Позначка: персонал

Категорії
Наші люди

Ровесники незалежності. Ольга Гайдукова: «Ми – покоління перших»

Ольга працює акушеркою в поліклініці метвиробництва «Стіл-Сервісу». Напевне, її знають більшість жінок нашого підприємства, адже вона стоїть на варті жіночого здоров’я. Вона завжди приємно посміхається і дуже уважно ставиться до людей.

– Першого жовтня виповниться чотири роки, як я влилася до колективу лікарів нашого медцентру. До цього встигла закінчити Криворізький медичний коледж, попрацювати у першому пологовому будинку, у поліклініці, яку більшість мешканців району Першої дільниці знають, як «Будівельник».

Нам, хто народився 31 рік тому, довелося бути першими у багатьох сферах. Наприклад, ми першими відчули реформу середньої школи. Пам’ятаєте, коли «перестрибували» через клас? У нашому випадку – це був четвертий клас. Також наше покоління першими вже в обов’язковому порядку здавали ЗНО. З отриманими балами без усіляких виснажливих іспитів ми вступали до різних навчальних закладів. З комп’ютером наше покоління, як кажуть, народилося.  Отже, опановувати будь-що нове, бути однією з перших у різних справах – це для мене легко, природно, нормально.

Я завжди хотіла працювати у медцентрі підприємства. Наші поліклініки вони якійсь інші, розумієте. Тут цікаве обладнання, все комп’ютеризоване, чисто, гарно, затишно. А колектив який! І я не перебільшую. Крім того, з підприємством пов’язана уся моя родина – дідусь Олег Гордієнко (а згодом і мій батько Андрій Гордієнко) працювали в ЦРМО-3. Мама Таїсія Петрівна працює токарем у вальцетокарному цеху. 

День Незалежності завжди у моєму житті був святом, по-іншому не було ніколи. Ми збиралися родиною та йшли до парку ім. Мершавцева, до водички, човникової станції. Та цього року день народження незалежності нашої країні відзначимо на роботі, бо триває війна, тут не до веселощів. Але я хочу усім побажати скорішого миру, щастя та, звичайно ж, міцного здоров’я!

Також читайте на сайті про ровесників незалежності Ірину Мядіну, Богдана Шушпанова та Катерину Литвяк.

Категорії
Наші люди

Ровесники незалежності. Ірина Мядіна: «Хочу опановувати нове»

Ірина Мядіна – медична сестра поліклініки МВ «Стіл Сервісу». Вона з посмішкою говорить, що напевне риса допитливості притаманна кожному з людей, народжених у 1991-му, тому їй хочеться все спробувати, всьому навчитися, все, як кажуть, пропустити крізь себе.

– Я ніколи не хотіла йти в медицину. Мріяла стати вчителем, потім перукарем, майстром манікюру. Останні дві професії вже потім успішно опанувала, тож, якщо потрібно, можу навести красу будь-кому. Але на початку (після школи) працювала санітаркою в 11-й міській лікарні. Мене там запримітили і сказали, щоб йшла вчитися до медколеджу. Так я і зробила, і тепер цим дуже задоволена, бо, як виявилося, допомагати людям – це моє покликання. Але роздивлятися навколо – що і чому ще можна навчитися – я не припинила. От тепер, наприклад, хочу опанувати косметологію та ін’єкційну медицину.

Я народилася вже у вільній країні і знаю її саме такою, якою вона є зараз. Дідусь розповідав, як жили люди за радянських часів, з якими складнощами стикалися. Наприклад, слухаєш, наче казку, про величезні черги в магазинах, про пусті полиці там, про дефіцит, про заборону вільно говорити. Хочеться, щоб подібного в нашій історії вже більше ніколи не було.

Нам треба орієнтуватися тільки на все краще та сучасне. А для цього треба вчитися, розвивати себе, відстоювати у різних питаннях свою точку зору. Та перш за все треба очистити нашу землю від ворога, відстояти нашу волю та незалежність. Ми зараз всі, кожен на своєму місці, робимо це, і ми обов’язково переможемо!

Також читайте на сайті про ровесників незалежності Богдана Шушпанова та Катерину Литвяк.

Категорії
Наші люди

Нитка, голка й бісер: мода з українським корінням від Наталі Гарізан

«Дівчино! На вас така цікава вишиванка, орнамент аж переливається! Де купували? Невже зробили самі?» Такі вигуки фахівець з навчання персоналу «АрселорМіттал Кривий Ріг» Наталя Гарізан чує часто, варто їй лише вбратися у власноруч вишитий бісером одяг.

Наталя жартує, що одразу відчуває «своїх», коли часто задивляється на людей у вишиванках. «Вишиванка – особливий одяг для кожного українця. Та коли на ньому вишивка бісером, це привертає увагу завжди. Звичайно, мені приємно чути компліменти, але справа зовсім не в них. Коли я вбираюся у вишиванку, у мене  з’являється якесь особливе відчуття – єдності з нашими українськими традиціями, культурою, родовою пам’яттю, якщо так високо можна сказати. А ще я отримую додаткову впевненість у собі. І я дуже пишаюся тим, що один із видів вишитої краси я можу робити власноруч», – з усмішкою каже Наталя.

Історики стверджують, що вишивкою свій одяг люди прикрашали ще за часів пізнього неоліту. Біля села Мізин на Чернігівщині археологи знайшли залишки лляних сорочок із вишивкою. Оздоблений стародавнім орнаментом одяг був знайдений і під час розкопок могили знатної сарматки у Миколаївській області. Мати гетьмана Мазепи черниця Марія-Магдалина теж любила вишивати. Її роботи знайшли у Києво-Печерській лаврі. Вчені дослідили, що у давнину вишивальниці знали до 150 видів технік оздоблення. А з середини 17-го століття майстрині почали використовувати у вишивці стеклярус – кольоровий скляний бісер.

Про такі цікаві факти з історії свого захоплення Наталя Гарізан дізналася, вже коли почала сама опановувати це мистецтво. Вишивкою бісером вона захопилася п’ять років тому, коли побачила і була вражена речами, які вишила однокласниця її брата Інна Душинова. До речі, брат Наталії Валерій Кольчус працює вогнетривником у «Стіл Сервісі». Сукні, сорочки, спідниці, рушники з орнаментом з бісеру так вразили Наталю, що дівчина захотіла і сама спробувати. А оскільки людина вона цілеспрямована і намагається завжди досягати поставлених цілей, то відкладати в довгий ящик опанування нової справи не стала. Подруга допомогла з інструментами, вибором орнаменту, потрібного бісеру, поділилася секретами техніки вишивання – і робота закипіла.

Наталя зізнається, що виходило не все одразу. Було і фізично важко: від напруги боліли спина та шия. Але відступати вона не збиралася. Потроху почали з’являтися потрібні навички, а з ними народжувалися одна вишиванка за іншою, а ще рушники, ікони. До речі, перед створенням ікони обов’язково треба помолитися,  так навчили майстрині із Західної України.

«Люди, як займаються будь-якою творчістю, мене зрозуміють – до улюбленої справи завжди аж тягне. Коли починаєш працювати, то заспокоюєшся, все неначе одразу стає на свої місця», – продовжує Наталя Гарізан.

Зазвичай, Наталя вишиває 2-3 години на день. Загалом, на створення виробу у неї йде від двох тижнів (якщо щось невеличке) до трьох місяців, якщо вишиває, наприклад, сукню або ікону.

«При створенні вишивки треба багато терпіння, витримки і… добрий зір, адже намистинки малесенькі та ще й блискучі, – каже Наталя. – А ще важливо, щоб під час роботи думки були лише позитивні, бо майстриня своєю енергію заряджає і вишиті роботи – на успіх, вдачу, добробут, здоров’я. Саме цього я всім і бажаю!»

Категорії
Новини

На свята скуштуймо книша та соломаху

У День незалежності України в кожній їдальні підприємства працівникам подаватимуть страви української народної стародавньої кухні.

Шпарагівка, книш, душенина, соломаха, заєць (м’ясний хлібець) – про деякі з цих страв з чудернацькими назвами ми навіть не чули. Але у кожної з них є своя історія. Долучитися до української стародавньої кухні зможе і кожний з нас.

Завітайте 24 серпня до будь-якої з 26-ти їдалень «АрселорМіттал Кривий Ріг» та оберіть собі страву, яка вам найбільше смакуватиме. На вас чекатиме цікава кулінарно-географічна подорож, адже в меню будуть битки «Київські», юшка «Полтавська», свинина «По-Донбаськи», салат «Івано-Франківський». У кожній їдальні буде своє особливе меню української кухні.

Стародавня українська кухня – це така ж культурна спадщина нашого народу, як література чи мистецтво, створена протягом віків. Усі страви поживні, вишукані, але зроблені з простих та доступних продуктів. Тож долучайтесь до історії та пишіть відгуки у соціальних мережах, що із запропонованого святкового меню вам сподобалося найбільше.

Категорії
Новини

Вибухові «привіти»: не чіпати, не рухати, поінформувати рятувальників

Фахівці департаменту з безпеки та працівники охорони підприємства на спеціальному тренінгу навчалися розпізнавати вибухові пристрої та речовини, щоб знати, як правильно діяти при їх виявленні, і убезпечити оточуючих.

Залишки ракет, снаряди, протитанкові міни, розтяжки, бомби різних видів та інші ворожі сюрпризи – такий «врожай» вибухівки, на жаль, є зараз реальністю. Подібні пристрої можна знайти будь-де, навіть на тих територіях, де немає активних бойових дій. Тож знання головних правил поводження з небезпечними знахідками є у прямому сенсі життєво необхідними.

Олександр Маркевич, в.о. директора департаменту з безпеки «АрселорМіттал Кривий Ріг» говорить: «Кривий Ріг – прифронтове місто, куди вже, на жаль, прилітали «привіти» від ворога. Криворізький район взагалі постійно обстрілюється. В наш бік летять смертоносні ракети, в тому числі із забороненими міжнародними конвенціями касетними боєприпасами. Робітники служби безпеки та охорони підприємства першими можуть «зустрітися» із непроханими «гостями» на території комбінату. Щоб не допустити вибуху, наші спеціалісти мають точно знати, з якими боєприпасами вони мають справу, вміти оцінювати ризики та правильно діяти до приїзду саперів».

За прикладами далеко ходити не треба. Фахівці розповіли, що нещодавно у лісосмузі в районі Східної групи цехів біля автостоянки був знайдений 30-мілімітровий артилерійський снаряд. Його знайшов робітник РМЦ-3, який і викликав рятувальників. «Охорона підприємства одразу ж огородила територію, щоб люди не потрапили в небезпечну зону, – розповів Дмитро Погасій, начальник караулу департаменту з безпеки підприємства. – Цей боєприпас не є залишком часів Другої світової війни, він доволі «свіжий», незважаючи на сліди корозії. Звідки цей снаряд там взявся, будуть вирішувати відповідні органи. Але ми ще раз впевнилися, що наші робітники знають алгоритм дій у подібних ситуаціях».

Будь-який снаряд, що прилетів, уже є нестабільним, його ні в якому разі не можна чіпати або рухати. Потрібно негайно викликати ДСНС та саперів, які знешкодять його. Про це на тренінгу постійно наголошував інженер з охорони праці ТОВ «Гарда Секюріті» Анатолій Літвіненко, який і проводив заняття. Він також розповідав про правила виживання під час війни, знайомив слухачів із різними видами вибухових речовин, щоб робітники могли правильно доповісти про знахідку рятувальникам.  

«Якщо до нас щось прилетить або хтось щось знайде, головний принцип: не торкатися, не піднімати, не транспортувати предмет чи самостійно знешкоджувати його! – підкреслив Анатолій Літвіненко. – Не можна користуватися поруч зі знахідкою мобільними телефонами та іншими приладами, що передають радіосигнали. Необхідно відійти подалі від цього міста та повідомити про знахідку рятувальників за номерами 101, 102. Дайте максимально детальний опис виявленого предмету і ситуації, що склалася. Чимось огородіть небезпечне місце, відійдіть від нього на безпечну відстань і чекайте на прибуття фахівців».

За даними МВС України загалом з початку війни на території України було знешкоджено понад 177 тисяч вибухонебезпечних предметів та 701 кг вибухової речовини, у тому числі 2 100 авіаційних бомб. Обстежено територію площею 68 тисяч 92 гектари, однак ще понад 30% території України вважаються потенційно забрудненими різними боєприпасами та вибуховими пристроями.

Читайте також: Побачив підозріле – дій правильно

Категорії
Новини

Приєднуйтесь до онлайн-зустрічі «HR воєнного часу»

18 серпня о 16:00 команда сайту з пошуку роботи grc.ua в рамках постійного проекту РЕКРУТОРІЯ проводить онлайн-зустріч «HR воєнного часу». Під час проекту учасники з різних компаній і галузей діляться досвідом переналаштування роботи у воєнний період у фокусі роботи з персоналом.

Цього разу темою зустрічі буде «HR воєнного часу. Досвід АрселорМіттал Кривий Ріг: все переплавимо!». В ролі спікерок виступатимуть представниці «АрселорМіттал Кривий Ріг»:

  • Юлія Чермазович, директорка з галузевих відносин та соціального розвитку;
  • Юлія Заболотна, директорка департаменту з персоналу.

Як регулювати взаємовідносини у трудовому колективі в умовах війни? Чи можливо організувати масштабну евакуацію менше ніж за 24 години? Як трансформується робота з молоддю в умовах військового стану? Наскільки важливе волонтерство та соціалізація внутрішньо-переміщених осіб? Як взаємодіяти з різними соціальними партнерами та стейкхолдерами підприємства? Саме ці та інші актуальні питання будуть у центрі обговорення.

Взяти участь у зустрічі можуть усі, хто бажає. Вебінар є безкоштовним. Але обов’язкова реєстрація за посиланням: bit.ly/3pjJRHL

Після реєстрації посилання на прямий ефір буде надіслано вам на зазначений вами email за годину до початку заходу. Якщо ви не отримали посилання, перевірте, чи не потрапив лист у спам.

Долучайтеся! Разом працюємо на перемогу!