Позначка: кривий ріг

Категорії
Новини

«Змійкою» рухаємось до нуля небезпек

В рамках Тижня охорони праці в «АрселорМіттал Кривий Ріг» пройшов конкурс водіїв.

Цього року Тиждень охорони праці в «АрселорМіттал» проходив під гаслом «Вірити в нуль». У водіїв нашого підприємства віра в нуль небезпек закріплюється професійними знаннями та навичками, які щозміни відпрацьовуються на автошляхах підприємства, міста та в кар’єрах. А конкурси водійської майстерності вдосконалюють їх.

Конкурс з безпеки дорожнього руху та надання долікарської допомоги-2024 зібрав 14 учасників – по сім водіїв з автотранспортного управління транспортного департаменту та гірничотранспортного цеху ГД.

Начальник АТУ транспортного департаменту Андрій Кіндрат зазначив, що конкурс вже став особливим, адже останній раз подібні змагання  проводилися ще до епідемії коронавірусу в 2019 році. А потім в Україну прийшла війна. «Разом з відновленням виробництва ми відновлюємо і наші добрі традиції конкурсів профмайстерності, де головна увага зосереджується на безпеці та порятунку людей», – зазначив Андрій Кіндрат.

Конкурс складався з трьох частин – теоретичної з тестами з правил дорожнього руху, практичної – змагань у фігурному водінні автомобіля категорії «С» та медичної – треба було врятувати людину, яка «потрапила у ДТП».  

На спеціальному майданчику конкурсанти виконували «змійку», об’їжджаючи сигнальні фішки переднім та заднім ходом, заїжджали в умовний «гараж» кузовом уперед, заїжджали на центр оглядової ями, зупиняли автомобіль у стоп-лінії не збивши кеглі.

«Оскільки в конкурсі брали участь водії, які керують різними автомобілями, ми вирішили, що вправи з водіння вони виконуватимуть на автомобілі-самоскиді. Це урівнює шанси усіх учасників показати свої вміння. До початку конкурсу водії вже встигли посидіти за кермом та, як кажуть, відчути авто. Для безпеки у кабіні знаходився і водій цього автомобілю», – сказав Ігор Мальований, начальник відділу охорони праці прокатного та транспортного департаментів.

Водій АТУ Сергій Цепур був першим, хто виконав цю частину практичних завдань. «Це мій перший конкурс профмайстерності. Перехвилювався, але старався все зробити правильно, – поділився враженнями Сергій. – Здавалося б, усі ці вправи нескладні для нас, адже подібне ми виконуємо щодня. Але ми це робили на іншій машині, ось в цьому і була складність».

Медична частина конкурсу складалася із двох етапів. У першій конкурсантам треба було надати домедичну допомогу постраждалому, який знаходиться у стані клінічної смерті. Водії перевіряли пульс та дихання постраждалого (його роль виконав манекен), проводили серцево-легеневу реанімацію.

«Конкурс був освітній,  адже при перевірці медичних знань водіїв ми оцінювали правильність дій, допомагали їм, роз’яснювали, як треба діяти та які засоби використовувати. Також ми перевіряли, чи знають водії як викликати бригаду швидкої допомоги на підприємстві. Головними критеріями оцінювання були саме правильність та послідовність, а не швидкість виконання завдань, – сказала Тетяна Васильченко, начальник служби здоровпунктів медичного центру ПП Стіл Сервіс».

У другій частині медичного конкурсу конкурсанти евакуювали умовно постраждалого під час ДТП із автомобілю, визначали, які у нього травми, надавали першу допомогу та викликали медиків.

«За 25 років роботи водієм я опанував багато видів автомобілів, в тому числі й пасажирські, тому проходив етапи конкурсу доволі легко, – сказав Сергій Корнієнко, водій великовантажного автомобіля ГТЦ. – Впевнено почуваюся і в медичній частині, бо вже доводилося надавати людям допомогу».

За результатами усіх етапів конкурсу сформувались дві трійки переможців.

Серед водіїв АТУ перемогли: 1 місце посів Олександр Ковіка, 2 місце – Віталій Титаренко, 3 місце – у Олександра Макаренка.

Переможцями серед водіїв ГТЦ стали: 1 місце виборов Сергій Корнієнко, на 2 місці Максим Хуткий, на 3-му – Олександр Ковтун.

Категорії
Новини

Захищаючи Україну загинув наш колега Андрій Максименко

Майже рік Андрія вважали зниклим безвісті. На жаль, сподівання на те, що він живий, не виправдались. Андрій Максименко загинув у Запорізькій області.

Андрій Максименко був призваний на військову службу на початку березня минулого року. Він служив механіком-водієм танкової роти танкового батальйону і  не вийшов із бою поблизу населеного пункту Левадне Пологівського району.

Рідних, друзів, колег не покидала надія, що Андрій живий. Припускали, що він може бути поранений, знаходиться у шпиталі без свідомості. Але дива не сталося, прийшла офіційна звістка, що Андрій Максименко загинув.

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Андрій працював електриком в агломераційному цеху № 1.

«Андрій був талановитим, працьовитим, люблячим життя, людей та дуже перспективним. Працювати до цеху він прийшов електромонтером, а захищати Україну пішов вже з посади електрика дільниці, – говорить Сергій Пляшко, заступник начальника АЦ № 1 з електрообладнання. – Андрій добре знав свою справу, був відповідальним, тож і роботу йому доручали серйозну – він обслуговував обладнання корпусу спікання та високовольтні машини агломераційного цеху. Усі знали, що у Андрія «золоті руки», він розбудовував та облаштовував свій будинок, прагнув затишку в ньому. Андрій загинув захищаючи усіх нас».

Підприємство висловлює щирі співчуття родині загиблого.

 Вічна пам’ять та слава Герою!

Категорії
Наші люди

Вчитись рятувати? Чи не вчитись?

Доки одні ставлять собі це майже гамлетівське питання, водії «швидких» «АрселорМіттал Кривий Ріг» вже добре оволоділи навичками домедичної допомоги постраждалим та активно допомагають фельдшерам рятувати людей, постійно вдосконалюючись у цій майстерності.

Руки впевнено тримають кермо, голова працює на 360 градусів – водій автомобіля швидкої допомоги везе фельдшера або бригаду медиків на терміновий виклик. Працівники нашого підприємства, підрядних організацій та звичайні перехожі (якщо це в місті) обертаються та проводжають «швидку» поглядами. Вони знають, що в цю мить бригада їде на порятунок людей або везе постраждалого до лікарні.

Прибувши на місце, водій не сидить у кабіні, а активно допомагає фельдшеру: приносить ноші, сумку з медичним обладнанням та медикаментами, допомагає в первинному огляді  постраждалого, за необхідності разом з фельдшером   проводить серцево-легеневу реанімацію  та кваліфіковано виконує усі вказівки медика.

«Ситуації бувають різними. Коли приїжджаєш та бачиш, що людина без свідомості, треба негайно з’ясувати причину та починати допомагати. Іноді дуже довго «качаємо» штучне дихання, але винагородою стає те, що людина приходить до тями. Дуже часто під час порятунку люди просто стоять навколо і лише нервують. Я одне їм скажу: треба вчитись рятувати – це обов’язок перед собою та перед іншими людьми і в мирний час, і особливо коли іде війна», – сказав водій автомобіля швидкої допомоги Анатолій Федоров.

За кермом «швидкої» Анатолій десять років, а його загальний водійський стаж складає більше 40 років. Зараз він працює у цехах гірничого департаменту та агломераційного виробництва.

Водій автомобіля швидкої допомоги Анатолій Федоров

«Про охорону праці усі знають, але чомусь нещасні випадки все одно стаються, – розповідає Анатолій Федоров. – Пам’ятаю, як під час переміщення важкої деталі чоловіку придавило ногу і він отримав відкритий перелом. Я активно допомагав зупиняти кров, накладав джгут, вакуумну шину, а потім обережно транспортував людину. Допомагав людям і поза роботою. Одного разу на трасі побачив аварію та зупинився. Водій отримав травму, теж перелом ноги з чималою кровотечею. До приїзду «швидкої» я затампонував рану, обробив її за допомогою препаратів своєї аптечки, у посадці знайшов пару гілок та зафіксував ногу. Потім, коли приїхали лікарі, вони сказали, що я все зробив правильно».

Навички порятунку Анатолій Федоров отримав на спеціальних курсах для водіїв «швидких», які проводять тренери медичного центру на базі Університету «АрселорМіттал на постійній основі. Також водії часто присутні (продовжують вчитися) і під час тренінгів з домедичної допомоги, які проводяться щонеділі разом з департаментом з охорони праці та фельдшерами для працівників нашого підприємства та підрядних організацій. Тренуватися допомагають і реальні виклики.

Ці курси пройшов і його колега – водій автомобіля швидкої допомоги Сергій Пустовіт. Його стаж керування медичним автомобілем – 20 років.

Водій автомобіля швидкої допомоги Сергій Пустовіт та фельдшер Валентина Зайцева

«На «швидку» сів випадково, адже до цього багато років працював водієм мікроавтобуса. Тоді на підприємство закупили нові «швидкі», водіїв для них ще не визначили. Я зайшов до начальника автоколони і пожартував, щоб мене призначили водієм одної з них. Ми посміялися і… начальник так і зробив.  Мене «прикріпили» до поліклініки гірничого департаменту. Спочатку мені не сподобалося, адже все було не так як завжди. Потім навпаки дуже сподобалось, особливо коли почав засвоювати науку порятунку на спеціальних курсах для нас, водіїв «швидких». До речі, ми навчаємося щорічно. А відпрацьовую навички на практичних заняттях та під час реальних викликів, коли допомагаю рятувати людей. Зараз я це роблю при здоровпункті рудоуправління».

Сергій Пустовіт зазначає, що водій швидкої допомоги має не просто досконало керувати автомобілем, а й уміти працювати в стресових ситуаціях, бути психологом – розмовляти, заспокоювати людину, яку допомагає рятувати. Водій може принести з автомобіля будь-яке медичне обладнання, бо добре знає що і для чого потрібне та де воно лежить. Це економить дорогоцінні секунди.

Сергій згадує, як допоміг врятувати чоловіка, який втратив свідомість (через мікроінсульт, як потім з’ясувалося). Разом із фельдшером він зробив чоловіку штучне дихання, привів його до тями та передав медикам міста.

«Одного разу під час поїздки нашу «швидку» зупинила поліція. Там сталося ДТП. Ми надали допомогу жінці, яка постраждала. Працювали разом із фельдшером, але я вже й сам навчився це добре робити, у разі необхідності не розгублюся. А набір необхідного медичного обладнання завжди з нами, без нього «швидкі» не виходять на чергування», – сказав Сергій Пустовіт.

«Мене дуже тішить, коли ми рятуємо людину. Але, на жаль, є випадки, коли цього зробити не вдається, – продовжує Анатолій Федоров. –Такі випадки стаються дуже рідко, вони «хапають» за серце, але ти розумієш, що ти зробив усе можливе для порятунку. У такі хвилини мені хочеться ще більше вдосконалити свої медичні навички». «А я хочу додати, що вміти надавати першу долікарську допомогу треба вчитися усім нам. І не просто прийти на заняття, щоб посидіти та послухати. А активно потренуватися, самим відчути, наскільки це важко та відповідально. Це може стати у пригоді у будь-який час. Тим більше зараз, коли в Україні йде війна. А для нас найголовніше – це життя людини», – сказав Сергій Пустовіт.

Категорії
Новини

Пояс по фігурі: естетично і безпечно

У тренінг-центрі «АрселорМіттал Кривий Ріг» відбулися командні змагання з безпечної роботи на висоті.

Це був один з основних заходів у рамках Тижня охорони праці. У змаганнях взяли участь п’ять команд – чотири з підрозділів «АрселорМіттал Кривий Ріг» і одна представляла підрядну організацію. Учасників привітав директор департаменту з охорони праці, промислової безпеки та екології Жанбек Єсмаханов. Він подякував їм за безпечну працю і закликав вірити у можливість нульового травматизму зі смертельними наслідками на нашому підприємстві, бо людина може досягнути того, у що вірить. І головне: робити все можливе для збереження найціннішого – людських життів.

З теорією найкраще впоралася команда підрядної організації «Ольвія». Друге місце вибороли працівники шахтоуправління гірничого департаменту. А третя сходинка зразу у трьох учасників – цеху ремонту металургійного устаткування № 2, цеху ремонту енергетичного устаткування та ремонтного цеху гірничого департаменту. «Ми не ставили перед командами якихось надскладних завдань, – розповідає один з арбітрів змагань Сергій Воінов. – Лише запитання, які стосуються програми навчання безпечній роботі на висоті. Бо саме ці знання є базовими для запобігання травматизму».

На практичному етапі учасники продемонстрували вміння вибрати з кількох запропонованих запобіжний лямковий пояс та строп до нього, які відповідають усім вимогам безпеки. Також ці засоби захисту треба було правильно надягти. Це доволі складно, бо сучасний пояс має кілька лямок, мотузок, карабінів та інших елементів, поєднаних в єдину систему, і надягти його – це зовсім не так, як звичайний пояс у джинси. «Найрозповсюдженішим зауваженням було невміння чітко підігнати елементи пояса під фігуру працівника, – прокоментував Сергій Воінов. – Якщо лямки неточно підігнані, то під час падіння людина може отримати додаткові травми. Вправність підгонки багатьом треба вдосконалювати».

Далі учасники продемонстрували вміння безпечно піднятися на висоту 5 метрів вертикальними сходами і спуститися вниз. Суддівська колегія зафіксувала лише одне грубе порушення. У одного з учасників був неповністю закритий карабін. Також під час практичної частини представники команд працювали зі стаціонарною тросовою системою. «Для багатьох ця система не досить знайома, – продовжив Сергій Воінов. – Тож не дивно, що дехто не міг правильно надягти затискач. Але хтось увімкнув креативне мислення, а хтось завдяки підказці – всі врешті-решт впоралися».

Перше місце у практиці здобула команда РЦ ГД, друге поділили між собою ШУ та «Ольвія», третє у ЦРМУ-2, а четверте у команди ЦРЕУ. За підсумками двох етапів місця розподілилися так:

1 місце – «Ольвія»

2 місце – ШУ ГД

3 місце – РЦ ГД

4 місце – ЦРМУ-2

5 місце – ЦРЕУ-2

Підсумовуючи результати, Жанбек Єсмаханов зазначив, що це саме ті змагання, де головне не перемога, а участь, яка дає змогу отримати нові знання та відпрацювати навички безпечної роботи, що є ще одним кроком на складному шляху до нульового травматизму.

Володимир Іващенко, монтажник підземний ШУ ГД:

  • Ми працюємо під землею, але часто на висоті. Наприклад, монтуємо устаткування у стовбурі шахти глибиною 1135 метрів. Внизу темно, тож прірву скоріш відчуваємо, ніж бачимо. Така собі прихована небезпека. За безпеку думаємо кожної секунди. Хотілося перемогти у конкурсі, але завадило хвилювання. Хоча друге місце – також непогано. Прошу всіх колег, всіх працівників нашого та інших підприємств: давайте працювати безпечно, з виконанням всіх вимог. Бережімо себе й тих, хто поруч».
Категорії
Новини

Щит від електрозагроз

На підстанції КРЗ-2 цеху мереж і підстанцій встановили нове устаткування, яке не лише забезпечує надійність, а й сприяє підвищенню рівня безпеки для людей, які тут працюють.

КРЗ-2 – одна з найважливіших підстанцій підприємства. Вона подає електрострум в цехи та на інші наші підстанції. А під час виникнення аварійних ситуацій, недостатньої кількості електроенергії в мережі (як було, наприклад, під час блекауту) КРЗ-2 допомагає переспрямувати електроенергію так, щоб її отримали підрозділи, де вона критично необхідна. Важливими елементами підстанції є щит постійного струму та акумуляторна батарея. Вони живлять струмом релейний захист, завдання якого – автоматичне вимкнення устаткування підстанції під час виникнення аварійних ситуацій.

Як пояснив начальник сталеплавильної дільниці цеху мереж і підстанцій Максим Кожуховський, миттєве безвідмовне спрацювання релейного захисту допомагає врятувати дуже коштовне енергоустаткування під час аварій та захистити працівників від враження струмом. Тому необхідне незалежне та надійне електрозабезпечення реле та вимикачів, яке здійснюється завдяки  батареї та щиту.

«Треба відзначити, що щит та батарея були вже старенькими, – розповідає керівник дільниці. – До їх надійності були питання. Та й за період їх багаторічної експлуатації у світі з’явилися нові технології, нове устаткування, надійніше й безпечніше. Тож ми вирішили їх замінити. Тепер ми маємо батарею, яка кардинально відрізняється від попередниці. Стара була кислотною, пари сірчаної кислоти становили загрозу для здоров’я електромонтерів, які її обслуговували. Нова ж батарея гелева. Там немає кислоти, а струмоведучі частини надійно ізольовані. Надійність, безпека та простота обслуговування – ось що можна сказати про цю акумуляторну батарею».

Новий щит постійного струму теж набагато безпечніший, ніж той, що використовувався раніше. Старий був відкритого типу, і доступ до струмоведучих частин був загрозою. Всередину до нього легко потрапляв пил, який є провідником струму, і його наявність у електроустаткуванні є загрозою аварійних ситуацій.

«Робочі елементи нового щита надійно ізольовані, – продовжив Максим Кожуховський. – Це виключає випадковий контакт людей з частинами під напругою. А запобігання потраплянню пилу захищає, наприклад, від небезпечного явища, яке зветься «земля в мережі постійного струму». Це неприємне явище порушує коректну роботу реле, спричиняє проблеми в роботі устаткування, несе загрозу для працівників. А ще щит укомплектований приладом-контролером, який виявляє несправності у мережі та підказує, де виникли ці несправності, що значно полегшує пошук проблемних ділянок, робить ремонти швидшими та безпечнішими. Також щит обладнаний зручними вимикачами-автоматами, які конструктивно виготовлені під використання блокуючих пристроїв системи LOTO. Я як керівник дільниці відповідаю не лише за безперебійне постачання струму, а й за життя кожного зі своїх працівників, тож дуже вдячний керівництву цеху, департаменту та підприємства, які у цей складний час знайшли кошти. Це інвестиції у надійність, а особливо у безпеку людей».

Категорії
Новини

40 тонн масла…

Саме стільки цього паливно-мастильного матеріалу заправляють у баки найпотужніших трансформаторів підстанцій «АрселорМіттал Кривий Ріг». Якщо до цього додати електричний струм до 150 тисяч вольт, то рівень пожежної небезпеки – захмарний. Тож не дивно, що саме одна з підстанцій стала місцем проведення протипожежних навчань, які увійшли в програму Тижня охорони праці, що триває на підприємстві.

За легендою навчань двоє працівників цеху мереж і підстанцій виконували роботи з обслуговування одного з трансформаторів підстанції КРЗ-16, що забезпечує електроенергією наше кисневе виробництво, без продуктів якого неможливі виробництво чавуну і сталі у наших цехах. Витікання масла з баку трансформатора, коротке замикання, електрична дуга – і обидва працівники отримують серйозні травми. А трансформатор охоплює полум’я. Начальник дільниці, чергова електромонтерка та начальник зміни не розгубилися. Про загоряння повідомлено пожежним та медслужбі підприємства, постраждалим надано першу допомогу.

А далі все, як у голівудському фільмі: на територію підстанції з гучними сиренами і блимавками вриваються дві яскраво-червоні пожежні машини. За ними – два автомобілі медслужби. Рятувальники евакуюють потерпілих до «швидких». Після надання термінової допомоги їх везуть до однієї з міських лікарень. Рятувальники чимдуж розгортають рукави від пожежних авто, і в напрямку оповитого димом трансформатора вириваються два струмені білосніжної піни, яка протягом лічених хвилин гасить джерело загоряння. Пожежні знімають шоломи і витирають спітнілі усміхнені обличчя – швидко й правильно спрацьовано!

Саме правильність, чіткість і злагодженість у діях усієї команди (працівників цеху мереж та підстанцій, медиків ПП «Стіл Сервіс» та бійців четвертого пожежно-рятувального загону) відзначив заступник начальника 4ДПРЗ Тарас Пинило.

«Подібні тренування за участю наших рятувальників та працівників «АрселорМіттал» проводяться постійно, – говорить Тарас. – Відточений алгоритм дій допомагає справлятися не лише з умовними, а й з реальними надзвичайними ситуаціями. А підстанції – це об’єкти підвищеної небезпеки, особливо зараз, коли ворог часто цілить саме у системи енергозабезпечення. Взимку 2024 року внаслідок одного з обстрілів міста стався збій в енергосистемі, загорівся один з трансформаторів на території шахтоуправління «АрселорМіттал Кривий Ріг». І саме завдяки вмілим спільним діям цеховиків, рятувальників і медиків, відпрацьованим під час подібних навчань, пожежу швидко загасили».

Менеджер з пожежної безпеки нашого департаменту з охорони праці та промислової безпеки Андрій Сердечний зазначив, що ліквідація пожеж на підстанціях дійсно є однією з найскладніших операцій.

«Перш ніж почати гасіння, електроустаткування необхідно знеструмити, – пояснив Андрій. – І зробити це треба якнайшвидше, до того ж не перериваючи електропостачання інших важливих об’єктів, які також живляться від даної підстанції. Лише після цього працівники ЦМП видають дозвіл пожежним, і ті гасять пожежу. Від майстерності та командної роботи залежать ті виграні хвилини, навіть секунди, які дозволяють врятувати устаткування, а найголовніше – життя людей».