Позначка: кривий ріг

Категорії
Новини

ХАКАТОН нам у поміч

«АрселорМіттал Кривий Ріг» взяв участь у хакатоні зі сталого розвитку, який організував Державний університет економіки і технологій спільно з ГО «Центр сталого розвитку та регіональних ініціатив».

Цьогорічний хакатон зібрав учнів та учениць криворізьких ліцеїв та фахового коледжу ДУЕТ. Об’єднавшись у команди молодь розробляла свої креативні рішення розвитку бізнесу у Кривому Розі, шукаючи у хащах проблем шляхи  їх вирішення.

Нагадаємо, що хакатон – це івент, під час якого учасники команд , застосовуючи мозкові штурми, вирішують конкретне завдання або розробляють дієве рішення.

Кейси – завдання та варіанти вирішення ситуацій, над якими у процесі хакатону працювали команди, вони отримували від партнерів заходу – різних підприємств нашого міста.

Менторкою на цьому заході від «АрселорМіттал Кривий Ріг» була Дар’я Черненко, фахівчиня з підбору персоналу та розвитку молодіжних проєктів підприємства.

Про потрібне й «непотрібне»

«Чому молодь не обирає технічну освіту, а з нею й робочі спеціальності, і чи можливо це виправити? Саме над цим і треба було помізкувати команді старшокласників, якою я опікувалася, – розповідає Дар’я Черненко. – Ми працювали над потрібними ринку професіями, та тими, які є популярними настільки, що спеціалістів виявляється більше, ніж пропозицій роботи. Річ у тім, що зараз на ринку професій спостерігається дисбаланс попиту та пропозицій. Більшості підприємств потрібні представники робочих спеціальностей, наприклад, електрогазозварники, токарі, слюсарі, електрики, водії тощо. А молоді зараз більш цікаві професії, які дозволяють працювати онлайн: айтішника, менеджера, маркетолога. А ще більшість старшокласників мріють з першого ж робочого дня заробляти багато грошей. Також на вибір професії впливають стереотипи, на кшталт, робочі професії не престижні, вони важкі, малооплачувані. Насправді людина, яка, «має професію в руках», дуже цінується, затребувана на ринку праці і може добре заробляти».

Вихід знайдено!

Для розв’язання цієї проблеми команда Дар’ї нахакатонила декілька дієвих інструментів, які б дозволили виправити ситуацію. Беремо їх на озброєння.

По-перше, представникам закладів освіти та підприємств потрібно проводити якіснішу профорієнтацію у школах і, що важливо, починати це робити вже з 8 класу. Саме відтоді учні починають серйозніше замислюватися про своє професійне майбутнє. Ось тоді й потрібно зацікавлювати хлопців та дівчат технічними науками та спеціальностями, та розповідати їм докладніше  як і де вони можуть застосовуватися. Молодь воліє знати, де вона може застосовувати набуті знання, якщо вступить на технічну спеціальність: на якому підприємстві працюватиме, як професійно вдосконалюватиметься, чи може вона зробити там кар’єру і почуватися впевненою у майбутньому. І про це, на думку молоді, їм мають розповідати люди, які самі пройшли цей шлях. Авторитетом в цьому питанні можуть бути випускники закладів освіти, які працюють за своєю спеціальністю і досягають кар’єрних висот, або навіть батьки школярів, які теж здобули професійно-технічну, або інженерну освіту, і працюють за освітою на підприємстві, задовольнившись власним вибором професії.

По-друге, для здобуття технічної спеціальності в майбутньому потрібно вже зараз цікавитись технічними науками, такими як хімія, фізика. У більшості шкіл не вистачає сучасного обладнання та лабораторій, аби зробити ці предмети прикладними. Саме через це у школярів формується уявлення, що технічні науки – це щось нудне та непотрібне. Бізнес зацікавлений у майбутніх кадрах, має інвестувати в сучасні шкільні лабораторії та практичні модулі.

По-третє – емоційніше та докладніше розповідати молоді про робітничі професії, а не так, як зазвичай – хтось прийшов до класу та з листочка пробубонів загальну інформацію про професію, як кажуть для галочки. В результаті ніхто нічого не зрозумів, не запам’ятав, не зацікавився. А коли настає час пік, і треба обирати де навчатися, найчастіше молодь користується такими принципами: куди усі, туди і я, батьки підказали, цей навчальний заклад знаходиться біля дому.

Загалом, молодь прагне до конкретних відповідей на свої запитання: що таке технічні спеціальності та чому вони актуальні? Які переваги вступу в той чи інший заклад освіти на таку спеціальність? Як співпрацює реальний бізнес та освіта? І які ж існують програми розвитку молоді на підприємствах?

А ми це вже робимо!

«Насправді, усі ці поради ми вже втілюємо в життя в «АрселорМіттал Кривий Ріг», – продовжує Дар’я Черненко. – Коли наша «бригада» амбасадорів підприємства приїздить до навчального закладу, то про тишу там забувають. Про професії ми розповідаємо за допомогою інтерактивів, зазвичай, з молоддю спілкуються представники тих або інших професій. Це молоді люди, які скористалися нашими програмами практики, стажування, були учасниками молодіжних проєктів, і згодом стали частиною  трудового колективу підприємства. Про свій шлях успіху на зустрічах з молоддю розповідають і наші досвідчені працівники та керівники. До того ж такі зустрічі проходять неформально, кожен з учасників почувається вільно і може поставити герою питання, яке його хвилює. Насправді про молодіжне життя підприємства, наші профорієнтаційні програми можна розповідати дуже багато. Краще залишу координати, звертайтеся, ми вам все розкажемо, покажемо, познайомимо, зацікавимо: Вікторія Коцуба, менеджерка з розвитку молодіжних проєктів 067 842 56 98 (https://www.instagram.com/3d.amkr?igsh=NHh3ajVqNjd0Ym44)

І наостанок учасники хакатону трохи помріяли. Вони уявили підприємство майбутнього, де усі процеси роботизовані, але роботи не забирають нашу роботу – люди контролюють техніку та обслуговують її. У цих мріях є сенс та перспектива втілення, адже це саме той технічний розвиток, для якого молоді і потрібно набувати технічних знань.  

Категорії
20 років разом

Оснащення рятувальників – інвестиції в безпеку

Ми продовжуємо розповіді про внесок нашого підприємства у розвиток міста та країни за 20 останніх років, відтоді як ми стали частиною світової корпорації «АрселорМіттал» . У цьому випуску – про взаємодію підприємства з пожежно-рятувальними частинами як підприємства, так і міста, спрямовану на забезпечення вогнеборців якісною технікою, засобами пожежогасіння та індивідуального захисту тощо. І не випадково, що саме сьогодні, 17 травня українські пожежі-рятувальники відзначають День пожежної охорони.

Зима 2020 року. До співробітників Державної пожежно-рятувальної частини № 29 (29 ДПРЧ), яка відповідає за захист нашого металургійного виробництва та бере участь у ліквідації пожеж на території нашого міста, завітали гості з «АрселорМіттал Кривий Ріг». І не з порожніми руками. На майданчику красується новенький яскраво-червоний пожежний автомобіль MAN. Він «нафарширований» новітнім устаткуванням для ліквідації пожеж та ефективної роботи в інших надзвичайних ситуаціях, а головне – для порятунку людей. А цистерна об’ємом 8 кубометрів – наймісткіша з тих, якими облаштовані машини 29 ДПРЧ.

«Протягом двох останніх десятиліть, завдяки підприємству, 4 Державний пожежно-рятувальний загін (4 ДПРЗ), до якого входять 20-та, 29-та й 30-та пожежно-рятувальні частини, повністю оновив свій парк пожежних автомобілів, – розповідає менеджер з пожежної безпеки департаменту з охорони праці та промислової безпеки  «АрселорМіттал Кривий Ріг» Андрій Сердечний. – Загалом  за цей період для загону було придбано вісім авто. Бійці 4 ДПРЗ миттєво реагують на всі сигнали про надзвичайні ситуації в наших цехах. А використання сучасних потужних пожежних автомобілів допомагає їм швидше прибувати на місця займань та ефективно гасити полум’я, що вже не раз рятувало людей і устаткування. Тож інвестиції у пожежний загін – це інвестиції у нашу безпеку».

Також підприємство регулярно забезпечує пожежних піноутворювачем, щоб пожежні мали змогу гасити пожежі, пов’язані із займанням паливо-мастильних матеріалів; оновлює пожежні рукави для цих автомобілів, бо розрив рукава під час пожежогасіння може призвести до дуже небезпечних наслідків. Для пожежних підприємство закупило близько 50 одиниць газозахисної апаратури (маски та балони для стислого повітря) відомого у світі виробника – фірми «Дрьогер». Це необхідне устаткування для порятунку людей, гасіння пожеж, ліквідації наслідків аварійних ситуацій у задимлених, загазованих приміщеннях. А заправляє стислим повітрям цю апаратуру наша газорятувальна служба.

«Рятувальники загону дбають про захист наших підрозділів, а ми дбаємо про їх захист, – говорить Андрій Сердечний. – Наприклад, рік тому всі пожежні-рятувальники загону отримали костюми-бойовки, які витримують температуру до 400 градусів за Цельсієм, спеціальні багатофункціональні пояси до них та рукавиці-краги, що захищають руки пожежних не лише від високих температур, а ще й від механічних пошкоджень. А дещо раніше підприємство придбало для своїх захисників-рятівників чудові надійні шоломи однієї з кращих у світі в своїй сфері європейських фірм. Також пожежні отримали 12 спеціальних ліхтарів для командної роботи, 30 портативних і 12 автомобільних рацій для захищеного та надійного спецзв’язку. І це все лише за останніх пару років. Сюди ж можна додати шість комп’ютерів для організації роботи загону».

Також Андрій Сердечний розповів, що підприємство допомагає не лише 4ДПРЗ, а й іншим пожежно-рятувальним частинам: «Наприклад, кілька років тому за кошти «АрселорМіттал Кривий Ріг» було відремонтовано кілька одиниць спецтехніки 12 ДПРЧ. А нещодавно підприємство допомогло 11 ДПРЧ відремонтувати покрівлю будівлі пожежної частини. Тож ми інвестуємо не лише у безпеку підприємства, а й у пожежну безпеку міста взагалі».

Категорії
Новини

Такі костюми завжди в тренді

Електромонтери двох цехів «Ливарно-механічного заводу» отримали спеціалізовані костюми та каски із захисними екранами, які здатні убезпечити від електродуги.

Як розповів заступник директора «ЛМЗ» з охорони праці Олександр Кірєєв, у цехах заводу пройшли аудити з впровадження корпоративних стандартів «АрселорМіттал» з охорони праці. «За підсумками аудитів був запланований комплекс заходів, впровадження яких дозволить суттєво підвищити рівень безпеки для працівників, – говорить Олександр Кірєєв». І серед цих заходів – забезпечення електромонтерів надійним сучасним спецодягом та засобами індивідуального захисту, які б захистили від наслідків можливих вражень електродугою. На цей момент їх отримали цех металоконструкцій (3 комплекти) та ремонтно-механічний цех № 1 (4 комплекти). У планах – забезпечити подібними засобами захисту електромонтерів усіх цехів «ЛМЗ».

Старший електрик ЦМК Олександр Дзюбас пояснив, що електродуга – це дуже небезпечне явище. Вражена нею людина може загинути чи мати важкі травми. «Електродуга створює дуже високу температуру, – розповідає старший електрик. – Раніше електромонтери отримували звичайні спецові костюми, як у котельників або слюсарів-ремонтників. І звичайно ж, про ефективний захист від дії електродуги не йшлося. А зараз люди вдягнені у набагато щільніші костюми та ще й з пропиткою, яка захищає від згубних наслідків дуги. А прозорий захисний екран, який кріпиться до каски, боронить обличчя. Раніше ж використовували захисний щиток, який зазвичай застосовується для захисту від механічних пошкоджень, наприклад, осколків, які можуть відлетіти під час роботи молотком тощо. Новий же екран виготовлений з матеріалу, який і осколки відіб’є, і від дуги захистить».

Електромонтерка з ремонту та обслуговування електроустаткування Олена Калієвська обслуговує електроустаткування ЦМК та ремонтує його. Електромостові крани, вальці, верстати, ножиці, преси, металорізальні машини і дуже багато зварювального устаткування – це все працює завдяки електричному струму. А ще є три підстанції, які перетворюють струм з напругою 6000 вольт на 0,4 кВ. Саме устаткування підстанцій є найнебезпечнішим щодо виникнення електродуги, хоча Олена зізнається, що все електроустаткування небезпечне. Елегантно сидить на ній новенький костюм.

«В ЦМК я працюю лише кілька місяців, а взагалі електромонтеркою – вже 30 років, – каже Олена. – Раніше працювала в цеху виробництва виливниць. Такий зручний костюм отримала вперше. До цього нам видавали звичайні роби, на яких так було й написано – «чоловічий». А оскільки шиті вони були на кремезних чолов’яг, то на мені їх плечі впевнено звисали в бік ліктів.  А зараз вони там, де й мають бути – на плечах. Штани розширені у стегнах. Тобто я отримала жіночий варіант, а чоловіки – свій покрій. На куртці є зони для провітрювання, які відкриваються блискавками і покриті сіточкою. Такі ж зони у відповідних місцях є на штанях. Літо не за горами, тож користь від того буде відчутною. Враження дугою у нашому цеху не було, і дуже сподіваємося, що й не буде, але мушу сказати, що у цьому костюмі та у шоломі з новим екраном я відчуваю себе впевненіше, ніж раніше. А екран має більшу захисну площу, ніж щитки. Це важливо, бо дуга не обов’язково вражає по прямій».

Олександр Дзюбас зазначив, що нові засоби захисту – це чудово. А до електробезпеки у ЦМК підходять комплексно. «От хоча б взяти вимикачі-автомати, яких багато у цеху, – каже Олександр. – Саме зараз триває заміна старих автоматів зі знімною кришкою, на нові нерозбірні, використання яких значно знижує ризик враження електродугою. Тобто намагаємося діяти на упередження».

Категорії
Наші люди

З палаючого танку – на роботу та у спорт

Газівник коксових печей коксового цеху № 1 КХВ Сергій Паєцик захищав Кривий Ріг, звільняв Херсонщину, стримував ворога на передовій. Зараз у нього звичайні щоденні турботи –  робота на рідному підприємстві, родина та спорт.

Сергій Паєцик з гордістю показує свої спортивні нагороди та із захопленням розповідає про корисні тренування, завзяті змагання, цікавих людей, з якими познайомився завдяки участі у команді «Нескорені. Кривий Ріг». Зараз ветеранський спорт займає особливе місце у житті Сергія та його родини, він наповнює його духовно та дозволяє відновлюватися фізично після важкого поранення на фронті.

25 лютого 2022 року Сергій Паєцик вже був у складі ЗСУ і став на захисті Кривого Рогу. Спочатку він очолював стрілецький взвод, який обороняв місто з боку Інгульця, за 40 кілометрів від міста. Згодом Сергій став командиром танкового взводу. Річ у тім, що здобуваючи металургійну та юридичну освіти у вишах Дніпра, Сергій отримав ще й військову підготовку та спеціалізацію танкіста. Тому йому одразу довірили командувати бійцями-захисниками.

«З перших днів війни окупанти намагалися усіляко прорватися до нашого міста, тут їм наче медом було помазано. Вони наступали як невеличкими групами, так і сунули колонами на різній важкій техніці та рясно обстрілювали наші позиції. Ми мали свій опорний пункт, шматок дороги, який захищали, і завдання не пропустити окупантів до міста, – згадує ті дні Сергій Паєцик. – Серед захисників були звичайні люди мирних професій, які війну тільки в кіно бачили. А тут реальні окопи, смертельні обстріли, небезпека та маса адреналіну. Саме моральний підйом, згуртованість у діях, розуміння, що ніхто не захистить нас крім нас самих, і допомогли нам тоді вистояти. А згодом були Апостолове, Зеленодольск, звідки ми, вже на танках розпочали звільнення Херсонської області».

В одному з боїв танк, в якому знаходився Сергій Паєцик, був підбитий, а бійці отримали поранення. Сергія контузило, у нього були опіки. Розпочався тривалий процес лікування та реабілітації. Як говорить Сергій, він пройшовся багатьма лікарнями і дякує нашим медикам, які буквально рятують життя та здоров’я нашим захисникам.

Сергій демобілізувався та повернувся на роботу до коксового цеху № 1. Він прагнув бути в колективі та зайняти голову та руки роботою, щоб відволіктися від думок про війну, переживань про свій взвод, з хлопцями якого, до речі, часто зідзвонюється. Зараз бійці тримають оборону на різних напрямках фронту, починаючи від Харківського, Донецького тощо.

«Перехід до цивільного життя – це непроста річ для тих, хто воював, – продовжує Сергій Паєцик. – Спочатку мені незвично було прокидатися у ліжку, а не у бліндажі, дуже заважали сирени повітряної тривоги. На фронті ми більше звикли до вибухів, свисту куль, снарядів, дзижчання дронів. Тут теж «шахеди» над головою торохтять, але я знаю, що наші хлопці їх пильнують. Та все ж я гостро реагую на різкі звуки. До речі, така ж реакція і у наших тварин. Моя собака, наприклад, дуже боїться, коли бахкає, тим більш, коли «прилітає». Ми всі, на жаль, стали заручниками цієї війни».

Під час лікування та реабілітації Сергій почав активно займатися спортом. Він став частиною команди «Нескорені. Кривий Ріг». Оздоровче плавання, настільний теніс, волейбол, важка атлетика, дартс, петанк та інші ігрові види спорту одразу захопили увагу Сергія. Це дало йому можливість зміцнитися фізично, набути сили духу та спілкуватися у колі таких, як і він – ветеранів російсько-української війни, і не тільки. Річ у тім, що криворізька особливість ветеранського спорту – це сімейна участь у змаганнях. Сергій шуткує, що його дружина стала навіть активнішою спортсменкою, ніж він. Вона завзято вболіває за чоловіка на змаганнях, і сама із задоволенням бере участь у них.

«Мені хочеться, щоб до нас приєднувалося більше людей, щоб ті бійці, які повернулися до цивільного життя, не сиділи на самоті у чотирьох стінах, не прокручували у голові важкі події минулого, не впадали у відчай через поранення, а йшли до інших, таких, як і вони. Спорт об’єднує, лікує, надає сил жити і дає змогу це робити на повну», – сказав Сергій Паєцик.

Категорії
Новини

«Приведи до ладу свою планету»

Всеукраїнський день довкілля цього року припадає на 19 квітня. Працівники «АрселорМіттал Кривий Ріг», «Стіл Сервісу» та «ЛМЗ» не стали так довго чекати і взялися за прибирання рідного міста на тиждень раніше. 12 квітня вони зустрілися на набережній одного зі ставків на Соцмісті, того, що з островом, а до них приєдналися інші містяни. Організували весняну толоку корпоративні комунікації нашого підприємства. Допомогли з організацією ПП «Стіл Сервіс», молодіжна організація підприємства, автотранспортне управління та інші.

Напередодні у місті йшов сніг, лив дощ, а температура ледь-ледь перетинала нульову позначку. Тож ті, хто ухвалив для себе тверде рішення, попри все, взяти участь у прибиранні, жартували між собою, що можливо доведеться чистити місто не від сміття, а від снігу. Але зранку блиснуло сонечко, градуси полізли вгору, земля почала швидко просихати, і вже о десятій ранку чималий гурт учасників толоки, які зібралися на набережній, гайнув берегом ставка на полювання за сміттям. І де б не заховалися пляшки, пакети, старі калоші та інший мотлох, прибиральники знаходили це все, пакували у величезні чорні пакети і тягли до самоскида, який гостинно приймав пузаті пакети у свій чималенький кузов.

«Ми вже вдруге беремо участь у «АрселорМітталівській» толоці, – каже фахівчиня нашого бюро перепусток Віра Паєцик. – Минулого року прибирали разом з чоловіком Дмитром, який працює вальцювальником на блюмінгу. А цьогоріч до нас приєднався наш песик Бруно. Тож ми втрьох більшу територію зможемо прибрати (усміхається). Сьогодні у нас все як у «Маленькому принці» Екзюпері: «Встав уранці, вмився, привів себе в порядок, а тоді відразу приведи до ладу свою планету».

Полювання на сміття продовжувалося. А коли діставали палицями мотлох із самого ставка, то це скоріш нагадувало риболовлю. Ось двійко кремезних юнаків разом з чорними мішками несуть у напрямку до самоскида ще й три скати. Питаю: «Шановні, а на що сьогодні скати клюють?» «Не повірите, руками наловили», – усміхаються хлопці. Настрій веселий, сонячний. Багато хто працює з усмішками на обличчях.

«Ми прийшли сюди нашою волейбольною командою, – говорить капітан волейболістів з КНУ Іван Соколов. – Це чудова можливість поспілкуватися, знайти нових друзів, зробити чистішим наше рідне місто. Але якщо відверто, то такі громадські заходи ситуацію з чистотою у місті чи країні суттєво не виправлять. Це моя особиста думка. Тут треба програма на державному рівні. Треба штрафи для тих, хто накидає. Великі штрафи, щоб не хотілося того робити. А ще треба збільшувати чисельність комунальних служб, мотивувати комунальників більшими зарплатами. Але починати треба з себе, що ми сьогодні й зробили».

Позбирали сміття, потягали мішки, завантажили самоскид, трішки втомилися, зголодніли. А тут смаколики від організаторів! Сосиски в тісті, пиріжки з капустою, а на десерт ще й з яблуками та повидлом. Смачно їсться на свіжому повітрі. А якщо це ще й запити смачним чайком чи кавусею, та у гарній компанії – то кайф. Радістю світяться очі у нашого молодого працівника, учасника молодіжного руху «3Дільниця», амбасадора підприємства Валерія Федорченка: «Мені подобається робити корисне для людей. Отримую від цього істинну насолоду. Допомагав організовувати молодіжні заходи. Брав участь у майстер-класах для діток працівників підприємства. І коли одна маленька дівчинка подарувала мені свою поробку, це було щось неймовірне! І сьогодні працювалося в задоволення. Та й результати ж видно».

І  дійсно, територія, звільнена від сміття, засяяла, заграла по-новому. Розпускаються листочки на деревцях, які минулої осені саме тут посадили наші колеги-заводчани. Підсобний робітник «Стіл Сервісу» Руслан Удовенко серед тих, хто садив ці дерева. А зараз він їх обрізає і робить це з неприхованим задоволенням. «Це неймовірне задоволення, спостерігати, як оживають наші деревця, – усміхається Руслан. – Садили їх пізно восени, переживали: чи приймуться, чи не померзнуть? Не померзли! Бачте, які верби-красуні. Я живу у власному будинку, дерев у мене багато. Яблуньки, грушки, сливки… Навіть туї є, тож я знаю, як їх обрізати, щоб швидко зростали та радували око».

Категорії
Новини

Війна забрала життя працівника «Ливарно-механічного заводу» Віталія Менделя

Віталій Мендель став на захист України влітку 2023 року. А до того він працював верстатником широкого профілю у ремонтно-механічному цеху № 1 «ЛМЗ».

«Ми з Віталієм були знайомі близько 35 років, – розповідає начальник РМЦ-1 Євгеній Гречаний. – Тоді ще юний токар прийшов працювати в цех. Віталій працював сумлінно. Він обробляв деталі на токарно-гвинторізному верстаті. Робив все якісно. Виконував найскладніші завдання. Завжди був спокійним, виваженим. Колеги його дуже поважали: за професіоналізм, готовність допомогти, за доброту та людяність. У цеху він зустрів своє кохання, своє родинне щастя. Його дружиною стала Оксана, яка працювала у нас токаркою. У них народилося двоє синів. Старший з них зараз воює з окупантами, молодшому – 11 років. А в суботу ми поховали нашого героя Віталія Менделя. Неможливо повірити в те, що його вже немає з нами».

Водій протитанкового взводу, солдат Віталій Мендель отримав смертельне поранення під час виконання службових обов’язків 3 квітня 2025 року в районі населеного пункту Степова Новоселівка Куп’янського району Харківської області.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям і колегам загиблого воїна.