Позначка: наші люди

Категорії
Новини

Гороскоп на жовтень

Середина осені вдалий час для активних дій. Відсидітися не вдасться, адже і фізично, і психологічно треба готуватися до холодного сезону, який цього року знову буде складним. Жовтень дає шанс нам підготуватися, хто ним скористається, має шанс отримати подарунок у вигляді або кар’єрного зросту, або фінансового поповнення.

Овен

Намагайтеся активізувати зусилля щодо зміцнення свого становища. У такий спосіб ви досягнете успіху. Ті, хто займається власною справою, матимуть можливість рухатися вперед. Уникайте зарозумілості оточення і не приймайте поспішних рішень.

Тельці

Люди, які займаються бізнесом, отримають хороші пільги протягом цього часу, а представники робітничих професій матимуть можливості для просування по службі. У цьому вам допоможе співпраця з колегами. 

Близнюки

Навчіться слухати інших і не нехтуйте цією можливістю. Дозволяйте колегам висловлювати свої думки, адже ви можете почути досить слушні речі. Це період, коли вам варто збирати інформацію, а не розповсюджувати її.

Рак

Жовтень стане для вас своєрідним маяком. Ви зрозумієте, куди рухатися далі і як діяти, аби отримувати гідні дивіденди від витрачених зусиль. А ще у вас з’явиться можливість приділити увагу собі та задовольнити власні бажання.

Леви

У цьому місяці можливі несподівані додаткові фінансові надходження. Ви почнете помічати, що ваші зусилля приносять плоди. А одна з несподіванок жовтня здивує вас і принесе позитивні емоції.

Діви

Здатність до адаптації в ці дні допоможе швидше долати труднощі та рухатися вперед. Будьте відкриті до нових подій і вражень- це може означати початок щасливої та позитивної глави у вашому житті.


Терези

Нарешті ви отримаєте гідну оцінку своєї роботи. Застосовуйте всі таланти та можливості. При цьому на відпочинок теж знайдеться час. Як на іменинника місяця на вас чекає давно омріяний подарунок.

Скорпіон

Це гарний час, щоб продемонструвати свої таланти та ідеї. Використовуйте творчу енергію і спрямовуйте її на пошук інноваційних рішень, які принесуть користь не тільки вам, а й вашому оточенню. Це ваш зірковий час.

Стрілець

Період зростання та трансформації у професійній сфері. Все це дасть вам величезний потенціал у майбутньому. Жовтень – найпродуктивніший період року, коли  будуть вирішені численні завдання у вашому списку справ.

Козоріг

Довіряйте своїй інтуїції – вона має стати для вас надійним компасом. Кінець місяця може бути доволі складним, але винагорода варта всіх зусиль. Використовуйте цей час, щоб глибше зрозуміти себе і зміцнити свої сильні сторони.

Водолій

Скористайтеся можливістю зосередитися на психічному і фізичному здоров’ї. Пам’ятайте, що догляд за собою – це не тільки задоволення, а й необхідна інвестиція в щастя та самореалізацію.

Риби

Ви будете багато розмірковувати над філософськими питаннями, намагаючись визначити своє місце в житті. Зірки радять розслабитися, відновити сили та зняти стрес. Ви зможете впевнено протистояти майбутнім викликам і готові підкорювати нові вершини.

Категорії
Новини

Пам’ятаємо колег-героїв

До дня машинобудівника та на вшанування пам’яті працівників Ливарно-механічного заводу, які загинули захищаючи незалежність нашої країни, ремонтники вийшли на суботник та за ініціативи Марини Переверзи, фінансового директора ЛМЗ, висадили на Алеї пам’яті запашну лаванду.

Ця алея біля управління ЛМЗ має особливе значення для працівників заводу. На кожній табличці ім’я загиблого захисника, який працював на заводі. Сьогодні на алеї 11 імен – 11 героїв.

«Ми висадили цю алею у квітні, але її треба доглядати щодня, – говорить фінансовий директор ЛМЗ Марина Переверза. – Наші сакури ніколи не залишаються без турботливих рук. Але мені хотілося, щоб це місце стало ще гарнішим, ще більш затишним, тому я запропонувала висадити там кущі лаванди. Мені хочеться поступово перетворити алею та майданчик біля неї на особливе місце, яке чіплятиме око і торкатиметься серця кожного. Багато людей йде алеєю на роботу і щоразу зупиняється, згадує наших полеглих захисників. Приємно, що часто тут можна побачити покладені квіти як вшанування пам’яті героїв. До нашого професійного свята і до Дня захисників і захисниць ми вирішили зробити корисну справу – вийшли і прибрали це пам’ятне місце.  А висаджена лаванда тепер двічі на рік радуватиме нас квітами і приємним ароматом».

Лавандові букети символізують відданість, довіру та спокій, адже квітка лаванди уособлює шляхетність та доброчесність. Це все про наших колег-захисників, які віддали життя аби ми з вами могли жити, працювати і радіти кожному дню. Полеглі в боях захисники завжди житимуть у нашій пам’яті.

Працівники ЛМЗ щиро вірять, що завдяки цим героям незабаром на Алеї пам’яті з’являться квіти, висаджені на честь нашої Перемоги.

Категорії
Наші люди

У роботі – без дрібниць

«Це стосується відповідальності, професіоналізму та ставлення до роботи. А от щодо сировини, то саме вона має бути добре подрібненою та ще й потрібної фракції», – говорить  про свою справу Андрій Рогалін, дробильник агломераційного цеху № 3. Цього року за робочі досягнення його було відзначено грамотою підприємства.

Основне завдання Андрія Рогаліна – контролювати обладнання, яке подрібнює вапняк  для агловиробництва, а також використання потрібного для цього процесу палива. Найважливіше в цих процесах – чітко дотримуватися технології та не дозволяти зупинок обладнання.

«Серед основних інструментів – гвинти, ключі та власний досвід. Підтягуємо валки, закріплюємо їх, дивимося, як все працює, і контролюємо процес. Принцип роботи простий: чим ближче валки один до одного, тим менше фракція дроблення, чим відстань між валками ширша, тим фракція більша. Нам важливо, щоб фракція вапняку була 0-5 мм», – говорить Андрій.

В агломераційному цеху Андрій Рогалін працює вже 18 років. Влаштувався сюди після строкової служби в армії. Як каже Андрій, йому дуже хотілося самостійності, впевненості у собі, професійного розвитку. Все це давала йому робота. Та й гроші молодому хлопцю були потрібні, адже до Кривого Рогу він переїхав із селища Широке, тож треба було влаштовуватися на новому місці.

«Пам’ятаю, як третій аглоцех зустрів мене дуже жвавим виробництвом та дружнім колективом. Професії мене навчали дробильники Сергій Мартиненко та Олександр Пузик. Вони казали, що дрібниць у цій роботі не буває. Треба уважно стежити за роботою обладнання, щоб воно завжди працювало, як годинник. Це важливо для отримання потрібної фракції вапняку. Вже потім я навчився визначати якість роботи обладнання за розміром дробленого вапняку. Якщо він різної фракції, то щось іде не так і треба шукати причину», – продовжує Андрій Рогалін.

Окрема увага приділяється охороні праці, особливо це стосується правил робіт на висоті. Справа в тому, що Андрію та його колегам неодноразово доводиться підніматися до обладнання, яке розташоване на рівні 2-3 поверхів. Під час нічної зміни ця увага подвоюється.

«Саме у нічну зміну я збирався у день початку війни, – розповідає Андрій. – Почув вибухи, а потім прийшла звістка про наступ росіян. Як і в більшості людей, які виросли за мирних часів, у мене був шок, страх за свою родину, адже у мене зростають двійко синів – старшому Олексію 15 років, а молодшому, теж Андрію, буквально на днях виповнилося дев’ять. Дружина теж працює на нашому підприємстві кранівницею. Та я взяв свої емоції до рук і пішов на зміну А потім було, як і у всіх: допомога нашим та волонтерство. Я живу на Матрьонівці, це південна частина міста, саме з якої ворог і намагався прорватися до Кривого Рогу. А коли це йому не вдалося, то він спробував нас затопити. Коли росіяни поцілили по дамбі Карачунівського водосховища, в нашому селищі дуже піднялася вода, затопило одразу шість вулиць. Я постійно спостерігав за рівнем води, на щастя, до мого будинку вода не дійшла, люди ж тоді дуже постраждали він підтоплення.

Зараз ми переживаємо нелегкі, але історичні часи. На жаль, війна забрала багато людей, – говорить Андрій. – Попри все нам треба встояти, підтримувати свій моральний стан, а країну – своєю роботою. Нагорода підприємства стала для мене джерелом гарних емоцій.  І справа не у самій грамоті, а в увазі до моєї праці. Добре знати, що вона важлива і цінується».

Категорії
Наші люди

Із простою – у відрядження, або Навіщо сидіти без роботи

Дві третини заробітної плати – це добре. Це рятує, коли роботи зовсім немає, а якщо вона є і тобі її пропонують, то сто відсотків зарплати – набагато краще. Так вирішили електромонтери доменного цеху № 2, який зараз тимчасово не працює, та пішли у відрядження до доменного цеху № 1.

Знайомтесь, Валерій Веренич. У ДЦ № 2 він був бригадиром електромонтерів та обслуговував кранове господарство «дев’ятки». Від самого початку війни він з колегами по цеху зупиняв виробництво, опікувався тим, щоб усі процеси зупинки доменної печі відбувались правильно, а задіяні у цьому процесі крани, залишалися у робочому стані. До речі, деякі крани там і зараз працюють, вони зайняті у відвантаженні граншлаку. У вимушений простій на дві третини заробітної плати Валерій пішов у червні минулого року, але вдома «просидів» недовго, лише три місяці.

«Не хотілося втрачати кваліфікацію, тому коли мені запропонували піти у відрядження – перейти працювати до доменного цеху № 1, то, звичайно, я погодився, – розповідає Валерій Веренич. – Я працюю за своєю спеціальністю електромонтера і роблю ту саму роботу, що й у рідному цеху. Єдине, що довелося опанувати, це особливості кранів, адже будь-яке навіть дуже схоже обладнання, як і людина, має свої відмінності. Та це було мені на користь, адже я люблю навчатися, розвиватися професійно. Також я засвоїв географію цеху, дізнався, де і яке обладнання розташоване, особливості дільниць першого доменного. Зараз я працюю повноцінно та отримую за свою роботу повну заробітну плату, а не її частину. А ще я знаю, що моя праця допомагає підтримувати економіку країни, а в умовах війни – це великий плюс!»

«Моя історія переходу з другого доменного цеху в ДЦ № 1 схожа з історією Валерія. Тільки на 2/3 мене перевели в середині березня минулого року, – говорить Максим Павлюченко, який зараз працює бригадиром електромонтерів в ДЦ № 1. – Вже наприкінці квітня мені запропонували відрядження до першого доменного цеху, і я погодився, навіщо ж без роботи сидіти. В ДЦ № 1 багато фахівців стали на захист України, з’явилися вакансії, тому я скористався можливістю працювати. Адаптувався тут швидко, допоміг гарний колектив. У першому доменному цеху я опікуюсь електрообладнанням розливальних машин. Колись давно схожі машини працювали і в другому доменному цеху, тому я трохи був знайомий із цією системою. Колеги з ДЦ-1 допомогли увійти в курс справ, підказали, що та як, і робота, як кажуть, пішла. І взагалі, тим, хто «засидівся» на двох третинах зарплати, я б радив не боятися переходити працювати в інші підрозділи, бо на собі відчув, що затребуваність фахівців на нашому підприємстві дуже велика, навіть в умовах, коли не всі цехи працюють».

Валерій Веренич та Максим Павлюченко

Як розповів заступник начальника ДЦ № 1 з електрообладнання Євген Віноградов,  за останній час з ДЦ № 2 в електрослужбу першого доменного у відрядження перейшло вісім електромонтерів з ремонту електрообладнання. Причому п’ятеро з них перевелися до цеху впродовж останніх двох тижнів. Усі вони працюють на робочих місцях спеціалістів, які зараз захищають нашу країну. «Роботи у нас вистачає, адже працює доменна піч № 8 та комплекс розливальних машин, на яких виробляється чушковий чавун тощо, – говорить Євген Віноградов. – Практику переводу фахівців всередині комбінату я вважаю ефективною, адже таким чином ми зберігаємо фахівців та ще й можемо додати їм додаткових знань та навичок, які в життя завжди стануть у нагоді».

Категорії
Новини

В боях за незалежність України загинув Євген Шиян

Євген працював термістом в ремонтно-механічному цеху № 3 Ливарно-механічного заводу.

2023 рік розпочався для Євгена зі служби у лавах ЗСУ. Його мобілізували 1 січня. На жаль, 17 вересня захисник загинув поблизу Кліщіївки Донецької області.

Євген долучився до колективу ремонтників нещодавно, встиг відпрацювати лише декілька місяців, але одразу заслужив повагу колег, адже налаштований був працювати якісно, вдосконалюватися у професій та рухатися вперед.

«Євген швидко знайшов спільну мову з колегами, – розповідає провідний інженер-технолог РМЦ-3 Борис Климко. – Йому можна було довірити будь-яке виробниче завдання і бути впевненим, що воно буде зроблено вчасно та якісно. Спокійний, врівноважений і відповідальний – це все про Євгена. Ще до офіційної мобілізації герой сам намагався вступити до лав ЗСУ, тому коли прийшла повістка, то пішов не вагаючись. Він ніколи не ховався ані від роботи, ані від почесного обов’язку – захисту Батьківщини. Ми втратили героя і просто гарну людину. Ця втрата болісна для усіх нас».

Щиро співчуваємо і сумуємо разом з рідними та колегами героя.

Вічна йому шана та пам’ять!

Категорії
Наші люди

Підйомні рішення та ще й на коліях

Їх щозміни вирішує машиніст крану на залізничному ходу Михайло Толмаченко. Цього року його роботу відзначили грамотою підприємства.

У залізничному господарстві «АрселорМіттал Кривий Ріг» працює багато різноманітної техніки для виконання різних завдань. Одне з них – підйом та пересування великих вантажів. З цим може впоратися великий кран на залізничному ходу. У ЗЦ № 2 таку роботу виконують два крани Takraf EDK 500,  одним із яких і керує Михайло Толмаченко.

Як зазначає наш герой, залізничний кран вважається одним із найскладніших у крановому господарстві. А все тому, що для виконання своїх підйомних завдань йому треба міцно стояти на коліях, розмір яких лише 1520 мм. Коли є можливість «закріпитися», то кран це робить додатковими висувними опорами. Але не всюди така можливість існує, тож у таких випадках машиністу треба керувати технікою так, щоб і вантаж підняти, і на коліях встояти. Наприклад, так відбувається на естакадах бункерів доменних печей.

«Працювати без висувних опор у нашій роботі допускається. Існує спеціальна таблиця вантажів у тоннах, які можна піднімати залежно від вильоту стріли. Наприклад, максимальна вага вантажу у 80 тонн піднімається при вильоту стріли 6,25 метра. Взагалі принцип простий: чим більший виліт стріли, тим меншу вагу можна піднімати. Втримувати рівновагу допомагає досвід. Також я можу скористатися спеціальним крановим прибором безпеки – це спеціальний екран з підключеними датчиками, які контролюють вагу та виліт стріли, і взагалі параметри роботи крана. Ці показники значно допомагають машиністу, – каже Михайло Толмаченко.

Технічний «напарник» Михайла Толмаченка – дизель-електричний кран Takraf EDK 500 німецького виробництва. Історія цього залізничного крану є цікавою. Під час другої світової війни ці марки кранів випускалися для потреб Рейху. А після війни виробництво у якості контрибуції за економічну шкоду передали радянській владі. Завод, де вироблялися крани, залишився у Німеччині, у Східній її частині. Такі крани випускалися до 1990 року. Кран, який «бігає» коліями нашого виробництва, зроблений там наприкінці 1977 року. Незважаючи на солідний вік, він має справжнє сталеве здоров’я і чималі можливості. 

«За допомогою крану ми вантажимо металобрухт, виконуємо підйом рухомого складу (вагонів, тепловозів), великі вузли та агрегати під час ремонтів у різних цехах. Наприклад, газовий затвор у доменному цеху. Крім мене, машиною керують Микола Одайський, Костянтин Панченко, Олег Яременко та Леонід Милов», – сказав Михайло Толмаченко.

Перш ніж почати керувати залізничним краном, Михайло Толмаченко пройшов чималий «залізничний шлях» професійного становлення. Він закінчив політехнічний технікум за спеціальністю «Експлуатація залізничного транспорту». Практику проходив у залізничному цеху № 1 нашого підприємства складачем составів. Як говорить Михайло, ця робота дуже відповідальна, але і дуже важка. Та після служби у збройних силах він знову повернувся сюди працювати. Керівництво одразу відзначило талановитого хлопця. Йому пропонували стати диспетчером і навіть начальником району. Та Михайло не схотів керівних посад. Він, навпаки, прагнув навчитися на машиніста тепловозу. Але не судилося. Як жартує Михайло, у долі були свої плани на нього. Незабаром він перейшов до кранової служби залізничного цеху № 2, де почав опановувати професію машиніста крана у якості помічника (зауважте!) саме цього крану, на якому тепер і працює.

«Мені завжди щастить на гарних людей та сприятливі ситуації, – говорить Михайло. – Так було і тоді, коли я почав вчитися на помічника машиніста крану. Після навчання ще деякий час самостійно керувати краном мені не довіряли. І правильно робили, адже техніка велика, серйозна, потребує дуже дбайливого ставлення до себе.  Одного разу виникла ситуація, коли треба було терміново вивантажити злитки на залізничній дільниці, де неможливо додатково закріпитися крану. Машиніст в цей час кудись відійшов. Я сів у кабіну крана та почав працювати. Машиніст це побачив, оцінив, що я роблю все правильно, і відтоді мені вже повністю довірили керувати технікою. Тоді я вже зміг відчувати кран, знав його технічні характеристики, можливості та набув певного досвіду. А взагалі, якщо новачок сяде за кермо без досвіду, то є великий ризик того, що кран впаде».

Михайлу завжди вдається тримати баланс між вантажем та можливостями його крану. Як він каже, підйомні рішення йому доводиться приймати щозміни. І така робота йому подобається. Та він би хотів передати свої знання та навички молоді, адже саме їм у майбутньому працювати на підприємстві. Він сподівається, що незабаром так і станеться. От тільки б війна скоріше закінчилася!