Позначка: гірничий департамент

Категорії
Новини

Зелений щит на шість гектарів

За кілька років на бортах нашого хвостосховища «Третя карта» виросте потужний зелений щит у вигляді акацієвої лісосмуги.

У цьому впевнені співробітники Криворізького ботанічного саду Національної академії наук України. Їх впевненість базується на експертних дослідженнях та багаторічному практичному досвіді озеленення техногенних зон Криворіжжя.

«Саме співробітників ботанічного саду залучило ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» для створення зеленого бар’єра, який мінімізує вплив нової карти для складування відходів збагачення залізної руди на навколишні території, – пояснив начальник служби реалізації проєктів гірничого департаменту Андрій Попик. – Ми – фахівці у видобутку та збагаченні залізної руди, а вони є професіоналами в озелененні. Створення лісосмуги та інші екологічні заходи входять до окремого розділу технічної документації будівництва хвостосховища».  

Як розповів Андрій Попик, ця акацієва лісосмуга простягнеться на майже шість кілометрів у довжину та на 10 метрів завширшки. Саме такі параметри забезпечать надійний захист від шуму, пилу та вітрів, які зносять ґрунт. Для цього треба висадити 3300 саджанців. І це не якась магічна цифра. Її визначили природоохоронні фахівці у ході експертного оцінювання. Наразі вже висаджено близько двох тисяч майбутніх дерев. Що це за саджанці, і чому обрано саме їх, нам пояснила наукова співробітниця ботанічного саду, кандидатка біологічних наук Юлія Юхименко.

«Наш чималий досвід заліснення техногенних зон доводить, що саме акація біла є ідеальним варіантом для нашої степової зони, – говорить Юлія Юхименко. – Вона стійка до зимових морозів та літньої спеки, пізно скидає листя. І саме її однорічні саджанці найкраще приживаються, майже у ста відсотках, бо їх невеличка ще коренева система не потребує обов’язкового додаткового зрошення. Ми зараз, під час висадки, виконуємо полив, і цього буде достатньо для того, щоб акаційки закріпилися, успішно перезимували, а навесні пішли в ріст».

А навесні співробітники ботанічного саду дослідять всі деревця й досадять там, де буде потрібно. Якщо врахувати, що акація дає щорічний приріст близько півтора метра, то акацієва посадка набере потужності вже за кілька років. А місцеві пасічники будуть мати ще й приємний бонус. Про це нам розповів Андрій Попик, який у вільний від роботи час також займається бджолярством. Це його хобі.

 «Акація – чудовий медонос, – ділиться досвідом Андрій. – Акацієвий мед неалергічний. Його в певній кількості можуть вживати навіть хворі на цукровий діабет. А ще акацієвий мед має м’який смак і дуже приємний, ніжний аромат. Підраховано, що кожен гектар акацій у період цвітіння, а це протягом 10-15 днів, дає 300-400 кг меду. Всього ж акацієві насадження займуть близько шести гектарів. Тож я впевнений, що між бджолярами буде ще й конкуренція за користування цим солодким ресурсом».

Висадка захисної лісосмуги – це лише один з комплексу заходів, спрямованих на усунення впливу хвостосховища на навколишнє середовище. Наприклад, надзвичайно важливим є запобігання потрапляння відпрацьованої води у ґрунт. Для цього дно карти повністю застелене бентонітовими матами. Це практично унеможливлює просочування води. А борти нагірного каналу, який відводить надлишок дощових вод під час інтенсивних злив, будуть засіяні багаторічними травами. На жаль, промислове виробництво неможливе без впливу на навколишнє середовище, але створювачі «Третьої  карти» вже зробили й роблять максимум для того, щоб зробити цей вплив мінімальним.

Категорії
Новини

Найкращим – 65

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» нагородили найкращих працівників гірничого департаменту з нагоди 65-річчя з дня народження департаменту.

Колектив ГД привітали керівники підприємства, Інгулецького району, на території якого знаходяться основні виробничі потужності департаменту, а також керівники Кривого Рогу. Генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг» Мауро Лонгобардо щиро подякував кожному працівникові за сумлінну працю та відданість професії, побажав витримки, можливостей розвитку та перемоги всім нам. Керівник департаменту Володимир Теслюк особливі слова вдячності висловив на адресу ветеранів ГД і запевнив, що їх досвід – це міцний фундамент, який дозволяє й зараз дозволяє департаменту бути одним з найкращих, найпотужніших підрозділів підприємства.

Голова Інгулецької районної в місті ради Сергій Жеребило передав колективу ГД слова подяки від штурмового підрозділу «Арей», яким він зараз командує, за велику підтримку та допомогу, а виконуючий обов’язки міського голови Юрій Вілкул наголосив, що без нашогоо гірничого департаменту, без всього підприємства не було б найпотужнішого промислового міста України Кривого Рогу. Він подякував колективу ГД за потужну працю у надскладні часи, небезпідставно назвавши її подвигом. Також він подякував за пам’ятник захисникам України, який чи не вперше в країні встановили саме у гірничому департаменті.

Найкращі ж працівники департаменту та ветерани, які зробили найбільший внесок у його розвиток, отримали найвищу нагороду підприємства «Честь та гордість ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», грамоти й подяки підприємства, міські грамоти, районні нагороди та нагороди від нашої профспілкової організації ПМГУ.

Нагрудний знак «Честь та гордість ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» отримали: Юрій Жушман, Сергій Масляний, Володимир Козинець, Олександр Деркач, Ольга Аврахова, Петро Бешевець, Денис Чубенко,  Вадим Король, Евгеній Завалій, Ольга Думанська, Валерій  Мордач.

Грамотами підприємства нагороджені: Володимир Дорошенко, Олександр Возіян, Анатолій Дядченко, Світлана Шаповалова, Лілія Брашован,  Ольга Вишемирська, Юрій Сокуренко, Олександр Кручінін, Наталія Мужикова, Петро Заболоцький, Ніна Голбан, Антоніна Скриль, Алла Касьяненко, Юлія Дєлєва, Анастасія Гресько Анастасія, Володимир Голіков.

Подяки підприємства отримали: Віталій Музиченко, Ельвіра Меньшикова, Ірина Максимчук, Олександр Будяк, Олена Загоруйко, Андрій Захаров, Наталія Ксюк, Тетяна Казанець, Ольга Котєльнікова, Олександр Компанієць.

Щиро вітаємо гірничий департамент зі знаменною датою в історії! Бажаємо всім міцного здоров’я та нових досягнень!

Категорії
Новини

Знову на робоче місце

У гірничому департаменті продовжуються урочисті заходи з нагоди 65-річчя комбінату. Серед почесних гостей – ветерани, люди, які брали участь у становленні та розвитку спочатку НКГЗК, а згодом і ГД. Серія екскурсій, організованих для них  – це можливість привітати ветеранів, подякувати їм за їхній неоціненний вклад у виробництво. А також – це  можливість для них знову поринути у робочу атмосферу, згадати свій трудовий шлях, побачити, як зараз працюють їхні колеги, дізнатися про нововведення, впроваджені останніми роками.

Згадали про минуле, зустрілися з сучасним

Першим об’єктом екскурсії став кар’єр № 2-біс, біля оглядового майданчика якого на ветеранів чекала техніка, яка зараз застосовується у виробництві. 

Віктор Темній уважно дивиться на кар’єр, відмічаючи зміни, які тут відбулися за 15 років. Рівно стільки він не був тут. У гірничому департаменті відбулося професійне становлення Віктора. Як і більшість працівників, він починав із робітничих посад, а на пенсію пішов вже з посади головного гірника.

«Кар’єр став глибше, у нього облаштовані майданчики, дороги, працює сучасна техніка, – говорить Віктор Темній. – З 2006 року у нас вже був парк нових машин: бульдозери Камацу, самоскиди, Катерпілери, екскаватори. Мені приємно, що техніка оновлюється, а наша справа гідно продовжується. Дивлюсь на все це і мені дуже хочеться знову повернутися сюди працювати».

«Я знову опинився у рідній стихії, на своєму рідному комбінаті, якому присвятив 20 років, – розповідає Михайло Гладкий, який тривалий час працював головним механіком НКГЗК. – Останні три роки я працював заступником директора з реконструкції. Мені добре запам’яталася заміна дробильного обладнання на ДФ №№ 1, 2, заміна десятої секції на РЗФ № 2. Зараз, як бачу, нових змін вже багато відбулося. І це мене дуже тішить.

Як тільки автобусом ми заїхали на промислову територію, я одразу побачив як усе змінилося. До того ж на краще. Дороги у кар’єрі у відмінному стані. А яка потужна техніка тут працює! Я звернув увагу на спецодяг людей – це так красиво! Мені до душі усі нововведення, особливо я відзначив відповідальне ставлення до охорони праці. Це правильно та дуже важливо».

Після відвідин кар’єру учасники екскурсії пересіли з комфортабельного автобуса до не менш комфортабельної сучасної вахтовки, пристебнулися ременями безпеки, якими обладнано кожне місце у транспортному засобі, і рушили до нового хвостосховища Третя карта.

Це наймасштабніший екологічний проєкт, здійснений «АрселорМіттал Кривий Ріг» за останній час. Його будували з використанням сучасних технологій, сертифікованого обладнання та матеріалів. Спеціальний захисний екран із бентонітового матеріалу забезпечує герметичність і повністю унеможливлює проникнення технічної води до підземних водоносних горизонтів.

«Те, що я побачила – дуже вражає – які масштаби! Коли зверху дивишся на хвостосховище, забуваєш, що ти на промисловому майданчику, адже перед тобою виблискують на сонці хвилі води на водяних картах, а над ними літає безліч птахів. Тут ціла система трубопроводів та земляні горизонти. Все це мені дуже близько, бо я багато років працювала шламовщиком-басейником, – розповідає Анастасія Гресько. –  Ми перевіряли якість труб, робили спеціальні заміри відміток. Цікаво знову все це побачити. Але воно вже не таке, як було раніше, все модернізоване».

«Хвостосховище – це наче перевернутий кар’єр. Тільки кар’єр заглиблюється, а хвостосховище, неначе піраміда, зростає все вище, – додає колишня маркшейдерка Юлія Дєлєва. – Коли я працювала, то разом із колегами ми спостерігали як намиваються карти, замірювали спеціальні відмітки згідно з рівнем моря, брали проби, визначали надійність пляжів, щоб дамби не просідали, щоб їх не розмило. Пам’ятаю, як одного разу я провалилася у цей «зибучий пісок», і як мене витягували звідти. Хочу відзначити, що охорона праці тут була і залишається на першому місці! Коли я прийшла сюди працювати, тоді тільки почали будувати другий уступ Миролюбівського хвостосховища. Зараз, коли будується  Третя карта, старі хвостосховища поступово закривають».

«У вахтовку ми пересідали на території шламового господарства, мого рідного підрозділу, де я пропрацювала багато років інженером з нормування праці. На усіх майданчиках цеху, на хвостосховищах я була неодноразово, адже ми робили спеціальні хронометражі, фіксували рівні намивів карт тощо, – ділиться спогадами ветеран підприємства Ніна Голбан. – Ходити промисловими стежками доводилося дуже багато. Коли ми їхали до цеху, я звернула увагу на капітальні дороги – вони міцні, рівні, чисті. Раніше тут була багнюка, міцно замішана колесами величезної спецтехніки. Бувало дивишся на цю «кашу», і ступати туди не хочеться. А йти на об’єкт все одно треба. Тож ми, бувало, вилазили на великі труби, їх тут багато, і йшли по них, наче по проспекту. Звичайно, цього не можна було робити. Коли нас начальник заставав на цьому, нам було непереливки. Бувало йдеш по трубі, а він проїжджає, бачить цю «чудову» картину і з вікна погрожує нам кулаком. Коли ми приходимо до цеху, нас вже чекають «на килим», і починається виховна година. Зараз я вже можу про це розповісти, бо людям вже не треба так вимушено пересуватися».  

Можливості знову побувати на рудозбагачувальній фабриці, куди завітала екскурсія, з нетерпінням чекала Антоніна Скриль. У 1972 році разом із чоловіком вона прийшла працювати на тоді ще єдину РЗФ. Антоніна пам’ятає, як за декілька років запускалася вже друга черга – РЗФ № 2, і вона одразу ж перейшла працювати туди. Спочатку була нормувальником, а згодом інженером з організації та нормування праці. На пенсію Антоніна Скриль вийшла у 2007 році.

«На промисловому майданчику я не була 17 років. Перед зустріччю з РЗФ я дуже хвилювалася. А коли зайшла до фабрики, здивувалася – тут такі чистота та порядок! Раніше під ногами було багато залишків руди, концентрату, і все це було прилито пульпою. Це добро нам часто доводилося чистити не тільки лопатами, а й відбійними молотками. Зараз це залишилося лише у спогадах. Я дуже рада, що РЗФ № 2 у такому відмінному стані, що фабрика працює, а керують нею кваліфіковані молоді фахівці. Ось зараз кажу це, а у мене від емоцій сльози на очі навертаються».

Усіх ветеранів привітав Володимир Теслюк, заступник генерального директора з виробництва (гірничий департамент). Він подякував кожному за вклад у розвиток комбінату та розказав про сьогоднішнє виробництво, проєкти, які зараз здійснюються у ГД.

Учасники екскурсії поклали квіти до пам’ятника «Воїнам-працівникам «АрселорМіттал Кривий Ріг» вічна слава».

Більше фото із заходу – за посиланням

https://fex.net/uk/s/3xy1stx

Категорії
Новини

«Вітаю тебе, мій рідний комбінат»

Вони віддали не один рік життя Новокриворізькому гірничо-збагачувальному комбінату, зараз гірничому департаменту. Це завдяки їм він став одним з найміцніших, найпотужніших підрозділів великого підприємства, який гідно витримує усі випробування та виклики. З нагоди 65-річного ювілею ГД для ветеранів комбінату була організована екскурсія підприємством – вони побували у кар’єрі № 2-біс, на рудозбагачувальній фабриці № 2 та у музеї підприємства.

Ранок п’ятого листопада – 65-го року народження гірничого департаменту – розпочався для ветеранів, як у роки їхньої праці на ГД. Ветерани поспішали до прохідних рідного комбінату. Привітання, рукостискання, обійми, щирі усмішки – емоції від зустрічі зашкалювали, адже з деякими колегами вони не бачилися багато років.

Ветерани з увагою роздивлялися стенди з архівними фотографіями, які нагадували про події минулих часів та людей, які брали активну участь у становленні гірничого департаменту.

«Головне для підприємства – це його люди, – вітаючи ветеранів, сказав Володимир Теслюк, заступник генерального директора з виробництва (гірничий департамент). – Завдяки людям наше підприємство будувалося, набувало досвіду, формувало традиції, розвивалося. Завдяки людям, тут здійснювалися перші виробничі рекорди, які надихали на подальшу працю та були гордістю для колективу. Наприклад, на цій зустрічі є ветеран, який був учасником видачі першої тонни концентрату на рудозбагачувальній фабриці. Сьогодні справу ветеранів гідно продовжує наше покоління. Ми хочемо, щоб ветерани на власні очі побачили наші здобутки, а також свої цехи, промислові майданчики, де вони раніше працювали. Звичайно, за роки тут багато чого змінилося. Ми розказали ветеранами про сьогоднішній день нашого виробництва, про продукцію, ремонти, нове обладнання, техніку. Своє 65-річчя гірниче виробництво відзначає у складні часи, в України триває війна. Багато працівників ГД зараз на лінії вогню – вони стоять на захисті усіх нас. Ми пишаємося ними, шануємо пам’ять загиблих та своєю працею підтримуємо економіку країни. Ми робимо усе можливе для збереження та зміцнення нашого виробництва».

Керівництво, працівники гірничого департаменту та ветерани вшанували пам’ять загиблих у цій війні захисників-працівників підприємства. До підніжжя пам’ятника «Воїнам-працівникам «АрселорМіттал Кривий Ріг» вічна слава» лягли квіти.

Подорож із минулого у сучасне

Автобус рушив, і ветерани майже прикипіли до вікон – через прохідну вони прямували до кар’єрів ГД. Цей шлях закарбувався у пам’яті багатьох ветеранів, адже ним багато років тому у вахтовках вони їздили сюди на роботу.

«Дивлюся на другий кар’єр, і на радощах від нашої зустрічі аж сльози на очі навертаються. Скільки років я тут працював, скільки цікавих подій тут відбулося, а які чудові люди тут працювали, – ділиться враженнями ветеран ГД Яків Майданник. – Зараз кар’єр великий, його і оком не охопиш. Раніше він був набагато скромніших обсягів, а руда вивозилася не лише великими самоскидами, а й залізничним транспортом. Колись тут були колії, якими я їздив, бо був машиністом тепловозу. У ГД я пропрацював з 1961-го по 1990-й роки».

Уважно роздивляється навкруги і Любов Братченко. За 25 років роботи в ГД вона працювала на різних посадах, була й заступником начальника цеху товарів народного споживання (був і такий колись), інженером-технологом в управлінні капітальних та поточних ремонтів, займалася профспілковими справами. «На території комбінату я не була 10 років. Свого часу я була майже у кожному куточку, у кожному підрозділі гірничого департаменту. Тож мені зараз дуже цікаво побачити зміни, які тут відбулися, – говорить Любов Опанасівна. – Для мене наш департамент, наче родина, кожен працівник –  рідна людина. Хочеться, щоб ГД і далі розвивалося, щоб наші чоловіки повернулися з війни живими та здоровими і продовжили таку важливу справу гірників».

Біля оглядового майданчика гостей зустрічав Олег Кравченко, начальник рудоуправління ГД: «Ветеранам ми показуємо розвиток гірничих робіт у кар’єрі № 2-біс та техніку, яка зараз застосовується у роботі. Це бульдозер, навантажувач Комацу, Катерпіллер-самоскид вантажопідйомністю до 150 тонн. Деякі ветерани вже знайомі з цією технікою, та є й ті, яким вона у новинку. Ветерани ставлять багато запитань, їм все цікаво. Ми також розповідаємо їм про розвиток  кар’єрів, сучасні технології, які ми застосовуємо».

Особливу увагу до техніки виявив Микола Долгорук, він був водієм величезного самоскида Комацу. «На пенсію я пішов у 2005 році, – говорить Микола, – здається, що це було й не так давно, але пройшло вже 20 років. Як же мені приємно знову тут бути, бачити рідну техніку, яка стала ще сучаснішою та зручнішою. Я дуже хочу посидіти за кермом цього велетня та знову відчути його міць. Хочеться подякувати керівництву гірничого департаменту за таку можливість – згадати минуле, побачити сучасне, поговорити про майбутнє – це справжній подарунок на день народження ГД для усіх нас».

Анатолій Лещенко працював у ГД з 1973 по 2006 рік. Тут він пройшов шлях від електрика до заступника головного енергетика рудоуправління гірничого департаменту.

«Який розмах, який масштаб кар’єру, майданчик під велику техніку, оновлені, надійні електричні лінії! Все для мене нове, цікаве. Я переважно працював у третьому кар’єрі. Пам’ятаю, як до нас прийшли перші великовантажні Комацу, інша спецтехніка, як ми її опановували, як за допомогою неї ми розширювали  промислові майданчики. Наша справа продовжується та вдосконалюється, і це дуже тішить».

Ветерани підприємства побували ще й на рудозбагачувальній фабриці № 2, де виробляється концентрат високої якості. Також вони відвідали музей історії нашого підприємства.

«Без історії, людей, які її створювали, не буває майбутнього. Тому наші перші гості на день народження ГД – це ветерани, – говорить Андрій Левицький, директор технічний гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг». – Ми дуже вдячні цим людям за їх працю, за той фундамент надійності, який вони заклали для розвитку нашого виробництва. Сьогодні лунало багато цікавих розповідей про людей ГД, згадувалися цікаві та значущі події минулого. Ми почули історію про те, як запускалася в роботу наша друга рудозбагачувальна фабрика, скільки концентрату вона тоді випускала, як розроблялися кар’єри, яка техніка тут застосовувалася тощо. Важливо, що ветерани завжди охоче ділилися своїм досвідом з молодим поколінням. Ви б бачили, з якою радістю та теплотою молодь у цехах зустрічала своїх вчителів. Хочеться побажати нашим ветеранам здоров’я, довголіття і мирного неба, щоб війна скоріше скінчилася, і наше підприємство набуло нових сил, можливостей та перспектив».

Категорії
Новини

Не подробиш – не збагатиш

На початку листопада свій 65 день народження відзначив один з найважливіших підрозділів гірничого департаменту – дробильна фабрика.

Основна продукція нашого гірничого департаменту – залізорудний концентрат з вмістом заліза 65,5 та 68 відсотків. Саме він використовується нашими металургами, а також відвантажується клієнтам як в Україні, так і за кордоном. Щоб отримати концентрат з таким високим вмістом заліза, здобуту гірниками руду збагачують. До збагачення її дроблять на дробильній фабриці, отримуючи з брил діаметром 1 м 20 см маленькі двосантиметрові шматочки. Збагачення без дроблення було б неможливим, тому роботу наших дробильників важко переоцінити.

Брили залізної руди тверді. Отримати з величезного шматка необхідні для збагачувальників шматочки завдання непросте. Як пояснив заступник начальника ДФ з технології Євген Разуваєв, такого результату досягають  шляхом кількох стадій дроблення.

«Для того, щоб забезпечити рудозбагачувальні фабрики сировиною, у нашому цеху працюють аж 26 дробарок – крупного, середнього та дрібного дроблення. Найпотужніші з них здатні дробити 3 тисячі тонн на годину, а це близько 30 вагонів з рудою. Процес складається з кількох етапів. А починається все з розвантаження вагонів-думпкарів, які привозять руду з кар’єрів. ЇЇ приймають бункерувальники. Дробильники руду дроблять, а транспортують до дробарок та на склад машиністи конвеєрів. Конвеєрів у нас близько 60, не рахуючи дрібні, довжиною 1-3 м. А от найдовший – 326 м!».

Між стадіями дроблення руду сортують. Для цього використовуються грохоти – великі металеві сита, які коливаються і просівають руду, ніби домашні сита – борошно. Шматки, які пройшли крізь сито, спрямовуються на наступну стадію або на РЗФ, а більші, ніж вимагає технологія, повертаються і дробляться повторно. Такий собі відбір, майже за Дарвіном. Наче все дуже просто, але як запевнив заступник з технології, то лише на словах. А взагалі-то отримати гарний результат дуже складно, а робота на фабриці важка та виснажлива. Особливо зараз, під час повномасштабної війни. Блекаути, перебої з водою, і основне – нестача кваліфікованих робочих рук і мізків.

«Багато хлопців пішли захищати Україну. Фактично ми маємо зараз удвічі менше працівників, ніж на момент повномасштабного вторгнення, – говорить стурбовано Євген Разуваєв. – Багато з тих, хто став до лав захисників, мають стаж 10 і більше років. І це не лише робітники, а й керівники різних рівнів. Тож у ці роки в екстреному порядку доводиться готувати керівників, підвищувати кваліфікацію робітників. Хорошим дробильником чи машиністом конвеєра за два дні не станеш. Люди роблять неймовірне: швидко вчаться та ще й працюють один за кількох. Такі часи. Їх треба перебороти. Ті, хто залишився на фабриці, непереборні оптимісти. Бо опустити руки зараз – це зупинити виробництво. Всі робимо можливе, а інколи й неможливе».

Євген Разуваєв подякував кожному своєму колезі. Від них – дробильників, машиністів конвеєрів, майстрів – багато що залежить. Адже не таємниця, що багато в чому саме виробництво й продаж концентрату допомагають підприємству вижити у ці надскладні часи.

«Вітаю всіх з нашим днем народження, – каже Євген. – Не дуже влучний час для святкування. Але зараз люди особливо потребують позитивних моментів. Хочу подякувати дробильникам Антону Петренку, Олександру Стойчеву, Денисові Мисніку, Олексію Ладичаку, змінному майстру Денису Чубенку, якого ми висунули на «Людину року ГД», начальнику дільниці Сергію Кожем’якіну, майстру з ремонту механоустаткування Олександру Гутніку, електрику дільниці Олександру Кузьменку та багатьом іншим. Вибачте, кого не назвав, я вам також всім дуже вдячний! Ми обов’язково переживемо ці важкі часи і будемо святкувати нашу перемогу!»   

Категорії
Офіційно

З 65-річчям гірничого департаменту!

Шановні працівники гірничого департаменту!

Щиро вітаю вас з 65-річчям підрозділу! Ми відзначаємо цю дату в умовах війни – але ми разом, гірники й металурги, розділяємо і свята, і будні та йдемо до Перемоги.

Гірничий департамент – це підтвердження унікальності нашого підприємства, адже запаси криворізької руди розпочинають виробничий ланцюжок «АрселорМіттал Кривий Ріг», який стартує в кар’єрах і фінішує в прокатних цехах. З руди, яку ви видобуваєте, збагачуєте, народжується славетна криворізька сталь, відома в усьому світі. Без неї – неможливий подальший розвиток підприємства.

Сьогодні ми всі проживаємо непрості часи. І гірничий департамент є прикладом стійкості та незламності, підрозділи департаменту, хоч і працювали на зниженій потужності, але майже не зупинялися з початком війни. Своєчасне переорієнтування підприємства на експорт залізорудного концентрату допомогло втримати на плаву увесь комбінат у 2022 році. Проєкт «Третя карта» став фактично єдиним, в який ми не припиняли інвестувати, адже він є життєво необхідним для роботи підприємства.

Гірничодобувна та сталеливарна промисловість складають основу економіки України. Ми працюємо, щоб нашим захисникам, які виборюють свободу та незалежність, було куди повертатись. І за всім цим стоїте ви – працівники і працівниці, люди з відданими серцями і міцною силою духу, які ходять на роботу попри повітряні тривоги, обстріли, економічні кризи.

Я щиро дякую вам за вашу працю і вірність обраній професії. Бажаю усім, хто працює у гірничому  департаменті – витримки, можливостей розвиватися, досягати успіху. І найголовніше – всім нам Перемоги!

Зі святом!

Мауро Лонгобардо, генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг»