«АрселорМіттал Кривий Ріг», на жаль, знову має привід для скорботи. Захищаючи Україну загинув барильєтниккоксового цеху № 1 коксохімічного виробництва Володимир Могильовський.
Володимира призвали до лав армії на другий день від початку повномасштабного вторгнення ворога – 25 лютого. Він без вагань пішов захищати країну, рідну домівку, родину і всі сили віддавав для того, щоб гідно протистояти ворогу. Під час бойових дій у Донецькій області Володимир Могильовський отримав несумісні з життям поранення, 23 вересня його серце зупинилося.
Старший майстер газового господарства коксового цеху Андрій Золотарьов розповів: «Володимир прийшов до нашу цеху 5 років тому. Одразу було помітно, що йому можна довірити найскладніші та найвідповідальніші завдання. Як барильєтник, він відповідав за стан газовідвідної арматури коксових батарей. Можу сказати, що на його ділянці завжди панував армійський порядок. І не дивно, адже Володимир мав бойовий досвід в АТО. Його любили і поважали в цеху. Душа компанії – таким він був. Він завжди був у гарному настрої і підтримував тих, кому складно. Тому коли біда знову прийшла в Україну, він став на захист рідної країни без вагань. Ми втратили колегу, друга, а родина хорошого батька і чоловіка. Ми завжди його пам’ятатимемо», – сказав Андрій Золотарьов.
У Володимира залишились дружина і 8-річний син.
Увесь колектив підприємства, колеги, друзі глибоко співчувають утраті.
Наші герої завжди залишатимуться в наших серцях і пам’яті.
З 1 жовтняза межами населених пунктів водії автотранспорту в будь-який час доби мають вмикати денні ходові вогні або ближнє світло фар.
Це вимога Правил дорожнього руху, яка щорічно діє з початку жовтня до першого травня. Її мета – підвищити безпеку дорожнього руху, адже в холодну пору року світловий день скорочується, а на дорогах не завжди є достатня видимість через опади чи тумани.
Вмикати світло на трасі треба обов’язково, бо у разі порушення передбачено штраф у розмірі від 425 до 510 грн. Але усі розуміють: штрафи стримують, але життя дорожче!
Нагадаємо, що на території «АрселорМіттал Кривий Ріг» їздити зі увімкненим світлом треба постійно протягом всього року. Це запобігає ДТП на промислових територіях в умовах працюючого виробництва.
Швидкісний режим на підприємстві за часи війни не змінився і складає не швидше 50 км/г, а на окремих дільницях, де є відповідні знаки, швидкість не повинна перевищувати 30 км/г. На територіях цехів треба рухатися не швидше ніж 10 км/г.
«Також водіям треба пам’ятати, що з літа у більш ніж 20 містах України (зокрема і в Кривому Розі) відновила роботу система контролю швидкості, – говорить Сергій Лук’яненко, начальник відділу безпеки руху на транспорті управління транспортного департаменту. – Зі стратегічною метою вона була вимкнена на початку війни, але зараз знову працює, адже перевищення швидкості залишається одною з причин ДТП із травмованими та загиблими».
Фахівці з безпеки підприємства нагадують і про правила переїзду залізничних переїздів. На нашому підприємстві їх 252. Вони обладнані дорожніми знаками, світлофорами, автоматичними регулювальниками. Для того, щоб водії їх краще бачили, протягом літа та початку осені територія переїздів систематично очищувалася від чагарників та високої трави.
«Ще трохи, і погода почне погіршуватися, – продовжує Сергій Лук’яненко. – День скорочуватиметься, на видимість почнуть впливати й тумани. Тож водіям вже зараз треба перевірити технічний стан автомобілів, протитуманні фари, «перевзути» авто, коли похолоднішає. А пішоходам варто не забувати про світловідбивні елементи на одязі. Тим, хто за кермом, слід враховувати і листопад, адже вологе, слизьке листя на дорогах може стати причиною заносу автомобіля. Тож бережіть себе і інших учасників дорожнього руху».
Творча людина, фахівець своєї справи, а ще – душа компанії з чудовим почуттям гумору, свого часу Олег Волошин навіть був капітаном команди КВК від доменного цеху № 1, де працював електромонтером з ремонту та обслуговування електроустаткування 6 розряду.
Він писав вірші та складав пісні. Його слухачами переважно були друзі та колеги. Жодна подія в цеху не залишалася поза увагою Олега, він одразу перекладав все на віршовані рядки: деякі на злобу дня, деякі – з гумором. Колеги кажуть, що із будь-якої ситуації Олег міг знайти правильний вихід і завжди залишався оптимістом. Цим він заряджав інших, адже вважав, що гарні емоції потрібні і у роботі, і у звичайному житті.
«На підприємство ми з ним влаштувалися в один день в 1999 році. Він був талановитою та креативною людиною, і це дуже відчувалося у роботі. Олег був гарним спеціалістом і добре розумівся на всіх електронюансах доменної справи. Багато вчився, йому взагалі все було цікаво», – згадує Євген Віноградов, заступник начальника з електрообладнання доменного цеху № 1.
На війну Олег Волошин був призваний з початку війни – із першого березня цього року. На фронті був кулеметником-стрільцем окремої механізованої бригади. У боях із захисту України виявляв стійкість та мужність.
Життя Олега Волошина перервалося 21 вересня поблизу Соледара Донецької області.
У нього залишилася дружина та двійко синів.
Колектив підприємства, колеги по цеху, друзі та рідні завжди пам’ятатимуть Героя!
17 вересня працівники рятувальних служб та підрозділів України відзначили своє професійне свято. Багато хто з них в цей день виконував рятувальні роботи з ліквідації наслідків обстрілів і ракетних ударів. Серед них і бійці 4-го Державного пожежно-рятувального загону, який базується на нашому підприємстві і захищає нас від пожеж та аварій.
Заступник начальника 4 ДПРЗ Тарас Пинило розповів, що з початком війни підрозділи загону переведено на посилений режим несіння служби. За цей час рятувальники декілька разів брали участь у ліквідації наслідків ракетних ударів у нашій області.
«Наші пожежні частини гасили пожежу, яка виникла внаслідок ворожого удару по нафтобазі у Довгинцівському районі, – розповідає Тарас Пинило. – Також допомагали відкачувати воду мешканцям Інгулецького та Центрально-Міського районів після влучання ракети та пошкодження дамби на Карачунівському водосховищі. Ми готові ліквідовувати наслідки обстрілів. Також у нас є можливість здійснювати радіаційний контроль, ідентифікувати боєприпаси та їх елементи, проводити дегазацію під час враження хімічними речовинами. Наш девіз «Запобігти. Врятувати. Допомогти» актуальний і в мирний час, і в воєнний».
«Велику увагу також ми приділяємо профілактиці та запобіганню виникнення надзвичайних ситуацій, – продовжив Тарас, – тобто інформуванню працівників, перевірці стану об’єктів тощо. Але завжди готові врятувати людей та обладнання, ліквідувати наслідки. Наприклад, влітку минулого року наші підрозділи швидко загасили пожежу на дробильній фабриці, у січні цього року ліквідували пожежу у одному з боксів автотранспортного управління, а у лютому, перед початком війни, миттєво прибули на комплекс машин безперервного лиття заготовок, де виникло займання внаслідок короткого замикання, і швидко загасили вогонь, врятувавши людей та дуже коштовне виробниче обладнання».
Для ліквідації пожеж та інших надзвичайних ситуацій, порятунку людей у рятувальників 4 ДПРЗ є дев’ять пожежних машин, які оснащені засобами пожежогасіння та обладнанням для порятунку. Ці машини та інше обладнання загону, а також споруди для дислокації бійців та техніки знаходяться на балансі нашого підприємства. Для ефективної роботи рятувальників підприємство забезпечує утримання та оновлення матеріально-технічної бази рятувальників, тобто купує для них нові машини, обладнання, спеціальні засоби індивідуального захисту тощо.
«Дякуючи «АрселорМіттал», минулого року на бойове чергування став новенький сучасний пожежно-рятувальний автомобіль MAN, – говорить Тарас Пинило. – Техніка – ураган! Швидкий, маневрений, зручний, комфортний для людей і дуже ефективний в роботі. У нас й інші авто на рівні, але цей – щось неймовірне. А у поточному році, незважаючи на складні часи, комбінат закупив та передав нам 25 новеньких апаратів захисту на стислому повітрі для рятувальних робіт у задимлених приміщеннях, костюми хімзахисту та 96 надсучасних захисних шоломів. Вони пройшли випробування на пожежі і можна зробити висновок – ступінь захисту дуже високий.
Треба додати, що у запобіганні надзвичайним ситуаціям та їх ліквідації нам допомагають працівники підприємства. Разом з відділом пожежної безпеки підприємства на чолі з Андрієм Сердечним ми організовуємо протипожежні навчання в цехах із залученням їх працівників, а також медичної та газорятувальної служб підприємства, яка нам ще й допомагає з технічним обслуговуванням газозахисної апаратури. Автотранспортне управління допомагає з ремонтами авто. Ми всі разом працюємо над тим щоб зберегти майно підприємства та життя його працівників».
Начальник 4 ДПРЗ Олексій Діброва:
– Дорогі мої колеги-рятувальники. Вітаю кожного з вас із нашим святом! Бажаю здоров’я, наснаги до роботи, Перемоги, Миру вам і вашим родинам!
9 вересня, захищаючи Україну від російської агресії, загинув працівник нашого підприємства, Денис Савицький. Він був мобілізований у березні 2022 року, командував стрілецьким відділенням, яке захищало Донецький напрямок. Під час ворожого обстрілу сержант ЗСУ Денис Савицький отримав поранення, несумісне з життям.
На підприємстві Денис працював міксеровим конвертерного цеху, займався доставкою чавуну з міксерного до конвертерного відділення. Колеги по цеху згадують його як сумлінного працівника, який завжди відповідально ставився до роботи, своєчасно та якісно виконував виробничі завдання, готовий був прийти на допомогу.
«Ми дуже засмучені звісткою про загибель Дениса, – говорить в.о. заступника начальника конвертерного цеху Сергій Лапій. – Він працював у нас з 2018 року. Краще за мене про нього розповів би його товариш та колега, який теж зараз воює. А я серед позитивних якостей Савицького хочу відзначити працьовитість, принциповість та неймовірне почуття справедливості до себе та оточуючих».
Ми глибоко сумуємо з приводу загибелі сержанта Дениса Савицького. Щирі співчуття рідним та близьким героя.
Це фото вірша, написаного на аркуші паперу від звичайного зошита, «Металургу» передав наш колега, працівник підприємства із позивним Лєший, який зараз боронить Україну.
На початку війни Лєший (за зрозумілих причин справжнє ім’я ми не публікуємо) добровольцем записався до Тероборони, тому що вважає, якщо маєш військові навички, то вони обов’язково мають стати в нагоді там, де це зараз дуже потрібно.
«Саме тому і пішов захищати рідну землю. До речі, там, де я зараз воюю, багато працівників нашого підприємства. Ми усі передаємо привіт нашім колегам. Ви стоїте на передовій трудового фронту. А ми налаштовані на те, щоб якнайскоріше вигнати окупантів – подалі від нашого міста і з України загалом», – говорить Лєший.
Вірші він пише давно. В них – емоції від побаченого, пережитого. Зараз рядки складати доводиться між бойовими діями, записує їх ручкою, на аркуші учнівського паперу. З початку війни віршів вже назбиралося багато, але зошит з ними, на жаль, згорів. Втім, Лєший каже, що не сумує над цим. «Все можна відновити, головне зараз визволити нашу країну, – каже він. – А потім буде і творчість і звичайна робота – налагоджувати та відбудовувати зруйноване. Слава Україні!»
Готували нас доцільно, Щоб стріляли ми прицільно, Щоб ішла про Кривбас слава І до ворога дістала.
І щоб ворог нас боявся І над нами не сміявся, Щоб тікав звідсіль і всюди, Криворіжці – сильні люди!
