Останнім полем бою героя стало село Роботине Запорізької області. Він загинув 6 грудня 2023 року.
Євген Босов працював токарем в РМЦ №3 Ливарно-механічного заводу. Він був світлою, відкритою людиною з позитивним поглядом на життя. Колеги згадують його з теплом та повагою.
«Таких людей ще треба пошукати, – розповідає в.о. заступника РМЦ-3 Вадим Веремчук. – Він був досвідченим токарем-універсалом, наставником молоді, з готовністю приходив на допомогу колегам. Токарю підкорялося будь-яке обладнання, в цеху його бачили завжди з усмішкою. Активний, цілеспрямований Євген мав багато планів на майбутнє, але його життя відібрала війна. Ми втратили справжній скарб цеху, але він залишиться у наших серцях назавжди».
Щоб підвищити рівень безпеки на залізничних переїздах на території «АрселорМіттал Кривий Ріг» відділ транспорту (безпека руху) перевіряє їх технічний стан та впроваджує профілактичні заходи.
Залізничні переїзди – це найбільш складні та небезпечні ділянки дороги. Вони вимагають від усіх учасників руху (водіїв авто, машиністів тепловозів, пішоходів) підвищеної уваги та чіткого дотримання правил дорожнього руху, а на нашому підприємстві – ще і відповідних корпоративних стандартів.
«На території «АрселорМіттал Кривий Ріг» розташований 231 залізничний переїзд різних категорій, – говорить Сергій Прокопенко, начальник відділу транспорту (безпека руху). – Зараз ми аналізуємо, які з них активно використовуються, а на яких рух призупинено у зв’язку зі скороченням виробництва. Наприклад, тільки на території доменного цеху № 2 таких переїздів 16. І треба розуміти, на які переїзди треба в першу чергу спрямовувати увагу для підтримання їхнього технічного стану та організації обслуговування. Мається на увазі оновлення дорожніх знаків, звукової та світлової сигналізації, асфальтного полотна, настилів – твердого покриття між рейками та перед ними, перевірка роботи світлофорів, забезпечення чистоти на переїздах тощо. А додаткове очищення оглядових зон від чагарників та сухостою дає можливість водіям безперешкодно бачити потяг, що наближається, на відстані 50 метрів. Все це значно сприяє безпеці руху». Під час аудитів особлива увага приділяється тим переїздам, де відбувається рух вогненно-рідких металів і шлаків. Під час виконання маневрової роботи іноді потрібен рух рухомого складу вагонами вперед (метод осаджування), зокрема й через залізничні переїзди. Згідно з вимогами нормативних документів на залізничному транспорті, під час маневрів або руху таким чином помічник машиніста тепловозу повинен завчасно вийти на переїзд і контролювати рух вагонів на переїзді. Перед тим, як рухомий склад проїжджатиме його, помічник має впевнитися, що на переїзді немає автотранспорту та по рації або іншим чином доповісти машиністу тепловозу, що шлях «вільний». Тільки тоді машиніст може здійснювати рух. Перед перетином залізничного переїзду машиніст тепловозу обов’язково повинен подати звуковий сигнал, а кожен водій автомобіля – зупинитися перед залізничним переїздом – це вимоги корпоративного стандарту.
«Переїзди долають не тільки автомобілі чи локомотиви, а й пішоходи. Люди повинні пересуватися тільки маршрутом слідування, а не йти коліями навпростець, намагаючись скоротити шлях, – продовжує Сергій Прокопенко. – При наближенні составу чи локомотиву людина має зупинитися, пропустити їх, впевнитись, що рухомого складу вже немає, в тому числі й на сусідніх коліях, і тільки потім продовжувати рух. Також треба уважно спостерігати за світловою та звуковою сигналізацією. І ще одна порада – зараз, коли довша темна частина доби, а вдень буває похмуро та мрячно, дуже важливо носити на одязі чи на сумці світловідбивні елементи: стрічки, брелоки, нашивки тощо. Це запорука того, що водії, і машиністи локомотивів теж, вас побачать».
Завжди слід пам’ятати, що гальмівний шлях залізничного рухомого складу набагато більший, ніж гальмівний шлях автомобіля. Крім того, габарити та вага залізничних составів також набагато більші за вагу автомобіля, навіть вантажного. Отже любителям проскочити переїзд на червоне світло треба добре подумати, перш ніж робити це. Вони ризикують не лише своїм життям, а й життям пасажирів та усіх учасників руху. Бо скільки б доріг не існувало, а на залізничному переїзді у потяга завжди головна дорога.
Працівники прокатного цеху № 3 змінили підхід до прокатки одного з видів продукції і отримали зменшення втрат металу та поліпшення умов праці.
«У нашому цеху продукцію можна отримати за допомогою сортової лінії або ж дротового блоку, – розповідає заступник начальника ПЦ-3 з виробництва Павло Веселков. – Останній сучасніший, а сортова лінія вже морально застаріла. Круглий профіль з діаметром перетину 17 міліметрів (Ø 17) до цього часу катали саме на цій лінії. Застосувавши методологію WCM для розрахунку виробничих втрат, у цеху вирішили, що для їх зменшення варто переходити на виготовлення профілю Ø 17 на дротовому блоці. Був ризик: чи витримає ротор виткоукладача та інше устаткування такий крупний профіль, який на дротовому блоці ще не катали? Начальник цеху Олексій Кушнаренко ухвалив рішення спробувати».
Розробив схеми калібрування прокатних клітей калібрувальник Владислав Брагинець. «Нова схема прокатки – це завжди цікаво й складно водночас, – говорить Владислав. – Схему низової частини стану ми не змінювали, лише використали схему прокатки круга Ø 20 мм, як підкат до блоку. А от з десяти клітей дротового блоку для прокатки сімнадцятого профілю було використано лише дві. Інколи бувають складнощі, коли теоретичні розрахунки не зовсім співпадають з практикою і доводиться коригувати схему. Але цього разу все вийшло з першого разу! Ми з цеховиками спрацювали злагодженою єдиною командою».
Професіоналізм прокатників і калібрувальників забезпечив чудовий результат. Виготовлення перших партій підтвердило зниження втрат, а отже зниження собівартості продукції. До того ж, під час виготовлення на дротовому блоці отримали кращий товарний вигляд мотків прокату та щільніше пакування. Тому такий профіль як Ø 17 мм. має кращі перспективи на ринку прокатної продукції.
«Зменшення втрат і якісніший товарний вигляд – це чудово, – відзначив виконувач обов’язків змінного майстра основної виробничої дільниці Олександр Маркідонов. – А ще один плюс – це те, що коли катали через сортову лінію, то доводилося відбирати проби дуже гарячого металу, а зараз у зоні відбору проб прокат не такий гарячий. Це безпечніше для людей. Також зменшились обсяги ручних робіт, тобто фізично працівникам стало легше».
У залізничному цеху № 3 продовжується робота, спрямована на створення безпечніших умов праці.
Яка картинка виникає у вас, коли ви чуєте слово «дрезина»? Раніше я уявляв її невеличкою платформою, що рухається рейками. А щоб вона рухалася, треба постійно совати туди-сюди масивні важелі. Коли потрапляєш у залізничний цех, то розумієш: дрезини бувають різними. Наприклад, дрезина з назвою «мотовоз навантажувально-транспортувальний» – це потужна самохідна залізнична машина масою 31 тонна, яка возить багатотонні вантажі – рейки, шпали та інший скарб, необхідний для ремонтів залізничних колій. Вона оснащена підйомним краном, який здатен підіймати вантажі до 5 тонн.
«Водій керує дрезиною і краном з кабіни, яка захищає його від негоди, – пояснює начальник дільниці експлуатації та ремонту механізмів ЗЦ-3 Юрій П’ятаков. – Більшість робочого часу він проводить у водійському кріслі, тому якість крісла має величезне значення для зручності та здоров’я. Нещодавно ми замінили крісла на трьох наших дрезинах – навантажувально-транспортувальних мотовозах. Замість стареньких крісел, які не надто пом’якшували поштовхи та коливання під час руху рейками, встановили саме антивібраційні крісла. Водії вже відчули зручність і безпеку. А ще використання таких крісел зменшує ризик професійних захворювань, пов’язаних з вібрацією».
Нові крісла отримали водії дрезин Віталій Кісель, Олександр Мельник та Іван Палагнюк. Вони вже оцінили їх зручність.
«Ми виконуємо ремонти колій по всьому підприємству, – розповідає Віталій Кісель. – Інколи рухаємося ділянками, на яких трясе так, що язика можна прикусити. І нові крісла, що пружинять, суттєво зменшують дискомфорт. А ще на відміну від старих ці мають підголівник та підлокітники. Тож маємо і безпеку, і комфорт – два в одному».
Рішення про заміну крісел було ухвалене у результаті аудитів з охорони праці.
«Ми намагаємося не лише виявити ризики, а й допомогти цеховикам їх усунути, – говорить провідний інженер з охорони праці Володимир Вихренко. – Цього разу встановили, що використання старих крісел дійсно становить ризики для здоров’я водіїв. Проблему вирішували разом із залізничниками. Потрібні крісла знайшлися у резерві одного з цехів підприємства. Залишилося їх лише встановити. Протягом останніх років у залізничному цеху № 3 багато зроблено для покращення умов праці та рівня безпеки. Наприклад, це придбання універсальної машини на базі автомобіля «Мерседес» для прибирання та впорядкування колій. Якісніше прибирання колій робить залізничний рух безпечнішим. А нещодавно придбані оглядові дзеркала зробили безпечнішою операцію огляду залізничного транспорту. Своєчасно ж виявлені несправності устаткування – це також запорука безпечної роботи як для техніки, так і для людей».
З цього зокрема складається життя Елен Ковальової. На роботі вона є одним з елементів ланцюжка виробничого процесу з відправлення поїздів з продукцією підприємства у «подорожі» до споживачів. А під час відпусток та вихідних любить сісти у пасажирський потяг та вирушити у чергову подорож Україною чи світом. Цього року за відмінну роботу Елен відзначили грамотою «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Клацання комп’ютерної мишки, дзвінки телефонів, а за вікном – стукіт коліс та гудки залізничних составів. Під такий акомпанемент щодня разом з колегами працює Елен Ковальова – старша прийомоздавальниця вантажу та багажу вантажної служби УЗТ нашого підприємства.
«Вести облік та обробку перевізних документів в інформаційних системамх підприємства – це основне моє завдання, – розповідає Елен Ковальова. – Мені треба ретельно перевірити весь пакет перевізних документів та вказану в них інформацію про вантаж, про одержувача , умови поставки та ін. А потім (усміхається) усі букви та цифри, наче під рентгеном, перевірити ще раз, аби не дати шансу жодній неточності. У цій роботі я взаємодію зі спеціалістами інших служб підприємства, через якихтакож проходить оформлення супровідних документів на товарну продукцію підприємства, що відправляється залізничним транспортом. Ми все уточнюємо, перевіряємо, звіряємо – ось чому у нас так часто лунають телефонні дзвінки. Коли вся інформація повністю зібрана, перевірена, а документи готові, ми вносимо дані до інформаційної системи SAP».
У цій справі Елен Ковальова вже 20 років. Професію вона опановувала тут, на виробництві. Працювати доводилося не лише в кабінеті, а й проводити різні операції з вагонами на коліях, щодня «намотуючи» по них чимало кілометрів. Її вчителями та наставниками були попередні керівники вантажної служби Марія Черевко та Любов Юденко, прийомоздавальники вантажу та багажу Ганна Фоменко та Світлана Логвін. Вони щоразу говорили Елен, що головне у їхній роботі – це не лише знання договірних відносин з «Укрзалізницею», розуміння виробництва, специфіка діяльності роботи залізничного транспорту, а й чимала стресостійкість та увага. Адже прийомоздавальнику вантажу та багажу треба мати справу з великою кількістю інформації, враховувати різні ситуації, вміти правильно долати складнощі, а ще –спілкуватися з різними людьми, комунікувати з колегами різних підрозділів підприємства.
«Працювати на підприємство я, як кажуть, пішла за покликом крові, адже мої батьки теж працювали тут, – продовжує Елен. – Мій батько Олександр Олександрович був помічником, а згодом машиністом тепловозу, працював на ДП № 9. Мама Єлизавета Георгіївна була кравчинею, так-так, була така посада у колишньому цеху благоустрою».
Постійний рух в житті та на роботі, бажання завжди дізнаватися про щось нове привели Елен до ком’юніті людей, які цікавляться життям в інших містах та взагалі у світі. Мова йде про подорожі, вони є основним захопленням Елен Ковальової.
«Щороку я намагаюся подорожувати. Кожна поїздка приносить радість, задоволення, чимось вражає, захоплює, збагачує, – говорить Елен Ковальова. – Я була в Одесі, Трускавці, Східниці, Буковелі, Ворохті, Яремче, Ужгороді, Сваляві, Косино, Мукачеві та багатьох інших містах України. Впродовж останніх семи років подорожей відвідала Туреччину, двічі Ізраїль, Швейцарію, Францію, Єгипет, ОАЕ, Іспанію, Грецію, Польщу, Румунію, Сербію, Чорногорію. Усі вони – чудові країни, зі своїм колоритом, цікавинками. Та у кожній поїздці я мимоволі все порівнюю з Україною і розумію, що вона – найкраща. Це мій дім, тут живуть мої рідні, друзі, тут моя робота, колеги, тут все знайоме та зрозуміле. Саме тому я й не поїхала за кордон у перші дні війни, а залишилася зі своєю родиною. Волонтерю, як і всі в нашій країні. Вважаю, що ділитися треба щастям, а добрі справи люблять тишу. Тому ми тихо робимо свою справу, сподіваємося тільки на себе та своїх товаришів, ставимо мету та досягаємо її. А головна наша мета на сьогодні усім відома – це Перемога».
Вірний військовій присязі та українському народу він мужньо виконав свій військовий обов’язок. Серце захисника зупинилось 27 листопада 2023 року у Богуславській центральній лікарні.
Працювати на підприємство Максим Келип влаштувався у 2000 році. У залізничному цеху № 2 транспортного департаменту він спочатку був помічником а згодом став машиністом тепловозу. Останнім часом Максим працював на залізничній станції Східній. На військову службу Максима Келипа призвали у квітні минулого року.
«Талановитий, перспективний працівник, зі щирим та добрим серцем, чистою і світлою душею, відкритою усмішкою. Це все про Максима Келипа. На Максима завжди можна було покластися, він дотримувався слова, підтримував та допомагав у будь-яких справах, був надійним другом, завжди готовим прийти на допомогу», – говорить Дмитро Скобєдін, в.о. старшого майстра ЗЦ № 2.
Підприємство висловлює щирі співчуття родині Максима та його друзям.
