Позначка: наші люди

Категорії
Новини

«Святий Миколаю, прийди до нас з раю!»

Святий Миколай привітав дітей працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг», які боронили Україну від російської агресії. Свято для дітей організували «чарівники» з департаменту корпоративних комунікацій та «Стіл Сервісу».

6 грудня Святий Миколай двічі завітав до Палацу культури металургів. Спочатку він привітав дітей, чиї батьки загинули на війні, а вдруге Миколай почастував солодощами дівчаток та хлопчиків наших працівників, які повернулися у свої цехи після демобілізації з лав сил оборони. І він завітав не один. Заступник генерального директора з персоналу, корпоративних комунікацій та питань євроінтеграції Анджей Випих привітав дітей з їх найулюбленішим святом, побажав, щоб Святий Миколай приніс мир у наші оселі та наголосив на тому, що Миколай любить всіх діточок, а ще розповів, що Святий Миколай одразу з України попрямує до Польщі, де на нього вже чекають онуки Анджея. А потім почалися дива…

З’явилася чарівна Фея, яка покликала гостей до святкового хороводу. А допомагали їй у цьому танцюристи із Зразкового хореографічного ансамблю «Юність». Свято хотіли зіпсувати не дуже добрі персонажі, точніше, персонаж — Чортеня. Але воно виявилося не таким вже й поганим. Діти разом з феєю перевиховали його, навчивши розрізняти хороші й лихі вчинки. Хлопчики й дівчатка залюбки пригощалися тортиками й пиріжками, а потім і самі створили свої кулінарні витвори, розмалювавши солодкими й смачними фарбами пряники. Вийшло дуже гарно, весело й смачно. Так смачно, що дехто з юних художників не втримався і посмакував своїми пряничками прямо на майстер-класі.

Привітала діточок і директорка департаменту з персоналу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» Катерина Залозних: «Вітаю вас всіх з цим чудовим святом, яке відкриває перелік  Новорічних свят. Нам, дорослим, також хочеться опинитися у дитинстві, прокинутися і знайти солодкий подаруночок. Бажаю всім вам любові, злагоди, приємних сюрпризів, мирного неба над головою, і щоб усі ваші мрії здійснювалися, а вашим батькам — вірити в дива і в те, що темряву завжди перемагає світло. Бажаю, щоб Святий Миколай приніс нам перемогу!» Привітав малечу й директор департаменту з корпоративних комунікацій Володимир Гайдаш: «Вітаю вас всіх з цим добрим святом. Сьогодні буде багато сюрпризів, подарунків, танців та цікавих конкурсів. Я впевнений, що коли ви станете дорослими, то все одно будете згадувати, як чудово було на Святого Миколая. Дякуємо вашим батькам, завдяки мужності й відвазі яких ми маємо змогу жити й святкувати. Зі святом Святого Миколая!».

Женя Алєщєнко навчається у шостому класі. Він не вперше зустрівся зі Святим Миколаєм. Той попередній був не дуже схожим на цього, але всі вони добрі і дуже люблять дітей. «Я був чемним весь рік, і вважаю, що заслужив на подарунки, — говорить Женя. — А ще я стараюся добре навчатися. Мій улюблений предмет — інформатика. Як виросту, хочу стати програмістом. Святий Миколай приїхав до нас зі снігового мегаполіса. Його люблять всі діти, бо він приносить дарунки, щастя, ну, а декому й різочку. Але щоб її не отримати, треба добре себе поводити. А сьогодні мені найбільше сподобалося розмальовувати пряники і водити хороводи. Щастя всім, миру і солодощів!»

Шестирічна Іринка Іванова прийшла на свято з мамою Олександрою. Мамі багато що сподобалося. «Про святого Миколая я дізналася ще як навчалася в школі, — пригадує мама. — Він світлий, щедрий, розумний, добрий, веселий і дуже любить діточок. Організатори сьогодні дуже постаралися. Мені сподобалися прикраси, смаколики, розмальовувати пряники, гарна фотозона, хороші артисти. Ми вперше на такому заході. Відволіклися від невеселих новин, поласували. Вдячні за чудове свято!» Іринка завершила ласувати пряником і приєдналася до розмови. «Я навчаюся у 1-В класі, — каже Іринка. — Найбільше мені подобається урок «Аплікації». Там треба вирізати і клеїти. А сьогодні мені сподобалося розмальовувати пряник. А іншого я візьму додому і також розмалюю його. Ще мені сьогодні сподобалися танці і Святий Миколай. Я знаю про нього віршик. «Святий Миколаю, прийди до нас з раю! Принеси нам дари кожному до пари. Цукерки смачненькі, булочки пухкенькі, книжечок багато — читати у свято».

Євген Соловйов до мобілізації працював машиністом вагоноперекидача у вогнетривно-вапняному цеху. Він брав участь у найзапекліших боях, за Бахмут, зокрема. Євген отримав важке поранення. «На жаль, я не зможу більше працювати на своєму робочому місці. Вади здоров’я, отримані на війні, не дозволяють. Зараз мені підбирають інше місце. Я тут з сином Марком та донечкою Вікторією. А дружина зараз на нічній зміні у нашому цеху. Вона транспортувальниця, керує роботою конвеєрів. Мені тут дуже подобається і дітям також. Марку сподобалося танцювати, а Вікторії подобаються Святий Миколай і Чортеня. Марк вперше бачить Миколая. Ми отримали багато чудових вражень. Дякую за це усім організаторам свята та нашим захисникам».

Всі фото із заходів качайте за посиланням:

https://fex.net/uk/s/xcr7yyb

Категорії
Наші люди Новини

Любов на все життя

Вона нервова та небезпечна. Але він любить її, і живе з нею вже 27 років. Бо це його… робота – рятувати людей. І звичайно ж після стресів і навантажень необхідно відновлювати сили – фізичні й ментальні. У старшого майстра газорятувальної служби Сергія Александровича є такий універсальний рецепт! І він ділиться ним у нашій щомісячній рубриці про подорожі та відпочинок.

«Мій тато родом з Білорусі, де багато лісів, – почав свою розповідь Сергій Александрович. – Раніше ми їздили в гості до родичів. Мені змалечку подобалися походи в ліс по гриби. З того часу ліс став для мене великою радістю та надійним засобом зняти стрес і не тільки. Ви коли-небудь були у вранішньому лісі? От що я називаю справжньою ароматерапією! Ці аромати надзвичайно різноманітні. Хвойний ліс пахне по-своєму, листяний має свої аромати. Перед дощем і в суху погоду запахи також різняться, і всі вони чудові! У лісу свій аромат на кожну пору року. А ще краплі роси тихенько скочуються листям та гілям, і чутно монотонний шум від мільйонів крапель, як у тропічному лісі. І ти наче розчиняєшся у цих ароматах та чаруючому шелесті».

Є кілька лісистих місць, які приваблюють затятого грибника Сергія Александровича. Це ліси на Кременчуцькому водосховищі, за Гурівкою недалеко від Кривого Рогу, поблизу Олешок на Херсонщині, на окупованій нині території, Черкаські ліси… А у 2011 році він відкрив для себе місце відпочинку, яке з того часу вважає найкращим. Це село Поляна на Закарпатті, де б’ють із надр джерела цілющої мінеральної води «Поляна Квасова». А разом з водою Сергій відкрив для себе гори, порослі мальовничими лісами, ну й, звичайно ж, з грибними місцями.

«Вперше я приїхав туди на відпочинок та оздоровлення за профспілковою путівкою, – згадує Сергій. – Поселився, записався на процедури та мерщій до лісу. Що там за гриби, які з них їстівні, а які отруйні, я не знав. Місцеві не дуже поспішали ділитися інформацією про грибні місця, та воно й зрозуміло. Хоча траплялися й відкриті люди. Почалося моє вивчення місцевості та всього, що пов’язано з грибами. Тут дуже важливо розписати процедури у санаторії так, щоб був час на улюблене хобі. Мені подобається ходити по гриби до сходу сонця. Очі не сліпить, світлових плям немає, а головне – ніхто ще не встиг пробігтися лісом перед тобою, бо є такий жарт: хто раніше встав, той і наївся».

Сергій поділився ще кількома «лайвгаками» щодо походів по гриби. Найперше – треба мати GPS-програму у смартфоні, яка працює без інтернету. А тим, хто любить заходити на багато кілометрів, бажано придбати спеціальний прилад – GPS-трекер, який коштує кілька тисяч, але набагато надійніший, ніж просто програма.  

«Тих, хто користується смартфоном, хочу застерегти. У лісі воно так: там шишечку побачив і сфотографував, тут грибочок, а ось  сосенка, жучок, павучок… Заряд сідає непомітно, тож треба економно його використовувати, або ж мати повербанк, – підказує Сергій. – Обов’язково треба мати пляшку з водою. Взувати треба чоботи, навіть, якщо немає дощу. Бо зранку в лісі така роса, що вмить намочить будь-які кросівки, та й можна неочікувано вийти на заболочену місцину. Повертатися бажано тією ж стежкою, щоб не заблукати. Зі мною був такий випадок. Забрався я далеко, і вирішив зрізати, та ще й відкрити нові місцини. З гори здавалося, що все легко вийде. Але спочатку довелося брести через болітце. Дуже боявся провалитися, аж ноги трусилися. Обійшлося. А потім вийшов на скельник…Завжди пам’ятатиму ту пригоду. Насилу вийшов. З лісом не жартують».

Сергій кілька разів був у Поляні. Зараз він вже непогано розбирається у місцевих грибах. За можливості приїздить сюди восени. З вересня по листопад збирає підберезники, підосичники, опеньки, лисички, білі гриби. Трапляються й оленячі ріжки, які схожі на корали, та гриби-парасольки. Парасольки – це чудернацькі гриби, які зовсім не схожі на їстівні, а скоріш на поганки з казок про бабу Ягу. Вони дуже смачні. За смаком вони схожі на куряче м’ясо. І це не єдині чудернацькі створіння у грибному царстві.

«Нещодавно за Гурівкою я знайшов дивні гриби. Ззовні вони нагадували шматки печінки. Я їх не чіпав, бо золоте правило є не лише на виробництві, а й у грибників. Воно просте: «Не знаєш, що за гриб, не чіпай!». У таких випадках я невідомі гриби фотографую і вже вдома за допомогою книжок, інтернету, знайомих розбираюся, що воно таке, і чи можна його їсти. Так от, моїм новим «знайомим» виявився печінковий гриб, що ще називають тещиним язиком. Він не лише їстівний, а ще й вважається альтернативою м’ясним стравам і має безліч корисних властивостей. До речі, я полюбляю не лише збирати, а й смакувати своїми трофеями. Готую сам. Кожний вид грибів підходить до тієї чи іншої страви. Наприклад, лугові печериці (набагато смачніші ніж магазинні) ідеальні для смажіння у сметані або просто на олії з цибулькою. Білі гриби також смачні, але я вважаю, що це розкручений бренд, як «Adidas» чи «Bosch». Сказати що вони найсмачніші я не можу. А грибна юшка, як на мене, найсмачніша з сушених підберезників та підосичників, але у кожного свій смак».

Є багато рецептів грибної юшки, і Сергій поділився своїм. На 2-літрову каструлю потрібна складена з двох долонь жменя сушених грибів, картоплина з кулак, середня цибулина, жменя дрібної вермішелі та 50 г вершкового масла. Гриби він замочує у воді на 30-60 хв, ріже їх дрібними шматочками та ставить на вогонь. Якщо гриби збирав сам, то використовує воду, в якій замочував. Якщо купляв, то про всяк випадок воду зливає і замінює свіжою. До грибів і середньо порізаної картоплі додає дрібно порізану цибулю. А коли картопля, цибуля й гриби майже зварилися, додає вермішель. Вона не повинна розваритися! Через кілька хвилин Сергій додає масло, солить за смаком, і юшка готова! Обіцяв і нас колись запросити й почастувати.

«За грибними рекордами я ніколи не ганявся, – продовжує Сергій. – Але колись знайшов білого десь до кілограма. Тобто майже кілограм, а не так як в одній кумедній ситуації. Колись поїхали ми з друзями на рибалку на Південний Буг. Зима. Крига. Кльову немає. Далеченько від нас далі від берега ще група, чорні цятки –люди. І тут вертається один з наших. Каже: «Саня судака зловив. Десь до кілограма». Ми ж знаємо, що судак ходить зграями. Тож підриваємося, хапаємо свої снасті, речі і чимдуж біжимо назустріч омріяним судакам. Прибігаємо захекані, мокрі. «Саня, покажи ж судака!» А в нього малесенький такий судачок. Яяяк!!! Нам же казали, що до кілограма! «А що ж він, більше кілограма, чи що?» До речі, гумор – це також дуже важлива складова нашого життя, особливо у важкі часи».

На жаль, далеко не всі цікаві історії та лайфгаки від Сергія Александровича ми змогли вмістити у цій статті. Але вже цього цілком достатньо, щоб зрозуміти, що природа, походи в ліс, у гори – це найкращі ліки проти стресів та поганого настрою. А збирати гриби – це не лише захоплює, а ще й смачно. Не вірите? Спробуйте грибну юшку або інші страви з грибів. Не пошкодуєте!

А всім, хто хоче поділитися історіями про свій відпочинок, нагадуємо, що ми раді допомогти вам створити ці історії і опублікувати на нашому сайті metalurg.online та в газеті «Металург».

Звертайтеся: т. 098-488-98-21 чи 92-736 (внутрішній тел. підприємства) або пишіть – на офіційні сторінки підприємства у фейсбуці та інстаграмі за  посиланням: https://facebook.com/ArcelorMittalUA або https://instagram.com/ArcelorMittal_Ua  Ми разом створимо тревелфотосторіз, які варті кращих світових журналів і сайтів та надихнемо тих, хто лише мріє про це, але ще не наважився. І не важливо, про що це буде – гірський похід, поїздку до Львова чи відпочинок в Одесі, оздоровлення в Моршині чи екскурсія на криворізькі відвали, мандрували ви вчора чи багато років тому. З часом цінність вражень не зменшується, скоріш навпаки. Тож подорожуймо разом.

Категорії
Новини

Щоб агрегати працювали…

вже 45 років ремонтує й виготовляє устаткування для металургів, гірників і коксохіміків ремонтно-монтажний цех № 3.

На початку зими у РМЦ-3 день народження. У складі Ливарно-механічного заводу працюють три РМЦ. Але якщо перші два – ремонтно-механічні, то третій – ремонтно-монтажний. Така назва зумовлена специфікою його роботи. Це фактично  невеликий машинобудівний завод, де  виконують великі обсяги робіт з наплавки, та функціонує чималенька дільниця, де збирають готові вузли для агрегатів, що працюють у багатьох цехах «АрселорМіттал Кривий Ріг» та інших промислових підприємствах України. Дещо виготовили й на експорт. Та й робіт з механічної обробки виробів тут також вистачає.

Начальник РМЦ-3 Андрій Караман розповів про те, чим живе цех зараз, у надскладні часи для підприємства і країни.

«Звичайно ж, події та тенденції останніх років вплинули і на нас, – говорить Андрій Караман. – Наприклад, раніше ми відновлювали багато величезних валків для нашого блюмінга. Зараз він працює небагато, тому й наші обсяги ремонтів скоротилися. Зате виконуємо багато замовлень для гірничого департаменту, який наразі працює найінтенсивніше з усіх наших виробництв. Для ГД ми виготовляємо й ремонтуємо ковші кар’єрних екскаваторів, вібромеханізми, робимо спиці та лопаті для валів класифікаторів рудозбагачувальних фабрик, ремонтуємо плунжери для дробарок дробильних фабрик №№ 3,4, а також  колісні пари для думпкарів, які вивозять руду і не тільки».

Для металургів працівники РМЦ-3 виготовляють як вже звичні вироби, такі як ролики для машин безперервного лиття заготовок, так і опановують нову для себе продукцію, яка зараз вкрай необхідна у наших цехах. Наприклад, для конвертерників РМЦ-3 виготовляє наконечники для кисневих фурм. Раніше їх купляли у підприємств на Донбасі, які змушені були припинити роботу зі зрозумілих причин. У цеху продовжують робити змійовики плит холодильників для наших доменних печей, а паралельно почали відновлювати гуркоти коксу й агломерату та виготовили практично з нуля скіп для транспортування шихти. Це складні вироби, робота над якими містила відновлення проєктної документації.

Електрозварниця на автоматичних та напівавтоматичних машинах Олена Попруженко

«У більшості випадків три наших РМЦ можуть за необхідності підстраховувати один одного. Наприклад коли у РМЦ-2 потрібний верстат був на ремонті, ми разом з ними, залучивши наш верстат, виготовили 12-метрову штангу засипного апарату для доменної печі. Якщо треба, інші цехи виручають нас, – розповідає начальник цеху. – Але у нас є й унікальні можливості. Лише наш цех може виготовляти біметалеві листи. Вони у рази міцніші, за звичайні сталеві листи і значно підвищують терміни роботи устаткування. Також лише РМЦ-3 з наших ремонтних  цехів може виготовляти гумотехнічні вироби, які необхідні для ущільнень в вузлах з рухомими деталями, як амортизатори тощо».

Працівникам РМЦ-3, як і всім зараз доводиться працювати у складних умовах. Блекаути, затримка поставок, освоєння нових видів продукції, що доволі складно.

«Багато хлопців пішли захищати Україну, тож тим, хто залишився, доводиться працювати за двох, – продовжив Андрій Караман. – Тримаємося завдяки стійкості й професіоналізму наших людей. Хочу відзначити зварників Віталія Стовбу, Володимира Скрябіна, Ірину Литвин, Валерія Шеметіла; токарів Ірину Апостолову, Володимира Панасюка, Світлану Тузину, Наталю Лісніченко, Анатолія Гусакова; фрезерувальників Василя Питлика, Ольгу Плют; свердлувальницю Вікторію Мізіну; котельників Андрія Латанського, Анатолія Фігуру; слюсаря-ремонтника Сергія Єськова і електромонтера Федора Садового, а також змінного майстра Сергія Лаєвського, який був мобілізований, боронив Україну від агресії, отримав тяжке поранення і повернувся у колектив. Вдячний кожному нашому працівнику за відданість та сумлінну працю. Вітаю вас всіх! Миру всім! Здоров’я та творчої наснаги!»

Газета «Металург» приєднується до щирих побажань і бажає цехові довгих і плідних років попереду!     

Категорії
Uncategorized Новини

До слухняних діточок завітали цукерки

Перші тонни солодощів приїхали до діточок, чиї мами й тата працюють в  «АрселорМіттал Кривий Ріг», «Стіл Сервісу» та ЛМЗ.

Усім зараз важко. А особливо важко дітям, які максимально гостро сприймають обстріли, прильоти та жахливі новини звідусіль. Тож підприємство докладає зусиль, щоб у Новорічні свята дітки працівників мали змогу трішки відволіктися від суворого сьогодення та отримати додаткові нагоди, щоб усміхнутися. Ближче до Нового року для них пройдуть святкові заходи, про що ми повідомимо додатково. А от солодощі для своєї малечі наші працівники можуть отримати вже зараз у  Центрі надання послуг «Єдине вікно».

Отримати подарунки можна у кабінеті № 114, що у будівлі Університету АрселорМіттал (зупинка «Криворіжсталь» або «3-тя дільниця»).

Подарунки чекають на  дітей віком від 1 до 14 років включно (2010-2023 років народження).

Час видачі: з 7:00 до 18:00 щодня, крім суботи та неділі, з 2 грудня 2024 року по 10 січня 2025 року.

Робітникам, які у минулих роках вже отримували подарунки, достатньо надати свою перепустку, а хто отримуватиме вперше, треба мати з собою ще й свідоцтво про народження дитини.

Подарунки для дітей, чиї батьки зараз стоять на захисті України або з інших причин, викликаних російською агресією, знаходяться за межами міста, країни, може отримати будь-хто з родичів. Для цього йому треба надати фото перепустки працівника, дитині якого надається подарунок, та документ, що засвідчує особу, що отримає подарунок.

З прийдешніми вас святами! Бережіть себе! 

Категорії
Новини

Зустрілися, визначилися, йдемо далі

«АрселорМіттал Кривий Ріг» організовує амбасадорів щоб залучити нових людей на підприємство та зупинити відтік кадрів.

У словниках слово «амбасадор» пояснюється як «посланець» чи «дипломат високого рангу». Але останнім часом воно стає більш відомим у значенні людини, яка презентує бренд, компанію, підприємство. Два місяці тому з’явилися амбасадори й у нас. Вони зустрілися з генеральним директором «АрселорМіттал Кривий Ріг» Мауро Лонгобардо, щоб разом визначитися із задачами та шляхами їх вирішення.

Як повідомила кураторка нашого амбасадорського руху Валерія Грешнікова, зустріч видалася надзвичайно плідною. За її підсумками до основних напрямків роботи – формування позитивного іміджу підприємства та залучення випускників навчальних закладів до нас на роботу – додалося ще принаймні два: залучити досвідчених працівників та утримати фахівців, які працюють зараз. Така комплексна робота має допомогти розв’язати проблему з нестачею кадрів, яка наразі надзвичайно актуальна в Україні й не лише.

Мауро Лонгобардо розповів, що до повномасштабного вторгнення у підприємства були масштабні плани з будівництва нових потужних сучасних цехів та виведення з експлуатації застарілих виробництв. Ми зупинили старі коксові батареї 1 і 2, аглоцех металургійного виробництва. Але плани з побудови нових потужностей поки що довелося відкласти. Саме відкласти, бо коли закінчиться війна ми обов’язково повернемося до них. І треба буде багато-багато людей як для будівництва, так і для роботи у нових цехах. Конкуренція за персонал буде неймовірною. Вона вже чимала, тому починати  треба вже зараз, щоб не програти боротьбу за людей, які є основою будь-якого виробництва. Він додав, що саме амбасадори допомогли йому, тоді ще італійському студенту, визначитися з підприємством, де він почав свій трудовий шлях.

«Роботу над проєктом з залучення амбасадорів ми почали менш ніж два місяці тому, – пояснює Валерія Грешнікова. – За цей час ми встигли відібрати 15 дуже різних, але вмотивованих амбасадорів. До їх складу увійшли як працівники різних департаментів – від гірничого та прокатного, до ДАТП та охорони праці, так і студенти, які є учасниками нашого проєкту «Нова фабрика». У кожного з них є бажання не тільки розвиватися з нами, а й зустрічатися зі студентами у закладах освіти, долучатися у якості співорганізаторів до наших заходів. Так, за два місяці ми маємо чималий результат – 117 студентів дізналися про можливості від підприємства завдяки нашим амбасадорам. Ми розповідаємо про підприємство, його переваги, знайомимо з вакансіями, перспективами зростання, запрошуємо на роботу. Так, після однієї з зустрічей, до команди амбасадорів долучилася студентка, яка згодом стала і нашою працівницею. Наша ціль – щоб таких прикладів ставало дедалі більше»

Юрій Будяченко, який працює електрослюсарем у кар’єрі гірничого департаменту, запропонував також залучати вже досвідчених фахівців з інших підприємств, які наразі залишилися без роботи. І можливості тут чималенькі, адже багато криворізьких підприємств призупинили виробництво, і саме на працівників таких підприємств варто спрямувати свої погляди.

«Нестача кадрів турбує не лише керівництво підприємства, а й мене особисто, – зізнався Юрій Будяченко. – Особливо коли хтось з колег у відпустці чи, наприклад, захворів. Тоді мені доводиться скидати ось цей костюм та виходити у нічну зміну. А завтра знову в ніч. Важко. Я вже давно спілкуюся з колегами, запрошую до нас працювати. Окрім залучення нових працівників на підприємство, сподіваюся, що діяльність у ролі амбасадора допоможе мені покращити навички спілкування з найрізноманітнішою аудиторією».

Валерія Грешнікова зазначила, що зустріч надала нові імпульси у розвитку руху. «Зараз ми розробляємо програму й заходи, спрямовані на утримання працівників на підприємстві та залучення фахівців з досвідом паралельно із роботою з учбовими закладами, яка вже триває, –  пояснила вона. Наша команда буде вдячна за ідеї для співпраці з теперішніми та потенційними працівниками підприємства. Нам необхідно знати про проблеми наших працівників, щоб спробувати вирішити їх разом. Якщо ви готові стати частиною змін, запрошуємо заповнити анкету та стати новим амбасадором «АрселорМіттал Кривий Ріг». За деталями звертайтесь 097 292 30 60. Давайте ділитися ідеями та розв’язувати проблеми разом».  

Категорії
Новини

Три Гран-прі для комунікацій

Завжди приємно отримувати добрі звістки, адже зараз позитивних інфоприводів не дуже багато. Але сьогодні ми хочемо, щоб ви розділили з нами радість – команда комунікацій «АрселорМіттал Кривий Ріг» отримала три Гран-прі в конкурсі «Найкраще корпоративне медіа України-2024».

Конкурс щороку проводить Асоціація корпоративних медіа України. Разом з експертами-практиками українського бізнесу команда Асоціації, незважаючи на воєнні реалії, продовжує щороку збирати представників комунікацій різних компаній на бізнес-форуми «Інновації в комунікаціях. Тренди-2025», створюючи майданчик для обміну досвідом та аналізу кращих інформаційних кейсів. Також під час форуму відбулося нагородження кращих корпоративних медіа країни.

Цього року в рейтингу взяли участь 64 проєкти в 20 категоріях від 32 провідних українських та міжнародних компаній, серед яких ПУМБ, «ВіЯр», Lantmännen AXA, ДТЕК «Енерго», PrintStore Group, «Acino в Україні», NovaPay, «Укртелеком», група компаній NOVA, IП «КОКА-КОЛА БЕВЕРІДЖИЗ УКРАЇНА ЛІМІТЕД»; ТМ «Фора»; UKRSIBBANK BNP Paribas Group; Сarlsberg Ukraine та багато інших. Тож у «АрселорМіттал Кривий Ріг» були дуже серйозні конкуренти.

Цього року «АрселорМіттал Кривий Ріг» представив на конкурс чотири проєкти у трьох номінаціях. І ось – три гран-прі! Газета «Металург» стала кращою в номінації «Корпоративне електронне медіа», це означає, що наші колеги натхненно й далі працюватимуть і інформуватимуть вас про всі новини на сайті metalurg.online. В номінації «Корпоративне відео» перемогло надихаюче відео «Ніяка темрява не затьмарить світле свято Різдва». Перемогу серед мистецьких проєктів здобула Виставка сучасного мистецтва «Сонце сходить на заході», яку наше підприємство реалізувало до 90-річчя заводу у партнерстві з Криворізьким центром сучасної культури. Друге місце серед корпоративних проєктів посів артпростір «Сталева набережна», подарунок місту. Сьогодні цю набережну  можуть відвідувати усі криворіжці та гості міста.

Але найголовніше – ця нагорода не лише комунікацій. Ми хочемо її розділити з усіма вами, нашими читачами, глядачами, підписниками, учасниками заходів, свят і буднів. Бо саме працівники «АрселорМіттал Кривий Ріг» дають поштовх нам, комунікаційникам, своєю працею, добрими вчинками, цікавими долями і  історіями, вподобайками та критикою. Ми вдячні усім працівникам підприємства, за те, що разом долаємо виклики і йдемо до Перемоги! Тож – далі буде!