Позначка: охорона праці

Категорії
Новини

Пі LOTO ний проєкт

Сортопрокатний цех № 2 впроваджує проєкт, який дозволяє суттєво зменшити ризики для людей під час ремонтних робіт.

Стани СПЦ-2 – це комплекси агрегатів, де тісно переплетене електричне, механічне, енергетичне, гідравлічне устаткування. Електрична напруга, елементи, які рухаються, обертаються, подавання під тиском води, повітря та інших енергоресурсів – це серйозні ризики. Планово-попереджувальні ремонти (ППР) на стані проводяться лише при вимкненому обладнанні. Помилкове ввімкнення будь-якого механізму чи агрегату є смертельно небезпечним для людей, які знаходяться у зоні ремонту. Щоб запобігти випадковим пускам, в цеху застосовують биркову систему, як і передбачено законодавством України. Додатково до неї під час ППРів почали використовувати ще й систему ізоляції і блокування LOTO, яка поширена в компанії ArcelorMittal.

Як пояснив провідний інженер з охорони праці Володимир Сікорін, ці дві системи блокування небезпечних енергій різняться між собою і взаємно доповнюють одна одну. «Биркова система ґрунтується на правильному й своєчасному оформленні допусків на проведення робіт та іншої документації, – пояснює Володимир. – А підписи відповідальних осіб засвідчують їхню особисту відповідальність за недопущення вмикання устаткування, якщо люди знаходяться у небезпечній зоні. У системі LOTO основою є фізичне блокування джерел небезпечних енергій за допомогою блокуючих пристроїв».

Спрощено це виглядає так: електрик розібрав схему, поставив замок на рубильник, а ключ від заблокованого обладнання поміщається до групового боксу, на який встановлюють замки члени бригади. Після закінчення виконання робіт, працівники знімають свої замки з групового боксу. Це свідчить про відсутність персоналу у небезпечній зоні. А ключем, що знаходиться всередині, знімають блокований рубильник.

Про це розповів в.о. майстра з ремонту устаткування СПЦ-2 Андрій Мосякін: «Зазвичай на ділянці стану, де ремонтується устаткування, знаходиться кілька видів устаткування: механічне, енергетичне, гідравлічне тощо. Все воно блокується перед ремонтом. Кожна ремонтна служба чи бригада встановлює на блокувальний пристрій свій замок. І поки всі замки не знімуться, устаткування неможливо запустити. Таким чином повністю виключені людські помилки. Як головний відповідальний за ремонти я знімаю свій замок останнім».

Бригадир слюсарів-ремонтників СПЦ-2 Андрій Переверзєв працює в цеху вже два десятки років. Його бригада ремонтує механічне устаткування по всьому дрібносортному стану ДС 250-4 – від завантажувальних решіток нагрівальних печей і приводів прокатних клітей до холодильника та моталок. Він вважає, що впровадження додаткового блокування небезпек потрібне, хоча й додає додаткових турбот. «Так, підготовка до ремонтів зараз триває довше, – зізнається Андрій. – Додаткове блокування вимагає додаткового часу та зусиль. Але воно того варте. Час – це коштовний ресурс, але ціннішого за людське життя немає нічого».

Начальник відділу з охорони праці Олексій Курочка розповів, що зараз працівників вчать правильно застосовувати блокувальні пристрої.  «Є ефективні алгоритми, які дозволяють заблокувати всі джерела небезпек, – пояснює Олексій. – А на стендах розміщені схеми блокування. Проєкт впроваджується третій місяць. Він пілотний. Відпрацювавши його на устаткуванні СПЦ-2, планується його розповсюдити на всіх основних виробництвах підприємства».

Категорії
Новини

Відтяжки замість канатів – безпека замість ризиків

Придбані агломераційним цехом № 2 направляючі відтяжки зробили одну з основних виробничих операцій значно безпечнішою.

Спікальні візки – це важлива складова агломашин, які виробляють агломерат для наших доменних цехів. На візки діє чимале навантаження, також вони нагріваються до температури до 800 градусів за Цельсієм. Тож не дивно, що ці візки ламаються, і ушкоджений треба швидко замінити на робочий. Їх ремонтує ремонтний персонал, а от заміну візка виконують агломератники за допомогою електромостових кранів. До початку цього року працівники супроводжували транспортування візків, відтягуючи їх канатами, і це було ризиковано. Переміщення підвішеного візка не було достатньо керованим, що становило загрозу для людей. Тож було вирішено придбати спеціальні застосування.

Як розповів провідний інженер з охорони праці Дмитро Горб, набагато безпечнішою альтернативою канатам є направляючі відтяжки. «Застосування відтяжок допомогло нам значно зменшити один з чотирьох ризиків-вбивць – ризик стискання рухомими механізмами, – пояснює Дмитро Горб. – За програмою протидії ризикам-кілерам цех придбав чотири відтяжки. Вони зроблені з міцних та легких металевих сплавів. За допомогою відтяжок можна не лише відтягати вантаж, а й направляти його, обертати, якщо потрібно. Тобто процес супроводу візків під час заміни став набагато керованішим, практично не залишивши шансів одному з топ-4 ризиків-вбивць».

Віктор Єропудов працює агломератником близько шести років. Операцію із заміни спікального візка за допомогою канатів він виконував багато разів. «Користуватися направляючими відтяжками зручніше й безпечніше, – каже Віктор. – Є відчуття, що ти повністю контролюєш переміщення візка за допомогою крана. Довжина направляючих – півтора метра, і цього достатньо для того, щоб перебувати на безпечній відстані від підвішеного вантажу. Відтяжки неважкі. Робоча частина спроєктована і виготовлена якісно. А дві гумові ручки з обмежувачами гарантують, що направляюча не вислизне з рук. А ще нам не треба витрачати час на те, щоб прив’язати й відв’язати канати, тож час виконання операції дещо зменшується, а безпека навпаки зростає».

В. о. заступника начальника АЦ-2 з підготовки виробництва Валерій Гриценко відповідає не лише за виробничі процеси, а й за життя та здоров’я людей. Він не приховує задоволення від того, що операція із заміни візків стала менш ризикованою.

«За останні роки у нас багато зроблено для безпеки людей, – говорить Валерій Гриценко. – З 2015 по 2022 рік у цеху тривала масштабна реконструкція. Старі металоконструкції – сходи, майданчики для обслуговування устаткування, захисні загорожі – замінили на нові, з урахуванням усіх вимог до їхньої надійності. А старі установки з мокрого очищення ми замінили на нові електрофільтри, це значно скоротило кількість пилу як назовні, так і у самому цеху. Таким чином зменшився ризик профзахворювань органів дихання у людей. Вдосконалюємося далі. Операції із заміни спікальних візків агломератники інколи виконують двічі, а то й тричі за день. Звичайно ж, треба бути максимально уважними, працюючи і з новими відтяжками. Але хлопцям дійсно працювати стало зручніше й безпечніше».  

Категорії
Наші люди

Сила струму і сила бажання

Першими викладачами з безпеки Сергій Асваров вважає батьків та саме життя.

Сергій згадує урок поводження з сірниками. Йому малому здавалося, що чиркнути і кинути палаючий сірник – це дуже весело. Але батько показав, що буває, коли сірник впаде, наприклад, на поліетиленовий пакет. Хлопець зрозумів.

У три роки Сергій вперше випробував на собі силу струму –  мало не здалося. На розетках у квартирі були запобіжні заглушки. Але це не стало перепоною для допитливого малюка. «Як потім розповіли батьки, я витяг одну заглушку, – говорить Сергій. – І чомусь вирішив, що цей отвір ідеально підходить для того, щоб вкрутити у нього шурупчика. А далі тільки й пам’ятаю, як невідома могутня сила відкинула мене на кілька метрів… Рідні жартують, що мабуть саме цей випадок змусив мене полюбити електрику».

Через багато років Сергій Асваров вивчився й отримав диплом бакалавра електроенергетики, електротехніки та електромеханіки, а зараз вчиться на магістра-електромеханіка. Він пройшов стажування, працював електромонтером у конвертерному цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг», потім мехатроніком у гірничому департаменті підприємства. А зараз Сергій –  інженер з охорони праці.

«Саме цього я прагнув ще з університету – допомагати людям організовувати безпечну роботу, – пояснив Сергій. – Попрацювавши на виробництві, я впевнився в тому, що є багато хорошого в організації охорони праці, але й багато ще необхідно зробити. І я помітив, що наше ставлення до безпеки на заводі тісно пов’язана зі ставлення до безпеки у побуті».

Раніше у нього були проблеми зі шкірою рук. Періодично вона запалювалася, червоніла, лущилася… «Я не знав, звідки це взялося, – пояснює Сергій. – Замислився і згадав, що ніколи не використовував захисні рукавички під час щотижневого прибирання. Загуглив і знайшов, що входить до складу миючих засобів, якими користуюся. Там виявилися речовини, які можуть давати таку реакцію шкіри. Став користуватися рукавичками – і проблема зникла. Ось простий приклад, чому необхідно користуватися засобами індивідуального захисту. Рукавички захищають руки, каска – голову, окуляри – зір, а діелектричні рукавички та калоші у електрокущовому цеху, за яким я закріплений, захищають людину від враження струмом. До перевірки наявності та якості ЗІЗів я ставлюся дуже серйозно».

Сергій багато часу проводить у цехах. Він вважає, що з людьми треба якомога більше спілкуватися, підказувати, допомагати виявляти ризики і усувати їх. «Якщо людина довго працює на одному місці, вона може щозміни проходити повз небезпеку й не помічати її, – розповідає Сергій. – До визначення ризиків необхідно ставитися максимально уважно. Наприклад, нещодавно на одній з насосних я виявив незакріплені труби на верхньому виробничому майданчику. Вони могли будь-якої миті скотитися і впасти на людей. Схоже, що колись там виконували ремонтні роботи і зайві труби просто залишили. Цієї небезпеки за щоденною рутиною не помічали. Ризик усунули».

Інженер Асваров небезпідставно вважає:  якщо працівник знервований, зростає ризик помилок, які можуть призвести то нещасних випадків. «Психоемоційний стан надзвичайно  важливий, – говорить він. –  А фахівець з ОП має бути взірцем спокою, позитиву та створювати відповідну атмосферу. Простий приклад: ви зайшли до супермаркету і спілкуєтеся з продавцями, охороною, покупцями спокійно і доброзичливо. Як правило, у відповідь до вас аналогічне ставлення. Всі хочуть вам допомогти. Те саме і на виробництві. Це особливо важливо, якщо людям доводиться працювати в умовах підвищеної небезпеки. У мене є кілька лайфгаків, як впоратися з нервами. Вдома є гиря, яку я підіймаю, перемикаючись таким чином на позитивний настрій. Є друг Гліб, також наш працівник, спілкування з яким – це релакс. Інколи я годую безхатніх котиків на вулиці. Якщо все це не дуже допомагає, йду до фахівця-психолога. І тут нема чого соромитися».

Сергій впевнений, що людина має поводитися безпечно не тому, що боїться покарання, а свідомо, бо життя є найвищою цінністю.

«Мені боляче дивитися, коли хтось свідомо йде на порушення, – зізнається Асваров. – Наприклад, на третій дільниці є підземний перехід, яким можна безпечно перейти дорогу до нашого Університету «АрселорМіттал». Але багато людей нехтують такою можливістю, біжать через проїжджу частину. А рух транспорту там дуже інтенсивний. Тобто можливість діяти безпечно є, а бажання немає. Саме формування такого бажання у наших працівників я вважаю однією з головних своїх задач на посаді інженера з ОП. Надзвичайно важко змінювати свідомість людей. Особливо дорослих. Але життя того варте».

Категорії
Новини

Радари та камери проти «кілерів»

У гірничотранспортному цеху нашого підприємства 108 транспортних засобів оснастили новим устаткуванням, що підвищило рівень безпеки.

Великовантажні автомобілі ГТЦ гірничого департаменту мають вражаючі габарити. Кожен з них має висоту близько восьми метрів, важить більш ніж 100 тонн  і може перевозити у величезному кузові більш ніж 130 тонн руди. Але разом із виробничими можливостями такі потужні характеристики містять додаткові загрози. Одна з них – суттєво обмежена зона огляду для водія та значна кількість так званих сліпих зон, які залишаються недосяжними для ока водія. Тож на розширення кругозору керманичів авто й спрямували більшість заходів.

Як пояснив провідний інженер з охорони праці Віталій Тесленко, гроші на оснащення транспортних засобів були виділені у рамках програми протидії чотирьом ризикам-кілерам, таким як падіння з висоти, враження електрострумом, травмування елементами, які обертаються, та стискання рухомими механізмами. Саме до останньої групи належать ризики, пов’язані з роботою великовантажних автомобіля.

«Для того, щоб позбутися мертвих зон, на великовантажівки ми встановили відеокамери, – говорить Віталій Тесленко. – Чотири на кожен: спереду, ззаду, праворуч і ліворуч. Відео з камер виводиться на монітор, встановлений у кабіні. Він чотириканальний, що дає змогу водієві одночасно бачити відео з усіх камер. А у задній частині самоскидів встановлені радари. Вони реагують на будь-який об’єкт, що з’являється позаду авто – великий камінь, стовп, людина, інше авто тощо. Сигнал від радару надходить на індикатор наближення  у кабіні. Індикатор попереджає водія звуком та світловими сигналами: зелений – об’єкт ще далеченько, жовтий – небезпека зросла, червоний – відстань небезпечна. Радар страхує, якщо небезпеку не видно на відео з камер або водій своєчасно не глянув на монітор».

Також на автомобілях встановили додаткові фари, які разом з іншими сигнальними фарами та звуковим сигналом вмикаються завжди, коли водій вмикає задню швидкість. Це попереджає всіх, хто стоїть на шляху руху самоскида, що вони у небезпеці.

Андрій Ацеховський працює водієм великовантажних автомобілів з 2011 року. Він встиг поводіювати й на інших підприємствах. «Не скрізь машини оснащені такими засобами, – розповідає Андрій. – Камери і радари – це дуже потрібні речі. І вони мають бути обов’язково. Добре, що навіть у такі важкі часи керівники дбають про безпеку, просувають подібні проєкти, і вони реалізовуються».

Дмитро Ципченко керує колоною № 1 ГТЦ. Він також задоволений. «Крім засобів, які нівелюють ризики сліпих зон, було встановлене устаткування, яке сигналізує водієві, що він не пристебнувся паском безпеки, – говорить начальник колони. – У цьому випадку спрацьовує світлова та звукова сигналізація. Таке нагадування важливе, адже людина може виявитися настільки зануреною в роботу, що елементарно забуде це зробити. І це особливо небезпечно в умовах кар’єру. Також встановлені звукові сигнали, які спрацьовують, якщо водій забув скористатися стоянковим гальмом. Сподіваємося, що цей комплекс заходів убезпечить нашу техніку та водіїв, які нею керують».

Категорії
Новини

«Журавік» надійно захищає на даху

В залізничному цеху № 2 організували безпечну роботу на висоті: тепер ремонти на даху тепловозів виконуються за допомогою опорно-поворотних анкерних систем страховки з противагами «Журавік».

Технічне обслуговування та планові ремонти тепловозів є повсякденною роботою фахівців-залізничників ЗЦ № 2. Щоб здійснювати якісне технічне «лікування» локомотивів, працівникам треба знати про стан усіх складових їхніх «організмів» та діставатися навіть найскладніших місць. Доводиться працювати і під денцем локомотивів, і на їхніх дахах.

«Виконувати роботи на висоті треба безпечно, з використанням усіх страхувальних засобів, – говорить Дмитро Колесник, начальник залізничного цеху № 2. – Але закріплення лямкового страхувального поясу до несучих конструкцій до недавнього часу було проблемою, адже горизонтальну анкерну лінію, за яку можна було зачепити карабін, під дахом цеху не натягнеш – там інтенсивно працюють електромостові крани, які переміщують великі деталі та вузли локомотивів. Ми знайшли оптимальне рішення цього питання – придбали Г-образні опорно-поворотні анкерні системи страховки з противагами «Журавік». Ці конструкції забезпечують безпечну роботу на висоті до п’яти з половиною метрів за відсутності будь-яких несучих конструкцій. Для робіт на даху тепловозів – це саме те, що треба».

Страховку «Журавік» випробовує в.о. змінного майстра ЗЦ № 2 Максим Акімов

«Журавік» має масивну опору для стійкості та спеціальну стрілу, яка може висуватися на чотири метри. До стріли кріпиться спеціальний блокуючий пристрій зі страхувальним тросом, що може втягуватися. Саме за нього і зачіплюється карабін страхувального поясу. Якщо людина раптом почне падати, швидкість витягування тросу заблокується і працівник зависне у повітрі на поясі.

Категорії
Новини

Інцидент у копровому цеху

Шановні колеги! З сумом повідомляємо, що 4 січня 2024 року у копровому цеху департаменту з виробництва чавуну та сталі нашого підприємства стався нещасний випадок, внаслідок якого був смертельно травмований наш колега – виконуючий обов`язки майстра з ремонту обладнання.

В даний момент створена комісія проводить розслідування, щоб забезпечити безпечні умови праці на виробництві, а також встановити причини та обставини даного інциденту.

Висловлюємо співчуття родині загиблого й наголошуємо на абсолютній необхідності неухильного дотримання десяти «Золотих правил, що рятують життя» та особливій увазі до ТОП 4 ризиків виробничого травматизму, що відносяться до категорії ризиків–убивць (падіння з висоти, роздавлення обертовими частинами обладнання, роздавлення рухомими частинами обладнання,  електричний струм).