Категорії
Новини

Майже тисяча картин і… ліжко

Переселенці з інших міст України, які зараз мешкають у Кривому Розі, мали змогу побачити витвори мистецтва українських художників. Екскурсія стала можливою завдяки співпраці її організаторів – ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», «Інституту розвитку міста Кривого Рогу» та адміністрації картинної галереї ArtCraftOil.

«Побачивши картини, я навіть про час забула». «Я вже пенсіонер, але вхопив олівець і в захваті малюю, наче дитина». «В мене вже онуки, але в картинній галереї я побувала вперше у житті».

Так про свої перші враження казали учасники екскурсії – переселенці з Херсонської, Луганської, Харківської та інших областей України, які через війну приїхали до Кривого Рогу. Картинну галерею ArtCraftOil вони відвідали в межах волонтерського проєкту нашого підприємства «Разом».

«З переселенцями ми працюємо за багатьма напрямками, а зараз ще й долучаємо їх до культурного життя нашого міста, показуємо його красу та різноманітність, розбиваємо стереотипи про те, що тут самі лише труби та сірість, – говорить Марія Головань, фахівець департаменту із соціального розвитку «АрселорМіттал Кривий Ріг». – Мистецтво допомагає людям хоча б трохи відволіктися від сьогодення, а також надає життєвих сил та наснаги для кращого майбутнього».

Як зауважила Ганна Літвінчук, начальник відділу розвитку туризму «Інституту розвитку міста Кривого Рогу», художник живе в кожному з нас, тому, можливо, ця експозиція надихне когось і на власну творчість. Людям, які пережили багато неприємних, трагічних подій, треба якось підтримувати себе духовно. А ті, хто опікується переселенцями, будуть усіляко сприяти цьому й надалі організовувати цікаві заходи.

Залами експозиції

Ця картинна галерея розташована у самісінькому серці Довгинцівського району – поблизу залізничної станції Кривий Ріг-Головний. Експозиція галереї розмістилася в історичній будівлі – колись тут була одна із найстаріших шкіл Кривого Рогу. Зараз у затишних кімнатах галереї представлені витвори мистецтва українських художників. Тут розташовані майже тисяча картин.

«Також у нас проходять літературні вечори, бранчі, зустрічі з цікавими людьми, відбуваються фото та відео зйомки, інші заходи, – розповідає Марина Кравченко, директор картинної галереї ArtCraftOil. – Бачили в одній із кімнат велике ліжко? Багато людей запитують, навіщо воно тут. Це справжнісінький реквізит для лекції «Хіба це мистецтво?» київського художника-концептуаліста Євгена Барабана.

А взагалі з початку війни у нас майже у кожній залі було багато ліжок, адже картинну галерею ми тимчасово переформатували під готель для переселенців. Для багатьох сімей, які були вимушені покинути рідні домівки через бойові дії, ми облаштували тут усе необхідне для побуту: санвузли з гарячою водою, пральні машини, кухню. Також допомагали людям продуктами, одягом, іншими необхідними речами. Загалом сім’ї переселенців жили тут понад три місяці».

Серед переселенців, які співпрацювали з галереєю, були і родини художників. Одна з них – сім’я Ісаєвих, де підростає новий митець – дворічний Семен Ісаєв. У такому юному віці він вже сам створює картини у стилі абстракційного живопису. Їх можна побачити в одній із залів галереї на виставці «Дитячій». Тут все, як у звичайній дитячій кімнаті, є іграшки, речі для малечі. Але кімната пуста, покинута, в ній не лунає дитячий сміх. Усе це символізує втрачене через війну дитинство.

Автор картини дворічний Семен Ісаєв

Про війну говорить й інша експозиція – «Порожнеча». Тут розташовані полотна, на яких нічого немає. Концепція розкриває сьогоднішній внутрішній стан українців. На білих полотнах, порожніх цвяхах, що стирчать зі стіни, кожен глядач може побачити те, про що думає, уявляє, переживає під час війни. Керівники галереї говорять, що ідея авторів-митців має успіх у відвідувачів виставки. Сподобалась вона і переселенцям-учасникам нашої екскурсії. Кожній родині було що згадати та розповісти, адже кожна з них пережила свою особисту трагедію.

«Ніколи не думав, що у моєму житті буде війна»

Свою історію розповідає Олександр Сапсай, переселенець із Новоберислава Херсонської області. У Кривому Розі він мешкає лише три тижні. Увесь час від початку війни він був у рідному селі.

«Бомби, ракети, бомби, ракети. І все це майже увесь час летіло на наші голови, – витираючи сльози каже Олександр. – Розбите все. Разом із нашими будинками росіяни зруйнували наш світ, наше життя. За іронією долі я сам свого часу працював водієм автомобіля у російському Норильску. Моя жінка росіянка. Але зі мною вона вже 35 років мешкає в Україні. Вона проклинає ворогів за їх звірства за смерті наших людей і особливо діточок. Тим, хто на власні очі цього не бачив, не відчув ці всі жахіття, важко буде зрозуміти наші відчуття. Та попри все ми залишаємося живі, що безперечно радує.

Я ніколи не думав, що роздивлятися картини, ходити художньою галереєю, то так приємно! Дякую організаторам за цю можливість відволіктися від життєвих проблем. До речі, про «АрселорМіттал Кривий Ріг» (колишню «Криворіжсталь») я багато чув від своїх українських колег-водіїв. Вони казали, що то дуже велике підприємство. Хочеться його на власні очі побачити. От би ще на екскурсію туди!»

Олександр Сапсай

Про мистецтво та оптику

«Я і сама трохи художник, в Ізюмі, це Харківщина, вела гуртки образотворчого мистецтва, – розповідає Валентина Корєнюк. – Коли виїжджала з міста, то його вже бомбили. Вже майже рік, як в Україні йде війна, а я й досі не можу повірити, що все це відбувається з нами. Це неначе страшний сон. Хочеться розплющити очі, а навколо все мирно та тихо.

В мене ще є і інша професія – оптик. Я створювала лінзи та призми як для окулярів, так і для промисловості. Хто знає, можливо мої вироби використовуються і на вашому підприємстві?»

Валентина Корєнюк

«Худобу було дуже шкода, але людське життя важливіше»

«Враження від виставки просто колосальні! Соромно зізнатися, але це моя перша виставка в житті. Я із села Республіканець Херсонської області. Раніше працювала на пошті, а дома вела велике господарство,– говорить Наталя Непомняща. –Ракети на Берислав полетіли майже одразу від початку війни, а потім – і по нашому селу. У підвалі ми з родиною сиділи до останнього, не їхали, бо не могли залишити худобу. Та коли вже добре бахнуло по будинку, їхати довелося. До Кривого Рогу виїжджали вночі. Страшно було, їхали і плакали. Серце рвалося за тваринами, але що поробиш – людське життя важливіше. Тут нас  прийняли дуже добре, життя потроху налагоджується. Про Кривий Ріг та про ваше металургійне підприємство я раніше багато чула від чоловіка, який тут колись вчився на футболіста. Зараз вже на власні очі побачила місто та його таке різноманітне життя».

Наталя Непомняща (на першому плані)
Категорії
Новини

Медики підприємства допомагають переселенцям зберегти здоров’я

Фахівці медичного центру «Стіл Сервісу» долучилися до волонтерського проєкту «Разом». Вони поділилися з переселенцями порадами, як захиститися від простудних та вірусних захворювань, відповіли на актуальні питання людей щодо здоров’я та перевірили у охочих тиск і рівень кисню у крові.

Звичайний гуртожиток в одному з мікрорайонів Кривого Рогу. Як і в інших, там зараз мешкають люди, яким через війну довелося покинути рідну домівку. Більшість з них – це молоді матусі з дітьми та люди похилого віку.

Коли поспіхом і часто під вибухами вони від’їжджали з дому, погодьтеся, мало хто думав про медичні картки чи календар щеплень. Але вже у безпеці, коли нерви трохи заспокоїлися, люди почали звертати увагу на своє здоров’я, дізнаватися де можна вакцинуватися від ковіду або лікувати хронічні хвороби.

На зустрічі з медиками були переважно молоді матусі

«У розпалі сезон грипу, та і коронавірус раз у раз нагадує про себе, тому я тут – послухаю, що каже лікар, поставлю свої питання, – говорить Юлія Куліш, мешканка селища Велика Олександрівка. – Я зараз у декреті, а до війни працювала у Херсоні лаборантом зернових і олійних культур. У Кривому Розі я з родиною мешкаю з середини вересня, місто прийняло нас, наче рідних. Допомога надходить звідусіль, а зараз ще й від медиків такого великого підприємства, як «АрселорМіттал Кривий Ріг».  

«Консультація медиків для мене важлива, адже я виховую сина і зацікавлена, щоб він зростав здоровим та щасливим. А зараз медики приїхали до нас, це дуже зручно, – розповідає Юлія Бляха, мешканка села Вавилове Миколаївської області. – Від війни ми рятувалися спочатку у Вінницькій області, а зараз у Кривому Розі».

І мамі цікаво, і малому було чим зайнятися
Місцевий пухнастик був найтихішим «слухачем»

«Медичний центр долучився до проєкту «Разом», адже люди, які через війну були вимушені покинути рідну домівку, на новому місці дуже потребують медичних консультацій та можливості поділитися з фахівцями своїми історіями, проблемами, просто поговорити. Цього разу ми дали поради, як захиститися від  гострих респіраторних захворювань, в тому числі грипу і Covid-19, та приділили увагу питанню вакцинації. Наступного разу піднімемо й інші питання щодо здоров’я, які цікавлять людей, – сказала Наталія Гардань, головний лікар медичного центру ПП «Стіл Сервіс».

«Волонтерський проєкт «Разом» розпочався з літа минулого року. Він народився за ініціативи робітників нашого підприємства як можливість допомогти людям соціалізуватися у новому для них місті. Ми знайомили нових криворіжців з історією та особливостями Кривого Рогу, нашого підприємства, долучали їх до культурно-мистецьких заходів, творчих майстер-класів тощо. Зараз за допомогою наших колег-медиків ми розпочали серію зустрічей на теми здоров’я, гігієни, профілактики захворювань. Ці теми підказали самі люди, адже здоров’я актуально завжди, не лише в умовах війни, – зауважила Марія Головань, фахівець департаменту із соціального розвитку ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Категорії
Наші люди

Нестандартні вантажі? Це наш профіль

Труби, металопрокат, стальні рейки та інші довгі і важкі вантажі перевозить на своєму автомобілі-«велетні» водій автотранспортних засобів Анатолій Омельченко. За свою сумлінну працю він був нагороджений до Дня компанії. 

Від водіїв часто можна почути, що водіння для них – це не робота, а спосіб життя. За кермом вони навіть здатні розуміти один одного без слів, спілкуючись лише поглядами, жестами або фарами свого автомобіля. «Так воно і є, у нас своя система спілкування, хоча автівки та робота у всіх різні», – говорить Анатолій Омельченко.

Водійський стаж Анатолія нараховує вже 37 років, останні п’ять з них він працює в «АрселорМіттал Кривий Ріг» – керує довгоміром, унікальним за своїми розмірами та можливостями вантажним автомобілем.

Водійській справі Анатолій Петрович навчався перед службою в армії.  Ще юнаком вважав, що керувати автомобілем має вміти будь-який чоловік, ці навички завжди згодяться у потрібний час. Та й гарний життєвий приклад був поряд, адже його батько Петро Омельченко теж колись був водієм, працював в 17-й автобазі нашого підприємства (тоді ще КМЗ).  

«Довгомір – це не звичайний автомобіль. Він створений для перевезення всього негабаритного, тож до кожного рейсу треба ставитися не стандартно, а індивідуально, – розповідає Анатолій Омельченко. – Довжина авто складає понад 13 метрів. Зазвичай цього вистачає для більшості вантажів. Але й серед негабаритних трапляються не такі, як всі. Якщо вантаж довший за автівку, його треба укладати так, щоб він виступав за борт не більше, ніж на метр. Це вимога правил дорожнього руху і дотримання безпеки на дорогах. Коли їдеш, увага до всього максимальна, адже при русі, особливо на поворотах, слід враховувати кут заносу причепу. Це потрібно, щоб не задіти машини поруч та все, що знаходиться біля дороги».

Анатолій Петрович каже, що водійська робота нелегка. Це на перший погляд здається, що просто сидиш у кабіні та крутиш «баранку». Насправді необхідно максимально концентруватися, враховувати усі моменти дорожнього руху і навіть бути стратегом – прораховувати події наперед. А ще ця робота дисциплінує – спонукає до дотримання правил безпеки, постійної уваги до власного здоров’я, взаємодопомоги.

Так було і під час відновлювальних робіт на криворізькій дамбі. На довгомірі Анатолій Петрович підвозив матеріали, необхідні для ліквідації наслідків ворожих «прильотів». Він згадує, що над відновленням дамби тоді, здавалося, працювало усе місто, і всі були надзвичайно згуртовані та допомагали один одному.

«Колись давно я працював на «міжгородці», – продовжує Анатолій Омельченко. – Ми розвозили запасні частини для сільськогосподарської техніки. Відряджень було багато, тож і водійських пригод вистачало. Але завжди допомагали професійність та звичайна людяність. І зараз теж вважаю, що у будь-якій ситуації ми маємо залишатися уважними до інших, поважати та допомагати усім, хто того потребує. Це нам зараз дуже потрібно, адже в країні йде війна. Як і більшість українців, я сподіваюся, що скоро вона закінчиться нашою перемогою. Хочу, щоб моя онука, якій 8 років, зростала у мирі, а ми могли і далі спокійно жити та працювати».

Категорії
Новини

Автокран підприємства допоміг у відновленні проїзду мостом біля села Давидів Брід

Міст через Інгулець біля Давидового Броду був підірваний росіянами. Зараз криворізькі фахівці допомагають у відновленні проїзду через річку. Основну «важку» роботу з укладання чотирьох 14-метрових балок в основу мосту було зроблено за допомогою підйомного автокрану Liebherr «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Цим унікальним 90-тонним автокраном-«велетнем» керує водій автотранспортних засобів транспортного департаменту Сергій Марченко.

«У Давидовому Броді я був двічі, – говорить Сергій. – Спочатку їздив туди, щоб провести підготовчу роботу – на місці з’ясувати, як краще під’їхати до мосту, де можна поставити кран, інші нюанси. Це все важливо, щоб потім зробити основну роботу швидко та якісно. За допомогою крана мені треба було укласти основу мосту – металеві балки, кожна довжиною по 14 метрів».

Сергій Марченко розповідає, що працював за усіма правилами безпеки. Село зазнало дуже значних зруйнувань, є ризик натрапити на ворожу міну чи боєприпаси, які не вибухнули. Тож їздити технікою треба лише основними дорогами.

Нагадаємо, що окупація Давидового Броду тривала сім місяців, там проходили запеклі бої. Село стало ключовою точкою для контрнаступу ЗСУ. Ворог усіма силами старався уповільнити просування наших збройних сил, і у травні 2022 окупанти підірвали міст через річку Інгулець. Але це їм не допомогло, у жовтні ЗСУ остаточно вибили ворога з Давидового Броду, а згодом і звільнили від окупантів увесь правий берег Дніпра.

Категорії
Новини

«Я – Маріуполь»: Справжні друзі завжди поруч

«АрселорМіттал Кривий Ріг» привітав юних переселенців з Маріуполя з новорічними святами.

Напередодні Нового року у центрі підтримки переселенців «Я – Маріуполь», який працює і у Кривому Розі, провели святковий захід для маленьких переселенців з цього героїчного міста та їхніх батьків. Представники «АрселорМіттал Кривий Ріг» також завітали на це свято. І, як годиться чемним гостям, не з порожніми руками, а з подарунками.

Керівник криворізького центру «Я – Маріуполь» Володимир Курський подякував за солодкі подарунки для маленьких маріупольців. «Дуже приємно, що у Кривому Розі багато добрих, чуйних людей та соціально-відповідальних підприємств, – говорить Володимир. – І серед найвідповідальніших – наш помічник «АрселорМіттал Кривий Ріг». Діяльність центру спрямована на адаптацію дітей у вашому місті, забезпечення умов для їх розвитку. Проводяться майстер-класи, дітки мають змогу розвиватися у музичному, художньому напрямках, діє клуб з вивчення англійської мови. Ну, й, звичайно ж, організовуються  концерти, інші заходи дозвілля. Сьогоднішня новорічна казка – яскравий тому приклад. А який же новий рік без солодощів, які нашій малечі подарувало ваше підприємство. Щира вдячність!»

Від колективу підприємства діточок з Маріуполю привітала директорка з соціального розвитку Юлія Чермазович. Вона побажала їм миру, щастя та чудових новорічних свят. А далі всі присутні полинули у чарівну казку, де багато пісень, танців та веселощів, завжди поруч справжні друзі, а добро завжди перемагає зло.

Ліза, 6 років, переселенка з Маріуполя: «Мені подобаються Новорічні свята! Сьогодні була весела казка. А найбільше сподобався Грінч. Він зелений, веселий і класно танцює. Ми танцювали разом з ним. Ще я дуже люблю цукерки. Тут їх багато, шоколадних. Задоволена таким подарунком! Всім дівчаткам та хлопчикам бажаю більше цукерок, радості та веселощів!»

Також «АрселорМіттал Кривий Ріг» та Державний університет економіки і технологій (ДУЕТ) влаштували різдвяне свято для переселенців, які під час війни знайшли у нашому місці прихисток. Читайте тут.

Категорії
Новини

Цукерки, Мрія та Добрий Розбійник

25 грудня «АрселорМіттал Кривий Ріг» та Державний університет економіки і технологій (ДУЕТ) влаштували різдвяне свято для переселенців, які під час війни знайшли у нашому місці прихисток.

Маленькі мешканці тимчасово окупованих територій та їхні батьки стали учасниками святкового заходу, який пройшов у будівлі Криворізького гірничо-механічного фахового коледжу. Студенти привезли у подарунок малечі різдвяну казку зі Снігуронькою, Зимонькою, Святим Миколаєм. Звичайно ж, Чорт та Розбійник намагалися зіпсувати свято, але дітки були пильними і допомогли викрити чорні задуми та покарати зло. А воно, до речі, виявилось зовсім не страшним, а Розбійник – студентом Мирославом Янченком.

«Це я тут такий злий та підступний, – посміхається Мирослав. – А у житті – добра людина, навчаюсь в ДУЕТі на юридичному факультеті. Найбільше, що мені сподобалось сьогодні – усмішки дітей. Зараз, коли у країні триває страшна війна, хочеться, щоб вони усміхалися, незважаючи ні на що».

Також у сценарій казки органічно вписались цікаві змагання між двома командами юних художників. Дітки не вагаючись вигадали назви для команд – «ЗСУ» та «Україна». Ну, й за законами жанру була зафіксована дружня символічна перемога обох команд. Вдосталь назмагавшись, наспівавшись, натанцювавшись навколо ялинки, дівчатка й хлопчики точно заробили на чималі скриньки смачнючих цукерок від металургів та гірників «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Юлія Чермазович, директорка департаменту з соціального розвитку:

– На жаль, не всі маленькі українці мають змогу зустріти цьогоріч свято у своїх домівках. Багато з них змушені були переїхати до інших міст. Сьогодні ми разом зі студентами намагались подарувати казку нашим маленьким переселенцям, новим маленьким криворіжцям. Тож даруємо казку, свято, солодкі подарунки з вірою в те, що вже наступного року наші мрії здійсняться і Перемога настане!

Максим, учасник свята, 13 років:

– Ми приїхали з Херсонської області. Нас тут троє. Ось мій молодший братик. Мені сподобалось свято: Сніговик, казка, ялинка. А ось ці гірлянди, що прикрашають залу, ми робили разом. Дуже сподобався подарунок! Покуштувати я ще не встиг, але бачу, що там багато смачного. Вітаю всіх зі святом! Бажаю всім нам щастя у новому році. Бажаю нам перемоги ЗСУ. Перемога буде 24 лютого. От побачите!