Позначка: кривий ріг

Категорії
Новини

Щити гарантують безпеку

У ремонтно-механічному цеху № 1 «Ливарно-механічного заводу» було замінено покрівлю основної виробничої будівлі на площі 986 квадратних метрів.

РМЦ-1 – один з найперших введених в експлуатацію цехів нашого підприємства. Перша доменна піч ще будувалася, а багато деталей для її оснащення вже вироблялися в цьому цеху. Спочатку будівля РМЦ знаходилася безпосередньо біля доменних печей. Відступаючи, у 1944 році окупанти її підірвали. А новий корпус цеху побудували в іншому місці у 1951 році. І з того часу повної заміни покрівлі не проводили, робили лише ремонти м’якої покрівлі».

«Дах над цехом був типовим для часів, в які його збудували, – розповідає начальник РМЦ-1 Євгеній Гречаний. – На металеві ферми трикутної форми приварені швелери, на які покладені важкі залізобетонні плити, до речі, не закріплені надійно. А поверх плит – м’яка покрівля з толі чи руберойду. М’яку покрівлю ремонтували багато разів. А от повної заміни, яка набагато дорожче коштує, не проводили. Але плити місцями почали нахилятися, а дах протікав. За кілька років до повномасштабного вторгнення ми почали поступову заміну плит на металеві щити. Природно, що почали з найпроблемніших ділянок. Але війна і пов’язане з нею важке фінансове становище призупинили цей процес. Зі старою покрівлею залишився чималенький східний проліт. Проблеми з безпековим станом покрівлі вимагали термінового вирішення».

Євгеній Гречаний розповів, що у східному прольоті знаходиться кілька важливих верстатів: фрезерних, стругальних, відрізних. А також наплавна установка та майданчики для зберігання готової продукції, яка тут же відвантажувалася замовникам на транспорт.

«Для повної заміни покрівлі знадобилися значні кошти, набагато більші, ніж на заміну лише м’якої покрівлі, – продовжив Євгеній Гречаний. – Чималенька сума, особливо в нинішніх складних умовах. Але ніякі гроші не варті безпеки для людей. Роботи зі встановлення нової покрівлі виконала підрядна організація. Спочатку ремонтники зняли всі шари м’якої покрівлі. Їх за всі роки було накладено 23 шари один на один. Потім демонтували плити. А на їхнє місце встановили та приварили металеві щити, набагато легші, ніж плити, що значно зменшило навантаження на ферми та опори. На щити поклали шар акваїзолу, сучасного ізоляційного матеріалу. На нього поклали 150-міліметровий шар граншлаку, виробленого нашими доменниками, який збереже тепло. Зверху додали 50-міліметрову бетонну стяжку, а над нею – ще два шари акваїзолу. Недешево, але надійно, для людей. Ми щиро вдячні керівництву первинної організації ПМГУ за сприяння у виділенні коштів та керівництву «АрселорМіттал Кривий Ріг» за інвестицію в нашу безпеку».

Очільник цеху додав, що нова покрівля добре зарекомендувала себе протягом січня-лютого-березня, є безпечною і добре захищає від вологи, а ще зберігає тепло. А у найближчій перспективі така ж заміна покрівлі чекає на одну з будівель ковальської дільниці РМЦ-1. Тож попри повномасштабну війну і поки що збиткове виробництво, підприємство вкладає кошти у безпеку та покращення умов для своїх працівників.    

Категорії
Разом з Україною

Тепла співпраця

Модернізація системи теплопостачання лікарні селища Широке, яка була здійснена завдяки інвестиціям «АрселорМіттал Кривий Ріг» у роки, що передували повномасштабній війні, продовжує допомагати обігрівати пацієнтів медзакладу селища та всієї Широківської громади.

На початку повномасштабної війни російські загарбники дуже близько підійшли до Широкого. З прагненням скорішої окупації селища та продовження свого шляху на Кривий Ріг, окупанти почали нещадно бомбардувати мирних мешканців з реактивних систем залпового вогню. Снаряди влучали по будинках людей, господарських подвір’ях та інфраструктурі селища.

«Прилетіло і за 400 метрів від нашої лікарні. Вирва була велика, але, на щастя, все минулося, люди не постраждали, лікарня вистояла, вціліла і нова котельня, яку було введено в дію завдяки співпраці з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Наше селище межує з гірничим департаментом підприємства, чимало наших людей працюють на ньому, тож у нас склалася давня, тісна та дуже плідна співпраця з великим промисловим підприємством. У 2020 році ми урочисто підписали Угоду про соціальне партнерство. Завдяки цьому на Широківщині було здійснено багато корисних проєктів для людей. Виконувалися ремонти шкіл та медзакладів», – розповідає Олександр Кокул, голова Широківської селищної ради.  

Введення в дію нової сучасної котельні для тоді ще центральної районної лікарні смт Широке (зараз вона є філією Новопільської лікарні), відбулося у 2021 році. На її будівництво компанія «АрселорМіттал» спрямувала майже 6 млн грн.

Якщо раніше стара газова котельня на двох котлах потребувала 1,5 мільйона державних коштів на рік, то нова котельня працює з використанням альтернативних видів опалення. Тут використовуються твердопаливні котли з автоматичною подачею пелетів із залишків сільськогосподарського виробництва – соломи, відходів соняшника та кукурудзи.

Фахівці можуть оперативно керувати роботою котельні в залежності від сезону та температури повітря.  

Нова котельня опалює усі медичні корпуси первинної та вторинної медико-санітарної допомоги. Загалом лікарня обслуговує понад 20 тисяч населення чотирьох громад Криворізького району.

Завдяки підтримці підприємства зміни опалення відбулися і у Новокурській школі загально-середньої освіти. Дороговартісне газове опалення було переведено на систему стельового опалення – встановлено 233 інфрачервоні панелі. На відміну від радіаторів, які нагрівають навколишнє повітря, спрямовуючи його вгору та створюючи конвективний рух, стельова система створює рівномірну зону комфорту, не викликаючи руху повітря.

У 2018 році від Благодійного фонду «АрселорМіттал Кривий Ріг» Широківська громада отримала і 30 комплектів комп’ютерної техніки. Зараз вони активно використовуються у навчальних та медичних закладах громади, у відділі культури та соціальній службі Широкого, для більш якісного надання людям соціальних послуг.

«Незважаючи на воєнні випробування, які протягом останніх років переживає усе наше суспільство, соціальні проєкти, які були здійснені разом із вашим підприємством, продовжують працювати та допомагати людям. Ми віримо, що війна скоро скінчиться, і в усіх нас буде багато нових мирних та цікавих проєктів з відбудови та розвитку громад, виробництва, економіки, суспільства. Тож, сподіваємося на нові спільні цікаві проєкти та плідну співпрацю з компанією «АрселорМіттал», – зауважив Олександр Кокул.

Категорії
Новини

Міцний зв’язок з льоткою досягнуто

Це 90 відсотків успіху роздувки доменної печі, запевняють доменники. В «АрселорМіттал Кривий Ріг» до роботи знову стала доменна піч № 6.

Роздути ДП № 6 вдалося за рекордні чотири доби. Зазвичай цей процес триває до десяти днів. Зараз піч працює стабільно та виходить на планове виробництво – 3 400 тонн чавуну на добу.

А от підготовка до пуску ДП № 6 в роботу була тривалою, до моменту роздувки доменники ДЦ № 1 готувалися дуже ретельно.

«Ми очистили агрегат від залишків шихти, пилу, особливу увагу приділили генеральному прибиранню у районі льотки, щоб вільно відкривався випуск готових продуктів плавки. Також підготували до роботи дренажі – це канали, якими проходять чавун та шлак. Треба було заздалегідь потурбуватися, щоб нічого не ускладнювало відпрацювання продуктів плавки. Під час підготовки домни до запуску ми перевірили технічний стан усіх її механізмів та допоміжних дільниць, ретельно почистили газопровід, ливарний двір тощо. Нам потрібно було впевнитись, що після розконсервації доменної печі з її технічним здоров’ям усе гаразд», – зазначив старший майстер основної виробничої дільниці доменних печей ДЦ № 1 Григорій Сазонов.

«Роздувка доменної печі – процес складний, багатоетапний, але він вже до автоматизму відпрацьований нашими доменниками, – зазначає Антон Кістерець, заступник начальника ДЦ № 1 з технології. – Завантаження горну шихтою, забезпечення газопроникності для швидкого запалення пального на усіх повітряних фурмах печі, вільний дренаж для чавуну та шлаку, можливість швидкого відкривання чавунної льотки, її міцний зв’язок з піччю та інші виробничі операції. Над ними працювали доменники усіх наших чотирьох бригад. Серед них змінний майстер Григорій Лімонов, старші горнові Володимир Терзул, Дмитро Селевко, Андрій Тимчур, Дмитро Клименко, Сергій Чорний, Євгеній Кочерга, Дмитро Гончаренко, майстри печі Сергій Шаповал, Олександр Демиденко, змінний майстер Валерий Сорухан. Свою професійну майстерність проявили газівники Роман Тлуховський, Євген Попов, Євген Погуляй, Сергій Квач та багато інших фахівців, яким хочеться подякувати за професіоналізм. Завдяки великим зусиллям усіх наших спеціалістів, піч не стала показувати характер, вона одразу запрацювала чітко та ефективно». 

Нагадаємо, що за часи повномасштабної війни доменна піч № 6 увійшла в історію підприємства та міста, адже саме на ній у квітні 2022 року був вироблений перший  чавун з часу повномасштабного вторгнення. У 2023 році на ДП № 6 був виконаний розширений ремонт другої категорії з ремонтом повітронагрівача № 2. Це дозволило під час експлуатації домни підтримувати необхідний тепловий режим з максимальною економією коксу. Також відремонтували електрообладнання та системи автоматизації домни, її аспіраційні установки, які вловлюють шкідливі викиди.

У четвертому кварталі 2024 року для виживання в умовах війни, через високі тарифи на електроенергію для промислових підприємств в Україні та несприятливу ситуацію на ринках збуту ДП № 6, була законсервована. Підприємство працювало однією доменною піччю № 8. Зараз ДП № 6 відновила роботу і працює стабільно.

Категорії
Новини

Дивіться у новому сезоні. Блокбастер: «Вода всемогутня, або У пилу немає карт»

Поливо-зрошувальна техніка гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг» ще минулого тижня готувалася виїхати на полив кар’єрних доріг та вулиць Кривого Рогу. Але на початковому етапі роботи з пилопригнічення виконала сама природа. Весняні дощики прибили пил до землі, і машини залишилися у гаражі. Але щойно встановиться суха, тепла погода – ми готові.

Щосезону наше підприємство виводить спеціалізовану техніку на вулиці міста та у кар’єри, щоб не дати пилу піднятися у повітря. Заступник начальника гірничотранспортного цеху ГД Олександр Меньшиков повідомив, що всі 47 км наших доріг в обох кар’єрах регулярно зрошуються.

«У цьому задіяні шість автомобілів з цистернами об’ємом 34 кубометри кожен, – пояснив Олександр Меньшиков. –  Крім доріг, зрошуються забої, з яких великовантажними автомобілями вивозиться гірнича маса, в тому числі залізна руда».

Згідно екологічної програми, ми також проводимо полив міських вулиць та селищ, які прилягають до гірничого департаменту.

«Для цього використовуються поливо-зрошувальні авто з цистернами об’ємом по 8 кубометрів, – продовжив Олександр Меньшиков. – У весняно-літній сезон вулиці поливаються не рідше 2-х разів на тиждень, окрім дощових днів, під час яких ми виконуємо технічне обслуговування поливо-зрошувальної техніки для підтримання її у технічно справному стані. Тож незабаром зустрічайте наші авто на вулицях: Збагачувальній, Аральській, Алуштинській, Аварській, Ашхабадській, Новокриворізькій, Йосипа Пачоського, Ліста, Лисенка, Яцьківа, Віддаленій, Панаса Мирного, Груні Романової, Ярославській, Героїв Правого сектору, Подлєпи».

Зимою техніка, що зрошує міські вулиці, прибирає сніг та посипає дороги під час ожеледиці. А з настанням весни снігоприбиральні пристрої та бункери для посипки змінюються на цистерни під воду. І ця метаморфоза вже відбулася. ГТЦ до сезону готовий.

Категорії
Новини

У засвіти пішов водій підприємства Юрій Чучук

Серце захисника Юрія Чучука зупинилося під час перебування на лікуванні у відділені інтенсивної терапії Прилуцької центральної міської лікарні Чернігівської області.

У ЗСУ Юрій Чучук був офіцером відділу сил підтримки військової частини.  Учасник АТО з 2015 року, він знову став до лав захисників у березні 2022.

«До роботи на нашому підприємстві Юрій закінчив військове училище. Він був офіцером і мав військове звання капітана. У 1990 роки прийшов на підприємство і працював водієм, – розповідає начальник автоколони № 4 АТУ Сергій Галенко. – Юрій керував великовантажним 45-тонним самоскидом, вивозив на відвали гарячий шлак з конвертерного та копрового цехів. Це складна та відповідальна робота, вона потребує чималих знань, вмінь досвіду, уваги. Все це Юрій мав, з найскладнішими завданнями справлявся на відмінно. Він був наполегливою та цілеспрямованою особистістю. А ще – надзвичайно людяним, завжди готовим прийти на допомогу іншим. Тому, як тільки почалася навала росіян на нашу країну, Юрій одразу став на захист України, він був справжнім офіцером. Спочатку у 2015-му воював в АТО, а коли почалося повномасштабне вторгнення без вагань знову взяв до рук зброю. На жаль, його організм не витримав таких випробувань. Його дружина втратила чоловіка, донька – тата, а ми – гарного товариша та колегу. Вічна пам’ять Юрію. Це ще одна важка втрата для усіх нас».

Висловлюємо щирі співчуття рідним Юрія Чучука.

Герої не вмирають!

Категорії
Новини

За свободу України життя у бою віддав Олександр Коржевич

Мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за свободу та незалежність України солдат Олександр Коржевич загинув на Сумщині у районі населеного пункту Осоївка.

На захист України Олександр Коржевич став у перші дні повномасштабного вторгнення. Як захисник, він мав посаду старшого водія-гранатометника відділення забезпечення другого реактивного артилерійського взводу реактивної артилерійської батареї. Воював на багатьох напрямках, на Донеччині був поранений.

«В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олександр працював водієм автотранспортних засобів, він влаштувався до нас наприкінці 2018 року і одразу проявив себе як професіонал та гарний товариш, – згадує механік автоколони № 12 Владислав Мезенюк. – Спокійний за характером, добрий, ввічливий, виважений, щирий та працьовитий, він ніколи не пасував перед труднощами. На підприємстві він здійснював перевезення у виробничому управлінні гірничого департаменту. Після роботи поспішав на Софіївщину, до села Запорізького допомагати своїм рідним по господарству. Звістка про загибель Олександра дуже вразила нас усіх. Це важка  втрата, страшне горе! Молодий чоловік, йому б ще жити й жити, якби не війна. Наші співчуття його рідним та усім, хто знав нашого захисника».

У Олександра Коржевича залишилися батьки, сестра, дружина та дві доньки.

Щирі співчуття родині.

Вічна слава Герою!