Сергій Фільченко був призваний на військову службу під час мобілізації 1 березня 2023 року. До цього моменту він працював водієм великовантажного автомобіля гірничотранспортного цеху гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Водій кар’єрного самоскида – дуже складна, відповідальна та небезпечна робота. Керувати багатотонним авто зі 130 тоннами гірської породи в кузові, що рухається дорогою зі складним покриттям, прокладеною практично в умовах гірського рельєфу – це не прогулянка легковиком автострадою. І за словами колег, Сергій виконував свою роботу сумлінно та безпечно, за що мав величезний авторитет в колективі.
«Сергій залишив про себе лише хороші, позитивні спогади, – згадує виконувач обов’язків автоколони № 1 ГТЦ ГД Євген Власенко. – Добра, надійна людина, спокійний, компанійський, з чудовим почуттям гумору. Коли ми отримали звістку про те, що він пропав безвісти, то до останнього вірили, що Сергій живий, що вийде на зв’язок. Але… Попрощатися з ним прийшла вся бригада, працівники інших бригад. Світла йому пам’ять та щира подяка».
Останній бій Сергія відбувся у Курській області, за населений пункт Кримінне. Старший стрілець-оператор механізованого батальйону Сергій Фільченко загинув 12 листопада 2024 року.
Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам загиблого героя.
Це не казкова історія. І це не про чарівних суперледі, принцес, чаклунок чи володарок Всесвіту. Це про наших мам, сестер, подруг, бабусь. Їм найщиріші вітання та побажання писали юні учасники конкурсу дитячих привітань «Лист моїй супергероїні», який організував та провів департамент з корпоративних комунікацій.
«…Твоя сила у доброті, а твоя магія в любові. Нехай весь світ завжди відповідає тобі таким самим теплом, яке ти даруєш іншим. Нехай у тебе завжди буде чарівна сила – посміхатися, любити і робити мене щасливою».
«…Мамо! Вітаю тебе і дякую за твою доброту, ніжність і турботу. Ти найкраща у світі, і я дуже тебе люблю!»
«Я дуже люблю свою бабусю! Вона кожен день приносить смачненьке, возить щороку на море, завжди слухає і дуже мене хвалить! Моя бабуся – багато працює, лагодить світло після обстрілів – її дуже поважають, показують по телевізору…»
«Матусю, у нас так мало фотографій, де ми разом! Але майже в кожному моєму фото – ти за кадром, бо ти фотографуєш мене у важливі моменти… Я відчуваю, що я важлива для тебе, що я поряд з моїми близькими, як планета на своїй орбіті. А ти наше сонечко, яке зігріває нас завжди: навіть у зимові дні, навіть крізь хмари, а після дощу ти можеш зробити диво, як сонце створює веселку…»
«… Ти завжди поруч, коли мені потрібно. Ти все встигаєш і ніколи не здаєшся! Я тобою дуже пишаюся! …»
«Матусю! Вітаю тебе з 8 березня! Нехай ця весна принесе ніжність та мир у душі. Бажаю, щоб твої очі сяяли від радості та щастя, а серце було наповнене любов’ю. Дякую від щирого серця за твої теплі руки, безмежну любов і турботу…»
«… Ти головна суперсила в моєму житті. Я люблю тебе за твою підтримку, турботу і любов. Ти в мене найкраща і я пишаюсь цим».
«Моя мила бабуся! Ти – моя подруга, моя вчителька і моя героїня. Ти для мене – приклад того, як можна залишатися сильною, доброю та життєрадісною попри будь-які обставини. Коли мене щось турбує, я можу розповісти про це багатьом, але саме твоя думка для мене – найважливіша. Ти найкраще вмієш заспокоїти, зупинити у потрібний момент і дати відчуття безпеки».
«Я хочу, щоб у тебе була гарна доля».
«…З 8 березня вітаю! Дуже сильно обіймаю. Щастя тобі побажаю і здоров’я, доброти. Квітів я букет нарву. З щирим серцем їх вручу. І листівку гарну я для тебе напишу».
«Моя найніжніша матусю! Дякую тобі за твоє безмежне серце, тепло та любов, яку ти даруєш мені щодня. Ти — мій приклад для наслідування, найкраща людина на планеті. Люблю тебе безмежно».
«Дякую тобі за світло й добро, які ти приносиш у моє життя щодня!»
« Вона несе добро в собі, моя матуся мила. Коли потрібно захистить, потрібно приголубить. Разом із нею на край світу. Не страшно, хоч що буде. Вона без маски, без плаща, та в ній є суперсила…».
Ви лише вчитайтеся у ці слова! Як же було важко визначитися з тим, хто переможе у конкурсі! Якщо першого переможця визначила доля – шляхом рандомайзера. Подарунок отримали Бокій Оксана та Дарина. А от спецвідзнаку за «Найзворушливіше привітання» від газети «Металург» отримали брати Микола та Анатолій Миколайчуки. Вони вважають, що супергероїня – це їхня сестра Глафіра.
«Глафірі — нашій Супергероїні! Вітаємо з 8 березня найкращу сестру у світі. Дякуємо за пригоди, за те, що «прикриваєш» нас, і за те, що з тобою завжди весело. Бажаємо, щоб НМТ (національний мультипредметний тест-авт.) здалося на «ізі», а життя було таким же яскравим, як твої жарти. Лети до своєї мети, а ми завжди будемо твоїм «загоном підтримки»! Твої бешкетники, Толя і Коля.
Суворе та прискіпливе журі – колектив газети та менеджерка із зовнішніх комунікацій ретельно проаналізували усі роботи-учасниці. І визначитися з переможцем було нелегко. Але щирість почуттів, захоплення сестрою, як найкращою подругою та підтримкою в усіх починаннях розтопили серця журі. Отже подарунки були вручені цій дружній родині під час концерту.
«Ми дуже хочемо, щоб про нашу Глафіру дізналися усі, бо вона справді найкраща, – перебиваючи одне одного розповідають Толя та Коля. – Хай вона успішно здасть НМТ і побуває в Америці, бо вона має відпочити і порадіти. Ми її дуже любимо. Вона і є справжньою супргероїнею! Ми ж це точно знаємо!»
Тож супергероїні, і про це говорять наші діти, живуть сьогодні і серед нас. Ваша сила матусі, сестри, бабусі, подруги, у коханні, у цілющих обіймах, у теплому погляді, у словах підтримки та вмінні розгорнути крила і захистити та надихнути. І саме це робить нас усіх непереможними! Дякуємо, що ви є!
Понад 400 працівниць «АрселорМіттал Кривий Ріг» зібралися під дахом Палацу культури металургів на святковий концерт, присвячений Міжнародному жіночому дню.
Особлива атмосфера відчувалася ще у фоє. Тут панував аромат весняних квітів, а невловні нотки позитиву змішувалися з сяйвом жіночих очей.
«Я дуже люблю весну, коли все квітне. Ти ніби відчуваєш як відроджується життя, – говорить Лариса Міщенко, інженерка ДАТП. – Ми вже засумували за такими заходами, як цей концерт. Нам хочеться забути про все негативне та проблемне і бодай на кілька хвилин поринути у цю святкову атмосферу».
І дійсно, організатори свята – корпоративні комунікації підприємства подбали про все. Ретельна підібрана концертна програма вражала різноманітністю номерів, конкурси радували позитивною енергією перемоги. Прекрасні пані-працівниці нашого підприємства охоче змагалися у знаннях квітів, святкових мелодій тощо.
З вітальним словом до прекрасних пані звернулися Володимир Гайдаш, директор з корпоративних комунікацій «АрселорМіттал Кривий Ріг» та Андрій Левицький, директор технічний управління гірничого департаменту.
В цей день найтепліші слова привітань та побажань лунали на честь дівчат, жінок, панянок і леді – тих, хто сьогодні не лише прикрашає світ, а й міцно тримає його у тендітних жіночих долонях.
«Жінка наче квітка відривається назустріч весні, теплу, сонцю. Ми пережили цю складну зиму, важко, складно, але вистояли, а зараз просто хочеться забути про всі проблеми і набратися позитивних емоцій, тому ми відклали усі справи і поспішили на цей концерт. Дякую за цей захід. Весни усім нам гарної, сонячної, теплої, щоб усі наші рідні та друзі повернулися додому. Щоб кожна з нас могла насолодитися весною, щоб наші прекрасні дівчата-захисниці теж відчули її, і хай вона буде переможною», – сказала Наталя Векленко, машиністка крана цеху підготовки составів.
Святкові концертні номери зміняли один одного. Маленькі артисти вражали щирістю та завзятістю. Юні артисти співали і несли в зал особливу позитивну енергетику, адже все це було для мам, подруг, бабусь, сестер, дружин.
«Мій чоловік-працівник «АрселорМіттал Кривий Ріг» загинув захищаючи нас, але я впевнена, що він хотів би, щоб я раділа весні, приймала вітання з 8 березня. Сьогодні мене привітав син, який як і батько працює машиністом млинів. А ще приємно, що не забуває про наші родини підприємство, – сказала Оксана Капліна, вдова захисника Олексія Капліна. – Мені хотілося, щоб прийшла переможна весна, щоб люди підтримували одне одного, щоб стали добрішими, щирими, нам зараз не вистачає зараз цього. Тому насолоджуйтесь весною, життям, хай кожен день наближає нас до перемоги, щоб усі наші жінки нарешті стали щасливими!»
По завершенню концерту на усіх чекали щире спілкування, смачне частування та цікаві розіграші.
«А що ми сьогодні будемо майструвати?» «Що цікавеньке чекає на нас?» «А чи буде творча частина?» Подібні запитання лунали ще до початку форуму. Проводити різноманітні цікаві та оригінальні майстер-класи на жіночому форумі «Бо жінка» стало вже доброю традицією.
Цього разу на учасниць чекали одразу аж три творчих завдання: розпис акриловими фарбами старих платівок, квіткових горщиків та ліпка на дзеркалах.
«Ми вже багато років плідно співпрацюємо з «АрселорМіттал Кривий Ріг», маємо багато спільних цікавих проєктів. А також допомагаємо нашим панянкам у проведенні творчих заходів, – говорить Оксана Поліщук, директорка художньої школи № 1 ім. Олександра Васякіна. – Цього разу ми підготували цікаві майстер-класи з декоративного мистецтва. Наші пані розписували платівки та робили з них декоративні панно. А щоб бачити своє відображення у красивому дзеркалі, ми вчилися оздоблювати дзеркала за допомогою повітряного пластиліну – виготовляли декоративну рамку. Для наших жінок це не просто майстер-клас, це справжній релакс, спосіб психологічного розвантаження, можливість зануритися у творчість та емоційно відпочити».
Процесом розписування квіткових горщиків керувала Тетяна Алхімова. На підприємстві вона працює фрезерувальницею ремонтно-механічного цеху № 2. А малювання – це її хобі, улюблена справа, яка допомагає підтримувати гарний настрій та позитивний погляд на життя.
«Я пишу картини у різних техніках, люблю експериментувати з фарбами, з матеріалами. Я хочу, щоб мої роботи надихали глядачів, дарували їм радість, – говорить Тетяна. – Під час форуму разом з жінками ми «чаклували» над квітковими горщиками. Кожна пані розписувала горщик так, як вона того хоче, вигадувала такий малюнок, який їй до душі. Тож кожний виріб став унікальним і безперечно наділеним позитивною енергетикою наших учасниць».
Як з’ясувалася, то практично всі учасниці форуму творчі особистості, які мають захоплення, вміють радіти самі та радувати інших.
«Мене дуже цікавлять вироби, створені власними руками, – говорить Олена Хібіна, старший майстер основної виробничої дільниці агломераційної фабрики – Хочу і сама спробувати щось виготовити. Та найулюбленішим моїм хобі є подорожі – про них я можу розповідати годинами. Минулого року ми разом з донькою Єлизаветою здійснили нашу мрію та побували у Парижі. З’їздили ми й до Стамбулу, отримавши від зустрічі з ним безліч вражень та нових відкриттів! Вже як бувалий мандрівник, я знаю, що можна самим побудувати свій екскурсійний маршрут та побачити те, що хочеш саме ти. Ми також багато подорожуємо Україною. У нас є чудові, красиві місця, які вражають. От і зараз після жіночого форуму ми на кілька днів плануємо поїхати до Одеси, щоб зустрітися з морем».
Світлана Грищенко, менеджерка систем якості департаменту з якості говорить, що:
«Робити різні поробки – це до мене. Я можу й ляльки робити, й інші іграшки виготовляти, мені це дійсно до вподоби. Можу й панчохи зв’язати, багатьма спицями. До речі, цьому навчилася сама, з інтернету. Зараз до творчості я залучаю і новітні технології – ШІ. Вчуся, як можна працювати та творити у 3D-форматі».
«Мене більше захоплюють технічні дисципліни. Як інженерка я часто аналізую, збираю статистику, люблю «поламати» голову над розв’язанням якоїсь складної задачі. Якщо дуже складно, спати не буду, а все ж знайду правильне рішення. А ще я маю добрі організаторські навички. Наприклад, якщо потрібно організувати свято, скажімо, у родині, я це зроблю із задоволенням. Ось у цьому мені допомагає моя творча складова. Звісно, й інтернет допомагає. І свята зазвичай проходять на найвищому рівні. А потім я знову поринаю у робочі будні, де почуваюся, наче риба у воді».
«Я дуже вдячна за цей день, за цей захід. А майстер-класи, то взагалі супер, адже це можливість торкнутися прекрасного і бодай на декілька хвилин забути про тривоги, проблеми, турботи, – сказала Зинаїда Якущик, бухгалтер відділу обліку запасів і витрат виробництва, яка обрала для себе майстер-клас з розпису горщиків – Цього разу аж очі розбігалися, хотілося у всьому взяти участь. Ось майстер-клас з розмальовки горщиків для квітів. Кожна розмальовує їх по-своєму, але ми разом спілкуємося, усміхаємося. Тут панує особлива атмосфера. Хочеться, щоб таких заходів, таких прекрасних весняних хвилин було більше. Усіх зі святом!»
В «АрселорМіттал Кривий Ріг» вчетверте відбувся жіночий форум «Бо жінка», який зібрав понад 200 жінок нашого підприємства.
Лідерками не народжуються
Ними стають. Це відбувається завдяки поставленій меті, наполегливій праці, вірі в успіх, а ще – жіночності, чарівності, мудрості, вмінню у будь-яких ситуаціях залишатися впевненою в собі та надихати на успіх тих, хто поряд.
Про це та інше в «АрселорМіттал Кривий Ріг» йшлося на четвертому жіночому форумі «Бо жінка». Так історично склалося, що цей форум народився у роки повномасштабного вторгнення – у час великого болю, втрат і водночас великої сили. І все це вимагає від жінок подвійної відповідальності, мужності, майже сталевого характеру, адже війна, як на полі бою, так і у тилу навчила жінок бути сильними, як того вимагають реалії сьогодення.
Про це та сказав у привітанні і генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг» Мауро Лонгобардо. Він зазначив, що на нашому підприємстві працюють майже 5 тисяч жінок – це понад 30% нашої команди. І що особливо важливо, жінки обіймають 17,5% керівних посад. Ще у 2020 році цей показник становив 12%. Це не просто зростання статистики – це зростання довіри, впливу та відповідальності.
2025 рік став для багатьох роком нових можливостей, адже працювати на підприємство прийшли 852 жінки — це понад половини всіх нових працівників. Вперше в історії «АрселорМіттал Кривий Ріг» стартував набір дівчат за професією помічника машиніста тепловоза, продовжилася програма підготовки машиністок крана «з нуля», до команди долучаються жінки-водійки.
У своїй святковій промові Мауро Лонгобардо згадав про жінок-лідерок нашого підприємства. Як, наприклад Наталія Дроваль, яка вперше прийшла на форум у статусі заступниці начальника цеху водопостачання, а зараз вона є, заступницею директора енергетичного департаменту, Олена Забродська обіймає посаду заступниці начальника цеху технічного обслуговування та ремонтів.
Лідія Чучмай виховує нове покоління талановитих машиністок крана та формує кадровий резерв майбутнього. Директорка департаменту з персоналу Катерина Залозних починала свій шлях зі стажерки, а тепер очолила персонал у найважчі воєнні часи. Ірина Водоп’янова працює заступницею начальника парогазового цеху. Поліна Мельничук прийшла на підприємство водійкою, а зараз працює інженеркою в департаменті зі стратегічних проєктів. А фрезерувальниця Тетяна Алхімова черпає натхнення у створенні чудових картин та цим підіймає настрій глядачам та вже сама проводить майстер-класи.
Учасниць форуму також привітали Олена Бізяєва, в.о. генерального директора, директорка департаменту з правових питань та взаємодії з державними органами, Катерина Залозних, директорка департаменту з персоналу та Володимир Гайдаш, директор з корпоративних комунікацій.
Про успіх з перешкодами
За традицією на форумі реальними історіями свого успіху, без зайвої ідеальності та універсальних рецептів, поділилися жінки-лідерки нашого підприємства та запрошені гості. На панельній дискусії лунали цікаві відповіді на різні запитання. Наприклад, «а чи мали ви досвід, коли за одне й теж саме рішення чоловіка називали «рішучим», а жінку – «емоційною»?
Директорка департаменту з охорони здоров’я, гігієни праці та благополуччя ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»Наталія Ван Доеверен відповіла:
«Якщо казати про себе, то на минулих роботах мене називали «недоговірна». Так, у мене є свої принципи, і я не буду змінювати рішення, коли переконана, що маю рацію. Вважаю, що це виправдано і правильно. А коли під час промови гендиректора я почула, що жінки нашого підприємства обіймають 17,5% керівних посад, то подумала: «Нам ще є куди рости! Хоча тренд безумовно позитивний за останній період». Наприклад, на сьогодні у скандинавських країнах керівні посади між чоловіками та жінками розподілилися 50 на 50 відсотків. А у Швеції кількість жінок-керівниць навіть часами перевищує. Ми теж поступово рухаємось до цього. Проте, історія восьмого березня – це День боротьби за права жінок. Якщо ж ми досі боремося, тож стан справ в частині рівності прав все ж ще далекий від ідеального!».
«Чи доводилося мені змінювати стиль своєї роботи, аби мене сприймали серйозно? Ні! – розповіла Наталія Дроваль, заступниця директора енергетичного департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг». –У роботі я працюю у професійній команді. Цієї зими ми усі на собі відчули, наскільки важлива енергетика у нашому житті. Дуже часто, для того, щоб все працювало, доводиться приймати вольові рішення. А хто їх буде приймати, жінка або чоловік – не має значення. Головне, щоб рішення було правильними, адже від цього залежать людські життя, умови праці та в цілому робота нашого виробництва».
Олена Забродська, заступниця начальника цеху технічного обслуговування та ремонтів «АрселорМіттал Кривий Ріг»: «Зараз я керую великим колективом. Мій напрямок – будівельні роботи. Я жодного разу не відчувала, що мене не сприймають через те, що я жінка. Я маю підтримку усіх своїх колег, адже у нас командна робота. У нашому колективі важлива кожна людина, і результат залежить від робочого внеску кожного з нас. Так, я можу впевнено прийняти рішення, у мене є тверда власна позиція. І мене у цих рішеннях завжди підтримують, я дуже вдячна своєму колективу за це».
Серед перших учасниць першого форуму була Оксана Павлушенко, тоді ще державна службовиця, а зараз власниця бізнесу, засновниця креативного ХАБу для підлітків Anime Lab, яка розповіла про своє зростання, про рух вперед, про те, що може зробити справжня лідерка: «Ми створили ХАБ для того, щоб підліткам, молоді промислового Криворіжжя було де знайти однодумців у своїх захопленнях, був майданчик, де можна поспілкуватися та поділитися інформацією. Таку справу я започаткувала після того, як 24 роки пропрацювала у державних установах. У ведені власної справи я однозначно зрозуміла, що у керівництві немає чорного та білого, є напівтони. Тобі іноді треба бути гнучкою, подекуди наполегливою, а у деяких випадках наполягати на своєму. На мій погляд, доводити свою правоту чоловіку легше, адже жінці-керівниці для цього потрібні додаткові сили та наполегливість. Але нам допомагає дипломатія, ми вміємо домовлятися».
Про це ж говорила й гостя форуму – Ілона Цветкова, власниця бренду Ukrainian Kitchen Crafts:
«Колись я, вже маючи металургійну освіту намагалися працевлаштуватися на ваше підприємство. Серед 30 хлопців нас було лише троє жінок. І всім дівчатам відмовили, а чоловіків взяли на роботу. На той час я засмутилася, а зараз вже ні. Це дозволило мені набратися досвіду у різних сферах життя, і на основі цього згодом вже відкрити свій власний бізнес. Ми вже багато років створюємо меблі та інші вироби з української деревини, щоб показати усю важливість та красу наших ремесел, таємниці яких передаються з покоління в покоління. Ми поєднуємо ручну роботу із сучасними технологіями, щоб речі з української деревини жили та використовувалися у наших будинках. А з початком повномасштабної війни робимо й адаптивні дошки для людей з фізичними обмеженнями. Воєнні умови зробили нас стійкішими, ми адаптуємося до сьогодення та йдемо далі».
У другій частині форуму увагою його учасників та учасниць заволоділа Марія Дранова, менторка, кандидатка економічних наук, підприємиця та експертка з систематизації продажів. Її тренінг на тему «Що про вас кажуть, коли ви виходите з кімнати: особистий бренд керівниці на виробництві» мав величезний успіх, адже вирішувалося головне питання – як стати помітним у колективі, як проявити себе та взагалі, як ставати лідерками.
Форум, який надихає
Олена Кравченко, начальник групи розробки департаменту ІТ:
«Було дуже цікаво послухати про кар’єрні історії колег, які вони починали практично з нуля. Цікаво дізнатися, як зараз почуваються на цих посадах, з якими викликами стикаються, як будують свої відношення з підлеглими, як ставляться до викликів тощо. Не завжди про такий досвід почуєш з перших вуст, тим більш так відверто та чесно. Атмосфера форуму надзвичайно приємна. Навколо багато розумних, красивих та успішних жінок. Це надихає».
Тетяна Вовк, начальниця управління з промсанітарії департаменту з охорони праці та промислової безпеки:
«Перш за все, мені подобається те, що зустрічі з лідерками підприємства та міста стають вже нашою доброю традицією. Ми дізналися, як жінки йшли до успіху, як вони зараз розвиваються, якими зусиллями йдуть до досягнень, чи вдається їм поєднувати роботу та родину, як наші лідерки долають виклики воєнного часу. Їхній досвід безцінний, я вважаю, що кожній з нас треба брати його до уваги. Але все-таки кар’єрний шлях у кожного свій, схожих історій не буває. Мене, наприклад, дуже зацікавила Наталія Ван Доеверен, її досвід роботи у багатьох сферах, постійне навчання, динаміка розвитку, її світогляд. Я також уважно спостерігаю за кар’єрою Наталії Дроваль. Її вмінням, бажанню зростати можна тільки дивуватися. У цілому всі жінки молодці. Форум зібрав по-справжньому талановитих особистостей».
Поліна Мельничук, інженерка відділу з супроводження проєктів департаменту зі стратегічних проєктів:
«Я аж підскочила, коли у привітанні генерального директора почула своє прізвище! Це було дуже несподівано та надзвичайно приємно! Це ще й надихає. Водночас мені стало зрозуміло, що попереду ще багато справ, навчань, викликів, які треба пройти. Про все це, тільки у своїх галузях, розповідали наші спікерки. Цікаві та повчальні історії. Вони різні, але їх об’єднує жага до нових знань, розвитку, досконалості. А ще вони розвиваються у різних напрямках. У моєму житті це теж відбулося. Коли я після роботи у школі перейшла у зовсім іншу сферу, я шукала себе, опановувала нове. Зараз у моєму житті знову новий виток. І це правильно та круто. Це цікавий досвід, який наповнює тебе та розвиває».
А от вже про творчі здібності, креатив та можливість створити щось своє та неповторне йшлося на майстер-класах, які теж були частиною Форуму.
Свій останній бій залізничник ЗЦ № 2 «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олександр Гавриленко прийняв ще 5 лютого 2023 року під час бойових дій на Донеччині. Але про загибель героя стало відомо тільки зараз.
Добрий, розумний, щирий та відкритий, таким згадують колеги Олександра Гавриленка. До залізничного цеху № 2 він влаштувався нещодавно – опановував професію машиніста тепловоза.
«Гірко визнавати, що Олександр загинув. Молодий та перспективний, він одразу влився до колективу та показав свою цілеспрямованість, бажання навчатися та працювати, – згадує колегу Олег Данілейко, в.о. старшого майстра дільниці експлуатації рухомого складу (забезпечення технологічних перевезень) ЗЦ № 2 «АрселорМіттал Кривий Ріг». – Олександр був кмітливим, одразу освоївся у професії, був уважним до усіх нюансів нашої залізничної справи. Вже одразу було зрозуміло, що хлопець стане гарним професіоналом. Цьому сприяв і його характер, він був наполегливим, уважним, виваженим. Та планам хлопця завадила війна. Гірко визнавати, що така людина пішла з життя. Світла та добра пам’ять нашому колезі».
На захист України Олександр Гавриленко став у перші місяці повномасштабного вторгнення – наприкінці квітня 2022 року. У лавах війська він був навідником механізованого відділення механізованого батальйону. Загинув Олександр у населеному пункті Красна Гора Бахмутського району Донецької області.
Висловлюємо щире співчуття рідним та близьким нашого захисника.
