеховський працює водієм великовантажних автомобілів з 2011 року. Він встиг поводіювати й на інших підприємствах. «Не скрізь машини оснащені такими засобами, – розповідає Андрій. – Камери і радари – це дуже потрібні речі. І вони мають бути обов’язково. Добре, що навіть у такі важкі часи керівники дбають про безпеку, просувають подібні проєкти, і вони реалізовуються».
Дмитро Ципченко керує колоною № 1 ГТЦ. Він також задоволений. «Крім засобів, які нівелюють ризики сліпих зон, було встановлене устаткування, яке сигналізує водієві, що він не пристебнувся паском безпеки, – говорить начальник колони. – У цьому випадку спрацьовує світлова та звукова сигналізація. Таке нагадування важливе, адже людина може виявитися настільки зануреною в роботу, що елементарно забуде це зробити. І це особливо небезпечно в умовах кар’єру. Також встановлені звукові сигнали, які спрацьовують, якщо водій забув скористатися стоянковим гальмом. Сподіваємося, що цей комплекс заходів убезпечить нашу техніку та водіїв, які нею керують».
У мирному житті Микола працював формувальником ручного формування у фасонно-сталеливарному цеху Ливарно-механічного заводу.
До ФСЛЦ Микола прийшов у 2022 році. За короткий час він встиг зарекомендувати себе перспективним та старанним працівником. Про нього казали «майбутнє цеху».
«Обдарована, працьовита, відкрита та добра людина, – говорить про Миколу заступник начальника ФСЛЦ з виробництва Дмитро Демков. – З ним завжди було легко спілкуватися, він миттєво все схоплював, намагався постійно самовдосконалюватися. Завжди був у гарному настрої, Микола хотів працювати якісно, і йому можна було довірити найскладніші завдання. Ми мали плани щодо його подальшого кар’єрного зростання. Серед найкращих тут, я впевнений, що він і на фронті був серед найсміливіших. На жаль, саме таких героїв у першу чергу і забирає війна. Микола Бішаров був, є і буде гордістю цеху. Він назавжди залишиться жити у нашій пам’яті».
Солдат Микола Бішаров загинув 24 січня 2024 року в боях поблизу Іванівки Харківської області.
Висловлюємо щирі співчуття дружині та дітям героя!
Станіслав понад двадцять років працював в «АрселорМіттал Кривий Ріг» електрозварником ручного зварювання в цеху ремонту енергетичного устаткування.
Захисник був асом у зварній справі, мав персональне клеймо зварника. Йому довіряли найскладніші завдання.
«Ми назавжди запам’ятаємо Станіслава як добру, щиру, відкриту людину, – говорить старший майстер ЦРЕУ Дмитро Зарічний. – Він завжди викладався по максимуму. Станіславу я довіряв, як собі, адже знав, що його майстерність та відповідальність – це найкраща гарантія того, що складна робота буде виконана на відмінно. Він завжди допоможе, підтримає, підкаже. Ми втратили більше, ніж просто колегу. Такі люди – золотий фонд нашого підприємства. Ще й досі складно прийняти те, що Станіслав вже ніколи не повернеться до нас».
Станіслав займався спортом, мріяв надалі стати офіцером, тож не вагався ані хвилини, коли прийшла повістка. Захисника мобілізували до лав ЗСУ 1 грудня 2022 року. На жаль, 30 грудня 2023 року солдат, стрілець-зенітник Станіслав Фролков загинув під час артилерійського обстрілу біля Білогорівки у Луганській області.
Висловлюємо щирі співчуття родині та друзям захисника.
В залізничному цеху № 2 організували безпечну роботу на висоті: тепер ремонти на даху тепловозів виконуються за допомогою опорно-поворотних анкерних систем страховки з противагами «Журавік».
Технічне обслуговування та планові ремонти тепловозів є повсякденною роботою фахівців-залізничників ЗЦ № 2. Щоб здійснювати якісне технічне «лікування» локомотивів, працівникам треба знати про стан усіх складових їхніх «організмів» та діставатися навіть найскладніших місць. Доводиться працювати і під денцем локомотивів, і на їхніх дахах.
«Виконувати роботи на висоті треба безпечно, з використанням усіх страхувальних засобів, – говорить Дмитро Колесник, начальник залізничного цеху № 2. – Але закріплення лямкового страхувального поясу до несучих конструкцій до недавнього часу було проблемою, адже горизонтальну анкерну лінію, за яку можна було зачепити карабін, під дахом цеху не натягнеш – там інтенсивно працюють електромостові крани, які переміщують великі деталі та вузли локомотивів. Ми знайшли оптимальне рішення цього питання – придбали Г-образні опорно-поворотні анкерні системи страховки з противагами «Журавік». Ці конструкції забезпечують безпечну роботу на висоті до п’яти з половиною метрів за відсутності будь-яких несучих конструкцій. Для робіт на даху тепловозів – це саме те, що треба».
«Журавік» має масивну опору для стійкості та спеціальну стрілу, яка може висуватися на чотири метри. До стріли кріпиться спеціальний блокуючий пристрій зі страхувальним тросом, що може втягуватися. Саме за нього і зачіплюється карабін страхувального поясу. Якщо людина раптом почне падати, швидкість витягування тросу заблокується і працівник зависне у повітрі на поясі.
На конференції «Green Transformation: Reunion», яка пройшла у Києві, генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг» Мауро Лонгобардо розповів про досягнення підприємства на шляху до зеленої трансформації та отримав відзнаку «Зелене Серце» від Асоціації професіоналів довкілля (PAEW) за кейс із зменшення впливу на довкілля.
Мауро Лонгобардо презентував кейс екотрансформації разом із Євгеном Удодом, першим заступником міського голови Кривого Рогу. Слід зазначити, що у 2023 році довкілля міста покращилося, і Кривий Ріг покинув першу десятку у рейтингу міст-найбільших забруднювачів повітря.
Мауро Лонгобардо відзначив: «Як відповідальний корпоративний громадянин, «АрселорМіттал Кривий Ріг» неухильно рухається по шляху зменшення впливу на довкілля та підтримки громад у воєнний час. З моменту приходу в Україну, ArcelorMittal послідовно працює над зменшенням впливу на навколишнє середовище Кривого Рогу. Так, з 2006 по 2022 рік компанія інвестувала в охорону навколишнього середовища понад 12 млрд грн. З моменту приватизації підприємства (2006-2021 рр.) до початку війни викиди в атмосферу скоротилися на 47,7%, скиди стічних вод – на 70,2%, розміщення відходів – на 24,1%.
Якщо говорити про нашу допомогу Україні та Кривому Рогу, то у 2023 році «АрселорМіттал Кривий Ріг» виділив 269 млн грн на підтримку боротьби з російською агресією та постраждалих від війни. Після руйнування Каховської дамби ми допомогли відновити водопостачання міста Кривий Ріг, реалізувавши два масштабних будівельних проекти. Також ми передали Силам оборони України понад 4 тисячі тонн будівельних матеріалів і палива, а також електрообладнання», – зазначив Мауро Лонгобардо.
