27 вересня у світі відзначають Всесвітній день туризму. До речі, в українців у цей день ще й національне свято – День туризму в Україні.
Туристи – це люди, які не просто подорожують з рюкзаками, це люди, що шукають нових вражень та нових знань. Сьогодні війна значно обмежила наші можливості вільно подорожувати, але туристів за покликанням це не спиняє.
В «АрселорМіттал Кривий Ріг» працюють багато людей, які полюбляють активний відпочинок. Щороку підприємство проводило зліт туристичних команд в мальовничих куточках України, де різні команди змагались з туристичних навичок. Це завжди було щиро, емоційно, азартно і пізнавально.
Ми вітаємо усіх, хто вважає себе туристом! І хоча для багатьох із нас кордони закриті, подорожувати можна в межах країни і навіть в межах рідного міста, дізнаючись більше про історичні місця та постаті.
А поки пропонуємо згадати яскраві моменти з туристичних зльотів і поринути у приємні емоції!
Дві третини заробітної плати – це добре. Це рятує, коли роботи зовсім немає, а якщо вона є і тобі її пропонують, то сто відсотків зарплати – набагато краще. Так вирішили електромонтери доменного цеху № 2, який зараз тимчасово не працює, та пішли у відрядження до доменного цеху № 1.
Знайомтесь, Валерій Веренич. У ДЦ № 2 він був бригадиром електромонтерів та обслуговував кранове господарство «дев’ятки». Від самого початку війни він з колегами по цеху зупиняв виробництво, опікувався тим, щоб усі процеси зупинки доменної печі відбувались правильно, а задіяні у цьому процесі крани, залишалися у робочому стані. До речі, деякі крани там і зараз працюють, вони зайняті у відвантаженні граншлаку. У вимушений простій на дві третини заробітної плати Валерій пішов у червні минулого року, але вдома «просидів» недовго, лише три місяці.
«Не хотілося втрачати кваліфікацію, тому коли мені запропонували піти у відрядження – перейти працювати до доменного цеху № 1, то, звичайно, я погодився, – розповідає Валерій Веренич. – Я працюю за своєю спеціальністю електромонтера і роблю ту саму роботу, що й у рідному цеху. Єдине, що довелося опанувати, це особливості кранів, адже будь-яке навіть дуже схоже обладнання, як і людина, має свої відмінності. Та це було мені на користь, адже я люблю навчатися, розвиватися професійно. Також я засвоїв географію цеху, дізнався, де і яке обладнання розташоване, особливості дільниць першого доменного. Зараз я працюю повноцінно та отримую за свою роботу повну заробітну плату, а не її частину. А ще я знаю, що моя праця допомагає підтримувати економіку країни, а в умовах війни – це великий плюс!»
«Моя історія переходу з другого доменного цеху в ДЦ № 1 схожа з історією Валерія. Тільки на 2/3 мене перевели в середині березня минулого року, – говорить Максим Павлюченко, який зараз працює бригадиром електромонтерів в ДЦ № 1. – Вже наприкінці квітня мені запропонували відрядження до першого доменного цеху, і я погодився, навіщо ж без роботи сидіти. В ДЦ № 1 багато фахівців стали на захист України, з’явилися вакансії, тому я скористався можливістю працювати. Адаптувався тут швидко, допоміг гарний колектив. У першому доменному цеху я опікуюсь електрообладнанням розливальних машин. Колись давно схожі машини працювали і в другому доменному цеху, тому я трохи був знайомий із цією системою. Колеги з ДЦ-1 допомогли увійти в курс справ, підказали, що та як, і робота, як кажуть, пішла. І взагалі, тим, хто «засидівся» на двох третинах зарплати, я б радив не боятися переходити працювати в інші підрозділи, бо на собі відчув, що затребуваність фахівців на нашому підприємстві дуже велика, навіть в умовах, коли не всі цехи працюють».
Валерій Веренич та Максим Павлюченко
Як розповів заступник начальника ДЦ № 1з електрообладнання Євген Віноградов, за останній час з ДЦ № 2 в електрослужбу першого доменного у відрядження перейшло вісім електромонтерів з ремонту електрообладнання. Причому п’ятеро з них перевелися до цеху впродовж останніх двох тижнів. Усі вони працюють на робочих місцях спеціалістів, які зараз захищають нашу країну. «Роботи у нас вистачає, адже працює доменна піч № 8 та комплекс розливальних машин, на яких виробляється чушковий чавун тощо, – говорить Євген Віноградов. – Практику переводу фахівців всередині комбінату я вважаю ефективною, адже таким чином ми зберігаємо фахівців та ще й можемо додати їм додаткових знань та навичок, які в життя завжди стануть у нагоді».
Їх щозміни вирішує машиніст крану на залізничному ходу Михайло Толмаченко. Цього року його роботу відзначили грамотою підприємства.
У залізничному господарстві «АрселорМіттал Кривий Ріг» працює багато різноманітної техніки для виконання різних завдань. Одне з них – підйом та пересування великих вантажів. З цим може впоратися великий кран на залізничному ходу. У ЗЦ № 2 таку роботу виконують два крани Takraf EDK 500, одним із яких і керує Михайло Толмаченко.
Як зазначає наш герой, залізничний кран вважається одним із найскладніших у крановому господарстві. А все тому, що для виконання своїх підйомних завдань йому треба міцно стояти на коліях, розмір яких лише 1520 мм. Коли є можливість «закріпитися», то кран це робить додатковими висувними опорами. Але не всюди така можливість існує, тож у таких випадках машиністу треба керувати технікою так, щоб і вантаж підняти, і на коліях встояти. Наприклад, так відбувається на естакадах бункерів доменних печей.
«Працювати без висувних опор у нашій роботі допускається. Існує спеціальна таблиця вантажів у тоннах, які можна піднімати залежно від вильоту стріли. Наприклад, максимальна вага вантажу у 80 тонн піднімається при вильоту стріли 6,25 метра. Взагалі принцип простий: чим більший виліт стріли, тим меншу вагу можна піднімати. Втримувати рівновагу допомагає досвід. Також я можу скористатися спеціальним крановим прибором безпеки – це спеціальний екран з підключеними датчиками, які контролюють вагу та виліт стріли, і взагалі параметри роботи крана. Ці показники значно допомагають машиністу, – каже Михайло Толмаченко.
Технічний «напарник» Михайла Толмаченка – дизель-електричний кран Takraf EDK 500 німецького виробництва. Історія цього залізничного крану є цікавою. Під час другої світової війни ці марки кранів випускалися для потреб Рейху. А після війни виробництво у якості контрибуції за економічну шкоду передали радянській владі. Завод, де вироблялися крани, залишився у Німеччині, у Східній її частині. Такі крани випускалися до 1990 року. Кран, який «бігає» коліями нашого виробництва, зроблений там наприкінці 1977 року. Незважаючи на солідний вік, він має справжнє сталеве здоров’я і чималі можливості.
«За допомогою крану ми вантажимо металобрухт, виконуємо підйом рухомого складу (вагонів, тепловозів), великі вузли та агрегати під час ремонтів у різних цехах. Наприклад, газовий затвор у доменному цеху. Крім мене, машиною керують Микола Одайський, Костянтин Панченко, Олег Яременко та Леонід Милов», – сказав Михайло Толмаченко.
Перш ніж почати керувати залізничним краном, Михайло Толмаченко пройшов чималий «залізничний шлях» професійного становлення. Він закінчив політехнічний технікум за спеціальністю «Експлуатація залізничного транспорту». Практику проходив у залізничному цеху № 1 нашого підприємства складачем составів. Як говорить Михайло, ця робота дуже відповідальна, але і дуже важка. Та після служби у збройних силах він знову повернувся сюди працювати. Керівництво одразу відзначило талановитого хлопця. Йому пропонували стати диспетчером і навіть начальником району. Та Михайло не схотів керівних посад. Він, навпаки, прагнув навчитися на машиніста тепловозу. Але не судилося. Як жартує Михайло, у долі були свої плани на нього. Незабаром він перейшов до кранової служби залізничного цеху № 2, де почав опановувати професію машиніста крана у якості помічника (зауважте!) саме цього крану, на якому тепер і працює.
«Мені завжди щастить на гарних людей та сприятливі ситуації, – говорить Михайло. – Так було і тоді, коли я почав вчитися на помічника машиніста крану. Після навчання ще деякий час самостійно керувати краном мені не довіряли. І правильно робили, адже техніка велика, серйозна, потребує дуже дбайливого ставлення до себе. Одного разу виникла ситуація, коли треба було терміново вивантажити злитки на залізничній дільниці, де неможливо додатково закріпитися крану. Машиніст в цей час кудись відійшов. Я сів у кабіну крана та почав працювати. Машиніст це побачив, оцінив, що я роблю все правильно, і відтоді мені вже повністю довірили керувати технікою. Тоді я вже зміг відчувати кран, знав його технічні характеристики, можливості та набув певного досвіду. А взагалі, якщо новачок сяде за кермо без досвіду, то є великий ризик того, що кран впаде».
Михайлу завжди вдається тримати баланс між вантажем та можливостями його крану. Як він каже, підйомні рішення йому доводиться приймати щозміни. І така робота йому подобається. Та він би хотів передати свої знання та навички молоді, адже саме їм у майбутньому працювати на підприємстві. Він сподівається, що незабаром так і станеться. От тільки б війна скоріше закінчилася!
185 амбіційних студентів почали навчальний рік за дуальною формою освіти – програмою «Нова фабрика» від «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Цьогоріч з підприємством запартнерились 9 навчальних закладів Кривого Рогу: Криворізький професійний ліцей, Криворізький професійний транспортно-металургійний ліцей, Криворізький професійний гірничо-металургійний ліцей, Криворізький центр професійної освіти металургії та машинобудування, Криворізький металургійний фаховий коледж, Політехнічний фаховий коледж КНУ, Фаховий коледж «Політехніка» ДУЕТ, Криворізький національний університет, Державний університет економіки і технологій.
– Ми подивились на ті професії, які є зараз найбільш затребувані, і ті, які, ми розуміємо, будуть мати попит після війни або, скажімо, через два-три роки. Саме на таких професіях ми зробили фокус, і тому нам потрібно було знайти нових партнерів. Тобто такі навчальні заклади, в яких є навчання за саме цими програмами, за цими професіями, – сказала Катерина Залозних, начальниця управління зі стратегічного розвитку «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Два роки студенти будуть безкоштовно навчатися за технічними спеціальностями, а після завершення проєкту отримають ступінь молодшого бакалавра і своє перше робоче місце в «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Підготовка майбутніх фахівців відбуватиметься за спеціальностями та професіями:
• Галузеве машинобудування та Прикладна механіка;
• Металургія;
• Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка;
• Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології;
• Гірництво;
• Електромонтер;
• Електрогазозварник та зварник;
• Помічник машиніста тепловоза;
• Слюсар-ремонтник.
– Вже багато років наші студенти приходять в «АрселорМіттал Кривий Ріг» на практику і влаштовуються на роботу.«Нова Фабрика» – це для нас щось нове, і вимоги, щоб потрапити в цей проєкт, були досить високі. Для участі в проєкті студенти, які навчаються в нашому коледжі за спеціальністю технічне обслуговування і ремонт рухового складу (тобто помічники, машиністи тепловозів, електровозів тощо), мали пройти співбесіду. І з усіх співбесід, яких було 69, їх пройшли 32 учні. Це був перший етап, який підштовхнув інших студентів покращувати свої знання і вміння. Зараз студенти, які попали в цей проєкт, дуже зацікавлені, всі виходять на навчання і виконують завдання. Тут є стимул. По-перше, що вони будуть отримувати стипендію, а по-друге, їхня стипендія та її отримання залежать від того, як вони навчаються у нас і які в них досягнення, – каже Наталія Кулішова, директорка ВСП «Політехнічний фаховий коледж Криворізького національного університету».
– У проєкті взяли участь30 студентів за спеціальностями електромонтер, електрогазозварник і верстатник широкого профілю. Ми продовжуємо ту співпрацю, яка була заснована понад 30 років тому.Дуальна освіта – це можливість для студентів в нашому закладі отримувати більш професіональні навички. Бо 70% виробничої практики проходитиме не на базі навчального закладу, а на базі «АрселорМітал Кривий Ріг», а також наші учні одразу знайомляться зі своїм майбутнім робочим місцем. Ми дуже хотіли б, щоб цей проєкт продовжувався і з іншими спеціальностями, тому що ці три спеціальності не межа для нас, – додав Григорій Горб, директор криворізького центру професійної освіти металургії та машинобудування.
Крім навчання за програмою, ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» пропонує додаткові бонуси:
• навчання на факультативному курсі, присвяченому виробництву «АрселорМіттал Кривий Ріг»;
• стипендії найкращим студентам;
• вивчення англійської мови на професійному рівні;
• тренінги для розвитку soft skills (командоутворення, комунікативні навички, тайм-менеджмент тощо) вже під час стажування;
• яскраві івенти на екскурсії на виробництво. Перший івент знайомства одне з одним та з компанією вже відбувся.
– Ми зібрали електромонтерів, слюсарів, металургів, гірників – всіх тих, хто за два роки прийде до нас на роботу. І для нас було важливо зробити їхній перший дотик до підприємства таким легким, командним та зручним. Тому ми обрали для себе формат квізу, де кожен з учасників був взагалі у різних командах і міг познайомитись один з одним, – розповіла Анна Велика, фахівчиня відділу з розвитку молодіжних проектів та взаємодії з навчальними закладами та кураторка проєкта.
На захист України він став у жовтні минулого року, був старшим солдатом, водієм-електриком управління командира мінометного відділення батареї механізованого батальйону.
В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Андрій Рудик працював водієм автотранспортних засобів у транспортному департаменті. Він керував великовантажним автомобілем, яким перевозив сировину, необхідну для виробництва. Як згадують колеги, Андрій вправно керував будь-яким автомобілем, адже стаж роботи на підприємстві у нього був чималий.
«Якщо треба було щось зробити швидко та якісно, то це саме до Андрія. Він дуже відповідально ставився до своєї справи, дбав про техніку, їздив безпечно, добре знав географію підприємства. Якщо треба було допомогти колегам, то відмови ніколи не було. Позитивний, життєрадісний, щирий – Андрій був невід’ємною частиною колективу. Його загибель стала непоправною втратою для усіх нас», – сказав Станіслав Онікієнко, начальник автоколони № 1 АТУ.
У Андрія Рудика залишилися дружина та двійко дітей.
Колектив підприємства висловлює щирі співчуття родині загиблого.
«АрселорМіттал Кривий Ріг» скерував 8,3 млн доларів США на закупівлю великовантажної техніки – чотирьох самоскидів CAT 785D вантажопідйомністю 136 тонн. Нові машини підприємству передала компанія «Цеппелін Україна» — офіційний дилер Caterpillar, світового лідера у виробництві техніки для гірничих робіт.
– Видобуток руди – це початок нашого повного виробничого ланцюжку, який призводить до вироблення готової металевої продукції в «АрселорМіттал Кривий Ріг». Із самого старту виробничого процесу нам допомагатимуть гідні та потужні помічники CAT 785D – 24 години на добу, щодня, адже ми не зупиняємося. Ці кар’єрні самоскиди спроектовані для високої продуктивності, мають високу надійність та довговічність, що доведено світовим брендом Caterpillar впродовж багатьох років, — сказав Володимир Теслюк, заступник генерального директора з виробництва гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг».
– Оновлення парку машин в цей складний час — це сміливий крок для вашої компанії, і «Цеппелін Україна» раді бути частиною цього моменту. Самоскиди 785D є високотехнологічними машинами, їх експлуатація значно підвищить продуктивність та знизить операційні витрати. Ми дякуємо за ваш вибір на користь продуктів Caterpillar, і сподіваємось, що нові машини стануть важливою частиною вашої довгострокової стратегії розвитку, — прокоментував Баходир Шавкетов, генеральний директор «Цеппелін Україна».
Кар’єрні самоскиди забезпечують перевезення великих обсягів матеріалу. Надійність машини гарантується міцністю конструкції. Ця техніка оснащена низкою інноваційних рішень і при цьому проста в обслуговуванні – має додаткові надставні борти, комп’ютерну систему керування трансмісією та гальмами, інформаційно-діагностичну комп’ютерну систему (VIMS), систему віддаленого моніторингу технічного стану машини – САТ Product Link. Крім того, в машинах встановлені система зважування вантажу та відображення завантаження самоскиду та автоматична централізована система змащення. На підвищення рівня безпеки також працюють камери кругового огляду та радари плюс автоматична система пожежогасіння. Нові машини повністю відповідають високим вимогам з безпеки, забезпечуючи комфортну роботу оператора.
– Оновлення парку гірничої техніки дозволить нам підтримувати необхідні обсяги видобутку руди та випуску концентрату. Поступово долаючи виклики війни в Україні, ми все одно продовжуємо інвестувати у найважливіші сфери – розвиток виробництва та безпеку персоналу. Компанія АрселорМіттал вірить в Україну, ми лишаємося працювати тут, зміцнюючи економіку держави, — сказав Мауро Лонгобардо, генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг».
