14 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання загинув солдат, стрілець механізованого батальйону Олександр Петренюк. Трагедія сталася поблизу населеного пункту Селезнівка Краматорського району Донецької області. До призову на військову службу у березні 2025 року Олександр працював електромонтером електрокущового цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Старший майстер ЕКЦ Олексій Саприкін працював поруч з захисником. «Олександр ремонтував електроустаткування теплоелектроцентралей, кисневого виробництва, доменного цеху № 1 та інших цехів підприємства. Електродвигуни, кабельні лінії, турбогенератори та багато іншого. Він добре знався на своїй справі, виконував завдання швидко та з дотриманням всіх правил безпечної роботи. Ремонтував якісно, ділився своїм досвідом, завжди був готовий допомогти, підказати, порадити. Олександр був спокійною, врівноваженою людиною, що допомагало у складній роботі з підвищеним рівнем небезпеки, і його спокій передавався колегам, які поважали його. Звістка про загибель Олександра Петренюка дуже засмутила тих, хто працював разом з ним. Ми втратили висококласного працівника, товариша, чудову людину».
Щира подяка та вічна пам’ять нашому колезі-захисникові. Висловлюємо співчуття рідним, близьким та колегам загиблого воїна.
Відтепер в «АрселорМіттал Кривий Ріг» серед помічників машиніста тепловоза – жінки.
У 2025 році на підприємстві вперше почали працевлаштовувати та навчати дівчат на професію «Помічник машиніста тепловоза». Це професія, у якій історично раніше працювали виключно чоловіки. Але сьогодення підштовхує нас до нових рішень і «АрселорМіттал Кривий Ріг» відкрило двері для жінок, які готові освоїти цю відповідальну роботу.
«Українки сьогодні — це жінки, які керують підприємствами, воюють, волонтерять і, звісно, можуть працювати на залізниці не гірше, ніж чоловіки. Тому ми вирішили: якщо є бажання — ми дамо можливість. – говорить Каріна Єрмолаєва, кураторка проєкту, фахівчиня з підбору персоналу «АрселорМіттал Кривий Ріг». – Головне — працевлаштування жінок на таку професію став сигналом: у нашій галузі більше немає «закритих» професій для жінок. За півроку дівчата, а це Анастасія Хомук, Лариса Лаптєва та Ірина Травкіна опанують теорію та почнуть навчатися працювати на локомотивах під наглядом наставників – досвідчених залізничників ЗЦ № 2».
Щасливий 552
Хвилювання у Анастасії не було. Під час першого, ознайомчого дня навчання у залізничному цеху № 2 вона «літала» по тепловозу, як торпеда. Їй все хотілося побачити, зрозуміти як воно працює. Ще не знаючи що й до чого, їй вже хотілося ставати до роботи та відправлятися у зміну.
«Кабінетна робота, то не моє. Мені треба, щоб я завжди була у русі, у вирі подій, щоб картинка перед очима постійно змінювалася. Я люблю спілкуватися і завжди заглядалася на поїзди. Коли я тільки прийшла працевлаштовуватися в «АрселорМіттал Кривий Ріг», професію помічниці машиніста тепловоза я одразу «вихопила очима» серед багатьох інших. А після екскурсії до ЗЦ № 2, де я побачила, як працюють залізничники, я остаточно впевнилась, що хочу працювати саме тут. Зараз цю професію я опановую на локомотиві під номером 552. Для мене він став щасливим», – розповідає учасниця проєкту Анастасія Хомук.
Як видобувається залізна руда та які стадії обробки вона проходить Анастасія знає не з чиїхось слів, а з власного досвіду, адже до цього вона тривалий час працювала на промислових підприємствах Криворіжжя. Анастасія 17 років була стовбуровою
cигналісткою на шахти «Родіна», яка зараз називається «Криворізька». У складі підрядної організації вона працювала дозувальницею гарячого повертання на аглофабриці нашого підприємства. Та їй хотілося стабільності, тому і пришла працевлаштовуватися до «АрселорМіттал Кривий Ріг». І залізнична мрія Анастасії нарешті здійснилася.
«Участь у проєкті стала моїм квитком у залізничну сферу. Уявіть, я їду на тепловозі, з вітерцем, як королева (сміється). Якщо чесно, навчатися важко. Велика кількість документації, усілякі схеми, процеси тощо. Але, коли починається практика – красота, мені ці-ка-во-о! Мої наставники – помічник машиніста тепловоза Владислав Пітора та машиніст тепловоза Олександр Закритний мені у всьому допомагають. За два місяці навчання я вже розуміюся на професії, в охороні праці, правилах залізничних перевезень, у командній роботі, адже залізниця, то цілий світ з багатьма професіями. А ще, я вже орієнтуюсь, де ми їдемо, бо територія підприємства – це місто у місті. Можу сказати, що я знайшла свою справу. Можливо для когось і не звичну, але для мене – цілком нормальну. Іншим, хто зараз знаходиться у пошуку роботи, я побажала б теж спробувати свої сили у різних справах. А раптом це ваша робота, і ви її нарешті знайшли!»
Анастасія Хомук та Владислав Пітора
За детальною інформацією, щодо умов проєкту та працевлаштування, звертайтесь до кураторки проєкту – Каріни Єрмолаєвой, тел. – 097 444 03 29,
Колектив департаменту з виробництва чавуну і сталі, попри всі складнощі, наполегливо працює, виробляючи агломерат, чавун, сталеві злитки й заготовки, які використовуються для виробництва основної товарної продукції «АрселорМіттал Кривий Ріг» – металопрокату. А ще наші заготовки мають попит на ринку – внутрішньому й світовому. Але працівники департаменту не лише працюють над виконанням поточних завдань, а ще й встановлюють виробничі рекорди, долаючи дефіцит енергоресурсів, кадрові проблеми та інші негаразди.
У 2025 році у відділенні безперервного розливання сталі, де саме й виготовляють ці заготовки, довели серійність розливання до 70 плавок за серію. Хтось скаже: ну й для чого ті рекорди, особливо зараз, коли виробництво на межі виживання? Але люди, які знаються на виробництві, твердо знають, що зростання серійності надзвичайно важливе. Як пояснив заступник начальника конвертерного цеху з безперервного розливання сталі Олександр Лук’янов, збільшення кількості плавок у серіях – це зниження собівартості виробництва шляхом скорочення витрат на виробництво продукції. Також це сприяє скороченню часу на підготовку устаткування загалом, а значить машини безперервного лиття заготовок більше часу в роботі, що сприяє зростанню їх продуктивності.
Планомірна робота, спрямована на зростання серійності, постійно триває. Протягом останнього часу був покращений конструктив промковшів, з яких власне й розливається сталь: попрацювали над надійністю ізоляції між захисним шаром та корпусом ковшів, вдосконалили анкерні кріплення, вдосконалили процес вимірювання температури корпусів, а ще впроваджуються нові системи замірів температури сталі у самому ковші, що також позитивно впливає на стійкість промковшів. Також було покращено культуру виробництва у відділенні безперервного розливання сталі, попрацювали над помилками в діях персоналу та мінімізували їх. Це й дозволило довести рекорди до 70 плавок, але головне – зросла середня серійність розливання, від якої залежать собівартість продукції та продуктивність роботи цеху.
Рекордна серія тривала 65 годин. Як пояснив заступник начальника конвертерного цеху з позапічної обробки сталі Кирило Чмирков, рекорд став результатом командної роботи розливальників, сталеварів позапічної обробки сталі, вогнетривників, ремонтників, операторів, машиністів кранів, конвертерників, фахівців технічного управління та управління департаменту з виробництва чавуну і сталі та ще багатьох працівників підприємства.
Добігає завершення 2025 рік. Він був часом багатьох викликів, пов’язаних з війною в Україні, складною ситуацією в економіці, енергетиці країни тощо. Але ми разом щодня долали труднощі, підтримували одне одного та працювали для подальшого розвитку. Пропонуємо вам пригадати важливі події для «АрселорМіттал Кривий Ріг», які доводять, що завдяки сильній та потужній команді, вірі у майбутнє та бажанню кожного з нас можливо долати найскладніші випробування. І навіть у цей складний рік у нас були приємні моменти, виробничі перемоги та здобутки. Ділимося з вами цим.
Шоста стала до роботи
Нагадаємо, що у квітні 2022 року на ДП № 6 був вироблений перший воєнний чавун, у 2023 році на цій печі був виконаний розширений ремонт другої категорії з ремонтом повітронагрівача № 2 та її аспіраційних установок. Це принесло не тільки економічний, а й екологічний ефект.
Але у 2024 році для виживання підприємства в надскладних економічних умовах ДП № 6 була законсервована. Підприємство тоді працювало однією доменною піччю № 8. Та увага до шостої домни не припинялася. І у квітні 2025 року у доменному цеху № 1 доменна піч № 6 знову стала до роботи. Вона була роздута за рекордні чотири доби, зазвичай цей процес триває до 10 днів. Для «АрселорМіттал Кривий Ріг» та нашого міста це стало справжньою подією, адже шоста домна за часи повномасштабної війни перетворилася на символ нашої незламності та стабільності.
До роздуття печі доменники готувалися ретельно. Фокус уваги був спрямований на перевірку її технічного стану – усіх механізмів та допоміжних дільниць. Доменний агрегат був очищений від залишків шихти та пилу, підготовлені до роботи дренажі, якими проходять продукти плавки – чавун та шлак.
А за часи роздуття свою робочу справу віртуозно виконали доменники усіх чотирьох бригад ДЦ № 1. Завдяки спільним зусиллям та професіоналізму наших виробничників піч запрацювала чітко та ефективно.
Локомотивам повернули молодість
Наприкінці 2025 року у залізничному цеху № 2 управління залізничного транспорту на рейки вийшов вже п’ятий тепловоз, оновлений у рамках програми ремонту обладнання підвищеної небезпеки GAP-ІІІ.
Ця програма здійснюється за підтримки генерального директора «АрселорМіттал Кривий Ріг» Мауро Лонгобардо. Її мета – покращення технічного стану обладнання, безаварійність та надійність його експлуатації. Після кардинального відновлення, коли в локомотивах замінюється і ремонтується усе обладнання у об’ємі ПР-2, їхній термін експлуатації продовжується.
Програма ремонту обладнання підвищеної небезпеки триває на підприємстві два роки. За цей період вже були відновлені локомотиви серії ТЕМ 1970-х років випуску. У новому 2026 році на зміну цій програмі прийде нова із новим способом ремонту локомотивів – на них встановлюватимуться американські двигуни, системи управління та інші запчастини. Підприємство продовжує працювати над тим, щоб розвивати технічні можливості та робити залізничні перевезення більш безпечними.
Відновили п’яту коксову батарею
22 жовтня 2025 року після гарячої консервації та ремонту у коксовому цеху № 1 КХВ офіційно знову стала до роботи коксова батарея № 5. До цієї події в «АрселорМіттал Кривий Ріг» йшли протягом 483 діб. Нагадаємо, зупинка та подальша гаряча консервація п’ятої КБ були здійснені після надзвичайної ситуації через торішній блекаут.
Завдяки колективу КЦ № 1, іншим фахівцям підприємства та підрядної організації коксова батарея була повністю відновлена. На ній встановлені нові електро- та кабельна продукція, консольно-поворотні крани, відремонтоване трамбувальне відділення ТЗВМ, а також усі механізми, електроніка, армувальні колони коксових печей, рами дверей, трубопроводи азоту, оливи, барильєтної води тощо.
Для колективу КЦ № 1 ремонт коксової батареї став і випробуванням, і можливістю отримати унікальний досвід, адже раніше вони займалися лише експлуатацією устаткування, а зараз вуже знають усі нюанси його складного «організму».
Автомобільні велетні
Протягом цього року автотранспортне управління продовжувало перевозити вантажі, доставляти людей до робочих місць, здійснювати часом непрості перевезення. З усім вдавалося впоратися професіоналам керма. Серед буденних днів у транспортників були й приємні події та придбання. Так, наприклад, у липні 2025 року автотранспортне управління «АрселорМіттал Кривий Ріг» поповнилось чотирма новими 60-тонними самоскидами SHAHTUI SK90-C6.
Наше підприємство стало одним з перших в Україні, яке застосовує ці автомобілі у виробництві. Вони перевозять гарячий шлак, кокс та інші сипучі та великогабаритні матеріали.
У великовантажної техніки багато нових функцій та електроніки, що полегшує контроль параметрів роботи. Щоб опанувати їх водії самоскидів, а також усі, хто зайнятий в їх обслуговуванні, пройшли відповідне навчання та отримали сертифікат.
У самоскидів велика кабіна, панорамне вікно та відеокамери з усіх боків машини. Все це сприяє кращому спостереженню навколо автомобіля і дозволяє водієві бачити «сліпі» зони, що сприяє безпеці усіх, хто працює поруч.
Сидіти за кермом теж зручно, кожне авто обладнане антивібраційним кріслом, яке анатомічно підлаштовується під водія. А про гідний мікроклімат дбає «рідний» кондиціонер.
Напередодні другої річниці свого створення молодіжний проєкт підприємства «3Dільниця» продовжує радувати працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг» та їхні родини цікавими заходами. А в майбутньому на вас чекає ще більше приємних сюрпризів.
Ідеї «з вогником»!
Від зйомок у кіно для молодіжної соцмережі, до майстер-класів для дітей працівників підприємства та зустрічей з топменеджерами й успішними людьми «АрселорМіттал Кривий Ріг». З таких заходів починалася історія молодіжного проєкту «3Dільниця». Її перші учасники навіть не сподівалися, що незабаром проєкт набере такої сили та дивуватиме багатьох своїми драйвовими цікавинками.
«У серце назви проєкту – 3D – Досвід, Дії, Драйв. І все це відображається у нашій діяльності. Проєкт об’єднав талановиту молодь підприємства. Вони стали активними організаторами та ініціаторами різних екскурсій, навчань та інших проєктів особистісного та професійного зростання, – розповідає менеджерка з розвитку молодіжних проєктів «АрселорМіттал Кривий Ріг» Вікторія Коцуба. – А ще учасники цієї ініціативи роблять молодіжне життя цікавим, яскравим, насиченим позитивними емоціями, залучаючи до цього і інших працівників підприємства та їхні родини. За два роки діяльності «3Dільниці» ми змогли охопити більше 6000 працівників, їх дітей та молоді міста різними ініціативами. До ініціатив з розвитку, додалися декілька напрямків діяльності проєкту – клуби за інтересами. Якщо можна так сказати, ми вже твердо стали на велосипедні колеса, вийшли на кіноекрани, завітали до аніме, занурилися у книжковий світ, смакуємо чайні традиції, вдосконалюємося у майстер-класах, і це ще не все».
Аж кортить творити
Перший творчий клуб – майстер-класів для дітей працівників підприємства. З нього саме і починалася «3Dільниця». Він набрав популярності серед родин працівників підприємства, адже дає можливість поринути у світ творчості, поспілкуватися та весело провести час.
«На наших щомісячних майстер-класах діти почуваються справжніми творцями, тут панує легка та позитивна атмосфера, яка надихає на нові ідеї. Які тільки поробки ми не виготовляли, це і прикраси для ялинки, і поробки із паперу, оригамі, у техніці квілінг, ловців снів тощо, – говорить кураторка клубуінженерка ДАТП Аліна Степанюк. – Хоча майстер-класи призначені для дітей, фактично, в них охоче беруть участь і їхні батьки. І це не дивно, адже у творчості немає віку. Цікаво спостерігати, як учасники майстер-класів отримують щиру радість від процесу. А кожна зустріч залишає теплі спогади і сувеніри на пам’ять, створені власноруч».
«Настілки», що підкорили дорослих
Це про клуб настільних ігор для працівників підприємства. Традиційно, поки діти зайняті на майстер-класах, батьки та інші працівники поринають у атмосферу драйву та емоцій. Стратегія, творчий підхід, кмітливість, креативність та емоційна розрядка – настільні ігри перетворюють звичайну зустріч на маленьке свято, де важлива не перемога, а процес спілкування.
Як говорить куратор клубу Богдан Федорчук, фахівець (стажер) фінансової адміністрації департаменту контролінгу: «Настілки» – це не просто ігри, це місце, де ми всі трохи щасливіші. І я безмежно вдячний, що можу бути частиною цього дива й створювати його разом з вами. Особлива радість — що до нас приходять нові гравці, і майже всі залишаються! Це найкращий комплімент нашій атмосфері. Попереду у нас святкові ігри, а у січні стартуємо з новинок 2026 року – буде дуже круто! З прийдешніми святами! Нехай Новий Рік принесе вам море радості, епічних камбеків і тільки перемоги – і в грі, і в житті!»
Книголюби
Все почалося випадково. Одного разу молодь зібралася, щоб обговорити книгу. Це було настільки захопливо та корисно, що стало зрозуміло, треба відкривати свій книжковий клуб. Кількість учасників в ньому необмежена. Кожен охочий може запропонувати до читання та обговорення твір українських або закордонних авторів. «Дуже цікаво слухати дізнаватися різні погляди, враження від прочитаного. Одних книга зачепила, інших – не вразила. У нас лунають дуже цікаві думки, відбуваються справжні інтелектуальні баталії. Наступного разу ми будемо обговорювати книгу «Roug» Мони Авад. Приходьте 29 грудня та долучайтесь до клубу. Буде цікаво! На мою думку, жодна інтернет-публікація не може викликати подібних емоцій, лише справжня «жива» книга», – говорить кураторка книжкового клубу,фахівчиня з підбору персоналу та розвитку молодіжних проєктівпідприємства Дар’я Черненко.
Хід конем
Гра в шахи не тільки захоплює, а й допомагає розвинути пам’ять та концентрацію, покращує когнітивні навички. Все це знайомо учасникам шахового клубу «3Dільниця», який приваблює все більше учасників різного віку.
«Для мене шахи — це насамперед люди, а клуб – спільнота, у якій цінують вміння аналізувати, думати й передбачати, – говорить куратор клубу, шахіст Євген Костін. – Наш шаховий клуб – це коло співрозмовників, які не кажуть «я не знаю», коли тема для них нова, а готові вислухати, поміркувати, висунути гіпотезу і знайти рішення. Шахи – це про тих, хто вміє слухати, мислити і часом навіть підказати щось важливе. Запрошую до нас і ви самі у цьому переконаєтеся».
Велоклуб
Велосипед – це дуже популярний вид транспорту, який приносить задоволення, дозволяє підтримувати гарну форму та дбати про здоров‘я. Чимало працівників підприємства у такий спосіб дістаються роботи, а у вихідні подорожують.
«Протягом п‘яти місяців існування клуб прийняв до свого складу працівників, які використовують велосипед у якості основного або додаткового виду транспорту та отримують задоволення від катання. Протягом велосезону ми часто зустрічалися, виїжджали на різні дистанції, обговорювали плани майбутніх подорожей, – зазначив куратор велоклубу, інженер групи техпідтримки ЦОД Олег Гажев.
Чайні церемонії та аніме
Гармонію, повагу та спокій можна відчути під час зустрічі клубу чайних церемоній. Він наймолодший серед інших клубів проєкту, але вже один з найпопулярніших. Його учасники мають можливість дізнатися про види чаю та східні традиції, що пов’язані з ним і дегустувати нові смаки на чайних церемоніях.
Як зазначає куратор клубу Вадим Арсентьєв, електромонтер конвертерного цеху, чайна церемонія – це більше за просто заварювання. Учасники занурюються в атмосферу тиші, споглядають за чайним листям, відчувають гру ароматів та смаку. Це своєрідна медитація, перезавантаження, які нам зараз дуже необхідні.
Вадим Арсентьєв також веде клуб аніме та манги. Японські анімаційні фільми аніме здобули популярності завдяки цікавим та яскравим сюжетам, часто з філософськими, психологічними аспектами. Учасники клубу декілька разів на місяць збираються та дивляться аніме, обговорюють його та гарно проводять час у колі однодумців.
Також у «3Dільниці» діє кіберспортивний та тенісний клуби, які тільки починають розвиватися і чекають на своїх прихильників.
Якщо ви хочете проявити себе, знайти однодумців чи маєте ідеї для розвитку – запрошуємо до наших клубів та до молодіжної спільноти. Тут кожен знайде своє, а можливо неочікувано для себе захоплення та стане майстром у якомусь з напрямків.
Варто спробувати, тим більш, що попереду на учасників заходів «3Dільниці» чекають новорічні активності із приємними подарунками.
Сьогодні була непроста зміна. Оксана приїхала додому. Він зустрічав її на порозі, як завжди, її генерал. Оксана усміхнулася і поклала зморену руку йому на голову. Потім рука опустилася на спину, а далі – пухнастий хвостик. Котик радісно та ніжно мурчав свою вітальну пісеньку. Генералом вона називала його давно, і це не ім’я, а скоріш статус. Він – улюбленець родини, поважний, але лагідний, а ще – психотерапевт, який миттєво знімає стрес, усуває втому. А знімати є що, бо Оксана Дворенкова – бригадирка слюсарів-ремонтників, а це непроста робота.
Щорічно гірничий департамент визначає найкращих працівників та працівниць які отримують почесне звання «Людина року», а їх портрети – на алеї слави ГД. Оксана серед них. Вона разом з колегами ремонтує барабани. Не ті, на яких відбивають ритм, а барабани сепараторів. Саме ці барабани – основне устаткування на завершальній стадії збагачення залізної руди та отримання основного продукту ГД – залізорудного концентрату. Тож справність барабанів – невід’ємна складова успішної роботи рудозбагачувальної фабрики № 1, на якій трудиться бригадирка Дворенкова, та гірничого департаменту взагалі. Вона – серед найдосвідченіших слюсарів, та ще й організовує ремонтні роботи, керує ними, але так було не завжди.
Вона прийшла на фабрику майже 30 років тому, і опановувала професію із самого початку. «Взагалі-то я вчилася на швачку, хотіла бути нею з дитинства. А після училища пішла працювати швачкою на взуттєву фабрику, – каже Оксана Дворенкова. – Але буремні дев’яності внесли корективи. З’явилася родина, дитина, виникла потреба шукати іншу роботу, щоб забезпечувати сім’ю. Мій чоловік працював на нашій дробильній фабриці і підказав, що на РЗФ-1 є місця слюсарів-ремонтників. Я ніколи до цього не мала справ з ремонтами устаткування, домашню техніку ремонтував саме чоловік, але цікавість до того була, і я частенько повертала свого допитливого носика: «А що там? Що поламалося? Як з цим бути?» Тож вирішали спробувати».
Оксана розповіла, що спочатку обклеювала барабани гумою, яка захищає корпус від пошкоджень. І поступово її почали залучати до справжніх ремонтів. Виявляється барабан сепаратора – це не просто циліндр, який обертається. Усередині це складний вузол з шестернями, іншими деталями та багатьма магнітами, до яких власне й прилипають часточки концентрату. І ці магніти мають своє місце та розміщуються у певному порядку. Тож ремонтувати такі складні штуки дуже непросто. Але бажання допомогло нашій героїні вивчити ту складну науку. А згодом її, як досвідчену та відповідальну працівницю, призначили бригадиркою.
«Відчуваю, що я саме там, де маю бути. На своєму місці, – говорить Оксана. – У мене цікава робота. Барабани різних модифікацій, поломки також різні, тож досвід досвідом, а весь час доводиться розвиватися. Ще один плюс – наші люди. Вони неймовірні. Дуже розумний і людяний у нас механік – Денис Капустін. А слюсар-ремонтник Микола Криворучко – гарна людина і висококласний фахівець. Будь-які завдання він виконує по найвищому гатунку. Розумію, що робимо дуже важливу справу, без якої неможливе виробництво концентрату. Тож приходьте до нас працювати слюсарями-ремонтниками. Якщо не володієте професією – не біда, було б бажання. Мене свого часу навчили, і ми навчимо. Ми ж не вічні, а дуже хочеться передати наші улюблені барабани у надійні руки».
