Позначка: кривий ріг

Категорії
Новини

Криворіжці отримали нагороди до Дня Незалежності України

24 серпня Кривий Ріг разом з усією Україною відзначив головне державне свято. З нагоди Дня Незалежності України нагороди та відзнаки від міста та Ради оборони Кривого Рогу отримали професіонали у різних сферах, мужні, активні мешканці громади, військовослужбовці.

У воєнних реаліях захід відбувся у бомбосховищі. Але це не завадило створити теплу атмосферу для усіх, хто тут зібрався. Зі святом присутніх привітав в.о. міського голови Юрій Вілкул, який наголосив, що відстояти місто, стримати ворога і виграти перші найважливіші тижні війні вдалося лише завдяки згуртованості громади, кожному її мешканцю.

Місто відзначило і величезний внесок у забезпечення оборони Кривого Рогу і життєдіяльності міста, який зробив «АрселорМіттал Кривий Ріг». За патріотизм і професіоналізм нагрудний знак «За заслуги перед містом» третього ступеня отримали генеральний директор підприємства Мауро Лонгобардо і начальник виробничого управління адміністрації з виробництва Микола Галушкін.

За півтора роки війни місто перетворилося на справжню фортецю. «Усе місто працює на захист України, усі разом. Бо криворіжці мають сталевий характер, який не зламати. Ми завжди пам’ятатимемо усіх, хто загинув, захищаючи наше місто і Україну», – відзначив голова Ради оборони Кривого Рогу Олександр Вілкул.

Нагороди за відвагу, героїзм та самовідданість отримали криворіжці, які зі зброєю в руках захищали і продовжують захищати незалежність України. Також кращі представники Криворізької міської територіальної громади отримали звання «Почесний громадянин міста Кривого Рогу».

Категорії
Новини

Інцидент у доменному цеху

Шановні колеги! З сумом повідомляємо, що 23 серпня 2023 року на нашому підприємстві у доменному цеху №1 аглодоменного департаменту стався нещасний випадок, внаслідок якого був смертельно травмований наш колега.

В даний момент створена комісія проводить розслідування, щоб забезпечити безпечні умови праці на виробництві, а також встановити причини та обставини даного інциденту.

Висловлюємо співчуття родині загиблого.

Категорії
Разом з Україною

Іван Сіромаха: останнє пристанище славетного козака

Чи знаєте ви, що могила козацького старшини Інгульської паланки Запорізької Січі Івана Сіромахи знаходиться саме на Криворіжжі? Високий хрест на згадку про відомого козака, який брав участь у багатьох битвах за свободу української землі, стоїть при дорозі на південній околиці селища Широке.

Криворіжжя – козацький край з цікавою історією, багатий на події та видатних людей. Та й зараз усі мешканці краю доводять, що гідні своїх пращурів, адже змогли втримати місто, не дали ворогу пройти і щодня сміливо й впевнено наближують таку бажану Перемогу.

Широківщина починалася із Сіромахи

Відомо, що заселення півдня України починалося з козацьких зимівників. Селилися більшою частиною на берегах річок – по Дніпру та його притокам. На річці Інгулець таких поселень було 11. Серед них і зимівник Івана Сіромахи, який оселився у 1760–1765 роках на території сучасного села Миколаївка, де займався господарством. До речі, Іван Сіромаха – старшина Васюринського куреня – не лише заснував поселення, а і став ініціатором досліджень корисних копалин.

Сіромаха носив звання козацького старшини, що належало до вищого офіцерського чину, яке дорівнюється званню полковника. Він був відомим козаком, брав активну участь у багатьох битвах за свободу рідної землі. За військові заслуги Іван Сіромаха отримав у наших тоді ще мало заселених краях десять тисяч десятин землі і заснував тут декілька селищ, серед яких було і його іменне – Велике Сіромашино, яке згодом перейменували у Миколаївку. Тобто Широківщина насправді почалася саме з цього козака.

Підкопана та забудована

Звістка про те, що Іван Сіромаха був похований у наших краях була відображена ще у 1903 році у видання «По Катерининській залізній дорозі». Там навіть описувалося зображення надгробку у вигляді металевого хреста із перехрещеними списами.

Місцеві старожили, які пам’ятали той козацький склеп, згадували, що ще у 30-х роках минулого століття до могили намагалися докопатися. Хто то був, достеменно невідомо, але зробити їм це не вдалося. Проте сліди могили десь тоді й загубилися. А після війни територію над нею забудували.

У кінці 1960-х через розширення промислових розробок Інгулецького гірничозбагачувального комбінату капітальні будівлі у Миколаївці почали зносити, а людей відселяти. Тож з’явилася можливість пошукати ретельніше утаємничене поховання.

Точне місце козацького поховання вказав історикам місцевий краєзнавець Іван Зюкін. Під час розкопок в смт Миколаївка, які велися протягом 2003-2005 років, археологи розкопали склеп, впевнилися в тому, що його нікому не вдалося пограбувати. Ця знахідка стала справжньою сенсацією на Криворіжжі.

Як згадували учасники розкопок, козак лежав у дубовій труні і був завернутий у якусь тканину, скоріше за все це був килим. Як і в усіх козацьких похованнях, він не мав ніякого інвентаря і навіть хреста. Це не дивно, бо козаки хрестів узагалі не носили. На козаку були деталі зі шкіри, вірогідно з мундиру, за якими можна було визначити високий статус власника.

У 2005 році старшину запорізького козацтва перепоховали на південній околиці Широкого та встановили Велику могилу з кам’яним хрестом. Місце над дорогою вибрали не випадково. Ця дорога – давній поштовий тракт, що пролягає до козацького села Шестірня, з його козацьким кладовищем.

Ця історична пам’ятка зберігає пам’ять про наших героїчного предків. Події минулого зараз перекликаються із сучасністю, адже нашому поколінню знову доводиться братися за зброю, щоб захистити своє. Але доки ми пам’ятаємо свою історію, жодному ворогу нас не перемогти.

Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.

Категорії
Офіційно

З Днем Незалежності України!

Шановні колеги, дорогі українці!

Саме в цей день 24 серпня  1991-го року Україна стала незалежною державою. Це було 32 роки тому. Але боротьба українців за Незалежність триває і досі – без компромісів, без сумнівів, без страху.

Сьогодні за буремних воєнних часів українська нація не втрачає свою віру у вільну та незалежну країну. Українці надихають цією вірою й весь цивілізований світ. І неважливо, хто де народився – у Кривому Розі, Києві, Харкові, Маріуполі, або, як я,  в Італії, або в іншій європейській країні, або навіть на інших материках. У цей день ми усі – українці, сильні та незламні, ми всі вирішуємо щасливе майбутнє цієї країни, наше спільне мирне майбутнє.

Незалежність – це не лише слова із книжки і не лише зовнішні атрибути. Це внутрішнє самовідчуття кожної людини, її дух, її вчинки – маленькі чи великі. Це металурги і гірники, які з вогняних надр землі видобувають і виробляють міцну сталь, яка служитиме міцним хребтом країні і світу. Це хлібороби, які незважаючи на заміновані поля, вирощують хліб. Це молодь, яка своєю енергією рухає світ вперед. Це наші матері й батьки, які своїми молитвами підтримують і бережуть нас, дарують любов і мудрість. І, звичайно, це українські воїни, нащадки всесвітньо відомих козаків, які вражають увесь світ своєю незламністю і буквально метр за метром виборюють свободу своєї землі. В наших серцях назавжди житимуть ті, хто віддали свої життя заради цього.

Я щиро вірю в прекрасне мирне майбуття України. День перемоги обов’язково настане! Він настане тим швидше, чим більш наполегливо ми працюватимемо сьогодні заради наших рідних та країни. Тому в цей день я бажаю Україні та всім українцям і українкам бути сильними та незламними, берегти свою історію і впевнено творити своє майбутнє – під своїм небом, на своїй землі. Заради життя. Бо незалежність – це і є життя.

Зі святом!

Слава Україні!

Мауро Лонгобардо, генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг»

Категорії
Новини

Неризикова бригада, яка може все

Увага! Можливо в цій статті заховалося «золоте слово». Більше про акцію читайте тут.

Ця бригада може відремонтувати практично все і працює з суворим дотриманням норм і правил з охорони праці та промислової безпеки.

Вони монтують рейки, зварюють металоконструкції, ремонтують металургійні агрегати й підкранові балки, виконують будівельні роботи в усіх цехах металургійного, коксохімічного виробництв та гірничого департаменту. Мабуть, якби треба було відремонтувати космічного корабля, то й тут хлопці б впоралися. Для них нема* неможливого. Але такий широчезний спектр робіт ховає у собі безліч ризиків. І бригада Андрія Тітова готова поділитися своїм досвідом безпечної роботи.

Вік живи – вік учись

Електрозварник Руслан Загурський впевнений: безпечно працювати треба вчитися. І ремонтники навчаються постійно.

«Ми часто працюємо на висоті, наприклад, ремонтуємо підкранові рейки, – розповідає Руслан. – Тому навчені безпечно працювати на висоті із застосуванням страхувальних лямкових поясів. Ремонтні роботи передбачають застосування вантажопідйомних механізмів. Ми навчені та маємо дозволи на керування ВПМ з підлоги, виконання стропувальних робіт, знаємо та виконуємо правила перебування у зоні роботи вантажопідйомних механізмів. Ще ми знаємо і виконуємо правила знаходження в зоні залізничного транспорту і ще багато чого. А зварники та газорізальники навчені та мають дозволи на виконання вогневих робіт. Із встановленою періодичністю ми вчимося знов і знов, і кожного разу підтверджуємо знання та вміння на екзаменах».

Все починається з безпеки

Руслан Загурський працює на підприємстві вже 24 роки. Є у бригаді й більш досвідчені ремонтники. А от електрозварник Андрій Ступак  у бригаді «лише» 17 років. Але він чудово пам’ятає, що знайомство з роботою почалося з охорони праці.

«Мене одразу ж прикріпили до наставника – досвідченого Олександра Орлова, – розповідає Андрій Ступак. – Він мені суворо наказав бути завжди поруч і уважно дивитися за його безпечною роботою. Перед виконанням виробничих операцій Олександр вказував на ризики, підказував, як їх уникнути. Приблизно за пів року я більш менш опанував навички безпечної роботи. А так, щоб зовсім впевнено себе почувати на виробництві, то десь біля року минуло. Кажуть, що найбільше нещасних випадків трапляється з новенькими. І це логічно, бо у них замало знань, а досвіду й зовсім немає. Або часто травмуються досвідчені працівники, бо вони надто самовпевнені. Але це не про нашу бригаду».  

Оцінюй і не поспішай

Газорізальник Сергій Темник до переходу в штат нашого підприємства працював у підрядній організації. Має загальний досвід роботи ремонтником 26 років.

«Рівень охорони праці за ці роки значно зріс, – розповідає Сергій. – З’явилися інструменти, які полегшують роботу, роблять її безпечнішою. Наприклад, ось цей гайковерт. Але свідоме виконання правил та визначення ризиків залишаються актуальними завжди. Зараз ми маємо карти, які дозволяють швидко визначити всі ризики перед початком виконання робіт. І ніколи не можна поспішати. Мій досвід підказує: якщо поспішаєш, то помиляєшся, і роботу швидше все одно не виконаєш. А от горя наробити можна. Всі ми чиїсь діти, батьки, брати, друзі. Кожного хтось любить, хтось чекає живим і неушкодженим. Тож не поспішайте!

«З людьми треба по-нормальному»

Бригаду Андрія Тітова заступник начальника ЦРМУ-2 Володимир Вишемірський вважає однією з найкращих як щодо виробництва, так і у царині охорони праці. У цеху роблять ставку саме на свідоме виконання правил, а не на покарання.

«Я ніколи не був прихильником каральних заходів. – зізнається Володимир. – Навіть коли такі методи були у тренді. Якщо людина боїться покарання, вона розпилює увагу між виконанням робіт та намаганням не попастися. А це підвищує ризики. З людьми спілкуватися треба по-нормальному. Вони не повинні боятися. Треба, щоб люди довіряли. Провідний інженер з ОП Олександр Кірєєв частий гість на ремонтах. Бригади від нього не ховаються. Навпаки, самі звертаються з ініціативами, просять роз’яснень, отримують кваліфіковану допомогу у організації безпечної роботи. Така взаємодія допомагає працювати без травм».

* – це слово є ключем до відповіді в розіграші до Дня Незалежності України

Категорії
Наші люди

Зустрічає метал та показує йому дорогу

Увага! Можливо в цій статті заховалося «золоте слово». Більше про акцію читайте тут.

Вже майже 24 роки цю важливу роботу здійснює Дмитро Селевко, старший горновий доменної печі № 6 доменного цеху № 1. За свій професіоналізм, енергію, знання та любов до професії цього року він отримав найвищу відзнаку підприємства – «Честь і гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг». 

Доменники стоять на початку металургійного циклу. Вони першими бачать розпечений метал, відкривають йому шлях, спрямовують чавун і шлак різними жолобами та контролюють наповнення ними величезних ковшів.

Звістка про нагороду «Честь і гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг» знайшла Дмитра у відпустці. Це стало несподіванкою для нього, але дуже приємною. Коли отримував відзнаку з рук начальника цеху, відчував і радість, і відповідальність.

А ще він вважає, що це заслуга всього колективу першого доменного цеху. За час війни доменникам довелося не раз демонструвати свою майстерність в безпрецедентних екстремальних умовах. Дмитро був серед тих, хто під час блекауту екстрено та правильно зупиняв шосту доменну піч.

«Тоді нам допомогли досвід, знання, згуртованість, допомога один одному. Руки робили потрібне, а подумки я (і мої колеги теж) був із родиною, дуже хвилювався, як там дружина та доньки Софія та Маргарита, – говорить Дмитро Селевко. –Зараз шоста домна оговтується від тих подій – ремонтується, тож я підміняю колегу на восьмій доменній печі. Робимо все те*, що й завжди, але війна впливає на нашу роботу. Раз у раз над нами виють сирени. І дуже добре, коли лунають лише вони. З досвіду ми вже знаємо, що під час небезпеки треба зберігати спокій, а також не втрачати зосередженості, адже нічні загрози ворожих атак елементарно заважають висипатися. Тож правил з охорони праці дотримуємося зараз ще уважніше».

Після школи Дмитро отримав професією електрогазозварника, але доменна справа перемогла, бо він, як кажуть, змалечку був у темі. Доменниками (старшими горновими)  працювали його батько Геннадій Михайлович та дядьки Анатолій Верещагін і Віталій Бондарчук. 

«Мені було 18 років, коли я вперше потрапив до доменного цеху, – продовжує Дмитро Селевко. – А там – спекотно, в печі палає вогонь, летять вогняні бризки. Перше враження: якось не по собі. Та згодом звик до цього, бо це робоча буденність доменників. Професії мене навчав батько. Бути вчителем у нього добре виходило, тож зовсім скоро я засвоїв усі нюанси роботи. А знати в нашій справі треба багато. Це теорія доменного процесу, хімічні та фізичні властивості чавуну і шлаку, обладнання домни, її механізми тощо. А також треба взаємодіяти з іншими майстрами, адже крім горнових доменний процес ведуть газівники, водопровідники, кранівники, технологи та представники інших спеціальностей». 

Свого часу Дмитро брав участь у конкурсах доменників, входив до складу команди нашого підприємства, яка їздила змагатися з іншими доменниками до Маріуполя на «Азовсталь». Тоді цей завод вразив Дмитра своїми великими розмірами, можливостями, обладнанням. На конкурсі змагалися у заміні фурми. Серед учасників тоді були і українські доменники, і російські. Хто б міг уявити, що незабаром саме росіяни прийдуть до нас не з мирними конкурсами, а з війною. А від «Азовсталі» вони залишать самі руїни.

«Я живу на Карачунах, – продовжує Дмитро Селевко. – У вересні минулого року одного дня прийшов зі зміни, але відпочити так і не довелося. Під час першого вибуху одразу зрозумів, ворог цілить у дамбу. Мені з вікна добре було видно, як туди летіли ракети. Згодом через ударну хвилю на балконі повилітали шибки. Діти в цей час були у коридорі. В наступні дні, коли атаки повторювалися, вони виїхали з міста. А ще добре пам’ятаю, як у місті почалася повінь, як криворіжці усім разом стримували воду, як лагодили дамбу. Пишаюся тим, що наше підприємство багато зробило для цього. Але не хочу, щоб таке повторювалося. На жаль, війна триває, кожному з нас треба бути обережними, дбати про своїх рідних, працювати, вірити в ЗСУ, допомагати колегам, які зараз боронять країну і бути оптимістами, адже Україна обов’язково переможе!»

* – це слово є ключем до відповіді в розіграші до Дня Незалежності України