Категорії
Новини

Щоб свята емоційно не штормили

Попереду зимові свята. На них дуже чекають, і трохи бояться, адже підготовка до них – це пік накопичення турбот та клопоту: купити подарунки, прибратися, приготувати, зустріти, пригостити, організувати, провести. Уффф! Це одні з найнапруженіших днів у році. Психологиня «АрселорМіттал Кривий Ріг» дає поради як зарадити стресу від підготовки та по-справжньому насолодитися магією свят.

«Свято наближається», – чуємо ми звідусюди, «підхоплюємо» різдвяно-новорічний настрій у магазинах, заглядаємося на ялинкові прикраси. Із соцмереж розуміємо, що до свята на сто відсотків вже готові усі навкруги, крім тебе. Здається, що тобі треба скоріш усіх наздоганяти.

Закривши очі ми вже уявляємо ідеальну картинку, коли вдома все блищить від чистоти та святкового оздоблення, стіл «ломиться» від ласощів, подарунки гіркою чекають під ялинкою, а родина усміхнена та задоволена. Та відкривши очі, розуміємо, що все це саме не зробиться. На підготовку потрібні час, сили та чималі кошти. А зараз ситуацію ще й корегують тривалі відключення світла, загрози обстрілів і накопичена втома за рік. Очікування ідеального не збігається з реальністю, і замість гарного настрою приходить психологічне напруження – голова зайнята думками, як подолати ці проблеми, бо свята ж, наближаються.

«Підніміть руку, кому знайома така ситуація? Коли очікування не збігаються з реальністю, а ідеальна картинка, «як у інших», ще й тисне на вас психологічно, викликаючи провину, що ви не такі, як усі. Виникає внутрішній тиск, думка, що нам треба постаратися за будь-яких обставин, хоча емоційно ми вже на межі. От саме цього робити й не треба. Свято не має бути ідеальним, як картинка у рекламі, це не марафон досягнень, і завищені вимоги до себе тут ні до чого. Дозволимо собі зробити просто комфортні свята», – говорить психологиня підприємства Олена Шевчук.

Для профілактики святкового стресу психологиня радить не порівнювати себе з іншими, тим більше не рівнятися на ідеальні картинки соцмереж.

Сплануйте бюджет, щоб не залишитися з пустим гаманцем після свят, і від цього не отримати додатковий стрес. Треба завчасно прорахувати витрати на подарунки та святкові посиденьки. Корисний лайфгак – подарунки не мають бути коштовними, часто листівка, малюнок або якась річ, зроблена власноруч, викликає більше приємних емоцій, ніж придбане задорого.

Сплануйте все завчасно, складіть перелік справ та обов’язків, які треба виконати до свят, та розподіліть їх між членами родини. Це і приємне залучення до справ найрідніших, і виховання відповідальності у дітей, і цінування результату, адже це зробив Я.

Навіть якщо свята ви зустрічаєте наодинці, це не означає, що на самоті. Потіште себе чимось приємним, потурбуйтеся про себе. А якщо є потреба у спілкуванні, інтернет вам у поміч, головне, щоб світло було! 

Не проводьте увесь час на кухні, щоб ввечері вам вже нічого не хотілося. Легкі закуски, оригінальні салати та гаряче зроблять ваш вечір. Це ще й гарантія того, що у холодильнику нічого не пропаде, коли вимкнуть електроенергію. Головне  не потрібно нервувати, якщо щось із запланованого не вдається зробити. Адже свято – це не про досконалість, а про радісні моменти з тими, кого ти любиш, про атмосферу любові та затишку, які ви створюєте навколо себе.

Фото з відкритих джерел.

Категорії
Новини

За Україну віддав життя Олександр Остапенко

Бойовий медик механізованого батальйону Олександр Остапенко, який не раз рятував людські життя, сам загинув під час ведення бойових дій у Курській області ще у жовтні минулого року. Про його загибель стало відомо тільки зараз.

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олександр Остапенко працював різальником (бригадиром) гарячого металу в СПЦ № 1. До лав ЗСУ він доєднався 3 березня 2022 року. Воював на курському напрямку. 7 жовтня 2024 року рідні Олександра отримали звістку, що він пропав безвісти. А 5 грудня 2025 року за ДНК-тестом визначили, що, на жаль, захисник Олександр Остапенко загинув.

«В СПЦ № 1 Олександр починав з посади прибиральника гарячого металу. Колеги згадують, що він одразу відзначався надзвичайною зібраністю у справах, серйозним ставленням до роботи, відповідальністю, відмінними організаторськими здібностями, – говорить Сергій Рижков, старший майстер основної виробничої дільниці СПЦ № 1. – Він став бригадиром різальників гарячого металу, керував колективом прокатників. У нього у підпорядкуванні знаходилися понад десяток різальників гарячого металу, операторів постів дільниці прибирання: холодильників, ножиць, лінії пакування тощо. Олександр вміло керував процесами, був привітним, кмітливим, готовим допомогти, підтримати. Важко усвідомлювати, що Олександра вже немає з нами. Ми втратили чудового колегу та товариша. Без батька залишилися син та донька. Вічна пам’ять Олександру».

Підприємство висловлює щире співчуття родині Олександра Остапенка.

Герої не вмирають!

Категорії
Новини

У боротьбі з російською агресією загинув працівник енергетичного департаменту Олександр Петренюк

14 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання загинув солдат, стрілець механізованого батальйону Олександр Петренюк. Трагедія сталася поблизу населеного пункту Селезнівка Краматорського району Донецької області. До призову на військову службу у березні 2025 року Олександр працював електромонтером електрокущового цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Старший майстер ЕКЦ Олексій Саприкін працював поруч з захисником. «Олександр ремонтував електроустаткування теплоелектроцентралей, кисневого виробництва, доменного цеху № 1 та інших цехів підприємства. Електродвигуни, кабельні лінії, турбогенератори та багато іншого. Він добре знався на своїй справі, виконував завдання швидко та з дотриманням всіх правил безпечної роботи. Ремонтував якісно, ділився своїм досвідом, завжди був готовий допомогти, підказати, порадити. Олександр був спокійною, врівноваженою людиною, що допомагало у складній роботі з підвищеним рівнем небезпеки, і його спокій передавався колегам, які поважали його. Звістка про загибель Олександра Петренюка дуже засмутила тих, хто працював разом з ним. Ми втратили висококласного працівника, товариша, чудову людину».

Щира подяка та вічна пам’ять нашому колезі-захисникові. Висловлюємо співчуття рідним, близьким та колегам загиблого воїна.

Категорії
Наші люди

Локомотив без стереотипів

Відтепер в «АрселорМіттал Кривий Ріг» серед помічників машиніста тепловоза – жінки.


У 2025 році на підприємстві вперше почали працевлаштовувати та навчати дівчат на професію «Помічник машиніста тепловоза». Це професія, у якій історично раніше працювали виключно чоловіки. Але сьогодення підштовхує нас до нових рішень і «АрселорМіттал Кривий Ріг» відкрило двері для жінок, які готові освоїти цю відповідальну роботу.

«Українки сьогодні — це жінки, які керують підприємствами, воюють, волонтерять і, звісно, можуть працювати на залізниці не гірше, ніж чоловіки. Тому ми вирішили: якщо є бажання — ми дамо можливість. – говорить Каріна Єрмолаєва, кураторка проєкту, фахівчиня з підбору персоналу «АрселорМіттал Кривий Ріг». – Головне — працевлаштування жінок на таку професію став сигналом: у нашій галузі більше немає «закритих» професій для жінок. За півроку дівчата, а це Анастасія Хомук, Лариса Лаптєва та Ірина Травкіна опанують теорію та почнуть навчатися працювати на локомотивах під наглядом наставників – досвідчених залізничників ЗЦ № 2».

Щасливий 552

Хвилювання у Анастасії не було. Під час першого, ознайомчого дня навчання у залізничному цеху № 2 вона «літала» по тепловозу, як торпеда. Їй все хотілося побачити, зрозуміти як воно працює. Ще не знаючи що й до чого, їй вже хотілося ставати до роботи та відправлятися у зміну.

«Кабінетна робота, то не моє. Мені треба, щоб я завжди була у русі, у вирі подій, щоб картинка перед очима постійно змінювалася. Я люблю спілкуватися і завжди заглядалася на поїзди. Коли я тільки прийшла працевлаштовуватися в «АрселорМіттал Кривий Ріг», професію помічниці машиніста тепловоза я одразу «вихопила очима» серед багатьох інших. А після екскурсії до ЗЦ № 2, де я побачила, як працюють залізничники, я остаточно впевнилась, що хочу працювати саме тут. Зараз цю професію я опановую на локомотиві під номером 552. Для мене він став щасливим», – розповідає учасниця проєкту Анастасія Хомук.

Як видобувається залізна руда та які стадії обробки вона проходить Анастасія знає не з чиїхось слів, а з власного досвіду, адже до цього вона тривалий час працювала на промислових підприємствах Криворіжжя. Анастасія 17 років була стовбуровою

cигналісткою на шахти «Родіна», яка зараз називається «Криворізька». У складі підрядної організації вона працювала дозувальницею гарячого повертання на аглофабриці нашого підприємства. Та їй хотілося стабільності, тому і пришла працевлаштовуватися до «АрселорМіттал Кривий Ріг». І залізнична мрія Анастасії нарешті здійснилася.

«Участь у проєкті стала моїм квитком у залізничну сферу. Уявіть, я їду на тепловозі, з вітерцем, як королева (сміється). Якщо чесно, навчатися важко. Велика кількість документації, усілякі схеми, процеси тощо. Але, коли починається практика – красота, мені ці-ка-во-о! Мої наставники – помічник машиніста тепловоза Владислав Пітора та машиніст тепловоза Олександр Закритний мені у всьому допомагають. За два місяці навчання я вже розуміюся на професії, в охороні праці, правилах залізничних перевезень, у командній роботі, адже залізниця, то цілий світ з багатьма професіями. А ще, я вже орієнтуюсь, де ми їдемо, бо територія підприємства – це місто у місті. Можу сказати, що я знайшла свою справу. Можливо для когось і не звичну, але для мене – цілком нормальну. Іншим, хто зараз знаходиться у пошуку роботи, я побажала б теж спробувати свої сили у різних справах. А раптом це ваша робота, і ви її нарешті знайшли!»

Анастасія Хомук та Владислав Пітора

За детальною інформацією, щодо умов проєкту та працевлаштування, звертайтесь до кураторки проєкту – Каріни Єрмолаєвой, тел. – 097 444 03 29,

karina.yermolaeva@arcelormittal.com

Або звертатися за адресою: 3-тя дільниця, будівля університету, каб. 205.

Категорії
Наші люди

Людина року та її барабани

Сьогодні була непроста зміна. Оксана приїхала додому. Він зустрічав її на порозі, як завжди, її генерал. Оксана усміхнулася і поклала зморену руку йому на голову. Потім рука опустилася на спину, а далі – пухнастий хвостик. Котик радісно та ніжно мурчав свою вітальну пісеньку. Генералом вона називала його давно, і це не ім’я, а скоріш статус. Він – улюбленець родини, поважний, але лагідний, а ще – психотерапевт, який миттєво знімає стрес, усуває втому. А знімати є що, бо Оксана Дворенкова – бригадирка слюсарів-ремонтників, а це непроста робота.

Щорічно гірничий департамент визначає найкращих працівників та працівниць які отримують почесне звання «Людина року», а їх портрети – на алеї слави ГД. Оксана серед них. Вона разом з колегами ремонтує барабани. Не ті, на яких відбивають ритм, а барабани сепараторів. Саме ці барабани – основне устаткування на завершальній стадії збагачення залізної руди та отримання основного продукту ГД – залізорудного концентрату. Тож справність барабанів – невід’ємна складова успішної роботи рудозбагачувальної фабрики № 1, на якій трудиться бригадирка Дворенкова, та гірничого департаменту взагалі. Вона – серед найдосвідченіших слюсарів, та ще й організовує ремонтні роботи, керує ними, але так було не завжди.

Вона прийшла на фабрику майже 30 років тому, і опановувала професію із самого початку. «Взагалі-то я вчилася на швачку, хотіла бути нею з дитинства. А після училища пішла працювати швачкою на взуттєву фабрику, – каже Оксана Дворенкова. – Але буремні дев’яності внесли корективи. З’явилася родина, дитина, виникла потреба шукати іншу роботу, щоб забезпечувати сім’ю. Мій чоловік працював на нашій дробильній фабриці і підказав, що на РЗФ-1 є місця слюсарів-ремонтників. Я ніколи до цього не мала справ з ремонтами устаткування, домашню техніку ремонтував саме чоловік, але цікавість до того була, і я частенько повертала свого допитливого носика: «А що там? Що поламалося? Як з цим бути?» Тож вирішали спробувати».

Оксана розповіла, що спочатку обклеювала барабани гумою, яка захищає корпус від пошкоджень. І поступово її почали залучати до справжніх ремонтів. Виявляється барабан сепаратора – це не просто циліндр, який обертається. Усередині це складний вузол з шестернями, іншими деталями та багатьма магнітами, до яких власне й прилипають часточки концентрату. І ці магніти мають своє місце та розміщуються у певному порядку. Тож ремонтувати такі складні штуки дуже непросто. Але бажання допомогло нашій героїні вивчити ту складну науку. А згодом її, як досвідчену та відповідальну працівницю, призначили бригадиркою.

«Відчуваю, що я саме там, де маю бути. На своєму місці, – говорить Оксана. – У мене цікава робота. Барабани різних модифікацій, поломки також різні, тож досвід досвідом, а весь час доводиться розвиватися. Ще один плюс – наші люди. Вони неймовірні. Дуже розумний і людяний у нас механік – Денис Капустін. А слюсар-ремонтник Микола Криворучко – гарна людина і висококласний фахівець. Будь-які завдання він виконує по найвищому гатунку. Розумію, що робимо дуже важливу справу, без якої неможливе виробництво концентрату. Тож приходьте до нас працювати слюсарями-ремонтниками. Якщо не володієте професією – не біда, було б бажання. Мене свого часу навчили, і ми навчимо. Ми ж не вічні, а дуже хочеться передати наші улюблені барабани у надійні руки».

Категорії
Новини

З вдячністю – захисникам

У Палаці культури металургів святковим концертом привітали з Днем Збройних Сил України ветеранів російсько-української війни – працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Вітаючи учасників урочистостей, від імені керівництва підприємства та від себе особисто директор з корпоративних комунікацій Володимир Гайдаш подякував кожному воїну, що став на захист рідної землі та кожного з нас, ветеранам, які пройшли жорстокі випробування війною, і знов повернулися на підприємство, щоб стати економічною опорою країни. Присутні вшанували пам’ять тих, хто віддав життя за незалежність, хвилиною мовчання.

Свої найкращі номери подарували глядачам ті, кого перш за все захищають наші Збройні Сили – наше майбутнє, наші діти. Маленькі артисти вокальної студії »Нотка» співали про рідну землю, про чудову країну, у якій вони живуть, і завдяки подвигові ЗСУ можуть співати, танцювати, гратися та сміятися, спілкуватися з друзями, тобто мати дитинство. А танцюристи зразкового хореографічного ансамблю «Юність» зарядили присутніх своєю енергійною хореографією. Вдячні глядачі – наші воїни та їх родини – аплодували довго й гучно. А співачка Ольга Галайко запам’яталася чудовою піснею «Лише у нас на Україні», яку вона співала разом з глядачами, закріпивши атмосферу єднання, яка панувала у залі.

Ми також приєднуємося до привітань і побажань юних артистів та щиро дякуємо нашим Збройним Силам за наше сьогодення та майбутнє, яке вони виборюють!

Олександр Заболотній пішов добровольцем на початку повномасштабного вторгнення, був поранений, а після реабілітації повернувся на підприємство. «Гарний сьогодні був концерт. Артисти гарно танцювали та співали. Чудовий настрій».

Назару Москаленку 14 років. Він святкує разом з татом Олегом. На концерт вони приїхали з Радушного. «Тато захищав нашу країну, і я ним дуже пишаюся! Концерт мені дуже сподобався. Особливо танець малих козаків, там дуже цікавий сюжет і неочікувана кінцівка».

Інженер з ремонту залізничного цеху № 3 Ігор Хлопов прийшов на свято з дружиною. «Нам дуже сподобалося, дуже хороша ініціатива, – ділиться враженнями Ігор Хлопов. – На майбутнє хотілось би  більше подібних заходів. Нам дуже приємно зустрічатися разом. З артистів не можу когось виділити – всі талановиті, атмосфера чудова. Зі святом! Слава Україні!».