Категорії
Новини

ЛМЗ – для ГД

Фахівці нашого Ливарно-механічного заводу розширюють сортамент продукції для гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Черговим виробом наших машинобудівників став грохот для дробильної фабрики ГД. «Це вже другий грохот, який для нас виготовив ЛМЗ, – розповідає начальник дробильної фабрики Євген Разуваєв. – Грохоти, разом з дробарками та конвеєрами, є основним нашим устаткуванням. Вони використовуються для класифікації подрібненої руди. Шматки руди, які просіялися через решітки, спрямовуються на подальшу обробку, а ті, що недостатньо подрібнені, повертаються на повторне дроблення. Перший грохот продовжує працювати, а новенький поки що готується до встановлення. Цей виріб відрізняється від першого і буде використовуватися на іншій стадії дроблення. У роботі над другим грохотом працівники ЛМЗ з нашою допомогою врахували досвід експлуатації першого виробу і покращили конструкцію. Грохот вже у нас, він буде доукомплектований решітками і встановлений на своє робоче місце».

Проєктну документацію для виробництва грохота підготував провідний інженер-конструктор ЛМЗ Станіслав Гарш. А про процес виготовлення розповіли начальник зміни ЦМК Максим Сизов та заступник начальника ЦМК з технології Роман Удод. У виготовленні виробу  взяли участь працівники цеху металоконструкцій та ремонтно-механічного цеху № 2. Листову сталь для корпусу розрізав за допомогою машини плазмового різання газорізальник ЦМК Євген Демидов Потім зварники Юрій Пасько, Анатолій Машкаринець, Ігор Струц та Руслан Лазоренко разом з котельниками Олександром Трофімом та Олександром Сутугою зібрали та зварили складові у єдину конструкцію. А далі працівники РМЦ-2 просвердлили отвори для болтових з’єднань і скріпили конструкцію за допомогою болтів та гайок. Працівники ЦМК нанесли на грохот захисне покриття, пофарбували його, підготувавши до відправлення замовникам.

Категорії
Новини

Працівник ЛМЗ Іван Голянтус віддав життя, захищаючи Україну

Токар ремонтно-механічного цеху № 2 Ливарно-механічного заводу Іван Голянтус став на захист України у перші ж дні повномасштабного вторгнення – 26 лютого 2022 року. Він мав бойовий досвід ще як учасник антитерористичної операції.

«Іван міг працювати на різних верстатах, він був універсальним фахівцем, – розповідає старший змінний майстер основної виробничої дільниці РМЦ-2 Віталій Козка. – А основним його робочим місцем був верстат 2А637 з числовим програмним управлінням. Іван був справжнім майстром на всі руки. І людиною був чудовою. Він нікому не відмовляв у допомозі, ладив з людьми. Він був енергійним, завзятим, цілеспрямованим. Його дуже поважали у цеху. Прощатися з Іваном прийшла фактично вся бригада, а це про щось та й говорить. Звістка про його смерть стала страшним шоком для кожного з нас. Завжди про нього пам’ятатимемо та будемо вдячні нашому захисникові».

Водій-снайпер інженерно-саперного взводу роти вогневої підтримки батальйону оперативного призначення, солдат Іван Голянтус помер під час проходження служби 31 грудня 2025 року поблизу населеного пункту Черкаські Тишки Харківської області.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям, колегам захисника України Івана Голянтуса.

Категорії
Новини

Рами, візки, колісні пари – щоб руду везли думпкари

Йдемо маршрутом пересування через будівлю ремонтно-монтажного цеху № 3 Ливарно-механічного заводу. Верстати, верстати, верстати… Аж ось на майданчику рівними рядками великі металеві колеса, чий сріблястий блиск видно ще здалеку. Гарне видовище! Це колісні пари для думпкарів – вагонів, які перевозять руду з кар’єрів гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг».

«Працівники нашого цеху ремонтують, в основному, ходову частину думпкарів, – розповідає начальник РМЦ-3 Андрій Караман. – Вони приїжджають до нас на своїх колесах, але колісні пари вже потребують ремонту. Наші працівники ремонтують рами, відновлюють колісні пари, ремонтують візки. Ось бачите, всередині візка – шкворінь на основі. Це підп’ятник. А у нижній частині рами є елемент з отвором під цей шкворінь Це п’ятник. Коли рама встановлюється на візки, п’ятники з підп’ятниками стикуються. Це створює рухливість з’єднання. Але це ще й місця найбільших навантажень, тож нам часто доводиться виготовляти і встановлювати нові п’ятники і підп’ятники. Їх виливає фасонно-сталеливарний цех, а обробляють наші токарі. Вимоги до точності високі, необхідно чітко витримати зазори».

Підходимо до рами думпкара. Її довжина – близько 14 метрів! А як дивишся на думпкар з рудою, то й не скажеш, що він такий довжелезний. Ремонт металоконструкцій цієї рами виконують слюсар-ремонтник (бригадир) Юрій Шибилист і електрозварник ручного зварювання Віталій Стовба. «Саме зараз я варю фрикційний апарат автозчеплення (автозчеплення – елементи, за допомогою яких думпкари зчіпляються з іншими вагонами або з локомотивом – автор). Я вам скажу, що на рамі є такі місця, до яких важко підступитися, тож зварні роботи вимагають досвіду та кмітливості, говорить Віталій Стовба. – Але, як бачите, у нас виходить».

Віталій вдягнув маску зварника і продовжив пускати електродом пасма яскравих іскор, а ми прямуємо далі. Ось – наплавлювальний верстат. На ньому працює Ліна Броницька. Вона – зварниця на автоматичних та напівавтоматичних машинах. У верстаті – колісна пара. Триває наплавлення. На зношені місця наноситься шар металу, щоб відновити параметри. А далі колеса потраплять до вмілих рук токарів Юрія Ступки та Валерія Поповіча. Вони на своїх верстатах сточуть все зайве і нададуть колісній парі геометричної форми, яка відповідає як нашим вимогам, так і шаблонам «Укрзалізниці». Саме зараз Юрій працює над черговою колісною парою. А потім слюсарі-ремонтники з’єднають колісну пару з елементами візка та встановлять на візки відремонтовану раму.

В. о. начальника вагонної служби управління залізничного транспорту ГД Олександр Данченко: «Ми співпрацюємо з ЛМЗ щодо ремонту наших думпкарів близько року. Вже виконано багато ремонтів. Взаємодіємо не лише з РМЦ-3, а й з іншими цехами, як от з цехом металоконструкцій, який, наприклад, виконує заміну бортів і козирків думпкарів. Аналізуємо, вносимо корективи, підвищуємо разом якість ремонтів. Є плани на розширення співробітництва у 2026 році».

Категорії
Новини

Новий стіл – до Нового року

Для багатьох виробів, які випускають або ремонтують цехи Ливарно-механічного заводу для виробничих департаментів «АрселорМіттал Кривий Ріг» необхідний міцний, твердий листовий метал. У ремонтно-монтажному цеху № 3 працює верстат, який перетворює звичайні сталеві листи на так званий біметал. Це досягається наплавленням на поверхню сталі спеціальних матеріалів. Одним з важливих елементів цього верстата є стіл.

«Це не простий стіл у загальному розумінні, – розповідає начальник РМЦ-3 Андрій Караман. Він має доволі складну конструкцію, яка дозволяє утримувати стальні листи під час наплавлення, а це непросто, адже сталь під час процесу змінює властивості, і для її утримання стіл має планки. Також він обладнаний системою охолодження з форсунками, які вприскують воду і охолоджують метал знизу. Конструкція столу також дає змогу регулювати висоту, що також дуже важливо для ефективної роботи. Але й навантаження на цей стіл суттєве, тож його доводиться періодично міняти. І от нещодавно наш стіл, який відпрацював близько чотирьох років, втратив працездатність. Тож силами ЛМЗ був спроектований і виготовлений новий стіл. Перерва у роботі верстата завершилася, і ми знову можемо виготовляти такий потрібний біметал. От, наприклад, оцей скіп для доменного цеху № 1 має внутрішні поверхні з біметалу, що значно подовжує його працеспроможність».

Електрозварник на автоматичних та напівавтоматичних машинах РМЦ-3 Володимир Кулак якраз і виконує роботи з виготовлення біметалевих листів. «Новий стіл – це добре. Його використання дозволяє виконувати роботи швидше, якісніше, а головне – безпечніше. От зараз випробуємо його і запускаємося», – підсумував Володимир Кулак.

А поки стаття готувалася до друку, працівники РМЦ-3 успішно випробували верстат з новим столом, і вже повним ходом йде виготовлення біметалевих листів.

Категорії
Новини

«Прокачали» фабрику новим насосом

Цехами Ливарно-механічного заводу виготовлено новий насос для рудозбагачувальної фабрики № 1.

Насоси – це важливі елементи технологічного процесу зі збагачення залізної руди та виробництва залізорудного концентрату. Потреба у їх ремонті та виготовленні висока, тому до цих процесів доєдналися працівники ЛМЗ. І ось перший насос вже готовий. Він у роботі, і за словами начальника РЗФ-1 Олександра Дениска поки що його якість нарікань не викликає.

«До нас у цех привезли насос, який вже випрацював свій ресурс. Такий стан ми називаємо «дровами», бо навіть деталей, що були у використанні, з нього вже не візьмеш, – почав розповідь начальник ремонтно-монтажного цеху № 3 ЛМЗ Андрій Караман. Його можна було використовувати лише як зразок для майбутнього виробу. Технічну документацію, креслення для майбутнього насоса виготовив провідний інженер-конструктор ЛМЗ Олег Константинов, і на їх основі можна було братися за роботу».

Основа корпусу насоса – це дві сталеві уліти, що з’єднані між собою болтовими з’єднаннями. Відливки для уліт, а також для робочего колеса, яке безпосередньо качає, відлили фахівці фасонно-сталеливарного цеху, а потім їх обробили на верстатах РМЦ-3. Ковальська дільниця ремонтно-механічного цеху № 1 виготовила поковки для валу, напівмуфт й інших деталей, які потім також обробили верстатники РМЦ-3. Добре попрацювали верстатники Олександр Хоруженко, Станіслав Снігур, Сергій Невпряга, Євген Ровінський та інші. А провідний технолог РМЦ-3 Борис Климко виконував технологічну підтримку з виготовлення деталей насосу і його складання.

«Коли всі деталі були готові, слюсарі ремонтники зібрали їх у єдиний механізм. Юрій Шибилист та інші слюсарі-ремонтники професійно зібрали виріб, виконавши всі вимоги щодо зазорів між елементами насоса, – розповідає заступник начальника РМЦ-3 з технології Сергій Кравченко. – І цьому сприяла філігранна обробка наших верстатників. Тож перший наш насос готовий!»

«Обробка деталей вимагала точності, але це для нас не якась дивина, а щоденна робота», розповів Сергій Невпряга, фрезерувальник РМЦ-3.:

Василь Машошин, слюсар-ремонтник продовжує: «Зібрати насос – це було нове для нас, але, відверто кажучи, не найскладніше завдання. Наш досвід дозволяє успішно виконувати такі роботи».

Подібних насосів на наших рудозбагачувальних фабриках немало, тож у ремонтників роботи вистачить – планується їх регулярний ремонт цехами ЛМЗ.

Категорії
Новини

У боротьбі з окупантами загинув наш колега Сергій Сальнік

До того, як стати до лав Сил оборони, Сергій Сальнік працював котельником ремонтного цеху ливарно-механічної дільниці гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг». А раніше протягом тривалого часу був працівником цеху металоконструкцій ЛМЗ. Близько 20 років разом з ним працював начальник зміни ЦМК Віталій Степаненко.

«Сергій виконував роботи на заготівельній дільниці. Це початок всього процесу виробництва металоконструкцій, перший і дуже важливий етап. Адже як почнеш, так воно далі й піде. Сергій робив свою роботу якісно. Він володів гільйотинними ножицями для різання металу, свердлильним, стрічко-пиляльним та деякими іншими верстатами й пристосуваннями. Універсальний, сумлінний і класний працівник. Сергій був доброю людиною. Він не любив обговорювати поза очі, і якщо щось не влаштовувало, не подобалося, Сергій говорив про це відверто. Його поважали на дільниці, в цеху. Він сам ухвалив рішення стати на захист країни, на захист кожного з нас. Його загибель – тяжка, непоправна втрата для тих, хто його знав, хто працював поруч».

14 листопада 2025 року Сергія Сальніка не стало. Він загинув в районі населеного пункту Нескучне, що на Сумщині.

Світла пам’ять герою, щирі співчуття його рідним, друзям та колегам!