Позначка: арселорміттал кривий ріг

Категорії
Наші люди

Головна опора в житті – оптимізм

Ця людина впевнена в собі, знає, чого прагне, вміє добре працювати, їздить на роботу велосипедом і на різні життєві ситуації дивиться з оптимізмом. Водій навантажувача управління складського господарства і підготовки виробництва Олександр Баранець отримав цього року найвищу відзнаку підприємства «Честь і гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг».

«І навіщо ті росіяни приперлися на нашу землю? Сьогодні знову вночі майже ніхто не спав. Гупало сильно. Там, де я живу, чомусь найчастіше і ракети над головою свистять, і «шахеди» торохтять. Та як би там не було, зранку я сідаю на велосипед, який 30 років тому купив за дешево, та їду на роботу. Так роблю вже багато років. Це додає мені здоров’я та заряджає енергією на цілий день». З цих слів Олександра Баранця ми розпочали розмову-знайомство з ним.

Працювати на підприємство Олександр прийшов на початку восьмидесятих років минулого століття. Був оператором поста управління на тоді ще блюмінгу № 3. Робота була цікавою, перспективною. Якби не «але»: у 1986 році сталася чорнобильська аварія. І Олександр Баранець став одним із перших, кому довелося ліквідовувати її наслідки.

«Це зараз у військкоматах люди медкомісію проходять, а за радянських часів було по-іншому: зранку визвали до військкомату, а ввечері мене з іншими хлопцями вже везли до Чорнобиля, – розповідає Олександр Баранець. – На місці нас вишукували та запитали, хто знає хімію. Я відповів «ні» і мене одразу забрали, сказали, що зроблять із мене «хіміка» за дві години. З’ясувалося, що я потрапив до наукового центру міністерства оборони атомної енергетики. Назва помпезна, а насправді робота у мене була страшною. Я відбирав проби у рудому лісі, це саме там, де після викиду радіації нічого живого не залишилося, а також навколо самої атомної станції. Іноді було моторошно. Заходиш до хати, а там все так, ніби люди тільки-но її залишили: лежать речі, їжа на столі. А навкруги тиша, навіть комах нема. Таку роботу довелося виконувати 40 діб. В умовах радіації це дуже довго. Це зараз я розумію, що для мене та багатьох інших то теж була своєрідна війна. Багатьох хлопців, які тоді були зі мною, вже немає в живих. Я не знаю, що мені допомогло, напевне оптимізм та бажання жити».

Коли Олександр Баранець повернувся на підприємство, то змінив професію – став водієм вилкового навантажувача в тоді ще цеху підготовки виробництва (зараз цеуправління складського господарства і підготовки виробництва). Ця робота вимагає не лише стовідсоткового володіння технікою, а й уміння ювелірно вправлятися із різними вантажами, наприклад, брикетами із вогнетривкою цеглою для ремонту доменних печей та інших «гарячих» робіт або контейнерів із різною продукцією. Працювати доводиться багато, наприклад, впродовж зміни треба завантажити або вивантажити від 100 до 200 тонн вантажів, та ще й зробити це все акуратно, щоб не пошкодити продукцію. Олександр розповідає, що навчатися цій справі йому довелося майже самотужки. Досвідчені водії показали, як правильно це робиться, і у Баранця все одразу вийшло так, як треба. Окрім того, він добре знається на техніці і може самостійно слідкувати за технічним здоров’ям свого навантажувача.

«Коли мені повідомили, що я отримав звання «Честь і гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг», то я одразу не повірив в це, – продовжує Олександр Баранець. – З 1981 року я просто сумлінно працюю на підприємстві, намагаюся робити свою справу якісно і вчасно. І мені приємно, що таке ставлення до роботи цінується, це я вже добре знаю зі свого досвіду. За роки роботи мене неодноразово нагороджували: і грамоти давали, і премії. Пам’ятаю, в «лихі» дев’яності роки за браком грошей існував бартер, тоді мене нагородили спортивним костюмом. Гарний був, красивий. Зносив його із задоволенням. Знаком «Честь і гордість» пишаюся. За мене пораділи мої рідні: дружина Вєра, яка теж свого часу працювала кранівницею у нашому підрозділі, та дві мої доньки Людмила та Валентина. Вони теж працюють на підприємстві. До речі, я вже щасливий дідусь, онуку Кирилу 10 років, а онучці Каті – 12. Вони часто розпитують мене про роботу, про підприємство. Хочеться, щоб і вони знайшли свою справу, коли виростуть, щоб робота їм подобалася. Цього бажаю й усій молоді, яка зараз тільки розпочинає своє трудове життя. Головне, щоб нарешті скінчилася ця війна та настала наша перемога».

Категорії
Новини

Запитували – відповідаємо

Про відпустки під час війни, оплату у 2/3 та можливість працювати

На запитання працівників нашого підприємства відповідають фахівці департаменту з персоналу «АрселорМіттал Кривий Ріг».

«Щороку ми плануємо свою відпустку. Раніше ми завжди зазначали у заяві, що відпустка планова. Але зараз чомусь у шаблоні заяви нам пропонується позначати відпустку позаплановою. Чому так, адже ми дотримуємося свого графіку відпустки, навіщо нам пропонується позначати, що вона позапланова? Який в цьому сенс? Чи не несуть такі нововведення якісь ризики для працівника?»

– Жодних ризиків для працівника дане формулювання не несе. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом. За узгодженням сторін трудового договору терміни відпусток (за графіком) можуть бути зміненими. Тому для планових та позапланових відпусток використовується один шаблон заяви.

«Почув, що з першого вересня 2/3 заробітної плати відмінили. Якщо це правда, то що робити тим людям, які не можуть зараз працювати через те, що їх підрозділ зараз не працює?»

– Через введення на території України воєнного стану згідно з указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» обсяги виробництва підприємства були знижені до технологічно можливого мінімуму. Тому, щоб зберегти персонал, з початку війни частині співробітників було запропоновано простій за межами підприємства з оплатою 2/3 встановленого окладу.

Проте на сьогоднішній день велика кількість працівників мобілізована, і на підприємстві виникла потреба в комплектуванні актуальних вакансій. Таким чином у працівників, чиї підрозділи зараз не працюють, є можливість отримати нову професію та попрацювати в інших структурних підрозділах підприємства.

Ознайомитися с усіма актуальними вакансіями можна у фахівців департаменту з персоналу, звернувшись до кабінету № 205 Університету АрселорМіттал (3-я дільниця). За додатковими роз’ясненнями можна звернутись до начальника відділу праці вашого підрозділу.

«З початку війни у нас скоротилася відпустка до 24 діб. Люди говорять, що наразі цей обмежений термін скасовано. Чи можна вже брати усі дні своєї відпустки?

– Відповідно до ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» тривалість щорічної основної відпустки протягом воєнного стану складає лише 24 календарних дні для поточного робочого року. Це правило почало діяти у 2022 році та залишається чинним і сьогодні.

Якщо ж у працівника залишилася невикористаною частина додаткової відпустки, яку він заробив впродовж мирного стану, до війни (наприклад,  відпустка за ненормований робочий день, за шкідливі умови, за особливий характер праці), то працівник додатково може її використати.

«За війну і до неї багато хто з нас накопичив дні невикористаної відпустки. Раніше нам казали, що їх можна буде відгуляти пізніше. Зараз ходять чутки, що дні невикористаної відпустки будуть скасовані і «згорять». Чи це законно?»

– Обмеження на надання щорічної основної відпустки тривалістю не більше 24 календарних днів за поточний робочий рік враховує наступне:

  • якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, то різниця днів відпустки не втрачається, а має бути надана працівнику після закінчення дії воєнного стану;
  • у разі звільнення працівника під час воєнного стану йому буде виплачена грошова компенсація відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки» за всі дні невикористаної відпустки.

«Раніше за ненормований робочий розпорядок нам до відпустки додатково нараховувалося 7 додаткових днів. Це правило діє і зараз?»

– На період дії воєнного стану можливість нарахування додаткових днів відпустки за ненормований робочий час призупинена.

Категорії
Новини

Позитивний досвід ремонтної дільниці

Токар Максим Хроменок

У працівників дільниці з ремонту устаткування СПЦ-2 є чому повчитися щодо ставлення до безпеки праці.

Візитівками сортопрокатного цеху є довжелезні прокатні стани з нагрівальними печами, прокатними клітями, вогняним розкатом, який невпинно крізь них рухається, лінією пакування та складом готової продукції з величезними кранами, які їздять туди-сюди, відвантажують прокатну продукцію. А от взірцем з організації безпеки праці фахівці з ОП вважають ремонтну дільницю СПЦ-2.

«Звичайно ж, до самих станів прикута величезна увага, – розповідає інженер з ОП Володимир Сікорін. – Заготовки, нагріті до температур вище 1000 градусів за Цельсієм, гарячий розкат, що шалено мчить станом і весь час прагне вирватися на свободу, валки, які обертаються з неймовірною швидкістю, потужні вантажопідйомні механізми, устаткування під електронапругою – це безліч ризиків. Але у майстерні, де ремонтують та виготовляють устаткування СПЦ-2, також багато небезпек. І організація безпечної роботи на цій дільниці є прикладом для інших».

Керує ремонтною дільницею майстер з ремонту устаткування СПЦ-2 Віталій Сінельник. Він люб’язно запросив нас у гості і розповів, як у них влаштована система безпеки праці. Йдемо величезною майстернею за розміченим жовтою фарбою маршрутом пересування. На підлозі не видно проливів мастила чи металевої стружки, що нерідко буває у приміщеннях, де працюють верстати. Все це прибирається регулярно. Так  мінімізується один з найрозповсюдженіших ризиків на підприємстві – перечепитися, впасти і отримати травму. До речі, з початку року подібним чином травмувалося вже троє працівників підприємства.

«Як бачите, у майстерні багато верстатів, – розповідає майстер Віталій Сінельник. – Токарні, фрезерні та інші. А верстати – це ризики: обертові частини, які можуть затягти руку за незастібнутий рукав, електронапруга, стружка, що може відскочити. Тому про обережність та засоби індивідуального захисту ніхто не забуває і застібнути спецодяг – також. А захисні металеві загорожі запобігають потраплянню сторонніх осіб до зони роботи верстатів. Раніше цієї огрожі не було. Працівники говорили, що добре було б встановити такі додаткові бар’єри проти ризиків. Тож так ми і зробили».

Начальник відділу з охорони праці Олексій Курочка, який має чималий досвід роботи у сфері організації безпечної роботи, зазначив, що від керівника дуже багато залежить.

«Якщо робітники звертаються до майстра зі скаргами чи пропозиціями, – говорить Олексій Курочка, – а він не реагує відразу, забуває або просто не хоче заморочуватися, то скоро людям це набридне і вони більше не підходитимуть з наболілим. Отже, не буде і покращень. На цій дільниці людей чують, а вони віддячують серйозним ставленням як для роботи, так і до безпеки. Вони не тікають від фахівця з охорони праці, а навпаки спілкуються, діляться інформацією, ідеями, консультуються з фахових питань. Люди відчувають добре ставлення до себе».

Токар Максим Хроменко працює на дільниці з 1996 року. На його пам’яті нещасних випадків тут не було. А от серйозне ставлення до охорони праці було, скільки він пам’ятає, і це – добра традиція.

«Якщо відверто, то нас і мотивувати працювати безпечно немає особливої потреби, – каже Максим. – Усі ми дорослі люди. Якщо прийшов, то маєш працювати за правилами. Хіба розумна людина захоче піти звідси без пальця, руки чи ока? Верстати у нас старенькі, але підтримуємо їх у чистоті та справними. Самі ж і ремонтуємо. Старі лампи розжарювання замінили на сучасні. Стало набагато світліше – це також складова  безпеки. Головне – необхідно дотримуватися правил і не спішити. Подумав, роздивився, чи немає ризиків, а тоді вже й за роботу».

Категорії
Наші люди

Головний калібрувальник і межі можливого

З початку повномасштабного російського вторгнення кожен з нас мимоволі став хоч трохи воєнним експертом. «Контрнаступ», «дрон», «Леопард» та інші слова увійшли до повсякденного вжитку. Серед таких слів є й «калібр».

Це слово універсальне. Воно часто вживається і в металургії, серед фахівців прокатного виробництва. Є навіть така спеціальність – калібрувальник, без якої неможливо уявити виробництво прокату. Нещодавно головний калібрувальник прокатного департаменту Володимир Найдьонов отримав найвищу нагороду підприємства – звання «Честь і гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Після навчання у металургійному технікумі, а потім ще й в інституті, Володимир у 1995-му році прийшов працювати на блюмінг-2  вальцювальником. А за три роки Найдьонову запропонували місце у калібрувальному бюро.

Щоб виготовити прокатну продукцію, треба прокатати нагрітий метал (розкат) між валками прокатних клітей. Метал, проходячи через ці валки, стає все тоншим і тоншим, поки не набуває потрібної форми та товщини. А от який прокат вийде зі стану – арматура, квадрат або кутник – залежить саме від калібру. Калібр – це отвір між струменями валків, крізь який проходить метал. А струмені – це пази, які вирізаються на валках у вальцетокарному цеху. Те, якої форми та розміру мають бути пази на валках кожної кліті, і вирішує калібрувальник. Він створює схему калібрування для кожного виду прокатної продукції. Але не лише це.

«Щоб вийшов прокатний профіль діаметром 40 міліметрів із квадрата 80х80 мм, метал має пройти через сім клітей, – пояснює Володимир. – А щоб отримати катанку діаметром 5 мм із квадрата 150х150 міліметрів знадобиться вже 30 клітей. Кожна кліть має свій калібр, який ми розробляємо, креслимо. А ще калібрувальники розраховують оберти валків за секунду, швидкість руху розкату станом та інші параметри, які необхідні для отримання потрібної споживачеві продукції. Це все разом і є технічною документацією, за якою токарі нарізають струмені, а прокатники налаштовують стан».

Чим професійніше зроблена технічна документація, тим менше треба експериментальних прокаток та переналаштувань,  тобто заощаджуються час та ресурси. Освоєння випуску нового виду продукції – це щоразу виклик для калібрувальника. Впродовж останніх років освоєння нових профілів йшло шаленими темпами, адже конкуренція на ринку металопрокату надзвичайно жорстка і важливий кожен клієнт, що б він не забажав отримати. Наші калібрувальники на чолі з Володимиром Найдьоновим розробили технічну документацію для виготовлення таких специфічних видів, як чотирирядна арматура із серповидними ребрами, і з постійною висотою ребер та багато іншого.

«Інколи доводиться розсувати межі можливого і освоювати профілі, на які наші стани не були розраховані, – усміхається Володимир. – Наприклад, кутник з полицею 63 міліметри на дрібносортному стані № 2, тоді як у проєкті стану є обмеження 20-45 мм. Або нещодавно освоїли катанку діаметром 4,5 та 5 мм у прокатному цеху № 3, хоча проєктна можливість стану становить не менше, ніж 5,5 мм. Це розширило конкурентоспроможність підприємства, додало нових клієнтів. Ненудна у нас робота, маю сказати. Творча».

Володимир Найдьонов – не лише калібрувальник найвищого гатунку, а й лідер у своєму колективі. Він надзвичайно цінує всіх своїх колег, а особливо досвідчених Сергія Темченка та Владислава Брагинця, з якими пропрацював пліч-о-пліч багато років. Натомість Володимира високо цінують у прокатному департаменті.

«Володя протягом багатьох років бездоганно виконує свою роботу як фахівець та керівник, – говорить заступник директора прокатного департаменту Сергій Чумаченко. – Він і його колеги надзвичайно багато зробили для освоєння нових видів продукції і продовжують це робити, незважаючи на війну.  У нас для цього є більше можливостей, тому що зараз прокатні стани не працюють на повну потужність. Лише коли Найдьонов з його командою накреслять усі калібри, прохід металу, починаючи з квадрату 150 і до діаметру 4,5 готової продукції, за справу беруться прокатники. Робота калібрувального бюро надзвичайно цінна для нас. Правильно розроблена документація дають нам стабільні виробничі показники та якісний прокат».

Категорії
Новини

Чавун «ходитиме» оновленим шляхом

З червня в «АрселорМіттал Кривий Ріг» триває впровадження програми «Хід чавуну». Програма передбачає проведення власними силами капітального ремонту колій, якими чавун перевозиться від доменних печей №№ 6, 8 до конвертерного цеху.

Мета цієї програми – капітально оновити колії та усі складові залізничного господарства на них і забезпечити безаварійний рух вантажних перевезень. На реалізацію «Ходу чавуну» підприємство скерувало 4,5 млн грн.

«Через природні фактори та складні умови експлуатації колій, по яких систематично рухаються платформи із важкими ківшами з розплавленим чавуном, потребують як постійного поточного утримання, так і ремонтів. Щоб досягти найкращого та ще й довготривалого результату, в управлінні залізничного транспорту вирішили впровадити програму «Хід чавуну». Вона розрахована на три місяці. Такий ремонт дозволить забезпечити безпечний рух на цій ділянці впродовж наступних від 7 до 14 років», – сказав начальник залізничного цеху № 3 Вячеслав Тіняков.  

Основний акцент програми направлений на капітальний комплексний ремонт саме тих колій, які ведуть від розливних машин доменних печей №№ 6 та 8 до конвертерного цеху, а також стрілочних переводів та ділянок з’їздів на цьому шляху. Протяжність складає до 3 кілометрів і проходить через станції Розливну, Доменну, пост Чавунний, та один перегін.  Раніше такі капітальні ремонти виконували підрядні організації. Але зараз через війну сторонні організації не працюють на підприємстві. Тому було вирішено увесь обсяг робіт здійснити власними силами. Тим більше, що для цього є все необхідне: фахівці, інструменти, матеріали, техніка. Тож до роботи взялися майстри залізничного цеху № 3.

Володимир Баніт, Євгеній Дяченко, Олександр Гречаний, Микола Кирикилиця, Олексій Пархоменко, Роман Сергєєв, Павло Коропатник, Олександр Минько

«Програма «Хід чавуну» складається із 18 пунктів – видів капітальних ремонтів. Серед них є такі, як повна заміна верхньої будови колій, земляного полотна, дренажних споруд, стрілочних переводів тощо. До речі, під час заміни стрілочних переводів замінюються усі їх складові, від металевих частин до підрейкової основи – брусів. Також замінюється і щебенева основа. На сьогоднішній день ми виконуємо 15-й пункт цієї програми, тож роботи ще тривають. В роботу беремо ще один стрілочний перевід та ділянку колій із залізобетонними шпалами», – продовжив Вячеслав Тіняков.

«Всі старі матеріали зняли, вичистили непридатний баласт та вклали нове – саме так ми і здійснюємо капремонти колій, стрілочних переводів та з’їздів. Робота хоч і важка, але не нова для колективу монтерів колій ЗЦ № 3, та й особливості цієї дільниці ми добре знаємо, адже працюємо на ній вже понад 20 років, – говорить начальник доменної дільниці ЗЦ № 3 Роман Сергєєв. – Нам допомагає те, що шоста доменна піч зараз знаходиться на капітальному ремонті. Щодо восьмої, яка працює, то свою роботу ми узгоджуємо з доменниками. Координувати наші дії, регулювати рух допомагає начальник доменного району ЗЦ №1 Олександр Драпчук. Заплановані роботи виконуємо під час так званих технологічних «вікон» у доменному цеху, коли триває пауза між плавками. Ремонт, заміну залізничного господарства на цій дільниці робимо ретельно, якісно, щоб колії, стики і всі інші складові були надійними та служили якнайдовше».

Категорії
Новини

Захищаючи Україну, загинув працівник сталеплавильного департаменту

Розливальник сталі конвертерного цеху Павло Ліхман був призваний на військову службу під час мобілізації 2 березня 2022 року. А 29 серпня того ж року бойовий медик механізованого батальйону Павло Ліхман зник безвісти під час боїв поблизу населеного пункту Миролюбівка Херсонської області. Офіційне підтвердження його загибелі прийшло лише нещодавно.

Як розповів старший змінний майстер відділення безперервного розливання сталі Олександр Новак, Павло Ліхман був одним з найкращих розливальників сталі у відділенні. «Павло дуже швидко зростав професійно, – говорить Олександр. – Щойно завершивши стажування, він вже виконував обов’язки старшого розливальника, що вимагає неабиякої кваліфікації та організаторських здібностей. Дуже відповідальним був. Йому можна було довірити найскладнішу роботу і не переживати за якість її виконання. Дуже спокійний був Павло і завжди усміхнений, привітний. Жодного конфлікту, жодного негативу я від нього не пам’ятаю. Це непоправна, важка втрата для всіх нас».

У Павла Ліхмана залишилися дружина та двоє синів.

Висловлюємо щирі співчуття родині, близьким та колегам загиблого воїна-металурга.