Позначка: арселорміттал кривий ріг

Категорії
Новини

Дует іменинників у тріо-родині агломератників

У березні свої дні народження святкують агломераційні цехи №№ 1, 2, які зараз входять до складу агломераційної фабрики «АрселорМіттал Кривий Ріг».  

День народження кожного члена родини – це особливе  свято у сім’ї. Цей принцип стосується і промислових підрозділів нашого підприємства. Кожен цех має власну історію, свій особистий шлях розвитку, і зараз є важливою складовою єдиної та міцної промислової родини. 

Це можна сказати і про історію агломераційної фабрики департаменту з виробництва чавуну та сталі нашого підприємства. Цікаво, що від свого заснування у 1960-х роках цей підрозділ так і називався – агломераційна фабрика, і складався з двох цехів.

З грудня 1960-го у складі аглофабрики запрацював агломераційний цех № 3, який забезпечував виробництво якісною шихтою. До речі, не зважайте на порядковий номер цього підрозділу, він є найстаршим з тріо аглоцехів, цього року він відзначатиме своє 65-річчя.

9 березня 1961 року у складі аглофабрики став до роботи агломераційний цех № 1, агломерат якого одразу стали називати годувальником доменних печей.

А з 24 березня 1962 року до потужної агломераційної родини приєднався агломераційний цех № 2. Він забезпечував агломератом високої якості дев’яту доменну піч.

Хоча усі цехи займалися однією справою – виготовленням агломерату для доменного виробництва, з часом кожен із них став самостійним підрозділом.

Під час повномасштабної війни, у 2024 році цехи знову об’єдналися та отримали свою історичну назву – агломераційна фабрика.

Охолоджували та запалювали

9 березня 1961 року зміна Віталія Шаповалова запустила в роботу першу агломераційну машину, на якій спікся перший, на той час ще Новокриворізькій, агломерат. Першим керівником аглоцеху був Данило Володарський.

Газети тоді писали: «Наша фабрика призначена для спікання концентрату з домішками коксу, вапняку та руди в готову для металургійних заводів сировину – агломерат. Фабрика буде щорічно випускати по 3 216 млн тонн».

Цех розташувався на виробничому майданчику площею 3201,24 кв. м. Висота корпусу спікання, який є найстарішою будівлею цеху, складала 10,8 метра.

У цеху було сучасне за мірками минулих часів обладнання. Але був і нюанс, з моменту відкриття цеху і майже до 1975 року машиністи змішувальних барабанів змішували шихту у діжках діаметром 1,8 метра та довжиною у 2,2 метра. Діжки висіли на трьох гумово-тросових ременях, які змінювали щотижня.

Попри усі складнощі, колектив цеху дуже відповідально ставився до роботи та виробляв агломерат високої якості. Цех вважався одним з кращих у країні. Він отримав низку державних нагород, сюди за досвідом приїжджали агломератники з усієї країни.

За рік, у березні 1962-го, був заснований агломераційний цех № 2. Його очолив Віталій Астаф’єв. Цех був створений для потреб доменної печі № 9.

Спочатку агломерат там не охолоджувався, у копри його вантажили гарячим.

В період 1973-1976 років у цеху було проведено серйозну реконструкцію – встановлено лінійні охолоджувачі, щоб транспортувати до доменної печі вже охолоджений агломерат. А також було збільшено площі спікання агломашин. Завдяки цьому аглоцех № 2 вперше у країні став випускати охолоджений відсортований  агломерат високої якості з вмістом дріб’язку до 10 відсотків.

З того часу цех став основним майданчиком для модернізації. Тут ремонтувалися потоки агломерату, повернення шихти, кранові естакади тощо. Для збільшення ефективності виробництва у цеху було запроваджено низку технічних новинок, серед яких, наприклад, встановлення запалювальних горнів з торцевим положенням горілок.

«В агломераційному виробництві я працюю з січня 1994 року – розповідає  агломератник Микола Кістерець. – Починав з бригадира шихти, «пройшовся» усіма дільницями виробництва, став агломератником. За 31 рік роботи я був учасником усіх змін, які тут відбувалися. Мені і моїм колегам довелося багато навчатися. І ми продовжуємо опановувати нове. Усім відомо, що більшість часу ми проводимо на роботі. Мені це не складно, адже колектив у нас чудовий. Я поздоровляю наші цехи з днем народження і бажаю своїм колегам подальшого розвитку, бо вірю, що зовсім скоро ми будемо працювати на повну потужність і перед нами будуть стояти нехай і складні, але цікаві завдання».

Машиністка конвеєра Наталя Тищенко, агломератник Віктор Єрапудов, машиністка змішувальних барабанів Валентина Лисенко, агломератник Микола Кістерець

«Суттєві зміни почалися в аглоцехах у зв’язку з приходом в Україну компанії «АрселорМіттал», – розповідає Олег Щербук, начальник агломераційної фабрики департаменту з виробництва чавуну та сталі «АрселорМіттал Кривий Ріг». – У 2015 році в рамках інвестиційної програми підприємства стартував перший етап реконструкції агломераційного цеху № 2. Її мета – зменшення промислового впливу на екологію та підвищення технічної надійності обладнання, а також зміцнення виробничих будівель та споруд. За цей час були побудовані електрофільтри аспіраційних машин та від зони спікання усіх шести агломераційних машин. Обсяг робіт – величезний. Реконструкція цеху завершилася у 2022 році. Саме напередодні початку повномасштабного вторгнення росіян в Україну».

Робота у воєнний час

Ранок 24 лютого 2022 року в усіх агломераційних цехах розпочався зі звуків вибухів та питання «Що ж буде далі?» Ворог дуже швидко наблизився до Кривого Рогу і зупинився неподалік від місця розташування наших агломераційних цехів. Працівники розповідають, що з верхніх поверхів промислових споруд було добре видно спалахи від вибухів. Про звуки, які долітали сюди, вже годі й казати.

Роботу в аглоцехах, як і на всьому нашому підприємстві, було призупинено. Люди і досі пам’ятають тишу, яка зовсім не притаманна виробництву.

Втім, зупинка тривала недовго. Вже з березня 2022 року поступово виробництво почало відновлюватися, а люди навчилися працювати в умовах війни, долати енергетичні виклики, а також виробляти агломерат за умови обмеженої кількості персоналу.

«Коли тут все зупинилося було дуже незвично, бо тут завжди все крутилося, їздило, гуло, одним словом, жило виробничим життям. Коли почалася війна нас перевели на простій з виплатою 2/3 зарплати. Це тривало недовго, усі ми дуже скучили за роботою, хотілося колег побачити. Тому, коли повідомили, що знову починаємо робити, усі дуже зраділи цьому, – розповідає машиніст конвеєра Наталя Тищенко. – Я контролюю роботу обладнання, процес дозування, обслуговую конвеєри, живильники тощо. Роботи багато, вона складна, потребує знань, чималої уваги, але вона мені до душі. У цій професії я вже 31 рік. Мене навчали працювати Валентина Бичкова, якої вже, на жаль, з нами немає, а також Олександр Петляховський. Починала з першого аглоцеху, де працювала у галереї № 52. Згодом я перевелася до другого аглоцеху. А зараз ми взагалі вже одна фабрика. Щоправда, і до об’єднання ми працювали, як єдиний дружний колектив».

«Евакуація, звільнення, мобілізація – все це суттєво вплинуло на нашу роботу, але ми продовжуємо працювати, тримати, як кажуть, економіку, волонтерити тощо, – продовжує Олег Щербук. – Зараз 94 працівники аглофабрики захищають Україну. На жаль, семеро наших колег вже ніколи не повернуться до нас. Три людини вважаються безвісти зниклими. Як і усі зараз, ми працюємо в умовах постійних загроз ракетних обстрілів, тож безпека для колективу, як і охорона праці – завжди на першому місці. В цеху працюють 3-4 агломераційні машини, які забезпечують потреби доменного виробництва. Здійснювати усі технологічні процеси нам допомагають підрядні організації.

Попри війну та зупинку  впровадження великих проєктів, у рамках програми «Top 4 killers», мета якої запобігання травматизму, у 2023 році ми капітально відремонтували галерею № 18, якою транспортується концентрат, необхідний для виробництва агломерату. Ця галерея почала експлуатуватися ще на початку 1960-х років, тож, щоб запобігти її руйнуванню та падінню людей з висоти, її вирішили капітально відремонтувати. Торік за програмою досягнення третього рівня корпоративних стандартів ми відремонтували галерею № 19. Зараз продовжуємо працювати над відновленням опорних колон корпусу спікання, в якому працюють агломашини. Проєкт складний та поетапний, спрямований на безпеку людей та продовження терміну експлуатації промислових будівель. Історія аглофабрики продовжується, і це радує.

Я вітаю колективи підрозділів-іменинників нашої аглофабрики, а також дякую працівникам підрядних організацій, які працюють поруч з нами. В усіх нас спільна мета – стабільне виробництво продукції та безпека праці людей.  Сподіваємося, що наступні дні народження цехів аглофабрики ми будемо відзначати вже під мирним небом».

Категорії
Новини

Як не отруїтися у соцмережах

Сьогодні поговоримо про хейт, якого з початку повномасштабної війни у соцмережах побільшало в рази. Чому люди займаються ним, про причини цього явища та можливості уникати віртуального цькування розповідає психологиня підприємства Олена Шевчук.

Переглядаючи соціальні мережі або тематичні сайти ми часто заглядаємо у  коментарі, адже цікаво, що люди думають стосовно тієї чи іншої події. Але все частіше трапляється так, що відгуків «по темі» ми бачимо в коментарях дуже мало. Замість корисних порад чи думок  людей щодо наданої інформації, на автора або героя новин «виливається» потік звинувачень, гнівних висловлювань, які досить часто зовсім не стосуються опублікованого. Інколи люди опубліковують безпідставні, необґрунтовані образи. До того ж побачити, хто їх пише буває дуже складно, адже автори таких коментарів приховують дані про себе.

«Знайома ситуація? За статистикою, майже кожен другий користувач соцмереж ставав жертвою агресивних коментарів, які ми називаємо хейтом. З англійської хейт перекладається, як ненависть. Расизм, сексизм, ейджизм – це його різновиди. Хейт може бути спрямований як на людину, її діяльність, зовнішність, так і на подію або іншу інформацію, – говорить Олена Шевчук. – За часи повномасштабної війни ми стали більш емоційними, подекуди роздратованими. Це дуже помітно по соцмережах – деякі люди виливають свої емоції у гнівних коментарях під постами, звинувачують когось у чомусь. Хейтер вважає, що у віртуальному просторі він залишиться анонімним і за свої слова  не буде нести відповідальності. Деякі коментатори створюють акаунти без реального фото та імені, сподіваючись, що їх не ідентифікують. Дійсно, звичайним людям це справді важко зробити. Але це під силу відповідним службам, коли люди звертаються до правосуддя з вимогою про захист честі та гідності».

Варто також знати, що образливі коментарі хейтера можуть спонукати інших реагувати також агресивно. Таким чином ми самі створюємо замкнене коло негативу, яке може посилити нашу емоційну напругу, і навіть вплинути на фізичний стан, адже відомо, що більшість хвороб виникають через нерви. Тому психологиня радить уникати хейтерів, не вступати з ними у віртуальні конфлікти, щоб зберігати свій психологічний стан.

Чому люди стають хейтерами?

Психологи вбачають декілька причин такого явища. Деякі люди за допомогою хейту виплескують свої негативні емоції.

Інші легко критикують, засуджують та пишуть гидоти через брак емпатії (здатності співпереживати). Часто до хейтерів, піддавшись «стадному» інстинкту, підключаються й інші дописувачі, які ще більше розгойдують негативну ситуацію, розвиваючи хейтерський напад.  

Також злісні коментарі можуть ставати розвагою і засобом боротьби з нудьгою.

Деякі люди здійснюють віртуальні напади через агресію або заздрість до успіхів та можливостей інших людей.

До хейтерства також приводять особисті проблеми, наприклад, низька самооцінка, стрес і пережитий травматичний досвід. Тому хейтери використовують інтернет як платформу для вираження власних переживань і незадоволення життям.

Та й взагалі, є люди, які не можуть жити без скандалів і сварок. Це провокатори або енергетичні вампіри. Їхня мета – створити конфлікт, зачепити за живе, вивести людину з рівноваги, тому вони б’ють по слабких місцях і переходять на особистості.

І ще один вид хейтерства – професійний, коли віртуальні отруйники виконують чиєсь замовлення на психологічне знищення особистості або створення та розвитку негативної суспільної думки щодо різних подій. Це вже про інформаційні війни.

Правила нетоксичного спілкування в соцмережах

Як підкреслює психологиня, варто пам’ятати, що соцмережі – це не паралельний світ, а продовження реальності. І будь-які ваші слова інші можуть використати проти вас. Тому перш ніж нападати на інших, потрібно подумати про наслідки, адже йдеться і про вашу репутацію.

Відрізняйте хейт від критики, бо це абсолютно різні речі. Критика є конструктивною, а мета хейту – приниження та цькування.

Якщо ви приходите на іншу сторінку, то ви є гостем там і маєте підпорядковуватися правилам поведінки власника цієї сторінки.

Висловлюйте лише конструктивну інформацію, не переходьте на особистості, уникайте зливання ваших емоцій.

«Вчиться визнавати власну неправоту, – продовжує Олена Шевчук. – Буває, що людина перебуває у важкому емоційному стані, можливо, вона пережила травматичну подію або втратила когось і через це не змогла стриматися. На моєму досвіді було таке, що людині зробили зауваження щодо її поведінки. Хочу зауважити, що її не почали ображати у відповідь, а нагадали про правила спільної комунікації. І ця людина попросила вибачення. Вона хотіла і надалі залишатися у спільноті та прийняла її правила. Важливо пам’ятати, що доброзичливих та адекватних людей у соцмережах більше, ніж хейтерів. Просто останніх ми помічаємо частіше, адже вони голосніші».

Фото з відкритих джерел.

Категорії
Новини

Весна вітає наших пані

На календарі третя бойова весна. Але усі жахи війни, біль втрат та важкі випробування не можуть перешкодити українським жінкам зустріти весну у всій красі, радіти першим теплим промінцям, набиратися сил, щоб дихати на повні груди, щоб працювати заради перемоги, жити та мати надію. Щоб створити святковий настрій, який бодай на кілька годин дав змогу нашим чарівним жінкам відпочити та порадіти весняному теплу та сонцю, в Палаці культури металургів за ініціативи департаменту комунікацій «АрселорМіттал Кривий Ріг» був організований святковий концерт для жінок, чоловіки яких захищають нашу Україну.

Зелені, рожеві, бузкові, жовті, блакитні букетики на вході до фоє голосно заявляли про весну. Цими квітами зустрічали прекрасних пані, які прийшли на концерт. Дівчата несміливо торкалися квітів, наче не могли повірити, що третя важка воєнна зима відступила. А весна, яка зазвичай дарує надію, вже ось тут, на порозі. Вона кличе забути про все і подарувати собі бодай декілька хвилин відпочинку та гарного настрою. І кожна з присутніх пані усміхалася, і з цього починалося диво. А гарна музика та прекрасні номери створювали у палаці особливу теплу атмосферу. Всі відчували, що скучили за цим, за можливістю бути щасливою тут і зараз.

«Жінки завжди чекають на весну, адже вона асоціюється з молодістю, теплом, родинним затишком та надією, – говорить начальник зміни цеху мереж та підстанцій Оксана Кириченко. – Хотіла б подякувати організаторам за це маленьке свято. Нам це дуже потрібно, наче ковток свіжого повітря. Наші хлопці воюють там, зокрема, й щоб ми мали змогу відчувати себе не лише захищеними, а хоча б трішки щасливими. Такі свята – це можливість підзарядитися, набратися сил, натхнення, щоб працювати на нашу перемогу. І звісно ж, це прекрасний привід нарядитися, зробити собі зачіску і відчути себе прекрасною жінкою».

Яскраві, усміхнені, щирі – не можливо було пройти повз цих панянок. Тетяна Шевцова та Юлія Степанова, Катерина Хабло працюють верстатницями в РМЦ-2 «Ливарно-механічного заводу». Дівчата без вагань зареєструвалися на концерт, адже, зазначають, що просто скучили за такими заходами. Раніше вони збиралися колективом, щоб разом відсвяткувати, поспілкуватися, порадіти. “Сьогодні, – говорять вони, – це справжня рідкість”. На жаль, ми звикли через війну відмовлятися від багато чого, зокрема, й можливості бути щасливими.

«В мене  зараз на фронті брат, переживаю за нього, але точно знаю, що він би дуже порадів, що його сестра пішла на свято, – розповідає Катерина Хабло. – Це усім нам зараз дуже потрібно. Нам не вистачає приводів відволіктися, відпустити тривогу та неспокій, забути бодай на годинку, що навколо війна. Весна, ми, жінки, її дуже любимо. А як нас тут зустріли – з квітами, з усмішкою, а який чудовий концерт! Ми зараз маємо бути сильними, а де ж брати сили, звідки черпати енергію? Ось такі заходи – це наша підзарядка, свіжий подих, яскраві барви, віра в краще та сподівання, на які ми завжди очікуємо від весни. Дякуємо. Всіх жінок з весною!»

Привітати наших красунь прийшов генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг» Мауро Лонгобардо. Він висловив щире захоплення силою, мужністю і невичерпною енергією наших жінок. А також побажав, щоб наступне свято 8 березня всі пані зустрічали вже зі своїми мужніми захисниками, щоб родини зібралися усі разом, щоб квіти жінки вже отримали з рідних для кожної рук.

Концертні номери радували різножанровістю, тематикою. Кожен з них ставав справжнім сюрпризом, і дійсно, свято вийшло особливим подарунком, свого роду гімном краси та чарівністю. А яке ж свято без сюрпризів? Тому чимало панянок після розіграшу пішли додому з подарунками. А справжній весняний настрій, коли у повітрі відчуваються особливі весняні флюїди, коли оживає надія, коли очі світяться щастям, точно отримав кожен, хто завітав в цей день на концерт до Палацу культури металургів.

Більше фото зі свята за посиланням: https://fex.net/uk/s/3pbft0x

Категорії
Наші люди

Діамантовий настрій

Українські жінки завжди дивували світ своєю майстерністю. Вишивка, плетіння, малювання, поробки з різноманітних матеріалів – все це підкоряється нашим пані. Фантазія та  прагнення зробити світ навколо яскравішим, добрішим, привабливішим допомагає українкам творити справжні дива. І такі чарівниці працюють і на нашому підприємстві. Наприклад, електромонтерка з ремонту та обслуговування електрообладнання цеху мереж та підстанцій «АрселорМіттал Кривий Ріг» Ліза Линок захоплюється діамантовою мозаїкою. Вона створює картини, для яких замість фарб використовуються різноколірні кристали.

На столі акуратно розкладені контейнери з камінчиками по кольорах, віск та канва з вже нанесеним малюнком, напоготові аплікатор або пінцет, за допомогою яких викладаються кристали. Майстриня акуратно, камінчик за камінчиком, викладає ними малюнок, особливу увагу приділяє  кольорам, щоб картина набула яскравих  барв та потім неначе «ожила». Кожен кристал, хай то камінчики або звичайний пластик, має багато граней. Завдяки цьому картина переливається та виблискує. У готовому вигляді це створює приголомшений візуальний ефект.  

«Історія діамантової мозаїки розпочалася з 2000-х років, а я захопилася нею два роки тому, – розповідає Ліза Линок. – Сталося це завдяки моїй молодшій сестрі Надії. Вона побачила в інтернеті багато мозаїчних картин і попросила купити їй набір з усім необхідним. Зараз такі набори, разом з малюнком, можна придбати як у звичайних магазинах, так і через інтернет. Це дуже зручно. Ми з матусею придбали два таких набори з картинами розміром з лист зошита. Тоді одну картину зробила я, а другу наша мама. Мені це так сподобалося, що захотілося ще зробити картини, адже сам процес викладання камінчиків, ця дивовижна атмосфера під час роботи, і готовий результат, варті того, щоб продовжувати та надалі розвиватися у цьому напрямку творчості. Тому я дякую сестрі за цю ідею. До речі, у родині нас п’ять дівчат. Крім мене, а я старша, зростають Марта, Аліса, Віра, вже відома нам Надя. І кожна з нас цікавиться якимось видом творчості».

Ліза вважає, що бажання створювати прекрасне своїми руками – це в неї та у сестер від батьків. Їхня бабуся вміє шити, мама свого часу теж шила, вона вміє вишивати, зокрема й блискітками. Тож Ліза вже змалечку заохочувалася до рукоділля. Вона теж вміє вишивати хрестиком, бісером, робить прикраси з нього. До речі, техніка діамантової вишивки дуже схожа на вишивання, от тільки замість ниток використовуються камінці. Не зважаючи на те, що малюнок картин вже готовий, і до нього прикладаються набори камінчиків, у кожної майстрині картини не будуть однаковими. Це залежить від техніки викладання «діамантів», кольорів, які майстриня закладає у свою роботу.

«Навіть борщ у кожної господині виходить свій, а тут картини. Вся справа у підході, у душі, яка закладається у роботу, у баченні вже готового результату. Я знаю, що деякі майстрині викладають камінчики чергуючи колір за кольором. Я вже наловчилася їх викладати так, що можу одразу застосовувати декілька кольорів», – підкреслює Ліза Линок.

Маленькі картини Ліза робила дуже швидко. Наприклад, картини 30 на 40 см народжувалися за три дні. А от коли їй подарували велику заготівку, 40 на 50 см, там вже їй довелося попрацювати. Але це тільки в радість, ділиться емоціями Ліза, бо цей процес заспокоює, приводить до ладу думки та зосереджує.

«Це саме те, що нам зараз потрібно, – продовжує Ліза. – Буває, прийдеш з роботи, тебе наздоганяє сирена, летять неприємні новини, ти думаєш, як там твій вітчим, який раніше працював на нашому підприємстві, а зараз захищає Україну. Але ти знаєш, що на тебе чекає твоє улюблене захоплення, завдяки якому можна хоч трохи відволіктися та  прийти до тями. Коли працюю з камінчиками, вмикаю якийсь цікавий серіал або музику. Цей акомпанемент дуже допомагає у роботі, створює особливий, піднесений, а у моєму випадку ще й діамантовий настрій (усміхається). Але не думайте, що процес створення цих картин простий. Навіть якщо у наборі все продумане, не факт, що у вас все гарно вийде. У мене теж було декілька невдалих робіт. На одну картину потрібних камінчиків не вистачило, а інша вийшла якась не дуже чітка, не така яскрава, як би мені хотілося. Тут головне не опускати руки, а йти далі. Невдачі нам на те й даються, щоб підштовхнути нас до більш активних дій. А якщо справа тобі подобається, то ти увесь час хочеш розвиватися у ній. Я вже це добре знаю на власному досвіді. Бувало переглядаєш інтернет, бачиш якийсь цікавий малюнок, і вже хочеш зробити нову картину. Процес затягує, він підштовхує до постійного саморозвитку. Мені це дуже подобається. З нового, наприклад, я оформлюю обручі для своїх сестричок. Купляю в магазині різні штучні квіти, різноманітне оздоблення і прикрашаю ними обручі. Виходить гарно. Хочу ще навчитися робити квіти з м’якої проволоки, з намистин. Планів у мене, як бачите, багато. Я знаю, що на нашому підприємстві працює чимало творчих, цікавих людей. Я бажаю кожному постійного розвитку, а також нових відкриттів, які й роблять наш світ яскравішім, цікавішим, приємнішим».

Категорії
Новини

Чотири жінки металурга Сергія

Жіноче свято продовжується.

Сергій Басок, оператор МБЛЗ конвертерного цеху:

«У моєму житті є чотири найважливіших жінки: дружина Яночка, мама Людмила Кімівна, бабуся Ася Аксентіївна та теща Ольга Миколаївна. Я їх дуже-дуже люблю, і є за що. Яна – найкраща дружина в світі. Вона гарна, добра, уважна, чуйна, лагідна, неповторна… Цей перелік можу продовжувати нескінченно. А особливим рядком у цьому переліку – вдячність це те, що вона народила мені двох синів і вкладає душу в їх виховання.

Ну мама – це особлива людина у житті кожної людини. Мама подарувала життя. Мама дарує любов, турботу і ласку. Коли я робив помилки, то вона могла так пояснити мені ситуацію, що я зразу все розумів і брався їх виправляти. Це величезний талант, я вважаю. Мама смачно готує, а смак її страв ніби повертає мене у щасливе безтурботне дитинство.

 Бабуся – це мудрість. Її життя не було легкою прогулянкою, але попри всі складнощі, бабуся зберегла найкращі якості і передає їх нам. А більш ніж 10 років тому у мене з’явилася ще одна мама. Оті всі анекдоти про недобру тещу – то не про мою. Моя розуміє мене, як рідного сина. Це Теща з великої літери. Ці чудові жінки – вони як квіти у саду мого життя, і я їм безмежно вдячний!» 

Весняні квіти для натхнення

Дмитро Ципченко, начальник автоколони № 1 ГТЦ ГД:

«Жінки – це наше натхнення! Без них світ застиг би на місці, і не було б розвитку, ніякого руху. Всіма своїми здійсненнями, досягненнями чоловіки завдячують жінкам – мамам, дружинам, донькам… Ну і я не виключення. Особисто мене на роботу та розвиток надихають дружина Ольга та донечка Міла. Звичайно ж, вітатиму їх зі святом жіночої краси та весни. У дружини заздалегідь завуальовано випитав про подарунок, бо не люблю, щоб подарунки були безглуздими, непотрібними або геть неромантичними, такими як сковорідка. Ну і спінінга звичайно ж дарувати не буду (усміхається). Разом з тим подарунок має бути сюрпризом. Ну й звичайно ж даруватиму квіти. На жаль, улюблені Оліні півонії у березні не квітнуть, їх я подарую у сезон, а до свята весни буде щось весняне.

З Мілиним подаруночком простіше. Вже знаю, яку іграшку вона бажає. Донечці також дарую квіти. І хай їй поки що чотири з половиною, але вона у мене вже маленька принцеса. Треба змалечку привчати до традицій, хороших традицій, щоб вона знала, як воно має бути.

Вітаю вас, любі! Хай все у вашому житті складеться якнайкраще, і я для цього зроблю все, що від мене залежатиме».

Категорії
Новини

А!фішка на 8 та 9 березня

Театри

Криворізький академічний театр драми та музичної комедії ім. Т.Г. Шевченка

8 березня о 16:00 запрошуємо на великий сольний концерт Андрія Кравченка. Це справжній співак-романтик, який своїм голосом проникає до найпотаємніших куточків жіночої душі. Його пісні – це історії з реального життя, сповнені щирості, глибини та сильних почуттів. Це буде вечір, наповнений романтикою, ніжністю та незабутніми емоціями. У програмі концерту – улюблені хіти: «Мадонна», «Лебідка», «Золото», «Цариця», «Зорі», «Наречена», «Моя єдина», «Доле моя», «Час рікою пливе» тощо. Подаруйте собі та своїм коханим вечір чуттєвості та справжньої романтики. Частину прибутку від заходу артист традиційно спрямовує на підтримку ЗСУ.

9 березня об 11:00 запрошуємо на казку-балет «Червона Шапочка». Це яскравий та веселий спектакль, який дуже подобається, як юним глядачам, так і їхнім батькам. Мовою танцю артисти розповідають всім відому історію французького казкаря Шарля Перро про маленьку дівчинку на ім’я Червона Шапочка. Попри те, що вистава розрахована на дитячу аудиторію і сприймається юними глядачами як барвисте дійство, вона складається зі складної та цікавої хореографії. Це чудова нагода познайомити дітей з прекрасним світом балету.

9 березня о 16:00 пропонуємо переглянути музичну комедію «Гуляй, село!». За п’єсами С. Васильченка та М. Кропивницького.

 Криворізький академічний міський театр музично-пластичних мистецтв

8 березня о 12:00 на глядача чекає музична казка «Музичний корабель». Це історія про те, що справжні друзі завжди прийдуть на допомогу, про доброту та покарання зверхності й пихатості. Винахідливі герої завдяки спільним зусиллям та кмітливості завжди долають труднощі та досягають своєї мети.

Криворізький міський театр ляльок

8 березня об 11:00 пропонуємо переглянути виставу «Пригоди папуги Пако». Це весела історія пригод папужки та його друзів.

9 березня об 11:00 на маленького глядача чекає лірична казка «Матусине серце»». Страусятко вирушає на пошуки своєї мами. Подорожуючи, головний герой зустрічає на своєму шляху багато нового та цікавого. Після подолання усіх перешкод він знаходить одразу двох мам, а на додачу – названого братика.

Екскурсії

Туристичний клуб «Невгамовні Гідеси»

8 березня о 10:00 запрошуємо на автобусну екскурсію «Тернівська весна». На вас чекають: оглядова екскурсія містом, розмова про жінок Криворіжжя, екскурсія до Краєзнавчого музею Тернівського району, відвідування скансену гірничої техніки на Даманському, візит до оранжереї Криворізького ботанічного саду. Місце збору: пам’ятник Козаку Рогу. Вхід за донат. Реєстрація: 0961197549, 0982556455.

8 березня о 15:00 запрошуємо на цікавий майстер-клас з виготовлення прикрас з епоксидної смоли. Запрошуємо вас поринути у світ творчості та створити унікальну прикрасу з епоксидної смоли та ніжних квітів. Ви навчитеся працювати з цікавим матеріалом, гармонійно поєднувати природні елементи та отримаєте власноруч зроблені витвори. Затишна атмосфера, творчий процес і краса природи в кожному виробі – це буде час для натхнення та відпочинку. Місце збору: пам’ятник Св. Миколаю. Реєстрація: 0961197549, 0982556455.

9 березня о 10:00 запрошуємо вас на пішохідну екскурсію «Вулицями міста…Від автовокзалу…». Ви дізнаєтесь історію району, де знаходився автовокзал у 60-ті,  почуєте історію першої радіостанції та телевежі. Місце збору: зупинка «Автовокзал». Реєстрація: 0961197549, 0982556455.

9 березня о 14:00 запрошуємо вас на дегустацію вареників у вареничній «Круте тісто». Ви матимете змогу скуштувати 6 видів вареників та 3 види настоянок. Ви скуштуєте «Студентську фуагру» (вареники з печінкою та картоплею), «Акуну Потату» (вареники з картоплею), «Гриби сюда» (вареники з грибами та картоплею), «Вумну вуточку» (вареники з качкою та сиром сулугуні), «Ось. Лось Ось» (вареники з сьомгою та вершковим сиром), «Cash бабулес» (вареники з капустою). Місце збору: 96-й квартал у бік автовокзалу. Реєстрація: 0961197549, 0982556455.

Криворізьке бюро подорожей та екскурсій

8-9 березня запрошуємо до весняної Одеси на екскурсію «Одеса – це весна, краса, кохання». Виїзд з Кривого Рогу о 6:00. На вас чекає емоційна, найцікавіша, хвилююча екскурсія.  У програмі: оглядова автобусно-пішохідна екскурсія «Красуня Одеса», екскурсія оперним театром, а також автобусно-пішохідна екскурсія «Одеса – перлина біля моря». На другий день ви зможете побувати на екскурсії «Адреси кохання», відвідати грот у палаці Наришкіних, пройтися Приморським бульваром та парками Одеси. Виїзд до Кривого Рогу орієнтовно 16.00. Реєстрація: 0981067279 (вайбер, телеграм), 0993685133.

Тренінги

9 березня запрошуємо вас стати учасниками тренінгу-практикуму #ProГолос. 9 березня старт проєкту, який триватиме протягом місяця. На вас чекають зустрічі офлайн та щотижневі завдання та практики онлайн. Цікаво буде тим, хто хоче презентувати себе, впевнено говорити на камеру та виступати публічно. Тренінг проводить Наталія Болдінська – журналіст, телеведуча, журналіст, ведуча авторських весільних церемоній. Запис: 0986228299.