Позначка: наші люди

Категорії
Новини

Гірники націлені на майбутнє

На початку листопада відзначив 66-ту річницю свого народження гірничий департамент «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Цей підрозділ, колектив якого добуває залізну руду та збагачує її, виробляючи залізорудний концентрат, не припиняв роботу навіть у найскладніші часи на початку повномасштабного вторгнення. Департамент працює, розвивається, попри всі виклики сьогодення, і має амбіційні плани на майбутнє.

                               Люди департаменту

Найцінніший ресурс на виробництві – це працівники. Біля центральної прохідної ГД, вздовж алеї, елегантно декорованої яскравими хризантемами, розміщено портрети людей у спецодязі. Це «Алея слави» департаменту, а вздовж неї – зображення 11-х працівників, що мають звання «Людина року». Кожен з них – найкращий у своєму підрозділі. Найкращі визначаються щорічно. Зараз це Володимир Паскаль, Вячеслав Ушаков, Олександр Кузьменко, Оксана Дворенкова, Олег Голуб, Олег Цізар, Сергій Поляков, Олена Шиян, Валерій Кантицький, Володимир Гращенков таВладислав Шахін . А взагалі-то в ГД працює дуже багато чудових фахівців, відданих своїй справі. Вони є фундаментом стабільної роботи департаменту та його сталого розвитку.

Постійно триває робота, спрямована на покращення умов праці для людей. Наприклад, придбано вахтовий автомобіль «Сканія» шведського виробництва, який з комфортом та безпечно доставляє працівників рудоуправління  та ГТЦ до робочих місць. А у приміщенні адміністративно-побутового комплексу другої дільниці дробильної фабрики завершується ремонт душових та роздягалень. Закуплені та встановлюються нові зручні шафки для особистих речей.

                      Життя й здоров’я – понад усе

Охорона праці – це пріоритет № 1 у гірничому департаменті. І це не порожні слова, вони щорічно підтверджуються справами. Багато зроблено для досягнення чергового рівня корпоративних стандартів FPS з охорони праці. Наприклад, придбано та встановлено кілька вантажопідйомних механізмів на дробильних фабриках. Вони використовуються під час ремонтів устаткування. Потужний підйомний кран, вантажністю 16 тонн, встановлено у ремонтному цеху ГД. Це підвищило рівень безпеки переміщення вантажів у цехах.

Практично всі самоскиди та інші авто гірничотранспортного цеху оснащені автоматичними системами пожежогасіння, датчиками паркування та засобами, які забезпечують водіям огляд на 360 градусів навколо, що запобігає потраплянню під колеса працівників та створенню аварійних ситуацій з іншими транспортними засобами, що знаходяться у зоні руху. Також великовантажні самоскиди та автовежі оснащені сигналізацією, яка спрацьовує у випадку наближення до високовольтних ліній, а механізм блокування підняття кузова самоскида запобігає враженню електричним струмом.

Продовжується поетапна заміна даху будівлі рудозбагачувальної фабрики № 1. Замість плит перекриття встановлюються сучасні сендвіч-панелі. У цьому році відремонтовано 870 м² покрівлі, а ще 700 м² стінового огородження та вікон.  Це підвищує рівень захисту від несприятливих погодних умов та надійність перекриття будівлі. А для гірничотранспортного цеху придбано новий колесознімач. Його використання сприяє покращенню умов праці та підвищенню рівня безпеки під час монтажу-демонтажу коліс автомобілів, серед яких – колеса великовантажних самоскидів, маса яких сягає кількох тонн.

Стратегічні проєкти

Триває впровадження стратегічних проєктів, що матимуть вирішальний довготривалий вплив на діяльність гірничого департаменту і підприємства в цілому. Наймасштабніший з них – це будівництво хвостосховища Третя карта. Обов’язкова умова збагачення руди – наявність споруд для складування відходів, які гірники називають «хвостами». Нове хвостосховище – це не розкіш, а абсолютна необхідність, без цього стане виробництво, цехи не будуть працювати, а людям не буде чим платити зарплату. На це будівництво буде витрачено 180 млн доларів США. Вже побудована перша черга з трьох відсіків для приймання «хвостів». Зараз будується друга черга.

Другий стратегічний проєкт – будівництво відвалу «Степовий-2» для складування розкривних порід. Наразі роботи – на стадії завершення. А от реалізацію третього стратегічного проєкту нещодавно розпочато. Роботи тривають у кар’єрі № 3. Там заплановано змінити транспортну схему з вивозу руди. Зараз використовується циклічно-поточна технологія: руда дробиться на дробильній фабриці і транспортується на поверхню конвеєрами. Але під самою фабрикою та трактами є великі поклади руди. Щоб до них дістатися, фабрику та конвеєри буде демонтовано, замість неї працюватиме мобільний дробильний комплекс, а руда буде вивозитись з кар’єру автомобільним та залізничним транспортом. Зараз тривають роботи з будівництва залізничної станції, облаштування перевантажувальних вузлів. Буде закуплено багато техніки: самоскидів, екскаваторів, перевантажувачів тощо.

                                                                           Енергоефективність у тренді

Збагачення руди – енерговитратний процес. Дробарки, млини, конвеєри, насоси та багато іншого працює завдяки електроенергії. Зараз, коли електроенергія коштує шалених грошей і продовжує дорожчати, величезне значення має її раціональне використання. Фахівці кажуть, що трубопровідний транспорт є чи не найважливішим під час збагачення руди. Руда разом з водою рухається трубами від млинів до сепараторів, а відходи спрямовуються трубами до хвостосховищ. Ці величезні маси перекачуються потужними пульповими насосами. На рудозбагачувальних фабриках кілька старих насосів, які не можна назвати енергоефективними, замінюються на сучасні, що потребують набагато менше електроенергії.

Об’єднану насосну станцію порівнюють із серцем, яке гігантськими трубами-судинами перекачує мільйони кубометрів технічної води. Цього року там встановили ще один насос. Його робота сприятиме ефективнішому використанню, а значить, економії енергоресурсів. Також в ГД введено в експлуатацію нову підстанцію 35 кіловольт, яка оснащена сучасним енергозберігаючим устаткуванням.

             Нова техніка – нові можливості

На РЗФ-1 встановили новий вакуум-фільтр замість фільтра, який відпрацював свій ресурс. Це устаткування задіяне на останньому етапі збагачення. Саме вакуум-фільтри зневоднюють концентрат. Використання нового фільтру підвищує продуктивність. А на РЗФ-2 відремонтували вакуумпровід. На дробильній фабриці триває процес відновлення грохотів, які служать для класифікації залізної руди за крупністю. Шматки, що пройшли через сито грохота, йдуть далі, а більші за розміром повертаються на повторне дроблення. Так от, ремонт та виготовлення корпусів грохотів опанував наш Ливарно-механічний завод, який виконує багато робіт для ГД. У цехах ЛМЗ роблять чаші для дробарок, виготовляють покращені броні, металоконструкції, а нещодавно, освоїли капітальний ремонт, а фактично, виготовлення барабана сепаратора, що є надзвичайно перспективним, бо таких барабанів на РЗФ багато, і вони не вічні.

Ще один важливий транспорт ГД – залізничний. Залізничні состави вивозять руду з кар’єрів, доставляючи її на дробильну фабрику. Тягнуть вагони з рудою потужні локомотиви. Важка їхня праця, тож потребують вони ремонтів, а краще – модернізації. Ще один модернізований локомотив прийшов з Миколаєва, де йому дали нове життя. Мало що залишилося свого. Натомість, тепловоз отримав потужний бельгійський двигун, нові колісні пари, нову систему керування та ще багато нового, сучасного та надійного обладнання. А керманичі локомотива – оновлену комфортну кабіну з кондиціонером, холодильником, мікрохвильовкою, рукомийником з гарячою водою. Це вже десятий локомотив, оновлений миколаївцями для нашого ГД.

До речі, гірничотранспортний цех поповнився не лише однією «Сканією». Крім вахтового автомобіля, був придбаний ще й самоскид. Зручний, потужний, надійний та безпечний, цей самоскид залучений на будівництві та ремонті кар’єрних доріг, підвозить щебінь до місця робіт та виконує інші господарські функції. У кар’єрі 2-біс практично готовий новий водовідлив, який відкачує підземні води, що виходять на поверхню. А ще, надзвичайно потрібне придбання – новий буровий верстат.

Це далеко не повний перелік того, що зроблено в департаменті протягом останнього року. Тривають ремонти галерей, заміна майданчиків для обслуговування устаткування, благоустрій території… Всього не перелічиш. Все це вказує на те, що зусилля департаменту, людей які в ньому працюють, спрямовані не лише на виконання поточних завдань, а й на майбутнє. Отже, гірники вірять у перемогу і наближають її: одні на виробничих майданчиках, а інші – на передовій зі зброєю в руках.

Категорії
Наші люди

Походи з Барні та грибами

У справжній похід з наметом та наплічником Олена хотіла давно. Але якось не складалося.

«Туристів серед рідних, близьких, друзів у мене раніше не було. Навпаки, коли я у голос мріяла про похід, всі з оточення знизували плечима: «Нащо воно тобі? Їздь собі на море, плавай, смажся на сонечку». Мені не дуже заходив той «тюленячий» відпочинок. Але компанії у похід не було. Та одного разу моя мрія вирвалася з клітки, я знайшла групу, взяла спорядження в профкомі. Зворотного шляху не було», – почала розповідь Олена Семячкова, колишня працівниця цеху виробництва виливниць, а нині – співробітниці однієї з підрядних організацій, що виконує роботи для «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Про той похід Олена зараз згадує з усмішкою, але з першого ж дня мандрівки їй стало не до жартів.

«Компанія була чудова, керівник – досвідчений криворізький турист Антон Килимчук, але ж похід виявився аж двотижневим та ще й категорійним, тобто для досвідчених та підготовлених. А моя підготовка була не дуже, м’яко кажучи, – згадує Олена. – А ще я накупляла перед походом у Яремче на ринку сувенірів, що суттєво додало ваги рюкзаку. І в довершення взяла косметичку вагою півтора кг, яку сама вишила бісером. А ще до цього – кілька дощових днів у поході. Тож вже третього дня була на межі. Хотіла знятися з маршруту, бо до того уявляла безтурботних усміхнених людей з рюкзаками з фото та фільмів, а все виявилося набагато важче, навіть драматичніше. Але друзі допомогли перебороти відчай, і все розвиднілося. Зате я втратила 16 кг і навіть кинула палити».

Тож лайфгаки для початківців від Олени: беріть з собою лише необхідне, обирайте маршрут по силах та купляйте сувеніри вже після походу.

«Після такого випробування мені ще довго не хотілося мандрувати з наплічником. Але потім прорвало, і зараз ходжу в походи щороку по кілька разів, – каже Олена. – Я не прихильниця ставити рекорди кілометражу чи підкорювати вершини в екстремальних умовах. Головне – це чудова природа. Наприклад, найулюбленіше моє місце – це не якась вершина, а місцина під Говерлою. Там у сезон багато ягід, грибів, квітів і тиша, яка зачаровує. Поки що я подорожувала лише Україною. Так складаються обставини. Але закордонний паспорт вже є, тож перший крок зроблено».

Олена Семячкова подорожує не лише Карпатами. Географія походів значно розширилася, коли вона познайомилася з відомим криворізьким туристом, найкращим туристичним гідом України Володимиром Казаковим.

«Я зразу відчула, що ми з ним близькі за духом! – згадує Олена. – І спілкування зразу зав’язалося, наче давно одне одного знаємо. З його групами я побувала у багатьох походах. Один з них – Мошногірським кряжем, що на Черкащині. Перепади висот невеличкі, мальовничі степи, а зовсім поруч, внизу, ліси та білосніжні пляжі річки Дніпро. А головне – чудова компанія і посиденьки біля вогнища на стоянках. Знайшли їстівного гриба, який, вже порізаний на шматки, ледь вліз до десятилітрового казанка! Дуже смачною була грибна юшка!»

Як виявилося, наша героїня обожнює збирати гриби. От і завтра вона збирається по синьоніжки. Вона запевняє, що смачніших годі й шукати. А її улюблені грибні місця у зараз окупованих Олешківських пісках. Смачне хобі ніяк не заважає її походам, навпаки, доповнює їх. Майже у всіх походах її супроводжував відданий друг – песик Барні.

«Він був дуже класним, – сумно усміхається Олена. – Веселим та дисциплінованим. Проблем у походах з ним не було. Навпаки, часто біг попереду й надихав мене своєю витривалістю. На жаль, одного разу його не стало. Він прожив близько 15 років. Я дуже сумую. Але життя продовжується. Зараз у мене новий друг – песик Лео. Скоро й він стане завзятим туристом, я сподіваюся».

Олена любить тварин, і, звичайно ж, людей. Вона вже багато років здає кров, щоб рятувати людські життя. Її дуже засмучує, що зараз, особливо тоді, коли триває повномасштабна війна, коли кров надзвичайно потрібна, наша станція переливання крові якось спорожніла. Бажаючих небагато. Вона закликає всіх бажаючих, які відповідають вимогам, прийти на Криворізьку станцію за адресою вулиця Медична, 12, і здати кров: для наших поранених захисників, для всіх наших людей, яким ця кров може врятувати життя. Олена любить життя, вміє його цінувати, наповнюючи подіями, серед яких і туристичні походи.

Друзі, нагадуємо, що ми продовжуємо рубрику «Мрій та мандруй з «Металургом»!» І якщо  ви хочете поділитися розповідями та фото з подорожей, туристичними лайфгаками, телефонуйте нам: 098-488-98-21 чи 92-736 (внутрішній тел. підприємства) або пишіть – на офіційні сторінки підприємства у фейсбуці та інстаграмі за посиланням: https://facebook.com/ArcelorMittalUA та https://instagram.com/ArcelorMittal_Ua .

Ми разом створимо тревелфотосторіз, які варті кращих світових журналів і сайтів. Це може бути гірський похід, поїздка Україною чи за кордон, відпочинок на морі або у селі, оздоровлення на курорті чи екскурсія Кривим Рогом, мандрували ви вчора чи багато років тому. Пам’ятаймо, що з часом цінність вражень не зменшується, а навпаки. Тож подорожуймо разом!

Категорії
Новини

Для рятувальників авто – не розкіш…

а необхідність. В цьому впевнений начальник газорятувальної служби (ГРС) «АрселорМіттал Кривий Ріг» Сергій Леонов, бо саме швидка доставка рятувальників на місце надзвичайної ситуації – надважлива умова того, що люди будуть врятовані. Тому підприємство, попри фінансові складнощі, викликані наслідками повномасштабного вторгнення, придбало нове, сучасне авто для ГРС.

«Наша служба рятує працівників підприємства у випадку отруєння газами і не тільки. При такому отруєнні все вирішують хвилини і навіть секунди. Ми маємо висококласних фахівців, що вміють якісно надати допомогу, маємо відповідну апаратуру, наприклад, для штучної вентиляції легень, але якщо наші люди запізняться, то рятувати вже не буде кого, – пояснив Сергій Леонов. – І це не лише про отруєння, а й про важкі травми. Якщо  почати серцево-легенево-мозкову реанімацію протягом перших чотирьох хвилин, то з ймовірністю майже 90 відсотків ми врятуємо людину. Тож надійний автомобіль – це врятовані життя».

Нове авто для ГРС – це надійний та швидкий «Фольксваген». Його переобладнали саме для рятувальної роботи. Авто має два відсіки. Пасажирський відсік – це 5 місць для газорятівників плюс місце водія. Між двома рядами – розширений простір, куди можна скласти терміново необхідне: газозахисну та реанімаційну апаратуру, носилки тощо. А вантажний відсік оснащений для перевезення об`ємнішого устаткування: балонів, електростанцій, освітлювальних башт для темної пори чи приміщень, різних домкратів та розтискачів для порятунку людей з-під завалів тощо.

Ми разом з автотранспортним управлінням складали технічні вимоги, відповідно з якими вдосконалили авто саме під нашу роботу, – продовжив Сергій Леонов. – Наприклад, всі наші авто оснащені підйомними «лебідками». Це багатофункціональний пристрій. По-перше, його використання допоможе витягти саму машину, якщо вона застрягне. Також «лебідка» застосовується для евакуації людей з-під завалів, або в якості троса, щоб спустити потерпілого з висоти».

Авто має симпатичне яскравосмугасте забарвлення. Але воно не так для краси, як для того, щоб здалеку бачили й пропускали, адже будь-яка затримка, на КПП, наприклад, може комусь коштувати життя. З цією ж метою машина оснащена потужними звуковою та світловою сигналізаціями, на кшталт поліцейських чи медичних транспортних засобів.

«Оновлення автопарку для нас необхідне, адже наші автомобілі працюють  24/7. Працюють дуже інтенсивно. Крім аварійних екстрених виїздів – це виїзди на чергування під час проведення газонебезпечних робіт, на виконання робіт з використанням газозахисної апаратури, на відбір проб тощо. А ще ми хоч і звемося саме газорятівниками, але мчимо рятувати за будь-яких надзвичайних ситуацій, та й просто якщо нас викликають, коли працівникові стало зле. До речі, якщо почуєте запах газу, чи ще якийсь підозрілий специфічний запах, побачите, що хтось травмувався, що хтось втратив свідомість, комусь треба допомога, наберіть 104, скориставшись внутрішнім телефоном підприємства, і наш черговий відповість та відправить авто з рятівниками», – сказав Сергій Леонов. Потім він підняв слухавку свого робочого телефону, набрав три цифри. «Черговий слухає!» – почув я за 3 секунди впевнений голос у слухавці. «Марку, все добре! Перевірка зв`язку», – відповів  начальник ГРС.

Тож запам`ятайте – 104. Дай Бог, щоб не згодилося, але хай буде.

Категорії
Наші люди

У майстрів і справи вдаються

За лаштунками ремонту, або як майстерність та мета можуть змінювати реальність. Про це та інше розповідають два майстри коксового цеху № 1 КХВ Віталій Гуменюк та Олександр Вовк.

Вивчили до гвинтика

«Я ще працював на старих коксових батареях, бачив, як будувалися нові КБ №№ 5, 6, як їх налагоджували на роботу, які сучасні машини на них встановлювалися. Серед фахівців, які здійснювали наладку, були іноземні фахівці. Тоді я і гадки не мав, що колись і мені доведеться зануритись у технічний організм цього складного обладнання, адже нещодавно нам довелося ремонтувати КБ № 5. І цей ремонт був не запланований, підготовка до якого починається за столом, коли все ретельно прораховується та планується, враховується тисячі позицій, а після надзвичайної ситуації. І нам вдалося відновити обладнання, і зробити це швидко та якісно», – сказав Віталій Гуменюк, майстер з ремонту механічного обладнання коксових батарей №№ 5, 6 КХВ.

В коксовому цеху № 1 Віталій Гуменюк працює 25 років. Він закінчив коксохімічний технікум за спеціальністю «Обслуговування металургійних підприємств», навчався у металургійній академії. Віталію дуже подобалося все, що було пов’язано із механікою. За порадою батька, який працював на аглофабриці, він влаштувався слюсарем-ремонтником до бригади дверевого господарства першого коксового цеху. Згодом перевівся на дільницю з ремонту коксових машин, а за потребою виконував обовязки майстрів на усіх виробничих дільницях коксового цеху.

«Коли ти експлуатуєш обладнання, це одна справа. А коли доводиться кардинально його ремонтувати, визначатися з потрібним устаткуванням, запчастинами прораховувати, щоб все ідеально підійшло і механізми ожили – це зовсім інше, – продовжує Віталій Гуменюк. – Звичайно, над усім комплексом ремонту, від заявок, пошуку та придбання обладнання до  безпосереднього ремонту працювала ціла команда фахівців нашого підприємства та підрядників. Ми з колегами ретельно вивчали «тонни» креслень, технічну документацію, перекладали її на нашу мову тощо. Це був надзвичайний досвід для усіх нас. І коли все вдалося, коли коксова батарея, ця високоінтелектуальна та складна система була успішно запущена в роботу та видала перший кокс, це було справжнє свято для усіх нас».

Електрика – серце КБ

«Надзвичайно складним для усіх нас стала фінішна пряма ремонту. Коли перед запуском КБ № 5 треба було перевіряти кожну систему, приділяти їй максимум уваги, тоді роботи у всіх було дуже багато, як і відповідальності» – говорить Олександр Вовк майстер з ремонту електроустаткування коксових батарей №№ 5, 6 КХВ. 

У першому коксовому цеху Олександр працює 20 років, саме тут він пройшов шлях від електромонтера до майстра. На вибір професії вплинула родина Олександра, в ній було багато коксохіміків. Нюанси електросправи Олександр опановував безпосередньо у цеху, йому у цьому допомагали наставники, серед яких були Олександр Агафонов, Дмитро Хількевич, Ігор Юр’єв. З кожним роком професіоналізм Олександра зростав, а техніка ставала все сучаснішою. На це вплинули зміни, пов’язані із будівництвом  нових коксових батарей та нового обладнання.

«Електросистема – це дуже складний організм. Він складається з електровигунів, кабельної продукції, датчиків, контролерів, блоків живлення, частотних перетворювачів тощо. Тож роботи за доглядом цього величезного господарства завжди багато. А під час відновлювання електроустаткування КБ № 5 було ще й надзвичайно відповідально, – говорить Олександр Вовк. – Головним викликом при ремонті пятої коксової батареї було її налаштування. З багатьма процесами ми стикалися вперше, тож доводилося максимально приділяти увагу наладці усіх систем та процесів – вмикати, перевмикати, пробувати усі варіанти, адже кожний дріт відповідає за роботу певного механізму. Помилок не можна було допускати, адже електрична система обладнання просто могла перегоріти. Тому діяли за інструкцією, як вже сказав мій колега, переводили документи з англійської. Допоміг і інтернет, де ми також знаходили інформацію про наше обладнання та його особливості. Тісно співпрацювали з іншими спеціалістами цеху. Нам все вдалося, ми успішно  запустили коксову батарею в роботу. Ми дуже раділи, коли все ожило, закрутилося, поїхало. Тепер, знаючи, що і як всередені працює, ми можемо вже на більш високому рівні підтримувати технічну справність електрообладнання коксової батареї та усіх її систем».

Категорії
Новини

У вас товар, у нас купець

Або, як отримати роботу мрії.

Щоб «АрселорМіттал Кривий Ріг» та інші підприємства міста могли зустрітися із шукачами роботи, скоріше знайти одне одного їм допомагає Криворізька філія Дніпропетровського обласного центру зайнятості.

У багатьох випадках квиток на роботу у нашому місті люди отримують у центрі зайнятості. Саме там шукачі роботи дізнаються про вакансії, які є на різних підприємствах, можливості професійно реалізуватися, або навчатися новим професіям.

Один із них Олександр К. Він переселенець із Луганщини. За часи війни чоловік жив у різних містах України, та оселитися вирішив у Кривому Розі. За спеціальністю він слюсар. Зараз Олександр шукає роботу, де б міг бути корисним та гідно зоробляти на життя.

«Моя дружина з двома доньками зараз у Польщі, вони планують повертатися. Щоб їх зустріти, мені треба підготуватися. З житлом я вже визначився, допомогли криворізькі родичі, зараз шукаю роботу», – сказав Олександр.

«Люди приходять до нас, коли шукають нову роботу, хочуть щось змінити у своєму житті, або створити власний бізнес, – розповідає Лариса Шевченко, директорка Криворізької філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості. – Деякі люди можуть здивуватися, а навіщо зараз звертатися до центрів зайнятості, коли тільки клацнувши мишкою, через інтернет можна знайти купу вакансій. Це так, але не зовсім. Далеко не всі вакансії можна бачити в інтернеті, адже для роботодавців ця послуга платна. Також роботодавці часто розміщують вакансії на своїх сайтах, про які не всі люди знають. Наприклад, мешканці Кривого Рогу добре знають, які підприємства у нас є, тож за пропозиціями роботи йдуть до їхніх сайтів. Внутрішньо переміщеним особам з цим вже складніше, а також молоді, яка тільки визначається із своїм професійним майбутнім. І ще, звернувшись до центру зайнятості людина може бути впевненою, що не потрапить на гачок шахраїв, які ошукують людей та заробляють на цьому. Ми співпрацюємо тільки з надійними та серйозними партнерами. Одним з таких є «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Люковий, дверевий. Хто це?

Знайти саме свою спеціальність серед великого переліку пропозицій людям у центрі зайнятості допомагають кар’єрні радники. Вони розповідають про специфіку професії, її задачі, умови праці, потрібні знання та навички. Насправді не всі люди, навіть коренні мешканці нашого промислового міста, знають про особливості виробничих професій, зокрема в «АрселорМіттал Кривий Ріг». Наприклад, хто такий люковий? Він що, з люками працює? А дверевий, стоїть і двері відкриває?  Іноді запитання бувають дуже несподіваними. Відповіді на них і дає кар’єрний радник. А більш детальні розяснення та можливість все побачити на власні очі шукачі роботи можуть вже на підприємстві, куди їх, вже на етапі знайомства з майбутньою роботою, спрямовують фахівці центру зайнятості.

«Зараз змінився підхід до працевлаштування, – продовжує Лариса Шевченко. – Раніше, коли роботодавець подавав вакансії, ми відправляли на виробництво шукачів роботи, які відповідали потрібним вимогам. Але не всі люди хотіли працювати на запропонованих спеціальностях, тож брали у роботодавця так званий «відкріпний». Зараз все не так. До роботодавців ми спрямовуємо тільки тих людей, хто дійсно хоче там працювати та реалізовуватися. Наприклад, в «АрселорМіттал Кривий Ріг» є безліч цікавих вакансій, і людина вже на місці, разом з фахівцями департаменту з персоналу може вибрати те, що їй до вподоби. Крім того, людина ще й може навчитися обраній спеціальності в Університеті АрселорМіттал.

Втім, не всі підприємства у нашому місті мають свої навчальній бази, тож шукачі роботи можуть скористатися спеціальними державними програмами і навчитися іншим професіям за державні кошти. Як це зробити ми вже розповідали на сторінках «Металургу». Тих, хто хоче дізнатися подробіць, запрошуємо до нас».

У знайомстві з професіями дуже добре спрацьовують ярмарки вакансій. Вони регулярно проводяться в «АрселорМіттал Кривий Ріг», а у криворізькій філії центру зайнятості взагалі щомісяця. Особливо ефективними є екскурсії до цехів, де шукачі роботи на власні можуть побачити виробництво та дізнатись про професії від їх представників. Наприклад, під час останніх екскурсій на підприємство молодь дізнавалася про роботу помічників машиніста тепловозу. А жінки – про професію машиніста крану. Чому жінки? Тому, що зараз 83 відсотка шукачів роботи центру зайнятості, саме жінки. Вони активно засвоюють так звані чоловічі професії та досягають успіхів у цьому. Зокрема в центрі зайнятості жінкам пропонують вибір з 31 професії. Навчання безкоштовне.

«Приходьте, знайомтеся, визначайтеся. У нас діє багато цікавих програм, тож, ми тісно співпрацюємо з підприємствами. Ми розташовані по вулиці Космонавтів, 1. З собою треба мати собою паспорт, ідентифікаційний код, документ про освіту, трудову книжку, якщо вона є, або документ про звільнення з останнього місця роботи, – говорить директорка центру зайнятості. – Є дуже цікаві пропозиції для молоді, яка хоче відкрити власний бізнес. За державною програмою на його розвиток є можливіть отримати гранди. Зацікавилися? Подробиці ми розкажемо у наступних публікаціях. А тих, хто хоче дізнатися про це сьогодні і зараз, запрошуємо до нас».

Категорії
Наші люди

Надихає прикладом

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» важко знайти людину, яка хоча б раз у житті не зустрілася з Наталією Заїкою, начальницею зміни електропостачання цеху мереж і підстанцій, внутрішньою тренеркою та амбасадоркою нашого підприємства.

«Наталія, допоможіть мені? Яким чином все відбувається? Що мені треба знати для безпеки? А куди йти іспити здавати?» Ці та інші питання чи не щодня чує Наталія Заїка, як на своєму робочому місці, так і в Університеті АрселорМіттал, де вона є одною із внутрішніх тренерів, а також на зустрічах з молоддю, адже Наталія ще і амбасадорка підприємства – розповідає про нього тим, хто тільки визначається зі своєю професією.

Щодня своїм прикладом Наталія доводить, що на свою роботу можна ходити із задоволенням. Колись вона знайшла себе у професії, визначилася із улюбленою справою. А зараз сама вже багато років допомагає іншим людям відкривати в собі здібності, реалізовувати свій потенціал, ставити цілі та досягати їх.

«Мені дуже подобається спілкуватися з людьми, це заряджає мене позитивом та надихає. Іноді мені здається, що за роки роботи на підприємстві я познайомилася з усіма працівниками (сміється). Втім кожна нова зустріч – це нові відкриття та емоції, адже в кожній людині – цілий світ цікавого, – говорить Наталія Заїка. – найбільше задоволення я отримую від зустрічей зі студентами коледжів та школярами. Я розповідаю їм про свою професію електромонтерки та особливо закликаю до цієї справи дівчат. Ви б бачили їхні здивовані обличчя, коли вони дізнаються, що електрика може бути жіночою справою! Мене одразу засипають купою уточнюючих питань, що для цього потрібно знати, де навчатися, навіть які риси характеру мати. Всю інформацію розкладаю їм «по поличках», розповідаю про власний шлях, і як я його пройшла. Коли після таких зустрічей у молоді очі блищать й закликають до дій, це означає, що наша розмова вдалася. А закріпити нову інформацію можна під час екскурсії до підприємства. Тут вже молодь може на власні очі побачити, де можна працювати та реалізувати себе».   

Ідею стати електромонтеркою Наталії свого часу підказала її матуся. Вона була будівельницею, брала участь у зведенні нашої відомої доменної печі № 9. А поруч стояла підстанція, де електропроцесами керували саме жінки. Матуся так цікаво розповіла доньці про цю професію, що Наталія вирішила її здобути. І одразу перейшла до справ.

У школі вчителі були шоковані – нестандартна ситуація, дівчина, яка «йшла» на золоту медаль і мала високі шанси вступити до вишу, раптово забирає документи та йде до металургійного технікуму на спеціальність електромонтера з обслуговування електрообладнання промислових підприємств.

Та у Наталії були свої плани на життя. Здобути професію їй хотілося якнайскоріше, а потім, закріпившись в ній, розвиватися далі. Також їй хотілося вдосконалюватися в різних напрямках, бо завжди пізнавати щось нове було для дівчини життєвою необхідністю. Здійснювати ці плани Наталії допомагали наполегливий характер, внутрішня дисципліна, зібраність та уважність.

Поступово вона зрозуміла, що хоче не тільки працювати, а і викладати предмет електропостачання, навчати інших своєї професії. Наталія вступила до навчально-наукового інституту «Українська інженерно-педагогічна академія» Харківського національного університету. Тепер за фахом вона ще й інженер-педагог, має вже 25 років педагогічного стажу.

«Коли на нашому підприємстві народився проєкт «Амбасадори», я одразу вирішила, що буду його учасницею, адже, за фактом, я все життя розповідала людям про наше підприємство та його професії, – продовжує Наталія Заїка. –

А ще я завжди руйнувала стереотипи щодо праці на нашому виробництві. У мене навіть свій рейтинг чуток про це склався. Серед лідерів – старе обладнання, бруд, важка фізична праця. Та коли я починаю розповідати молоді про сучасне обладнання, цехи, комп’ютеризацію, автоматизацію, новітні технології, мене слухають відкривши рота. Дівчата та хлопці, а іноді і їхні батьки дивуються, коли я розповідаю, що у нас є електропідстанції, які керуються дистанційно, у електромонтерів навіть свій спецодяг є, і взагалі увесь спецодяг працівникам підприємства у нас видають безкоштовно.

Про все це, та взагалі про роботу «АрселорМіттал Кривий Ріг» треба більше розповідати молоді. Чим і займаються амбасадори, серед яких і я. А спробувати себе у різних спеціальностях молодь може в наших численних корпоративних проєктах, як то «Нова фабрика», «GoPro». Головне, щоб серед багатьох спеціальностей молодь знайшла свою, щоб професія прийшлася їм до душі, до серця. Як і у мене. Мені в житті пощастило, я займаюся своєю улюбленою справою. Чого й іншим бажаю».