Увага! Можливо в цій статті заховалося “золоте слово”. Більше про акцію – тут.
25 років біля гарячої печі загартували Сергія і фізично, і морально. Тепер сталевар вже за допомогою бойового вогню у лавах ЗСУ захищає нашу країну. Тож день металурга він зустріне по-бойовому.
Процес виплавки сталі завжди має знаходитися під пильним контролем сталеварів. Важливо все: тривалість плавки, хімічний склад, точна кількість вимірювальних речовин-складових сплаву, адже від цього залежить, що ти отримаєш «на виході». За роки роботи у фасонно-чавуноливарному цеху Сергій став справжнім асом у своїй професії. Таких в цеху цінують за досвід, професіоналізм, тож, кажуть, що навіть на пенсію точно не відпустили б з робочого місця. А от боронити країну – то святе. Тож сьогодні він вже не в цеху, а один з 16 працівників ФЧЛЦ, які захищають Україну.
Сергій прийшов до військкомату аби їхати на фронт ще у перші дні війни. Тим більше, що в нього за плечима вже був армійський досвід. Але мобілізували його не одразу. До лав захисників він приєднався 23 березня, напередодні свого 48-го дня народження, який вже за п’ять днів відзначав у польових умовах.
Професійні навички сталевара зараз допомагають нашому герою вижити на фронті. Увага до дрібниць, як доводить військова практика, здатна врятувати життя. Кожен рух біля печі – вивірений до сантиметра, бо ти маєш економити сили, бо робота складна і потребує чималих фізичних сил. Ти маєш бути сильним й у виснажливих бойових умовах, тому кожен свій крок розраховуєш, адже часто не знаєш, коли вдасться відпочити наступного разу.
Військові колеги сталевара жартують, що металурги незламні, наче самі виплавлені зі сталі найвищого ґатунку, і це помітно одразу. А ще Сергія вирізняє притаманне йому почуття справедливості. Особливо гостро воно виявляється, коли навколо панує несправедливість. Саме так сприйняв напад агресора на Україну, коли ироди* почали скидати бомби на простих людей, дітей.
Дружина Сергія Тетяна каже, що відмовляти чоловіка від служби було марно. Та й не в правилах родини ховатися за обставинами. «Сергій – справжній захисник сім’ї, а наша країна, місто, то теж для нього родина. Я маю допомагати та підтримувати чоловіка у всьому. Пишаюсь ним дуже. Він найкращий у світі батько, чоловік та справжній патріот», – каже Тетяна.
Під час дзвінків з передової Сергій за зрозумілих причин нічого не розповідає дружині та дітям, лише говорить, що в нього все добре.
Найбільшим щастям за ці місяці для родини став приїзд Сергія на кілька днів додому. Як йому, як і всім нашим захисникам, складно, за словами Тетяни, можна було побачити з реакції на звичайні речі. «Коли він приїхав, то зібралася вся родина, наші діти, племінники, родичі. Всі хотіли побачити Сергія. А я, попри бадьорий вигляд чоловіка, бачила, що йому найбільше хотілося відпочити в тиші. Ви б бачили як звичайний душ та зручна постіль порадували його! Ми не розуміємо цього, бо все це маємо вдома. Та на це наші захисники не скаржаться. Мужні люди, вони у першу чергу потребують родинного тепла, – говорить дружина. – 25 років ми разом з Сергієм, а почуття між нами лише зміцнилися. Кожного дня, кожної хвилини чекаю на повернення мого захисника до мирного життя. І тоді ми одразу ж поїдемо на море. Хай мій коханий відпочине, адже йому знову ставати до печі. Колеги вже чекають на нього».
* – “золоте слово” – ключ до правильної відповіді в грі
