Категорії
Новини

Банки гірників тепер будуть повними

І справа зовсім не в скляних банках з огірками, і не у фінансових установах, де зберігаються гроші. Мовою гірників, банка – це такий величезний рудний накопичувач для подрібненої руди, основи для виробництва концентрату.

На рудозбагачувальній фабриці № 2 гірничого департаменту двадцять п’ять так званих «банок». Кожна з них здатна вмістити 25 000 тонн подрібненої руди, яка надходить з дробильних фабрик. Саме з банок-накопичувачів руда прямує далі – відвантажується за допомогою конвеєрів-живильників  для подальшого виробництва концентрату. Засипають руду у накопичувачі за допомогою автостел – спеціальних розвантажувальних візків барабанного типу. Нещодавно на допомогу гірникам до роботи стала нова автостела.

Подрібнена руда надходить до РЗФ-2 майже безперервним потоком. Автостела потрібна для того, щоб заповнялися лише ті банки, які ще мають вільне місце. Цей розвантажувальний візок рухається вздовж конвеєра та зсипає необхідну кількість руди до певної банки. Керує процесом і слідкує за наповненістю накопичувачів машиніст конвеєра. Загалом на РЗФ-2 працюються чотири автостели, по одній на кожному конвеєрі. Та, яку нещодавно замінили, працювала з 1974 року і свою «пенсію» точно вже заробила. Та й останнім часом візок дуже часто ремонтували.

Важить автостела більше ніж 30 тонн, а встановити її потрібно було на відмітку найвищої точки фабрики. Працівники РЗФ-2 та підрядники впоралися з цим завданням майже за 28 робочих днів.

«Візки працюють у складних умовах. На них впливають пил, вологість та цілодобовий графік човникової роботи. Та й тягають вони на своїх «плечах» важкі вантажі: стрічку конвеєру і рудну масу, яка нею транспортується, – розповідає Ігор Ілєнко, старший майстер з ремонту механічного обладнання  ділянки подачі руди та подрібнення РЗФ-2. – Ми помітили, що почала прогресувати корозія металу, з’явилася «просадка» рами автостели, деформувався рейковий шлях, яким рухається візок. Доводилося зупинятися на незаплановані ремонти, а це напряму позначалося на обсягах виробництва концентрату. Коли банки пусті, то й «каші» немає з чого варити, а вручну ці банки не наповниш».

Останнього разу одну з чотирьох автостел міняли силами підрядників ще у 2013 році. А цього разу чималу частину роботи вдалося виконати працівникам фабрики.

Механік дільниці подачі руди та класифікації  РЗФ-2 Ростислав Тодінг говорить, що найскладнішим було доставити майже під стелю фабрики великі частини візка. Робити це все було потрібно практично в робочому цеху та без тривалих зупинок обладнання, адже зараз концентрат – це реальні гроші, які заробляє завод.

Старший майстер з ремонту механічного обладнання ділянки подачі руди та подрібнення Ігор Ілєнко, механік дільниці подачі руди та класифікації РЗФ-2 Ростислав Тодінг поряд з новою автостелою

«Старий візок та його «приладдя» демонтують, встановивши новий, модернізований, сучасний. За це треба подякувати багатьом працівникам фабрики – нашим робітникам на чолі з слюсарем-ремонтником Петром Бешевцем, електрику дільниці подрібнення Миколі Славичу, кранівникам. Ми розуміємо, що зраз непростий період, і нове обладнання – то дійсно розкішний подарунок. Все має працювати на загальний результат – виробництво концентрату, який потрібен не лише нам, а і йде на експорт. Нам тепер є чим працювати, аби тільки скоріше рідне підприємство входило у звичайний робочий ритм», – сказавТодінг.  

Категорії
Офіційно

Звернення генерального директора до працівників підприємства

Шановні колеги!

На жаль, сьогодні змушені поділитися з вами поганими новинами. Війна триває, і чим довше продовжується російське вторгнення, тим важче виживати українським підприємствам. Настав час важких рішень і для «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Воєнні місяці стали справжнім випробуванням для всіх нас. 1990 наших колег воюють у лавах ЗСУ. Сирени повітряної тривоги раз-у-раз змушують нас іти до сховищ. Бої точаться в 70 кілометрах від нас. Попри всі ці труднощі, весь цей час і гірничий департамент, і металургійне виробництво, і коксохім, і всі допоміжні підрозділи виконували свою роботу і рятували підприємство. Проте, як би самовіддано і наполегливо не працював кожен і кожна з нас, не всі труднощі вдається подолати одразу.

Як ви вже знаєте, через блокування агресором чорноморських портів, у нас виникли величезні труднощі з експортом нашої продукції. Ми повністю перебудували нашу логістику, зараз співпрацюємо з Укрзалізницею і намагаємось експортувати як залізорудний концентрат, так і чавун, щоб забезпечити наш комбінат доходом, а державний бюджет – податками. Витрати на те, щоб доставити сировину до нашого підприємства, а продукцію до замовників, виросли у 5 разів.

Останнім часом Укрзалізниця та залізничні компанії Європи не справляються з величезним обсягом залізничних вантажоперевезень з України: не вистачає потужностей. Обсяги нашого експорту вимушено зменшуються, продукція залишається на складах в Україні.

Крім того, уряд прийняв рішення на 70% підвищити тарифи Укрзалізниці. Це робить і без того високі витрати на перевезення непосильними для нас. Питання про виживання нашого підприємства ще ніколи не стояло так гостро. Ми змушені радикально урізати наші витрати на всіх напрямках.

Для керівництва компанії пріоритетом №1 залишається збереження колективу. Доки це можливо, ми боротимемося за кожне робоче місце. Тому зараз, коли у нас більше немає можливості платити зарплати в повному обсязі, ми вимушені переглянути графік роботи для працівників – як виробничників, так і адміністративного персоналу. Вже з липня переважна частина колективу, включно з топменеджментом та працівниками-іноземцями, працюватиме на 2/3 навантаження.

Всі подробиці вам сповістить ваш безпосередній керівник.

Розуміємо, наскільки це складно для кожного працівника, для кожної сім’ї. Наша країна і ми разом з нею переживає непрості часи. Мусимо бути сильними, захистити нашу країну, зберегти наш завод і наш колектив, щоб, коли закінчиться війна і почнеться відбудова України, ми могли зробити свій внесок у відродження української економіки.

Зі свого боку, додам, що керівництво компанії та наша корпорація роблять усе можливе, щоб у цих надскладних умовах «АрселорМіттал Кривий Ріг» став частиною великої перемоги України.

Дякую вам за розуміння і за те, що ми всі разом поділяємо труднощі воєнного часу. Не втрачаймо бойового духу і надії!

З повагою і вдячністю,

Генеральний директор

Мауро Лонгобардо

Категорії
Наші люди

Хороший наставник не лише навчає, а й разом з учнем долає труднощі

«АрселорМіттал Кривий Ріг» постійно приймає студентів на практику за виробничими спеціальностями та співпрацює з навчальними закладами у рамках освітнього проекту «Дуальна освіта в «АрселорМіттал Кривий Ріг». Професіонали підприємства відчиняють практикантам двері, вводять їх у професію, навчають та долають разом з ними усі труднощі. За 2021 рік виробничу практику пройшли 800 осіб.

Минулого тижня на громадській конференції «Розбудуємо Україну – разом!» шістьох працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг» нагородили почесними грамотами у номінації «Кращий наставник підприємства за дуальною формою навчання». Ними стали:

  • Костянтин Цопа, помічник машиніста тепловоза залізничного цеху №2;
  • Роман Ковтун, помічник машиніста тепловоза залізничного цеху №2;
  • Ігор Мікітін, старший майстер вальцетокарного цеху;
  • Олег Целінко, майстер з ремонту устаткування доменного цеху №1;
  • Олександр Нікулов, слюсар-ремонтник (бригадир) ремонтного виробництва;
  • Олександр Толдаєв, майстер дільниці цеху мереж і підстанцій МВ.

На нашому металургійному підприємстві працюють справжні професіонали, які мають унікальний досвід і готові ділитися ним з молоддю.

На навчанні у Олега Целінко у доменному цеху № 1 було 11 студентів. Роль вчителя йому давно знайома, бо Олег навчає свої підлеглих на підприємстві та працює в навчальному центрі. Він швидко може зрозуміти, кому практика даватиметься легше, а кому ні.

Олег Целінко (праворуч) – один з кращих наставників “АрселорМіттал Кривий Ріг”

«Якщо студент має чітку мету, він йде до неї швидко. Коли ніякої мети немає, то навчатися буде дуже важко. Зараз багато інформації можна знайти інтернеті. Але щоб добре розуміти теорію, необхідні практичні знання. Дуальне навчання дає саме ті навички, які потрібні для роботи», – сказав Олег Целінко, майстер з ремонту устаткування доменного цеху №1.

Може здатися, що на метпідприємство йдуть вчитися тільки хлопці, але це не так. Серед практикантів є чимало дівчат. Майстер дільниці Олександр Толдаєв у своєму цеху мереж і підстанцій вчив працювати з обладнанням практиканток. Він запевнив, що дівчатка показали себе добре, кілька з них залишились працювати в цеху й далі.

Костянтин Цопа має 30-річний досвід роботи, знає до гвинтика що і як працює у тепловозі. Він ретельно дотримується правил охорони праці й вчить цьому своїх студентів. 

Костянтин Цопа

«Охорону праці треба вчити, бо це основне. Студент може все знати і розуміти, але все одно на практиці треба це відпрацьовувати, щоб не було ніяких травм. Мені чомусь часто дають практикантів, і це приємно. Для мене це означає, що я потрібний і несу користь Україні», – Костянтин Цопа, помічник машиніста тепловоза залізничного цеху №2.

В межах конкурсу «Краще підприємство (роботодавець) – замовник кадрів 2022 року» «АрселорМіттал Кривий Ріг» отримав нагороди в номінаціях «Кращий колективний договір» і «Краще підприємство – замовник кадрів».

Крім того, Громадська організація «Криворізька міська Асоціація «Партнери» відзначила як сумлінних та відданих своїй справі працівників Сергія Гамана та Олександра Чаплинського, а також редактора газети «Металург» Тетяну Філяєву – за співпрацю з засобами масової інформації.

Олександр Чаплинський (праворуч) отримує нагороду

Цього року підприємство продовжуватиме освітню діяльність для студентів криворізьких навчальних закладів, й зокрема для учасників проекту «Нова фабрика», що навчаються за дуальною формою освіти.

Категорії
Новини

«Якщо залишився живим, завтрашній день буде обов’язково кращим»

З першого липня авдіївський коксохімік Дмитро Кисельов приєднався до колективу першого коксового цеху коксохімічного виробництва «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Тепер Дмитро вже працює дверевим КЦ № 1. Робота йому знайома, адже до війни він був газівником коксових печей на Авдіївському коксохімічному заводі. Загалом у професіональному багажі Дмитра є декілька професій: автослюсар, механік хімвиробництва. На Авдіївському коксохімі навіть в охороні праці працював. У Слов’янську набув вищу освіту, важається кваліфікованим фахівцем і досвід має достатній.

«Перший погляд на підприємство – і я вражений, – із захопленням каже Дмитро Кисельов. – Криворіжці, у вас відмінне виробництво! Тут порядок, немає стороннього шуму, загазованості, доглянуті металоконструкції, чисті та зелені промислові вулиці, і взагалі – завод у доброму стані. І це ще я всього підприємства не бачив! Мені б дуже хотілося побувати на кожному виробництві. Цікаво все. Сподобався мені й Кривий Ріг. Я до війни жодного разу тут не був».

В 2014 році, коли на Авдіївку полетіли перші бомби, питання про виїзд з рідного міста родина навіть не розглядала. Та й багато інших людей теж не дуже хотіли кидати свої домівки та завод, який на той час хоч і був переведений на гарячу консервацію, але потребував опіки. Завод був годувальником майже усього міста, мешканці працювали там родинами. Тетяна, дружина Дмитра, була інженером-лаборантом хімгрупи у центральній заводській лабораторії.

Дмитро згадує, що перші тижні війни 2022 року були для Авдіївки тихими. Але згодом місто почали потроху «мацати» ракетами, а пізніше вже повністю накривали обстрілами.

«В наш будинок у різний проміжок часу влучали три рази. І всі три рази моїй родині щастило, – розповідає Кисельов. – Перед першим прильотом я пішов до магазину. Почув, що грюкнуло. Нашу звичайну багатоповерхівку огорнуло пилом та димом. Кинувся додому, адже там була моя донька Арина. На щастя, обійшлося. Коли спускалися з нею до підвалу, побачив, що у сусідів двері вигнуло вибуховою хвилею. Я їх зламав, увійшов і побачив, що дідуся вбило, але його донька із чоловіком живі, тільки тримаються за голови через контузію. Через деякий час в наш будинок прилетіло вдруге. Донька з тещою вже тоді були у Кривому Розі. До вашого міста ще у 2014-му приїхали наші друзі, тому своїх рідних ми відправили саме сюди. Дома залишилися я і дружина, нам треба було працювати на заводі. Третього разу у будинок влучили вже фосфорними бомбами. Дружина тоді пішла на базар, а я велосипедом їздив за водою. Потім цією ж водою тушив сусідську квартиру».

Незважаючи на ракетні атаки Дмитро із дружиною нечасто спускалися до підвалу. Перед зміною треба було добре відпочити, а в підвалі через сирість та холод це навряд чи б вдалося. Працювати на заводі Кисельову доводилося у буквальному розумінні за декількох людей. Через постійні обстріли персонал підприємства евакуювали. Для підтримки виробництва залишилися тільки представники критичних професій. Одним з них і був Дмитро, адже він, як газівник, мав підтримувати температурний режим коксових батарей. Через нестачу робітників, зміни тривали по дві доби. Якби ж вони були спокійними, підкреслює Дмитро. Під час роботи часто над головою літали снаряди, доводилося гасити пожежі.

Кисельов розповідає: «Після нічної зміни, перед тим, як піднятися в квартиру, я люблю трохи посидіти на лавочці біля під’їзду – це допомагає мені зібратися з думками, заспокоїтись. А цього разу жінка потягнула додому, каже, на балконі посидиш. Але до нього я теж не дійшов, втома після двох діб на ногах дала себе знати. Ліг на диван, а тут бабах!!! Перед балконом все палає і дим іде знизу. Спустився, а біля під’їзду, де стояла лавка, стирчить хвіст ракети, а з нього – справжній феєрверк. Якби я був там… Навіть думати про це не хочу. Мені пощастило!»

У квітні Кисельови все ж виїхали з Авдіївки. Перший місяць у Кривому Розі оговтувались, бо пережите вкрай виснажило. Довелося і у буквальному розумінні від’їдатися, бо і поїсти в Авдіївці не завжди вдавалося. А згодом взялися за пошук роботи.

Влаштовуватися на роботу Дмитро вирішив до «АрселорМіттал Кривий Ріг», бо тут працює коксохімічне виробництво. «Я обрав посаду дверевого, – говорить Дмитро. – Плани у мене серйозні. «АрселорМіттал» – тепер і моє підприємство, тож буду знайомитися з обладнанням, зі специфікою роботи, з колективом. Планую й надалі залишатися у Кривому Розі, тепер це також і моє місто. Я оптиміст. Вірю, якщо вже залишився живим, то завтрашній день обов’язково буде кращим».

Категорії
Новини

Водії, збавляйте швидкість!

Війна не виправдовує порушення правил дорожнього руху. 90 відсотків ДТП, за інформацією Міністерства внутрішніх справ, відбувається через перевищення швидкості. Тож фахівці безпеки руху на транспорті нашого підприємства закликають водіїв дотримуватися ПДР та не перевищувати швидкість.

 На жаль, останнім часом такі випадки на підприємстві почастішали. Швидкість перевищують переважно власники приватного транспорту (як наші робітники, так і підрядники), які заїжджають на територію «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Сергій Лук’яненко, начальник відділу безпеки руху на транспорті управління транспортного департаменту зауважує: «Потрапити в ДТП у мирний час – це прикро. Загинути або втратити здоров’я в аварії під час війни через власне порушення – це безглуздя. Воєнний стан – не привід перевищувати швидкість на дорогах, тим більше на підприємстві, де швидкість руху взагалі обмежена до 50 кілометрів на годину, а на деяких ділянках – від 20 до 30 км».

Водіям Сергій радить не нехтувати дорожніми знаками. На відміну від заміських автошляхів, де знаки та вказівники зняті через війну, на дорогах підприємства вони й зараз попереджають водіїв про особливості руху та нагадують про обережність. Особливо уважними водіям треба бути на залізничних переїздах. Рух залізницею триває і небезпека залишається високою.

За даними патрульної поліції України за п’ять місяців 2022 року у порівнянні з минулим роком кількість ДТП з постраждалими знизилася на 33,7%. Але зараз кількість ДТП почала збільшуватись.

У зв’язку з війною на дорогах з’явились нові ризики – штучні перешкоди, встановлені для оборони нашої країни. Як правило, вони знаходяться за крутими віражами. Тому водіям, щоб раптом не налетіти на бетонний блок або металевого їжака, їхати треба з помірною швидкістю.

ДОЗВОЛЕНА ШВИДКІСТЬ В УКРАЇНІ У 2022 РОЦІ:

• 50 км/год – у межах населених пунктів;

• 20 км/год – у межах пішохідних переходів та житлових зон;

• 90 км/год – для пересування дорогою з подвійною суцільною;

• 110 км/год – для пересування на дорогах із розділювальною смугою;

• 130 км/год – для пересування автомагістралями.

Категорії
Наші люди Новини

На війні загинув наш колега Андрій Бреславець

22 роки Андрій працював контролером чорних металів дільниці вхідного контролю управління технічного та вхідного контролю департаменту з якості (з 2016 року – ПП «Стіл Сервіс»).

З 2014 року Бреславець виконував свій громадянський обов’язок в зоні АТО. Маючи бойовий досвід, він з 24 лютого 2022 року вступив до лав Збройних сил України і відважно захищав нашу землю. Брав участь у важких боях під Маріуполем, а пізніше – на Донецькому напрямку.

Мужнє серце героя перестало битися 29 червня. Захисник загинув у боях на Луганщині.

Колеги розповідають, що Андрій був принциповою та порядною людиною. Дуже відповідально ставився до службових обов’язків, завжди до кінця відстоював свою точку зору. «Ще до оголошення війни він, не вагаючись, добровільно пішов у військкомат та в перший же день повномасштабного вторгнення став на захист України. Ми вдячні Андрію і сотням тисяч відважних українських воїнів за наші мирні дні та ночі», – сказала Олена Дубко, начальник УТВК «Стіл Сервісу».

Андрію був 41 рік, у нього залишилися рідні – матір, бабуся та сестра.

Колектив підприємства, колеги та друзі висловлюють щирі співчуття родині захисника. Пам’ять про героя назавжди залишиться в наших серцях. Слава і світла пам’ять захисникові.