Позначка: наші люди

Категорії
Новини

ВТЦ+ЦМК дорівнює перемозі

16 липня пройшов фінальний етап розіграшу Кубка ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з мініфутболу, організований департаментом з корпоративних комунікацій «АрселорМіттал Кривий Ріг» та Криворізьким міськвиконкомом.

Турнір був присвячений професійному святу металургів і гірників. У змаганнях взяли участь 12 команд зі сталеплавильного, транспортного, гірничого департаментів, департаменту з виробництва та відвантаження готової продукції, департаменту автоматизації технологічних процесів, ПП «Стіл Сервіс» та Ливарно-механічного заводу.

У фінал Кубка вийшли команди цеху підготовки составів, фасонночавуноливарного цеху та збірна вальцетокарного цеху й цеху металоконструкцій. У першому поєдинку фінального етапу зустрілися збірна ВТЦ+ЦМК та цеху підготовки составів. Це був драматичний матч. Гравці ЦПС відкрили рахунок, потім подвоїли його. Але збірна команда не здавалася і згодом вже вела у рахунку. Поразка не входила у плани цеху підготовки составів. Їм вдалося забити ще два м’ячі. Але кінцівка гри була за ВТЦ+ЦМК, що й підтвердив підсумковий рахунок – 7 : 4 на їхню користь.

У наступному двобої переможці першої гри зустрілися з командою ФЧЛЦ. Цей поєдинок виявився не менш нервовим та безкомпромісним. До останніх секунд не було зрозуміло, хто ж візьме гору. Основний час завершився нічиєю. Далі били пенальті. У підсумку команди «наклепали» одна одній аж 17 голів. І на один м’яч більше забила команда ВТЦ+ЦМК. 9 : 8 на її користь. На жаль, інтрига чемпіонства на цьому згасла. Переможцями турніру достроково стали ВТЦ+ЦМК.

В останньому матчі вирішувалася доля 2-го та 3-го місць. Гравці ЦПС боролися до останнього, але вправнішими виявилися футболісти з ФЧЛЦ, які вибороли «срібло». Третє місце – у команди ЦПС. Головний кубок та інші нагороди кращим командам вручили директор департаменту з корпоративних комунікацій нашого підприємства Володимир Гайдаш та директорка департаменту у справах сім’ї, молоді та спорту виконкому Криворізької міської ради Світлана Лавренко. Вони привітали переможців турніру та подякували ЗСУ за можливість для мешканців міста, країни жити повноцінним життям та проводити спортивні змагання.

Щиро вітаємо переможців і призерів Кубка ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з мініфутболу!

Платон Чмирков, юний вболівальник:

–  Ми з мамою вболівали сьогодні за татка. Він працює начальником. Він сьогодні добре грав. Ми дуже раділи, коли вони забивали голи. Я люблю футбол. Мої улюблені команди – Київ, Барселона і збірна України. Там багато хороших гравців, але мій улюблений – мій татко. І хай його команда сьогодні не виграла, але я не дуже засмучений. Вони потренуються і обов’язково переможуть!

Руслан Глаголєв, газорізальник ЦМК, команда ВТЦ+ЦМК:

– Перемагати завжди приємно! Ми з хлопцями дуже скучили за великими турнірами. Багато років граємо об’єднаною командою. Маємо волю до перемоги. Програвали команді ЦПС, але відігрались і перемогли. Вийшли дещо змореними після першої гри, але звели матч зі свіженькими суперниками з ФЧЛЦ у нічию, а потім перемогли в серії пенальті. Вітаю всіх з Днем металурга та гірника. Дякую всім нашим захисникам і захисницям за можливість жити, працювати й грати в футбол!

Категорії
Наші люди

«Я по-іншому не можу. І не буду!»

Вислів «Волонтери носять робочі чоботи, а залишають на землі сліди ангелів» – наче саме про майстра цеху з ремонту ланцюгів управління технологічними процесами «АрселорМіттал Кривий Ріг» Арама Галустова.

У робочі будні Арам – один з найкращих працівників цеху, тих, хто добре знаються на своїй справі. Завзятість, доброта, сміливість, небайдужість і відповідальність – ці риси характеру допомагають майстру не лише у роботі, а й у надзвичайно важливій справі, якій він присвячує увесь свій вільний час – волонтерству.

З перших днів війни Арам вирішив, що якщо він не у лавах ЗСУ (він багатодітний батько), то максимально має зробити все, аби допомогти нашим захисникам та тим, хто постраждав від агресора. Його подвір’я сьогодні нагадує склад, де збираються речі, які у вправних руках криворізьких майстрів перетворюються на речі для допомоги військовим. Географія його численних волонтерських поїздок складається з майже усіх гарячих точок: Донецький напрямок, Запоріжжя, Миколаївщина, Херсонщина.

Нещодавно майстер-волонтер доставив допомогу, яку зібрали працівники «АрселорМіттал Кривий Ріг» для потерпілих від затоплення у Херсонській області. Арам каже, що вірус волонтерства давно вже «гуляє» підприємством, тому він у цій справі не один, поряд з ним є завжди багато помічників, принаймні у нього в цеху – це майже кожен. Колеги ж запевняють, що завзяття Арама не залишає байдужим нікого, і тому не допомагати йому неможливо.

«Усі страхи, проблеми в дорозі, негативні емоції відходять на другий план, коли бачиш, як радіють наші захисники допомозі та звісткам з рідної домівки, як потрібна ця допомога людям, і питання їхати чи ні взагалі не виникає. Я по-іншому не можу. І не буду!», – говорить Арам Галустов і після зміни знову збирається у наступну волонтерську поїздку.

Читайте також в проєкті «Ми поруч» про Геннадія Шульгу, Інессу Залевську, Євгенія Гречаного, Олександра Школяренка.

Категорії
Новини

Мобільна баня для захисників

Щире бажання допомогти, вправні руки, кмітливість та небайдужість криворіжців довели, що навіть занедбаний старий вагончик на колесах здатен перетворитися на сучасний банно-пральний комплекс для захисників.

Цей забутий колись будівельниками старий вагончик на території цеху уловлювання коксохімічного виробництва нашого підприємства поступово перетворювався на мотлох. У планах було його знищити як непотріб. Коли до заступника начальника ЦУ КХВ Володимира Лавського звернувся колишній колега-коксохімік Олексій Борисенко з питанням, чи не знає він про якусь «штуку», яку можна перетворити на мобільний банно-пральний комплекс для захисників з 17-ї танкової, то, як кажуть, старенький вагончик сам напросився. От тільки щоб перетворити його на корисну річ для захисників, довелося докласти чимало зусиль.

Старий вагончик до перетворення

«За модернізацію цього «старенького» (а точніше за зміну його призначення) ми взялися вже за територією підприємства у вільний від роботи час, – говорить Володимир Лавський. – Спочатку зібрали кошти, бо розуміли, що всі роботи ми зробимо власноруч, а от матеріал та техніку потрібно купувати. Необхідні гроші зібрали швидко, десь за тиждень, для цього і до знайомих зверталися, і самі спонсорували, і у фейсбуці збирали. Потім командою, до якої увійшли колишні працівники коксохіму  Андрій Проня, Олексій Борисенко та ми з колегами, розпочали перетворення. Зараз наш комплекс вже допомагає захисникам. Ми укомплектували його усім необхідним, навіть віниками та десятками мочалок, які вив’язала для хлопців дружина електрозварника Михайла Гарнова. Фактично від старого вагончика залишився хіба що каркас, та й той ми наново зварили. Пофарбували баню на колесах у захисні кольори, і тепер вона мандрує слідом за нашими воїнами. Ми дуже хотіли створити для наших військових хоча б мінімальний комфорт – можливість прийняти теплий душ та випрати речі».

Для коксохіміків це був перший досвід зі створення банно-прального комплексу на колесах, і всупереч приказці «перший млинець нанівець», він вийшов вдалим. Комплекс на колесах обладнали пральними машинками, насосами для помпування води, встановили чотири душа, обладнали двома печами для загального обігріву та нагрівання води. А можливість працювати як від стаціонарної електрики, так і від генератора, додала комплексу незалежності від складних умов польового життя.

Категорії
Наші люди

Мистецтво воїна

Він довго чекав, затамувавши подих. І ось ідеальний момент! Вказівний палець м’яко тисне на спуск. Лунає тріскотлива серія. Влучив! Ще кілька чудових кадрів з херсонським птаством летять у  колекцію світлин нашого працівника Євгенія Шидловського.

До війни Женя керував тепловозом. Машиністом він став більше десятка років тому. А прийшов на комбінат у 2007 році помічником машиніста у залізничний цех № 2. Його велетень вагою 80 тонн возив гарячі сталеві злитки. Євгеній ставився до залізного друга з повагою, майже з любов’ю. А той віддячував справною роботою. Але почалася війна. Машиніст взяв до рук зброю. І не забув взяти з собою улюблену фотокамеру. Його військова частина несе службу на Херсонському напрямку. А у перервах між боями, облаштуванням позицій та військовою підготовкою Женя займається улюбленою справою – фотографує чарівну українську природу. Пейзажі, фотополювання та макрозйомка – ось його улюблені напрямки.

– Я давно вже завзятий турист, – розповідає Євген Шидловський. – Починав з Кривого Рогу та його околиць. Гарне у нас місто! Прекрасні люди, чудові промислові пейзажі. А тільки-но вийдеш за околицю – безмежні степи, широкі поля, мальовничі річкові долини. Приємно згадувати екскурсії з нашим найкращим туристичним гідом Володимиром Казаковим. Надзвичайно мальовнича наша річка Саксагань, якою ми не раз сплавлялися на байдарках. Дуже люблю Іскрівське водосховище, Величну долину Інгульця. Люблю Україну! Подорожував я і Карпатами. Чорногора, Свидовець – красиві пасма гір. І скрізь зі мною була фотокамера. А які чудові краєвиди на Кіпрі! Ми були там у квітні. Уявляєте: у горах сніг, а на узбережжі – літо! Але вважаю, що найкращі свої фото я зробив вже у ЗСУ.

Женя має талант – бачити красу скрізь, де буває. Бачити і зберігати у своїх світлинах. Його друзі-бійці часто дивуються, розглядаючи фото: «І де ти таку красу знайшов? Ми ж поруч були, але не помітили». Наш герой вважає, що з почуттям краси мало народитися. Його треба розвивати у собі. Саме це він робив під час походів і продовжує під час служби. Хоче, щоб прекрасне навколо вмів бачити і його син Єгор. Хлопчикові зараз дванадцять. Він побував з татком у багатьох походах.

– Щоправда, перше знайомство з туристичним життям справило на Єгора не дуже позитивне враження, – згадує Євгеній. – Я взяв його з собою на туристичний зліт до Мигії. Під час сплаву на катамаранах він намочив одяг. Ще й приз не виборов, лише грамоту. Розчарувався. Але потім протягом року запитував, коли поїдемо ще. З того часу Єгор живе подорожами. Чекає, коли я повернусь з перемогою, і ми знову подамося у мандри.

На світлинах воїна-митця – феєричні світанки, барвисті луки, граціозні олені, чудернацькі комахи, ніби під мікроскопом, різноманіття українського птаства… Та що там розповідати, дивіться самі.

Категорії
Новини

Дзеркала безпеки

На пішохідному переході біля будівлі апаратної бензольно-скруберного відділення цеху уловлювання коксохімічного виробництва встановлені дорожні сферичні дзеркала, які підвищують безпеку руху на цій «сліпій» ділянці.

Місце встановлення дзеркал вибрали невипадково. Видимість на цьому пішохідному переході загороджує бетонна огорожа з обох боків. А переходом користується технологічний та ремонтний персонал коксохіму та працівники підрядних організацій. Зважаючи на те, що цією дорогою рухається майже 50 відсотків усього технологічного автотранспорту та чимало легкових авто, рух тут доволі інтенсивний. Працівники цеху уловлювання на змінно-зустрічних зборах звернулися до керівництва цеху з проханням встановити дзеркала на цій критичній ділянці, аби зменшити ризик виникнення дорожньо-транспортних пригод чи аварійних ситуацій.

«Перш за все ми потурбувалися про безпеку персоналу, – розповідає заступник начальника цеху уловлювання КХВ Володимир Лавський. – На цій ділянці автотранспорт з’являється у зоні видимості тоді, коли навіть за умови дотримання швидкісного режиму може трапитися аварійна ситуація. Дзеркала ми закупили, а встановлювали їх вже самі – з урахуванням та дотриманням усіх норм  та вимог правил дорожнього руху. Встановлення сферичних дзеркал стало для нас додатковим запобіжним заходом безпеки на проблемному переході. Тепер себе більш комфортно і впевнено у цій «сліпій» зоні почувають і водії, і пішоходи».

Категорії
Новини

Назавжди у зміні

На фасаді будівлі ковальської дільниці ремонтно-механічного цеху № 1 Ливарно-механічного заводу встановили меморіальну дошку на честь загиблого героя-захисника – газівника цеху Анатолія Корольова.

Впродовж 21 року Анатолій працював газівником в РМЦ-1. На другий день війни його мобілізували до лав ЗСУ. 27 червня 2022 року мужнє серце героя перестало битися, він загинув в боях на Харківщині. Рік по тому колеги все ще не можуть повірити, що їхній колега – щира, відкрита та добра людина – більше не відчинить двері та не зайде до цеху. «Він назавжди з нами – у зміні», говорять вони.

«Я працевлаштувався в цех у 2012 році, а у 2013 році вже став напарником Анатолія, – розповідає газівник РМЦ-1 Сергій Ханферян. – Спочатку були просто колегами, але досить швидко стали друзями. Від Анатолія йшли хвилі позитиву. Він завжди міг знайти добре слово для кожного. Професіонал, він і мене навчив секретам майстерності газівної справи. Справедливий, врівноважений, Анатолій був душею колективу. Він ніколи й нікому не відмовляв у допомозі. Пам’ятаю, як я застряг на дорозі біля Софіївки, в мене лопнули два колеса на авто. Година була пізня. Але після мого дзвінка Анатолій буквально примчався з Кривого Рогу і допоміг. Коли його мобілізували, то він сам визвався на передову. Казав, що не може просто сидіти, коли його країна, його родина потерпають від агресора. Минув рік з дня загибелі мого друга, а біль не відпускає…»

«Коли Анатолій був в цеху, то газове обладнання ковальської дільниці знаходилось під пильним оком професіонала і працювало надійно, – говорить  Євгеній Гречаний, начальник РМЦ-1. – Не в характері Корольова було залишитися осторонь, коли країна потребує допомоги. Тому, не вагаючись, він став на захист України. Ми втрачаємо найкращих, але вони завжди житимуть в нашій пам’яті!».

Колеги Анатолія по цеху вирішили зібрати кошти на меморіальну дошку на честь героя, захисника та прекрасної людини. І відтепер його зображення  «зустрічатиме» кожну зміну, ніби запевняючи: «Все буде добре, працюйте. Ви – під надійним захистом!».