Позначка: арселорміттал кривий ріг

Категорії
Новини

Гороскоп на квітень

Настрій квітня закладено вже у його назві. Все розквітатиме, життя почне набирати обертів. Події будуть змінюватися динамічно. Поступово почнуть вималюватися шляхи розв’язання проблем, які здавалися невирішеними. Надія є, але й попрацювати доведеться.

Овен

Вам потрібно зробити крок назад та переосмислити те, що ви зробили у минулому місяці. Можуть турбувати деякі спогади про минуле. Щоб подолати негатив, варто визнати власні помилки та перепросити із чистим серцем. Тоді вам відкриється шлях до більш позитивних подій та здобутків.

Тельці

Тельці, будьте обережніші у своїх робочих справах. При цьому будьте милими та м’якими з людьми, які працюють під вашим керівництвом або залежать від ваших рішень: інакше ви можете зіштовхнутися з «бунтом» та критикою.

Близнюки

Квітень обіцяє низку неоднозначних подій. Удача буде супроводжувати практично у всьому. Але разом з енергією, ідеями і турботами буде й багато спокус. Але ще не час втрачати пильність, загроз добробуту теж чимало, а от як ви з цим впораєтеся залежить лише від вас самих.

Рак

Ви наче перед стрибком у безодню – набрали повні груди повітря і приготувалися до найгіршого. Та доля вирішила навпаки: вам час зайти у спокійну воду і потроху гребти у потрібному напрямку. На вас там чекатимуть досить привабливі пропозиції. А вже вам вирішувати, на яку з них пристати.

Леви

Місяць непростий у професійному та особистому плані. Переконайтеся, що ви зберігаєте спокій і перебуваєте поряд із надійними людьми, яким можете довіряти. Не впадайте у депресію, адже все не так страшно. Вже з’явилися перші ознаки того, що ситуація  може змінити все для вас на краще.

Діви

Ваше професійне життя залежатиме від вчинків, здійснених у попередні місяці. Приділіть увагу минулим завданням та проєктам, проаналізуйте помилки та складіть плани на їх основі. Робіть все помірковано, але не затягуйте з цим.

Терези

Все цього місяця вказує на гармонію та примирення. Якщо у вас були проблеми на роботі або конфлікти з колегами, вони можуть вирішитися. Грошові справи підуть у гору. Якщо ви заощаджували, зараз найкращий час, щоб поступово почати витрачати кошти на заплановані покупки.

Скорпіон

Перш ніж звинувачувати будь-кого, зверніть увагу на власні слова та дії. Зірки передбачають, що ви можете помилятися, коли відстоюєте свою точку зору. Водночас впевненість може принести вам гарні можливості у роботі. Тому дійте, але не агресивно, а впевнено.

Стрілець

Спочатку вам потрібно акумулювати свою енергію, радять зірки. Уже у другій половині місяця вона вам дуже знадобиться, щоб домогтися давно поставлених цілей. Не бійтеся ризикувати – все складеться належним чином. Але будьте обережні у питаннях непередбачених витрат. 

Козоріг

Місяць буде непростим, адже попереду великі зміни, які ви так не любите. Не хвилюйтесь, а сприймайте все, що відбувається, як благо. Можете сміливо покладатися на свою інтуїцію – вона не підведе. Якщо все зробите правильно, то вам гарантовані перемоги на всіх фронтах.

Водолій

Цей період треба використати з користю. Будуть час та можливості подбати про себе, приділити увагу власному здоров’ю та психологічному розвантаженню. Тому не ігноруйте знаки долі, які підказують вам, що треба уповільнитися та відпочити. Це час для перезавантаження.

Риби

Зірки радять зберігати спокій. Ситуації будуть різними і навіть виходити з берегів, але це не привід панікувати. Вам, як і раніше, слід залучитися підтримкою близьких та друзів. Разом вам до снаги зрушити гори, тому почніть гуртувати команду навколо себе вже зараз.

Категорії
Новини

«Я хочу, щоб цей Янгол тебе оберігав…»

Так написано в одному листі-побажанні захисникам України.

В агломераційному цеху № 3 серед дітей працівників підрозділу організували виготовлення малюнків та оберегів, які вже скоро поїдуть на фронт підвищувати нашим воїнам настрій та надихати їх на скорішу перемогу.

Акцію в цеху так і назвали «Лист захисникові». Ідею провести її в колективі обговорювали в колективі і раніше, але втілили в життя  після того, як у гості до колег під час відпуски після року служби прийшов мобілізований робітник цеху.

«Це Олег Кащин, машиніст екскаватору нашого цеху, – розповідає Олена Хібіна, старший майстер основної виробничої дільниці АЦ № 3. – Він прийшов побачитися зі своїми колегами. Ми поговорили про життя, про військову ситуацію, згадали тих, хто з нашого цеху зараз служить в ЗСУ. Я поцікавилася, як він ставиться до дитячих малюнків та поробок, які діти передають нашим бійцям. У відповідь він дістав із кишені загорнуту у целофановий пакетик фігурку маленького янголятка та протягнув її мені. Олег розповів, що це янголятко «прилетіло» йому на фронт від наших українських діток і тепер служить йому за оберіг. І такі обереги є майже у кожного бійця у його підрозділі… Знаєте, ця мить була якоюсь неймовірною! Вже тоді я зрозуміла, що наш дитячий захід треба проводити якнайскоріше».

Олег Кащин розповів, що дитячі малюнки взагалі додають сил бійцям. У їхньому бліндажі є ціла стіна у дитячих малюнках. Воїни дивляться на них і у прямому сенсі заряджаються силою від дитячої доброї енергетики. Багато хто згадує свої родини, дітей. І кожен розуміє, що зараз він захищає саме їх, щоб діти могли зростати вільними у вільній країні. Дитячі малюнки були також і в госпіталі, де Олег лежав після поранення.

Дитячий захід з виготовлення малюнків та оберегів організовували  адміністрація АЦ № 3 за участі профспілкового комітету ПО ПМГУ. Дуже скоро в цеху назбиралося 25 різноманітних робіт, авторами яких стали діти віком від 5 до 16 років. До речі, маленькі творці  зробили і унікальні конверти, теж з малюнками.

Родина слюсаря-ремонтника Віталія Заїки одразу долучилася до цього заходу. Його донька Анастасія, яка вчиться у третьому класі, вирішила зробити навіть два обереги – янголятка із натурального льону та намалювала серце з жовто-блакитними половинками. Свої поробки вона оздобила патріотичними стрічками.

«Я вперше створювала такі роботи, вигадала їх сама, а тато допомагав мені, – сказала Анастасія. – Оберег я зробила маленьким, щоб його було зручно носити з собою. А на малюнку я залишила побажання нашим воїнам. Я хочу, щоб вони залишалися живими і неушкодженими і перемогли ворога».

Обереги зробили і три сини дозувальниці Олени Лавриненко – Микола, Мишко та Артем. Найстарший Микола виліпив янголятка із пластиліну, який здатний затвердіти. Вийшов справжній брелок, який можна причепити будь-куди. Як розповіла Олена, раніше родиною вони виготовляли дуже багато патріотичних браслетів. Їх передавали на фронти, а деякі браслетики поїхали до Італії до родин наших переселенців.

Брелок янгола, тільки із бісеру зробила і одинадцятирічна Єлизавета, донька дозувальниці АЦ № 3 Олени Клочко. Брелок із клейового пістолету зробив десятирічний Максим, син дозувальниці Наталії Петренко та інші діти працівників АЦ № 3. І в кожній роботі були схожі побажання бійцям – скорішої перемоги і повернутися до своїх рідних живими і неушкодженими.

«Під час війни усі ми відчуваємо єдність та намагаємося допомагати один одному. І це не якісь там високі слова, це правда нашого життя, – сказав Віталій Книга, начальник АЦ № 3. – Зараз в ЗСУ країну боронять 16 наших працівників. Ми постійно на зв’язку із ними та усіляко підтримуємо їх як морально, так і матеріально. На жаль, в цеху є й загиблі. Пам’ять про них завжди буде з нами. Щодо дитячих робіт, то нехай ці листи, малюнки та поробки надають моральної підтримки воїнам та стануть їм справжніми та надійними оберегами. А щоб у дітей був гарний настрій і бажання продовжувати таким чином волонтерити, ми разом із профспілковим комітетом підготували їм невеличкі подаруночки, які передали дітям через їхніх батьків».

Категорії
Новини

Правило номер один…

Про перше з «Золотих правил» говоримо з працівниками одного з цехів підприємства з найбільшою кількістю ризиків.

Людина, у якої все в нормі з інстинктом самозбереження, не сяде у маршрутку з водієм, який ледь не засинає находу і від якого ще й тхне спиртним? Краще вже дочекатись іншої маршрутки. Робота в цехах гірничо-металургійного підприємства не менш, а часто й більш небезпечна, ніж жвавий дорожній рух. Тож не дивно, що першим з оновлених «Золотих правил» з охорони праці є таке: «Я працюю у працездатному та тверезому стані».

Нагадаємо, що в новому варіанті «Золотих правил» разом з основним формулюванням та візуалізацією є ще й приклади застосування. Ось як виглядає зараз перше правило:

Якщо на нашому підприємстві визначати цех з найнебезпечнішими умовами виробництва, то теплоелектроцентраль посіла б один з перших щаблів у цьому рейтингу. Тут виробляють для цехів електроенергію, пару та гаряче дуття (нагріте стисле повітря) .

«Тиск, електрообладнання під величезною напругою, височезні температури – ось далеко не повний перелік того, що може миттєво вбити, – розповідає інженер електростанції ТЕЦ-1 Вадим Гуща. – Майже 100 кілограмів на квадратний сантиметр – такий тиск в парових котлах. А ще є паропроводи та турбоповітродувки. Температура пару сягає 540 градусів за Цельсієм. А напруга в електромережах – 6000 вольт. Уявляєте, якщо цими стихіями будуть керувати люди, у яких з різних причин порушені концентрація, координація чи інстинкт самозбереження? Помилки можуть призвести до розривів паропроводів, гідроударів, викидів факела, пожеж, враження струмом з трагічними наслідками. Тому алкоголь, наркотики, непрацездатний стан у нас недопустимі».

Старший майстер дільниці електричного цеху № 1 ТЕЦ-1 Сергій Сидоренко працює в цеху вже близько 35 років. Він залюбки поділився своїм досвідом, як доводити до працівників необхідність ставати до роботи лише у належному стані, а також забезпечувати виконання правила № 1.

«Ми живі люди, – почав Сергій. – Хтось не вживає алкоголь взагалі, але давайте будемо чесними, більша частина дорослого населення в міру вживає: свято, зустріч з друзями, наприклад. Але для всього є свій час. Напередодні робочого дня я ніколи собі цього не дозволяю, не кажучи вже про роботу. І для всіх це суворо заборонено! Вранці я зустрічаюсь з людьми, питаю, як вони почуваються. Якщо хтось поводиться не так, як завжди, одразу необхідно визначити причину».

Сергій розповів нам, що майже у всіх випадках зміна поведінки пов’язана з родинними чи побутовими обставинами. Але всіляке траплялося.

«Дійсно, кілька разів доводилося відправляти підлеглих дихати в трубку, – говорить старший майстер. – Тут компромісів немає. Краще не встигнути виконати роботу, ніж хтось загине від п’яної помилки. Тай я сісти за ґрати не хочу. Маємо електричні схеми, які постійно змінюються. Коли електромонтер заступає на зміну, то йому необхідно в цих схемах розібратись. Є такий жарт, що без пляшки не розібратися. А в нас навпаки, до електроустаткування після пляшки годі й підходити, лише по тверезому. Тому з алкоголем і наркотиками у нас все суворо. Ті, хто попався, самі звільнювалися, не чекаючи статті».

Як розповів далі Сергій, інколи незвичний стан працівників може бути пов’язаний з тим, що людина приїхала на роботу хворою.

«Якщо бачу, що хтось не дуже добре себе почуває, – продовжив Сидоренко, – то негайно закріплюю супроводжуючого, руки в ноги, як кажуть, і до здоровпункту. Я не фахівець. Фельдшер повинен вирішити, що робити: дати пігулку та почекати або направити до медичного закладу. Уявляєте, якщо у людини під час роботи з нашим обладнанням запаморочиться голова чи вона втратить свідомість? Інколи працівник свідомо приховує свій стан, наприклад, підвищений тиск. Боїться, що не пройде медкомісію і втратить роботу. Я ж завжди кажу: краще втратити роботу, ніж втратити життя чи забрати його в когось».

Сергій та Вадим зазначили, що такі інциденти трапляються, але переважна більшість працівників ставляться серйозно до свого стану на роботі. «Були непоодинокі випадки, коли бригада сама просила колегу, стан якого викликав підозру, звернутися до фельдшера, – розповів Вадим Гуща. – А якщо той відмовлявся, то сповіщали про це керівника. Так і говорили: «Ми відмовляємося поруч з ним сьогодні працювати, бо це небезпечно для всіх». І більшість в цеху це вважає не «стукацтвом», а навпаки – порятунком від можливої біди. Кому ж як не людям, що працюють у небезпечних умовах, знати, як важливо дотримуватися першого правила? І не лише на роботі, а під час ремонту вдома, нарізки картоплі на кухні чи керування автомобілем».

Також читайте про “Золоті правила” за посиланням.

Що каже про нову політику в галузі охорони праці Адітья Міттал, Генеральний директор компанії “АрселорМіттал” – тут.

Категорії
Наші люди

Унікальний дует з унікальним значенням

У ремонтно-механічному цеху № 2 Ливарно-механічного заводу є верстат і є фахівець, яких більше немає на підприємстві.

Деякі специ стверджують, що, ймовірно, цей дует унікальний на всю Україну. Володимир Астапенко все життя працював різьбошлифувальником. Він каже, що його напарник – різьбошлифувальний верстат – здатен робити унікальні речі.

Нарізати різьбу та відшліфувати одночасно, до того ж з точністю до мікрона – це завдання під силу лише цим двом, говорять у цеху. Значення цього тандему важко переоцінити. Тому для верстата відведена окрема кімната. Цікаво, що і верстат, і Володимир – обидва досить поважного віку, але про це можна дізнатися, лише коли дивишся у їхні паспорти.

«В РМЦ-2 я працюю з 2002 року, а от у професію прийшов ще раніше, – розповідає різьбошлифувальник РМЦ-2 Володимир Астапенко. –  На цьому верстаті ми робимо інструмент, який потім сам нарізає різьбу. Я слідкую, аби мій верстат завжди був у найкращому стані, а в кімнаті, де він розташований, були майже стерильна чистота та взірцевий порядок. До «напарника» у мене підхід, як до хірургічного інструменту, адже від нас вимагається у роботі майже ювелірна точність та якість. Ми виготовляємо калібри (шаблони для перевірки складних профілів), мітчики (інструмент для нарізання внутрішнього різьблення), спеціальні болти тощо. Усього асортименту й не перерахувати. Потім вже ці вироби самі стають інструментом, який допомагає ремонтникам виготовляти інші деталі. Наша продукція не ширвжиток, а ексклюзив. Я впевнений, що якщо буде потрібно, то й для космічних кораблів деталі зможемо нарізати та відшліфувати».

Колеги цінують Володимира не лише за його професіоналізм, а й за щиру та відкриту вдачу. Він завжди у гарному настрої, може впоратися з найскладнішим завданням і ніколи не нарікає на втому чи завантаженість. А через те, що різьбошлифувальник та його верстат єдині на все величезне підприємство, то без роботи вони не залишаються ані хвилини навіть за воєнних умов.

Володимир попри свій величезний досвід ще й досі продовжує навчатися. Йому цікаві всі новинки, технології, які розвивають його, як професіонала. Саме на різьбошлифувальника зараз майже не навчають в освітніх закладах, у кращому випадку – на верстатника широкого профілю, а вже далі (як було і з Володимиром) – лише практика та  досвідченіші колеги допоможуть стати професіоналом у цій справі.

Зараз наш колега готовий передати свої знання та професійні секрети молоді, аби ця професія, принаймні на нашому підприємстві, не відійшла у минуле. А ще він мріє про новий верстат чи хоча б його модернізацію, бо є куди рухатися і є бажання над цим попрацювати. В цеху зазначають, що учня для Володимира вже знайшли. Отже є всі шанси, що ця справа, ця рідкісна професія на нашому підприємстві житиме й далі.

Категорії
Наші люди

Шахтний «годинникар»

Чи існує людина, яка майже все шахтне обладнання нашого підприємства впізнає навпомацки із закритими очима і закохана в свою роботу так, що навіть не полюбляє вихідні? А таки ж є. Це головний механік шахтоуправління Андрій Сідлерук, який нещодавно відзначив своє  55-річчя.

Вже протягом більше двадцяти років Андрій Дмитрович працює в ШУ нашого підприємства. Натяки, що професійні шляхи приведуть його до шахти, були ще, здається, в юності. Але, як зізнається ювіляр, він тоді казав усім, що у шахту ані ногою. Правду кажуть, не зарікайся!

Вчитися Андрій починав на геолога. До речі у цьому мав успіх, зібрав найкращий альбом з палеонтології на курсі, але після армії вирішив продовжити навчання вже на механіка. Юнака вабили шестерні, гвинтики, як все це працює та взаємодіє. Потім була праця на рудоремонтному заводі, який займався ремонтом шахтного обладнання. У 2001 році Андрія покликали до шахтного господарства нашого підприємства, і тоді він остаточно «потрапив у полон» до шахти.

«Я не уявляю своє життя без своєї роботи. Мені навіть вихідні не потрібні. Бо коли ти займаєшся улюбленою справою, то це тебе не втомлює. Кожне обладнання, що надходить до шахти, я намагаюся сам буквально промацати. Кожен злам чи проблему з роботою шахтних механізмів сприймаю наче виклик, а в цьому я людина азартна», – розповідає головний механік ШУ.

Величезна відповідальність, масиви інформації, сотні людей і до тисячі механізмів, від бурових молотків до екскаватора завантаження. Як це може викликати захоплення? Яким чином цьому взагалі можна дати раду?

«Я вважаю, нам пощастило, що така людина працює у команді, – говорить директор ШУ ГД Антон Чирва. – Андрій про шахтні механізми знає все. Спитай його, що це за запчастина і для чого вона нам – він миттєво відповідає. Немає ділянки, де б він не був. Все, що я доручаю йому, виконується бездоганно. Він відповідає за те, щоб люди могли безпечно спуститися до шахти, щоб не відбулося затоплення шахти шахтними водами, щоб порода успішно транспортувалася. Чому саме Андрій та його команда? Тому, що тисячі механізмів, без яких жоден процес в шахті неможливий, – це зона відповідальності головного механіка та його підлеглих. Ми разом переживали чимало складних випробувань. Андрій вміє не лише прискіпливо слідкувати за роботою усіх механізмів, працювати на випередження, а ще й пропонує нестандартні рішення, здатні розв’язати найскладніші проблеми. Пам’ятаю, як ми міняли підіймальна машину у шахті. Тоді використали нестандартну схему із заміни. Під час блекауту виводили людей з шахти на поверхню. Запропоноване Андрієм рішення допомогло це зробити навіть з того горизонту, з якого не було звичайного пішого виходу на поверхню».

Головний механік говорить, що у роботі потрібно постійно рухатися вперед, а не сидіти на місці. Це у буквальному та у переносному сенсі. Хоча є в Андрія Сідлерука захоплення, яке змушує його зупинитися та схилитися над столом. Йому подобається ремонтувати механічні годинники. Справжнє диво, коли кожна окрема шестерня, кожне окреме коліщатко у вправних руках майстра стають одним  «організмом». Втім шахта все ж залишається у житті головного механіка головною.

Андрій щодня мандрує шахтою і постійно шукає якихось нових розробок, знань, які можна буде успішно використовуватися на рідному виробництві. Він сумує за конференціями та виставками, які давали змогу познайомитися з досвідом колег, напряму поспілкуватися з виробниками шахтного обладнання та побачити, помацати новинки власноруч. На жаль, війна поки ще не дає змогу це зробити.

Зараз шахта перебуває на паузі, під час якої виконується чимало ремонтних робіт. ЇЇ запуск – це чергове випробування, яке, ми впевнені, Андрій та його колеги витримають з гідністю. А успішний запуск шахти, каже ювіляр, буде найкращим подарунком.

Категорії
Новини

Війна забрала життя коксохіміка Ігоря Крохмаля

Захисник працював люковим у коксовому цеху №1 «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Колеги згадують Ігоря як спокійну та врівноважену людину. Праця люкового нелегка, та захисник ніколи не скаржився і завжди викладався на повну.

«Люкові відповідають за обробку люків після видачі коксу піччю. Це фізично складна праця, яку не кожен витримує. А от Ігор робив це якнайкраще. З самого початку війни він був налаштований захищати країну на полі бою. Тому й був серед перших працівників, які зі зброєю у руках пішли на передові бойові позиції. Його загибель вразила нас усіх. Ми пам’ятатимемо нашого героя завжди», – говорить заступник начальника КЦ-1 КХВ Олексій Маренич.

10 березня 2022 року Ігоря Кромаля призвали до лав Національної гвардії України. Загинув герой 22 березня 2023 року під час артилерійського обстрілу поблизу села Стельмахівка Луганської області. Влітку захиснику мало виповнитися 33 роки.

Колеги та керівництво підприємства висловлюють щирі співчуття матері та друзям загиблого героя.

Вічна шана та пам’ять!