Позначка: арселорміттал кривий ріг

Категорії
Наші люди

«Я просто виконував свою роботу»

Каже про себе машиніст бульдозера АТУ Олександр Школяренко. За участь в усуненні наслідків ворожої атаки на криворізьку дамбу він нагороджений нагрудним знаком «За заслуги перед містом» 3 ступеня.

Олександр Школяренко був серед перших, хто працював на пошкодженій дамбі. «Пам’ятаю величезну чергу із вантажних машин, які потоком везли на дамбу скальну породу та вивантажувалися. Мені треба було тільки встигати її розрівнювати, якщо казати правильно: планувати дамбу», – згадує ті дні Олександр.

Свою роботу бульдозерист знає відмінно, адже у професії майже 40 років. Керувати бульдозером навчався на підприємстві, і з того часу з цим величезним «напарником» працює майже в усіх підрозділах, де треба мати справу з сипкими матеріалами: в ГЗК, шлакопереробному, вапняному цехах, на ДП № 9 тощо. Олександр Школяренко добре знає, як поводитись із ґрунтом, вміє читати плати, креслення, не загубиться у великій кількості кнопок та важелів свого 40-тонного бульдозера на 310 кінських сил.

«14 вересня швидко стало відомо, що ворог цього вечора випустив по нас аж сім крилатих ракет і пошкодив шлюз дамби. Вода прибувала щохвилини та затоплювала все навкруги, – розповідає Олександр Школяренко. – Першу добу там працювали ДСНСівці, а потім на відновлення дамби вже зайшли ми. Моя зміна припала саме на ніч. Я був спокійний та зосереджений на справі. Якщо починалася тривога, ми припиняли працювати і йшли подалі від дамби, адже знали, що знаходимося в епіцентрі подій і «на мушці» у ворога. Під час роботи там я постійно знаходився на зв’язку зі своєю родиною. Звичайно, усі хвилювалися. Але всі також знали, що цю роботу треба комусь робити».

Після роботи на дамбі  бульдозер Школяренка перевезли знову до підприємства, і в Олександра продовжилася вже звична для нього мирна робота.

«Коли запросили до виконкому, я вже знав, що збираються нагородити, – каже Олександр. – Все проходило чудово, була урочиста обстановка, усім грамоти вручили, усіх поздоровили… а мене ні. Ну, думаю, про мене забули. А тут оголошують, що мене нагороджують криворізьким «орденом»! Оце так! Було дуже приємно! Не встиг із зали вийти, про нагороду вже знали усі мої знайомі. Донька, яка зараз за кордоном, навіть перша про це дізналася. Ось така вона, сучасна комунікація!»

Але, як каже сам Олександр, на нагороду він зовсім не розраховував, а просто виконував свою роботу.

Категорії
Наші люди

Водій із автокраном – легкі на підйом

Якщо ви бачили пам’ятник Володимиру Великому, заходили в парк Гагаріна або виходили з нього новим мостом, то знайте – встановлювати їх за допомогою унікального крана Liebherr допомагав водій нашого підприємства Сергій Марченко. За співпрацю з містом та допомогу у ліквідації наслідків ворожих атак він отримав нагрудний знак «За заслуги перед містом» 3 ступеня. 

Робочі дні водія автотранспортних засобів Сергія Марченка розписані по годинах, адже послуги підйомного автокрана Liebherr, яким він керує, постійно потрібні як на підприємстві, так і в місті.

Цей автокран – унікальний. Він справжній монстр за своїм «зростом» та вантажопідйомністю. За рахунок своєї основної 50-метрової стріли та додаткової довжиною 19 метрів він може піднімати 90 тонн вантажу на майже 70-метрову висоту. До речі, за допомогою саме цього крану Сергій Марченко колись допомагав монтувати на МБЛЗ (коли та тільки будувалася) ще більший підйомний кран – 600-тонний.

На кранівника Сергій вчився у дев’ятому професійно-технічному училищі. З того часу керує на нашому підприємстві підйомними машинами вже 20 років. Роботу свою любить. Головне, як каже він, знати свою техніку, її можливості, правила роботи, бути спокійним та виваженим, адже працювати доводиться з багатотонними вантажами. А ще під час роботи Сергій із автокраном ніколи не залишаються непоміченими, бо «зріст» машини видно звідусіль.

«Люблю працювати над створенням щось нового – це цікаво і по-справжньому гріє серце. Але з початку війни у мене побільшало «поганої» роботи – доводиться брати участь у ліквідації наслідків ворожих «прильотів», – говорить Сергій Марченко. – Таких об’єктів, на жаль, вистачає, і не лише у нашому місті. Із нещодавнього – допомагав демонтувати пошкоджені плити перекриття в одному із зруйнованих училищ Кривого Рогу. А ліквідацію ворожого влучання по дамбі я взагалі ніколи не забуду».

14 вересня у Сергія Марченка був звичайний робочий день, після якого він ледве встиг переступити поріг домівки, як зателефонували з роботи – треба терміново повертатися для ліквідації надзвичайної ситуації. Через ворожу атаку пошкоджена дамба.

«Найбільше хвилювався не за себе, а за роботу – як поставити кран, бо на місці аварії ґрунт був під нахилом, а кран треба встановлювати тільки на рівну поверхню. Але все вдалося. Втім, час від часу роботу доводилося переривати – треба було відходити на безпечну відстань під час повітряних тривог. В цілому ми там пропрацювали тиждень. Хтось скаже, не так вже і багато, але мені цей час таким довгим показався».

За цю та іншу роботу Сергія Марченка нагородили найвищою нагородою Кривого Рогу нагрудним знаком «За заслуги перед містом» 3 ступеня. Як каже Сергій, її приємно було отримувати, але було б найкраще, коли б вона була за мирні досягнення. Сергій сподівається, що незабаром все так і буде, а поки що кожен з нас на своєму місці і своєю справою буде і надалі наближати цю омріяну і таку бажану Перемогу.

Категорії
Новини

Водії підприємства – по одній дорозі з містом та країною

Цього року своє професійне свято автомобілісти «АрселорМіттал Кривий Ріг» відзначають в нелегких умовах воєнного часу. Щодня наші водії беруть на себе турботу по забезпеченню роботи цехів підприємства, пасажирського перевезення людей, допомагають в обороні та забезпеченні життєдіяльності нашого міста і регіону. 

Екскаватори, трактори, завантажувачі, автовишки, автокрани, бульдозери, автобуси, легкові автомобілі та інша техніка – увесь цей різноманітний транспорт є невід’ємною частиною технологічного процесу нашого підприємства. Ними керують понад 600 водіїв автотранспортних засобів. Щодня вони долають десятки, а то і сотні кілометрів, забезпечуючи підприємство необхідною сировиною, допомагають будувати, ремонтувати, піднімати, доставляти тощо.

На робітничій вахті

Працівників автотранспортного управління війна застала на робочих місцях. Вже у другій половині дня 24 лютого спецтехніка підприємства вже була зайнята у створенні оборонних укріплень, як на підступах до Кривого Рогу, так і у самому місті. Водії, які продовжували працювати на підприємстві, несли подвійну вахту – за себе і за колег, які допомагали будувати наш спільний захист.

Ні на мить не зупинили роботу і водії пасажирського транспорту. Вони перевозили робочі зміни, брали участь у евакуаційних рейсах – перевозили як родини наших робітників, так і мешканців Херсонської області, які виходили із окупації.

На початку війни, коли ворог окупував вже значну частину Херсонщини і значно наблизився до міста, водії автобусів 11 автоколони працювали майже на лінії зіткнення, за 6-7 кілометрів від бойових дій. Вони зустрічали та забирали людей, які, щоб врятуватися, вплав долали річку та виходили до дороги.  

«Війна випробувала нас на людяність, сміливість, професіоналізм. З гордістю за свій колектив, я скажу, що ми цей іспит витримали. Я хочу подякувати кожному робітнику АТУ за це, і за бажання допомагати іншим, – говорить Андрій Кіндрат, начальник автотранспортного управління транспортного департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». – З початку війни фахівцями автотранспортного управління зроблено дуже багато, але про це ми розкажемо потім, після нашої перемоги. Зараз ми продовжуємо активно працювати на підприємстві та співпрацювати з військовою адміністрацією міста. Допомагаємо у підтримці цивільної інфраструктури Кривого Рогу та транспортуванні різних вантажів.

Є серед робітників АТУ і ті, хто зараз боронить Україну. На різних фронтах воюють 74 працівника, 12 з яких відстоюють нашу свободу ще з 2014 року. Завдяки нашим захисникам у робітників АТУ останнім часом з’явилася добра традиція – якщо над якимось звільненим населеним пунктом знову замайорів український прапор, будьте впевнені, за декілька днів мої колеги вже працюють там над відновленням зруйнованого ворогом».  

Працювали без зупинок

За активну співпрацю з містом Андрій Кіндрат нагороджений криворізьким «орденом» – нагрудним знаком «За заслуги перед містом» 3 ступеня. 

Разом із ним цю найвищу нагороду міста отримали і два його колеги по АТУ Олександр Школяренко та Сергій Марченко. Разом вони брали участь у ліквідації наслідків ворожих «прильотів» по дамбі Кривого Рогу.

«Після атаки на дамбу підйом води треба було негайно зупинити та якнайшвидше полагодити все. У мене було таке враження, що над цим тоді працювало все місто, адже було задіяно дуже багато організацій, в тому числі і працівники різних підрозділів нашого підприємства, ЛМЗ та управління Гірничого департаменту – продовжує Андрій Кіндрат. – Ще раз скажу, я пишаюся нашими робітниками, які незважаючи на повторні атаки ворога продовжували працювати. Приємно здивувало, що люди з різних організацій, які вперше бачили один одного, працювали дуже злагоджено. Перші дві доби були особливо складними – робота була без «перекурів», зупинок і, майже, без сну. Але ніхто ні на що не скаржився. Всі знали, що за нами стоїть життя та здоров’я мешканців міста. Дивлячись, як працюють наші люди, я ще раз впевнився, що Кривий Ріг під надійним захистом, як ЗСУ, так і цивільних. І приємно було, що серед них є і мої колеги з АТУ.

Напередодні нашого професійного свята, Дня автомобіліста та дорожника, я хочу привітати усіх своїх колег. Бажаю кожному мира, здоров’я, злагоди в родинах і скорішої перемоги».

Категорії
Новини

«Бурштиновий» скарб цеху металоконструкцій

Нова машина плазмового різання ECKERT Jantar у цеху металоконструкцій Ливарно-механічного заводу – справжній скарб не лише за назвою, а й за потенціалом та функціональними можливостями.

Машині до снаги з вуглецевих та неіржавіючих сталей вирізати будь-яку деталь найскладнішої форми. За потреби її функціональність можна збільшити, встановивши додаткове опціональне обладнання. З перших же днів роботи у портфоліо «Бурштину» є стартові наконечники для МБЛЗ, фланці для з’єднання труб, щілинні сита для доменних цехів та ГЗК. Різання з ювелірною точністю та потужною міцністю вирізняє це обладнання з поміж інших.

«Таких машин в Україні є лише п’ять, і одна з них – у нас, – говорить Сергій Антошкін, заступник начальника ЦМК з технології.– Наявність машини плазмового різання дає нам можливість розширити асортимент замовлень, швидко та якісно їх виконувати не лише для цехів нашого підприємства, а й для зовнішніх замовників. Тепер деталь ріжеться швидше без втрат у якості. А ще машина допомагає заощаджувати енергоресурси, адже споживає менше електроенергії. Зараз це дуже актуально! І що не менш важливо, покращилися умови роботи та безпека персоналу на цьому робочому місці».

Газорізальник Руслан Глаголєв вправно керує “Бурштином”

Довірили працювати на новому обладнані найкращим, проактивним працівникам. Серед них газорізальник Руслан Глаголєв. Він говорить, що можливості машини термічного різання дуже широкі. І хоча він пройшов навчання роботі на ній і вже виконав не одне замовлення, втім всіх можливостей машини ще не відкрив.

«На підприємстві я працюю вже 23 роки, випробував не одну машину різання, але ця у мене в лідерах. Все в ній передбачено до дрібниць, особливо щодо безпечної роботи персоналу та усунення негативних факторів у процесі. Наприклад, витяжна вентиляція позбавляє пилу, спеціальні пластини захищають мої очі від зварної дуги, а аварійні вимикачі розташовані на кожному блоці машини і дають змогу зупинити її з будь-якого боку, якщо щось трапиться. Та й працювати на ній приємно. Обрав програму, яка для кожної деталі пишеться окремо і вноситься у пам’ять агрегату, вказав товщину металу, а машина навіть набір необхідних інструментів підкаже. І все – працюй, слідкуй та стався до обладнання з повагою. Тоді все вийде як треба!», – говорить Руслан Глаголєв.

Категорії
Новини

Проєкт «Разом»:  з переселенцями – до ботанічного саду

Волонтери проєкту «Разом» продовжують знайомити нових містян з вже осіннім Кривим Рогом.

Шлях ознайомчої подорожі для групи переселенців з Маріуполя пролягав майже через все місто до Криворізького ботанічного саду. До екскурсії приєднались діти, дорослі й люди літнього віку, щоб хоч трохи відволіктись і втамувати біль втрати та горя.

А хто найкращий лікар, як не сама природа? Вона лікує, надихає, підіймає настрій і бадьорий дух.

«Так багато тут барвистих кущів та квітів – ми дійсно підживилися енергією сонця та природи», – каже Світлана Бабіч, переселенка з Маріуполя.

Щоб стати волонтером проєкту і творити добро разом – реєструйтесь за посиланням.

Категорії
Новини

Кисень? Азот? Надамо все, чого забажаєте

Майстер кисневого виробництва Олена Сергієнко

Кисневе виробництво, вдосконаливши устаткування разом з цехами-партнерами, збільшило подачу необхідного цехам азоту.

Блоки розділення повітря кисневого виробництва разом з киснем, необхідним для сталеплавів, доменників та ще деяких підрозділів, виробляють азот. Він використовується в конвертерному цеху, на коксохімічному виробництві, установці вдування пиловугільного палива доменної печі № 9 тощо. Туди його подають у стислому стані, а стискають компресійними установками. Всього їх у цеху 11. До війни майже всі вони стискали кисень, і лише дві були підключені до системи подавання азоту. Тоді цих потужностей вистачало.

«Коли через війну доменні печі зупинились, зросла потреба підприємства в азоті, – розповідає начальник кисневого виробництва Володимир Черногоров. – Раніше для роботи металургійних агрегатів використовувалось досить багато доменного газу, якого наші доменні печі виробляли вдосталь. Але зараз, коли «на ходу» лише ДП-6, частину доменного газу довелося замінити на природний. А він набагато калорійніший. Тому його змішують з азотом, який є найбільш безпечним для цього. Отже, потреби цехів у азоті значно зросли, і постало питання, як нам подати до газопроводів набагато більше стисненого азоту».

Вирішили підключити систему подачі азоту ще до трьох компресорів, яким, в принципі, все одно, який газ стискати, головне – куди його потім подавати. Групу з розробки проєкту з переобладнання очолила майстер кисневого виробництва Олена Сергієнко.

«У Олени величезний досвід роботи в цеху, – продовжує Володимир Черногоров. – Обладнання вона знає досконало. Звичайно, створення проєкту переобладнання – то була колективна робота спеціалістів з кількох підрозділів, але особистий внесок керівниці команди важко переоцінити. Під’єднати компресори до азототранспортуючої системи – це не просто труби приварити. Треба було змінити конструкцію газопроводів так, щоб вони працювали безпечно і ефективно, і щоб компресори могли подавати за потребою або азот, або кисень. Застосували деякі прийоми WCM. А реалізувати проєкт нам допомогли ремонтні бригади парогазового цеху».

Зараз усі 40 тисяч кубометрів азоту, які виробляє за годину наше кисневе виробництво, можуть бути стиснуті і транспортовані за вимогою цехів. А якщо не треба стільки азоту – поставив заглушку і качай кисень.  В оновлену систему вмонтовані також прилади, що вимірюють витрати газу. Їх встановили та налагодили працівники департаменту автоматизації технологічних процесів, а також газоаналізатори для контролю якості азоту.

Начальник зміни кисневого виробництва Євген Шкурат

«Контроль – справа необхідна, – підтвердив начальник кисневого виробництва. – Адже разом з азотом у компресор з повітря може потрапити кисень, і його не повинно бути більше  відсотка. Тому цей параметр суворо контролюється. Я дякую всій команді, яка реалізовувала цей проєкт за мінімальний проміжок часу і мінімальні кошти».

Начальник зміни кисневого виробництва Євген Шкурат: «Параметри подачі азоту в цехи, як і кисню, виводяться на монітор у диспетчерській. Ось бачите? Кому, скільки, куди – все видно. Звідси можна керувати процесом. Це дуже зручно та ефективно».