Позначка: кривий ріг

Рудозбагачувальна фабрика № 2 гірничого департаменту виробляє концентрат відмінної якості, який зараз є основним джерелом прибутку підприємства. А ще тут народжуються чудові українські родини. Наприклад, родина кранівниці та майстра дільниці складування та відвантаження концентрату – Марини і Сергія Масловатих.

У 2007 році на РЗФ-2 в бригаду № 4 прийшла працювати машиністом крана весела та кмітлива Марина. На той час Сергій тут працював електромонтером. Та інколи на час відпусток чи лікарняних, він виконував обов’язки майстра в бригаді. «Новеньку» Сергій відзначив одразу, було одразу помітно, що дівчині подобається робота, вона все швидко схоплювала і завжди була у гарному настрої. Сергій не встояв проти чар красуні.

«Пам’ятаю, одного йшов рясний дощ, і я після зміни запропонував підвезти Марину до її домівки. З того дня й почалися наші зустрічі. А вже у 2011 році ми одружилися, – говорить Сергій. –  Тепер ми й удома, й на роботі разом, працюємо в одну зміну. Я дуже вдячний фабриці за те, що вона практично «засватала» мені дружину. І робота, яку я люблю, і сім’я, яка в мене точно найкраща – все пов’язано з фабрикою».

Попри те, що робота майстра складна, відповідальна та виснажлива, в Сергія завжди знаходиться час та бажання приділити увагу дружині та дітям. Навіть коли Марина злегка «завередує», знає, що дружину треба просто розсмішити, і все минеться. В їхній родині взагалі сварок майже не буває. Вміння домовлятися та бути чесними – це те, що рятує родину у найскладніші часи. Щоб отримати високоякісну продукцію на фабриці, треба ретельно над цим працювати, щоб мати гарну родину – треба не лише хотіти цього, а й докладати спільних зусиль, вважають в сім’ї Маслованих.

Марина розповідає, що в родини голос кожного має бути почутим. «В мене найкращий чоловік – добрий, спокійний, він все вміє, має «золоті руки», є донечка та синочок, улюблена робота, країна з чудовими людьми. Треба тільки все це цінувати та берегти, – продовжує Марина. – Третього вересня цього року нашій сім’ї виповниться 11 років. Найкращим і найбільшим подарунком для нас стала б перемога України. І тоді ми б вирушили на море всією родиною. Наші дітки мають познайомитися з українським Кримом. З ним мене пов’язують особливі почуття. Пам’ятаю, як Сергій запропонував мені руку і серце на Ай-Петрі в Криму, я була тоді такою щасливою! Сьогодні нам усім складно, війна. Але ми намагаємось не чекати на щось, не шукати привід, а кожен день перетворювати на щасливий. Бажаю, щоб у кожній українській родині таких днів було більше і більше. А кохання з роками лише міцнішає!».

Майже 40 000 нових сімей було зареєстровано в Україні з початку широкомасштабного російського вторгнення, повідомляє пресслужба Мін’юсту України (дані на початок травня). Тільки на Дніпропетровщині обмінялись обітницями понад 5 тисяч пар. Також серед лідерів за кількістю зареєстрованих шлюбів під час війни — Одеська (2427), Вінницька (1927), Полтавська (1904) та Львівська (1896) області.