Позначка: історія

Категорії
Новини

Домну без коксу не задути

Ми продовжуємо розповідати про найцікавіші сторінки історії коксохімічного виробництва «АрселорМіттал Кривий Ріг», якому цьогоріч виповнюється 90 років.

Відновлювати важче, ніж будувати

В цьому вкотре пересвідчилися коксохіміки, яким довелося відновлювати рідне підприємство фактично з руїн після визволення Кривого Рогу від фашистських загарбників у 1944 році.

Коли люди повернулися до міста у лютому, завод був у руїнах. Було видно, що бої тривали у кожному цеху. Буквально з перших днів миру сюди почали приходити люди, які ще до війни будували коксові батареї. Всі хотіли скоріше повернути виробництво до життя, та нарешті почати мирно працювати.

Ветерани коксохімвиробництва згадували, що перш ніж розпочинати розбір завалів, усі чекали на саперів. Ті працювали довго, із завалів колишніх цехів КХЗ сапери вийняли сотні мін. Розчищення території тривало повільно. Люди приділяли увагу кожній цеглині, конструкції, обладнанню. Все, що вціліло, акуратно доставлялося на склади.

Усі працювали дружно та завзято. Вже у листопаді 1944 року на КХЗ запрацювали ливарний, механічний та ковальський цехи. До КХЗ почало надходити і необхідне обладнання. Наприклад, до механічного цеху по репарації було доставлено понад тридцять верстатів.

Велика робота тривала над відновленням основних підрозділів підприємства. Люди поспішали, адже сусідня «Криворіжсталь» теж відновлювалася швидкими темпами, та готувалася запускати до роботи першу домну. А її, звісно, без коксу не задути.

До нашого часу дійшла статистика відновлення КХЗ після війни. Майже вручну будівельники вибрали 16, 5 тисяч кубометрів землі, вклали 9600 штук цегли, 5800 кубометрів залізобетону, обробили 12 тисяч кубометрів лісоматеріалів.

І ось, нарешті настала визначна мить – 23 лютого 1949 року, в четверту річницю визволення Кривого Рогу була введена в експлуатацію та видала першу продукцію відновлена коксова батарея № 1 потужністю 448 тисяч тонн коксу на рік. Сучасники тих подій згадували, що на мітингу на честь цієї події люди поздоровляли одне одного та плакали від щастя!

Вже 30 вересня 1949 року ожила і друга коксова батарея потужністю 470 тисяч тонн коксу на рік. Разом з нею до роботи стали цехи вуглепідготовки та вловлювання хімпродуктів.

Монтувати наступні коксові батареї було вже легше. Третю КБ, з 65 печей, запустили в роботу 1 червня, а четверту 12 грудня 1951 року. На той час валове виробництво коксу вже досягло 1 млн 748 тисяч тонн на рік.

Покращенням – зелене світло

В середині минуло століття, на жаль, про екологію майже не думали. Тоді вважалося, чим більше дим, тим красивішим виглядає виробничий пейзаж і це добре, бо видно, що підприємство працює. Втім, на КХЗ вже тоді дбали про екологічне виробництво. Коксохіміки ввели в експлуатацію установку з вловлювання фенолів зі стічних вод, розробили методи з переробки надсмольних вод, вловлювали аміак.

Покращення торкнулися і коксових печей. Їх часткову реконструкцію навчилися робити без зупинки агрегатів, встановили механізми для чищення дверей КБ, а обігрів коксу на першій та другій коксових батареях став в рази кращим.

У вуглепідготовчому цеху ручну працю замінили роторні вагоноперекидачі, з важкими вантажами справлялися новенькі мостові крани, а механізмами коксосортування почали керувати зі спеціального пульта управління.

Поступово КХЗ вийшов на довоєнні показники виробництва, а згодом і збільшив  їх.

Більше про історію коксохімвиробництва читайте у наших наступних публікаціях.

Матеріал створений за документами, які зберігаються у Музеї історії нашого підприємства та за книгою Володимира Бухтіярова «Устремленность».

Категорії
Новини

Криворізьке залізо Прометея

Цього року ми відзначаємо 145-річчя з початку промислового видобутку руди на Криворіжжі. Але історичні факти доводять, що про неї знали і використовували її ще в епоху античності, коли криворізькі землі входили до території Давньої Скіфії. Звідси руда та залізо постачалося до Ольвії та Еллади.

Чи правда те, що Прометей за наказом Зевса був прикований до скелі залізними ланцюгами, зробленими з Криворізької руди? Чи дійсно у 1400-х роках на наших землях вперше знайшов руду грузинський царевич Олександр? Та які племена за часів античності користувалися нашою багатою на руду землею? – відповіді на ці запитання ми дізнавалися у фахівців Криворізького історико-краєзнавчого музею. «Металург» продовжує розповідати про історію видобутку руди на Криворіжжі.

«Питання про можливість використання у давнину місцевої сировини для отримання заліза багато разів підіймалося істориками та геологами. І підтвердженням багатьох гіпотез цього були різноманітні археологічні знахідки, – розповідає Олександр Мельник, старший науковий співробітник Криворізького історико-краєзнавчого музею. – Так, наприклад, археолог Борис Граков вважав, що залізну руду тут добували ще у скіфський період. А про історичні видобутки сировини з великих ям говорив геолог Станіслав Конткевич у своїй статті «Геологічний опис околиць Кривого Рогу Херсонської губернії», яку він написав після дослідження околиць містечка Кривий Ріг» у 1878-1879 роках. Він вважав, що скіфське залізо, яке згадує Есхіл у трагедії «Прометей закутий», походить саме з Криворіжжя».

Про те, що криворізькі руди використовувалися у скіфський час – 5-4 століття до нашої ери – говорили й відомі вчені-геологи Йосип Танатар, Едуард Фукс, Василь Бідзіля, Сергій Паньков. Версії різних науковців у своїй книжці «Криворізький басейн і його залізні руди», що вийшла у 1900 році, узагальнив вчений Павло Рубін. Є відомості, що в ті часи тут були давні копальні та плавильні печі. На жаль, наразі вони не збереглися, адже у місцях виходу руди на поверхню були розроблені кар’єри. 

Одними з перших виплавку заліза у Червоній та Дубовій балках Кривого Рогу розпочали кіммерійці у VIІІ–VIІ століттях до нашої ери. Про це свідчить кам’яна стела з кургану Царева могила. Там зображений воїн з кіммерійським кинджалом.

Видобутком руди та виробництвом металів за часів античності на наших землях  займалися скіфи, сармати, готи, гуни. Експорт залізної руди з території Криворіжжя до Ольвії здійснювався в амфорах. Такі амфори були знайдені на наших землях у поселеннях черняхівської культури.

Про те, що територія Кривого Рогу була знана, як родовище багатьох корисних копалин, розповідає і ще одна старовинна легенда. В ній говориться, що у 16 столітті на території зливання річок Саксагань і Інгулець залізну руду вперше знайшов грузинський царевич Олександр. Ця легенда не підтверджується фактами, але вона спонукала перших дослідників Криворіжжя до вивчення надр нашого регіону.

Надихнувшись цією історією, у долину річок у 1773 році прибув академік та дослідник Йоган Гюльденштейдт. Він вивчав та досліджував геологію Криворізького басейну, описав ознаки того, що тут щось може бути. Проте, залізну руду він не знайшов. 

Це вдалося зробити у 1781 році академіку Василю Зуєву. Він подорожував нашими містами і у своїй книзі написав, що знайшов «залізний шифер». Василь Зуєв був першим з дослідників, хто документально підтвердив існування залізної руди на Криворіжжі.

Покладами криворізької руди тоді вже зацікавилися на державному рівні. Під головуванням професора Михайла Лєванова до Кривого Рогу приїхала експедиція, яка складалася зі 100 учасників. Для дослідження руди ними було організовано та побудовано дві шахти. Але згодом шахти затопило водою, через що експедиція була визнана безперспективною.

З того часу чимало науковців досліджували нашу територію та публікували статті про це. Але вони лише поверхнево торкалися питань геології та наявності корисних копалень. Так було до 1866 року, коли до Криворіжжя приїхав Верхньодніпровський поміщик Олександр Поль. Влітку, з археологічною метою оглядаючи балку Велика Дубова, він звернув увагу на великі поклади залізної руди і зацікавився можливістю їхньої комерційної розробки. Як це рішення сприяло масштабному дослідженню корисних копалин та внесенню інвестицій у їхню розробку, чи  вплинуло все це на промислове життя нашого міста? Про це у наступних випусках «Металургу».

Фото з експозиції Криворізького історико-краєзнавчого музею та з відкритих джерел.

Категорії
Новини

  «Дракон» мільйони років поряд з нами

У 2026 році ми будемо відзначати 145  років з початку промислового видобутку руди на Криворіжжі. А звідки ж взялася ця руда, і чи відома вона була нашим пращурам ми дізнавалися у Криворізькому історико-краєзнавчому музеї.  

Важко уявити, що колись на місці домівок криворіжців, вулиць та підприємств Кривого Рогу бігали мамонти, літали величезні птахи, повзали чудернацькі рептилії, а поруч плюскало та вирувало хвилями мілководне та тепле Сарматське море, яке утворилося мільйони років тому.

Реконструйована щелепа динотерія. Її нижня частина – зуби, бивні та кістки – знайдені на Соколовському піщаному кар’єрі (Покровський район) під час розкривних робіт 10 вересня 1959 року

Вчені припускають, що саме тоді, а можливо і на ранніх етапах розвитку планети у надрах Криворіжжя зародилася руда. Поклади залізистих порід простягнулися смугою з півночі на південь майбутнього міста більш ніж на 100 кілометрів та шириною від 2 до 7 кілометрів. Якщо подивитися на сучасну геологічну карту покладів та «вмикнути» уяву, то ця рудна смуга чимось нагадує казкового дракона, з довгим хвостом, крилами та повернутою вбік довгуватою головою.

Геологічна карта покладів руди на Криворіжжі

«Справжня причина залізних руд на Криворіжжі ще не знайдена, але існує декілька гіпотез звідки вона у нас взялася, – розповідає старший науковий співробітник Криворізького історико-краєзнавчого музею Олександр Мельник. – Перша версія – руда виникла в наслідок діяльності залізоутворюючих бактерій, які мільйони років жили у воді, контактували з киснем, перетворюючись на щільне з’єднання та осідали на дно у вигляді залізняка. Саме його і находять у місцях, де мільйони років тому висохли моря та ріки. А про те, що на Криворіжжі було Сарматське море, свідчать численні мушлі, корали, знайдені під час розкривних робіт. Їх можна побачити у нашому музеї. Також у морі жили акули та кашалоти. Їхні зуби також збереглися до сьогодення. Є ідеї вулканічного походження руди, нібито вона утворилася з магми, яка під високим тиском вилилася на поверхню Землі. Третя версія – через переміщення протягом мільйонів років земної кори із впливом високих тисків та температур. Вчені й зараз працюють над розкриттям таємниці появи руди. Але за фактом Кривий Ріг входить до п’ятірки одного найбільших залізорудних басейнів світу».

Олександр Мельник, старший науковий співробітник Криворізького історико-краєзнавчого музею

У Криворізькому історико-краєзнавчому музеї зберігаються зразки основних рудовмісних порід Кривбасу. Вони поділяються на декілька видів. Серед них бурі залізняки, гематитові, мартитові та мігматитові руди, знайдені на глибині понад чотири з половиною тисячі метрів. Запаси залізистих кварцитів у Кривбасі оцінюються у 20 млн тонн.

Відомо, що руда складається з  багатьох рідкісноземельних елементів, серед яких навіть є золото.

Колекція корисних копалин Криворіжжя

Про наявність на Криворіжжі залізної руди добре знали наші пращури. По місту та Криворізькому регіону у ХІХ – середині ХХ століття виявлені місця давніх розробок руди, які мали вигляд великих ям, звідки видобувалася руда. Є дані про те, що колись один з рудників-ям знаходився біля колишнього хлібзаводу у Центрально-Міському районі. Місцеві розповідали геологу Станіславу Конткевичу у 1875 році, що «ця яма існувала тут споконвіку».

А поруч з рудниками виявляли і залишки плавильних печей. Звичайно, не таких, як зараз, а невеликих, примітивних, але дієвих. Одна з них була у Дубовій балці. У 1946 році залишки домниць заввишки понад один метр дослідив професор Борис Граков. Він припускав, що вона могла відноситись до Скифського часу (IV сторіччам до нашої ери). У 1960-х роках рештки старовинних плавильних печей знаходили на території шахт Артем-1, Північна, а також на північній Червоній балці.

Нижня частина бронзоплавильної печі ХІV-ХІІ ст. до нашої ери знайдена з кургану 1 групи «Рядові могили», 2008 рік Ганнівський кар’єр ПівГЗК

«Цікавий факт, при розкопках Каменського городища, це у Запорізькій області, були відкриті старовинні плавильні печі й кузні, які датуються IV сторіччям до нашої ери, – продовжує Олександр Мельник. – Аналіз показав, що руда, яка там плавилася, була взята на Криворіжжі. Ви уявляєте який поважний вік у видобутку нашої руди!  Є археологічні докази й того, що саме тут виплавляли метал та кували свої шаблі козаки. Також вони виготовляли тут і сільськогосподарський та побутовий інвентар.

Ми знаходимо й багато шлаків епохи бронзи, що говорить про те, що тут був активний промисловий видобуток та переробка руди. А це значить, що забагато років до офіційного початку розробки Криворізьких руд, у нас працювали старовинні гірники та фахівці, які знали, як можна обробляти руду та отримувати з неї різноманітні предмети».

Про розвиток промислового видобутку руди на Криворіжжі, про видатних особистостей та розбудову Кривбасу читайте у наших наступних випусках.

Категорії
Новини

Криворізькому «чорному хлібу» – 90 років

На початку січня дев’яносто років тому на новозбудованому коксохімічному заводі були отримані перші тонни криворізького коксу. А з коксового газу – перші тонни смоли та аміачної води.

Дев’яте січня 1936 року. Камери перших коксових батарей №№ 1, 2 завантажені шихтою і готові до коксування. Печі герметизуються, температура стрімко перетинає позначку в тисячу градусів і «летить» вище. Процес виробництва триває. Усі хвилюються, адже до цієї події на коксохімзаводі йшли довгі кілька років. І, ось, нарешті, визначна мить – перші тонни криворізького коксу пішли! Старт роботи заводу пройшов вдало!

Від імені колективу коксохімічного заводу його перший директор Бондаренко відправляє телеграму керівництву країни – «Коксохімічний завод у Кривому Розі успішно стартував!». До структури заводу тоді увійшли і його перші цехи: вуглепідготовчий, коксовий та хімічний.

Тим часом до коксохіміків Кривого Рогу з усіх куточків країни вже «летіли» поздоровлення, адже до цього дня у Кривбасі для виробництва чавуну на двох перших двох доменних печах було усе необхідне, крім коксу – необхідної складової технології отримання чавуну. Кокс – «чорний хліб» для металургії – раніше доводилося возити здалеку.

Кривий Ріг розташований на одному з найбільших залізорудних покладах Європи. Тому рішення щодо будівництва саме тут Криворізького металургійного та коксохімічного заводів було очевидним. Воно було прийняте ще у 1929 році.

У ті часи будівництво більшості коксохімічних заводів у країні здійснювалося за проєктами іноземних фірм та під керівництвом іноземних фахівців.

Криворізький коксохімзавод став першим, який був збудований за проєктом вітчизняного інституту «ГІПРОКОКС». Проєктом створення КХЗ керував професор Рубін, провідний спеціаліст Дніпропетровського філіалу Державного інституту з проєктування металургійних підприємств.

А саме будівництво КХЗ розпочалося у 1932 році. І перші котловани під фундамент були вириті не для цехів або складного обладнання, а для житлових будинків, їдальні, складів, майстерень та інших допоміжних будівель. Адже будівельникам та першим фахівцям-коксохімікам, які у великій кількості прибували до Кривого Рогу на будівництво, треба було десь жити. Тоді на проммайданчику КХЗ були прокладені перші залізничні колії, адже дорогами, яких тоді практично не було, підвозити будівельні матеріали було майже неможливо.

До речі, вже тоді на КХЗ особливу увагу приділяли охороні праці – створили службу газорятівників коксохімічного заводу. Серед перших газорятівників був Григорій Коваленко.

Будівництво інфраструктури тривало протягом 1932-1933 років. А 21 жовтня 1934 року бетонники бригади Рильського розпочали заливати перші кубометри бетону у фундамент плити коксової батареї № 1. Поряд з ними ударно працювали теслярі під керівництвом Телегіна та каменщики Щекіна. Монтажною дільницею керував майстер Расторгуєв.

Роботи було багато, будівельники працювали не покладаючи рук, вихідними, і все одно працівників не вистачало. Будувати завод допомагали селяни, які приїжджали до міста цілими групами. Для будівельників їх допомога була неоціненною, а селянам робота тут у прямому сенсі була життєво важливою, адже рятувала від голоду.

Багатьом людям будівництво допомогло вивчитися і стати грамотними. Зараз у це важко повірити, але на початку минулого століття багато людей не могли читати та писати. Для будівельників коксохімзаводу тут були організовані навчальні курси. Після роботи люди не тільки вивчали алфавіт та вчилися рахувати, а й знайомилися із сучасними на той час технологіями, опановували робітничі професії. Вже після запуску двох коксових батарей КХЗ у роботу багато з цих людей залишилися працювати тут, і вже самі ставали наставниками для молоді.

Дев’яте січня 1936 року стало справжнім святом для усіх першобудівників заводу та його спеціалістів. Вже через десять днів роботи дві коксові батареї видали 6390 тонн коксу при плані 5450 тонн. У жовтні-грудні 1936-го на заводі були введені в дію сульфатне відділення з двома сатураторами та бензольне відділення. Загалом за свій перший рік роботу КХЗ виробив 792 тисяч тонн коксу валового 6% вологості, 28 тисяч тонн смоли кам’яновугільної, 9 тисяч тонн сульфату амонію, 8,1 тисячі тонн бензолу.

За цей рік коксохімзавод отримав ще один день свого народження – офіційну дату початку роботи. 2 серпня 1936 року був підписаний «Акт прийомки КХЗ у складі вуглепідготовчого, коксового і хімічного цехів» та затверджений Наказом № 362 Головного управління металургійної промисловості країни.

Про інші сторінки історії коксохімічного виробництва «АрселорМіттал Кривий Ріг», ми розповідатимемо у наступних публікаціях «Металургу».

Залишайтеся з нами, тут завжди цікаво!

Матеріал створений за документами, які зберігаються у Музеї історії нашого підприємства та за книгою Володимира Бухтіярова «Устремленность».

Категорії
20 років разом

«Діамант у короні компанії»

Цей вислів пролунав з першого моменту придбання «Криворіжсталі» компанією Mittal Steel.

«24 200 000 000 гривень за «Криворіжсталь»». Під такими заголовками двадцять років тому вийшло багато газет України. Безпрецедентна подія та сума продажу! Вони стали відправною точкою для змін, адже у країну зайшов іноземний інвестор – на той момент компанія МittalSteel.

Історичний аукціон

У понеділок 24 жовтня 2005 року мільйони людей припали до телевізорів. Вперше в історії України у прямому ефірі телебачення відбувався відкритий аукціон з повторного продажу «Криворіжсталі». Трансляцію вели Перший національний та 5 канали. За цією подією з особливою увагою слідкували криворіжці, адже з підприємством була пов’язана доля багатьох мешканців міста, на ньому люди багато років працювали цілими родинами та поколіннями.  

Відкритий аукціон розпочався у Фонді держмайна об 11:00 ранку і тривав до 12:15. За продаж 93, 02 % акцій «Криворіжсталі» вели боротьбу три потенційних покупці: Дніпропетровська ВАТ «Смарт-груп», Київський консорціум «Індустріальна група» та міжнародна компанія Mittal Steel Germany GmbH.

Саме між двома останніми компаніями і розгорнулася основна запекла боротьба. Декілька разів удар молотка майже сповіщав про перемогу «Індустріальної групи». Та у підсумку компанія Mittal Steel Germany GmbH запропонувала 24, 2 мільярди гривень (4, 79 мільярда американських доларів) за пакет акцій «Криворіжсталі», стартова вартість яких складала 10 мільярдів гривень! Такого приголомшливого результату не очікував ніхто, навіть у ФДМУ. Після аукціону держава отримала коштів на 20 відсотків більше, ніж за усю історію вітчизняної приватизації. Сума продажу підприємства дорівнювала майже 5% ВВП України 2005 року!

До конкурсної комісії, яку тоді очолював заступник голови Фонду держмайна Дмитро Парфененко, входили і представники нашого підприємства – головний енергетик Володимир Романенко та заступник голови профспілкового комітету Володимир Третьяков. Вони і поставили свої підписи під офіційними документами, які засвідчували, що аукціон відбувся, і «Криворіжсталь» стала частиною міжнародної компанії Mittal Steel Germany GmbH.

За подіями уважно слідкував Президент України Віктор Ющенко. Він відзначив: «Те, що відбулося сьогодні, засвідчує: Україна здатна провести чесну приватизацію, забезпечивши всі правові процедури. Українська влада відбулася. Українська нація отримала заслужений комплімент».

Прем’єр-міністр Юрій Єхануров додав, що треба думати, що буде далі, щоб кошти, які були отримані від приватизації, пішли на розвиток країни.

Важливі дати

28 жовтня стало новим етапом у житті підприємства. Ця дата, коли було підписано усі потрібні документи, і є основною офіційною датою заходу міжнародної компанії в Україну. 

Цього дня 2005 року між Фондом державного майна України, як продавцем, та Mittal Steel Germany GmbH (Федеративна Республіка Німеччина), як покупцем, укладено Договір № КПП-497 купівлі-продажу державного пакета акцій Відкритого акціонерного товариства «Криворізький гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь».

У 2006 році відбулось злиття з компанією Arcelor, внаслідок чого утворилась компанія ArcelorMittal – на той час і протягом довгих років вона є однією з найбільших металургійних компаній світу.

Після злиття Mittal Steel та Arcelor на загальних зборах акціонерів у червні 2007 року було ухвалено рішення змінити назву підприємства на «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Компанія розпочала активну реалізацію програми модернізації виробництва, спрямованої на підвищення ефективності та зниження впливу на довкілля. На підприємстві почали впроваджуватися міжнародні стандарти роботи, здійснюватися нові інвестиційні проєкти, які дали поштовх подальшому розвитку на світовій арені вже «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Категорії
Новини

Історія на touch

«АрселорМіттал Кривий Ріг» допоміг «Міському історико-краєзнавчому музею» з придбанням обладнання для нової експозиції  у «Дзвіниці пам’яті», що біля парку Героїв.

Директорка музею Вікторія Ступнік проводить руками по широченному столу-екрану. На ньому з’являються яскраві картинки, «оживають» тексти та відеосюжети. Це мультимедійний (сенсорний) екран з багатьма можливостями. Він може підключатися, як до комп’ютера, так і до мобільного пристрою та інтегрувати інформацію, зображення, звук, інтерактивні елементи для ефективної та захопливої передачі інформації глядачам.

«Цей мультимедійний стіл-екран було придбано за підтримки «АрселорМіттал Кривий Ріг». Поки що він знаходиться у музеї, адже зараз триває робота над створенням контенту для нього, а працювати він буде у «Дзвіниці пам’яті». Вона є   однією із візитівок Кривого Рогу, і тепер нею опікуватиметься комунальний заклад культури «Міський історико-краєзнавчий музей» Криворізької міської ради», – говорить Вікторія Ступнік.

За допомогою мультимедійного екрана відвідувачі нової локації музею зможуть більше дізнатися про наших полеглих героїв-захисників, серед яких будуть і працівники нашого підприємства. Також тут у сучасному форматі глядачі можуть ознайомитися з багатою на події історією нашого краю, міста, побачити архівні фото та відео матеріали тощо. У музеї зараз працюють над створенням усіх умов, щоб екраном усі охочі могли користуватися персонально, в тому числі щоб це зручно було робити й людям з інвалідністю. 

За кошти нашого підприємства до комплекту сенсорного столу також було придбано стіл-рецепцію з ефектною підсвіткою, та стійки з червоними канатами. Вони слугуватимуть огорожею мультимедійного куточка.

А щоб відвідувачам експозиції у «Дзвіниці пам’яті» було де перепочити, підприємство безоплатно надало для цього 10 паркових лавок «Рута».

«Збереження культурної, героїчної пам’яті про наших людей, знайомство з  артефактами та подіями сучасності можуть подаватися цікаво, – зазначила Вікторія Ступнік. – До історичної інформації тепер у буквальному розумінні можна доторкнутися і вона оживе під вашими руками. Ми робимо впевнені кроки до цифровізації, працюємо над тим, щоб наші екскурсії були цікавими для усіх поколінь. Дуже важливо, що в цьому нам допомагає таке велике підприємство, як «АрселорМіттал Кривий Ріг».