У конвертерному цеху виконано роботи з заміни кесону конвертера № 2
Працівники конвертерного цеху, користуючись неповним завантаженням потужностей та змушеним простоєм ряду агрегатів, виконують роботи з відновлення обладнання. На початку жовтня був замінений кесон на другому конвертері. «Кесон служить для відведення та первинного охолодження конвертерних газів, які потім через екранований газохід надходять до газоочисток, – розповідає енергетик конвертерного цеху Сергій Петренко. – Це масивний елемент конвертера, що важить близько 30 тонн, має діаметр 4 метри та довжину 11 метрів. Його заміну ми виконали об’єднавши зусилля ремонтників конвертерного цеху та цеху з ремонту металургійних агрегатів № 2, за участі бригади цеху з ремонту енергетичного обладнання».
Це перший значний крок до відновлення конвертора № 2, який поки що знаходиться у резерві. Кесон, який відпрацював свій термін, зняли за допомогою електромостових кранів, а на його місце встановили робочий, відремонтований працівниками цеху металоконструкцій. «Нажаль, цех не працює зараз на повну потужність, – говорить Сергій Петренко. – Це дало нам змогу використати зразу два крани замість одного як у довоєнний період. Тому заміну виконали швидше. А майстерність бригадира слюсарів-ремонтників Олександра Носика, майстра з ремонту устаткування Андрія Дарми та інших працівників цьому посприяла. Для наших хлопців це звична справа, адже зазвичай заміна кесонів у цеху виконується 8-9 разів на рік. Роботи з відновлення обладнання будемо продовжувати, сподіваючись на Перемогу, та на те, що а з нею запрацюють всі наші конвертери».
6 жовтня під час виконання бойового завдання загинув працівник нашого підприємства, командир відділення стрілецького взводу, молодший сержант Дмитро Стельмах. З 1 березня зі зброєю в руках він захищав Україну.
Дмитро Стельмах працював слюсарем-ремонтником у конвертерному цеху, ремонтував енергетичне обладнання. Як розповів майстер з ремонту устаткування Ігор Кузьменко, Дмитро був людиною працьовитою, справжнім професіоналом. Він часто виконував обов’язки майстра, легко знаходив спільну мову з колегами, вміло організовував роботу, багато уваги приділяв своєму розвитку, успішно виконував будь-які виробничі завдання. Дмитро мав веселу вдачу, жив на позитиві, був душею компанії.
«Ми багато років працювали поруч, – говорить бригадир слюсарів Олександр Хлєбов. – Це була дуже порядна та добра людина з великим серцем. Це велика втрата для всіх нас. У нього залишилося два сини 7 та 15 років і дружина. Ми з хлопцями з бригади ніяк не можемо повірити, що Діми вже немає».
На початку жовтня своє 25-річчя відзначив цех з обслуговування та ремонту електрообладнання коксохімічного виробництва.
Втім «коріння» цех має набагато довше, адже свій родовід веде від енергетичного цеху криворізького коксохімічного заводу, згодом КХВ. У 1997 році після організаційних змін цех змінив назву на ЦОРЕО. А от його основна функція залишилася незмінною: безперебійне забезпечення електроенергією усіх цехів КХВ.
ЦОРЕО фактично «годує» усе, що рухається, пересувається і виготовляє кокс на коксохімі. Без електроенергії потужне обладнання зупинилося б назавжди. Навіть коли комплекси батарей були переведені на «гарячу консервацію», роботи у працівників цеху менше не стало. Тому що електроенергія потрібна коксохіму і тоді, коли обладнання не працює на повну, адже воно живе і потребує живлення, незважаючи на вимушену фазу «сну».
«Ми отримуємо електроенергію від зовнішніх електромереж, за допомогою трансформаторів перетворюємо її на потрібну нам «дозу» і передаємо безпосередньо цехам, – розповідає начальник ЦОРЕО Юрій Диннік. – Крім того, обслуговуємо та ремонтуємо електрообладнання, залучене у виробництві коксу. Цех складається з чотирьох дільниць: мереж і підстанцій, електротехнічної лабораторії, електроремонтної та спеціалізованої дільниці з ремонту основного коксохімічного обладнання».
Колектив цеху здебільшого жіночий. Справжні господині вдома, вони й в цеху все тримають у взірцевому порядку. Не відстає й чоловіча частина цеху. Зараз троє працівників ЦОРЕО боронять країну у лавах ЗСУ, і весь цех за них переживає. А ще майже кожен працівник або працівниця волонтерять.
«Нам всім непросто, але саме робота і є моїм порятунком, – розповідає начальник зміни Наталя Волошина. – Сумую за робочою атмосферою, яка була, коли завод працював за звичайним графіком, і вірю, що скоро все повернеться. Та й вдома намагаюся не сидіти склавши руки. Біля мене у школі плетуть сітки для наших захисників, тож теж долучаюся до цього корисного процесу. Ювілей цеху ми відзначили не так, як хотілося б, звісно, війна… Але зараз для нас найголовніше свято – Перемога. Ми всі чекаємо на неї».
Постійно на ногах і під напругою, жартуючи так говорить про свою роботу електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування Галина Слюзар. «Дуже люблю свій колектив, адже ми наче одна родина. Знаю, що тут мене завжди підтримають та допоможуть. Робота в нас відповідальна, бо від неї залежить не лише якісна робота обладнання, а й життя та здоров’я працівників заводу. Коли потрібно виконати ремонт чи ревізію електроустаткування, то саме ми робимо місце роботи для ремонтного персоналу «електробезпечним». Я в цеху не один десяток років, за цей час багато чого змінилося. На власні очі бачу, як розвивається цех, а разом з ним і ми. І цей прогресивний рух мені дуже імпонує», – говорить Галина.
25 років для людини – розквіт, молодість, коли попереду ще багато подій, перемог та досягнень. «Я вірю в наш цех, в наших людей, в наше підприємство, в нашу Перемогу на всіх фронтах. Адже на передовій – хлопці з мого цеху, я знаю, що вони не підведуть, – говорить начальник ЦОРЕО Юрій Диннік. – В цеху працює надійна команда, з нею ми вже не один рік поспіль поряд, тож перевірені часом. Щиро сподіваюсь, що наступний день народження цеху ми зустрічатимемо по-іншому, по-святковому і в мирній країні!»
В цеху металоконструкцій Ливарно-механічного заводу поповнення – новий зварювальний робот-маніпулятор.
В електрозварника Олександра Тинка досвід у зварювальній справі великий – 22 роки. За цей час йому довелося виконувати різні найскладніші завдання та працювати з різними напарниками. А нещодавно таким напарником Олександру став… зварювальний робот-маніпулятор. Тинок, посміхаючись, називає його «третьою рукою», настільки органічно «помічник» слухається зварника і допомагає йому у роботі. А ще робот у прямому сенсі береже здоров’я працівника.
«Серед завдань, які цех має виконувати, доволі часто та у значних обсягах є ремонт та наплавлення роторів для обладнання гірників, – говорить змінний майстер ЦМК Олександр Карелін. – Ротори швидко зношуються, бо працюють інтенсивно та в дуже шкідливих умовах. А от щоб його відремонтувати, наплавити, потрібно робити зварювання практично всередині самої запчастини. І найбільше дістається руці зварника, яка тримає зварювальний апарат, бо на неї діють високі температури. На очі впливає яскраве світло та ще й частки металевого пилу, що відлітають у процесі. Здоров’я працівників завжди у пріоритеті, тому керівництво заводу та цеху перейнялося розв’язанням цієї проблеми. Вихід ми «підгледіли» на «Азовсталі». Там вже тоді використовували спеціального зварного робота-маніпулятора».
Тепер цей красень доєднався до парку обладнання ЦМК та став надійним напарником електрозварника (бригадира) Олександра Тинка. Коли обладнання придбали, то довелося повчитися на ньому працювати, розповідає бригадир. «Мені подобається розвиватися. Нове обладнання – це рух вперед, тому не вагаючись вирішив опанувати нового робота. Тепер я в складні для доступу місця деталі не лізу. Всі роботи виконує робот-маніпулятор. Він, до речі, мені нагадує руку. Моє завдання – лише правильно ним керувати: обрати відповідну програму і слідкувати за роботою. Робити це нескладно, адже робот запрограмований. Якщо щось піде не так, то робот зупиняється, дбає про свою та мою безпеку. Відверто кажучи, новий «напарник» зварює класно!»
Та це не єдиний плюс зварювального робота. Завдяки йому пришвидшилися й терміни наплавлення та зварювання роторів. Якщо раніше робота з відновлення одного ротору двома зварниками тривала близько 40 годин, то зараз Олександр за допомогою свого «напарника» з цим завданням можуть впоратися за 24 години. І як довела практика, досвід зварника у поєднанні з можливостями робота гарантують якість роботи на всі 100 відсотків!
1 жовтня виповнилося 55 років цеху підготовки составів сталеплавильного департаменту. До 2011 року вся виплавлена в «АрселорМіттал Кривий Ріг» сталь розливалася у форми-виливниці. З часу виникнення на підприємстві сталеплавильного виробництва у сталеплавильних цехах працювали спеціальні дільниці для очищення форм та підготовки залізничних составів, що звались дворами виливниць. Своєчасна та якісна підготовка до розливання сталі стала важливою складовою стабільної роботи підприємства, і в 1967 році на заводі створили окремий підрозділ – цех підготовки составів.
Як і багато років тому, працівники цеху ведуть два основних процеси – підготовку виливниць, піддонів та формування составів, і роздягання сталевих злитків. З моменту пуску першої машини безперервного лиття заготовок частка сталі, розлитої у виливниці, зменшується з кожним роком. Але цех і зараз залишається важливою ланкою виробництва, адже, наприклад, у довоєнному 2021 році таким способом було розлито близько 1,8 млн тонн, що становить більш ніж третину всієї виробленої сталі.
Зараз не найкращий час для святкування ювілеїв. Йде війна. Комбінат працює не на повну потужність. Вся сталь поки що розливається безперервним способом. Але працівники ЦПС впевнені, що зі збільшенням обсягів виробництва (особливо після Перемоги) підприємству знадобиться багато підготовлених составів з виливницями – і тоді закипить робота. Тому ювіляри не чекають цього моменту, склавши руки. Вони вдосконалюють обладнання, поліпшують побутові умови, допомагають захисникам. А 24 працівники ЦПС здобувають нашу Перемогу зі зброєю в руках.
«Цех поки стоїть, але з 24 лютого ми багато зробили, – розповідає начальник ЦПС Євген Прохода. – Наприклад, разом з колегами з ЦРМО-4 відремонтували декілька кранів. Крани виконують величезну роботу з роздягання злитків, беруть участь у формуванні составів, очищенні виливниць. Без кранів нам ніяк не можна. Адже виливниця – важка штука, чавунна. Деякі з них важать 12,8 тонни, а маса піддонів під них – 5 тонн. Саме з таких форм виходять 14-тонні злитки. Руками таке не потягаєш. У відділенні роздягання злитків № 3 замінені підкранові рейки – це дасть змогу людям працювати швидше та безпечніше. Я назвав лише невелику частку зробленого. Все обладнання підтримуємо у належному стані. Можемо почати хоч зараз! Щодо побутових умов, то власними силами ми відремонтували чотири кімнати відпочинку, замінили системи опалення в гардеробних, тобто до зими підготувалися, люди будуть у теплі».
З перших днів війни працівники цеху організували допомогу своїм колегам, які зараз захищають країну. В цеху збирають кошти. Вже закупили та доставили воїнам спорядження, взуття, інструменти. «Зараз ми повинні добре підготувати наших хлопців до зими, – продовжує начальник цеху. – Першочергове завдання – придбати та доправити їм термобілизну. На решту купимо термошкарпетки та рукавички. Піклуватися одне про одного – це найкраща цехова традиція. А традиції ми бережемо».
В цеху дуже скучили за виробничими процесами, за справжньою роботою, за гарячими сталевими злитками, які треба звільнити від виливниць та доправити на блюмінг. Дійсно, величезні злитки кольору вогню – то вражаюче видовище! Люди не втрачають оптимізму та вірять, що незабаром цех увімкнеться на повну.
Дмитро Манко, слюсар-ремонтник ЦПС:
– Зараз всім дуже нелегко. Більшість часу ми на простої. Відповідно і зарплата відчутно зменшилася. Але без надії немає сенсу жити. Тож віримо, що скоро треба буде багато металу, все закрутиться, завертиться, запрацює. Коли викликають на роботу, зайнятися є чим. Саме зараз ремонтуємо бойлерну. То лише ледарям нема чого робити. Поздоровляю всіх нас з днем народження цеху. Все буде добре».
Нагрудний знак «За заслуги перед містом» 3 ступеня став третьою значною нагородою для голови ветеранської організації «АрселорМіттал Кривий Ріг»Володимира Зайця. Але сам він вважає, що це заслужена відзнака роботи всього ветеранського активу нашого підприємства.
Володимир Лукіч бережно тримає в руках футляр з нагородою. Минулого тижня він її отримав у міськвиконкомі під час урочистостей з нагоди Дня людей похилого віку. Ветеран відзначив, що йому було дуже приємно отримувати цей «орден», адже за ним стоїть велика організаторська робота всієї Ради ветеранів. Бо ветеранська організація нашого підприємства є однією з найбільших у місті та регіоні – вона налічує понад 19 тисяч осіб.
«Роботи у нас завжди було багато, а зараз й поготів. Наші ветерани активно займаються волонтерською діяльністю: плетуть маскувальні сітки, плетуть теплий одяг, формують продуктові заготовки для захисників тощо. Так вони роблять свій внесок до прискорення перемоги, – говорить Володимир Заяць.
Ветеран додає, що свого часу наші ветерани-фронтовики активно вели просвітницьку, патріотичну роботою – розповідали молоді про важкі роки війни. Зараз нашій країні у кривавих боях знову доводиться виборювати своє право на життя та волю. А на полі бою – більшість саме тих вже дорослих хлопців та дівчат, до яких колись приходили наші ветерани. «Та й звичайні життєві питання ветеранської організації також вирішуються щодня – до нас звертаються колишні працівники комбінату для вирішення комунальних, юридичних проблем, організації соціальної, медичної допомог», – каже Володимир Лукич.
Володимир Заяць пропрацював на підприємстві 34 роки. Був машиністом тепловозу в ЗЦ № 2, машиністом-інструктором, а згодом навчав молодь своїй професії на відповідних курсах. За робітничі заслуги Володимир Заяць нагороджений вищою відзнакою підприємства «Честь та гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Коли у 2005 році Володимир Лукіч пішов на пенсію, організаторські здібності і вміння працювати з людьми згодилися йому на посаді голови ветеранської організації нашого підприємства. Це окрема та насичена багатьма подіями сторінка в його житті. За досягнення у цій справі Володимиру Зайцю було присвоєне звання «Почесний ветеран України». Тепер до нагород додався і криворізький «орден».
«Зараз уся країна бореться із загарбниками за власну свободу і незалежність, право людей бути вільними і мирно жити на своїй землі. Тому ми, ветерани підприємства, будемо і далі робити усе можливе, щоб якнайскоріше наблизити цю переможну мить», – каже Володимир Заяць.
