Категорії
Новини

На землі, над землею і навіть під нею: дільниця східних цехів обирає безпеку

Сьогодні, наприкінці року ми завершуємо знайомити наших читачів з оновленими десятьма Золотими правилами з охорони праці.

Десяте правило є скоріш узагальнюючим і разом з практичними прикладами поведінки виглядає так:

Правила, стандарти, дозволи, використання засобів індивідуального захисту… Якщо застосовувати це все окремо, це додасть безпеки у роботу людей. Але! Лише комплексне поєднання всіх цих компонентів, тобто системна робота з охорони праці, принесе реальну користь.

Майстер дільниці східних цехів цеху водопостачання Сергій Варавін розповів, як саме діє система з охорони праці на його дільниці.

«Ми постачаємо необхідну для виробничих процесів воду до конвертерного цеху, кисневого виробництва, а також до східної групи цехів — фасонносталеливарного, вогнетривно-вапняного та інших, – пояснює Сергій Варавін. – Наші слюсарі та монтажники експлуатують та ремонтують устаткування сотень кілометрів водогонів та кількох насосних, щоб своєчасно забезпечити цехи технічною і питною водою. Наші водогони розташовані на естакадах на висоті від трьох до 17 метрів над землею, а багато з них – на поверхні чи під землею, на глибині кількох метрів. Тож доводиться працювати і на висоті, і в замкнених просторах. До цього додається робота з вантажопідйомними механізмами, електроустаткуванням тощо. Тож хочеш не хочеш, а безпека праці є найважливішим пріоритетом».

Слюсарі-ремонтники і монтажники, які забезпечують безперебійну подачу води до цехів, постійно прагнуть працювати безпечно: навчаються працювати на висоті, засвоюють навички безпечної роботи у тунелях та колодязях, де також пролягають водогони. Ці працівники навчені безпечно керувати вантажопідйомними механізмами та стропити вантажі. Це необхідно, адже доводиться підіймати кришки насосів вагою близько півтори тонни та приблизно такі ж важкі ротори. І якими б сильними не були працівники цеху водопостачання, з такою вагою без кранів або тельферів їм (та навіть і Вірастюку) не впоратися. А для зварювання чи різання труб під час демонтажу чи монтажу трубопроводів, долучають різальників та зварників з інших дільниць або цехів. І для безпеки дуже важлива чітка взаємодія.

«Щоб працювати безпечно у команді, треба постійно спілкуватися, ділитися інформацією, – продовжує Сергій Варавін. – Я проводжу для працівників усі передбачені вимогами інструктажі. Але щоб інформація дійшла до людей, треба підкріплювати її, наприклад, презентаціями, навчальними роликами, які нам надає департамент з охорони праці та промислової безпеки. Сухі літери та слова не дадуть такого ефекту, як емоційні засоби, що здатні достукатися до інстинкту самозбереження. Я впевнений, що треба не лише розповідати людям, як працювати безпечно, а й показувати, як саме це робити, а головне – показувати, що може статися, якщо цього не робити».

Один з необхідних елементів безпечної роботи — застосування засобів індивідуального захисту. Спецодяг, респіратори, бируші, окуляри, пояси, які запобігають падінню під час роботи на висоті. За словами Сергія, нещодавно на дільниці отримали новенькі пояси, а також ліси для роботи на висоті. Все це у рамках програми щодо протидії чотирьом ризикам-вбивцям, які були визначені найнебезпечнішими у корпорації за аналізом смертельного травматизму у 2022 році. Але майстер впевнений, що якими б не були ЗІЗи та заходи безпеки, якщо працівники не виконуватимуть правила –  безпека не гарантована.

«Я прийшов на дільницю п’ять років тому, – згадує Сергій. – І тоді вже тут була чудова традиція виконувати правила, застосовувати ЗІЗи, оцінювати ризики перед виконанням виробничих операцій. Мені як керівникові залишається лише підтримувати цю традицію. І такі досвідчені працівники, як бригадир слюсарів-ремонтників Микола Григорович Шаповал та інші, допомагають мені у цьому. Кожен з нас відповідальний за життя, своє і того, хто працює поруч».

Категорії
Новини

Крісло для дрезин – безпека для водія

У залізничному цеху № 3 продовжується робота, спрямована на створення безпечніших умов праці.

Яка картинка виникає у вас, коли ви чуєте слово «дрезина»? Раніше я уявляв її невеличкою платформою, що рухається рейками. А щоб вона рухалася, треба постійно совати туди-сюди масивні важелі. Коли потрапляєш у залізничний цех, то розумієш: дрезини бувають різними. Наприклад, дрезина з назвою «мотовоз навантажувально-транспортувальний» – це потужна самохідна залізнична машина масою 31 тонна, яка возить багатотонні вантажі – рейки, шпали та інший скарб, необхідний для ремонтів залізничних колій. Вона оснащена підйомним краном, який здатен підіймати вантажі до 5 тонн.

«Водій керує дрезиною і краном з кабіни, яка захищає його від негоди, – пояснює начальник дільниці експлуатації та ремонту механізмів ЗЦ-3 Юрій П’ятаков. – Більшість робочого часу він проводить у водійському кріслі, тому якість крісла має величезне значення для зручності та здоров’я. Нещодавно ми замінили крісла на трьох наших дрезинах – навантажувально-транспортувальних мотовозах. Замість стареньких крісел, які не надто пом’якшували поштовхи та коливання під час руху рейками, встановили саме антивібраційні крісла. Водії вже відчули зручність і безпеку. А ще використання таких крісел зменшує ризик професійних захворювань, пов’язаних з вібрацією».

Нові крісла отримали водії дрезин Віталій Кісель, Олександр Мельник та Іван Палагнюк. Вони вже оцінили їх зручність.

«Ми виконуємо ремонти колій по всьому підприємству, – розповідає Віталій Кісель. – Інколи рухаємося ділянками, на яких трясе так, що язика можна прикусити. І нові крісла, що пружинять, суттєво зменшують дискомфорт. А ще на відміну від старих ці мають підголівник та підлокітники. Тож маємо і безпеку, і комфорт – два в одному».

Рішення про заміну крісел було ухвалене у результаті аудитів з охорони праці.

«Ми намагаємося не лише виявити ризики, а й допомогти цеховикам їх усунути, – говорить провідний інженер з охорони праці Володимир Вихренко. – Цього разу встановили, що використання старих крісел дійсно становить ризики для здоров’я водіїв. Проблему вирішували разом із залізничниками. Потрібні крісла знайшлися у резерві одного з цехів підприємства. Залишилося їх лише встановити. Протягом останніх років у залізничному цеху № 3  багато зроблено для покращення умов праці та рівня безпеки. Наприклад, це придбання універсальної машини на базі автомобіля «Мерседес» для прибирання та впорядкування колій. Якісніше прибирання колій робить залізничний рух безпечнішим. А нещодавно придбані оглядові дзеркала зробили безпечнішою операцію огляду залізничного транспорту. Своєчасно ж виявлені несправності устаткування – це також запорука безпечної роботи як для техніки, так і для людей».

Категорії
Новини

Як висвободити основний інстинкт

З вісімнадцяти років Сашко вже працював на одному із гірничо-збагачувальних підприємств України. Спочатку машиністом млинів на рудозбагачувальній, а потім дробарником на дробарній фабриках. Тобто з перших днів роботи мав справу з устаткуванням під напругою, обертовими механізмами, роботою у зоні руху потужних електромостових кранів та іншими серйозними ризиками. А одного разу він став свідком трагедії на виробництві і з того моменту вирішив, що стане фахівцем з охорони праці, щоб спрямувати свої зусилля, свій потенціал на запобігання подібним страшним випадкам.

«Я шукав можливості, і їх мені надала програма GoPRO в «АрселорМіттал Кривий Ріг», – розповідає Олександр Шишка. – Дізнавшись, що на цьому підприємстві з’явилися вакансії фахівців-стажерів департаменту з охорони праці та промислової безпеки, вагатися не став. До охорони праці у мене особливе ставлення, яке базується на особистому досвіді. У моїй присутності загинув досвідчений працівник з 20-річним стажем, який, здавалося б, вже все знав і все вмів. Що спонукало його допустити помилки щодо власної безпеки, питання риторичне. Але з того моменту я вирішив, що працюватиму у царині безпеки виробництва».

На місця стажерів-фахівців з ОП був чималий конкурс. Олександр дуже серйозно готувався. Він зізнався, що стовідстоткової впевненості не було, але за плечима був трирічний досвід роботи у небезпечних умовах, що давало певні переваги. Дуже зрадів, коли повідомили, що обрали саме його. Свій перший день на комбінаті запам’ятав дуже добре. Керівник Олександра Юрій Духов представив його колегам, познайомив з персональним наставником, досвідченим Михайлом Андрейчиковим, який більше десяти років пропрацював у департаменті з ОП та ПБ, а до цього більш ніж 10 років у шахті. Стажеру провели ознайомчу екскурсію цехами гірничого департаменту – РЗФ-1,2, дробарній фабриці, цехом мереж і підстанцій. Особливо сподобався обід у робітничій їдальні.

«Я вважаю, що умови – це дуже важливо, – говорить Олександр Шишка. – Бо працівник має думати про те, як безпечно і якісно зробити роботу, а не де йому повноцінно поїсти чи помитися після зміни. Люди цінять добре ставлення до себе, це я знаю з власного досвіду, бо працював простим роботягою. Тому перше, що ми робимо з наставником Михайлом Андрейчиковим, коли приходимо в цехи (а у цехах проводимо левову частину робочого часу), розпитуємо у людей про нагальні потреби, проблеми, ризики. А потім разом знаходимо виходи. Наприклад, на одній з дільниць шламового господарства була проблема з водою в бані. Гуртом ми її вирішили. Нещодавно разом з цеховиками та постачальниками вирішили справу з поставкою «пелюсток» для дробарної фабрики. На жаль, питання своєчасних поставок ЗІЗів нині не рідкість, бо у зв’язку з війною важко знайти надійних постачальників. І мені приємно бути у команді, якій вдається ці питання вирішувати».

А ще Олександр разом з наставником посприяли безпечному облаштуванню одного з конвеєрів на дробарній фабриці. У рамках програми боротьби з чотирма ризиками-вбивцями там було встановлено нову запобіжну огорожу та троси системи аварійного вимкнення устаткування. Михайло Андрейчиков інтенсивно передає Олександрові свій багаторічний досвід організації безпечної роботи. Особлива увага – культурі охорони праці.

«Звичайно ж, ЗІЗи, безпечне обладнання, запобіжні заходи – це пріоритети, – каже Михайло. – Але скільки б коштів на це не витрачалося, якщо людина свідомо не дотримуватиметься правил, результату не буде. Тому найбільше часу і зусиль ми витрачаємо на те, щоб достукатися до одного з основних інстинктів – інстинкту самозбереження. У всіх він є, але у багатьох схований за такими собі фортечними «мурами», вибудуваними попереднім досвідом, не завжди правильним, м’яко кажучи. Для мене тут показовим є старий фільм «Висота», герой якого, монтажник, стрибає на трубу, ризикуючи життям лише для того, щоб почепити вимпел. Усі люди різні, і до декого дуже важко достукатися, зруйнувати мури. Але ми з Олександром наполегливі, а працювати з людьми в нього непогано виходить. Отакі освічені, цілеспрямовані, з лідерськими якостями і креативними ідеями нам дуже потрібні».

Михайло зізнався, що у стажера є чималий потенціал. Він комунікабельний, відкритий, відповідальний, бажає вчитися сам і вчити інших, в тому числі і власним прикладом. Це надзвичайно важливо, бо коли той, хто навчає правилам, сам їх порушує, він втрачає довіри, а без відкритості, довіри робота з людьми не матиме ефекту. Сам же Сашко влучно порівнює свою нову роботу з роботою годинникаря, який терпляче й наполегливо з дрібних деталей збирає годинника, який працюватиме чітко й точно.

«На жаль, іншого шляху, ніж наполегливо і терпляче формувати в людях свідому потребу працювати безпечно, я не бачу, – зізнався Олександр Шишка. – Відкритість і довіра у цьому допомагають. Чесно зізнаюся, з молодими мені легше. Бо дуже важко людині розповідати, що головним є збереження здоров’я, життя, якщо за свої 60 років людина цього ще не зрозуміла. Але я вірю, що це можливо».

Категорії
Новини

Посади енергію на ланцюг

В підрозділах гірничо-металургійного підприємства є багато видів енергії. Електрична, гідравлічна, теплова, механічна та інші. Без них робота устаткування та виробничі процеси неможливі. Але з іншого боку джерела енергій становлять загрозу, і лише своєчасна ізоляція та блокування цих джерел можуть убезпечити працівників від травм. Тому правило не вимикати запобіжні пристрої, які блокують небезпечну енергію, входить до переліку 10-ти Золотих правил з охорони праці. У новій редакції воно подається разом з практичними прикладами безпечної поведінки.

Цех мереж і підстанцій – один з найважливіших на підприємстві, бо без електроенергії, яку він трансформує і подає у цехи, неможлива робота металургійного, гірничого чи коксохімічного устаткування. Але водночас він також один з найнебезпечніших, адже люди там керують обладнаннями під напругою до 150 тисяч вольт. Не дивно, що блокування цієї смертоносної енергії – серед найважливіших пріоритетів.

«З устаткуванням під напругою ми працюємо відповідно до вимог стандарту підприємства, – розповідає заступник начальника ЦМП з експлуатації Олександр Кривошеєв. – Маємо чітко налаштовану систему безпечної експлуатації устаткування, ізоляції і блокування джерел небезпечних енергій, переважна більшість з яких у нашому цеху – це джерела електроенергії. Деякі з них, такі як електричні шафи чи щити, постійно під замком, тобто недосяжні для сторонніх. Більшість же устаткування блокується саме під час ремонтів».  

Ремонтні роботи на підстанціях ЦМП проводяться на знеструмленому обладнанні. Смертельно небезпечним під час таких  ремонтів є можливе випадкове ввімкнення струму. Щоб усунути таку можливість, працює система ізоляцій та блокувань. На початку її впровадження у структурних підрозділах незалежні експерти визначили перелік джерел небезпечних енергій та створені карти місць, де вони мають бути заблоковані. Також були закуплені необхідні блокуючі пристрої, щоб запобігти випадковим увімкненням устаткування.

«Блокуючі пристрої зберігаються у спеціальних замкнених шафах, – продовжив Олександр Кривошеєв. – Видача та повернення кожного з них обов’язково вносяться до спеціального журналу. Після оформлення наряду-допуску на виконання ремонтних робіт електромонтери – оперативний персонал підстанцій – розбирають електричну схему, знеструмлюючи таким чином устаткування, яке буде ремонтуватися. А далі, чітко у відповідності до карти блокування, вони встановлюють блокуючі пристрої. Керівник ремонту також встановлює свої блокуючі пристрої. Тобто з подвійною гарантією усувається можливість помилкової подачі струму. Керівник ремонту знімає свої блокування лише тоді, коли ремонт завершено і бригада залишила небезпечну зону. Тільки після цього електромонтер підстанції знімає свої блокувальні пристрої, збирає схему і вмикає устаткування».

Система постійно вдосконалюється. За необхідності закупляються додаткові блокувальні пристрої. Незважаючи на скрутне фінансове становище підприємства, викликане значним скороченням виробництва після повномасштабного вторгнення, цех отримує нові пристрої для підвищення рівня безпеки працівників. Майстер конвертерної дільниці показав нещодавно придбані засоби безпеки і розповів про них. Це індикатори напруги, встановлені на обладнанні, індивідуальні портативні індикатори напруги для електромонтерів, прилади для перевірки справності вказівників напруги. Застосування цих засобів допомагає працівникам цеху швидко і безпомилково визначити наявність чи відсутність електронапруги в устаткуванні, що зводить нанівець ризик враження електричним струмом.

Категорії
Новини

Селфі-палиці для дрезин, або Дно під контролем

Для водіїв дрезин залізничного цеху № 3 придбали просте й водночас корисне приладдя, яке зовні нагадує палиці для селфі.

В одному анекдоті весільна пара вирішила не наймати фотографа, а просто запам’ятати весілля. Водієві дрезини для того, щоб визначити стан її дна, також не обов’язково його фотографувати, а достатньо просто ретельно оглянути.

«Дно я оглядаю перед кожною робочою зміною, – розповідає водій дрезини Віталій Кісель. – Тому що під ним розміщено багато елементів різних систем: гальмівної, водопровідної, систем охолодження та опалення, а також кардани, ну, й, звичайно ж, колісні пари. Це все має бути справним. Своєчасне виявлення несправностей та їх усунення – це передумова безаварійної безпечної роботи. Для огляду днища ми користуємося оглядовою ямою у боксі. А от якщо необхідно було провести огляд десь на лінії, то підстеляли щось і залізали під дрезину. Це дуже незручно! Та й не зовсім безпечно, я вам скажу. Об щось можна вдаритися, щось може капнути на голову, на обличчя. Особливо незручно в осінньо-зимовий період. А що робити? Робота така».

Для зручності та безпеки придбали оглядові дзеркала. Саме дзеркало кріпиться до телескопічної палиці, схожої на всім відому селфі-палку. Але ж під дрезиною темно, навіть вдень. Тому у комплекті до нехитрої системи додається ліхтарик. Він фіксується на самій палиці за допомогою кріплень. Світло ліхтарика спрямовується прямісінько у дзеркало, відбивається від нього та освітлює потрібну зону дна чи колісної пари. Тож тепер не треба лізти під дрезину. Достатньо підвести під дно дзеркало і, пересуваючи його, дослідити потрібні ділянки. Загалом закупили шість таких комплектів, до ских, крім палиці із дзеркалом та ліхтарика, входять ще й зарядні пристрої.

«Оглядові дзеркала можуть використовуватися для оглядів не лише дрезин, – розповідає начальник дільниці експлуатації та ремонту механізмів ЗЦ-3 Юрій П’ятаков. – Залізничний цех № 3 ремонтує, чистить, обслуговує залізничні колії на території різних підрозділів, загалом близько 680 км. Для цього в нас є 23 одиниці колійної техніки – дрезини, кран-установки, відвальний плуг, залізничні будівельні машини та ін.  Для огляду всього цього парку колійної, а також нашої колісної техніки оглядові дзеркала цілковито підходять. Тож тепер у нас є надійні помічники – зручні, компактні, корисні. Вони зберігають час і сприяють безпеці праці».

Категорії
Новини

Цікаві факти про респіратори, або До чого тут Леонардо да Вінчі?

З історії спецодягу

Необхідність у респіраторах виникла ще за тисячі років до їх винаходу. Ще давні греки помітили, що робітники на рудниках найбільше страждають захворюваннями легенів. Але протидіяти цьому вони не були здатні на той момент. Так було доти, поки за справу не взявся відомий італійський митець, скульптор, архітектор, винахідник та вчений Леонардо да Вінчі.

Щоправда під час створення аналогів сучасних респіраторів він турбувався не про представників робітничих професій, він думав про військових моряків.

Існує дві версії виникнення респіраторів. Перша «говорить» про те, що да Вінчі треба було забезпечити захист від зброї, яку він сам же й вигадав. Мова йде про пари від отруйних речовин, які треба було закидати на борти ворожих кораблів. У своїх записах «Про природу, життя і смерть» Леонардо писав про «Порошки медянки або отруйного вапняку для кидання на кораблі». За сучасними мірками, це був один із видів хімічної зброї. Рятуватися своїм солдатам від дії цих отруйних речовин винахідник пропонував за допомогою тканини, змоченою водою. Багато вчених вважають цей спосіб захисту органів дихання першим у світі респіратором.

Інша версія базується на малюнках Леонардо. Генію надійшло замовлення вигадати спосіб атаки на ворожі кораблі з-під води, щоб на них можна було непомітно кріпити вибухівку. Тож винахідник запропонував водолазний костюм, який складався з водонепроникної шкіри, повітряного мішку, дихальної трубки та респіратору для підводного плавання. Зараз важко уявити цю конструкцію, але відомо, що свої винаходи для військових Леонардо часто свідомо не доводив до кінця, щоб люди не вбивали собі подібних.

Від часів Леонардо да Вінчі конструкція респіраторів неодноразово змінювалася та вдосконалювалася. Значний стрибок у розвитку цього засобу захисту відбувся в часи Першої світової війни. Наприклад, перший військовий німецький респіратор 1915 р. був зашитою в кисію подушечкою з вати, просоченою розчином гіпосульфіту натрію. Цей компрес прикріплювали до обличчя поперечним бинтом, який зав’язували на потилиці.

Газова маска Джона Стена, 1854 рік

З розвитком промисловості та медицини почали з’являтися респіратори з більш продуманою конструкцією.

Сьогодні виробники пропонують широкий спектр засобів індивідуальної захисту, серед яких є респіратори для захисту від пилу, газу та комплексної захисту.

Ілюстрації: з архіву газети “Металург” та з відкритих джерел

Також на нашому сайті читайте цікаві факти про історію захисних касок, гумового спецвзуття, чому спецодяг часто буває помаранчевого кольору.