Позначка: арселорміттал кривий ріг

Категорії
Uncategorized Новини

Серед снігу та пінгвінів

Там холодно, але круто.

Про життя й роботу, сповнених романтики і разом з тим повних небезпек заслужений полярник України, почесний громадянин Кривого Рогу та Києва Микола Маковій  розповідав на зустрічі з працівниками «АрселорМіттал Кривий Ріг» та їхніми родинами у музеї історії нашого підприємства.

Відвідувачі цього музею завжди з цікавістю та надовго зупиняються біля стенда з артефактами, фотокартками та особистими речами з антарктичних експедицій Миколи Маковія. А кожна зустріч полярника зі слухачами завжди стає справжньою подією!

Так було і цього разу. Про своє життя та роботу на українській станції «Академік Вернадський», яка знаходиться на відстані 15 150 км від Кривого Рогу, серед снігу та пінгвінів, Микола Іванович розповідав своїм колегам, адже свій антарктичний шлях він розпочинав саме з нашого підприємства, де п’ятнадцять років працював машиністом тепловозу в залізничному цеху № 2.

«Кожного разу, коли я буваю в «АрелорМіттал Кривий Ріг», моє серце б’ється частіше, я наче додому приходжу. Тут пройшло моє професійне становлення, тут я у прямому сенсі отримав путівку у життя, сповнене пригодами та подіями», – поділився враженнями Микола Маковій.

Антарктида була відкрита 27 січня 1820 року. Ця територія не належить жодній державі, а серед її мешканців лише полярники – це вчені та фахівці, які здійснюють життєзабезпечення на цьому суворому континенті. Микола Іванович є чемпіоном із кількості експедицій в Антарктиду, адже ставав їх учасником аж 15 разів. Працював техніком-механіком загону санно-гусеничних машин, інженером транспортного загону, інженером з життєзабезпечення станції, керівником арктичних експедицій. Він чотири рази перетинав Південний полюс, найхолоднішу точку планети, де морозна температура сягає мінус 86 градусів за Цельсієм, і навіть нижче.

Побував Микола Маковій і на Північному полюсі, де представляв Україну в експедиції, пересвяченій 75-річчю відкриття групою Івана Папаніна першої науково-дослідної станції на крижині, що дрейфує. Мандрівник двічі підкоряв Гімалаї, де на одній з верхівок гірського масиву Анапурні підняв прапор «АрселорМіттал».

«Про суворість холодного краю та його красу, про унікальний тваринний світ Антарктиди та про людей, які працюють там я й розповідаю дорослим та дітям. Я вважаю, що зараз такі зустрічі особливо потрібні, вони дозволяють людям отримати позитивних емоцій і хоча б трохи відволіктися від війни та всього, що з нею пов’язано, – говорить Микола Маковій. – У своїх розповідях я запрошую глядачів помандрувати. Можливо комусь з них пощастить поїхати до Антарктиди як туристу, або навіть у якості працівника-полярника. Я пам’ятаю свій перший приїзд туди. Пурга, нічого не видно, холодно. Тоді я подумав, куди мене занесло, як же тут буду працювати? Та згодом я полюбив цей край, адже побачив усю його красу». 

Під час зустрічі люди цікавились умовами, в яких живуть полярники, хотіли дізнатися, як вони почуваються під час так званої річної доби, коли одне півріччя день, а друге – ніч. Люди розпитували про побут полярників, їхні будні та свята.

Не обійшлося і без питань про пінгвінів. В Антарктиді їх чотири види: Імператорський, Аделі, Антарктичний та Субантарктичний пінгвіни. Вони ідеально пристосувалися до життя в суворих умовах, а деякі зовсім не бояться людей.

Були питання і про подолання протоки Дрейка – найбільш штормового місця Землі, так званого морського Евересту на шляху до Антарктиди. Раніше вважалося, що людина, яка хоч раз пройшла нею, має право проколоти вухо, надіти срібну сережку, а у барі безплатно випити пива. Микола Маковій проходив цю протоку 22 рази. Але вуха він не проколював.

«Мені до вподоби стала розповідь Миколи Івановича про перетин Південного полюсу, про те, як він з іншими спеціалістами врятували судно від пробоїни.

Я зрозумів, що не треба пасувати перед труднощами та опускати руки, просто треба вчитися їх долати, – говорить учень гімназії № 130 Вадим Урощинський. – Дуже цікаво було слухати про тварин, птахів, риб Антарктиди. Хочеться дізнатися про них ще більше, адже я планую стати ветеринаром».

«Я завжди хотів почути розповіді Миколи Маковія, і нарешті мені пощастило, на захід я прийшов разом з донькою Вікторією, – ділиться враженнями Віктор Конохов, електрогазозварник прокатного цеху № 3. – Найбільше мені сподобалися розповіді про пінгвінів, про їхнє життя, дитячі садочки тощо. Цікаво було слухати про техніку, яка працює за дуже низьких температур, та про традиції полярників. Більше б таких цікавих зустрічей!».   

Категорії
Новини

Конкурс дитячих відеороликів

Запрошуємо родини працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг» та дочірніх підприємств взяти участь у відеоконкурсі!

Такі моменти дарують атмосферу свята та теплі емоції. Адже напередодні Нового року мрії стають особливими, а бажання – великими!

Конкурс триватиме до 14 грудня 2025 року.

Детальніше про умови участі в конкурсі за посиланням:

https://forms.gle/mJj6pTf2zV3yUygT9

1. Ознайомтесь з правилами участі.

 2. Завантажте своє відео.

3. Додайте підпис: ім’я дитини, вік, підрозділ батьків.

Категорії
Новини

За крок до самостійної роботи

До початку оплачуваного стажування у цехах «АрселорМіттал Кривий Ріг» на студентів-учасників проєкту «Нова фабрика 3.0» чекав цікавий кар’єрний  інтенсив, який допоміг новачкам налаштуватися на майбутню роботу і підказав, як можна реалізуватися у великій та потужній промисловій компанії.  

Півторарічна програма теоретичного навчання вже пройдена – попереду в учасників третьої хвилі проєкту «Нова фабрика» оплачуване стажування. Воно триватиме півроку і проходитиме у різних цехах гірничого департаменту, коксохімічного, металургійного виробництв тощо.

Зазвичай на старті найскладніше дається взнаки психологічний бар’єр, пов’язаний з початком самостійного робочого життя. Допомогти своїм підопічним із подоланням страху взялись кураторки проєкту та організували для молоді низку кар’єрних інтенсивів. Вони увібрали обмін досвідом з фахівцями підприємства, які також починали свій кар’єрний шлях з програми стажування, або були випускниками проєкту дуальної освіти «Нова Фабрика».

«Учасники проєкту знайомилися із нашим виробництвом, вивчали металургійний цикл, опановували професії, вчилися працювати в команді, розвивали та вдосконалювали свої особистісні навички. Настав час застосувати все це на практиці під час стажування», – сказала Дар’я Черненко, кураторка проєкту «Нова фабрика», фахівчиня з підбору персоналу та розвитку молодіжних проєктів «АрселорМіттал Кривий Ріг».

«Щоб перший вихід молоді на своє робоче місце пройшов успішно та комфортно, ми й організували ці підготовчі інтенсиви. Вони складалися з корисних тренінгів  та цікавих і змістовних панельних дискусій з професіоналами», – додала кураторка проєкту «Нова фабрика», фахівчиня з підбору персоналу та розвитку молодіжних проєктів «АрселорМіттал Кривий Ріг» Катерина Солдатенко.

Вихід на роботу завжди відбувається після співбесіди, тож щоб молодь під час цього почувалася впевненішою та  успішно презентувала себе Валерія Грешнікова, фахівчиня відділу з підбору персоналу та розвитку молодіжних проєктів підприємства провела для студентів відповідний тренінг. Також вона поділилася корисними лайфгаками зі створення резюме.

Своїми історіями переходу від навчання до роботи та про початок своєї кар’єри з учасниками «Нової фабрики 3.0» поділилися випускники попередніх хвиль цього проєкту: Глеб Власюк, провідний інженер з АСКТП, інженерка 1-ї категорії Аліна Степанюк та електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування Вадим Арсентьєв.

«Я здобуваю фах інженера-механіка і є учасником «Нової фабрики 3.0», – ділиться враженнями студент ДУЕТу Тихін Александров. – Завдяки участі у проєкті моє студентське життя дуже насичене та цікаве. Я не тільки опановую теорію, а й здобуваю практичні знання, розвиваю навички комунікації, спілкуюся з професіоналами, дізнаюся більше про специфіку такого великого підприємства, як «АрселорМіттал Кривий Ріг». Я вважаю, що мені пощастило розпочинати свій професійний шлях саме тут. У дитинстві я бачив арматуру, а от як її виготовляють, які процеси здійснюються від видобутку сировини і до виготовлення готової продукції, я зміг побачити тільки коли став учасником «Нової фабрики». Навіть дух перехоплює, коли бачиш, як виробляється сталь, як ще гаряча арматура або дріт їдуть конвеєром».

Про власний досвід роботи на підприємстві студентам розповіли фахівці виробництва: начальник дільниці ПЦ-3 служби з технологічного обслуговування засобів АСКТП і мехатронних систем Валерій Шевчук, начальниця зміни електропостачання металургійного комплексу підприємства Наталія Заїка, старший майстер основної виробничої дільниці (крани) Дмитро Безуглов, машиніст-інструктор локомотивних бригад ЗЦ № 2 Микола Шелест, в.о. начальника ЗЦ №1 Віталій Пахлан та старший майстер основної виробничої дільниці відділення безперервного розливання сталі конвертерного цеху Владислав Тюрін.

Вони згадували про початок свого робочого шляху, виклики, з якими довелося зустрітися, людей, які їм допомагали опановувати професії та сприяли їхньому професійному розвитку. Фахівці підприємства наголосили, що саме мета, наполегливість у досягненні цілей, жага до нових знань, вміння працювати у команді і ведуть до успіху.

«Я буду електромонтеркою з ремонту та обслуговування електроустаткування, – розповідає  Карина Іполітова, студентка Криворізького професійного гірничо-металургійного ліцею. – Під час цих інтенсивів я ще раз пересвідчилася, що це справжня жіноча професія, і я не помилилася з вибором. Цю спеціальність з багатьох інших я обрала на «Ярмарку професій» – загальноміському щорічному заході для школярів. Наступною подією у моєму житті стала участь у «Новій фабриці», де я по-справжньому відчула смак своєї професії. Особливо мені сподобалися екскурсії підприємством. Я дійсно більше дізналася про компанію «АрселорМіттал»». 

«Хочеться скоріше розпочати стажування та спробувати себе у роботі, – говорить студент Гірничо-електромеханічного фахового коледжу КНУ Владислав Бойко. – Я вчуся на техніка-електромеханіка, але мені цікаві усі процеси, які здійснюються на виробництві. На «Новій фабриці» я дізнався багато нового. Були цікаві екскурсії, зустрічі, різноманітні тренінги, спрямовані як на розвиток професійних навичок, так і на розвиток мене, як особистості. Були адаптаційні зустрічі з психологом, що в сучасних умовах, в яких ми  всі зараз живемо, дуже важливо. Мої одногрупники з навчального закладу часто мене запитують, а чим ми займаємося у проєкті та на яке майбутнє з отриманими знаннями можна розраховувати? Це говорить про те, що проєкт цікавий молоді. Я вірю, що він надалі буде розвиватися, принаймні я в цьому впевнений на всі сто!»

Кар’єрний інтенсив дав студентам необхідні орієнтири та уявлення про майбутню роботу на підприємстві. Попереду у них стажування, де кожен з учасників проєкту зможе закріпити отримані знання на практиці. Підприємство відкрите до підтримки молоді та готове супроводжувати її на кожному етапі професійного зростання в «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Категорії
Новини

Україна втратила ще одного захисника, працівника «АрселорМіттал Кривий Ріг»  Вадима Рахімова

Від поранення, отриманого під час виконання бойового завдання, помер в лікарні наш колега, вальцювальник цеху блюмінг Вадим Рахімов. Серце воїна, гранатометника стрілецької роти зупинилося 23 листопада 2025 року. На військову службу Вадим був призваний 23 березня 2025 року.

З 2021 року разом з Вадимом працював старший майстер основної виробничої дільниці блюмінга Ігор Безрученко. «Вадим Рахімов працював на стані 900/700/500 з якого виходять сталеві заготовки – наша продукція, яка потім використовується для виготовлення металопрокату нашими прокатними станами, або відвантажується споживачам. Це дуже важлива дільниця, –  розповідає Ігор Безрученко. – Працював він добре, претензій по роботі до Вадима не було. Він отримував виробничі завдання та сумлінно їх виконував. Набирався досвіду, опанував ще одну потрібну для цеху професією – клеймувальника. Він завжди був спокійним, врівноваженим, позитивним. Молодий, цілеспрямований, перспективний, майбутнє цеху… Надзвичайно важко усвідомлювати, що Вадима вже немає. Завжди його пам’ятатимемо».

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям, колегам загиблого воїна.

Категорії
Наші люди

Спорт без «відмазок», або чемпіон працює поруч

Артем Придатко працює в коксовому цеху № 1 «АрселорМіттал Кривий Ріг» машиністом коксових машин. Це нелегка робота у майже екстремальних умовах, пов’язана з високими температурами, моментами важка фізично, бо машиністи не лише керують коксовими машинами, а ще й чистять їх та прибирають просипи коксу на виробничих майданчиках. Дві зміни – денна й нічна, а потім два дні поспіль заняття силовим видом спорту у спортзалі. Як Артемові вдається це поєднувати, та ще й перемагати в змаганнях?

«Не треба придумувати для себе «відмазок» – це найголовніше, – говорить Артем. – Коли чую, що хтось розповідає, що у нього немає часу, енергії чи ще чого, то у мене на це є особиста історія. Колись я працював дверевим, а це стовідсоткова важка фізична робота. Причому працював у найжорсткіші зміни: чотири з ранку, потім з 15:00, а за ними чотири нічних. Так от, я встигав тренуватися, змагатися, виборювати нагороди. Тож час завжди можна знайти. А щодо енергії, то їх немає у того, хто лежить на дивані й нічого не робить. Тож для людей без серйозних захворювань – справа не у відсутності часу чи сил, а у відсутності бажання».

Силовим спортом Артем почав займатися у 22 роки. У дитинстві він хотів стати футболістом, тренувався, змагався. Його тато, Олександр Олександрович, працював на коксохімі, у першому коксовому, але не зважаючи на важку роботу, знаходив можливості потягати гантелі та еспандери, попідтягуватися, побігати, і залучав до цього малого Артема. Хлопець зростав, закінчив школу, вивчився у технікумі, а потім прийшов на коксохім, спочатку підрядником.

«Я дуже хотів перейти з підрядників у коксовий цех, але тоді це було складно, – згадує Артем. – Але я робив спробу за спробою, і пройшов відбір. Був такий радий, наче виграв мільйон! Незабаром всі знали про мій успіх. Спочатку був дверевим. Отоді-то мене й потягло на силовий спорт. Вибрав паверліфтинг. А точніше, одну з його дисциплін – жим лежачи. Тренувався сам, але розумів, що якщо хочу значних результатів, то без тренера ніяк. І от на одному зі змагань я познайомився з Віктором Курочкіним. Це легендарний тренер, який виховав багатьох спортсменів, серед яких – чемпіони України, Європи, світу. Спортсмени вважають його хрещеним батьком криворізького паверліфтингу. Я почав тренуватися під його керівництвом. І зразу ж, через кілька тижнів зміг впоратися з вагою 100 кг, яка мені довго не давалася».

Артем почав експериментувати з екіпіровкою, спробував жати штангу у спеціальній майці для паверліфтерів, а потім зі спеціальними петлями. Вони додають додаткової сили, що виштовхує штангу, а також захищають від травм. Пік фізичної форми припав на 2019 рік. Саме у тому році він став чемпіоном України, а потім ще й виграв Кубок України з рекордними для себе 250 кілограмами, хоча сам тоді важив менш ніж 95. А далі почалася пандемія, змагань стало менше, а згодом – повномасштабне вторгнення.

«То був шок для всіх, – згадує спортсмен. – Понад місяць я взагалі не ходив до спортзалу, не міг себе змусити. Але поступово повернувся до занять. Є шалене бажання знов брати участь у змаганнях і перемагати. Тож я почав підготовку до чемпіонату України, що пройде за пів року. І взагалі спорт – це чудово. Він мотивує до позитивних змін. Наприклад, коли я почав займатися паверліфтингом, то зовсім зав’язав з алкоголем, відтоді – ні грама. Палити? Я ніколи й не палив. Дієти особливо не притримуюся, їм все, що готує дружина Катя, а готує вона чудово. Лише намагаюся вживати більше білків.

Гарна фізична форма допомагає у роботі. Тож плюсів багато. А ще намагаюся бути гарним прикладом для синів. Молодшому, Давід, лише три місяці, а от старший, Максим, вже дорослий – 11. Нещодавно до мене підбігає  товариш сина і питає: «А це правда, що ви – триразовий чемпіон світу з армреслінгу?» Я ледь не засміявся, але стримався. Ну хай Макс трішки перебільшив мої спортивні звитяги, але схоже, що він поважає татка-спортсмена. До речі, син також не пасе задніх: займається футболом, їздить на змагання. Вочевидь, і мій приклад впливає на серйозність його ставлення. І це чудово! Хай хлопці тренуються. Футбол, паверліфтинг, та хоч фігурне катання… Головне, щоб не алкоголь та інша гидота».       

Категорії
Новини

Півстоліття на варті екології

Олександр Старовойда, провідний інженер з охорони навколишнього середовища управління з охорони атмосферного повітря

Департамент з охорони навколишнього середовища «АрселорМіттал Кривий Ріг» відзначає своє 50-річчя – важливу віху в історії природоохоронної діяльності нашого підприємства.

Півстоліття роботи департаменту стали часом глибоких змін, від формування перших екологічних кроків до впровадження інноваційних підходів та боротьби з глобальними екологічними викликами. Робота департаменту з охорони навколишнього середовища «АрселорМіттал Кривий Ріг» стала фундаментом для формування відповідального ставлення до природи, яке сьогодні поділяють і органи влади, бізнес, і мешканці нашого регіону.

Бурхливі 1970-ті

Офіційною датою створення підрозділу вважається 1 грудня 1975 року, коли була заснована Центрально-заводська лабораторія захисту атмосфери, водойм та теплотехніки (ЦЛЗАВтаТ) під керівництвом Юрія Петровича Лебединця.

Та насправді природоохоронна діяльність підприємства має глибші корені. У 1964 році на «Криворіжсталі» почала діяти заводська лабораторія вентиляції та досліджень умов праці під керівництвом Маркуса Семеновича Крускаля, а з 1970 року запрацювала санітарно-вентиляційна лабораторія.

«1970-ті роки стали часом стрімкого формування екологічної культури в нашому регіоні та становлення екологічної служби підприємства, адже через індустріалізацію стала відчуватися гостра потреба системно захищати природні ресурси, – розповідає Людмила Руднєва, заступниця директора департаменту з охорони навколишнього середовища. – У 1976 році на основі ЦЛЗАВтаТ було створено Центральну лабораторію захисту навколишнього середовища та теплотехніки (ЦЛЗНСтаТ). А згодом на «Криворіжсталі» створюється Центральна заводська лабораторія захисту навколишнього середовища та умов праці. Її керівниками були Йосип Якович Шнітман та Юрій Лебединець. Згодом Юрій Петрович очолив створену у 1994 році службу з охорони природи, потім службою керував Олександр Борисович Шепелєв».  

Володимир Тимченко, провідний інженер з охорони навколишнього середовища управління з охорони атмосферного повітря

З розширенням спектра природоохоронних функцій виникла потреба у створенні єдиної екологічної структури на підприємстві. Так у 2004 році було засноване єдине Екологічне управління під керівництвом Ліани Григорівни Максименко. Впродовж своєї історії служба неодноразово трансформувалася, змінювала назви, але її основне завдання – тримати руку на пульсі збереження навколишнього середовища – залишалося незмінним.

Протягом десятиліть департамент розширював свій функціонал – від реагування на локальні проблеми до стратегічної участі у міжнародних природоохоронних ініціативах. Зараз у природоохоронній діяльності підприємства пріоритет спрямовується на євроінтеграційний курс, а також партнерство з громадами та науковими інституціями. У 2021 році департамент з охорони навколишнього середовища очолила Ольга Семків, а у 2023 році – Людмила Руднєва.

Від охорони, до управління процесами

У сучасних умовах департамент з охорони навколишнього середовища здійснює широкий спектр функцій. У центрі уваги – захист атмосферного повітря та водних ресурсів, а також управління питаннями хімічної безпеки й поводження з відходами.

Окремий блок роботи присвячений кліматичним викликам: фахівці здійснюють моніторинг та ведуть звітність щодо парникових газів. Важливим напрямком є підтримка та розвиток системи екологічного менеджменту, що забезпечує відповідність міжнародним стандартам.

Департамент також відповідає за проведення оцінки впливу на довкілля та організацію післяпроєктного моніторингу, що дозволяє контролювати екологічні наслідки реалізованих проєктів і своєчасно реагувати на нові виклики.

«Ювілей нашої служби – це не просто визначна календарна подія, це можливість підсумувати досягнення та окреслити нові орієнтири на шляху до екологічно збалансованого майбутнього , – зазначила Людмила Руднєва. Щира подяка тим, хто присвятив себе захисту довкілля, які є і залишаються екологами усе своє свідоме життя: Оксані Клименко, Світлані Пашистій, Олені Гришко, Катерині Лисенко, Дмитру Манькову, Наталі Терещенко, Ірині Ковтанюк, Олені Руденко, Наталі Малиш, Ользі Коливашко, Наталі Байрамовій, Катерині Карамушці, Ользі Буграк, Вікторії Михайловій, Юлії Степановій, Аллі Кирик, Ларисі Драній, Ірині Головецькій, Тетяні Степановій, Юлії Кочан, Наталі Ганноті, Наталі Микитенко та іншим».

Значний внесок у роботу внесли ветерани екологічної служби підприємства, які передали свій безцінний досвід наступному поколінню. Серед них Ліана Максименко, Людмила Середа, Надія Чекулаєва, Віталій Савицький, Алла Ходос, Ірина Олійник, Людмила Нічик, Лариса Лагун, Ірина Куян, Сергій Танасов, Ольга Дубіній, Лариса Назаренко, Олена Ященко.

Департамент з охорони навколишнього середовища вже пів століття стоїть на варті природи та здоров’я людей. Наші екологи пройшли великий шлях, від перших досліджень систем вентиляції і контролю викидів та скидів до сучасних цифрових систем моніторингу, міжнародного партнерства, впровадження політик міжнародних стандартів. Цей досвід, професіоналізм та відданість справі команди екологів стали основою успіху, яким сьогодні по праву можна пишатися.

«Попереду на нас чекають нові завдання: розвиток, збереження природних ресурсів, адаптація до змін клімату та подальша модернізація екологічної сфери. Я впевнена, що завдяки спільній роботі, знанням та відповідальності ми зможемо досягти більших цілей. Дякую всім працівникам підприємства, партнерам і колегам. Разом ми й надалі працюватимемо продуктивно та ефективно», – підсумувала Людмила Руднєва.