Нещодавно до нашої редакції звернувся боєць Національної гвардії України Сергій Кіктенко, який до повномасштабного вторгнення працював старшим майстром цеху підготовки составів в «АрселорМіттал Кривий Ріг», і запропонував тему для статті. Виявляється, серед тих, хто рятував людей під час того страшного обстрілу мікрорайону Ювілейний, був наш працівник, а нині також боєць Нацгвардії Олександр Васильчик.
«Олександр працював машиністом кранів у моєму цеху, на моїй дільниці, – розпочав розповідь Сергій Кіктенко. – У 2023 році він підписав контракт, і зараз служить в одній роті зі мною. Я давно знаю Сашка. Він працював на стриперному крані, який роздягає сталеві злитки. Тобто, робота важка, небезпечна, пов’язана з дуже гарячим металом і ще багатьма небезпечними факторами. Васильчик робив її професійно. До речі, його мама також працювала машиністкою кранів у ЦПС. Тож Олександр – представник трудової династії».
Сергій розповів, що ще у цеху Олександр показав себе мужнім, сміливим, кмітливим чоловіком, який може миттєво оцінювати ситуацію та ухвалювати правильні рішення.
«Кілька років тому спекотного літа сталася аварійна ситуація, – пригадує Сергій. – Спека, плюс гарячий метал… У відділенні зайнялися високовольтні кабелі. Ситуація була загрозливою. Олександр Васильчик не розгубився. Він все зробив згідно з інструкцією. Зателефонував, кого треба сповістив і приступив до первинного пожежогасіння за допомогою вогнегасника. До нього доєдналися колеги, підтяглося керівництво цеху. Пожежний розрахунок не забарився, але пожежу вже погасили».
У своїй частині Олександр зарекомендував себе з найкращого боку. Він швидко опановує тонкощі військової справи. Зараз Олександр на навчаннях. У командування є плани поставити його командиром відділення. А того вечора він разом з бойовими товаришами патрулював криворізькі вулиці.
«У момент, коли прилетіло на Ювілейний ми патрулювали в мікрорайоні Сонячний. Наша група була на автомобілі, – розповідає Олександр Васильчик. – Зразу ж було прийняте рішення мчати на допомогу. Коли прибули на місце, то побачили жахливу картину. Вбиті та поранені російською ракетою, крики та стогін. До мене підбіг батько важко пораненого хлопчика, простяг ключі від автомобіля і благав відвезти сина до найближчої лікарні. Я миттєво відвіз малого у «Тисячку», і повернувся на місце трагедії. Кинувся допомагати колегам, які вже надавали першу допомогу. Добре, що нас цьому серйозно навчають на заняттях та й на заводі, тож вдалося оперативно допомогти кільком постраждалим».
Так нацгвардійці рятували людей того страшного дня. І серед них – наш Олександр Васильчик, який виявився скромною людиною. Бо якби не його товариш та колега Сергій Кіктенко, можливо б ми про те й не дізналися. Шановні читачі. Якщо ви бажаєте розповісти про своїх знайоми – працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг», які на вашу думку зробили щось видатне, що заслуговує на увагу, в роботі, при захисті України, допомагаючи людям, в спорті, мистецтві чи інших напрямках, телефонуйте за номером 0984889821 чи 92736 (внутрішній телефон підприємства, або пишіть нам на офіційні сторінки підприємства у фейсбуці та інстаграмі за посиланням: https://facebook.com/ArcelorMittalUA або https://instagram.com/ArcelorMittal_Ua .
Наші люди варті того, щоб про їхні досягнення стало відомо.
В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Віктор Соколовський працював слюсарем-ремонтником.
В цеху ремонту металургійного устаткування № 4 ремонтного виробництва нашого підприємства не можуть повірити, що більше ніколи не з’явиться на ремонтному майданчику завжди спокійний і виважений Віктор. Він пропрацював на нашому підприємстві понад 25 років.
«Ми майже одночасно працевлаштувалися, тому поряд були багато років, – говорить майстер з ремонту обладнання (металургійного) ЦРМУ-4 РВ Едуард Білий. – Останнім часом Віктор займався зборкою та ремонтом резервного обладнання для електромостових кранів. Дуже відповідальна частина в нашій роботі, коли потрібно мати гарні знання, чималий досвід. Все це було у Віктора. Він був універсалом, адже мав багаторічний досвід роботи слюсарем-ремонтником. В колективі його поважали, адже він міг знайти підхід до кожного, а за потреби прийти на допомогу. Без зайвих слів він професійно виконував найскладніші завдання. Встати на захист країни теж було його рішення, тим більше з перших днів повномасштабного вторгнення у лавах ЗСУ був його старший син. Віктор вирішив приєднатися до нього. Захисник загинув в бою, але ми пам’ятатимемо про нього завжди».
Віктор Соколовський загинув 12 червня 2025 року поблизу Одрадного у Донецькій області.
Сини втратили батька, дружина підтримку, надійного чоловіка.
Висловлюємо щирі співчуття близьким, друзям та побратимам героя.
Криворізький академічний театр драми та музичної комедії ім. Т.Г. Шевченка
28 червня о 17:00 раді бачити глядача на виставі «Моя чарівна леді». Це музична комедія Фредеріка Лоу за п’єсою Бернарда Шоу «Пігмаліон». Усім відома давньогрецька легенда про скульптора Пігмаліона, який створив з каменю настільки прекрасну дівчину, що боги зглянулися на нього і вдихнули життя в статую. На жаль, «Пігмаліони» бувають різні. Дехто з них, хоч і здатний виліпити щось зовні досконале, абсолютно не спроможний наділити своє створіння душею, бо сам бездушний. Напевно, багато в чому саме такий і Генрі Гіґінс – відомий лінгвіст, який вирішив на парі перетворити просту продавчиню квітів на вишукану леді. Безсмертна іронія Бернарда Шоу у поєднанні з найкращими традиціями американського мюзиклу знайшла втілення у виставі, що витримана у стилістиці «ретро» і занурює нас в атмосферу старовинної Англії. Легка музична комедія в майстерному виконанні наших акторів подарує вам незабутні хвилини сміху і задоволення.
29 червня об 11:00 пропонуємо на розсуд глядача виставу «Здолати дракона» за мотивами творів для дітей О. Олеся. Села та міста нищить жорстокий Дракон. А ще він вкрав кохану дівчину Микити Кожум’яки – Оксану. Як здолати Дракона? Тільки об’єднавшись разом. Але декому ще доведеться визначитися – служити Добру чи Злу? Це вистава про захопливі пригоди Микити та його батька Кирила, чаклуна Мольфара й красуні Оксани, а також недолугих та кумедних Крисюка і Жабоїда.
29 червня о 17:00 запрошуємо переглянути музичну комедію «Гуляй, село!» за мотивами п’єс С. Васильченка та М. Кропивницького. Ось і прийшла пора кохання до красуні Олени та веселуна й бешкетника Тимоша. Молода кров грає, на побачення викликає, а суворі й недовірливі батьки дівчину під замком тримають. Чи вдасться закоханим подолати батьківський спротив і нарешті зустрітися? А поруч живе своїм життям сільська управа: пиячить й краде потихеньку, вправно хабарі збирає, бо «звичаї знає…». І так, «як належить», «врегульовує» сварку баби Риндички і солдатки Пріськи. Вам це нічого не нагадує?
Криворізький академічний міський театр музично-пластичних мистецтв
21 червня о 17:00 пропонуємо переглянути пластичну драму «ХЕМ» за мотивами творчості Хемінгуея. Це історія про мужність, волю та наполегливість, зокрема, у досягненні мети. Це можливість побачити велич духу людини, що відчуває себе одним цілим з природою. Історія мужності та страху, любові і болю. Історія, у якій однаково сильні почуття обов’язку та відчуття жорстокості війни, історія яка показала, як віра у свої сили може допомогти здолати будь-які труднощі.
Криворізький міський театр ляльок
28-29 червня об 11:00 чекаємо глядача на пригодницькій казці «Чарівне місто сподівань». Засумували старі іграшки, про них забули. А так хочеться, щоб з ними знову гралися і любили, як і раніше. У казці все можливо: раптово оживає стара картина і друзі-ляльки потрапляють до чарівного міста Сподівань. Там на чекають випробування та неймовірні пригоди. Разом з друзями можна впоратися з усім. Це доводять герої казки. Вистава здобула перше місце на Міжнародному конкурсі-фестивалі мистецтв «Талановита планета 2022» від OreaFest.
Екскурсії
Туристичний клуб «Невгамовні Гідеси»
28 червня о 07:00 запрошуємо вас на екскурсію «Я, лаванда та релакс». Пропонуємо провести незабутній день на природі. Ви поринете у неймовірну атмосферу квітучої лаванди, зробите чарівні фотографії серед запашних фіолетових полів і просто матимете змогу насолодиться красою моменту. А далі ми продовжимо день в зеленій садибі Green Village. Тут ви зможете побачити милих кроликів та грайливих кізочок – справжня радість для дорослих та дітей. Буде можливість долучитися до захопливої екскурсії і дізнатися про життя равликів, і, хто знає, можливо, навіть наважитесь на дегустацію вишуканих ескарго! Місце збору: зупинка 95 квартал (у бік пл. Визволення). Реєстрація: 0961197549. 0982556455.
Криворізьке бюро подорожей та екскурсій
28-29 червня запрошуємо на екскурсію до парку-готелю «Скіфію». База розташована в екологічно чистому та мальовничому місці, на березі річки Чорний Ташлик. Виїзд з Кривого Рога о 06:00. Збір по місту. На вас чекають чудова територія, чиста водичка, прекрасні локації для фото, три басейни. Реєстрація: 0981067279, 0993685133.
Життя водія автотранспортного управління «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олександра Чекалкіна – це постійний рух. На роботі він за кермом свого автомобіля. А далі пересідає у власне авто і прямує на риболовлю. Та й риболовлі він надає перевагу не тій, що сидиш у кріслі і спостерігаєш за поплавками, а активній, полюванню на хижу рибу.
Олександр згадує, що тато Іван Опанасович брав його на риболовлю ще зовсім малим, років шість йому тоді було, може сім. І не треба було далеко ходити. Рибалили на ставках неподалік нашого підприємства, там де зараз острів, а родина мешкала на колишній вулиці Постишева (нині ця вулиця має ім’я нашого ветерана-мартенівця Вадима Гурова). Тож кілька хвилин, і тато з сином вже на ставках. А з другом Мишком Саня їздив рибалити на Саксагань.
«Вона тоді текла іншим руслом, – говорить Олександр. – Виходили на кільцевій тролейбуса, спускалися стрімкими стежками серед прибережних скель, і закидали вудки. То був екстрим! Доводилося однією рукою триматися за скелю, на якій стояв, а іншою рибалити. Але ж нагорода за незручності була шикарною. Краснопірка та окуні, які шалено клювали, були гігантськими! Принаймні, нам так тоді здавалося. З нашу дитячу долоню, а деякі й більші! Неймовірно, але зі скелі у воду я жодного разу тоді не впав. Але одного разу мені «допоміг» Мишко. Він вирішив, що не годиться лише йому вміти плавати, і вирішив навчити й мене. Спосіб вибрав креативний – зіштовхнув мене під зад у воду. Я вигріб! А заодно й плавати навчився». Завтра завершується сезонна заборона на риболовлю з човна (інтерв’ю записувалося 9 червня), і Олександр не може дочекатися, коли вийде на воду Карачунівського водосховища, де він колись зловив… . Ото був трофей! А першу свою рибину, яку можна було сміливо назвати трофеєм, Чекалкін здобув у п’ятому класі, на вище згаданому ставку з островом.
«Ми з батьком тоді ловили на закидачки, – продовжив рибалка. – Позакидали ми їх, я причепив на волосінь шматок багнюки і підставив палицю, щоб було видно, коли взяло. Бачу, багнюка захиталася, волосінь натяглася, згодом попустилася, а потім як смикнеться! Багнюка розлетілася, я підсік і відчув на гачку неймовірно важку та сильну рибину. Татко не кинувся допомагати, і то був мудрий вчинок. Кілька хвилин я боровся зі здобиччю, і вони здалися вічністю. А коли на березі опинився карась вагою кіло триста, то була одна з найсолодших миттєвостей у моєму житті!»
Для когось риболовля – це гонитва за великою рибою та рекордними виловами, а для когось сама риба другорядна, головне – вирватися з міста, подихати свіжим повітрям серед мальовничої природи. А треті вважають, що найважливіше – це спілкування з братами-рибалками. Для Олександра ж важливе все.
«Тато навчив мене ловити так звану мирну рибу – карася, краснопірку, плотву, коропа тощо. А пізніше друзі залучили мене до активної ловлі. І відтоді саме хижі щуки та судаки є моєю головною здобиччю, – каже Олександр. – Щоб мати добрі улови, треба постійно вивчати риб’ячі тренди та оновлювати снасті й приманки. Як виявилося, поділ на хижих та мирних є умовним, адже взимку та ранньої весни коропи, карасі й товстолоби залюбки поїдають дрібнішу рибку, тому часто попадаються на воблера чи «силікон». Колись я зловив на воблера 13-кілограмового коропа! А ще більший, напевно, кілограмів до 20 у мене зірвався. Близько години я з ним боровся, і лише на останніх метрах той гігант вирвався. Чесно, кілограмів до 20. Бо всі ж знають, що рибалки вміють прикрасити свої розповіді-байки. У нашій компанії відвертих брехунів немає, але рибацькі байки травити полюбляємо».
Не менш за сам процес та трофеї, Олександр полюбляє рибальські вечірки біля вогнища. Це коли затишний вечір, вірні друзі, угукання сови та червоні язики полум’я на трохи зморених, задоволених обличчях. І всі чекають, коли довариться смачнюча юшка. У кожного рибалки є свій рецепт. Олександр охоче поділився своїми рекомендаціями:
«Ідеальна юшка вариться з різнориб’я. Спочатку дрібну рибку замотують в марлю, і кладуть в окріп. Вона дає навар. А шматки великої риби (коропа, судака, сома, товстолоба) кидають в юшку наприкінці, щоб не розварилися. Кладуть цілу цибулину, а от часник дрібно ріжуть. Ну і як годиться – картопелька, морква п’ятаками, петрушка, кріп, перці чорний та червоний… Юшку я не зажарюю, легеньку зажарочку з моркви й цибулі роблю лише якщо варю вдома, на плиті. Але то вже не юшка, а риб’ячий суп. Юшка – це лише коли на вогнищі. Щоб з димком. А на плиті – то не юшка, а риб’ячий суп. І на завершення я завжди гасю у казані з юшкою палаючу палицю».
Крім юшки Олександр Чекалкін варить надзвичайно смачну солянку. Зазвичай десятилітрового відра замало, тож Олександр готує солянку у 22 літровому казані, і на ранок поснідати не завжди всім вистачає. А нещодавно він навчився варити ще й бограч. Дві перших спроби були вдалими.
«А ще я люблю смажити карасі, і потім їх їсти, – усміхається Чекалкін. – З дрібними простіше. Їх готувати мене навчила мама Надія Михайлівна. Вони солоденькі, добре просмажуються, і їдяться, як насіння, важко відірватися. А на великому карасі робиться багато надрізів, щоб кістки просмажилися. Мені не подобається, коли риба смажиться половинками. Якщо вміщується у сковорідку, то готую цілою. Це естетичніше. А ще риболовля – це чудова можливість познайомитися з чудовими людьми, подихати свіжим повітрям та підтримати здоров’я. Я ж не сиджу на місці, на кріслі, як короп’ятники. Закинув спінінг, дві-три проводки, і йду на інше місце. Це називається активною рибалкою. Так можу три й більше кілометри пройти берегом водойми в один бік і стільки ж назад, безліч разів закинути та витягти спінінг».
На питання, чи вважає він рибалку своїм другим життям, він відповів, що воно скоріш перше паралельне. Він не раз запрошував на рибалку й дружину Валентину. Але поки що вона відмовляється.
«Здається, Валя мене ревнує…до риболовлі, – усміхнувся Олександр. – Хоче, щоб я був завжди поруч, і це зрозуміло. Але я не можу без свого улюбленого хобі, і синів Ігоря та Максима привчив з малечку. Привезу додому щук, прошу дружину сфотографувати. А вона питає: «Нащо їх знімати? Вони ж всі однакові? «Та придивися, люба, вони ж по-різному усміхаються», – відповідаю. – А якщо серйозно, то минулого року на мій спінінг причепилося щось величезне. Понад годину я намагався його витягти, і мені було не до сміху. Підтяг майже до човна. На поверхні з’явився величезний «крокодил», тобто щука кілограмів на 15! І в останню мить їй все ж вдалося перекусити волосінь. Кілька хвилин вона знесилена дивилася на мене, а я на неї. А потім розвернулася і повільно пішла під воду. Ну нічого. Значить, найбільшу свою рибину я ще не зловив».
Друзі, нагадуємо, що ми продовжуємо рубрику «Мрій та мандруй з «Металургом»!» І якщо ви хочете поділитися розповідями та фото з подорожей, туристичними лайфгаками, телефонуйте нам: 098-488-98-21 чи 92-736 (внутрішній тел. підприємства) або пишіть – на офіційні сторінки підприємства у фейсбуці та інстаграмі за посиланням: https://facebook.com/ArcelorMittalUA та https://instagram.com/ArcelorMittal_Ua .
Ми разом створимо тревелфотосторіз, які варті кращих світових журналів і сайтів. Це може бути гірський похід, поїздка Україною чи за кордон, відпочинок на морі або у селі, оздоровлення на курорті чи екскурсія Кривим Рогом, мандрували ви вчора чи багато років тому. Пам’ятаймо, що з часом цінність вражень не зменшується, а навпаки. Тож подорожуймо разом!
Владислав Боженко працював слюсарем-ремонтником у конвертерному цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг».
В цеху згадують Владислава як спокійну, добру та щиру людину. Він міг об’єднати колектив, знайти підхід до кожного, тому неодноразово виконував обов’язки бригадира, майстра. Професіонал, який понад 10 років відпрацював у конвертерному, він мав колосальний досвід і чималі перспективи кар’єрного зростання. Цьому, на жаль, завадила війна.
«Владислав був з тих, кому можна було довірити найскладніше завдання і знати, що воно буде виконане якнайкраще, – говорить начальник служби з технічного обслуговування та ремонтів устаткування зовнішніх комунікацій конвертерного цеху Юрій Фастовець. – Як слюсар-ремонтник Владислав займався техобслуговуванням та ремонтом енергообладнання нашого цеху. Важлива, відповідальна робота, від якої залежала безперервна робота виробництва. Він завжди був поряд, коли було потрібно, міг впоратися з усім. Ми мали плани на його розвиток та підвищення, адже він був професіоналом, яких ще пошукати! Непоправна втрата не лише для родини, для усіх нас. Війна, на жаль, забирає кращих».
До лав ЗСУ Владислав Боженко долучився у квітні 2023 року. І це було його рішенням. Він вважав, що має зробити все для захисту своєї родини, міста, країни. Сміливий, рішучий, виважений він завжди був попереду. Герой вважався зниклим безвісти, згодом підтвердилося, що він загинув в боях поблизу селища Очеретине Донецької області.
Висловлюємо щирі співчуття побратимам, друзям та родині загиблого захисника.
У фасоносталеливарному цеху Ливарно-механічного заводу Іван Лічний працював газорізальником. На фронті він був сержантом, командиром взводу оперативного призначення військової частини Нацгвардії України.
Івана завжди відрізняли спокій, виваженість та професійний підхід до всього, чим би він не займався. «Найскладніші завдання, коли потрібно все було робити швидко, якісно – з цим я завжди звертався до Івана Лічного, – говорить старший майстер виробничої дільниці ФСЛЦ ЛМЗ Сергій Тищенко. – Іван 25 років працював газорізальником, тож на справі знався досконало. Він брав участь у відновленні та виготовлені багатьох важливих деталей та вузлів, обробляв відливки, працював зі шлаковими чашами. Все, що би йому не доручили, було зроблено на найвищому рівні. Це про Івана Лічного – забирають спершу найкращих. Іван сам ходив до військкомату з перших днів повномасштабного вторгнення. А 3 березня 2022 року його мобілізували. Ми втратили справжнього героя. Але назавжди він житиме у нашій пам’яті».
Іван Лічний загинув 18 червня 2025 року в бою поблизу населеного села Липці Харківської області.
Без батька залишилася родина. Один з синів захисника за прикладом батька теж доєднався до лав ЗСУ.
Висловлюємо співчуття колегам, побратимам та близьким Героя.
